Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)

При утопленні в морі необхідно швидко звільнити дихальні шляхи від води і піни, використовуючи марлю. Можна поверну­ ти потерпілого обличчям вниз, опустивши голову, і покласти на коліна рятувальнику. Потім покласти на спину і починати шту­ чне дихання і зовнішній масаж серця.

3.4* Травми і перша допомога при них

Види травм . Результат руйнівного впливу різних сил на ор­ ганізм людини називається травмою чи ушкодженням. Залежно від виду цих сил розрізняють механічні, фізичні, хімічні чи пси­ хічні ушкодження (травми). Комбіновані ушкодження виника­ ють при будь-яких поєднаннях причинних факторів, маючи при цьому свої особливості.

Механічні ушкодження бувають відкриті й закриті, крім то­ го, серед них розрізняють забиті місця, рани, переломи й ампу­ тації частин тіла.

Фізичні ушкодження виникають в результаті впливу таких фі­ зичних факторів як температура (опіки термічні і відмороження), іонізуючі випромінювання (променеві опіки), ураження ультрафіо­ летовими променями (штучними і природними), вплив електрома­ гнітним полем різної частоти, вплив шумом, вібрацією.

Хімічні ушкодження виникають при впливі кислот і лугів (опіки хімічні), вдиханні отруйних речовин у газоподібному стані, вживанні через рот отруйних речовин і створюють карти­ ну отруєння.

Психічна травма може проявитися порушенням свідомості, поведінкових реакцій, завдаючи серйозну загрозу для життя по­ терпілого чи навколишніх.

Механічна травма викликає не тільки місцеві ушкодження тканин в області впливу, але й відповідну загальну реакцію людського організму. Крайній ступінь такої реакції називається травматичним шоком.

Потерпілий у стані шоку лежить спокійно, майже не реагує на навколишнє. Дихання часте, поверхневе, з періодичними глибокими віддихами. Пульс слабкого наповнення і прискоре­ ний. Шкірні покриви бліді й холодні на дотик. Хворий почуває

170

слабість, відчуває спрагу, іноді може спостерігатися блювота. Губи і вушні раковини можуть набути синюшного забарвлення.

Уміру погіршення стану постраждалого шок підсилюється і може закінчитися втратою свідомості або навіть смертю.

Перша допомога при травматичному шоку складається з двох складових.

Упершу чергу слід іммобілізувати ушкоджену частину тіла. При наявності рани або опіку спочатку накласти стерильну по­ в'язку, а при сильній кровотечі — кровоспинний джгут. Зігріти потерпілого: дати гаряче питво, укутати, покласти грілки. Поки хворий не буде виведений з шоку, транспортувати його не мож­ на. Показаний прийом знеболюючих будь-яких засобів: табле­ ток анальгіну, аспірину, можливо застосування ін’єкційних за­ собів для знеболювання, і кращими тут є наркотичні речовини (морфін 1 % чи промедол 1 %).

Потерпілий має знаходитися під постійним спостереженням. В другу чергу слід почати описані раніше заходи для виве­

дення потерпілого з шоку.

Забиті місця. О зн а ки : біль, набряклість, синець, порушення

функції. П ерш а д о п о м о га : пов’язка, що давить, холод на забите місце, піднесене положення постраждало! частини тіла.

Розтяги і розриви зв'язок найчастіше виникають в обла­ сті гомілковостопного суглоба, рідше — в області колінного і променево-зап’ясного. О зн аки : різкий біль, виражене пору­ шення функцій. Можливий крововилив у порожнину суглоба (гемартроз). П ер ш а д о п о м о га : пов’язка, що давить, транспор­ тна шина.

Вивихом називають ненормальний і стійкий зсув кінців кісток, що входять до складу того чи іншого суглоба. О знаки: біль в обла­ сті ушкодженого суглоба, вимушене положення кінцівки, дефор­ мація суглоба, порушення функцій. П ерш а допом ога : фіксація чи іммобілізація ушкодженої кінцівки (підвішування руки на косин­ ці). Транспортування при вивиху нижніх кінцівок на носилках, необхідно при цьому обкласти ушкоджену кінцівку подушками.

В п р а в л я ти вивих м о ж е т іл ь к и л ік а р . При відсутності лікаря, як виняток, можливо вправляння вивиху за Джанелідзе. Сут­ ність його полягає в тому, що під дією власної ваги ушкодженої кінцівки настає розслаблення м'яза і практично мимовільне

171

вправляння вивиху. Наприклад, при вивиху плеча хворого кла­ дуть на стіл боком ушкодженої кінцівки, край столу повинен упиратися в пахвову западину. Голову хворого слід підтримува­ ти руками чи покласти на приставну тумбу. Через 10-20 хвилин відбувається розслаблення м’язів плечового пояса під впливом ваги руки. Потім беруть руку за передпліччя, згинають у лікті, відтягають прямо донизу і трохи обертають спочатку назовні, а потім усередину. У цей момент відбувається вправляння вивиху. Потім руку фіксують косинковою пов'язкою чи гіпсовою стріч­ кою на 3...10 днів.

Після вправляння вивиху нижніх кінцівок призначають ліж­ ковий режим до 3-х тижнів. Потім дозволяють ходити з мили­ цями протягом ще 2...4 тижнів.

Травматичний токсикоз виникає в результаті тривалого здавлювання чи роздавлювання окремих частин тіла. Під час три­ валого здавлювання м’які тканини ушкодженої кінцівки тривалий час не одержують крові і в результаті розвиваються осередки не­ крозу (омертвіння) тканин. Продукти розпаду цих осередків нек­ розу після звільнення постраждалого інтенсивно всмоктуються в кров, і виникає отруєння організму, при цьому найбільш уразли­ вими є нирки, печінка і нервова система людини.

Ознаки: сам факт тривалого защемлення кінцівки, біль і за­ гальна слабість у перші години, через 6-8 годин з’являється на­ бряк кінцівки, шкіра набуває багряно-синюшного кольору з мі­ хурами і крововиливами, пульс на кінцівці не визначається.

Потім починає погіршуватися загальний стан, розвивається картина шоку, але у поєднанні з лихоманкою.

Перша допомога: після звільнення з-під завалу накласти джгут вище місця здавлювання і шину. Дати потерпілому випи­ ти кілька літрів води чи іншої рідини, що містить дві повні чайні ложки питної соди (8 г на кожні 0,6 л.). Обкласти ушкоджену кінцівку ватою і міцно забинтувати, при цьому слід вжити всіх можливих заходів для її охолодження. Транспортування потер­ пілого у шпиталь, де можливо здійснити оперативне лікування і підключення штучної нирки.

Утонлення. Якщо потерпілий у свідомості, то треба зняти з нього мокрий одяг, витерти насухо, переодягти в суху білизну, зігріти (закутати в ковдру), дати випити чаю, кави, спирту.

172

П р и несвідом ом у стани але при наявності пульсу і само­ стійного дихання необхідно укласти потерпілого на ноші з опу­ щеним головним кінцем; зняти мокрий одяг чи розстебнути, якщо він стискає дихання; дати вдихати нашатирний спирт (на ватці) і, по можливості, ввести під шкіру розчин кофеїну, корді­ аміну; зробити масаж (розтирання) тіла і кінцівок у напрямку до серця.

П р и те р м ін а л ь н о м у с т а н і проводять реанімацію за рекоме­ ндаціями, викладеними вище.

Травм атична асфіксія (удушення) і зупинка дихання спо­ стерігається при обвалах і засипанні людини землею або сипу­ чими речовинами (зерно та ін.) через здавлювання грудної кліт­ ки і різке обмеження дихальних рухів. О зн аки : після витягнення з-під завалу людини різка утрудненість дихання, почастішання пульсу, синюшність і одутлість обличчя, шиї і верхньої частини грудей, множинні дрібні точкові крововиливи на шкірі голови, шиї і слизуватих оболонок рота, кон’юнктиві та склерах очей.

П ер ш а д о п о м о га : зняти одяг, що стискує, підшкірно ввести розчин кофеїну чи сульфокамфокаїну.

Переломи кісток. Переломом називається повне чи часткове порушення цілісності кістки, викликане дією механічної сили.

Переломи поділяють на закриті й відкриті, повні й неповні. Повні переломи бувають поперечні, косі, подовжні, гвинто­

подібні, комбіновані та вбиті переломи. За кількістю зламів роз­ різняють одиночні та множинні переломи. При наявності трьох і більше осколків говорять про оскольчатий перелом.

О знаки переломів: біль, порушення функції, зміна форми кі­ нцівки чи її вкорочення, наявність ненормальної рухливості кіс­ тки і хрускіт при рухах у цьому місці.

П ер ш а д о по м о га : боротьба з травматичним шоком чи кро­ вотечею, якщо це має місце, потім заходи в місці перелому. Се­ ред цих місцевих заходів у першу чергу — іммобілізація ушко­ дженої кінцівки, тобто накладення фіксуючої пов’язки чи транс­ портної шини. Іммобілізація забезпечує повний спокій і нерухо­ мість ушкодженої кінцівки, а це зменшує больові відчуття, за­ побігає додатковим ушкодженням м’яких тканин осколками кіс­ тки, зменшує небезпеку інфекційних ускладнень і створює сприятливі умови для зрощення переломів.

173

Тимчасова (транспортна) іммобілізація здійснюється за до­ помогою стандартних та імпровізованих (підручних) шин. Якщо перелом відкритий, то попередньо треба обробити рану і накла­ сти стерильну пов’язку.

Стандартні шини бувають металеві, пластмасові й дерев’яні. З металевих шин найбільш зручна дротова сходова шина (Кра­ мера). Таку шину моделюють по кінцівці, потім обгортають ва­ тою, марлею. Вкладають на неї ушкоджену кінцівку і циркуляр­ ну пов’язку, фіксують.

Основним правилом іммобілізації більшості переломів є на­ кладення транспортної шини так, щоб вона захоплювала не ме­ нше двох суглобів, сусідніх з місцем перелому, тобто вище і нижче перелому.

Друге правило стосується самих суглобів. Вони повинні бути зафіксовані у фізіологічному положенні. У кожного суглоба фізіо­ логічне положення своє, наприклад, ліктьовий суглоб у фізіологіч­ ному положенні має вигин 90°, гомілковостопний теж 90°.

Транспортна іммобілізація окремих частин тіла.

Голова. Укладається на ватно-марлеве коло або коло, виго­ товлене з одягу, ковдри, соломи тощо.

Верхня кінцівка. Рука злегка відведена назад у плечовому суглобі, зігнута в лікті під прямим кутом, долоня звернена до живота, кисть злегка зігнута до тилу, пальці напівзігнуті. Най­ краще для іммобілізації підходить шина Крамера.

При переломі плеча — у пахвову западину вставляють ватя­ ний валик, який закріплюють бинтами через надпліччя здорової руки. Шина починається від плечового суглоба здорової руки, лежить на спині, потім по задньо-зовнішній поверхні плеча і передпліччя закінчується біля основи пальців хворої руки. Після фіксації шини руку підв’язують косинкою.

Нижня кінцівка. При переломі стегна воно фіксується так, що хворий сам встати вже не може. Найкраще для іммобілізації застосовувати шину Дитеріхса. При відсутності шини Дитеріхса іммобілізацію можна здійснювати за допомогою 2-х довгих шин Крамера. Одна укладається від пахвової западини до п’ятки, друга — від пахової області до п'ятки.

При переломах гомілки — 2 шини Крамера (з внутрішнього і зовнішнього боків).

174

При переломах стопи — по задній поверхні гомілки з пере­ ходом на підошву (від верхньої третини гомілки до кінців паль­ ців стопи).

Опіки — це ушкодження тканин у результаті впливу висо­ кої температури, хімічних речовин чи іонізуючої радіації.

У залежності від глибини ураження розрізняють 4 ступеня

кою; IV ступінь — обвуглювання шкіри і м’яких тканин. Резуль­ тат ураження залежить не тільки від ступеня опіку, але й від за­ гальної поверхні ушкодження.

Відомо, що ураження 1/3... 1/2 поверхні тіла є смертельним. Виміряти площу ураження можна долонями, знаючи, що площа долоні приблизно дорівнює 1 % поверхні тіла. Сукупність опіку і загальних явищ називається опіковою хворобою, що поділя­ ється на такі періоди: шок, токсемію, сепсис і період видужання.

Шок триває 24.. .48 годин, токсемія — 4 ... 12 днів.

Перша допомога: загасити тліючі залишки одягу; на обпале­ ні поверхні слід накласти суху асептичну (стерильну) ватномарлеву пов'язку. Обпалену кінцівку краще укласти в транспор­ тну шину.

При опіку кислотами і лугами необхідно негайно змити хі­ мічні речовини з шкіри струменем холодної води.

Заходи по боротьбі з шоком: спокій, зігрівання, рясне питво у вигляді содово-сольового розчину (1 чайна ложка солі, Уг чайної ложки соди на 1 л води) до 4...5 л на добу. Доступни­ ми засобами забезпечити знеболювання.

Обмороження і замерзання. При місцевому впливі холоду на організм виникають обмороження, при впливі холоду на весь організм виникає замерзання.

Ознаки: відчуття холоду, потім невеликий біль і поко­ лювання. Поступово з'являється і все збільшується побіління шкіри, шкіра втрачає чутливість. Розрізняють кілька ступенів обмороження: І ступінь — втрата чутливості й потемніння шкіри; II ступінь — на описаному вище тлі з'являються міху­ ри; III ступінь — омертвіння всієї товщі шкіри (виявляється через кілька днів); IV ступінь — омертвіння шкіри, нижніх тканин і кісток.

175

Повторні легкі обмороження підвищують чутливість тканин до впливу холоду. Цей стан називається озноблення. Характери­ зується хворобливою припухлістю, синюшністю, похолоданням і сверблячкою шкіри. Озноблення спостерігається на відкритих ділянках тіла: кисті рук, обличчя, вушні раковини, стопи.

При загальному замерзанні відбувається зниження темпера­ тури тіла і гноблення всіх життєвих процесів. Спочатку турбує озноб, потім з’являється сонливість, дрімота і глибокий сон («Холодовий наркоз»), під час якого поступово настає смерть.

Перша допомога: потерпілого треба помістити в тепле при­ міщення, дати гаряче питво — чай, каву, вино, горілку. Побілілі ділянки шкіри розтерти чистими руками, накласти пов’язку, що утеплює. Не рекомендується розтирати відморожену ділянку снігом, краще спиртом чи горілкою. Робити розтирання треба доти, доки шкіра не почервоніє і потемніє. При наявності міху­ рів (II ступінь відмороження) розтирання робити не можна.

При загальному замерзанні потерпілого треба внести в тепле приміщення, роздягнути, розтерти спиртом тіло, привести до тями, напоїти гарячим чаєм чи вином.

При відсутності дихання — штучне дихання за методикою реанімації.

Електротравма — це результат впливу на організм людини електричного струму високої напруги (вище 100 В).

Ознаки: загальні явища — непритомність, зупинка дихання, шок, судороги, параліч тощо, місцеві зміни тканин у вигляді те­ рмічного опіку (частіше III ступінь), «знаків струму» у вигляді жовтувато-бурих чи деревоподібних розгалужених червоних смуг на шкірі. При важких ураженнях може наступити миттєва смерть від паралічу серця.

Перша допомога: припинити дію струму на людину, дотри­ муючись при цьому всіх запобіжних заходів. При відсутності ознак життя негайно приступити до реанімації (штучне дихання рот у рот, зовнішній масаж серця). Після відновлення дихання, серцевої діяльності та свідомості можна накласти пов’язку на обпечену поверхню. Хворий підлягає спостереженню ще протя­ гом доби (через небезпеку зупинки серцевої діяльності).

Уш кодження голови, обличчя і хребта бувають закритими і відкритими. При закритих ушкодженнях може бути струс, за­

176

бите місце і здавлювання головного мозку та закриті переломи кісток черепа.

При струсі головного мозку відбуваються мікроскопічні зміни у нервових клітинах, що викликає функціональні розлади, а при забитому місці головного мозку — ушкодження речови­ ни головного мозку і крововилив у мозкову тканину.

Здавлювання головного мозку виникає через якийсь час піс­ ля травми через крововилив, набряк і набрякання мозкових обо­ лонок.

Ознаки струсу і забитого місця: втрата свідомості негайно після травми, загальна слабість, часто блювота, блідість. Очі відкриті, зіниці звужені, дихання поверхневе, пульс уповільне­ ний, слабкий. Можливо мимовільне виділення сечі, калу. Трива­ лість втрати свідомості залежить від ступеня струсу (від декіль­ кох хвилин до декількох годин чи навіть днів). Прийшовши у свідомість, хворий не пам’ятає про те, що трапилося (ретроград­ на амнезія), турбує головний біль, запаморочення, нудота, шум у вухах, загальна слабість. При забитому місці додатково з'яв­ ляються осередкові симптоми: параліч, порушення мови та ін. Ознаки здавлювання виникають через кілька годин чи днів. Ви­ никає раптом тривалий і сильний головний біль, блювота. Збу­ дження змінюється пригніченням, дихання частішає, пульс спо­ вільнюється, зіниці при цьому розширюються і не реагують на світло, настає втрата свідомості.

Перша допомога: спокій, холод, при зупинці дихання — штучне дихання.

Переломи кісток черепа. Характеризуються такі стани болем, крововиливом, і при обережному обмацуванні забитого місця мо­ жна визначити вдавлювання чи щілини в кістках.

Переломи кісток основи черепа — важкі й небезпечні пере­ ломи. Спостерігається виділення крові чи світлої церебральної рідини (ліквору) з носу, вух, асиметрія обличчя, розлад слуху, синці навколо очей (у вигляді окулярів).

Перша допомога: транспортування на носилках дбайливо, реанімація при зупинці дихання, серцевої діяльності.

Вогнепальні поранення черепа і мозку (наскрізні й сліпі) відрізняються особливою тяжкістю. Ознаки: наявність рани, ви­ тікання з рани ліквору, вибухання речовини головного мозку,

177

усі можливі ознаки перелому кісток черепа, забитого місця, струсу і здавлювання головного мозку.

Перша допомога: асептична пов’язка, транспортування у шпиталь.

Переломи щелеп частіше є відкритими переломами. Озна­ ки: біль, болючі точки, рухливість відламків — крепітація — загальновідомі при будь-яких переломах. Крім того, зсув ряду зубів чи неправильне змикання всіх зубів, порушення нормаль­ ного прикусу, слинотеча, невиразна мова.

Перша допомога: якщо відбувається западання язика, то йо­ го треба фіксувати шпилькою чи ниткою. Транспортна іммобілі­ зація пращоподібною пов'язкою.

Вивих нижньої щелепи. Нижня щелепа зміщена вниз і впе­ ред, рот не закривається, щоки ущільнені, прикус зубів немож­ ливий, з рота рясно виділяється слина, мова неясна.

Перша допомога: відправити потерпілого до лікаря.

Ушкодження очей.

Поранения очей. Ознаки: біль, наявність рани вік, роговиці, склери, набряк і крововилив під шкіру і кон’юнктиву, наявність сторонніх тіл (частки мегалу, пороху, скла тощо), сльозотеча, світ­ лобоязнь, помутніння роговиці, у важких випадках випадання вну­ трішніх оболонок ока і навіть повне руйнування очного яблука.

Перша допомога: асептична пов'язка. При проникаючих по­ раненнях пов’язку накладають на обидва ока.

Стороннє тіло в кон’юнктиві й роговиці буває у вигляді піщинок, часток вугілля, металу тощо. Ознаки: почутгя печіння, в оці, сльозотеча, світлобоязнь. При огляді можна побачити сто­ роннє тіло.

Перша допомога: видалення стороннього тіла ватним там­ поном чи за допомогою шматочка вати, намотаного на паличку і змоченого розчином борної кислоти. Робити спробу видалення стороннього тіла можна тільки один раз. Із роговиці стороннє тіло має видаляти тільки лікар спеціальним інструментом.

Опіки очей можуть бути термічні, хімічні та променеві. Те­ рмічні опіки очей не відрізняються істотно від термічних опіків шкіри. Хімічні опіки виникають при впливі кислот чи лугів. Ознаки: утворення струпа з наступним відторгненням омерт­ вілих тканин, поява рубця чи більма на роговиці.

178

Перша допомога: негайно рясно промити око струменем во­ ди. При опіках кислотами промивають очі слабким розчином харчової соди, а при опіках лугами — водою, трохи підкис­ леною оцтом.

Променеві опіки виникають при впливі ультрафіолетових променів (наприклад, електрозварювання). Ознаки: різкий, гост­ рий біль в очах, світлобоязнь, що настає раптово через кілька годин після опромінення, почервоніння кон’юнктиви, сльозоте­ ча, спазм вік, іноді зниження гостроти зору.

Перша допомога: знеболити краплями дикаїну (0,5 % роз­ чин) чи новокаїну (0,5 % розчин). Носіння темних окулярів.

Ушкодження вуха і носа.

Ушкодження вуха рідко бувають ізольованими. Частіше вони поєднуються з ушкодженнями очниці, щелеп і мозку.

Ознаки: наявність рани, шум у вухах, зниження слуху, крово­ теча з вуха, біль при русі нижньою щелепою, іноді запаморочення, нудота, блювота, витікання світлої мозкової рідини (ліквору).

Перша допомога: асептична пов'язка. Прочищати чи про­ мивати слуховий прохід не можна!

Стороннє тіло в юшці: це може бути горошина, бусина та інші предмети, а також комахи. Ознаки: відчуття незручності в юшці, зниження слуху, наявність видимого стороннього тіла в слуховому проході.

Перша допомога: живих комах необхідно умертвити, зака­ павши у вухо рослинну олію, 70 % етиловий спирт чи воду. Промивання вуха з метою видалення стороннього тіла робить спеціальним інструментом лікар.

Ушкодження носа.

Ознаки: біль, носова кровотеча, синці, зміна форми носа, іноді підшкірна емфізема обличчя.

Перша допомога: зупинка носової кровотечі і накладення асептичної пов'язки.

Носова кровотеча частіше виникає при різних ушкоджен­ нях, а також при деяких захворюваннях (гемофілія, гіпертонія, хвороби серця, печінки та ін.) Ступінь кровотечі буває різною — від короткочасної з утратою декількох крапель до тривалих і рясних, що продовжуються кілька годин, і тому створюють не­ безпеку для життя.

179