23. Типи поведінки на робочому місці

Поведінка на робочому місці є сукупністю дій членів о-ії, які прямо чи непрямо впливають на ефективність д-сті фірми. Серед важливих типів поведінки на робочому місці виділяють такі: інтенсивність і продуктивність праці, ухиляння від обов'язків (прогули), абсентеїзм і плинність кадрів, відчуття належності до о-ії.

- Виконавча поведінка - це сукупність пов'язаних з роботою дій, які організація вимагає від індивіда. Ці дії багато в чому зумовлені психологічною угодою. Для деяких професій вони конкретно визначені і їх можна легко виміряти. Проте в багатьох інших випадках виконавча поведінка є розрізненою і її важче оцінити.

- Байдужа поведінка - наслідками є прогули та плинність кадрів. Причини прогулів можуть бути поважними чи необґрунтованими. На час відсутності працівника, його роботу не виконують взагалі, або ж організація наймає для її виконання іншу особу. В будь-якому разі кількісні та якісні показники виконання цієї роботи погіршаться. Звичайно, прогулів не можна повністю уникнути. Головне завдання організації - мін-ти невиправдані прогули і, наскільки це можливо, зменшити виправдані. Плинність кадрів виникає тоді, коли люди звільняються з роботи. ¦ Плинність кадрів є результатом багатьох чинниківі. Спроби прямо керувати плинністю кадрів часто зумовлюють труднощі, навіть в організаціях, які використовують систему винагород за високі виробничі показники. Однак певний рівень плинності кадрів неминучий і навіть бажаний.

- Відчуття належності до організації -вважають позитивним чинником. Визначником належності до о-ції є комплекс індивідуальних, соціальних та о-ійних змінних. Аналогічно, соціальний контекст чи робоча група, в якій працює індивід, потребує сприяння поведінці такого типу. Щодо самої о-ції, особливо її культури, то вона повинна сприяти, розпізнавати і винагороджувати таку поведінку, якщо прагне досягти відданості своїх працівників. Хоча вивчення належності до о-ції перебуває ще на ранній стадії розвитку, та дослідження свідчать, що це може відіграти важливу роль в ефективності о-ції.

24

Мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.Мотивація персоналу включає цілу низку складових, а саме: мотивацію трудової діяльності, тобто спонукання персоналу до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби; мотивацію стабільної та продуктивної зайнятості; мотивацію розвитку конкурентоспроможності працівника; мотивацію володіння засобами виробництва; мотивацію вибору нового місця роботи тощо. 1) мотиватори — чинники, що спонукають людину до трудової діяльності; зовнішні мотиватори — зовнішні щодо працівника впливи; внутрішні мотиватори — внутрішні спонукальні сили; 2) мотиваційний потенціал працівника — складова трудового потенціалу, яка характеризує готовність працівника до максимальної трудової віддачі, розвитку конкурентоспроможності, реалізації в роботі набутих знань, здібностей, умінь, навичок; 3) багатство мотивації персоналу — різноплановість мотивів як результат різноманітності значущих для працівника потреб, які спонукають його до трудової діяльності; 4) напрямленість мотивації — спрямованість працівника на реалізацію певних потреб на основі вибору конкретного виду трудової діяльності; 5) сила мотивації (мотиваційної поведінки) — інтенсивність наміру працівника, міра його готовності включитися в трудову діяльність для досягнення поставлених цілей.

25.

В основу теорії Маслоу покладено такі засадничі ідеї: люди постійно відчувають певні потреби; явно виражені потреби, що їх відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи; групи потреб людей ієрархічно розміщені стосовно одна одної; потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дій. Задоволені потреби більше не справляють мотивувального впливу на людину; якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша — незадоволена; як правило, людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють; процес задоволення потреб відбувається знизу вгору. Потреби, які перебувають ближче до основи «піраміди», потребують першочергового задоволення; поведінку людини визначає найнижча незадоволена потреба ієрархічної структури; потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після того, як задоволено потреби нижчого рівня; потреби вищого рівня можна задовольнити більшою кількістю способів, ніж потреби нижчого рівня. Потреби людей Маслоу об’єднав у п’ять основних груп, назви яких та ієрархію показано на рис. 6.

Туган-Барановський вважав, що мотиви й інтереси негосподарського роду мали особливо великий вплив на розвиток господарства, оскільки всупереч Енгельсу люди часто віддавали перевагу корисному.

Туган-Барановський особливого значення надавав раціональним почуттям, приналежності до народностей, моральним і релігійним поглядам. Він відштовхувався від Канта та Фіхте і зазначав значущість духовності в розвитку економіки.

26

Теорія Герцберга — це природнє продовження теорії Маслоу: мотиватори сконцентровані на верхніх рівнях ієрархії потреб Маслоу, тоді як гігієнічні фактори являють собою потреби нижніх рівнів. До мотиваторів Герцберг відніс: 1) досягнення, 2) визнання успіху, 3) інтерес до роботи як такий, 4) відповідальність, 5) по службі, 6) можливість професійного зростання.

До чинників(факторів) контексту Герцберг відніс: 1) спосіб управління, 2) політику адміністрації, 3) умови праці, 4) міжособові стосунки на робочому місці, 5) заробітну плату, 6) невпевненість в стабільності, 7) вплив роботи на особисте життя.

Теорія потреб Девіда МакКлеланда пропонує інші три види потреб ( рис. 7. 4):

1. потреби в успіху (досягненнях), тобто потреби в перевищенні встановлених стандартів діяльності, в усвідомленні особистих досягнень (не у винагородженні таких досягнень). Люди з такою потребою намагаються виконати свою роботу краще, якісніше, ефективніше, ніж це було зроблено до них;

2. потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути впливовим, “мати вагу”;

3. потреби в належності, тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі.

Дослідження МакКлелланда показали, що люди з потребами в успіху (досягненнях) найбільш мотивовані роботою, яка:

• передбачає особисту (персональну) відповідальність виконавця;

• має чіткий і швидкий зворотній зв’язок (для виявлення прогресу у виконанні роботи);

• характеризується помірним ступенем ризику (ймовірність успіху/невдачі 50:50).

Люди з високими потребами у владі віддають перевагу роботі, яка передбачає:

• відповідальність за дії та поведінку інших людей;

• конкуренцію або орієнтацію на статус.

27.

«XY - теорія» Д. Мак-Грегора

Теорія «Х». Цю теорію розробив Ф. Тейлор (у 20-і роки ХХ ст.), а потім розвив і доповнив Д. Мак-Грегори (у 60-і роки ХХ ст.). вона відбиває погляди на працівників представників технократического менеджменту.

Основними в цій теорії є такі положення:

*                    у мотивах людини переважають біологічні потреби;

*                    для звичайної людини характерна нелюбов до роботи, тому праця необхідно нормувати і кращим методом його організації є конвеєрний;

*                    більшість людей можна змусити затрачати зусилля і здійснювати необхідні дії з метою виробництва тільки шляхом примуса;

*                    середня людина предпочитает, щоб їм керували, намагається не брати на себе відповідальності, має відносно низькі амбіції і бажає знаходитися в безпечній ситуації;

*                    необхідний постійний контроль за працівниками з боку керівництва.

Теорія «Y»

Теорія «Y», також розроблена в 60-і роки ХХ ст., є доповненням теорії «Х». Вона відбиває погляди на працівників представників поведінкового менеджменту. До основних положень теорії «Y» відносяться наступні:

*                    у мотивах людей переважають соціальні потреби і бажання гарне працювати;

*                    фізичні й емоційні зусилля на роботі для людини так само природні, як під час чи гри на відпочинку;

*                    небажання працювати не є спадкоємною рисою; у залежності від умов праці людина може сприймати роботу як джерело чи задоволення як покарання;

*                    зовнішній контроль і погроза покарання не є основними стимулами спонукання людини до діяльності для досягнення організацією своїх цілей;

*                    відповідальність і виконання зобов'язань щодо цілей організації залежать від винагороди, одержуваного за результати праці; найбільш важливе винагорода, зв'язана з задоволенням потреб у самовираженні;

*                    вихована людина охоче бере на себе відповідальність і прагне до цього;

*                    багато людей готові застосовувати свої знання і досвід, однак індустріальне суспільство слабке використовує інтелектуальний потенціал людини.

28.

Теорія очікувань В. Врума ґрунтується на посиланні, що мотивація працівника досягається винагородженням. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів:

• наявність зв’язку між затратами праці і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати (З – Р). Якщо такий зв’язок відсутній, мотивація слабшає;

• реальність отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженні (Р – В). Відсутність такого зв’язку послаблює мотивацію;

• цінність винагороди. Через власну систему цінностей конкретна винагорода може і не представляти для людини цінності, тобто мотивація залежить від сподівань щодо цінності винагороди (В – Ц).

Якщо очікування високі, то сила спонукаючого мотиву зростає. Отриманий раніше позитивний досвід в аналогічних ситуаціях підкріплює сподівання. Навпаки, якщо очікування не справджуються, виникає відчуття марності зусиль, внаслідок чого зменшується мотивація. Позбавитися відчуття марності зусиль допомагає встановлення досяжних для конкретного працівника цілей діяльності й винагородження його таким способом, який він особисто цінує.

Фактором, що спричиняє виникнення відчуття марності зусиль є брак власних здібностей працівника. Внаслідок цього завдання виконується невдало і демотивує працівника. Отже, складність завдань конкретного працівника повинна відповідати його кваліфікації, здібностям і майстерності.

29. Головна ідея теорії справедливості полягає в тім, що в процесі праці людина постійно порівнює те, як були оцінені її дії чи заслуги, з тим, як були оцінені дії та заслуги інших. І на підставі цього порівняння залежно від того, задоволена вона такою оцінкою чи ні, людина змінює характер своєї поведінки. Розгляньмо докладніше певні ключові терміни та положення цієї теорії. Сприйнята винагорода індивіда — суб’єктивна оцінка індивідом загальної суми винагород, отриманих ним за результатами діяльності.  Сприйнята винагорода інших — суб’єктивна оцінка суми всіх винагород, які, на думку індивіда, отримали окремі люди і групи людей, з якими індивід себе порівнює.  Сприйняті витрати індивіда — оцінка людиною того, яких зусиль вона докладала для виконання певних дій і отримання результатів. У цю оцінку включаються не тільки безпосередні трудові зусилля, а й такі персональні характеристики, як кваліфікаційний рівень, вік, тривалість роботи в організації, соціальний статус тощо. При цьому індивід, що здійснює порівняльну оцінку, сам формує набір складових свого внеску незалежно від думки інших. Сприйняті витрати інших — уявлення індивіда про сукупну величину зусиль, докладених особами, з якими він себе порівнює. Норма — відношення сприйнятих витрат до сприйнятої винагороди. Розглядаються два види норм, а саме: норма як відношення сприйнятої винагороди індивіда до сприйнятих власних витрат і норма як відношення сприйнятої винагороди інших до сприйнятих витрат інших. Теорія справедливості стверджує, що для людини принципово важливим є співвідношення її норми з нормою інших. Якщо норми, за оцінкою індивіда, однакові, то навіть за винагороди, що не повністю задовольняє його потреби, він відчуває задоволення, оскільки в цьому разі всі мають однакове співвідношення винагород і витрат. Якщо ж норма індивіда нижча, то він уважає, що сталася несправедливість. 30.

Актуальність проблеми ефективного використання трудових ресурсів зростає з кожним роком тому, що продуктивність праці впливає на результати діяльності підприємства. Основними факторами підвищення продуктивності праці є мотивація та стимулювання трудової діяльності працівників.Питання підвищення продуктивності праці  досліджувались у працях  українських вчених, а саме: О. Кендюхова, Б.Т. Кліяненка, А.В. Черепа, Й.М. Петровича, О.М. Семенова та ін., а також науковцями зарубіжжя (П. Друкер, А. Тоффлер, В. Іноземцев).В сучасних умовах підвищення ефективності виробництва на підприємстві пов’язане з рівнем продуктивності праці.

Стимулювання праці - це створення певної її зовнішньої ситуації, яка спонукала б особистість діяти відповідним чином. Зовнішня ситуація - це практика відносин, умови життєдіяльності, які формують потреби та інтереси робітників. Суттєвим елементом оновленої системи управління діяльністю є управління персоналом підприємства основою якого була і залишається система матеріального стимулювання працівників, що дозволяє значно підвищити кінцеві результати трудової діяльності та досягти генеральної мети підприємства - максимізації прибутку. У зв'язку з цим освіта та спеціалізація робітників стали грати другорядне значення при визначені розмірів оплати їх праці, оскільки між стабільністю, фінансовою стійкістю підприємства і життєвим рівнем добробуту його персоналу існує нерозривний двосторонній зв'язок. З одного боку, життєвий рівень персоналу та його поліпшення залежить від стабільності і прибутковості результатів діяльності підприємства, а також від ефективності діючої системи оплати праці. З іншого боку фінансово-господарська діяльність багато в чому визначається професійними якостями і матеріального стимулювання робітників