- •Методи та типи правового регулювання підприємницької діяльності
- •2. Завдання державного регулювання антимонопольної діяльності
- •3. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
- •4.Співвідношення понять «правове регулювання» та «державне регулювання» підприємницької діяльності
- •5. Способи демонополізації та заходи щодо їх реалізації
- •Відповідно до зазначених способів демонополізації Програмою передбачається реалізувати такі заходи:
- •6. Особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарі у кредит
- •7. Державне регулювання оподаткування
- •8. Мета опублікування звітів амку. Принципи їх оприлюднення
- •9. Правові гарантії забезпечення належної якості товарів
- •10. Державне регулювання захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів
- •11. Обов’язки суб’єктів природних монополій
- •12. Гарантійні строки та терміни як спосіб посилення захисту прав споживачів
- •14. Порядок визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку
- •15. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг
- •16. Галузі народного господарства та їх класифікація
- •17. Види правопорушень антимонопольного законодавства
- •18. Право споживача на інформацію про товари (роботи,послуги)
- •19. Правове регулювання матеріально – технічного постачання та збуту
- •20. Неправомірне використання ділової репутації підприємця
- •21. Право споживача на обмін товару належної якості
- •22. Правове регулювання енергопостачання
- •23. Неправомірне збирання, розголошення,використання та схилення до розголошення комерційної таємниці
- •24. Основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини
- •25. Фінансова та банківська діяльність
- •26. Захист від недобросовісної конкуренції на основі спеціального законодавства
- •27. Судовий захист прав споживачів
- •28. Правове регулювання договорів комерційної концесії
- •29. Яка інформація вважається комерційною таємницею?
- •30. Поняття та види правопорушень у сфері захисту прав споживачів
- •31. Принципи державного регулювання підприємницької діяльності.
- •32. Порівняльна реклама і закони про товарні знаки.
- •33. Суб’єкти банкрутства.
- •34. Функції та цілі державного регулювання підприємницької діяльності.
- •35. Визначення недобросовісної конкуренції на основі статті 10 – Біз Паризької конвенції з охорони промислової власності.
- •36. Судові процедури банкрутства
- •37. Правові наслідки прийняття органами державної влади та управління неправомірних актів, що порушують законні інтереси підприємництва.
- •38. Кримінальні санкції щодо захисту від недобросовісної конкуренції.
- •39. Учасники та сторони в процедурі неплатоспроможності.
- •40. Нормативне забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності.
- •41. Рішення антимонопольного комітету, його територіальних відділень у справах про недобросовісну конкуренцію.
- •42. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство господарським судам.
- •43. Контроль і нагляд державних органів та їх посадових осіб.
- •44. Визначення недобросовісної реклами за Законом України "про рекламу"
- •45. Правові вимоги до заяви боржника, кредитора про порушення справи про банкрутство.
- •46. Уповноважені державні органи загальної та спеціальної компетенції. Субєкти контролю.
- •47. Антимонопольний комітет України, його правовий статус.
- •48. Підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.
- •49. Державне регулювання риинку цінних паперів.
- •50. Адміністративно-процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України.
- •51. Загальні умови порушення провадження у справі про банкрутство.
- •52. Правове положення, мета діяльності та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •53. Особливості антимонопольно-конкурентної відповідальності
- •Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •54. Забезпечення грошових вимог кредиторів
- •55. Державне регулювання інвестиційної діяльності (перебрати можна ще)
- •56. Види відповідальності за порушення антимонопольного законодавства
- •57. Припинення провадження у справі про банкрутство
- •58. Правове регулювання приватизації державного майна
- •59. Адміністративно-правові санкції за порушення антимонопольного законодавства
- •60. Наслідки визнання боржника банкрутом
- •61. Корпоративне управління: поняття та правове закріплення.
- •62. Джерела правового регулювання відносин у сфері захисту прав споживачів.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.
- •64. Правове регулювання промислової власності. Поняття та зміст.
- •65. Міжнародні договори у сфері захисту прав споживачів.
- •66. Державна політика запобігання банкрутства.
- •67. Суб’єкти державного регулювання та державного управління у сфері промислової власності.
- •68. Правове значення договорів про надання фінансово-кредитних послуг для захисту прав споживачів (покупців)
- •69. Підстави для застосування процедур банкрутства до суб’єктів підприємництва.
- •70. Уповноважені державні органи в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •71. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів, їх повноваження.
- •72. Стадія провадження у справах про банкрутство.
- •73. Державне регулювання природних монополій.
- •74. Обов’язки виробників, продавців (постачальників)
- •75. Мирова угода. Поняття та порядок укладання.
- •76. Податки в системі державного регулювання і стимулювання господарської діяльності.
- •77. Розгляд скарг на рішення органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, також на дії таких осіб.
- •78. Основні принципи державного регулювання неплатоспроможності.
- •79. Особливості державного забезпечення захисту прав споживачів.
- •80. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.
- •81. Поняття банкрутства як засіб відновлення платоспроможності боржника.
- •82. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів.
- •83. Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
- •84. Особливості санаційної процедури.
- •85. Державні гарантії щодо забезпечення громадянам захист їх інтересів як споживачів.
- •86. Обов’язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадянського харчування та сертифікація систем якості їх виробництва ( надання).
- •87. Мирова угода як засіб відновлення платоспроможності.
- •88. Державна система сертифікація.
- •89.Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини ісупутніх матеріалів в Україну.
- •90. Повноваження державного органу з питань банкрутства.
74. Обов’язки виробників, продавців (постачальників)
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини", суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються розробленням, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, ввезенням в Україну, використанням, а також реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини, мають право: одержувати в визначений термін потрібну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про можливість реалізації, використання і споживання харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, а також звертатися за захистом своїх прав до суду. Виробники, постачальники та продавці сільськогосподарської продукції, винні в порушенні вимог законодавства, яким регулюються питання забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, несуть цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
75. Мирова угода. Поняття та порядок укладання.
Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства. Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів. Угода укладається в письмовій формі і підлягає затвердженню арбітражним судом. З цією метою арбітражний керуючий протягом п'яти днів від дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди.
У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання, вимоги кредиторів у незадоволеній до цього часу їхній частині відновлюються в повному обсязі
76. Податки в системі державного регулювання і стимулювання господарської діяльності.
Стаття 17. Податки в механізмі державного регулювання господарської діяльності Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб'єкта господарювання. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.