40

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3-5

Розділ І. Теоретичні аспекти договору кредиту………………………..…………6

1.1. Поняття та особливості правового регулювання банківських кредитних відносин……………………………………………………………………..…..…6-8

1.2. Поняття та класифікація договору кредиту………………………………..9-11

Розділ ІІ. Основні характеристики кредитного договору………………………..10

2.1. Предмет та форма кредитного договору………………………………….10-12

2.2. Сторони кредитного договору…………………………………………..…13-15

Розділ ІІІ. Різновиди договорів залежно від виду кредиту………………………16

3.1. Комерційний кредит…………………………………………………….….16-23

3.2. Кредитування комерційних банків Національним банком України….....24-30

3.3. Іпотечне кредитування в Україні……………………………………….....31-36

Висновки………………………………………………………………….….….37-38

Список використаних джерел …………………………………………..…..…39-40

ВСТУП

Кредитування – основна функція комерційного банку. Тому чітке розуміння

сутності кредитного процесу та принципів його організації, вміле їх використання на практиці має важливе значення для ефективної діяльності банку. Всі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору.

У кредитному договорі визначається також величина відсоткової ставки, від якої залежить розмір прибутку банку. Банк повинен вміти ефективно управляти кожною ланкою. Кредитного процесу.

Виділення і розгляд такого цілісного поняття, як "кредитний процес", дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. Кредитний процес – це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

На одній із стадій кредитного процесу банк приймає кінцеве рішення про можливість, умови і форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі проведення техніко-економічного обґрунтування позики. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кредитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

• преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

• предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

• умови забезпечення кредиту вказується конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами);

• порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

• зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

• права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу — вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

• санкції у разі невиконання умов договору;

• порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку);

• особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

• строк дії договору (строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

• юридичні адреси та реквізити сторін;

• підписи сторін.

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Стороною за кредитним договором є банк, а не кредитне управління (відділ) банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, вважається недійсним. Зміни в договір вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають. Спірні питання щодо виконання договору у разі недосягнення згоди між сторонами розглядаються судом.

Розділ і. Теоретичні аспекти договору кредиту.

1.1 Поняття та особливості правового регулювання банківських кредитних відносин.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., Господарського кодексу України банки – це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб[I, 1].

Банки с юридичними особами. Вони можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані: – ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові). Банківська система України складається з Національного банку України та комерційних банків, що створені й діють на території України відповідно до закону.

Національний банк України – центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України – гривні. Правовий статус НБУ визначається Законом України «Про Національний банк України».

Банки створюються у формі акціонерного товариства та кооперативного банку.  3 метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності банків Закон України «Про банки і банківську діяльність» установив мінімальний розмір статутного капіталу у сумі від 1 до 3 млн. євро залежно від локальності дії банку. Банкам заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі і страхування. Банки, як правило, не можуть мати у власності нерухоме майно вартістю більше 25 % капіталу банку. Крім того, Інструкцією про порядок регулювання її аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління НБУ від 14 квітня 1998 р., встановлені економічні нормативи діяльності банків.[I, 2]

Державну реєстрацію банків здійснює НБУ у 3-місячний термін з моменту подання повного пакету документів, зазначених у ст. 21 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банк набуває статусу юридичної особи з моменту внесення його до Державного реєстру банків. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ.

Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Процес акумуляції і перерозподілу тимчасово вільних ресурсів здійснюється за допомогою кредитів. З економічних позицій кредит можна охарактеризувати як суспільні відносини між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості, у яких відбувається передача кредитором позиченої вартості позичальникові на засадах зворотності й в інтересах суспільних потреб.

Кредитні правовідносини – це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, що виникають при перерозподілі матеріальних фондів між учасниками майнового обороту з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстроченням платежу на умовах зворотності і платності у вигляді відсотків по кредиту.

Вимоги до форми і порядку укладання (зміни, розірвання) кредитних договорів передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. Кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі, визначає мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту і не може змінюватися в односторонньому порядку.

Порядок укладання і вимоги до договорів банківського кредиту закріплені в Господарському кодексі України, Положенні НБУ про кредитування, затвердженому постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. Для одержання кредиту позичальник надає в банк клопотання (заявку), установчі документи, довідки банків про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості по кредитах, техніко-економічне обґрунтування потреби у кредиті і джерелах його погашення.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поруки іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії. З цією метою банк має право заздалегідь вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Договір банківського кредиту є консенсуальним і двостороннє зобов'язуючим. Суб'єктами кредитних відносин можуть бути юридичні і фізичні особи.[I, 1]

Кредитор – це суб'єкт кредитних відносин, що надає кошти позичальнику на певний строк. Позичальниками є юридичні і фізичні особи, що відчувають недолік v власних коштах.

Об'єкт кредитування властивий усім формам і видам кредиту – витрати, потреби, кредитування яких не заборонено законом. Об'єктом кредитних правовідносин є те благо, на досягнення якого спрямовані суспільні економічні відносини шляхом реалізації прав і обов'язків його учасників.