Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

Крім того, для захисту людини від внутрішнього опромінен­ ня виключають можливість потрапляння радіоактивної речови­

Поряд з профілактичними заходами для захисту від іонізу­ ючих випромінювань застосовують індивідуальні засоби захис­ ту: с п е ц о д я г із полімерних матеріалів, рукавички, пневмокостюми, респіратори, шлангові протигази з примусовою пода­ чею незабрудненого повітря.

При роботі з радіоактивними речовинами обов’язковим є за­ стосування з а х и с н и х о к у л я р і в закритого типу, тому що альфа- і бета-випромінювання впливають на роговицю очей. Скельця окулярів можуть виготовлятися як із звичайного скла, так і зі спеціального, до складу якого входять фосфат вольфраму чи свинець.

Одним з дієвих способів забезпечення радіоактивної безпеки є систематичний д о з и м е т р и ч н и й к о н т р о л ь рівнів зо­ внішнього і внутрішнього опромінення обслуговуючого персо­ налу, а також рівнів радіації у навколишньому середовищі. Для реєстрації й оцінки рівнів випромінювання застосовують такі прилади: переносні та стаціонарні дозиметри типу КИД-1, мікрорентгенометри "Кактус”, малогабаритні радіометри РМ-2, РМ-1М, радіометри Б-2, універсальний радіометр типу ТИСС. Цими приладами вимірюється радіоактивність повітря, зовніш­ ніх потоків випромінювання, а також рівень радіоактивного за­ бруднення рук, одягу та інших поверхонь.

Велику увагу необхідно приділяти індивідуальному дозиме­ тричному контролю.

Кожен працівник, що має контакт із радіоактивними ізото­ пами, має бути забезпечений індивідуальним дозиметром зі зву­ ковою, світловою чи комбінованою сигналізацією.

Результати дозиметричного контролю фіксуються в журна­ лах та індивідуальних картках обліку отриманих сумарних доз опромінення за тиждень особами, що працюють із радіоактив­ ними речовинами. У цих документах знаходять також відобра­ ження характеристики повітряного середовища і всі показники забруднення робочих поверхонь.

130

2.8.5. Забезпечення безпеки при збереженні і транспортуванні радіоактивних речовин

Безпека праці при обслуговуванні радіоактивних речовин забезпечується низкою заходів організаційного плану:

■суворим медичним відбором персоналу працюючих, на­ вчених безпечним прийомам роботи;

■регулярними санітарно-виробничими інструктажами;

■контролем дотримання правил збереження, обліку і транспортування радіоактивних ізотопів.

Збереження радіоактивних речовин необхідно організувати таким чином, щоб забезпечити повну безпеку обслуговуючого персоналу і оточення від проникнення радіації.

Радіоактивні речовини, що випромінюють альфа і бетапромені, можна зберігати в спеціальних металевих сейфах, що знаходяться у звичайних виробничих приміщеннях. Для альфа і бета-прегіаратів можуть бути застосовані контейнери з алюмі­ нію, пластмас і полістиролу із стінками, що мають товщину до 5 мм. У тих самих сейфах можна зберігати і свинцеві контейне­ ри з невеликою кількістю гамма-випромінювачів, активність яких не перевищує 1 мг-екв Ra.

Радіоактивні речовини, що випромінюють гамма-промені підвищеної активності (понад 0,2 г-екв Ra), необхідно зберігати у спеціальних контейнерах, які встановлюють у сховищах, ко­ лодязях або нішах. Ці сховища опечатуються відповідальною за облік і витрату радіоактивного матеріалу особою.

Сховища необхідно розташовувати на віддаленні від житло­ вих і робочих приміщень та забезпечувати цілодобово витяж­ ною вентиляцією.

Товщина стінок контейнерів визначається за номограма­ ми, виходячи з кількості радіоактивних препаратів, їхньої ак­ тивності та властивостей захисного матеріалу. Номограми є в довідковій літературі по іонізуючим випромінюванням. Кон­ тейнери, транспортні засоби, приміщення для збереження і роботи з радіоактивними ізотопами, а також прилади й устат­ кування, призначені для радіоактивних матеріалів, повинні мати знак радіаційної небезпечності згідно з ОСП-72/87. Транспортувати радіоактивні речовини дозволяється тільки

131

вночі всіма видами транспорту при дотриманні строгого кон­ тролю безпеки осіб, які супроводять небезпечний вантаж, а також оточуючих.

У межах населених пунктів радіоактивні ізотопи перево­ зяться на с п е ц і а л ь н о о б л а д н а н и х а в т о м а ш и н а х . У межах одного будинку радіоактивний матеріал у кількості до І мг-екв Ra можна переносити в контейнерах з довгими ручка­ ми. На морських суднах перевезення радіоактивних речовин здійснюється відповідно до Правил морського перевезення не­ безпечних вантажів (МОПОГ). Згідно з цими Правилами, радіо­ активні речовини транспортуються в опечатаному вигляді, міц­ ній упаковці (тарі), що гарантує захист суднового екіпажу, а та­ кож портового персоналу в процесі приймання, перевантаження і перевезення небезпечного вантажу. На кожному вантажному місці з радіоактивними матеріалами м а є б у т и н а к л е є ­ н и й я р л и к із з н а к о м р а д і а ц і й н о ї н е б е з п е к и . Перед завантаженням радіоактивних речовин трюм, що призна­ чається для їх перевезення, необхідно ретельно обробити. Пови­ нна бути забезпечена його автономна вентиляція, що виключає можливість надходження забрудненого повітря в житлові та службові приміщення. Безпека праці при проведенні вантажнорозвантажувальних операцій, а також у процесі перевезення радіоактивних речовин, досягається систематичним дозимет­ ричним контролем рівнів випромінювання і дотриманням правил особистої гігієни.

При необхідності безпосереднього контакту з небезпечним вантажем рекомендується користуватися засобами індивідуаль­ ного захисту від іонізуючих випромінювань (халати, комбінезо­ ни, пнсвмокостюми, шлангові протигази з індивідуальною по­ дачею повітря та ін.). Весь судновий екіпаж має бути оснащений індивідуальними дозиметрами.

Після здачі небезпечного вантажу трюм, вантажні пристосу­ вання й інструмент, що знаходився у безпосередньому контакті з радіоактивними речовинами, а також індивідуальні захисні засоби підлягають негайній дезактивації у порядку, встановле­ ному санітарними правилами. Дезактивації також підлягають всі особи, котрі виконували вантажно-розвантажувальні роботи з радіоактивними матеріалами.

132

2.9.Захист від лазерних випромінювань

Убагатьох галузях економіки все ширше застосувують

лазери.

Лазерне випромінювання — це електромагнітне випроміню­ вання, ідо генерується в діапазоні довжин хвиль 0,2... 1000 мкм. Діапазон довжин хвиль, що випромінюються (оптичними) кван­ товими генераторами (ОКГ) — лазерами, охоплює видимий спектр, а також розташовується в інфрачервоній і ультрафіоле­ товій областях.

Найбільш часто використовуються ОКГ з довжинами хвиль 0,49, 0,51, 0,53, 0,63, 0,694, 1,06, 10,6 мкм. Відповідно до ДСТ 12Л .040-83 «Лазерна безпека. Загальні положення» за сту­ пенем небезпеки генерованого випромінювання лазери поділя­ ються на чотири класи.

При їх застосуванні виникає небезпека ураження людей еле­ ктрострумом високої напруги зарядних пристроїв, ультрафіоле­ товим випромінюванням імпульсних лами та електромагнітних полів високої частоти.

Крім того, при експлуатації лазерних установок можливе значне надходження у повітряне середовище хімічних забруд­ нень, виникнення вибухів і пожеж. Усе це обумовило появу но­ вих проблем із захисту людини від шкідливого впливу лазерів і зажадало розробки спеціальних санітарних норм при їх експлуа­ тації. Міністерством охорони здоров’я України затверджено са­ нітарні норми при роботі з оптичними квантовими генератора­ ми, якими визначено максимально допустимі рівні інтенсивнос­ ті опромінення лазерами. «Санітарні норми і правила експлуа­ тації лазерів» № 2392-81 встановлюють гранично допустимі рі­ вні лазерного випромінювання у діапазоні 0,2...20 мкм.

Гранично допустимі рівні лазерних випромінювань (Дж/см2) залежать від довжини хвилі, тривалості імпульсу, частоти по­ вторення імпульсу, режиму генерації, тривалості дії.

Лазер — це генератор вузько направленого пучка елект­ ромагнітних коливань дуже великої щільності і потужності, що охоплюють широкий оптичний діапазон. Щ ільність пото­ ку потужності на опромінюваній лазером поверхні досягає Ю11 - І 0 14 Вт/см2. Як ілюстрацію високого рівня енергії лазе­

133

рного променя можна відзначити, що для випарювання най­ більш твердих елементів достатньо щільності потужності 10 Вт/см2.

Сучасні лазерні установки здатні генерувати концентрова­ ний пучок високочастотних електромагнітних імпульсів великої потужності тривалістю лише кілька наносекунд6. Потужний по­ тік енергії лазера, потрапляючи у м’яку біологічну тканину, мо­ же викликати ураження шкіри, очей, а також різні функціональ­ ні розлади центральної нервової системи, залоз внутрішньої се­ креції та кровообігу. Надзвичайно небезпечним є лазерне ви­ промінювання для органів зору. Лазерний промінь, потрапивши в око і сфокусувавшись кришталиком на його сітківці, може об­ пекти її і викликати втрату зору.

Відбитий лазерний промінь не менш небезпечний, ніж пря­ мий. Дзеркально відбившись від поверхонь, що мають блиск, і потрапивши на людину, лазерний потік може призвести до по­ шкодження її здоров'я.

Небезпека ураження електрострумом може походити від ви­ соковольтних батарей конденсаторів, газорозрядних імпульсних лами чи ламп безупинного горіння, що є джерелами енергії в деяких типах лазерних установок. Тому питанням електробезпе­ ки при їх експлуатації необхідно приділяти належну увагу. Ме­ тоди захисту від шкідливого впливу електромагнітних полів можуть бути використані і для захисту від лазерного випромі­ нювання — організація робіт і надійне екранування.

Необхідні ретельний медичний відбір і відповідна інженер­ но-технічна підготовка персоналу, що обслуговує лазерну уста­ новку, а також правильна організація його праці.

У приміщеннях, де розміщені лазерні установки, повинні бути чітко визначені небезпечні зони та здійснено надійне їх екранування. Основні методи захисту від лазерного випроміню­ вання визначені «Санітарними нормами і правилами викорис­ тання й експлуатації лазерів» № 2392-81. Лазерна установка по­ винна працювати в таких умовах, щоб виключалася можливість дзеркального відбивання лазерного випромінювання і виник­ нення пожеж та вибухів. Тому в цих приміщеннях не повинно

6 1наносекунда = 10 у с.

134

бути полірованих, блискучих поверхонь, від яких може відбити­ ся лазерний потік. Світильники повинні забезпечувати рівномі­ рне і рясне освітлення, що сприяє скороченню зіниць ока люди­ ни. Мінімальні розміри зіниць знижують імовірність проник­ нення лазерних випромінювань на сітківку очей і ураження ор­ ганів зору. Використання автоблокування підвищує безпеку експлуатації установки, тому що знижує можливість включення її в роботу при відкритому екрані. Для визначення потужності і щільності енергії лазерних випромінювань застосовуються спе­ ціальні прилади. На дверях повинна бути звукова і світлова сигна­ лізація, зблокована з рубильником включення лазера. Також має бути вивішений знак лазерної небезпеки. Для захисту від лазерного випромінювання застосовують спецодяг, маски, рукавички та за­ хисні окуляри зі світлофільтрами згідно з ДСТ 9411-88 (які обира­ ються у залежності від довжини хвиль випромінювання).

Оптимальним інженерно-технічним методом зниження шкідливого впливу лазерного випромінювання на людину є авто­ матизація і дистанційне управління лазерними установками.

'\

■ 1 . . .

2.Щ Поняття про ергономіку і технічну

і /

есТетику

Поліпшення умов праці неможливо без підвищення технічної культури виробництва і широкого впровадження наукової

організації праці (НОП).

Технічна культура складається з ряду факторів: точного до­ тримання всіх технологічних режимів, санітарно-гігієнічних норм, правил внутрішнього розпорядку та особистої гігієни; за­ безпечення психофізіологічних, естетичних і безпечних умов праці; створення оптимальної моральної обстановки в колективі, що сприяє росту продуктивності праці.

У процесі виробництва людина знаходиться у постійній вза­ ємодії з зовнішнім середовищем. Для створення оптимальних умов праці необхідно добре знати закони цієї взаємодії.

Вченням І.М. Сеченова та І.П. Павлова встановлено, що різ­ номанітні прояви вищої діяльності людини є результатом без­ перервної взаємодії її організму із зовнішнім середовищем.

135

Науково-технічна революція дуже змінила зміст і характер праці людини. Автоматизація і механізація виробничих процесів різко скоротили частку ручної праці. У нових виробничих умовах працюючі прикладають менше фізичних зусиль, оскільки найбільш важкі і трудомісткі роботи здійснюють машини та автомати. Однак сучасне виробництво вимагає підвищення темпів і ритму роботи. Великий обсяг інформації і необхідність прийнятгя швидких і точ­ них рішень підсилюють психічну і фізіологічну напруженість лю­ дини, збільшують імовірність травматизму і приводять до передча­ сної стомлюваності організму. Усе це зажадало зовсім нового під­ ходу до питань організації сучасного виробництва, а також ство­ рення ефективних і максимально безпечних установок і технологі­ чних процесів на базі психологічних характеристик людини й ан­ тропометричних7 даних.

Нові складні проблеми, які виникли в процесі науковотехнічної революції, були вирішені за допомогою ергономіки, що сформувалася на початку 50-х років XX ст. у самостійну га­ лузь науки. Слово ергономіка походить від грецьких слів: ergon — робота і nomos — закон. Це наука про взаємодію люди­

м о ж л и в о с т е й л ю д и н и у т р у д о в о м у п р о ц е с і . Інэ/сенерна психологія, що базується на фізіології людини, а та­

кож технічна естетика є складовими частинами ергономіки. На рис. 2.10 наведено структурну схему компонентів ергономіки.

Головні напрямки розвитку ергономіки можна сформулюва­ ти так:

1. Виявлення і дослідження психофізіологічних характерис­ тик людини (якісно і кількісно).

В умовах науково-технічної революції працездатність людей певним чином змінюється, що обумовлено складною взаємодією соціальних і виробничих факторів. Ергономісти досліджують ці процеси і дають оцінку характеристик і можливостей людини з урахуванням нових вимог виробництва й індивідуальних від­ мінностей людей.

7 Антропометрія — відділ антропології (вчення про людину), присвя­ чений вимірюванням людського тіла і його частин.

136

Рис. 2.10. Компоненти ергономіки

2.Дослідження діяльності людини у складних системах ав­ томатизованого управління. Розробка методів оптимального уз­ годження техніки з можливостями людини. Виявлення можли­ востей автоматизації окремих функцій людини і принципів їх­ нього моделювання.

3.Застосування теоретичних положень ергономіки для про­ ектування АСУ. Вибір і розробка форм індикації, компонування панелей, вибір органів управління, робочого місця для найбільш ефективної роботи людини.

4.Дослідження працездатності людей у різних режимах та умовах роботи (точність, надійність, ефективність дій).

5.Дослідження евристичної8 діяльності людей і методів прийняття ними рішень з метою виявлення можливостей авто­ матизації цих процесів.

6.Виявлення та аналіз закономірностей навчання людей, до­ слідження формування технічних знань, навичок і умінь, розро­ бка критеріїв навчання.

8 Евристика — наука, що вивчає продуктивне, творче мислення.

137

Задачі щодо поліпшення виробничого середовища, робочих місць, інструмента і пультів управління ергономіст вирішує ра­ зом з дизайнером. Дизайнер — це художник-конструктор (від англійського слова design — конструювати, проектувати).

Шлях виробу в сучасному виробництві від стола конструк­ тора до споживача можна представити наступною схемою: ін- женер-конструктор — ергономіст — дизайнер — завод — спо­ живач. Мета художника-конструктора полягає в пошуку опти­ мальної форми виробу за його функціональним призначенням.

зони основних і допоміжних робочих рухів, розміщує елементи робочого місця в плані і по висоті. Він розробляє також пульти управління, їхні елементи і встановлює кількість параметрів, що вводяться у мнемосхему, яка є символічним, спрощеним зобра­ женням керованого об'єкта.

У процесі розробки панелей інформації ергономіст визначає кількість елементів і послідовність подачі звукової та світлової індикації; вибирає й компонує контрольно-вимірювальні прила­ ди; визначає оптимальні зони робочих рухів і розміщує в них елементи пульта (стіл, стілець, важелі, прилади управління); здійснює розрахунок звукоізоляції і звукопоглинальних елемен­ тів; визначає параметри повітряного середовища приміщень, рівні освітленості робочих місць і колір стін та устаткування.

Після цього дизайнер на базі теорії художньої композиції розробляє компонування і зовнішнє оформлення мнемосхеми керованого об’єкта, панелей інформації, а також усього примі­ щення. При цьому дотримуються таких сучасних технічних умов: габарити устаткування і робочої зони, розташування ро­ бочої поверхні повинні відповідати середнім розмірам тіла лю­ дини; конструкція устаткування повинна враховувати природні положення людини в процесі виконання нею певних операцій; розташування панелей інформації і пультів управління має від­ повідати кутам видимості, поля зору і фізіології звичних рухів людини; напрямок руху органів управління і покажчиків прила­ дів має відповідати руху додаткових частин механізмів. Напри­ клад, перекладка штурвала вправо повинна відповідати зсуву вправо індикатора повороту і руху судна вправо.

138

Ергономічні вимоги безпеки робіт передбачають зручність розташування всіх елементів устаткування й органів управління, їхню надійність, блокування з приладами безпеки й огороджен­ нями, застосування органів управління безпечного виконання (мінімальні параметри електричного струму та ін.), механізацію підйому і транспортування важких предметів, чіткі позначення на панелях інформації, приладах та обладнані.

Технічна естетика, що є складовою частиною ергономіки, покликана забезпечувати умови перебування, що відповідають сучасним вимогам. Це значить, що всі предмети, які оточують людину і є продуктами промислового виробництва, а також до­ сягнень світової культури, повинні бути естетичними, тобто зручними і красивими, здатними викликати у людини позитивні емоції і приносити їй радість. Цьому сприяють раціональні есте­ тичні рішення планування та колірної обробки приміщень і устаткування.

Колір є важливим засобом підвищення естетичного рівня житлових і виробничих приміщень. Установлено також вплив різних колірних схем на емоційно-психічний стан людини, на роботу її органів почуття. Так, чорно-сірі кольори діють на людину гнітюче, червоно-жовтогарячі спричиняють збуджен­ ня, кольори синіх і зелених відтінків заспокоюють. Відомо та­ кож, що жовтий колір поверхні суднових приміщень та устат­ кування, що знаходяться в полі зору працюючих, сприяє роз­ витку морської хвороби. Колірні відтінки зелено-блакитних, так званих холодних чи спокійних тонів, створюють ілюзію зниження температури. Кольори теплих, збуджуючих відтінків (похідні від червоного, жовтогарячого, жовтого, рожевого) створюють ілюзію підвищеної температури. Тому в приміщен­ нях з високою температурою (МКВ та ін.) переборки й устат­ кування доцільно покривати фарбами холодних тонів, а в хо­ лодних приміщеннях — фарбами теплих тонів.

Для колірного оформлення приміщення рекомендується кори­ стуватися прийнятими поєднаннями груп кольорів м’яких відтінків і враховувати коефіцієнт відбитгя світла різними фарбами.

Через те, що основну частину свого трудового життя моряки проводять у морських плаваннях, питанням створення комфорт­ них умов на суднах приділяють особливу увагу. Велика роль у

139