Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

Зміцнення трудової дисципліни і підвищення продуктивнос­ ті праці знаходяться у прямій залежності. Трудова дисципліна є важливим чинником, що визначає рівень виробничої культури на судні.

Відомчими нормативними актами визначені правові заходи для зміцнення дисципліни на морському транспорті. У цих до­ кументах надається особливого значення боротьбі з несумлін­ ним відношенням працівників до виробничих обов'язків, з про­ гульниками та особами, схильними до наркотиків та алкоголю.

Трудовий розпорядок на морських підприємствах визначається

правилами внутрішнього трудового розпорядку, а на морському флоті Статутом служби на суднах і Статутом про дисципліну працівників морського транспорту. Дбайливе відношення до влас­ ності, виконання діючих на флоті норм праці є обов'язком усіх працівників морського транспорту. В умовах виробничої діяльнос­ ті можуть виникнути трудові суперечки з приводу застосування законодавства про працю між працівниками й адміністрацією (пе­ реведення на іншу роботу, оплата понаднормових робіт, звільнення та іи.). При цьому необхідно відзначити, що подібні розбіжності, як правило, не носять антагоністичного характеру.

Розгляд трудових суперечок на морських підприємствах (суднах) здійснюється в комісіях із трудових суперечок, коміте­ тах профспілки і районних (міських) народних судах.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у рішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці таі захисту виробничого середовища за рішенням трудового ко­ лективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та проф­ спілки, а також уповноваженої найманими робітниками особи, фахівців з безпеки і гігієни праці та інших служб підприємства згідно з типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом вйконавчої влади по на­ гляду за охороною праці.

Рішення комісії має рекомендаційний характер.

Трудові суперечки деяких категорій працівників розгляда­ ються тільки вищестоящими у порядку підпорядкованості орга­ нами.

Комісіями, профкомами і народними судами такі суперечки не розглядаються.

ЗО

1.2.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення законодавства та інших законодавчих актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадо­ вих осіб, органів державного нагляду і представників профспі­ лок, їхніх організацій та об’єднань винні притягуються до дис­ циплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної від­ повідальності згідно із законодавством.

а) Дисциплінарна відповідальність. Порушення посадо­ вою особою вимог охорони праці розглядається як порушення трудової дисципліни у тих випадках, якщо ці порушення не ви­ кликали важких наслідків і не могли їх спричинити. Дисциплі­ нарна відповідальність полягає в дисциплінарному стягненні, що накладається вищестоящою адміністрацією. Види дисциплі­ нарного стягнення: догана; переведення на нижче оплачувану роботу чи зміщення на нижчу посаду на термін до 3-х місяців або звільнення з роботи.

Право притягнення до дисциплінарної відповідальності на­ дано капітанам суден, керівникам підприємств, а також посадо­ вим особам відповідно до «Статуту про дисципліну працівників морського транспорту України» (для екіпажів суден) і правил внутрішнього трудового розпорядку працівників інших підпри­ ємств морського транспорту.

Якщо порушення законодавства з охорони праці допущені посадовою особою мають злочинний характер, то накладення дисциплінарного стягнення не може стати перешкодою для по­ рушення кримінальної справи у зв’язку з цим порушенням.

б) Адміністративна відповідальність за порушення правил охорони праці передбачає попередження чи грошовий штраф у таких розмірах:

■на працівників до 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати;

■на посадових осіб підприємств, установ, організацій не­ залежно від форм власності, громадян — власників під­ приємств чи уповноважених ними осіб — до десяти мі­ німальних розмірів заробітної плати (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

31

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичних чи фізич­ них осіб, які згідно законодавству використовують найману працю.

Несплата штрафу спричиняє нарахування на суму пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за міс­ цем роботи. Суми штрафів зараховуються в Державний бюджет України.

Право накладення штрафів мають інспекції органів держа­ вного нагляду за охороною праці.

Рішення про стягнення штрафів може бути оскаржене в мі­ сячний термін у судовому порядку.

Причинами нещасних випадків на судні найчастіше є пору­ шення трудової дисципліни і правил техніки безпеки окремими членами екіпажу суден. Вживання спиртних напоїв, молодецтво, необережність, застосування свідомо небезпечних прийомів робо­ ти, виконання недорученої роботи — усе це є грубим порушенням трудової дисципліни. За порушення правил та інструкцій з безпеки праці адміністрація судна може піддати членів команди дисциплі­ нарній відповідальності за порушення трудової дисципліни відпо­ відно до „Статуту про дисципліну працівників морського транспо­ рту”. До особи, що допустила порушення вимог безпеки праці, які відобразилися у конкретних вчинках (неправильні дії, невжиття заходів), керівництво судноплавної компанії (пароплавства) безпо­ середньо чи за поданням капітана може вжити заходів дисципліна­ рного чи адміністративного впливу.

Крім заходів громадського впливу і дисциплінарних стяг­ нень, члени суднових команд можуть притягуватися до матеріа­ льної, а також до кримінальної відповідальності за відповідними статтями Кримінального кодексу України.

в) Матеріальна відповідальність

Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення правил охорони праці. Якщо в результаті порушення посадовою особою правил охорони праці стався нещасний випадок і під­ приємство виплатило певну грошову компенсацію постраждалому працівнику чи органам соціального страхування, то під­ приємство має право стягнути виплачену суму частково або ціл­ ком з винної посадової особи.

32

Матеріальна відповідальність працівників за збиток, заподі­ яний підприємству при виконанні ними трудових обов'язків. У цьому випадку працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі завданого збитку, але не більше однієї третини свого місячного окладу. Відшкодування збитку шляхом утримання із зарплати здійснюється за розпорядженням адміністрації підпри­ ємства тільки при наявності письмової згоди працівника. При відсутності таке питання про відшкодування збитків підприємс­ тву розглядається народним судом.

г) Кримінальна відповідальність за порушення трудового законодавства і вимог охорони праці настає в тому випадку, як­ що ці порушення стали (чи могли стати) причиною нещасних випадків або інших тяжких наслідків (Розпорядження Президен­ та України від 5.04.2001 р. № 2341-ІП).

Кримінальна відповідальність за злочини проти безпеки ви­ робництва передбачена розділом X Кримінального кодексу України (ст. 271 - 275).

Стаття 271 за порушення вимог законодавства про охоро­ ну праці передбачає покарання штрафом чи виправними робо­ тами на термін до двох років, обмеженням волі на термін до п'я­ ти років чи позбавленням волі на термін до семи років.

Стаття 272 за порушення правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпечністю передбачає покарання штрафом чи обмеженням волі на термін до трьох років, а якщо те саме діяння спричинило загибель людей чи інші тяжкі нас­ лідки, то обмеженням волі на термін до п'яти років чи позбав­ ленням волі на термін до восьми років.

Статтею 273 за порушення правил безпеки на вибухонебе­ зпечних підприємствах чи у вибухонебезпечних цехах передба­ чено покарання обмеженням волі на термін до трьох років чи позбавленням волі на термін від двох до десяти років.

Стаття 274. Порушення правил ядерної чи радіаційної безпеки карається обмеженням волі на термін від трьох до два­ надцяти років з позбавленням права займати певні посади на термін до трьох років.

Стаття 275. Порушення правил, що стосується безпечного використання промислової продукції чи безпечної експлуатації будинків і споруд, карається штрафом або обмеженням волі на термін до трьох років.

33

Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на термін від двох до п’яти років.

За законом до кримінальної відповідальності можуть при­ тягатися лише ті посадові особи, які згідно зі своїм службо­ вим становищем зобов’язані забезпечувати чи контролювати безпеку праці на виробництві. Право притягнення до кримі­ нальної відповідальності в нашій країні надано органам про­ куратури.

1.2.7. Відшкодування збитків у разі пошкодження здорові працівників чи у випадку їх смерті

Відшкодування збитків, заподіяних працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я чи у випадку смерті працівника, здій­ снюється Фондом соціального страхування від нещасних випад­ ків відповідно до Закону України «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що послужили причиною непраце­ здатності».

Роботодавець моэ/се за рахунок власних коштів здійснюва­ ти потерпілим і членам їхніх родин додаткові виплати згідно з колективним чи індивідуальним трудовим договором.

За працівниками, що втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворю­ ванням, зберігаються місце роботи (посада) і середня заробіт­ на плата на весь період до відновлення працездатності чи до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

У випадку неможливості виконання потерпілим попередньої роботи здійснюються його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування згідно з медичними рекомендаціями.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним ви­ падком на виробництві чи професійним захворюванням зара­ ховується у стаж роботи для призначення пенсії за віком, а також у стаж роботи із шкідливими умовами, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільго­ вих розмірах.

34

1.3. Принцип системи державного управління охороною праці. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці на морському транспорті

Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний ор­ ган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація та органи місцевого са­ моврядування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію дерэюавної політики в області охорони праці, подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліп­ шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, направляє і координує діяльність міністерств, інших централь­ них органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здо­ рових умов праці та нагляду за охороною праці.

З метою координації діяльності органів державного управ­ ління охороною праці створюється Національна рада з питань безпеки життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр- міністр України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці, розробляють і реалізують галузеві програми поліпшен­ ня стану безпеки праці за участю профспілок, здійснюють ві­ домчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за вико­ нанням функцій державного управління охороною праці з бо­ ку міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого само­ врядування.

Рішення, що приймаються цим органом у межах його ком­ петенції, є обов’язковими для виконання всіма органами вико-

35

навчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами, що використовують найману працю.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетен­ ції затверджують цільові регіональні програми покращення ста­ ну безпеки праці, приймають рішення щодо створення комуна­ льних аварійно-рятувальних служб для обслуговування терито­ рій і об’єктів комунальної власності.

Для виконання цих функцій місцеві ради створюють у скла­ ді свого виконавчого органу відповідний підрозділ чи признача­ ють фахівця з охорони праці.

У сучасному виробництві в умовах наростаючої інтенсифі­ кації трудового процесу подальше удосконалення охорони праці можливо лише на основі систематизації окремих заходів у єдину систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях господарського ме­ ханізму. Ця задача успішно вирішується на основі системного підходу до управління безпекою праці, тобто шляхом розробки і впровадження на підприємствах системи управління охороною праці (СУОП). СУОП є найважливішою ланкою загальної сис­ теми управління виробництвом.

Управління охороною праці — це підготовка, прийняття іреа­ лізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарногігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності лю­ дини у процесі праці. Об’єктом управління охороною праці є діяль­ ність функціональних служб і структурних підрозділів підприємст­ ва по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому. Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві — керів­ ник (головний інженер), у цехах, на виробничих ділянках і в служ­ бах — керівники відповідних підрозділів і служб. Організаційнометодичну роботу з управління охороною праці, підготовку управ­ лінських рішень і контроль за їх реалізацією здійснює служба охо­ рони праці (техніки безпеки), безпосередньо підлегла керівнику (головному інженеру) підприємства.

Частиною нормативної і методичної основи СУОП є та­ кож стандартизація. Підприємства на основі рекомендацій Держстандарту і вказівок міністерств (відомств) розробляють з урахуванням специфіки виробництва стандарти підприємств

36

(вказівки, положення, інструкції та ін.), що є організаційнонормативною основою побудови і функціонування системи управління охороною праці. Управління охороною праці за­ безпечується необхідною організацією, плануванням і коор­ динацією робіт з охорони праці, контролем її стану, а також стимулюванням роботи з охорони праці. Управління охоро­ ною праці включає вирішення завдань по навчанню працівни­ ків безпеки праці, забезпеченню безпеки виробничого устат­ кування і процесів, будинків і споруд, нормалізації санітарногігієнічних умов праці, забезпечення відпочинку трудящих тощо. Навчання безпеки має проводитися відповідно до Ти­ пового положення про навчання з охорони праці (ДНАОП 0.00.4.12-99), затвердженого наказом Комітету з нагляду за охороною праці України від 17.02.99 № 27 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.99 за № 248(354). Забез­ печення безпеки виробничого устаткування, що випускається, повинне досягатися дотриманням ДСТ 1.26-77 ГСС, «Порядок розробки й узгодження вимог безпеки у стандартах і техніч­ них умовах» і ДСТ 15.001-88 «Система розробки і постановки продукції на виробництво. Основні положення». Рішення всіх завдань управління охороною праці повинне забезпечуватися взаємодією всіх підрозділів і служб підприємства.

Законодавчою нормативною і методичною основою СУОП є:

■Конституція України 28.06.96 р.;

■Закон України «Про охорону праці»;

■Кодекс Законів про працю України;

■Закон України «Про внесення змін і доповнень у кодекс України про адміністративні правопорушення»;

■Кримінальний Кодекс України

■ Постанова Верховної Ради України від 15.01.1995 р.

№296/94;

■Закон України «Про пожежну безпеку»;

■Постанова Верховної Ради України від 17.12.93 р.;

■Закон України «Про дорожній рух»;

■Постанова Верховної Ради України від 02.02.1994 р.

■Нормативні акти Держнаглядохоронпраці;

■Система стандартів безпеки праці (ССБП);

37

■Державні й галузеві стандарти, норми, правила, поло­ ження, БНіП та інструкції з охорони праці, промислової санітарії і гігієни праці, пожежної безпеки;

■Стандарти підприємств (СТП).

Верховна Рада України прийняла рішення від 15.09.1991 р.

«Про порядок тимчасової дії на території України деяких зако­ нодавчих актів СРСР», якщо:

1)вони не суперечать вимогам Конституції України і За­ конам України;

2)це питання не відрегульоване Законом України. Відповідно до угоди про співробітництво в галузі охорони

праці, укладеної 9.12.1994 р. главами урядів країн Співдружнос­ ті Незалежних Держав, Україна здійснює погоджену діяльність з іншими країнами СНД по встановленню вимог охорони праці, до машин, механізмів, іншої продукції виробничого призначен­ ня, нових матеріалів, технологій та до проектованих об'єктів.

При цьому застосовуються різні форми співробітництва. З метою затвердження погоджених нормативів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища між відповідними ор­ ганами координуються плани розробки (перегляду) норматив­ них актів, поширюється практика спільної розробки проектів ДНАОП єдиними робочими групами чи затвердження сторона­ ми лише попередньо погоджених правил, норм, стандартів, ви­ користання на взаємовигідній основі документів, введених у дію на території однієї з Сторін. Практикується спільне проведення науково-дослідних робіт з метою удосконалення наявної норма­ тивної бази з питань охорони праці.

Чинним законодавством України встановлено певний меха­ нізм реалізації зобов’язань за цією угодою.

Наприкінці XX століття значно збільшилася кількість аварій і катастроф морських суден, які супроводжувалися численними людськими жертвами. З метою підвищення безпеки судноплавс­ тва Міжнародна морська організація (ЇМО), Міжнародна органі­ зація праці (МОП) прийняли ряд важливих міжнародних конве­ нцій, кодексів і рекомендацій з метою підвищення безпеки мо­ реплавства, охорони праці моряків і охорони навколишнього середовища. Найважливіше з них: СОЛАС-74 — Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі; МКУБ або ISM

38

Code, що є IX главою СОЛАС-74, передбачає впровадження і застосування Міжнародного кодексу но управлінню безпечною експлуатацією суден і запобіганню забрудненню моря.

У Конвенції МАРПОЛ-73/78 передбачені заходи для скоро­ чення і запобігання забрудненню морського середовища як наф­ тою і нафтопродуктами, так і іншими шкідливими речовинами, що перевозяться на суднах чи утворюються в процесі їх експлу­ атації. Міжнародна Конвенція про вантажну марку 1966 р.; STCW 78/95 — Міжнародна Конвенція по стандартах підготов­ ки і дишюмування моряків і несенню вахти.

Одним з найважливіших факторів безпеки мореплавання є компетентність суднових екіпажів, тому підготовці моряків міжнародні організації приділяють особливу увагу. Міжнаро­ дна Конвенція STCW 78/95 встановила базові вимоги з підго­ товки, дипломування і несення вахти для моряків на міжна­ родному рівні й визначила міжнародні мінімальні стандарти компетенції моряків.

Так, розділ VI Міжнародної Конвенції STCW 78/95 визначає вимоги до моряків у відношенні функцій, зв’язаних з аварійними ситуаціями, охороною праці, медичним наглядом і виоісиванням.

Україна, як член міжнародної морської організації, у коміте­ тах якої працюють три представники ОНМА, увійшла до так званого «Білого списку» морських держав. Це означає, що дип­ ломи про закінчення громадянами України, іноземними студен­ тами, що навчаються в її морських навчальних закладах, визна­ ються всіма судноплавними компаніями світу.

1.3.1. Організація роботи з охорони праці на морському транспорті

Важливою формою організації роботи з охорони праці є пла­ нування, що включає розробку і реалізацію перспективних (на п’я­ тирічку), поточних (річних) і оперативних планів поліпшення умов праці, техніки безпеки і санітарно-оздоровчих заходів. Планування повинне здійснюватися на основі програмно-цільового методу з використанням і порівнянням варіантів за методом «витрати - ви­ годи».

39