Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального процесу та криміналістики

Васів назар ігорович міжнародні та національні правила видачі осіб у кримінальних справах

Дипломна робота

зі спеціальності „Правознавство”

на здобуття освітньо-кваліфікаційного

рівня „спеціаліст”

Науковий керівник:

д.ю.н. Когутич І. І.

Рекомендовано до захисту

Рішенням кафедри

від „___” ________ 2012р.

(протокол № _____ )

Завідувач кафедри

проф. Нор В.Т.

Львів-2012

ЗМІСТ:

Вступ…………………………………………………………………………………….3

І Розділ. Міжнародні правила видачі осіб у кримінальних справах……………..7

1.1. Розвиток міжнародного права внаслідок світової глобалізації та міжнародної інтеграції…………………………………………………………………7

1.2.Розгляд питання екстрадиції у міжнародному контексті……………………12

ІІ Розділ. Національні правила видачі осіб у кримінальних справах……..……35

2.1.Регулювання питання екстрадиції національним законодавством…………35

2.2.Український простір, масовість міграцій і їх результат……………………51

2.3.Правовий захист громадян України поза її межами………………………..60

ІІІ Розділ. Міжнародні договори України з іншими державами про правову допомогу у кримінальних справах, та співпраця органів, договірних держав, уповноважених на здійснення процесуальної діяльності у сфері екстрадиції…..67

IV Розділ. Тлумачення теми екстрадиції в авторських працях і короткі відомості про них………………………………………………………………………………..79

Висновки………………………………………………………………………………95

Список використаних джерел……………………………………………………..98

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі проблема злочинності представляє небезпеку не тільки для окремих держав, але і для всього людства. Факт відсутності правової співпраці між державами у кримінальних справах на належному рівні, успішно використовується злочинністю, для того, що б вчиняти злочини в одній державі, надалі сховатися на території іншої держави і тим самим уникнути кримінального покарання, а в деяких випадках продовжувати злочинну діяльність. Ситуація ускладнена ще тим, що зростає кількість злочинів, які підривають основи не тільки національної, але і міжнародної безпеки.

Важливість правового регулювання інституту екстрадиції в системі, що надається державами правової допомоги по кримінальних справах, визначається як національними інтересами держав, в цілях попередження кримінальної злочинності на їх території, так і інтересами міжнародної співпраці по боротьбі з міжнародними злочинами, що представляють небезпеку для всього співтовариства держав. В цій ситуації об'єднання сумісних зусиль держав, для здійснення співпраці в боротьбі із злочинністю, придбало особливе значення. Істотне місце в цій співпраці займає інститут екстрадиції.

На даний час злочинність як негативне соціальне явище набуває глобального характеру. Ці процеси характерні і для України. До початку XXI століття відбулося переростання внутрідержавної злочинності в міжнародну з обтяженням етнічними і іншими військовими конфліктами. Несподіваний негативний аспект спостерігається і в протидії транснаціональної злочинності, де міжнародне право поступається місцем політиці і силі. Попередня світова практика відкинула неправові засоби боротьби із злочинністю і довела єдино можливий шлях вирішення цієї проблеми – інтеграцію на договірній основі і умовах взаємності. У сфері кримінальної юстиції міжнародна співпраця суверенних держав є найефективнішим засобом, здатним задовольнити інтереси як світової спільноти в цілому, так і окремих держав. Зараз склалася певна світова і вітчизняна практика надання правової допомоги у кримінальних справах і видачі обвинувачених і засуджених. Літературні джерела зберегли історію видачі, яка веде свій початок з часів Стародавнього світу. Сформувався самостійний правовий інститут видачі, що сприяє розвитку міжнародного права.

Проте реалізація процедур видачі утруднена, що пов'язане з недосконалістю або відсутністю окремих аспектів національному законодавстві, проблемами вживання міжнародних і національних норм, специфікою юрисдикцій держав, громадянства і іншими чинниками, які вимагають вирішення.

Ступінь наукової розробленості теми. У зв'язку з тим, що інститут екстрадиції зачіпає багато дисциплін, дослідження проблеми екстрадиції привертали увагу цілого ряду міжнародних організацій і вчених. Вивчення і розробка окремих аспектів інституту екстрадиції були предметом неодноразового розгляду Інституту міжнародного права, Міжнародної асоціації кримінального права, Асоціації міжнародного права і інших.

Серед українських науковців, які досліджували дану проблематику можна виділити таких вчених як О.І. Виноградова., С.М.Вихрист., О.Б.Демидюк., І.І.Когутич., Л.М.Лобойко., А.Г.Маланюк., О. В.Матвійчук., С. С.Нестеренко., В.Т.Нор., Л.А.Філяніна., Ю.М.Чорноус., В.П.Шибіко.

Значний внесок в дослідження проблем екстрадиції внесли такі російські вчені: А.А.Бастрикин., P.M.Валєєв., М.Ф.Владимирский-Буданов., Л.Н.Галенська., В.К.Звирбуль., Н.В.Калачєв., І.І.Карпець., С.Г.Кехлеров., І.І.Лукашук., Ф.Ф.Лунєєв., А.А.Новосельський., В.П.Панов., Ю.А.Решетов., М.Д.Шаргородський., В.П.Шупилов., і інші.

В роботі використані праці таких іноземних вчених як Ч.О.Беккаріа., Р._Конеско., Ф.Ф.Мартене., Д.П.О'Коннелл., Л._Оппенгейм., Б.В.Реутт., Н.А.Сафаров., Г._Херцег.

Метою дослідження є всебічна теоретична розробка проблем міжнародних та національних правила видачі осіб у кримінальних справах; обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання інституту екстрадиції.

Відповідно до цього в дипломній роботі зосереджено увагу на виконанні таких основних наукових завдань:

 - дослідити поняття та правову природу інституту екстрадиції;

 - визначити поняття і юридичні ознаки екстрадиції в міжнародному праві;

 - проаналізувати чинне законодавство України в сфері регулювання екстрадиційних правовідносин;

 - розкрити порядок проведення екстрадиції;

 - висвітлити вплив масових міграцій на розвиток інституту екстрадиції;

- дослідити міжнародні договори про правову допомогу у кримінальних справах;

 - зробити загальні висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо розвитку інституту екстрадиції. 

Об'єктом дослідження дипломної роботи є суспільні відносини, що виникають у сфері застосування законодавства про видачу (екстрадицію) злочинців.

У прямій залежності від об'єкту знаходиться предмет дослідження, який складають:

норма передбачена ст. 10 КК України;

норми розділу 9 КПК України;

норми інших галузей права, в тому, числі суміжних з кримінальним;

наукові публікації з досліджуваних питань;

практика роботи правоохоронних органів України.

У цьому контексті предметом дослідження є міжнародні та національні правила видачі осіб у кримінальних справах.

Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально–логічний, структурно–функціональний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно–правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток положень про поняття «видачі особи (екстрадиції)». Організаційно-правові форми екстрадиції розглядаються у взаємозв’язку з історичними умовами, у яких вони існували. Застосування структурно–функціонального методу дозволило визначити місце і роль видачі особи (екстрадиції) серед інших інститутів. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні положення про видачу особи (екстрадицію). За допомогою порівняльно–правового методу аналізувались міжнародні принципи видачі особи (екстрадиції), законодавство зарубіжних країн, що дозволило сформулювати пропозиції про запозичення окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Структура дипломної роботи визначається значенням та змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставлених завдань. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, п’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

І РОЗДІЛ. МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА ВИДАЧІ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ.