Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

посередньо очолює цю роботу чи дає розпорядження членам суд­ нової команди щодо її виконання.

Командний склад приходить на флот навченим техніці без­ пеки в обсязі планів і програм морських навчальних закладів. У процесі роботи на суднах він удосконалює свої знання в області охорони праці відповідно до займаної посади і виконуваної ро­ боти. Крім того, через певні проміжки часу командний склад, проходячи атестацію, здає екзамен з охорони праці.

Перевірка знань здійснюється постійно діючими кваліфіка­ ційними комісіями в пароплавствах, судноплавних компаніях і на суднах.

В останні роки у світовому торговому флоті відбулися значні зміни. З’явилися високоавтоматизовані, швидкісні, спеціалізовані судна, що вимагають спеціальних знань і нави­ чок обслуговування. Скоротилася чисельність екіпажів суден. Крім того, прискорення рейсооборотів, формування багатона­ ціональних екіпажів з різним рівнем кваліфікації моряків, за­ жадали зміни традиційного розподілу обов'язків і відповіда­ льності на суднах.

У зв’язку з цим виникає необхідність навчання командного складу загальним принципам забезпечення безпеки праці під час виконання будь-яких видів робіт. Плавсклад навчається техніці безпеки в морехідних школах стосовно до своєї професії. Неза­ лежно від цього при прийомі на роботу члени суднових команд проходять у пароплавствах і судноплавних компаніях вступний інструктаж з техніки безпеки. Після навчання на робочих місцях безпечним прийомам роботи проводиться перевірка знань за спеціальностями.

Особам, що пройшли навчання, п о в и н н а в и д а в а т и с я п и с ь м о в а р о б о ч а і н с т р у к ц і я з т е х н і к и б е з п е к и відповідно до виконуваної роботи як за основною, так і за про­ фесійною посадою, що суміщається.

Для зниження травматизму на флоті важливого значення повинні набувати питання, пов’язані з пропагандою безпечних і безаварійних методів праці: громадські огляди, плакати, фотові­ трини, технічні кабінети з куточками техніки безпеки.

Організація і проведення громадських оглядів повинні бути одним з ефективних засобів пропаганди і популяризації передо­

150

вих методів праці, важливим засобом привертання уваги моря­ ків і берегового складу до питань охорони праці. Під час прове­ дення громадських оглядів адміністрація повинна всіляко за­ охочувати масовий збір пропозицій, що спрямовані на подальше поліпшення умов і забезпечення безпеки праці. Такі огляди до­ помагають розкривати і вчасно усувати наявні недоліки в орга­ нізації праці. Одним із популярних на флоті засобів наочної пропаганди безпечних методів праці є плакати агітаційно-ін­ структивного й учбово-методичного призначення. Плакати, а також навчальні кінофільми допомагають засвоювати загальні положення і вимоги техніки безпеки стосовно до конкретних професій. Ефективним методом пропаганди с фотовітрини, створювані для популяризації безпечних прийомів роботи і тех­ нічних удосконалень, що запропоновані раціоналізаторами.

Створення на суднах технічних кабінетів із куточками з тех­ ніки безпеки дозволить зосередити в них масово-виховну робо­ ту, проводити там бесіди й інструктажі з охорони праці, ком­ плектувати новітню літературу, організовувати тематичні виста­ вки, вікторини, фотовітрини, сатиричні аркуші. Проведення та­ ких заходів сприяє розширенню технічної ерудиції моряків і підвищенню культури їхньої праці.

асоби індивідуального захисту

Одним із важливих заходів для захисту працюючих від не усунутих небезпек праці є застосування засобів індивідуаль­ ного захисту (313) (ДСТ 12.4.011-89 ССБТ «Засоби захисту працюючих. Класифікація»). До них належать спецодяг, спецвзуття, засоби захисту органів людини від шкідливих ви­ робничих факторів і запобіжні пристосування. 313 застосову­ ються тоді, коли безпека праці не може бути забезпечена ор­ ганізацією виробництва, конструкцією суднового устаткуван­ ня і засобами колективного захисту. Вид захисних засобів ви­ значається характером виконуваної роботи, а також метеоро­ логічними умовами.

Спеціальний одяг та індивідуальні засоби захисту видаються за встановленими для кожного виду виробництва нормами.

151

3.2.1. Спецодяг, спецвзуття, запобіжні пристосування

Для захисту тіла людини від несприятливих метеорологіч­ них факторів, надлишкових тепловиділень, бризків і розпечених твердих часток, вологи, пилу та їдких речовин робітникам та службовцям видається спецодяг і спецвзуття. Видача безкошто­ вного спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристосувань здійс­ нюється у відповідності зі спеціальною інструкцією тільки по тих професіях, для яких вона передбачена галузевими нормами. Спецодяг і спецвзуття видаються на певні строки, передбачені галузевими нормами для кожного виду одягу і взуття.

На флоті діють норми безкоштовної видачі морякам спец­ одягу, спецвзуття та інших 313. Крім спецодягу, вказаного в но­ рмах, судновим екіпажам для роботи у штормових умовах вида­ ється спеціальний штормовий одяг (штормові плащ, куртка, брюки, зюйдвестка, гумові чоботи). Командування судна, суд­ новий комітет профспілки повинні слідкувати за тим, щоб члени екіпажу обов’язково користувалися виданим спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристосуваннями. Відмова від їх викорис­ тання розцінюється як порушення трудової дисципліни. Ефек­ тивність і довговічність засобів індивідуального захисту зале­ жать від правильного їх вибору, акуратного використання і вча­ сного ремонту. Видані робітникам спецодяг, спецвзуття і запо­ біжні пристосування, що прийшли у негідність до настання встановленого строку користування, підлягають заміні або ре­ монту. При звільненні або переведенні на інше судно, а також но закінченні строку користування — підлягають поверненню.

3.2.2. Захисні засоби

Для захисту шкірних покривів і профілактики шкірних захво­ рювань застосовують захисні д е р м а т о л о г і ч н і з а с о б и : пасти, мазі, спеціальні миючі та очисні засоби. Для захисту шкіри від олив, смол, розчинників, нафтопродуктів та органічних сполук застосовуються гідрофільні пасти і мазі, що містять у своєму складі речовини, які пропускають воду. Нанесені на шкіру, вони створю­ ють захисний шар, непроникний для органічних речовин. До них відносяться паста ХИОТ-6, паста Селиського, ИЭР-1, «Миколан»,

152

«Ялот». Не розчинні у воді гідрофобні пасти і мазі застосовуються для захисту шкіри від води і водних розчинів кислот, лугів, солей, різних емульсій. До них відносяться цинк-стеаратна паста №2, НЭР-2, паста Чумакова, захисний силіконовий крем. Необхідність застосування захисних паст і мазей визначає судновий лікар чи особа, що його заміняє.

Д л я з а х и с т у г о л о в и працюючих від предметів, що випадково впали з висоти, при швартовних операціях, під час хитавиці судна, у процесі роботи в стиснутих умовах застосо­ вуються захисні каски. Каски бувають металеві, вініпластові (ТУ 18-23-12-74), із склопластику (ТУ 6-11-278-73), поліетиле­ нові тощо. Каски випускаються з водонепроникною пелериною і підшоломником, що утеплює. Крім касок звичайної конструкції, використовуються каски з додатковими пристосуваннями: ли­ цьовим щитком, глушителями шуму. У деяких спеціальних кас­ ках є ліхтар з індивідуальним джерелом живлення. Конструкція касок забезпечує провітрювання підкаскового простору.

З а х и с н і о к у л я р и , маски, щитки для захисту очей від механічних, пилових, хімічних і термічних уражень бувають відкритого і закритого типів. Окуляри відкритого типу (3-2, 3-3, ОЗК та ін.) застосовують для" захисту очей від механічних ушкоджень. Окуляри закритого типу (3-1, 3-12, 3-33 та ін.) застосовують для захисту очей при використанні пневмоінструменту і при роботах у замкнутому просторі. Окуляри за­ критого типу ПО-2 з герметичною оправою-напівмаскою за­ стосовують для захисту очей від впливу отруйних речовин і твердих осколків, що летять з усіх боків. ДСТ 12.04.080-79 установлює вимоги до світлофільтрів, що застосовуються у щитках, масках і окулярах (наприклад, світлофільтри В -1-3; Г-1-3; Э-1-5, виготовлені з темного скла марок ТС-1, ТС-2 і ТС-3 відповідно). Для захисту очей при електрогазозварювальних роботах використовуються окуляри, що мають спеціа­ льні світлофільтри із синіми кобальтовими скельцями (світ­ лофільтри типу 3-1-13 із скла марки ТС-ЗС та ін.). При цих роботах доцільно застосовувати окуляри в лускатій оправі, яка добре вентилюється, і окуляри не запотівають. Окуляри знаходяться в особистому користуванні працюючого і пере­ дачі іншій особі не підлягають.

.. 153

Для індивідуального з а х и с т у о р г а н і в с л у х у від шу­ му при роботах у машинно-котельних відділеннях застосовують вкладиші, навушники і шоломи. Виготовлені зі спеціального волокна вкладиші вставляють у слуховий канал вуха. Застосу­ ванням вкладишів (антифонів чи берушів) знижують рівень зву­ кового тиску на 10-15 дБ. Найбільш ефективним засобом захис­ ту органів слуху від шуму є протишумові навушники типів ВЦНИОТ-7, 2М, ЧМ, А1, 7И, ПШ. Вони знижують рівень зву­ кового тиску при частотах у діапазоні від 125 до 8000 Гц на 4- 45 дБ. Утримуються навушники дугоподібною пружиною, шо­ ломом чи еластичною стрічкою.

Як 313 в ід в і б р а ц і ї застосовуються віброзахисні рука­ вички, мати і взуття. Вимоги, що висуваються до них, установ­ лені ДСТ 12.1.012-90 ССБТ «Вібраційна безпека», а також «Са­ нітарними нормами вібрацій робочих місць» № 3044 від

15.04.84р.

3.2.3.Рятувальні та запобіжні пояси

Відповідальність за технічний стан і своєчасність випробу­ вання поясів несе старший механік.

Рятувальні, запобіжні пояси, а також страхувальні кінці й лан­ цюги повинні випробуватися на міцність за спеціальною методи­ кою, але не рідше одного разу в рік. Норма випробного наванта­ ження для запобіжного пояса і страхувального кінця — 2205 Н (225 кГс). По закінченні випробування на поясах і їх елементах не повинно бути ознак пошкоджень. Якщо ж після іспитів виявлено дефекги деталей пояса (обриви швів на поясі, лямках і ременях, надриви на ременях і стрічці пояса, нещільності з’єднання замка карабіна та ін.), він має бути вилучений із вжитку.

Перед використанням рятувальні й запобіжні пояси, а та­ кож їх страхувальні кінці та ланцюги необхідно ретельно оглядати.

Забороняється використовувати пояси з простроченими термінами випробувань. Якщо в процесі експлуатації на пояс впливало динамічне навантаження (при ривку у випадку па­ діння людини), необхідно провести його випробування стати­ чним навантаженням з мстою визначення придатності до по­

154

дальшого використання. Пояс, деталі якого одержали щонай­ менші ушкодження від динамічного навантаження, підлягає знищенню.

Довжина страхувального кінця запобіжного пояса при робо­ тах за бортом повинна бути такою, аби при випадковому падінні людини у воду кінець діставав до поверхні води. При роботах на висоті над палубою, причалом, у машинному відділенні довжи­ на кінця повинна мати слабину, що забезпечує переміщення працюючого на підвісці чи колисці.

3.2.4. Захист органів дихання

Для захисту органів дихання від шкідливих парів, пилу і газів застосовують ф і л ь т р у ю ч і т а і з о л ю ю ч і а п а р а т и за ДСТ 12.4.034-85 ССБТ «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Класифікація», ДСТ 12.4.041-89 ССБТ «Респіратори фі­ льтруючі. Загальні вимоги», ДСТ 12.4.042-78 ССБТ «Протигази промислові фільтруючі. Загальні вимоги». До фільтруючих засобів захисту відносяться респіратори і фільтруючі протигази. Відповід­ но до ДСТ 12.4.034-85 у залежності від призначення респіратори підрозділяються н а п р о т и п и л о в і , п р о т и г а з о в і та у н і ­ в е р с а л ь н і .

Безклапанний протипиловий респіратор ШБ-1 («Пелюсток», «Сніжок», У-2К та ін.) може застосовуватися для захисту від будь-якого пилу тільки в аерозольній формі, без домішок парів і газів (токсичних, нетоксичних, мікробних) і має невеликий опір дихання працюючого. Респіратор «Астра-2» застосовується для захисту від високодисперсних аерозолів. Протипиловий респі­ ратор У-2ДО (ТУ6-16-1753-72) добре захищає органи дихання від пилу, а також від розпилених у повітрі лакофарбових речо­ вин. Він має просту, легку конструкцію і також незначний опір дихання. Універсальні респіратори зі змінними патронами типу РПГ-67, РУ-62, РУ-60М, використовуються для захисту від газу чи парів у комплекті із захисними окулярами. Змінний патрон марки А призначений для захисту від парів і газів хлор- і фос­ форорганічних речовин, патрон В — від кислот, газів і парів, патрон КД — від парів аміаку і сірководню тощо.

155

Фільтруючі протигази захищають обличчя, очі та органи дихання робітника від шкідливих домішок при вмісті кисню в повітрі не менше 18 % і концентрації в ньому шкідливих газів не вище 2 %. Тому протигази такого типу не придатні для роботи у сильно загазованій атмосфері або такій, що містить незначну кількість кисню.

У залежності від виду шкідливих домішок у повітрі робочої зони вибирається протигазова коробка (марки А, В, Г, Е, М, КД, З, БКФ), заповнена відповідними сорбентами, що поглинають шкідливі речовини певної групи. Для швидкого вибору потріб­ ної коробки вони маркіруються й офарблюються у відмітні ко­ льори. Наприклад, коробки для протигазу марки А пофарбовані в коричневий колір і призначені для поглинання парів органіч­ них речовин (бензин, гас, спирти, ефіри, тетраетилсвинець то­ що). У місцях зберігання протигазів є відповідна таблиця, за до­ помогою якої можна швидко вибрати потрібну коробку. Проти­ газові й універсальні фільтруючі 313 органів дихання застосову­ вати забороняється, якщо невідома речовина, її концентрація і (або) вміст кисню в повітрі робочої зони.

При значній концентрації отруйних речовин у повітрі робо­ чої зони (2 % і вище) або низькому процентному вмісті в ньому кисню (менше 18% ) застосовують ізолюючі дихальні апарати, їх застосування передбачено також при проведенні аварійних і рятувальних робіт. До них відносяться шлангові газозахищені дихальні апарати, кисневі ізолюючі протигази (КІП) й універса­ льні дихальні апарати на стиснутому повітрі типу АСВ-2.

Повітряно-дихальні апарати поділяються на два типи:

■із замкненим циклом дихання — киснево-ізолюючі протигази типу КІП-8;

■з відкритим циклом дихання — сюди можна віднести безліч вітчизняних і закордонних апаратів (АСВ-2,

ДРЭГЭР та ін.).

Ш л а н г о в і п р и л а д и поділяються також на два типи: самовсмоктувальні і з примусовою подачею чистого повітря з зони, де воно не забруднено шкідливими домішками. У протигазі пер­ шого типу чисте повітря при вдиху працюючого всмоктується че­ рез фільтруючу коробку по шлангу і надходить у шлем-маску й у легені людини. Викидання видихуваного повітря відбувається че­

156

рез видихальний клапан, розташований у нижній частині маски. У шланговий протигаз другого типу чисте повітря подається через шланг за допомогою повітродувки. Працюючому може подаватися і стиснене повітря (через редуктор), попередньо очищене у фільт­ рах. Довжина шланга не повинна перевищувати 15 м. Біля повітро­ дувки невідлучно повинен бути вахтовий. Шлангові прилади типів ПШ-1, ПШ- 2 (ТУ6-16-2054-76), автомат ACM та інші знайшли застосування при газоелектрозварюванні в закритих ємностях, при малярних роботах, перевантаженні вантажів, що порошать. Кисне­ ві ізолюючі протигази належать до групи легенево-силових диха­ льних апаратів із закритою схемою дихання, при якій повітря цир­ кулює в них. Видихуване повітря очищається від вуглекислоти і парів, і знову насичується киснем. Протигази типів КІП-7, КІП-8, АСВ-2 і АСВ-6М призначаються для захисту органів дихання лю­ дей при роботах у загазованому середовищі з високими концент­ раціями шкідливих і токсичних речовин, а також при низькій кон­ центрації кисню в атмосфері робочої зони. КІП-8, будучи ранцевим протигазом, має балон із киснем під тиском 16 МПа (160 атм), що з а б е з п е ч у є т р и в а л і с т ь р о б о т и в н ь о м у п р и н а ­ в а н т а ж е н н і с е р е д н ь о ї н а п р у ж е н о с т і не м е н ш е

120х в и л и н . Перевагами апаратів на стисненому повітрі (АСВ)

упорівнянні з кисневими дихальними апаратами є неможливість накопичення в апараті вуглекислоти, відсутність небезпеки виник­ нення гіпоксії (кисневого голодування), можливість застосування апарата під водою на глибинах до 20 м, дешевизна експлуатації. Запас повітря у двох балонах ємністю по 3-4 л забезпечує трива­ лість роботи з використанням апарата протягом відповідно 4560 хвилин. Для ведення тривалих робіт у загазованому середовищі застосовують регенеративні прилади багатогодинної дії типу РКК2М та ін. При виборі типів ізолюючих дихальних приладів має враховуватися специфіка умов їхнього застосування.

З.^Невідкладні стани і перша допомога при них

Кваліфіковану медичну допомогу на суднах морського флоту надає лікар, а якщо його нема, то старший помічник капітана, який,

157

відповідно до Статуту служби на суднах морського флоту, у цьому випадку відає аптекою, амбулаторією і надає медичну допомогу. Однак, незважаючи на це, відповідно до вимог Міжнародної кон­ венції ПДНВ 78/95 (розд. 6), кожен моряк зобов'язаний надати пе­ ршу допомогу при нещасному випадку чи захворюванні на судні. Це можливо лише при знанні та пракгичному засвоєнні правил надання першої допомоги.

3.3.1. П ерш а допомога

Заходи щодо надання першої допомоги повинні бути прос­ тими і спрямованими на порятунок життя; усунення болю, запо­ бігання ускладненням.

3.3.1.1 Основні принципи першої допомоги.

Черговість дій. Здійснити швидкий огляд потерпілого, звер­ нувши особливу увагу на стан його дихання. Якщо дихання нема, негайно приступити до штучного дихання, пам’ятаючи, що при цьому кожна секунда дорого коштує.

Усі маніпуляції з огляду і надання першої допомоги необ­ хідно здійснювати вкрай обережно, легко і м'яко, аби не викли­ кати додаткової травми, що може привести до виникнення шоку. Якщо постраждалого необхідно перенести, то це слід робити плавно, без різких рухів і поштовхів, які можуть нанести значної шкоди потерпілому.

Потерпілий повинен бути в зручному для нього положенні. Для того щоб він міг вільно дихати, необхідно розстібнути одяг на шиї, грудях і животі.

При виникненні у потерпілого блювоти його голову необ­ хідно повернути вбік для запобігання попаданню блювотних мас у трахею і легені. При відсутності свідомості у постраждалого необхідно очистити порожнину роту від блювотних мас пальцем чи марлевим тампоном, вийняти знімні зубні протези і ослабити всі стягуючі частини одягу.

Одяг без необхідності знімати не слід, однак, якщо це по­ трібно для надання допомоги, робити це треба дуже обереж-

158

но. При ушкодженні кінцівки одяг спочатку знімають зі здо­ рового, а потім з ураженого боку. Якщо одяг необхідно розрі­ зати, то це слід робити вздовж швів.

Слід постійно пам'ятати, що шок становить серйозну небез­ пеку для життя потерпілого. Тому одним з основних моментів надання першої допомоги при важких ушкодженнях є заходи щодо попередження розвитку шоку і ослаблення його плину.

При наданні першої допомоги ні в якому разі не можна да­ вати потерпілому алкогольні напої. Необхідність у їх призна­ ченні може з'явитися в процесі подальшого лікування.

Потерпілого не слід переносити доти, доки він не стане транспортабельним. Насамперед необхідно вивести його із ста­ ну шоку, зупинити кровотечу і шинувати місце перелому.

Ніколи не слід припускати, що потерпілий вмер доти, доки не будуть здійснені всі необхідні проби.

Несвідомі стани. Імовірні причини втрати свідомості: не­ притомність; припадок епілепсії; отруєння алкоголем; сонячний чи тепловий удар; шок; ураження електричним струмом; пові­ шення, утеплення; отруєння.

Перша допомога. Необхідно покласти хворого на бік із повер­ неною вбік головою, щоб у випадку виникнення блювоти блювотні маси не попадали в дихальні шляхи, а витікали назовні. Проводять швидкий огляд хворого для виключення порушення дихання (ас­ фіксії) чи сильної кровотечі. Надання першої допомоги у випадку виявлення цих станів має бути спрямованим, насамперед, на усу­ нення їх. Розстібають весь стягуючий одяг і забезпечують доступ свіжого повітря до потерпілого. Якщо у потерпілого є знімні зубні протези, окуляри, їх знімають. Якщо дихання у потерпілого утруд­ нене, накладають великі пальці обох рук на кути нижньої щелепи і висувають вперед. Це виключає западання язика, що може пере­ шкоджати проходженню повітря в трахею.

Не пересувають і не переносять хворого, якщо він не знахо­ диться у небезпечному місці, доти, доки йому не буде надано першу допомогу.

Накривають потерпілого ковдрами, уклавши його також на ковдру.

Не слід намагатися давати хворому нічого через рот, поки до нього не повернеться свідомість.

159