54.Типи та моделі економічного розвитку.

Типи:природно-істр(базується на марксист­ській методології щодо характеристики економіко-історичних типів суспільства, тобто на принципах формаційної концепції розвитку, згідно з якою “ розвиток суспільства розглядається як певний “ лінійний ” процес проходження усіма етносами та країнами деяких спільних ступенів суспільного розвитку ” Його характерними рисами та ознаками є: детермінованість; субординованість; історична послідовність розвитку економічних відносин; домінуюча роль власності у формуванні характеру праці, соціальної структури)-=>формаційна концепція,культурно-історичний(базується на принципах цивілі­заційного ­підходу.Характерними принципами та рисами такого типу розвитку називають: перехід від відтворювального (фор­маційного) до інноваційного (цивілізаційного) типу розвитку, за якого головною метою, формою існування та проблемою стає продукування нового, а саме: відтворення стає технічною процедурою; орієнтація розвитку на “ виробництво ” безлічі цивілізаційних станів, кожний із яких є унікальним, що перетворює процес виробництва на необмежене джерело руху та оновлення людства і людини.)

=>цивілізаційна концепція.

Моделі:модель Рікардо:абсолютна роль ринкового механізму при нульовій ролі держави,модель Сталіна:абсолютна роль держави при нульовій ролі ринку.

«Пастки розвитку»:низькій рівень продуктивності праці,низький ривіне доходів,відсталість загальної та професійної освіти,бідність,міжнародна ізоляція.

55.Сталий економічний розвиток.

Це розвиток,що задовольняє потреби сучасного покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх покольні задовольняти свої потреби.

Сталий економічний розвиток є об'єктивною

необхідністю подальшого розвитку виробничих відносин у світі. Недбале ви-

користання ресурсів (особливо невідновлюваних та частково відновлюваних)

призвело до дисбалансу у навколишньому середовищі.

Таким чином, на рівні світової спільноти було визнано той факт, що забезпечення економічного зростання, отже й економічного розвитку, напряму пов’язане із розв’язанням, як економічних, соціальних, так й екологічних та культурологічних проблем суспільства та кожної окремої людини оскільки «сталого розвитку можна досягти лише за умови узгодження діяльності людини із законами живої природи». Характеристика сутності, змісту, ключових ознак поняття та явища сталого економічного розвитку дозволяє зробити висновок, згідно якого можна констату­вати: на теоретичному рівні, у науковому середовищі сутність прямої взаємозалежності між можливостями подальшого існування світового суспільства, його розвитку та якістю економічного розвитку узгодженою із можливостями збереження умов самовідтворення у повному обсязі довколишнього природного світу усвідомлюється із достатньою повнотою.

56.Циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність-це обєктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40—60 років).

Оскільки характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвит­ку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.

Екон.цикл вкл в себе такі фази:кризу,депресію,пожвавлення та піднесення,яке знаходить остаточне відображення у новій кризі.Прояви екон.циклів можна побачити за рядом ознак:рівень завантаженості виробничих потужностей,сукупні обсяги виробництва,загальний рівень цін,зайнятість населення.

Криза-це різке порушення існуючої економ.рівоваги внаслідок диспропорцій у процесі відтворення,що різко зростають.

Депресія-це фаза циклу,яка виявляється в застої виробництва.

Пожвавлення-це фаза відновлення,яка розпочинається з незначного зростання обсягу виробн і помітного скорочення безробітництва.

Піднесення-це така фаза циклу,коли обсяг виробн перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами.

57.Економічна криза.

Економічні кризи (в різних формах) органічно притаманні усім типам виробничих відносин; вони носять неминучий і історично прогресивний характер. Вони є неминучими тому що людству поки що не вдалось в повній мірі відлагодити поступальний і рівномірний розвиток продуктивних сил на основі єдності інтересів всіх членів суспільства і окремих соціальних груп щодо способів і механізмів задоволення потреб. І на сьогодні діє закон невідповідності розвитку продуктивних сил характеру виробничих відносин, в основі якого лежить протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення результатів виробництва. Це протиріччя є особливим і специфічним для кожної країни, що обумовлено особливостями сучасного розвитку економіки тої чи іншої країни. В основі характеру виробничих відносин знаходиться приватно особистий, егоїстичний інтерес, який спрямовує економічну поведінку всіх учасників суспільного виробництва. Суспільні, на сучасному етапі державні, структури ще невзмозі в повній мірі контролювати поведінку господарюючих суб’єктів щодо відповідності в їх діях реалізації суспільного інтересу. Виходячи з цих міркувань можна говорити, що економічні кризи це форма прояву невідповідності інтересів економічних агентів на всіх рівнях їх життєдіяльності і життєзабезпечення. Це форма прояву недосконалості існуючої системи економічних відносин, які проявляються як економічні інтереси.