Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

Іноді необхідно зробити розрахунок обміну повітря у при­ міщеннях ремонтованих суден при проведенні в них зварюваль­ них, газорізних, очисних, ізолювальних, фарбувальних та опо­ ряджувальних робіт. У цьому випадку подачу вентиляційних установок для будь-якого суднового приміщення можна визна­ чити за формулою:

де L — повітрообмін, м3/год;

1,3 — коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу шкідливих виділень у повітряній зоні (при зварювальних робо­ тах цей коефіцієнт можна прийняти рівним одиниці);

п — число людей, що одночасно виконують роботу в при­ міщенні;

Р — продуктивність праці робітника (при фарбуванні, ізоляції, облицюванні у м2/год, при зварюванні і газорізанні у м/год.);

q — питома витрата матеріалу (при фарбуванні, ізоляції, об­ лицюванні у кг/м2, при зварюванні у кг/м);

L0 — питомий повітрообмін, віднесений при фарбуванні, ізоляції, облицюванні та зварюванні до 1 кг матеріалу, м3/кг; при газорізанні до 1 м різу, м3/м.

З методикою аеродинамічного розрахунку вентиляційних систем та іншими керівними матеріалами можна ознайомитися з літератури по вентиляції суднових приміщень, а також з основ­ них положень СНІП 2.04.05-92. «Опалення, вентиляція і конди­ ціювання повітря».

2.3.3. Кондиціювання повітря

Досвід експлуатації морських суден у тропічних і низьких широтах показав, що навіть досконала штучна вентиляція не може забезпечити повною мірою виконання вимог Санітарних правил по створенню комфортних умов для суднових екіпажів. Тому всі сучасні судна морського флоту України, що збудовані для необмеженого району плавання, незалежно від типів і при­ значення обладнуються у с т а н о в к а м и к о н д и ц і ю в а н ­ н я п о в і т р я .

80

На рис. 2.3 наведено схему повітропроводів двоканальної високошвидкісної, системи комфортного кондиціювання повіт­ ря приміщень на палубі юта сучасного теплохода.

Рис. 2.3. Схема повітропроводів двоканальної високошвидкісної системи комфортного кондиціювання повітря приміщень на палубі юта сучасного теплохода

Системою кондиціювання повітря називають комплекс тех­ нічних засобів, що використовуються для забезпечення у при­ міщеннях постійних або таких, що змінюються за заданою про­ грамою, параметрів повітряного середовища: температури, від­ носної вологості, рухливості й газового складу повітря. Крім того, може виконуватися і спеціальна, особлива обробка повіт­ ря: іонізація, озонування, видалення запахів. Створення заданих параметрів повітря, які не залежать від зовнішніх умов, здійс­ нюється за допомогою систем автоматики у спеціальних устано­ вках, що називаються кондиціонерами.

Станції штучного мікроклімату, що обслуговують примі­ щення, у яких довгий час перебувають люди (житлові, громад­ ські, службові), називають системами комфортного кондицію­ вання повітря. Вони забезпечують для людей, що знаходяться в

81

суднових приміщеннях, комфортні умови відповідно до саніта­ рних норм для морських суден. Технічні системи кондиціюван­ ня повітря використовуються для забезпечення збереження ван­ тажів, а також для захисту устаткування і металевих конструк­ цій суден від корозійного впливу вологи і шкідливих речовин.

На сучасних суднах набули поширення різні системи конди­ ціювання. Останнім часом у вітчизняному і закордонному суд­ нобудуванні намітилася тенденція до оснащення суден одноабо двоканальними середньочи високонагіірними системами комфортного кондиціювання з частковою рециркуляцією повіт­ ря та індивідуальним регулюванням його параметрів. Ці систе­ ми забезпечуються центральними кондиціонерами і вентилято­ рами середнього тиску, а також устаткуванням і повітроводами, що мають високі аеродинамічні властивості.

На рис. 2.4 наведено схему камери тсрмовологісної обробки повітря кондиціонера типу «Бриз».

І ступіні; 3 — розподільна камера; 4 — направляючий апарат вентилятора; 5 — фільтр; 6 — прийомний патрубок; 7 — II канал; 8 — І канал; 9 — камерний глушник; 10 — повітропідігрівник II ступіні; 11 — зволожувач; 12 — повітроохолоджувач

82

Тепловологісна обробка повітря в кондиціонерах цього типу здійснюється повітроохолоджувачем, двома повітронагрівачами та зволожувачами. Холодильна установка, що обслуговує кон­ диціонери, розташовується в окремому від кондиціонерів при­ міщенні. Холодоагентом є фреон-12, теплоносієм у підігрівни­ ках — насичена пара тиском 0,3...0,5 МПа (3...5 кгс/см2) і сту­ пенем сухості 0,9...0,95. Тип кондиціонера— центральний, середньонапірний, з поверхневим повітроохолоджувачем і дво­ ступінчастим повітронагрівачем. Передбачено ручне й автома­ тичне регулювання роботи кондиціонера. Кондиціонер скомпо­ нований з електровентилятором.

Зовнішнє повітря, що засмоктується через прийомний пат­ рубок 6 електровентилятором 1, рухається зверху вниз, прохо­ дячи через иротипиловий фільтр 5 і омиває трубки повітрона­ грівача першої ступіні 2. Потім повітря надходить у камеру електровентилятора і, пройшовши направляючий апарат 4, змінює напрямок на 90° і нагнітається у розподільну камеру З, з якої розходиться в перший 8 і другий 7 канали. З першого каналу повітря направляється в каютні змішувачі, минаючи повітроохолоджувач 12 і повітронагрівач другої ступіні 10. Повітря, що направляється в другий канал, спочатку надходить у повітроохолоджувач 12. Омиваючи зовнішню поверхню його труб, всередині яких циркулює киплячий фреон, повітря охо­ лоджується й осушується. Після цього, змінивши напрямок на 180°, повітря проходить послідовно через паровий зволожувач 11, паровий повітронагрівач другої ступіні 10, камерний глуш­ ник 9 і далі через другий канал 7 системи кондиціювання до каютних змішувачів, де відбувається перемішування повітря, що надходить з першого і другого каналів.

Урежимі «Зима» повітроохолоджувач відключається. У ре­ жимі «Літо» відключаються повітронагрівачі та зволожувач.

Усучасних установках кондиціювання повітря, звичайно, встановлюються два кондиціонери. Передбачено резервування їх­ ньої роботи, тобто за допомогою перемикаючих пристроїв забезпе­ чується можливість роботи одного кондиціонера на всі суднові приміщення. Відповідно до Міжнародної конвенції з охорони люд­ ського життя на морі, всі системи штучного мікроклімату мають аварійне вимикання.

83

2.4і Захист від шкідливого впливу виробничого пилу і токсичних речовин

2.4.1. Виробничий (промисловий) пил. Нормування

Виробничий (або промисловий) пил — це дисперсна систе­ ма (аерозоль), що складається з твердих часток, завислих у пові­ трі. Первинне, чи основне, утворення виробничого пилу відбу­ вається при механічному подрібненні твердих речовин, переван­ таженні й транспортуванні сипучих вантажів, обробці крихких матеріалів та ін.

На морських суднах, більшість конструктивних елементів яких піддається вібрації, може виникнути вторинне пилоутво­ рення. При цьому через вібрацію і вентиляцію пил буде постій­ но знаходитися у завислому стані й потоками повітря розноси­ тися но всіх суднових приміщеннях.

Промисловий пил становить певну небезпеку для працюю­ чих. Він може викликати подразнення шкіри, слизових оболо­ нок, очей, органів дихання і навіть органів травлення людини. Тривала робота в умовах запиленості може привести до важких хронічних професійних захворювань (виразковий дерматит, ек­ зема, нневмоконіоз та ін.). Гострі частки пилу можуть викликати поранення і захворювання органів зору.

Пил зберігає фізико-хімічні властивості речовин, з яких він утворився. Ці речовини бувають о р г а н і ч н о г о і н е о р г а - н і ч н о г о п о х о д ж е н н я .

Органічний пил утворюється з таких речовин, як деревина, бавовна, джут, каучук, вовна та ін. Неорганічний — з різних мі­ нералів (наждак, карборунд, цемент, вапно, азбест, кремнезем, вугілля), а також із мінералів.

Специфічне професійне захворювання — п н е в м о к о н і о з , що виникає від впливу усіх видів пилу, полягає в прогресуючій недостатності функції легень через розростання в них сполучної тканини та появу каверн, що приводить до скорочення дихальної поверхні легень і розладу кровообігу в організмі. Пневмоконіоз — загальне найменування захворювання легень від впливу пилу. На­ йменування захворювання уточнюється в залежності від виду пи­ лу. Так, вплив вугільного пилу викликає антракоз, апатитового —

84

апатитокоз тощо. Особливо небезпечним для людини є кварцовий пил, що містить вільний двоокис кремнію (Si02), який викликає стійке хронічне захворювання легень— силікоз. Захворювання, пов'язане з тривалим впливом пилу на людину, може виникнути при гірничих розробках, у ливарному й електрозварювальному ви­ робництвах, при навантаженні речовин, що порошать, при піско­ струминній обробці суднових конструкцій та ін.

• Залежно від характеру виробництва і властивостей оброб­ люваних матеріалів у повітряному середовищі може бути різний за концентрацією і складом пил (органічний, неорганічний, змі­ шаний).

Ступінь шкідливості пилу визначається його фізико-хіміч- ними властивостями, розмірами часток (дисперсністю), концен­ трацією в одиниці об'єму середовища, а також здатністю розчи­ нятися у рідинах тканин організму. Із збільшенням дисперсності пилу, а отже, і сумарної поверхні порошин значно зростає його хімічна і фізична активність. Такий дрібнодисперсний пил (роз­ мір часток менше 5 мкм) становить найбільшу небезпеку для організму. Він здатний тривалий час знаходитися у повітрі в за­ вислому (аерозольному) стані й глибоко проникати в органи ди­ хання людини.

Пил буває н е о т р у й н и й (інертний) та о т р у й н и й (ток­ сичний). Пил деяких токсичних речовин (свинцю, миш'яку, бе­ рилію, кам'яновугільного пеку, карбіду кальцію, вапна та ін.) викликає хімічне роздратування і виразку шкіри, ураження сли­ зових оболонок ока, дихального і травного трактів людини. По­ трапляючи в організм, він швидко всмоктується у біологічні се­ редовища (кров, лімфу, шлунковий сік) і справляє на людину загальний отруйний вплив.

Тому токсичний пил є великою небезпекою для людини. Однак при тривалому вдиханні неотруйний пил також є небез­ печним для організму, тому що він впливає на слизові оболонки очей і дихальних шляхів, приводячи до їхнього запалення і за­ хворювання.

У процесі подрібнення і механічної обробки матеріалів, а та­ кож у результаті тертя об повітря частки пилу заряджаються елект­ рикою. Таким чином, пил стає вибухонебезпечним. Умовою спала­

85

хування і вибуху пилу є наявність у досить сухому повітрі концен­ трованої пилової хмари з високим електричним потенціалом і зов­ нішнім джерелом тепла (іскри, відкритого вогню).

Найбільш радикальний метод боротьби з промисловим пи­ лом — це механізація й автоматизація виробничих процесів і видалення робітників зі сфери впливу пилу. Крім того, захист від пилу здійснюють за допомогою герметизації засобів транс­ портування і перевантаження вантажів, що порошать; заміни способів сухої переробки матеріалів, що порошать, на вологу; зволоження повітря і пристроїв водяних завіс; місцевого вида­ лення пилу з робочої зони; раціональної вентиляції і застосу­ вання індивідуальних захисних засобів.

Санітарними нормами для повітряного середовища робочої зони (ДСТ 12.1.005-88) встановлено гранично допустимі конце­ нтрації пилу та інших шкідливих речовин, перевищення яких категорично заборонено.

2.4.2.' Токсичні речовини. Нормування

Деякі хімічні речовини, що застосовуються у сучасному ви­ робництві, можуть становити небезпеку для працюючих через свою токсичність. Такі речовини називають промисловими от­ рутами.

Токсичні, або отруйні речовини, вступаючи в хімічну взає­ модію з біолог ічними середовищами людини, викликають по­ рушення її нормальної життєдіяльності. Багато виробничих от­ рут є хімічними алергенами, здатними викликати алергійні реа­ кції: дерматит, бронхіальну астму, кропивницю. Дія токсичних речовин може проявитися у вигляді гострих або хронічних про­ фесійних отруєнь.

Гострі отруєння трапляються при короткочасному впливі на організм великої кількості отрут і супроводжуються швидким проявом токсичного ефекту.

Хронічні отруєння відбуваються в результаті регулярного і тривалого надходження в організм людини невеликих доз токсичної речовини. Професійне захворювання розвивається

86

поступово в міру нагромадження шкідливої речовини в орга­ нізмі.

Токсичні речовини можуть знаходитися у твердому, рід­ кому і газоподібному агрегатних станах у вигляді пилу, пари чи газу. Проникаючи в організм через дихальні шляхи, трав­ ний тракт і шкіряний покрив, деякі токсичні речовини (пари ртуті, окис вуглецю, свинець, фосген та ін.) поширюються по всіх органах людини, справляючи на нього загальний отруй­ ний вплив. Крім того, токсичні речовини можуть викликати і місцеві (локальні) ураження шкіри або слизових оболонок при безпосередньому виливі на них, наприклад, при розси­ панні вантажу з пошкодженої гари. Так проявляється дія кис­ лот, лугів, деяких газів і солей.

Ступінь отруєння залежить від фізико-хімічних властивос­ тей, тривалості впливу, дози і концентрації шкідливої речовини, фізичного стану та індивідуальних особливостей людини, а та­ кож від умов навколишнього середовища. Незначна концентра­ ція отрут у повітряному середовищі може бути цілком безпеч­ ною для працюючих. Чим вище дисперсність отруйної речовини і її розчинність у біологічних середовищах, тим значніше ефект отруйного впливу, тим вона небезпечніша для людини.

Шлях токсичних речовин в організм через легені та шкіру більш небезпечний, ніж шлях через органи травлення. Це поясню­ ється тим, що отруйні речовини у першому випадку швидко всмо­ ктуються і попадають безпосередньо в кров, не піддаючись захис­ ному впливу печінки. Токсична ж дія шкідливих речовин, що на­ дійшли в організм через травний гракт, трохи знижується через вилив бар'єрної функції печінки.

Фізіологічна дія деяких промислових отрут змінюється у за­ лежності від їхньої концентрації у повітряному середовищі або буває комбінованою (иолітроиною). Наприклад, бензол, що зви­ чайно отруює кровотворні органи, може вразити і центральну нервову систему. Велику небезпеку становлять отрути, які ви­ кликають не тільки видимі ураження органів людини, але й ма­ ють віддалені генетичні наслідки, що можуть проявитися у ви­ гляді патологічних змін у майбутніх поколінь.

Як уже відзначалося вище, концентрація токсичних речовин у повітряному середовищі має вирішальне значення для визна­

87

чення безпечних умов роботи. Ця обставина покладена в основу розробки в нашій країні гранично допустимих концентрацій то­ ксичних речовин у повітрі виробничих приміщень.

Державним стандартом (ДСТ 12.1.005-88) встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) промислових отрут у повітряному середовищі робочої зони. Стандарт містить пере­ лік більше 600 гранично допустимих, тобто зовсім нешкідли­ вих для людей концентрацій хімічних речовин. Необхідно па­ м’ятати про те, що ці норми є максимальними і перевищення їх категорично забороняється. Крім того, ГОСТ 12.1.007-76 вста­ новлює загальні вимоги безпеки при виробництві, застосуванні й збереженні шкідливих речовин, що містяться у сировині, продуктах і відходах виробництва. Відповідно до цих ДСТ усі шкідливі речовини поділяються за ступенем небезпеки на 4 класи: 1-й — надзвичайно небезпечні з ГДК менше 0,1 мг/м3; 2-й — високо небезпечні з ГДК 0,1 ...1,0 мг/м3; 3-й — помірно небезпечні з ГДК 1,1...10,0 мг/м3; 4 -й — мало небезпечні з ГДК більше 10,0 мг/м3.

Ця класифікація забезпечує можливість оперативного обліку ступеня небезпечності у виробничих ситуаціях, прогнозування ступеня ризику, вирішення питань колективного та індивідуаль­ ною захисту працюючих, організації лабораторного контролю, запобігання аварійним ситуаціям.

У діючих на флоті Правилах морського перевезення небез­ печних вантажів (МОЇЮГ) викладені основні фізико-хімічні характеристики токсичних речовин, правила їх збереження і пе­ ревезення.

Найбільш ефективними засобами профілактики професійних отруєнь є: систематичний контроль стану повітряного середо­ вища і рівня концентрації в ньому токсичних речовин, напри­ клад, колористичними методами з індикаторними трубками га­ зоаналізаторами УГ-2, фірми «Дрягер» та ін. Застосування тех­ нологічних процесів, що зводять до мінімуму утворення шкід­ ливих речовин або виключають можливість проникнення їх у повітряне середовище робочої зони (замкнені технологічні лі­ нії); герметизація устаткування, комплексна механізація й авто­ матизація виробництва, де застосовуються токсичні речовини; впровадження новітніх засобів охорони праці, сучасної венти­

88

ля ції і повітряних фільтрів; використання індивідуальних захис­ них засобів і спецодягу; точне дотримання правил техніки без­ пеки й інструкцій з безпеки праці, затверджених адміністрацією підприємства (судна), а також Правил МОПОГ під час переве­

зення токсичних речовин.

Небезпечність комбінованої дії шкідливих речовин однонаправленої дії розраховується по відношенню фактичних концен­ трацій шкідливих речовин до їх граничних припустимих конце­ нтрацій, які не повинні перевищувати одиницю: С|/ГДК| + + С2/ГДК2+...+С„/ГДКя < 1.

При перевищенні даної величини (>1) необхідно вжити за­ ходів для захисту працюючих і оздоровлення умов праці (ДСТ 12.1.005-88).

2.5. Освітленість суднових приміщень

Забезпечення необхідної освітленості суднових приміщень посідає важливе місце в системі заходів щодо поліпшення умов праці моряків і профілактики травматизму на флоті.

Комфортна освітленість сприяє підвищенню продуктивності праці, сприятливо впливає на умови зорової роботи, знижуючи можливість помилкових дій і неправильних реакцій операторів на показання приладів. Маючи високі тонізуючі властивості, освітленість може справити позитивний чи негативний психоло­ гічний вплив на людину. Ця важлива обставина враховується при проектуванні сучасних суден, у приміщеннях яких за архі­ тектурно-конструктивними умовами не завжди можливо забез­ печити освітленість природним світлом.

До освітленості суднових приміщень висуваються підвищені вимоги не тільки гігієнічного, але й техніко-економічного хара­ ктеру, тому що невдалий вибір світильників чи недостатня осві­ тленість контрольно-вимірювальних приладів можуть стати причинами нещасних випадків і аварій.

Норми освітленості суднових приміщень регламентуються Санітарними правилами для морських суден.

Для правильного вибору рівня освітленості необхідно знати фізичні основи світла і кольору.

89