2.2. Батавське повстання.

З тих часів, як імператор Август змінив римську республіку в монархію (27 р. до н.е.) пройшло близько ста років. Доки імператором була здібна людина, як Август, Тиберій, або Клавдій, нова система працювала. Проте проблеми могли виникнути, коли менш талановита людина відповідатиме за Імперію. Такі проблеми розпочались за правління імператора Нерона (54-68 рр.). Нерон вів себе як деспот і сенатори, які були також губернаторами в провінціях важко постраждали в результаті такої політики Нерона. Одним з них був Гай Юлій Віндекс. Він набрав солдатів і оголосив, що більше не підкорюється наказам Нерона. Проте повстання Віндекса закінчилося поразкою. Головну роль в перемозі над Віндексом відіграли легіони у Верхній Германії, командувачем яких був Луцій Вергіній Руфус.⁹³

Тим часом, Нерон запанікував і намагався втекти. У червні Сенат визнав Гальбу новим правителем Імперії, і Нерон покінчив життя самогубством. Серед тих, хто не розділяв майже загальну радість, були солдати армій Рейну в Нижній і Верхній Германії. Вони вважали, що зробили хорошу роботу, придушуючи повстання Віндекса, але тепер виявилось, що це була спроба ускладнити шлях до вступу на престол Гальби, оскільки останній був союзником Віндекса. Вергіній Руфус був негайно замінений Марком Гордіонієм Флакком. Гальба розпустив кінноту батавів, яка була особистою охороною імператора. Батави приймали безпосередню участь в придушенні повстання Віндекса й тому Гальба їм не дуже довіряв.⁹⁴

У січні 69 р. ситуація досягла свого апогею коли солдати армії Нижньої Германії оголосили своїм імператором командувача Авла Вітеллія. Як і Нерон, Гальба був нездатний справитися з конкурентом. Він запанікував, ображав впливових сенаторів і розгнівав солдатів Преторіанської охорони, які лінчували його на Форумі. Після Гальби імператором було обрано, Марка Сальвія Отона, який успадкував війну проти Вітеллія. Він недовго насолоджувався своїм становищем. Переговори між цими двома імператорами зазнали невдачі, та й армія Отона не була серйозним суперником для досвідчених солдатів Вітеллія, яких підтримували легіони Верхньої Германії і Британії. У квітні, Отон був переможений на рівнинах р. По і вчинив самогубство.⁹⁵

Вітеллій був тепер єдиним правителем в римському світі. Проте він взяв велику армію під час походу на Італію і залишив позаду тільки чверть легіонерів. Після того, як було захоплено Рим, Вітеллій послав назад на Рейн військові загони.⁹⁶

Серед них були вісім допоміжних когорт піхоти батавів, які воювали на боці Вітеллія на рівнинах По. Вони вже досягли Могонтіакума (сучасний Майнц), коли отримали наказ повернутися до Італії. Батави повинні були знову допомогти Вітеллію, цього разу в його боротьбі проти нового претендента, командувача римськими легіонами в Іудеї, Тіта Флавія Веспасіана, більше відомого як Веспасіан. Після Гальби, Вітеллія і Отона, він був четвертим імператором у 69 р.

Для боротьби з Веспасіаном Вітеллію потрібна була значна кількість солдат. Вітеллій вимагав, щоб були набрані нові воїни. Планувалось провести основний набір рекрутів серед батавів.

Батави жили біля великих річок на території сучасних Голландії і Бельгії, на великому острові між річками Ваал і Рейн. Острів був занадто бідною країною і римляни не могли її в повній мірі експлуатувати. Тому, батави поставляли тільки чоловіків і зброю для імперії: вісім допоміжних одиниць піхоти, один ескадрон кінноти і до того часу, як Гальба розпустив їх, - особистих охоронців імператора. Кожна сім'я батавів мала принаймні одного сина в армії. Поповнення більшої кількості чоловіків було майже неможливе, і тому не є дивним те, що почали забирати людей похилого віку, непридатних і молодь.⁹⁷

Тацит пише: «Юлій Цивіліс запросив знать і простий народ в священний гай, нібито для банкету. Коли він побачив, що темнота і веселість запалили їх серця, він звернувся до них. Спершу повів мову про славу свого племені, потім про образи і насилля римлян: «Колись були ми союзниками, - говорив він, - тепер з нами поводяться, як з рабами.»⁹⁸

Юлій Цивіліс був римським громадянином і членом королівської сім'ї, яка колись керувала батавами. Він служив в одній з допоміжних одиниць батавів в римській армії під час вторгнення Клавдія в Британію, і все ще командував когортою.⁹⁹ Тацит називає Цивіліса «надзвичайно інтелектуальним для варвара», що є банальністю, тому що римські автори мали звичай так описувати неримлян, які здивували їх (наприклад, римський автор Веллей Патеркул використовує ті ж самі слова, щоб описати Армінія, який переміг римлян в Тевтобурзькому лісі).

Причини батавського повстання полягали в наступному.

По-перше, Юлій Цивіліс мав особисті причини. Тацит згадує, можливо незаконну, страту римлянами брата Цивіліса Павла. Додатковий привід можливо полягав у відновленні королівської влади, оскільки Юлій Цивіліс належав до знатних батавів, і його предки були королями.

По-друге, стара аристократія племен, отримала престижне римське громадянство декілька поколінь назад. Ті, хто знаходився під заступництвом Юлія Цезаря і імператора Августа, мали родове ім'я Юлії, плюс додаткове особисте ім'я (наприклад Юлій Цивіліс). Але нове покоління також було доволі впливовим. Воно отрималио громадянство від Тиберія, Клавдія, або Нерона і мало нове родове ім'я - Клавдій (наприклад Клавдій Лабеон). Між першим і другим поколіннями відносини були досить напруженими, тому що «старі римляни» були не особливо раді розділити свою владу з новоприбулими; одним з особистих ворогів Юлія Цивіліса був Клавдій Лабеон – представник нової аристократії. Можливо, що Цивіліс прагнув відновити права старої аристократії.

Таким чином, Юлій Цивіліс планував помститись за брата і, можливо, хотів стати королем; стара племінна еліта прагнула відновити свою колишню владу; і, можливо плем'я в цілому мріяло про незалежну державу – таку яку отримали фрізи і хавки в 28 р.

Цивіліс спершу діяв не власними силами, а використовував плем’я канінефатів на чолі з їх вождем Бріноном. Тацит пише: «Брінон напав на зимові табори двох когорт, поблизу берега океану. Гарнізон не очікув на напад, та якби і очікував, все одно не справився б з супротивником, оскільки був в меншості. Табір був взятий і розграбований; варвари кинулися вбивати римських торговців. Мародери також збиралися зруйнувати прикордонні форти, але вони завчасно були підпалені римлянами, тому що не могли бути захищені.»¹⁰⁰

Вже після цього почав діяти Цивіліс. Він розташував канінефатів, фризів і батавів трьома клинами, вістря яких сходилися біля Рейну, в тому місці, куди були зведені римські кораблі. Аппіан пише наступне: «Як тільки розпочався бій, тунгри перейшли на сторону Цивіліса; союзники і вороги накинулися разом на римських солдатів, що були приголомшені зрадою і всіх перебили.»¹⁰¹

Ця перемога прославила батавів. Вони захопили зброю і кораблі, яких їм так не вистачало; в землях Германії і Галлії їх славили як визволителів. Навколишні германські племена негайно прислали послів, пропонуючи допомогу, галльські племена Цивіліс прагнув схилити на свою сторону подарунками і хитрістю.

До цього часу війна з римського боку велася допоміжними когортами: легкоозброєні війська, які були набрані серед місцевого населення не були серйозними супротивниками для батавів, що були в більшості. Відповіддю Флакка на їх поразку повинно було стати залучення легіонів важкоозброєної піхоти. П'ятий легіон Alaudae і п'ятнадцятий легіон Primigenia залишили свою базу в м. Ксантен разом з трьома допоміжними когортами: убії з сучасного Кельна, тревіри з сучасного Тріра, і ескадрон батавів були терміново мобілізовані. Флакк і командувач експедиційних сил, сенатор на ім'я Муній Луперк, можливо, сумнівалися щодо ескадрона батавів, але вони знали, що ними командував особистий ворог Юлія Цивіліса, людина на ім'я Клавдій Лабеон, і вони вирішили довіритись йому. В кінці серпня, легіони вторглись на Острів батавів. Північніше м. Неймеген, вони зіткнулися з армією повсталих.

Цивіліс наказав оточити себе прапорами розбитих когорт, щоб налякати ворогів і нагадати про тільки, що нанесену їм поразку, а своїм воїнам - про недавно здобуту славну перемогу. Позаду армії він наказав розташувати дружин і малих дітей, щоб вони надихали воїнів на перемогу і служили докором у разі відступу. Ще до початку битви відкритим виявився лівий фланг римської армії: батавські вершники перейшли до своїх, і Цивіліс негайно ж відправив їх в атаку. Легіонерам було важко, проте вони зуміли зберегти лад і не кинули зброю. Зате убії і тревери з допоміжних частин запанікували й спішно залишили поле бою. Германці кинулися їх переслідувати, і легіони змогли відступити в табори, відомі під назвою Старих (Ветера - тобто, Ксантен).¹⁰²

Це був величезний удар по римському престижу. Армія приблизно в 7 тис. чол., яка включала легіонерів, була переможена.

Таким чином військові цілі бунтівників були досягнуті. Присутність сотень трупів довела, що Юлій Цивіліс мстив за свого брата. Плем'я покарало римлян за ганебне звільнення імператорських охоронців і примусове вербування. Крім того, батави були тепер розцінені як наймогутніше плем'я в області.

Юлій Цивіліс досяг всього, що хотів, але незабаром він прийняв фатальне рішення, яке привело його, протягом року до краху.

Єдина річ, яку батави ніколи не повинні були робити це нападати на базу двох римських легіонів в Ксантені, який був символом римської влади в регіоні і римляни ніколи б не стерпіли наруги над своїм символом. Атака на Ксантен автоматично тягнула за собою прибуття великої римської армії для покарання бунтівників.¹⁰³

Та все ж, в кінці вересня 69 р. батави розпочали атаку на Ксантен. Час для атаки був добре підібраний: двома тижнями раніше, дунайська армія долучилася до Веспасіана і тепер загрожувала Італії. Батави були добре підготовлені, тому що вони отримали найкраще зі всього можливого підкріплення: вісім допоміжних когорт, які боролися за Вітеллія в Італії. Ще раніше, вони боролися проти ополчення Гая Юлія Віндекса, і ще раніше, були розміщені у військовій зоні в Британії. Ці люди знали, як воювати, і мали більше бойового досвіду чим більшість легіонерів.

Прибуття когорт ветеранів означало, що Цивіліс тепер командував справжньою армією. Але він все ще вагався і не наважувався відкрито виступити проти римлян. Батави заприсягнули Веспасіану й Цивіліс послав звернення до двох легіонів, які після недавньої невдалої битви закрилися в Ксантені, просячи їх прийняти ту ж саму присягу, та римляни відмовились. Таким чином, почалася облога Ксантену. Приблизно п’ять тисяч легіонерів, належачи вже переможеному п'ятому легіону Alaudae і п'ятнадцятому легіону Primigenia, захищали свій табір. Батави і їх союзники спочатку спробували штурмувати стіни Ксантена, але марно. Тоді, вони спробували будувати облогові споруди, але не володіли необхідним досвідом. Проте, вже це показує, що батави вели «римську» війну, використовуючи римські методи облоги. Врешті-решт, Цивіліс вирішив ці два неповні легіони зморити голодом.¹⁰⁴

Флакк, все ще не наважувався прийти на допомогу Ксантену проте вже прийняв контрзаходи. Пікети були розставлені Рейном, щоб перешкоджати германцям входити в імперію. Було наказано Четвертому легіону Macedonica, щоб той залишався в Майнці, який мав бути збережений будь-якою ціною. Посильних послали в Галлію, Іспанію і Британію, просячи підкріплення. Двадцять другий легіон Primigenia, яким командував Гай Діллій Вокула, прибув до м. Новазіум на півночі; сам Флакк пішов до Першого легіону Germanica у м. Бонн, рухаючись на борту військово-морської ескадри. В Бонні обидві армії об’єднались і рушили до опорного пункту Крефельд.

В перші дні жовтня з Риму надійшло повідомлення про перемогу Веспасіана. Ветерани довго вагалися, а коли, нарешті, погодилися присягнути новому імператорові, то всіляко показували, що роблять це, лише підкоряючись наказу Гордеонія і наполяганням трибунів. Вони виразно вимовляли слова присяги, поки не доходили до імені Веспасіана - тут одні бурмотіли впівголоса, інші і зовсім замовкали.¹⁰⁵

Флак і Вокула були вимушені чекати. Вони не знали, що робити, і віддали ініціативу Цивілісу. Якщо він дійсно був прихильником Веспасіана, то війна була тепер закінчена, тому що легіони рейнської армії приєдналися до цього імператора. Якщо, з іншого боку, Цивіліс лукавив то війна повинна була продовжитися.¹⁰⁶

Цивіліс знав, що він повинен був розгромити армію в Крефельді перш, ніж вона об'єднається з оточеними в Ксантені. Він знав, що після нападу на Ксантен римляни приймуть жорсткі контрзаходи, але не раніше ніж через півроку вони могли послати армію через Альпи - зима наближалася і якщо б Цивілісу вдалось знищити армію в Крефельді, він міг би взяти Ксантен й збільшити повсталу область. Проте, Цивіліс зіткнувся з однією проблемою: армія Флака і Вокули, навіть при тому, що вона складалася з трьох ослаблених легіонів, була доволі чисельною, щоб зустрітися з нею в відкритій битві. Тому було вирішено атакувати несподівано. Тацит пише: «Батави і германці налетіли на табір так несподівано, що Вокула не встиг ні звернутися до солдатів з промовою, ні розташувати армію для бою; у нього ледь вистачило часу розпорядиться, щоб легіонери, які стояли під прапорами зайняли центр табору. Кіннота римлян вирвалася вперед, але розбилася об лінію наступаючого противника і безладно кинулася назад, задавлюючи і перекидаючи своїх. Після цього битва перетворилася на різанину. Когорти нервієв відкрили фланги римської армії; легіонери покинули прапори, кинулися до валу, але і там падали під ударами варварів. Несподівано на полі бою з'явилися нові війська і хід битви різко змінився.»¹⁰⁷

Когорти васконів^* були ще раніше викликані до Германії з Іспанії проте лише зараз, в найвідповідальніший момент прибули. Вони почули шум битви і з тилу налетіли на варварів, в рядах яких почалась паніка; одні вирішили, що на допомогу оточеним прибутку війська з Новезії, інші - що з Могонтіакума, але ніхто не сумнівався, що з'явилася ціла армія. Це вдихнуло впевненість в римських солдатів. Піші воїни - батави були вбиті, вершники втекли, захопивши прапори і полонених взятих на початку битви. За числом вбитих втрати римлян були значні, проте германці залишили на полі бою своїх кращих воїнів.

Битва біля Крефельда була важливою римською перемогою: вісім допоміжних когорт батавів були знищені, Цивіліс показав свої справжні наміри і втратив своїх кращих людей. Тепер ніщо не затримувало римлян від походу на Ксантен і зняття облоги.¹⁰⁸

Стіни табору в Ксантені за тимчасового зняття облоги були посилені, рови поглиблені, поповнені запаси, вивезені поранені. Але не було жодної можливості вторгнутися в країну батавів і вжити заходів у відповідь, тому що погані новини надійшли з півдня: узіпети і хатти, племена з східного берега Рейну перетнули річку, грабували країну і намагалися штурмувати Майнц. Ситуація не була небезпечною, але ризикувати римські полководці не хотіли. Врешті-решт Майнц був важливіший за Ксантен. Тому, основні римські сили були відведені з Ксантена. Відразу ж, Цивіліс відновив облогу зменшеного в чисельності гарнізону, але краще обладнаного Ксантена. Більшість легіонерів були не задоволені тим, що Флакк залишив практично напризволяще гарнізон в Ксантені. Тому під час чергового банкету солдати виволокли Гордеонія Флакка з ліжка і вбили; жоден з легатів й трибунів не наважився протестувати.¹⁰⁹

Вбивство Марка Гордеонія Флакка його власними солдатами надало переможеним бунтівникам впевненості в собі. Юлій Цивіліс відновив облогу П'ятого легіону Alaudae і П'ятнадцятого легіону Primigenia в Ксантені, а тревери і лінгони, стародавні галльські, але романізовані племена, що жили на берегах Рейну Мозельського і Верхнього, також вирішили повстати

Розпочались переговори між Цивілісом і префектом треверської кінноти Класиком. Класик походив з царського роду. Знатністю і багатством він перевершував всіх своїх одноплемінників. До Цивіліса і Класика приєдналися Юлій Тутор і Юлій Сабін - перший тревір, другий лінгон.

Повстання Юлія Классика, Юлія Тутора і Юлія Сабіна потрібно відрізняти від повстання батавів, оскільки тревери і лінгони повністю романізувалися і хотіли побудувати свою власну імперію - галльську імперію - тоді як батави хотіли здобути незалежність або певну автономію.

Цивіліс відновив облогу Ксантена. Деморалізовані легіони I Germanica і XVI Gallica здалися галлам. Після розпаду римської армії на північ від Майнца були втрачені два обложені легіони в Ксантені, V Alaudae і XV Primigenia. У березні 70 р., їхній командувач Муній Луперк здався.

Таким чином весною 70 р., Юлій Цивіліс був в зеніті своєї слави і влади. Фрізи, кананефати, кугерни Ксантену, убії Кельну, деякі з тунгрів і нервієв, всі визнали перевагу батавів. Проте оскільки Цивіліс напав на Ксантен й тому римляни послали велику армію на північ. Її командувачем був старий воїн Квінт Петілій Церіал, не тільки родич нового імператора Веспасіана, але також і його соратник в британських війнах, де він, мабуть, зустрічав і Цивіліса.¹¹⁰

Експедиційна сила складалася з переможного Восьмого легіону Августа, Одинадцятого Клавдія і Тринадцятого Gemina, Двадцять першого Rapax (який був одним з тих, які підтримували Вітеллія) і недавно набраного Другого Adiutrix. Вони рушили через Пенінські і Котські Альпи, хоча частина армії пішла Грайськими горами. Чотирнадцятий легіон Gemina був викликаний з Британії, Шостий Victrix і Перший Adiutrix з Іспанії.¹¹¹

Не всі ці легіони брали участь в активних військових діях. Восьмий просто дійшов з Італії до Страсбурга де й був залишений. Одинадцятий був залишений позаду м. Віндоніз у Верхній Германії. Британці і два іспанські легіони спочатку повинні були утихомирити Галлію.

Таким чином, армія Церіала фактично складалася тільки з трьох легіонів, II Adiutrix, XIII Gemina, і XXI Rapax. Проте, це була надзвичайно досвідчена армія.

Армія Тутора, союзника Цивіліса розпалась ще перед тим як прибуло військо Церіала. Сам ж Церіал прибув в Майнц, де він знайшов легіони Macedonica і Primigenia (травень 70 р.).

Першою римською метою був Трір, який був розташований над важливою дорогою з Середземномор'я до Рейну. Оскільки Юлій Цивіліс переслідував партизан Клавдія Лабеона, тревери повинні були витримати головний удар самотужки. Вони спробували ускладнити просування Церіала біля м. Рігодулум, але були повністю розбиті. Наступного дня Церіал ввійшов в Трір. Тут він добре поставився до треверів і лінгонів, караючи тільки тих, хто був справді винен в зраді.¹¹²

З цієї миті римляни були не тільки кращими в тактиці, дисципліні, і досвіді, але також і в чисельності. Проте римські армії все ще не були об’єднані і це дало можливість Цивілісу і його союзникам Тутору і Класику атакувати. Вони вирішили розгромити армію в Трірі під час несподіваного нічного нападу. Фактично це було вирішальною битвою війни і римлянам все ж таки вдалось одержати перемогу. З того часу Церіал зміг розпочати відновлення рейнського кордону. Тоді ж Цивіліс дізнався, що Кельн звільнився самостійно без залучення військ Церіала. Це змусило лідера батавів повертатися на північ, тим паче він знав, що Чотирнадцятий легіон Gemina сів на судна в Британії і рушив на континент. Цивіліс передбачав, що британські легіони можуть висадитись на піщаному узбережжі країни батавів й тому попрямував назад на Острів.¹¹³

Театр війни був тепер звужений до території Нижньої Германії. Вторгнення на Острів батавів не було пріоритетним завданням. Заспокоєння повторно завойованих територій і зміцнення кордону Рейном - це були речі, які дійсно мали значення. Проте Цивіліс знов зібрав армію і захопив Ксантен. Його загони ще були дуже сильні, щоб ігнорувати їх і тому Церіал вирушив проти Цивіліса на Острів батавів. Армія римлян складалася з наступних легіонів: XXI Rapax, II Adiutrix й недавно прибулими VI Victrix та XIV Gemina.

Зійтися негайно ж в бою заважало величезне поле, що лежало між арміями і яке було повністю залите водою: Цивіліс розпорядився насипати греблю. Римляни не знали броду й були важко озброєними. Германці ж з легкістю перепливали ріку чому сприяло їх легке озброєння.

Батави почали дратувати римських солдатів, найнетерплячіші з яких почали відповідати; у болотах тонули коні і зброя; германці знали приховані водою сухі місця і легко перестрибували з одного на інше. Вони не нападали спереду, а прагнули стискати римлян з боків або зайти в тил. Проте германці так і не наважились вступити у відкритий бій і відступили в табір.

Наступного дня битва поновилася. Цього разу римляни були в змозі перемогти батавів і їх союзників, хоча вони (римляни) не могли нав'язати свою перевагу, тому що раптово почався дощ. Та завдяки збудованій греблі римлян вдалось змусити батавів дати відкритий бій. Таким чином остання битва при Ксантені означала кінець повстання Юлія Цивіліса, який був тепер відтіснений назад на Острів батавів. Та Церіал продовжував наступати. Він зруйнував столицю батавів Неймеген. Залишки батавів відступили за ріку, вглиб острова разом із самим Цивілісом.¹¹⁴

Церіал знав, що не вдастся перетнути річку без флоту і вирішив чекати поки судна не будуть побудовані. Тим часом його солдати повинні були охороняти річку. Шостий і Двадцять перший легіони послали в Бонн, Двадцять другий Primigenia прибув з Майнца в Ксантен; Другий почав будувати міст в Неймегені.¹¹⁵

Після того, як флот був готовий, Церіал перетнув р. Ваал біля Неймегена на південному сході і пройшов вогнем і мечем острів батавів, але поля і будинки самого Цивіліса не рухав. Через декілька днів Цивіліс здався.¹¹⁶

Перебіг Батавського повстання яскраво демонструє рівень розвитку військової справи германців в І ст. Це були вже не відсталі варвари, а добре підготовлені солдати, що мали досвід служби в римських легіонах. Під час повстання, як вже було сказано вище змагались дві рівноцінні за силою, досвідом і тактикою армії. Звичайно, що Римське військо мала значно більші резерви для підсилення своїх військ – воно могло сподіватись на допомогу легіогіонів з навколишніх провінцій. У батавів такого резерву не було. Та не зважаючи на це вони змогли протриматись практично два роки ведучи майже відкриту війну з легіонами. Причиною поразки германців були з одного боку вдалі маневри римських військ, з іншого певні прорахунки батавських командувачів, як от абсолютно не потрібний штурм Ксантена та невиправдана впевненість в власних силах. Все це й привело до поразки повстання, яке на початку мало досить хороші перспективи.