Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

гарантує зниження виробничого травматизму і професійних за­ хворювань. Введення в експлуатацію нових суден та інших ви­ робничих об’єктів не допускається без дозволу санітарної інспе­ кції, а також технічної інспекції праці. Дотримання діючих Са­ нітарних правил для морських суден має забезпечити на суднах належні санітарно-гігієнічні умови, запобігти можливості вини­ кнення виробничого травматизму і профзахворювань, а також забруднення навколишнього середовища.

До міждержавних міжгалузевих нормативних актів відно­ сяться: будівельні норми і правила (БН і П), санітарні норми (СН), норми радіаційної безпеки (НРБ), основні правила роботи з радіоактивними речовинами та іонізуючими матеріалами (ОСП), правила використання електричних пристроїв.

1.2.2. Поняття про систему стандартів безпеки праці

Стандартизація є одним з елементів державної технічної по­ літики.

Система стандартів безпеки праці є комплексом взаємоза­ лежних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці. Введено систему у 1975 р.

За допомогою цієї системи можна розробляти нормативні документи з охорони праці, що включають у себе вимоги техні­ ки безпеки і сучасних норм з усіх видів небезпечних і шкідли­ вих виробничих факторів. Система передбачає можливість від­ новлення стандартів через кожні 5 років.

На сьогодні основними видами нормативно-технічної доку­ ментації є діюча система стандартів безпеки: 39 державних ста­ ндартів України (ДСТУ) і 344 міждержавних стандартів безпеки праці (ДСТ ССБП).

Для прикладу розглянемо структурну схему міждержавної системи стандартів безпеки праці (ССБП) як один з видів Дер­ жавної системи стандартизації.

Системі було присвоєно порядковий номер 12 у ДСТ 12.0.001-82 ССБП «Основні положення». Цифри означа­ ють: 12 — позначення системи, 0 — шифр підсистеми, 001 — порядковий номер стандарту в підсистемі, 82 — рік реєстрації.

20

Стандарти системи ССБП (код 12) поділяються на п’ять груп (12.0; 12.1; 12.2; 12.3; 12.4). До ССБП входять стандарти таких класифікаційних угруповань, що мають відповідні коди:

■0 — Організаційно — методичні стандарти основ побу­ дови і впровадження ССБП;

■1 — Стандарти вимог, норм з видів небезпечних і шкід­ ливих виробничих факторів;

■2 — Стандарти вимог безпеки до виробничого устатку­ вання;

■3 — Стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

■4 — Стандарти вимог до засобів захисту працюючих;

■5 — Стандарти вимог безпеки до будинків і споруд;

■6 - 9 — Резерв.

Структурна схема стандартів безпеки праці і найменування груп державних стандартів показані на рис. 1.

У стандартах зазначено вимоги, що висуваються до роз­ робників усіх наступних стандартів. Класифікаційне угрупо­ вання 0 має безпосереднє відношення до організації роботи з охорони праці. Стандарти цього угруповання встановлюють структуру та особливості узгодження стандартів ССБП, тер­ мінологію, класифікацію шкідливих і небезпечних виробни­ чих факторів тощо.

До першого угруповання відносяться Державні стандарти на окремі види небезпек (професійні шкідливості) — небез­ пека вибуху і пожежі, ураження електричним струмом, шкід­ ливого впливу шуму і вібрації, токсичних речовин та інших чинників — встановлюють норми і вимоги по кожному виду небезпеки, а також причини використання цих даних у стан­ дартах і технічних умовах. Наприклад, найбільша група фізи­ чно небезпечних і шкідливих факторів містить ряд підгруп (рухомі машини і механізми, підвищена запиленість і загазо­ ваність повітря робочої зони, підвищення рівня шуму, вібра­ ції, недостатня освітленість робочої зони тощо). У системі стандартів безпеки праці для нових напрямків стандартизації, що можуть виникнути в майбутньому, зарезервовано кодові номери від 6 до 9 (резерв).

21

При оформленні громадянина на роботу, при укладенні з ним трудового договору власник підприємства повинен проінформува­ ти його під розписку про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів і його прав на піль­ ги та компенсацію за роботу в таких умовах.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка, згідно з ме­ дичним висновком, протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпечності і тих, які вимагають професійного відбору (плавсклад морських суден), допускають­ ся особи при наявності висновку психофізіологічної експертизи.

У 1999 р. Президентом України затверджено Закон України «Про загальне обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань, що привели до втрати працездатності».

Закон набрав сили 01.04.2001 р. На підставі цього закону створено Управління Фонду соціального страхування. Розмір страхового тарифу залежить від ступеня професійного ризику підприємств, які поділено на 20 класів, наприклад:

■підприємства 1-го класу профризику (освіти, культури, фінанси) сплачують внески в розмірі 0,84 % від фонду оплати праці.

■гіідприємстваі^ -го класу (видобуток вугілля та ін.) спла­ чують внесок у розмірі 13,8 %.

За новим законом перші п'ять днів хвороби має оплачувати роботодавець, а на 6-й день оплата лікарняного листа повинна здійснюватися за рахунок Фонду соціального страхування.

Усі працівники підлягають обов'язковому державному соціа­ льному страхуванню власником чи уповноваженим ним органом від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що встановлюються законо­ давством і колективним договором чи угодою (КЗПП, доповнений статтею 258-1 відповідно до Закону № 3694-12 від 15.12.93).

Закон дозволяє працівнику відмовитися від дорученої робо­ ти, якщо склалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, що його оточують, і навколи­ шнього середовища. Факт наявності такої ситуації чи необхід­ ності підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої працівник є, чи

23

уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з цієї причини за працівником зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство з охорони праці. У цьому випадку йому виплачується вихідна допомога в розмірі не менше 3-х розмірів місячного заробітку.

У випадку неможливості усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці власник повинен повідомити про це ор­ ган Держнагляду за охороною праці, який може дозволити тим­ часову роботу в таких умовах.

Працівники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-про­ філактичним харчуванням, молоком, газованою підсоленою водою. Крім того, вони мають право на оплачувані перерви, скорочення тривалості робочого дня, додаткову відпустку, пільгову пенсію й оплату праці у підвищеному розмірі.

Трудове законодавство спрямовано на збереження здоров’я трудящих, неухильне підвищення продуктивності праці і забез­ печення безпеки трудової діяльності.

Закон нормує робочий час і час відпочинку, регламентує за- стосування понаднормових робіт. Особлива увага приділяється охороні праці жінок і молоді. Нормальна тривалість робочого часу трудящих встановлена в розмірі 40 години на тиждень, од­ нак на підприємствах зі шкідливими для здоров’я умовами праці тривалість робочого дня скорочено до 36 годин на тиждень. У цих випадках передбачено додаткові відпустки і низку інших пільг. Для більшості галузей народного господарства в країні (у тому числі й більшості підприємств і організацій морського флоту) встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихі­ дними днями.

Для підлітків (від 16 до 18 років) робочий час обмежуєть­ ся 36 годинами на тиждень, а для учнів віком від 14 до 16 ро­ ків, що працюють у період канікул, — 24 годинами на тиж­ день. Забороняється залучення жінок на важкі роботи і на роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на під­ земні роботи (крім деяких нефізичних робіт, пов’язаних із санітарним і побутовим обслуговуванням). Не дозволяється

24

також залучення жінок до підйому і переміщенню речовин і предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком від 3-х до 14-и років або дітей-інвалідів, до понаднормових робіт і направлення їх у відрядження без їх­ ньої згоди (статті 176 і 177 КЗПП).

Підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов’я­ зані створювати для них умови роботи з урахуванням рекомен­ дацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії пра­ цівників.

Залучення інвалідів до понаднормових робіт і робіт у нічний час не допускається.

Власник зобов’язаний за рахунок підприємства організувати попередній (при прийомі на роботу) і періодичний медогляд працівників, зайнятих на важких роботах, а також на таких, де є необхідність у професійному відборі. Наприклад, весь плавсклад морських суден проходить регулярний (мінімум через рік) медичний професійний відбір, що підтверджується санітарним паспортом (посвідченням) міжнародного зразка, який повинен мати кожен моряк перед виходом у рейс.

Власник має право притягнути працівника, що ухиляється від проходження обов’язкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності й зобов’язаний звільнити його від роботи без збереження заробітної плати.

У категорії працівників з ненормованим робочим днем три­ валість робочого часу така сама, як і у працівників із нормова­ ним робочим днем. Але за родом своєї діяльності, в силу вироб­ ничої необхідності, вони можуть залучатися до праці понад но­ рмований робочий час. Як компенсацію за переробіток понад нормований робочий час їм надається додаткова відпустка тривалістю 6 або 12 робочих днів. Доплату за переробіток при ненормованому робочому дні не передбачено. На флоті до такої категорії працівників належить командний склад суден (капіта­ ни, помічники капітана, механіки, лікарі тощо), працівники мор­ ських навчальних закладів та ін.

Понаднормові роботи, як правило, не допускаються.

25

Понаднормовими називають роботи понад встановлену тривалість робочого часу.

Відповідно до закону час понаднормових робіт має не пере­ вищувати для кожного працюючого 4 годин протягом двох днів поспіль і 120 годин за рік. Понаднормові роботи дозволяються тільки у виняткових випадках при згоді профспілкової організа­ ції підприємства. Закон встановлює перелік працівників, які не можуть залучатися до понаднормових робіт, наприклад, особи молодше 18 років та ін., вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років та ін.

У відповідності зі статтею 10-20 розділу II КЗПП на підпри­ ємствах, установах, організаціях, що використовують найману працю і мають право юридичної особи, незалежно від форми власності, укладається колективний договір між власником чи уповноваженим ним органом (особою) з одного боку і органами, уповноваженими представляти трудовий колектив (звичайно це профспілки), — з іншого. Зміст колективного договору визнача­ ється сторонами в рамках їхньої компетенції.

У колективному договорі регулюються питання удоскона­ лення організації виробництва, зайнятості, нормування та опла­ ти праці, встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участь тру­ дового колективу у формуванні та використанні прибутку, ре­ жиму роботи й тривалості праці, охорони навколишнього сере­ довища.

До колективного договору розробляється і додається угода з охорони праці та комплексні заходи щодо досягнення встанов­ лених нормативів безпеки, гігієни праці, запобігання травматиз­ му, профзахворюванням і аваріям. У зв'язку зі специфікою робо­ ти на морських суднах, що здійснюють тривалі морські рейси і мають відносно короткі стоянки у портах, як виключення колек­ тивний договір між гшавскладом і пароплавством (судноплав­ ною компанією) дозволяється укладати не щорічно, а 1 раз на 2 роки. Колективний договір має містити основні положення гос­ подарської і соціальної діяльності підприємства. У спеціальному розділі колективного договору містяться зобов’язання адмініст­ рації і профорганізації з охорони праці, що стосуються режиму робочого часу і часу відпочинку, видачі й ремонту спецодягу. Перелічуються інші заходи, специфічні для даного виробництва.

26

Крім того, до колективного договору додається угода, що укла­ дається між адміністрацією і профорганізацією, про виконання запланованих заходів щодо охорони праці. На базі цих основних документів видаються спеціальні правила і норми охорони пра­ ці, в яких викладено конкретні вимоги щодо підвищення безпе­ ки і поліпшення умов праці.

Працівник має право реалізувати свою здатність до продук­ тивної творчої праці шляхом укладання індивідуального трудо­ вого договору на одному чи одночасно на декількох підприємс­ твах (ст. 21 КЗПП).

Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений термін; на певний строк, встановлений за узго­ дженням сторін; на виконання визначеної роботи, що укладаєть­ ся на час.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому термін його дії, обов’язки і відповідальність сторін тощо можуть встановлюватися угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

1.2.4. Контракт (договір) — правовий документ між судноплавною компанією і морякомУ

У зв’язку з практикою оформлення українських моряків на роботу в крюїнгові компанії (робота на суднах іноземних судно­ плавних компаній), що набула розвитку останніми роками, вар­ то звернути увагу моряків на необхідність прояву ними особли­ вої пильності при оформленні трудового договору з такими компаніями.

Мова йде про основний документ, що відображає всі умови роботи моряка на судні.

Контракт — це правовий документ, який засвідчує певну до­ мовленість між організацією й працівником про умови спільної виробничої діяльності. Згідно із Законами України „Про підприєм­ ництво”, „Про власність”, „Про освіту” громадяни через контракт реалізують право розпоряджатися своїми здібностями до праці.

Перш ніж вступити в трудові відносини, необхідно навести довідки про судновласника.

27

Слід знати, що можуть бути два варіанти відносин із судно­ власником: за колективним договором або за індивідуальною трудовою угодою.

Індивідуальний контракт складають у будь-якому випадку. Якщо діє колективний договір, то індивідуальний контракт мо­ же бути на одному аркуші, але при цьому в ньому обов’язково має бути посилання на всі умови колективного договору. Якщо такий відсутній, то індивідуальний контракт носить більш об'­ ємний характер і відбиває всі умови роботи.

Необхідно переконатися в тому, що колективний договір підписаний з одного боку саме судновласником (довіреною осо­ бою від імені судновласника при обов’язковій наявності дору­ чення), з іншого боку — авторитетною профспілкою. Розібрати­ ся, яка профспілка сильна, авторитетна і здатна реально захища­ ти інтереси моряка, — дуже важливо. Більшість моряків сього­ дні справедливо вважає, що така профспілка — ПРМТУ (проф­ спілка робітників морського транспорту України), що входить до МФТ (Міжнародна федерація транспорту).

Необхідно пам'ятати, що в контракті (договорі) повинні бути зафіксовані, як мінімум, назва судна і його прапор, а також країна, закони якої будуть регулювати відносини між судновла­ сником і моряком.

Слід перевірити, чи відповідає зарплата, ставки за понадно­ рмову роботу тощо у договорі тим, які моряк повинен одержу­ вати. Не погоджуйтеся підписувати подвійних відомостей на виплати.

Необхідно з'ясувати, чи відповідають названі в контракті звання, обов'язки, розмір зарплати тому, що моряк очікує.

Треба звернути увагу, чи відповідає термін дії контракту те­ рміну, встановленому моряку раніше. Необхідно остерігатися формулювань, що дозволяють власнику тримати моряка на бор­ ту так довго, як тільки йому забажається (наприклад, шляхом автоматичного поновлення чи продовження контракту за ба­ жанням власника).

Необхідно обов'язково перевірити, чи точно визначені нор­ мальний робочий час і ставка, що повинна виплачуватися за ро­ боту поза цим часом. Якщо контракт передбачає виплату по­ стійної місячної суми, що охоплює оплату понаднормових го-

28

дин, необхідно подбати, щоб усе це було ясно викладено у конт­ ракті (трудовому договорі).

Треба уточнити, чи слід моряку, відповідно до контракту, виплачувати допомогу за час хвороби, і чи заплатить роботода­ вець за лікування моряка як в морі, так і в порту.

Довідатися, чи поширюється на моряка відповідне страху­ вання у випадку смерті чи інвалідності (у випадку смерті випла­ та повинна дорівнювати приблизно 3...4-разовому річному заро­ бітку). Треба упевнитися, що виплата піде незалежно від причи­ ни смерті.

Для того, щоб усе перелічене зрозуміти, необхідно добре знати англійську мову.

1.2.5.Трудова дисципліна і розгляд трудових суперечок

Узв'язку зі складністю і небезпечністю тривалих морських плавань міцна трудова дисципліна і сприятливий моральний мі­ кроклімат на суднах має особливе значення. Важливими обов’я­ зками моряка, чітке виконання яких характеризує його дисцип­ лінованість, є тверді знання і точне дотримання правил техніки безпеки, пожежного захисту і санітарних правил, уміння надати першу допомогу при нещасних випадках.

Устатті 14 закону України «Про охорону праці» вказано, що працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й правила поводження з устаткуванням, користуватися засобами колективного та індивідуального захис­ ту; дотримуватися обов'язків з охорони праці; співробітничати з власником у справі організації безпечних умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробни­ чої ситуації, яка створює загрозу його життю і здоров'ю оточу­ ючих людей, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньо­ му керівництву чи іншій посадовій особі.

Трудова дисципліна на суднах ґрунтується на свідомому і сум­ лінному відношенні до праці й забезпечується методами переко­

нання, а також заохочення за сумлінну працю. До порушників тру­ дової дисципліни застосовуються заходи громадського і дисциплі­ нарного впливу аж до списання з судна і звільнення з флоту.

29