Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1. Маневрування за ресурсами і інтенсивностями.....docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.07.2019
Размер:
107.12 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економічної кібернетики

Доповідь на тему:

Маневрування за ресурсами і інтенсивностями

Підготували:

студенти групи ЕККМ - 51с

Крамар Н.

Берко Є.

Перевірив:

Антонів В.Б.

Львів 2011

План

Вступ

  1. Маневрування ресурсами та інтенсивностями.

  2. Умови маневрування

  3. Найпростіша постановка задачі знаходження оптимального плану в умовах маневреності.

  4. Узагальнена постановка задачі оптимізації планів в умовах маневреності

Список використаної літератури

Вступ

Маневреність рішень – це важливий фактор поліпшення еластичності, підвищення надійності та зниження ризикованості планів.

Маневреність розглядається як реакція системи на змінення зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану, а також цільових його стратегій. Затверджені, а особливо реалізовані рішення, набувають властивостей інертності, бо вже здійснені деякі заходи. Змінення умов реалізації плану потребує корекції значень шуканих параметрів. Однак змінення умов відбувається, як правило, в той момент, коли шукані параметри вже внесли відповідний “внесок” необерненості плану. Ця необерненість якраз і розглядається як додаткові обмеження на маневрування елементами системи, що представлені у відповідній моделі шуканими параметрами.

Таким чином, кожному інерційному планові можна співставити свою інерційну післядію. Задача полягає утому, щоб на стадіях до затвердження планових рішень врахувати їх післядію, тобто характеристики наступного інерційного поводження кожного з можливих варіантів.

Існує широка гамма можливостей маневрування:

1) ресурсами;

2) продукцією;

3) способами функціонування;

4) інтенсивностями способів.

По кожному з перелічених напрямків можливі два способи маневрування:

- зміна об’ємних характеристик;

- організація взаємозаміни у межах наявних можливостей.

Слід зазначити, що маневреність – це категорія, якою можна і треба керувати. Тому вона виступає як важлива характеристика оптимальних планів, на яку суттєво діють некеровані внутрішні та зовнішні фактори.

Маневреність через еластичність впливає на рівень ризику. При розробці надійних, з допустимим ризиком, еластичних планів треба виходити із конкретних умов і цільових стратегій.

  1. Маневрування ресурсами та інтенсивностями.

Чим вища міра маневреності, тим ширша можливість отримання еластичного плану. У одноперіодичній задачі із незмінним періодом [0, Т] знання граничних прискорень дозволяє встановити гранично можливі прирости інтенсивностей і об’ємів використовуваних ресурсів в економічній системі при використанні того або іншого способу, тобто встановити і . Причому, як і раніше

(1)

Незважаючи на наявність різних в загальному випадку значень граничних маневрувань за ресурсом та інтенсивностями, природно, що якщо лімітуючою ланкою виступає граничний приріст інтенсивностей , то надлишок маневреності за ресурсом не зможе бути реалізованим і виконається рівність = , де

Аналогічно, якщо лімітуючою ланкою виявляється маневреність за ресурсом, то не зможе бути реалізована гранична маневренність за інтенсивностями і виконається рівність , де

Таким чином, постановка задачі, що характеризується, базується на тому, що для кожного технологічного способу встановлюється або , що визначається власними можливостями збільшення інтенсивностей на об’єкті в періоді [0, Т], або визначуване можливостями поглинання приросту ресурсу в даній системі.

Граничні значення приросту інтенсивностей , у в даному плановому періоді [0,Т] можуть лімітуватися різними використовуваними у виробництві ресурсними можливостями, технологією виробництва, зовнішніми соціально-економічними чинниками, можливостями науково-технічного прогресу і так далі. Вони також обмежуються і гранично можливими приростами досліджуваних ресурсів внаслідок насичення даним ресурсом, тимчасових лагів по ланцюжках необхідних заходів додаткового ресурсного забезпечення при перенесенні ресурсів (недосконалості логістики постачань, виробничої логістики); неможливості передислокації ресурсів локального характеру і так далі.

Особливо великими стають тимчасові лаги, коли виникає необхідність в постачанні ресурсів, взагалі не передбачених в початкових планах. Тут ланцюжки постачань набувають складного багатоаспектного характеру, і інерційність початкових планів виявляється більшою мірою. При локальній постановці задачі вибору оптимального плану з врахуванням необхідних рівнів еластичності і варіюючих мір маневреності структура чинників, визначаючих граничні можливості маневрування, при недопостачанні ресурсів звужується. Способи матимуть тим кращу маневренну характеристику, чим вище за цими об’єктами дефіцитність ресурсного забезпечення; малоопераційність заходів щодо переміщення ресурсів з одних об’ктів на інші; частка нелокалізованих ресурсів та ін. Разом з тим маневрування інтенсивностями залежить ще і від витратних коефіцієнтів за ресурсами =

  1. Умови маневрування.

Реальна міра маневреності плану обмежується балансом ресурсів і продукції. Це означає, що при зміні умов виконання плану, наприклад, при недопоставці частини ресурсів, можливості маневрування обмежені ресурсними та іншими припущеннями. Збільшення інтенсивностей по будь-яким об’єктам не повинно перевищувати гранично можливих значень . При цьому необхідно, щоб інтенсивності по іншим способам зменшувалися. Стратегії маневрування, задовольняють ресурсним обмеженням, формуються процедурами отримання еластичних планів. Але ці стратегії можна отримати і за іншою схемою формування еластичності плану. При переході від рішення h-го кроку до вирішення (h -1)-го кроку можлива наступна стратегія. Обчислимо мінімальний приріст витрат:

При цьому повинні бути виконані додаткові умови:

- приріст випуску продукції не повинен бити менший того, який задається характеристикою еластичності, тобто зміною випуску продукції к-го виду: (2)

- затрати додаткових ресурсів не повинні бути більшими заданого приросту по кривій еластичності, тобто зміни забезпеченості ресурсом і-го виду: (3)

  • на будь-якому кроці для виконується умова маневрування:

Це відноситься як для від’ємних так і для додатних значень .

Співвідношення (2-3) можна було б назвати умовами маневрування. Вони зв’язують рішення, які утворюються при рівнях недовипусків продукції та недопоставок ресурсів, причому зв'язок між ними відповідає вимогам еластичності. Умови маневрування по своєму змісту відповідають відомим вимогам нерозривності, зв'язності станів системи, і в цьому значенні вони дуже важливі. Без них ми маємо незв’язаний набір можливих станів вектора ресурсів і продукції, а також незв'язний набір відповідних рішень, кожне з котрих оптимально по відношенню до своїх умов завдання.

Завдання полягає в тому, щоб при однакових обмеження на маневрування домогтися однакового рішення на будь-якому кроці як в прямому, так і в зворотному процесі (міняючи початкового стану базисів у напрямків один до одного або до загального базису).

Чим вище міра маневреності оптимального плану з недопоставкою ресурсів, тим менше план з повними поставками ресурсів «успадковує» від плану з недопоставкою, тим вища свобода вибору рішень, а значить, і їх оптимальність при повному постачанні ресурсів. Це означає, що примусове включення в базис плану з недопоставкою ресурсів об'єктів підвищеної маневреності «погіршує» цей план по функціоналу але одночасно, внаслідок розширеної свободи вибору, знижує функціонал плану з повними поставками ресурсів. Варіантному набору заходів маневреності плану з повними недопоставками відповідають варіантні набори функціоналу цього плану і одночасно плану з повними поставками ресурсів. Точно так само примусове збільшення міри маневреності оптимального плану з повними поставками ресурсів погіршує його функціонал, але одночасно функціонал плану з недопоставкою покращується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]