Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

Завдання охорони праці невіддільні від завдань з охорони на­ вколишнього середовища, тому що виробнича діяльність людини повинна враховувати закони природи. Роботи, проведені в області гігієни праці по боротьбі з виробничими шкіддивостями (очищен­ ня стічних вод, атмосферного повітря, захист від іонізуючих ви­ промінювань та електромагнітних полів, шуму, вібрації тощо), од­ наково важливі як для охорони праці, так і для збереження середо­ вища, де живе людина, — біосфери.

У нашій країні охорона праці й охорона природи невіддільні одна від одної і належать до ряду важливих державних задач.

Підручник підготовлений з урахуванням нових умов віднос­ но функцій, що стосуються аварійних ситуацій, охорони праці й виживання на морі, які відображено новим Міжнародним кодек­ сом із стандартів підготовки, дипломування і несення вахти STCW Code’95. При цьому враховувалися рекомендації міжна­ родної морської організації (ІМО) керуватися спеціальною мо­ деллю 2.03 «Advance Training in Fire Fighting» для навчання ме­ тодам боротьби з пожежами на морських суднах. Враховувалися також рекомендації програм Міжнародної морської організації (ІМО Model Course), що відбивають необхідність посилення передморської і посиленої підготовки морських фахівців з питань безпеки праці для підтвердження їхньої компетентності на рівні експлуатації виробництва.

10

Розділ 1 ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ

ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1. Основні визначення. Завдання курсу «Охорона праці»

Відповідно до Закону «Про охорону праці» України охо­ рона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувальнопрофілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Роботодавець — власник підприємства, установи чи органі­ зації, уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, що використо­ вує найману працю.

Працівник — особа, що працює на підприємстві, в організа­ ції, установі і виконує обов’язки чи функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Умовами праці називають сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці (ДСТ 19.605-74).

Охорона праці займається людиною, що знаходиться в умо­ вах виробництва. Уся сукупність видів людської активності утворює поняття діяльності. Саме вона і відрізняє людину від усього живого. Діяльність — необхідна умова існування людсь­ кого суспільства.

11

Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні й духовні процеси, які мають місце у всіх сферах життя.

Модель процесу діяльності складається з двох елементів: людина і середовище, що мають прямі і зворотні зв'язки. Зворот­ ні зв'язки обумовлені загальним законом реактивності матеріа­ льного світу. Система людина - середовище є двоцільовою. Од­ на мета полягає в досягненні певного ефекту, друга — у виклю­ ченні небажаних наслідків.

Явища, що викликають ці небаэ/сані наслідки, називаються не­ безпеками. Для небезпек характерні такі ознаки: загроза життю, шкода для здоров'я, утруднення функціонування органів людини.

Небезпека створюється особливими властивостями матеріа­ льних об'єктів, несумісними з характеристиками людини. Розрі­ зняють небезпеки потенційні (приховані) та реальні. Для того щоб потенційна небезпека реалізувалася, потрібні умови, що називають причинами.

Будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це припущення є передумовою розвитку теорії безпеки. Рівнем небезпечності (ризику) можна керувати. Але абсолютної безпечності досяпи неможливо.

Наука охорони праці визначає засоби, шляхи і методи дося­ гнення безпеки.

Безпека праці1 — стан умов праці, при якому виключений вилив на працюючих небезпечного і шкідливого виробничого факторів.

На усіх без винятку виробництвах, у тому числі й на морсь­ кому транспорті, існує ймовірність виникнення виробничих не­ безпек і шкідливостей.

Виробничою небезпекою називається можливість впливу на працюючих небезпечного і шкідливого виробничого фак­ торів.

Шкідливий виробничий фактор — це виробничий фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах приведе до захво­ рювання чи зниження працездатності.

1Термінологія цитується з ГОСТ 12.0.002.80 ССБП «Термины и опре­ деления».

12

Небезпечний виробничий фактор — це виробничий фактор, вилив якого на працюючого в певних умовах приведе до травми, нещасного випадку або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.

Вилцв на людину шкідливого виробничого фактора може привести до професійного захворювання та отруєння.

Професійне захворювання — особлива категорія хвороб, що виникають переважно під впливом на організм професійних шкідливостей.

Класифікація професійних захворювань для практичних ці­ лей будується в залежності від факторів виробничого середови­ ща і трудового процесу.

Вона припускає 5 груп професійних захворювань, які викли­ каються дією таких факторів: хімічного, пилового, біологічного, фізичного (шум, вібрація, опромінення та ін.), а також обумовлені псрснапружсністю окремих органів і систем людини.

Між виробничими небезпечностями і шкідливостями важко провести чітку межу. Та сама причина може викликати як трав­ му, так і професійне захворювання (наприклад, вплив променис­ тої енергії може привести до опіку, травми і захворювання — перегріву організму тощо).

Травмою називають ушкодження органів людини, виклика­ не раптовим впливом на нього зовнішніх сил. Цей вплив може бути від механічного, електричного, хімічного, теплового чи іншого фактора.

Виробничою називається травма, отримана працюючим на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці.

Нещасний випадок на виробництві — це результат впливу на працюючого небезпечного виробничого фактору при виконанні працюючим трудових обов'язків чи завдань керівника робіт. Інши­ ми словами, нещасний випадок — це подія, при якій вилив на працюючого небезпечного виробничого фактора приводить до травми, теплового удару, обмороження, опіку.

Робоче місце — зона, оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність виконавця або групи вико­ навців, що спільно виконують одну роботу чи операції.

Постійне робоче місце — такс, на якому працюючий знахо­ диться значну частину свого робочого часу — понад 50 % або

13

більше 2-х годин безперервно (штурманська рубка, ЦПУ ма­ шинного відділення тощо).

Непостійне робоче місце — таке, на якому робітник зна­ ходиться менше 50 % робочого часу чи менше 2-х годин без­ перервно.

Небезпечна зона — це простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного і (або) шкідливого виробничих фак­ торів.

Виробнича санітарія — система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають чи зменшують вплив на пра­ цюючих шкідливих виробничих факторів. Виробнича санітарія здійснює контроль дотримання санітарно-гігієнічних нормативів при проектуванні, будівництві й експлуатації об'єктів промисло­ вості та транспорту.

Технікою безпеки називають систему організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають виливові на працюючих не­ безпечних виробничих факторів. Техніка безпеки вивчає небезпе­ чні фактори виробничого середовища та імовірну можливість їх­ нього прояву, досліджує і розробляє організаційні заходи і технічні засоби, що виключають небезпечні виробничі фактори чи попере­ джають про їхню появу.

Важливою умовою безпеки праці є застосування надійних способів захисту в складі засобів механізації, автоматизації і дистанційного управління. Устаткування повинне задовольняти вимогам безпеки протягом усього терміну служби.

Безпека виробничого процесу забезпечується безпекою устаткування, нормальними санітарно-гігієнічними показниками виробничого середовища, урахуванням фізіологічних і психофі­ зіологічних можливостей працюючих та їх тренованістю, а та­ кож культурою виробництва.

Умови праці визначаються комплексом факторів, які впли­ вають на працездатність і здоров'я людини в процесі її трудової діяльності.

Фізіологія праці займається вивченням фізіологічних проце­ сів в організмі людини, пов'язаних з її трудовою діяльністю і умовами, у яких вона виконується. Ця наука розробляє основи раціональної організації трудового процесу, режиму праці і від­ починку та ін.

14

Охорона праці, базуючись на комплексі сучасних наук, є со­ ціально-технічною дисципліною і має на меті досліджувати сис­ тему «Людина - виробниче середовище - захисні заходи».

Завданням курсу «Охорона праці», що вивчається в морсь­ ких навчальних закладах, є підготовка фахівців до самостійної роботи на морському транспорті з використанням новітніх тех­ нічних засобів, що визначають безпеку, збереження здоров'я і працездатності в процесі праці.

1.2.Законодавчо-нормативна база України

зохорони праці

Законодавство України з охорони праці є системою норма­ тивних актів, що регулюють відносини в галузі реалізації дер­ жавної політики щодо правових, соціально-економічних, органі­ заційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засо­ бів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності люди­ ни в процесі праці.

Законодавство про охорону праці складається із Закону Украї­ ни «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, За­ кону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що послужили причиною втрати працездатності» і прийнятих від­ повідно до них нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість яко­ го дана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.

Державна політика в області охорони праці визначається Конституцією України, Верховною Радою України і спрямована на створення безпечних і здорових умов роботи, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

■пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відпові­ дальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов роботи;

15

■підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпе­ чення технічного контролю за станом виробництва;

■комплексного вирішення завдань охорони праці на осно­ ві загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цього питання, досягнень науки і техніки та охорони на­ вколишнього середовища;

■соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві;

■встановлення однакових вимог з охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності неза­ лежно від форм власності та видів діяльності;

■використання економічних методів управління охоро­ ною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень для цієї мети, отримання яких не суперечить законодавству;

■інформування працюючих, проведення навчання, профе­ сійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

■використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Конституція України встановлює основи загальнонародної організації держави, виступаючи юридичною базою для чинного трудового законодавства. У Конституції закріплене право на безпечну працю (Ст. 43).

Ст. 45 забезпечує кожному працівнику право на відпочинок з наданням щорічних оплачуваних відпусток і щотижневого відпочинку.

Ст. 46 гарантує право громадян на матеріальне забезпечення в старості, а також при втраті працездатності.

Ст. 49 закріплює право громадян на охорону здоров'я, меди­ чну допомогу і медичне страхування. Це право забезпечується державним фінансуванням соціально-економічних і медикосанітарних програм.

Закон зобов'язує кожного здатного до праці громадянина сумлінно працювати, дотримуватися трудової та виробничої дисципліни. Держава організує і регулює трудові відносини

16

працюючих, громадських, державних, кооперативних і прива­ тних підприємств та організацій за допомогою нормативнозаконодавчих актів, забезпечуючи єдину в масштабі країни політику в галузі охорони праці.

Конституція закріплює відповідальність держави перед гро­ мадянами за свою діяльність.

Кодекс законів про працю (КЗПП) здійснює правове регулю­ вання охорони праці.

Норми з охорони праці містяться в розділі XI КЗПП «Охо­ рона праці» і статтях «Трудовий договір», «Праця молоді», «Професійні союзи», «Нагляд і контроль за дотриманням зако­ нодавства про працю».

Закон «Про охорону праці» є одним з найважливіших зако­ нодавчих актів. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між керівниками (власником підприємства) чи уповноваженими ни­ ми органами і працівниками в питаннях безпеки, гігієни праці й встановлює єдиний порядок охорони праці в державі.

Крім питань правового регулювання в області охорони пра­ ці, окремі питання правового регулювання з охорони праці міс­ тяться й в інших законодавчих актах України — законах «Про пожежну безпеку», «Про колективні договори й угоди» та ін.

Правові відносини у сфері охорони праці регулюються та­ кож підзаконними нормативними актами, як-от: «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворю­ вань і аварій на підприємствах, установах і організаціях», «По­ ложення про видачу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці Украї­ ни керівнику підприємства, установи, організації чи уповнова­ женого ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації», «Типове положення про навчання, ін­ структаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», «Типове положення про службу охорони праці» та ін.

1.2.1. Нормативна і нормативно-технічна документація

До нормативної документації з охорони праці відносяться: державні нормативні акти про охорону праці — міжгалузеві й

17

галузеві, система стандартів безпеки праці — Держстандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти безпеки праці (ДСТ ССБП) і міждержавні міжгалузеві та галузеві нормативні акти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 створений державний реєстр Міжгалузевих і галузевих норма­ тивних актів (Реєстр ДНАОП), що затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 06.02.95 № 12, і в нього включено 235 міжгалузевих, 2014 галузевих нормативних актів, у тому числі 698 правил міждержавних стандартів системи стандартів безпеки праці (ДСТ ССБП) і 39 державних стандартів України (ДСТУ).

Нормативна документація визначає вимоги до умов праці, тобто до рівня шкідливих виробничих факторів.

Нормативно-технічна документація забезпечує захист пра­ цюючих від дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначає вимоги до виробничого устаткування і виробничих приміщень, до організації і ведення технологічних процесів, створення і застосування засобів захисту.

З метою машинної обробки державні нормативні акти з охо­ рони праці кодуються. Група міжгалузевих нормативних актів має цифрові позначення від 0.00 до 0.07. Група галузевих нор­ мативних актів має цифрове позначення відповідно до класифі­ катора, створеного на основі «Загального класифікатора галузей народного господарства» Мінстату України.

Нормативно-технічна документація включає правила, нор­ ми, інструкції, стандарти.

Норми і правила з охорони праці поділяються на єдині, міэ/с- галузеві й галузеві.

Дія єдиних норм і правил поширюється на всі галузі народ­ ного господарства. Вони приймаються всіма директивними ор­ ганами або спільно за погодженням з Федерацією профспілок і містять найважливіші вимоги, єдині для всього народного гос­ подарства.

Аналогічний порядок прийнято для міжгалузевих норм і правил, що поширюються на кілька галузей або на окремі види виробництва чи робіт у всіх галузях.

Галузеві норми і правила з охорони праці враховують специ­ фіку окремих галузей народного господарства і поширюються

18

на всі підприємства галузі. Наприклад, для морського транспор­ ту такими галузевими (спеціальними) правилами є затверджені Міністерством транспорту і профспілкою моряків правила тех­ ніки безпеки на суднах морського флоту.

На суднах і підприємствах морського транспорту на осно­ ві галузевих правил з техніки безпеки розробляються інстру­ кції з визначенням конкретних заходів безпеки при проведен­ ні робіт, а також пожежного захисту. Ці правила й інструкції періодично корегуються з урахуванням науково-технічного прогресу в промисловості та впровадження у виробництво новітніх засобів праці, швидкої якісної зміни морських суден та їхнього устаткування. На всіх підприємствах складаються поточні й перспективні плани заходів щодо охорони праці. Виділені для здійснення цих заходів кошти витрачати для ін­ ших цілей забороняється. На морських підприємствах, у на­ вчальних закладах та інших організаціях діють Правила внут­ рішнього розпорядку, обов’язкові для виконання всіма спів­ робітниками й студентами (учнями).

Згідно зі ст. 21 Закону України „Про охорону праці” виробничі будинки, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) чи реконструкції, капітального ремонту тощо і технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Технологічні процеси, машини, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини, їх сполуки та інша небезпечна проду­ кція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відпові­ дність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що діють на території України.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речо­ вин у випадку відсутності їх гігієнічної регламентації і державної реєстрації. Ці вимоги закладені в керівних технічних матеріалах (КТМ), до яких відноситься, зокрема, комплекс нормативних до­ кументів з техніки безпеки при проектуванні й експлуатації суден і їхнього устаткування.

Дотримання умов безпеки щодо пуску в експлуатацію суден, цехів, підприємств забезпечується запобіжним наглядом, що

19