3. Характеристика основних сфер організаційних змін на підприємстві.

Зміни можуть стосуватися практично будь-якої сфери діяльності організації. Проте більшість змін стосуються організаційної структури і дизайну, технології або пер­соналу.

Зміна організаційної структури. Ця зміна може стосуватися як окремих базових компонентів, так і структури в цілому. Зокрема, компанія може змінити проектування робочих місць або ж модифікувати систему внутрішньої звітності чи розподілу повно­важень. Координаційні механізми також є об'єктом змін. Прикладом зміни органі­заційної структури в цілому є перехід компаній від функційної до матричної системи.

Зміна технології та виробництва. Технологія – це процес трансформування затрат у випуск. Оскільки з'являються щораз нові технологічні інновації, то для бага­тьох організацій технологічні зміни набувають особливого значення. Наприклад, зміни виробничих завдань чи процесів потрібні у разі впровадження нового обладнання чи випуску нової продукції. В галузях промисловості головною причиною зміни техно­логії виробництва є поява нових видів сировини, матеріалів та комплектувальних, які використовують для виробництва кінцевої продукції.

Зміни у сфері персоналу. Третя сфера організаційних змін стосується персоналу. Наприклад, організація може ухвалити рішення підвищити професійний рівень робочої сили, що, відповідно, потребує нових навчальних програм і критеріїв відбору, або ж їхній виконавчий рівень завдяки новій системі стимулювання чи навчанню, орієнто­ваному на досягнення високої ефективності роботи. Сприйняття й очікування також звичайно пов'язані з організаційними змінами. Працівники організації можуть вважа­ти, що їхня зарплатня і премії не достатньо великі. Однак якщо менедже­ри мають докази того, що фірма платить адекватні зарплатні і має преміальну систе­му, не гіршу, ніж у конкурентів, то вони можуть вжити заходів з метою змінити став­лення працівників.

4. Реінженіринг – це докорінна перебудова усіх аспектів діяльності для досягнення головних цілей щодо витрат, послуг чи часу. Першим етапом є визначення цілей і стратегії реінжинірингу. Організація повинна визначити наперед, якого вона прагне результату і як його досягти. Далі менеджмент вищого рівня покликаний розпочати і спрямувати процес у потрібному напрямі. Якщо генеральний директор лише проголошує , що розпочато реінжиніринг, однак більше нічого не робить, то ця програма навряд чи буде успішною. Проте якщо генеральний директор постійно бере участь у процесі, то реінжиніринг має набагато більше шансів на успіх. Експерти також зазначають, що успішний реінжиніринг звичайно супроводжується відчуттям нагальності. Працівники організації повинні чітко бачити поточну потребу в змінах, які запроваджують, і оцінювати і оцінювати їхню важливість. Крім того, більшість успішних дій реінжинірингу починаються з «чистого аркуша». Отже, замість того, щоб трактувати організацію як початкову точку для модифікації, процес реінжинірингу звичайно починають, ставлячи питання щодо найліпшого обслуговування клієнтів і найефективнішої нейтралізації конкурентів. Нарешті, реінжиніринг потребує інтенсивної співпраці керівників і підлеглих.

5. Розвиток організації(РО) стосується зміни позицій, сприйняття, поведінки й очікувань. РО можна визначити як заплановану дію: по-перше, у масштабі всієї організації; по-друге, керовану згори; по-третє, спрямовану на підвищення ефективності; по-четверте, оздоровлення шляхом спрямованого втручання і застосування поведінкового підходу. РО передбачає декілька способів втручання. Діагностування ситуації. РО-експерт аналізує поточну ситуацію в організації. Для визначення діагнозу менеджери використовують анкетування, вивчення думок і позицій співробітників, інтерв’ю, оцінюючи різноманітні характеристики. Формування команди. Діяльність зі створення команди спрямована на підвищення ефективності й задоволення осіб, що працюють у групі чи команді, що сприяє підвищенню ефективності організації загалом. Зворотний зв’язок передбачає, що кожен працівник заповнює анкету для визначення, наприклад, рівня задоволення процесом контролю і результати доводяться до відома керівництва. Метод «третейського судді» використовують у випадках, коли є глибокий конфлікт всередині організації.

6. Інновація – це керована спроба організації розробити і впровадити новий продукт або послугу чи запропонувати нове використання наявного продукту. Інновації можуть бути запроваджені у таких формах: Радикальні інновації – це нові продукти чи технології, розроблені організацією, що повністю витісняють продукти і технології, які у цій галузі були раніше. Часткові інновації – це нові продукти і технології, які модифікують уже наявні. Технічні інновації – це зміна зовнішнього вигляду і споживчих характеристик товарів чи послуг або ж технологічних процесів їхнього виробництва. Управлінські інновації – це зміни у процесі менеджменту, під час яких продукти та послуги задумують, виробляють і постачають споживачам. Інновації продукції – це зміна зовнішнього вигляду і споживчих характеристик наявних товарів чи послуг або створення цілком нових продуктів чи послуг. Інновації виробництва – це зміна у методах виробництва, створення та збуту товарів чи послуг.

7. Інноваційна діяльність підприємства — це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління ви­робничими процесами підприємств. Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки. Нова техніка – це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси виробництва, способи організації виробництва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.

Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.

Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому ви­падку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від техноло­гічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продук­тові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфа­брикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов’язані з створенням нових орга­нізаційних структур в складі підприємства.

За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світо­вих ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підпри­ємства або групи підприємств.