28.Формування глобальної економічної системи.

Глобальна ек. система – світогосподарська система, в якій нац. процеси вир-тва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес. Таким чином, більш повне трактування категорії світового господарства і визначає його як глобальну ек. систему, яка самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і відповідних аспектів правових і політичних відносин

Концепції глобальної економічної системи:

1. Теорії імперіалізму і неоколоніалізму – пояснюють структуру світу як боротьбу між провідними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери прикладання капіталу, за посилення їхнього політичного і культурного впливу.

2. Теорія модернізації – виходить з того, що всі існуючі в історії людські суспільства біполярні. Теорія базується на розходженнях у розумінні традиційного і сучасного, зв'язує перехід до сучасного економічного зростання з духовними цінностями, а не тільки з матеріальним інтересом, з переходом соціальної структури до її мобілізаційного типу. Традиційні суспільства керуються індивідами, що не підготовлені до нововведень, а сучасні – індивідами, що застосовують нові ідеї і речі під впливом раціонального мислення і практичного досвіду.

3. Теорія залежності - її вихідний момент – теза про те, що капіталістична система у світовому масштабі одночасно породжує ек. розвиток і слаборозвиненість на міжнародному, національному і локальному рівнях.

4. Концепція світової системи – ґрунтуючись на динамічній зміні поділу праці, вона поділяє світ на центральні (світові ядра), периферійні і напівпериферійні країни.

5. Теорія глобальної взаємозалежності. Ріст взаємозалежності країн у глобальному економічному просторі піддає нац. платіжні баланси усе більш частим і сильним впливам ззовні, у результаті чого уряди повинні приділяти усе більшу увагу проблемі збереження зовнішньої рівноваги, координувати використ. всієї сукупності інструментів, що знаходяться в розпорядженні держав.

29.Сутність і види економічної діяльності.

Економічна діяльність – це сукупність дій на різних рівнях господарювання, в результаті яких люди задовольняють свої потреби завдяки виробництву, обміну матеріальними благами та послугами.

Мета-створення благ і розвиток людини.

Засоби-засоби виробництва.

Результат-економічні блага(товари та послуги)

Економічна діяльність як процес – це форма активної участі людини в суспільному виробництві.

Види економ.діял.:промисловість,будівництво,торгівля,транспорт і зв’язок,фінансова діяльність,освіта,с/г,культура і спорт,держ.управління,операції з нерухомістю,охорона здоров’я,лісове госп.,рибальство.

30.Суспільний поділ праці.

Суспільний поділ праці – це відокремлення різних видів трудової діяльності в межах світового господарства,національної економіки та окремого підприємства.

За родами діяльності:загальний,частковий,одиничний.

За просторовою диференціацією:територіальний.

Етапи суспільного поділу праці:

1.відокремлення пастушних племен(землеробство,тваринництво)

2.відокремлення ремесла(с/г,ремісництво)

3.відокремлення торгівлі(с/г,торгівля,промисловість).

Організаційно-екон. форми сусп.под.праці:спеціалізація,кооперація,концентрація,комбінування.

Спеціалізація-це поділ старих і формування нових галузей сусп.виробництва,а також поділ всередині галузі.

Кооперація-об’єднання зусиль на основі спеціалізації,створення єдиного простору.

Концентрація-виявляється в досягненні певного обсягу,чи масштаба спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва.

Комбінування-являє собою форму раціоналізації виробничої кооперації в межах окремих складових виробництва.