- •Методи та типи правового регулювання підприємницької діяльності
- •2. Завдання державного регулювання антимонопольної діяльності
- •3. Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)
- •4.Співвідношення понять «правове регулювання» та «державне регулювання» підприємницької діяльності
- •5. Способи демонополізації та заходи щодо їх реалізації
- •Відповідно до зазначених способів демонополізації Програмою передбачається реалізувати такі заходи:
- •6. Особливості продажу окремих продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, комісійної торгівлі непродовольчими товарами, а також продажу товарі у кредит
- •7. Державне регулювання оподаткування
- •8. Мета опублікування звітів амку. Принципи їх оприлюднення
- •9. Правові гарантії забезпечення належної якості товарів
- •10. Державне регулювання захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів
- •11. Обов’язки суб’єктів природних монополій
- •12. Гарантійні строки та терміни як спосіб посилення захисту прав споживачів
- •14. Порядок визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку
- •15. Права споживача у разі порушення виконавцем умов договору про виконання робіт і надання послуг
- •16. Галузі народного господарства та їх класифікація
- •17. Види правопорушень антимонопольного законодавства
- •18. Право споживача на інформацію про товари (роботи,послуги)
- •19. Правове регулювання матеріально – технічного постачання та збуту
- •20. Неправомірне використання ділової репутації підприємця
- •21. Право споживача на обмін товару належної якості
- •22. Правове регулювання енергопостачання
- •23. Неправомірне збирання, розголошення,використання та схилення до розголошення комерційної таємниці
- •24. Основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини
- •25. Фінансова та банківська діяльність
- •26. Захист від недобросовісної конкуренції на основі спеціального законодавства
- •27. Судовий захист прав споживачів
- •28. Правове регулювання договорів комерційної концесії
- •29. Яка інформація вважається комерційною таємницею?
- •30. Поняття та види правопорушень у сфері захисту прав споживачів
- •31. Принципи державного регулювання підприємницької діяльності.
- •32. Порівняльна реклама і закони про товарні знаки.
- •33. Суб’єкти банкрутства.
- •34. Функції та цілі державного регулювання підприємницької діяльності.
- •35. Визначення недобросовісної конкуренції на основі статті 10 – Біз Паризької конвенції з охорони промислової власності.
- •36. Судові процедури банкрутства
- •37. Правові наслідки прийняття органами державної влади та управління неправомірних актів, що порушують законні інтереси підприємництва.
- •38. Кримінальні санкції щодо захисту від недобросовісної конкуренції.
- •39. Учасники та сторони в процедурі неплатоспроможності.
- •40. Нормативне забезпечення державного регулювання підприємницької діяльності.
- •41. Рішення антимонопольного комітету, його територіальних відділень у справах про недобросовісну конкуренцію.
- •42. Підвідомчість та підсудність справ про банкрутство господарським судам.
- •43. Контроль і нагляд державних органів та їх посадових осіб.
- •44. Визначення недобросовісної реклами за Законом України "про рекламу"
- •45. Правові вимоги до заяви боржника, кредитора про порушення справи про банкрутство.
- •46. Уповноважені державні органи загальної та спеціальної компетенції. Субєкти контролю.
- •47. Антимонопольний комітет України, його правовий статус.
- •48. Підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.
- •49. Державне регулювання риинку цінних паперів.
- •50. Адміністративно-процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України.
- •51. Загальні умови порушення провадження у справі про банкрутство.
- •52. Правове положення, мета діяльності та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
- •53. Особливості антимонопольно-конкурентної відповідальності
- •Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- •54. Забезпечення грошових вимог кредиторів
- •55. Державне регулювання інвестиційної діяльності (перебрати можна ще)
- •56. Види відповідальності за порушення антимонопольного законодавства
- •57. Припинення провадження у справі про банкрутство
- •58. Правове регулювання приватизації державного майна
- •59. Адміністративно-правові санкції за порушення антимонопольного законодавства
- •60. Наслідки визнання боржника банкрутом
- •61. Корпоративне управління: поняття та правове закріплення.
- •62. Джерела правового регулювання відносин у сфері захисту прав споживачів.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.
- •64. Правове регулювання промислової власності. Поняття та зміст.
- •65. Міжнародні договори у сфері захисту прав споживачів.
- •66. Державна політика запобігання банкрутства.
- •67. Суб’єкти державного регулювання та державного управління у сфері промислової власності.
- •68. Правове значення договорів про надання фінансово-кредитних послуг для захисту прав споживачів (покупців)
- •69. Підстави для застосування процедур банкрутства до суб’єктів підприємництва.
- •70. Уповноважені державні органи в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •71. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів, їх повноваження.
- •72. Стадія провадження у справах про банкрутство.
- •73. Державне регулювання природних монополій.
- •74. Обов’язки виробників, продавців (постачальників)
- •75. Мирова угода. Поняття та порядок укладання.
- •76. Податки в системі державного регулювання і стимулювання господарської діяльності.
- •77. Розгляд скарг на рішення органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, також на дії таких осіб.
- •78. Основні принципи державного регулювання неплатоспроможності.
- •79. Особливості державного забезпечення захисту прав споживачів.
- •80. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.
- •81. Поняття банкрутства як засіб відновлення платоспроможності боржника.
- •82. Система державних органів, що здійснюють захист прав споживачів.
- •83. Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
- •84. Особливості санаційної процедури.
- •85. Державні гарантії щодо забезпечення громадянам захист їх інтересів як споживачів.
- •86. Обов’язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадянського харчування та сертифікація систем якості їх виробництва ( надання).
- •87. Мирова угода як засіб відновлення платоспроможності.
- •88. Державна система сертифікація.
- •89.Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини ісупутніх матеріалів в Україну.
- •90. Повноваження державного органу з питань банкрутства.
44. Визначення недобросовісної реклами за Законом України "про рекламу"
недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження;
Введення в оману споживачів реклами являє собою розповсюдження реклами, що за своїм
змістом не відповідає дійсності, містить неправдиву інформацію про рекламований об’єкт чи
іншу неправдиву інформацію. Законом не передбачено, що до недостовірної реклами слід
відносити лише таку рекламу, яка навмисно вводить, чи спрямована на введення в оману
споживачів реклами. Ця обставина накладає на рекламодавців, рекламовиробників та
розповсюджувачів реклами підвищену відповідальність і відповідно змушує таких учасників
рекламних відносин здійснювати внутрішній контроль за достовірністю рекламної інформації, яку
вони замовляють, виготовляють та розповсюджують.
Завдавання шкоди споживачам реклами, окремим особам, державі чи суспільству в цілому
визначається другою обов’язковою ознакою недобросовісної реклами. При цьому для віднесення
реклами до розряду недобросовісної, достатнім є факт завдавання шкоди хоча б одній категорії
суб’єктів, зазначених у наведеному визначенні.
Шкода, що завдається окремим особам (фізичним, юридичним чи представництвам
нерезидентів) в наслідок її недобросовісності, може мати матеріальний чи моральний характер.
Матеріальна шкода може полягати у завданні матеріальних збитків особам, нанесених шляхом
поширення неправдивої інформації про таку особу, чи товар, який нею виробляється, або
неправомірної порівняльної інформації, якщо внаслідок таких дій особа зазнає збитків,
спричинених зниженням попиту на пропоновані такою особою товари.
Нанесена особі шкода може носити моральний характер, якщо внаслідок аналогічних
неправомірних дій суб’єктів рекламного ринку, честі, гідності чи діловій репутації особи
наноситься шкода.
Завдавання шкоди державі полягає у недотриманні і порушенні інтересів держави, в тому
числі, шляхом розповсюдження державної таємниці, вміщення закликів до повалення існуючого
суспільного ладу неконституційним шляхом, війни, розпалення соціальної, расової, національної,
релігійної ворожнечі тощо.
Нанесення шкоди суспільству полягає у порушенні прийнятих у суспільстві моральних,
етичних чи естетичних норм.
Введення в оману та завдавання шкоди може відбуватися внаслідок неточності,
недостовірності змісту реклами, двозначності висловлювань і тверджень, що подаються у ній,
перебільшення переваг рекламованого об’єкта, а також замовчування його недоліків. Всі
перераховані критерії недобросовісності реклами полягають у прямому чи прихованому обмані,
що однозначно є порушенням загальнолюдських моральних норм, так само як і норм права. Проте
слід мати на увазі, що визнання реклами, що містить неточність, недостовірність, двозначність,
перебільшення чи замовчування недобросовісною може мати місце лише у випадку, коли
наявність таких факторів спричиняє нанесення шкоди.
Порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження реклами є підставою для
віднесення її до розряду недобросовісної виключно у разі нормативного закріплення відповідних
вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження реклами. Наявність прямої шкоді від
порушення зазначених вимог не є обов’язковою вимогою для визнання реклами недобросовісною,
оскільки недотримання визначених вимог спричиняє порушення принципів чесної економічної
конкуренції. Тому законом передбачена безпосередня відповідальність винних у порушенні вимог
щодо часу, місця та способу розповсюдження реклами, поза залежністю з нанесення шкоди.
Всі перераховані підстави для віднесення тієї чи іншої реклами до розряду недобросовісної
не є абстрактними, а натомість закріплені чинним законодавством України, зокрема
Конституцією України, чинними законодавчими актами та міжнародними договорами України.
Значна частина вимог до реклами, порушення яких є підставою для віднесення її до
недобросовісної, вміщена у Цивільному кодексі України, Законах “Про захист від
недобросовісної конкуренції”, “Про інформацію” тощо. Основним же законодавчим актом, що
визначає підстави для віднесення реклами до розряду недобросовісної є Закон України “Про
рекламу”.