Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

МАРКА ВИМІРЮВАЛЬНА (измерительная марка; floating mark; Messmarke f):

марка різних форм та розмірів ('/"-подіб- на, хрест, кружечок, світна кругла кольорова, списоподібна та ін.), яка суміщається з точкою фотозображення під час монокулярних або стереоскопічних вимірювань знімків.

Реальна - марка, нанесена на плоскопаралельну пластинку, розташовану в окулярній частині оптичної системи.

Уявна - позірна просторова марка, яку отримують з двох реальних марок під час стереоскопічного розглядання пари знімків.

Дійсна - чорна крапка або світний кружечок на екрані (вимірювальному столику), на який проектується зображення двох знімків, яке спостерігач сприймає стереоскопічно. Під час переміщення екрана в площині та висоті дійсна марка суміщається з певною точкою просторової моделі об'єкта.

Світна - кільце або круг, який світиться на фоні фотозображення. Є декілька практичних реалізацій цього методу. Напр., у стереопроекторі світна кольорова марка вводиться оптичним шляхом у поле зору; для цього використовується оптичний куб з напівпрозорою діагоналлю. 8.

МАРКА ВІЗИРНА (визирная марка; sighting mark; Zielmarkef Visiermarke f): пристрій для візування, основною частиною якого є плоска деталь, на осі симетрії якої намальована візирна ціль (трикутник, ромб, бісекторні вертикальні лінії), укріплена внизу на осі для встановлення її у втулку підставки геодезичного приладу; при цьому забезпечується примусове центрування марки. 1.

МАРКА ГЛИБИННА (глубинная марка; sounding mark; Tiefmarkef): донний репер - металевий або залізобетонний циліндр зі сферичною металевою головкою, який опускають на дно спеціальної свердловини на 0,5 м нижче від дна копані споруди перед вийманням ґрунту. Використовують для вивчення пружної віддачі дна копані після зняття з нього природного тиску. Пер-

ший раз М. г. нівелюють за допомогою рулетки з вантажем, яку опускають у свердловину, а вдруге - після виймання грунту. З'ясовано, що підняття дна копані досягає декількох сантиметрів, а на великих греблях навіть 30-40 см. 1.

МАРКА ДЕФОРМАЦІЙНА (деформационная марка; deformation mark; Deformationsmarke f): центр геодезичного пункту, який використовується для визначення деформацій будівельних конструкцій і споруд. 21.

МАРКА ОСІДНА (осадочная марка; sinking bench mark; Senkungsmarke f Sitzungsmarke f): марка стінна або репер с ті н н и й, які закріплюють у конструкціях досліджуваної споруди (у верхній частині фундаментної плити, в бічній частині колони, на стіні тощо) для спостереження за її осіданням. 1.

МАРКА СТІННА (стенная марка; wall mark; Wandmarke f , Mauermarke f): знак нівелірний, виготовлений переважно із чавуну і закладений у стіну споруди. В її центрі є заглибина для штифта підвісної нівелірної рейки; тепер не закладаються. Здебільшого, М.с. закладають разом з репером стінним, що розташований нижче від неї. На рис. розміри М. с. подані в міліметрах. 14.

МАРКА ЦЕНТРА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПУНКТУ (марка центра геодезического пункта; mark of geodetic monument center; Festpunktmarke f): закріплює положення геодезичного пункту. M. ц. г. п. вцементовують у верхній частині моноліту центра геодезичного пункту. Вигляд марки та розміри у міліметрах зображено на рис. Марку виготовляють із чавуну, в центрі марки є виступ у формі півкулі з отво-

ром посередині. Цей отвір і є точкою, координати якої визначають. 13.

З60

V ,/гю

80

МАРКОВА ТЕОРЕМА (теорема Маркова; Markov theorem; Theorem п von Markov):

якщо Чебишева теорема ймовірнісно зв'язує середнє арифметичне і математичне сподівання незалежних вимірів, то М. т. стосується залежних вимірів і формулюється так: якщоХх,Х2, ...,Хп-залеж- ні випадкові величини з математичними сподіваннями ш„ т2, ..., тп і дис-

метичне спостережених значень випадкових величин прямує за ймовірністю до середнього арифметичного їх математичних сподівань, тобто

> 1 - 5

де £ і 8 - як завгодно малі додатні числа. 20. МАРКУВАННЯ (маркирование; marking; marking; Markieren n): є такі M.: точок опорних на місцевості - створення на місцевості перед аерофотозніманням правильних геометричних фігур (різних кольору, розмірів, із різноманітних матеріалів) для отримання на фотознімку такого чіткого зображення опорної точки, що виключає помилку її розпізнавання; точки на знімку - позначення точки на фотознімку наколюванням, нанесенням точки тушшю, випалюванням фотоемульсії. Таке М. зменшує помилки ототожнення фотозображень однакових точок об'єкта на суміжних знімках. Найточнішим серед усіх маркувальних

приладів є „Трансмарк" (фірма К.Цайсс, Німеччина), в якому М. точок здійснюється лазерним променем. Миттєва дія лазерного променя залишає на знімку біле коло

зчорним кільцем. Точність М. становить

1мкм. Відомі також прилади PUG-4 (фірма Вільда, Швайцарія) та PMG-1 (фірма Керн, Швайцарія), в яких М. виконують механічним способом із точністю 3-5 мкм. 8. МАРКУВАННЯ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ (маркирование картографического изображения; marking of cartographical representation; Markieren n der kartographischen Darstellungf): процес надання спеціальних додаткових ознак елементамкартографічного зображення під час підготовки до цифрування картографічного матеріалу і цифрування карт. 5.

МАРКШЕЙДЕРІЯ (маркшейдерия; mining geodesy; Markscheidekunst f Markscheidewesen n, Markscheidekundef): галузь гірництва, завданням якої є вивчення методів і способів виконання знімань на поверхні землі та в підземних гірничих копальнях для складання карт і розв'язування різних технічних задач, що виникають під час вишукувань, будівництва та експлуатації копалень та відкритих родовищ корисних копалин; займається геодезичним і геологічним вивченням гірничих розробок. 1.

МАРКШЕЙДЕРСЬКО-ГЕОДЕЗИЧ- НИЙ ПРИЛАД (маркшейдерско-геодези-

ческий прибор; mining-geodetic device; markscheid-geodatische Gerat n): прилад, призначений для маркшейдерських робіт. 1.

МАРС (Марс; Mars; Mars то): четверта планета Сонячної системи, цікавість до якої упродовж багатьох віків була найбільшою. Це пояснюється наявністю гіпотез про подібність умов на М. і на Землі, можливістю існування життя на М. Одна з найбільше досліджених планет.

Середній радіус М. 3389,92±0,04 км, стала гравітаційна планетоцентрична (ареоцентрична) - 42828,3±0,1 км3/с2, середня густина 3,94 г/см3. Період обертан-

ня навколо осі близький до періоду обертання Землі і становить 24"37т 22\6. Період обертання навколо Сонця687 земних діб. Для картографування М. за поверхню, відносно якої обчислюють ті чи інші характеристики, береться поверхня тривісного еліпсоїда, який найкраще узгоджується в певному розумінні з топографічною поверхнею або з однією з поверхонь однакового значення потенціялу.

За допомогою космічних апаратів вивчена глобальна і детальна структура гравітаційного поля, складені карти гіпсометричні та геологічні, досліджені особливості фігури Марса.

Марс має два природні супутники, характеристики яких подано в табл. 11; 18.

М А Р Ч Е Н К О ОЛЕКСАНДР МИКОЛА -

ЙОВИЧ (31.03.1952). 1974 закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного ін-ту за спеціальністю „Астрономогеодезія". 1974-80 - науковий співробітник НДЛ кафедри ТМОГВ; 1980-84 - асист., 1984-91 -доц., аз 1991 -проф. 1979 захистив кандидатську, 1991 - докторську дисертацію „Моделювання зовнішнього гравітаційного поля Землі на основі теорії потенціялів нецентральних мультиполів". Опрацьовує проблеми класичної та сучасної теорії потенціялу, її застосування в фізичній геодезії, супутниковій геодезії, небесній механіці та дослідженнях магнетного поля Землі; розв'язування некоректних обернених задач апроксимації незалежного та залежного від часу потенціялу Землі; визначення часових варіацій геопотенціялу та динамічної фігури Землі; апроксимації геопотенціялу неортогональними системами базисних функцій; визначення геоїда в глобальному, регіонально-

му та локальному м-бах; побудова моделей густини надр Землі та їх геофізичної та геодезичної інтерпретації. Опублікував майже 100 наукових праць, зокрема монографію „Parametrization of the Earth's Gravity Field. Point and Line Singularities" (Львів, 1998). Із 1984 дійсний член Спеціальної комісії та шести дослідницьких груп Міжнародної асоціації геодезії. Керує галузевою науково-дослідною лабораторією з теоретичної геодезії та опрацювання вимірювань НУ „Львівська політехніка".

М А С И В ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ П Р О М І Ж Н И Й (про-

межуточный массив цифровой картографической информации; intermediate array of cartgraphical information; Zwischenmassiv n der digitalen kartografischen Information f): масив, що тимчасово формується програмними засобами під час опрацювання первісних масивів цифрової картографічної інформації. 5.

МАСКОНИ (масконы; mass concentrationу. скорочений запис англійської назви приповерхневих мас (mass concentration) у деяких районах Місяця, густина яких дещо більша від густини порід навколишніх районів. М. відкрили 1968 амер. учені Мюллер і Шьогрен, аналізуючи дані траєкторних вимірювань штучного супутника Місяця „Лунар Орбітер-5". На побудованій оригінальним методом карті променевих прискорень було чітко виявлено місця з великими значеннями додатних аномалій сили ваги. Пролітаючи над ними, супутник отримував значне прискорення. Природу таких аномалій сили ваги автори відкриття пов'язують з наявністю в цих місцях надлишкових, порівняно з іншими зонами, приповерхневих мас. Характерне

для М. те, що їх розташування збігається з місячними морями. Найбільші М. розташовані в Морі Дощів, Морі Яскравості та деяких інших кругових морях. Напр., аномалія сили ваги над М. у Морі Дощів на висоті 100 км над поверхнею Місяця досягає 250 мГал. Щодо природи походження М. існує декілька гіпотез. Більшість із них грунтується на припущенні, що кругові моря виникли в результаті падіння астероїдних тіл на поверхню Місяця, в ранній період його розвитку. Однак далі механізм утворення надлишкових мас у морях трактується по-різному: або М. - це тіла, які безпосередньо впали на поверхню Місяця, або вони пов'язані з речовиною із глибших надр, яка заповнила згодом кратер, що утворився після такого падіння. Можливі й інші пояснення природи М. 11. МАСЛІЧ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1.11.1923-21.4.1993). Закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного ін-ту (ЛПІ) (1950) і залишився на кафедрі геодезії на викладацькій роботі. З 1957 - канд. техн. наук. 1958-64 - ст. викл. і доц. кафедри маркшейдерської справи і геодезії Алчевського гірничо-металургійного інту, одночасно 1961-63 - декан загальнотехнічного факультету. 1964-76 - зав. кафедри геодезії ЛПІ, а згодом декан факультету (1977-81). Досліджував проблему атмосферної рефракції у тригонометричному нівелюванні.

МАСШТАБ (масштаб; scale; Mafistab т):

відношення лінійних розмірів об'єкта, зображеного на кресленику, до його дійсних розмірів, а на плані, аерофотознімку, карті - до довжини горизонтальної проекції відповідної лінії місцевості. Розрізняють масштаб числовий, масштаб лінійний, масштаб поперечний. 12.

МАСШТАБ АЕРОФОТОЗНІМАННЯ

(масштаб аэрофотосъемки; photographic scale; Luftbildsmassstab m): відношення фокусної віддалі аерофотоапарата до висоти фотографування. Цим відношенням користуються під час проектування та виконання планового аерофотознімання, нехтую-

чи тим, що м-б на аерофотознімку - величина змінна. 8.

МАСШТАБ БАЗОВИЙ КАДАСТРОВОГО ЗНІМАННЯ (базовый масштаб кадастровой съемки; basic scale of cadastral survey; Grundkatastralaufnahmemassstab m): деяка величина зменшення (масштаб) відображення кадастрових даних про об'єкти і явища з дотриманням інструктивних вимог до комплексу робіт зі збирання та впорядковування одержаних даних. 21. МАСШТАБ ДОВЖИН ГОЛОВНИЙ

(главный масштаб длин; basic scale; Hauptlangenmassstab m): відношення, яке показує у скільки разів зменшені розміри еліпсоїда чи кулі під час відображення їх на площині (на карті) в певній картографічній проекції. Його підписують на карті у вигляді числового відношення (напр., 1:5 000 000), формулюють словами (1 см на карті відповідає 50 км на місцевості) та подають на карті графічно (масштаб лінійний). М. д. г. ще наз. загальним. Він властивий тільки тим місцям на карті (точка, лінія), що залежать від властивостей проекції, де немає спотворень довжин. Дослідження картографічних проекцій здійснюють, приймаючи М. д. г. за одиницю. На картах, на яких зображені великі території і коли частинні м-би довжин значно відрізняються від М. д. г., варто вказувати точки або лінії картографічної сітки, де зберігається М.д.г. (напр., „м-б 1:5 000 000 на паралелі 45°"). 5.

МАСШТАБ ДОВЖИН ГРАФІЧНИЙ

(графический масіитаб длин; graphic scale; graphische Langenmafistab m): м-б у вигляді графіка, поданого на кресленику чи карті відрізком прямої, поділеним на рівні частини з підписаними величинами відповідних їм дійсних розмірів чи горизонтальних проекцій цих відрізків на місцевості. Інша назва- лінійний масштаб. Використовують для визначення дійсних розмірів предмета, зображеного на кресленику, чи горизонтальних проекцій цих відрізків на місцевості за результатами вимірювань віддалей на карті, якщо на ділянці ви-

мірювань значення масштабу довжин ч а с т и н н о г о мало відрізняється від масштабу довжин головного. 5.

МАСШТАБ ДОВЖИН ІМЕНОВАНИЙ

(именованный масштаб длин; wordbuilding scale; Wortlangenmassstabm): див. Масштаб довжин словесний. 5.

МАСШТАБ ДОВЖИН ЛІНІЙ ЧИСЛОВИЙ (численный масштаб длин линий; numerical scale; Zifferlangenmassstab m):

дріб, чисельник якого дорівнює одиниці, а знаменник - число, яке вказує у скільки разів зменшені лінійні величини на карті. 5. МАСШТАБ ДОВЖИН ЛІНІЙНИЙ {линейный масштаб длин; linear scale; linearer Langenmassstab m): див. Масштаб довжин графічний. 5.

МАСШТАБ ДОВЖИН СЛОВЕСНИЙ

{словесный масштаб длин; wordbuildingscale; Wortlangenmassstab m): запис м-бу на карті словами (напр., 1 см на карті відповідає 5 км на місцевості). Інша назва

М.д. с. —масштаб довжин іменований. 5. МАСШТАБ ДОВЖИН ЧАСТИННИЙ

{частичный масштаб длин; local scale; Teillangenmassstab m): відношення довжини нескінченно малої віддалі на карті до довжини відповідної нескінченно малої віддалі на поверхні еліпсоїда або кулі.

М.д. ч. здебільшого виражають у частках м-бу карти головного. Він властивий всім точкам карти, крім точок, де немає спотворень. 5.

МАСШТАБ ЗНІМКА {масштаб снимка; scale of photograph; Bildmassstab m, Aufnahmemafistab m): розрізняють M. з.:

горизонтального — І/т =f/H, д е / - ф о ку с - на віддаль знімка, Я - в и с о т а фотографування; космічного — відношення фокусної віддалі

фотокамери до висоти орбіти (у найпростішому випадку). Як і для аерофотознімка, м-б - змінна величина як для різних точок, так і для різних напрямів в одній точці; планового - змінна величина

l/m = f / H { l - a / f [ y { l + sm2<p) +

+ x/2sin2<p]},

де а - кут нахилу знімка; х,у — координати точки на знімку; Ц> - кут між віссю абсцис та напрямом, уздовж якого обчислюється М. з.

Головний - обчислюється так само, як і М. з. горизонтального; середній - величина, що характеризує середнє значення М. з. планового:

\/m = f / H { \ - 3 y a / 2 f ) .

Тут позначення такі ж, як і вище. Якщо кут нахилу та положення головної вертикалі на знімку невідомі, то методика обчислення середнього М. з. інша. На знімку в чотирьох його чвертях вибирають по два взаємно перпендикулярні відрізки завдовжки 20-30 мм. На знімку відрізок І вимірюють масштабною лінійкою, а на місцевості L - вимірним приладом. Для кожного відрізка знаходять частковий м-б т = L/1, а середній М. з. обчислюють як середнє арифметичне усіх т;

частковий - М. з., обчислений у певній зоні планового знімка як т = L/1 (за описаною вище методикою); клиновий - графічне відображення на арку-

ші паперу числових значень часткових М. з. На папері прокреслюють пряму лінію завдовжки 15-20 см, на якій відкладають у довільному м-бі відрізки, напр., 50, 100, 150, 200 м. У кінцевій точці (напр. 200 м) будують перпендикуляр і на ньому відкладають відрізки часткових М. з. для кожної зони, що відповідають цій довжині. З'єднавши початок прямої та ці відрізки, отримують клини. 8.

МАСШТАБ КАРТИ ГОЛОВНИЙ {главный масштаб карты; basic scale of map; Hauptkartenmassstab m): див. Масштаб довжин головний. 5.

МАСШТАБ КОСМІЧНОЇ ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ {масштаб космической фототриангуляционной сети; scale of cosmic phototriangulation network; Massstab m des kosmischen Fototriangulationsnetz n): відношення l/m = l/L, де I

- віддаль від центра проекції до точки фототріангуляційної мережі, L - віддаль від центра проекції до точки планети, яка визначається або з лазерних вимірювань, або з використанням гравітаційної сталої під час інтегрування рівнянь руху космічного апарата. 8.

МАСШТАБ КРОКІВ (.масштаб шагов; pace scale; Schritemass m): використовують для визначення віддалей, виміряних кроками під час оковимірного знімання. Принцип побудови і користування М. к. подібний до масштабу лінійного. Взято за основу М. к. 500 кроків. Знаючи середню довжину кроку (СК) і знаменник м-бу знімання М, довжину основи в сантиметрах знаходимо за формулою а = (500-СК)/М. Напр., СК= 80 см, м-б побудови карти - 1:25000. Тоді основа а = 1,6 см. Нехай на місцевості виміряна віддаль CD становить 1200 кроків (на рис. цифри подані в кроках), що відповідає 960 м на місцевості. Віддаль на кресленику знімання CD = 2а + + 0,1 а-4 = 2-1,6 + 0,1-1,6-4 =3,84 см. Побудувавши М. к. на краю смужки твердого паперу, можна відкладати віддалі на карті без вимірювача. 14; 19.

МАСШТАБ ЛІНІЙНИЙ (линейный масштаб; linear scale; linear Massstab m): див. Масштаб довжин графічний. Дляпобудови М. л. відрізок АВ поділяють на однакові частини - основу м-бу - а. Якщо а = 2 см, то такий М. л. наз. нормальним. Крайню, переважно ліву, основу поділяють на 10 частин. Нехай м-б карти 1:25000, тоді виміряний на карті відрізок CD дорівнює горизонтальній проекції 1200 м на місцевості. 5.

1:25 000

МАСШТАБ ПЛОЩ ГОЛОВНИЙ (главный масштаб площадей; basic area scale; Hauptflachenmassstab m): відношення, яке вказує, у скільки разів зменшена площа деякої фігури (напр., трапеції, обмеженої лініями меридіанів і паралелей) поверхні еліпсоїда або кулі під час відображення її на площині (на карті) у певній картографічній проекції. М. п. г. характеризує ті місця на карті, де немає спотворення площ. 5.

МАСШТАБ ПЛОЩ ЧАСТИННИЙ (частичный масштаб площадей; partial area scale; Teilflachenmassstab m): відношення нескінченно малої площі на карті до відповідної нескінченно малої площі на поверхні еліпсоїда або кулі. Може бути більший або менший від м а с ш т а б у площ головного. 5.

МАСШТАБ ПОПЕРЕЧНИЙ (поперечный масштаб; transversal scale; Quarmassstab m): застосовують для визначення довжин ліній на карті (й на місцевості) з точністю десятих часток міліметра. Для його побудови на відрізку АВ відкладають декілька основ м-бу а. Якщо а = 2 см, то такий М. п. наз. нормальним. В отриманих точках установлюють перпендикуляри до лінії АВ і проводять через них десять паралельних до АВ ліній через будь-які, але однакові проміжки. Верхню і нижню крайні зліва основи поділяють також на 10 рівних відрізків і з'єднують скісними лініями. Нульову т. О нижньої основи з'єднують з першою т. С верхньої основи і т. д. Отримуємо низку паралельних скісних ліній, які наз. трансверсалями. На рис. числові підписи подані для м-бу 1:5000. Вимірювана віддаль РК = КТ( 100) + PS( 10) + + ST (7) = 117 м. М. п. гравіюють на металевих лінійках (напр., кіпрегеля). 5; 14.

МАСШТАБ ЧИСЛОВИИ (численный масштаб; numerical scale; zahlenmdssiger Massstab m): дробове число, що показує відношення лінійних розмірів об'єкта, зображеного на кресленику, до його дійсних розмірів, а також на плані, аерофотознімку, карті, - до довжини горизонтальної проекції цієї лінії на місцевості. 7.

МАТЕМАТИЧНА СТАТИСТИКА (математическая статистика; mathematical statistics; mathematische Statistik f): наука, яка вивчає методи організації, реєстрації, опрацювання та аналізу експериментальних даних. Основні завдання М.с.: 1) визначення закону розподілу випадкових величин за експериментальними даними; 2) перевірка правдоподібності різних гіпотез; 3) знаходження за експериментальними даними параметрів розподілу. 20.

МАТЕМАТИЧНЕ СПОДІВАННЯ (математическое ожидание; mathematical expectation; mathematische Erwartung f)\

одна з основних числових характеристик теорії ймовірностей. Для перервних випадкових величин обчислюється за формулою

і=і

а для неперервних - за формулою

M[x}=*]xf{x)dx-

де Xj - значення випадкової величини; р — ймовірность цього значення; f(x) - щільність розподілу. М. с. є першим початковим моментом. 20.

МАТЕРИКИ НА МІСЯЦІ (.материки на Луне; continents on the Moon; Kontinente m pi aufdem Mond m): так наз., на відміну від темних районів морів, світлі зони на поверхні Місяця. Для цих зон характерний здебільшого дуже пересічений рельєф і тому їх наз. гірськими зонами. Материки охоплюють майже 83 % усієї поверхні Місяця. Весь зворотний бік Місяця займають гірські зони, за винятком лише двох морських структур - Моря Москви та Моря Мрії. Для материкових зон характерне розмаїття форм рельєфу. Передусім це окремі кратери (наявні і в морських районах), розміри яких від кількох сантиметрів до десятків і навіть сотень кілометрів. Для кратерів діаметром понад 20-30 км характерні наявність валу, який оточує кратер, та заглиблене дно, а деякі ще оточені системою світлих променів. Зокрема, кратер Тихо має діаметр 90 км, а світлі промені від нього можна простежити до 1200-1500 км. Найбільші кратери - Корольов, Менделєєв, Герцшпрунг та ін. діаметром 300-500 км - розташовані на зворотному боці Місяця. Іншим різновидом форм рельєфу є гірські хребти, які переважно є валами, що оточують моря. Вали кратерів теж деякою мірою можна розглядати як гори. Наявні на поверхні Місяця і такі структури, як тріщини, борозни та долини, які простягаються на сотні кілометрів. Найбільшою вважається Альпійська долина, яка перетинає гори Альпи. Її довжина - близько 120 км, ширина - 10-15 км; вона має гладке дно та

стрімкі береги. Вважається, що материкові зони складаються з порід меншої густини, ніж морські райони. Це переважно анортозити, основним мінералом яких є польовий шпат-піроксен. 11.

МАТЕРІАЛ КАРТОГРАФІЧНИЙ ВИХІДНИЙ (исходный картографический материал; initial cartographical material; kartographische Ausgangsdaten f pi, (Ausgangsangaben n pi)): картографічний матеріал, що використовується для одержання цифрової картографічної інформації. 5.

МАШИННА ДРУКАРСЬКА ФОРМА

(машинная печатная форма; machinery printing plate; Maschinendruckform J): див. Друкарська форма. 5.

МАЯК ДЕФОРМАЦІЙНИЙ (деформационный маяк; deformation screed mark; Deformationsmarke f): гіпсова плитка, яку накладають на тріщину в конструкції (стіна, колона) для визначення процесу стабілізації або динаміки деформації. Ширину тріщин вимірюють простою лінійкою, лінійкою з ноніусом, щілиноміром з індикатором, плоскопаралельною пластинкою, установленою на геодезичний прилад, або фотограмметричними методами. 1.

МАЯК МОНТАЖНИЙ (монтажный маяк; erection screed; Montagemarke f): підкладка під конструкцію (панель, колону) для вимірювання монтажного горизонту в будівництві та в монтажі промислового устаткування. Для визначення товщини підкладок нівелюють характерні точки опор конструкцій (для панелі не менше З точок) по всьому монтажному горизонту, а потім обчислюють різницю ti - Яшах - Ні, де Hj - висоти характерних точок, # т а х - максимальна висота точки на монтажному горизонті. Доцільніше визначати різни-

ЧЮ шах - Я/ > Де Я/, «шах " ВІДЛІКИ шкал рейок у цих точках. 1.

МАЯТНИК МАТЕМАТИЧНИЙ (математический маятник; mathematic pendulum; mathematisches Pendel и): матеріальна точка, яка підвішена на невагомій нерозтяжній нитці і під дією сили ваги

Землі здійснює рух у вертикальній площині. Залежність періоду Т власних коливань М. м. під дією лише сили ваги від його довжини / і величини прискорення сили ваги g при нескінченно малій амплітуді коливань виражається рівнянням Гюйгенса:

Т = itjf[g •

Період Т - проміжок часу між двома проходженнями маятника положення рівноваги. 6.

МАЯТНИК НИТКОВИЙ (нитяной маятник; threadpendulum; Fadenpendel п):

маятник, який складається з металевого кулеподібного „тягарця", підвішеного на дроті, верхній кінець якого закріплений на штативі. Основна перевага М.н. - можливість значного збільшення його довжини, що дає змогу вимірювати її з меншою відносною похибкою без суттєвого збільшення ваги. Якщо на пункті виміряні періоди коливань Г, і Т2 маятників з довжинами /,

і /2, то для обчислення g прискорення сили ваги досить виміряти різницю зведених довжин фізичних маятників

МАЯТНИК ОБЕРТАЛЬНИЙ (вращательный маятник; reversible pendulum; Kippspendel п): маятник, з двома осями коливання, періоди коливання відносно яких рівні. Вперше М. о. сконструював англ. фізик Кетер (1818). Удосконалену конструкцію М. о. запропонував Бессель, яку виготовив нім. механік Репсольд (1864). Бессель також запропонував спеціальний метод спостереження, коли не обов'язково досягати точного збігання періодів коливання маятника в двох положеннях, а різницю в періодах коливання враховувати введенням відповідних поправок. Із XVIII й до початку XX ст. в Европі було виконано 20 абсолютних визначень за допомогою М. о. 1968-70 кварцовими М. о. Ін-ту фізики Землі Німеччини виконували багаторазові вимірювання з похибкою 2 мҐал. 6.

МАЯТНИК ФІЗИЧНИЙ (физический маятник; physical pendulum; physisches Pendel n): абсолютно тверде тіло, яке вільно коливається навколо нерухомої горизонтальної осі. Теорію М. ф. опрацював швайц. математик Бернуллі (1692-1726). Диференційне рівняння обертання твердого тіла навколо горизонтальної осі

Mga sinу/" = -І^Дг- , dt

де d2ijf/dt2 - кутове прискорення; І- момент інерції маятника відносно осі обертання; Mg - вага маятника; а - віддаль від точки почепу О до центра ваги маятника С;В- центр коливання маятника. 6.

МАЯТНИК ФІКТИВНИЙ (фиктивный маятник;fake pendulum; fiktives Pendel n):

уявний маятник, який має зведену довжину / і період коливання Т такі, як дійсні маятники фізичні на абсолютно нерухомому штативі. Диференційне рівняння М. ф. записують у такому вигляді:

<Р=Уі-¥\,

де (р - кут елонгації фіктивного маятника; ц/], і//2 - кути елонгації двох реальних збурювальних маятників. Кут елонгації М. ф. безпосередньо реєструють за допомогою оптичної системи. 6.

МАЯТНИКОВИЙ КОМПЛЕКС „АГАТ"

(маятниковый комплекс „Агат ";pendulum complex „Agat"; Pendelkomplexm „Agat"):

сучасний маятниковий прилад, опрацьований у Центральному науково-дослід- ному ін-ті геодезії аерофотознімання і кар-

тографії і призначений для відносних вимірювань сили ваги. Комплекс складається з трьох комплектів двомаятникових приладів, пульта керування і реєстрації, блока живлення і стандарту частоти. В комплексі застосовано кварцово-металеві півсекундні маятники, які складаються з кварцового стрижня, агатової головки і циліндричної форми тягарця з вольфрамово- нікелево-мідного сплаву. В комплекс також входить допоміжна апаратура: вакуумна помпа, автоколімаційний рівень, осцилограф та ін. Живлення - від напруг 127 або 220 В або від акумуляторної батареї 12 В. Маса комплексу 90 кг. Різницю сили ваги визначають з похибкою ±0,1 мҐал за 10 хв спостереження, а похибка реєстрації періодів коливання маятників становить 1 • Ю^8 с. 6. МАЯТНИКОВИЙ ПРИЛАД (маятниковый прибор; pendulum device; Pendelgerat

и): призначений для відносних визначень сили ваги динамічним методом за спостереженнями періодів коливання одного або декількох маятників. М. п. складається з таких основних частин: комплекту маятників, штатива, оптичної системи, стандарту частоти, реєстратора, пульта керування. Коливання маятників спостерігають методом Венінг-Мейнеса. 6.

МЕАНДР (меандр; meander; Maander т):

звивини річища рівнинної річки, радіус кривини яких визначається водністю та швидкістю течії водного потоку. Обмежується у плані річковою заплавою, й утворюються в результаті річкових процесів (бічної ерозії). 4.

МЕДІАНА В СТАТИСТИЦІ {медиана в статистике; median in statistics; Medianwert m (Zentralwert m) in der Statistikf): одна з числових характеристик розподілу випадкових величин, яку визначають за умови, що випадкова величинах береться з імовірністю 0,5 як величина ознаки, що поділяє т. зв. варіаційний ряд на дві рівні частини. 21.

МЕЖА (граница; boundary; Grenzef, Rain n (in Feld)): юридично визначена лінія, зображена на картах чи задана в цифровій моделі місцевості й закріплена на

місцевості природними чи фізичними контурами або відповідними межовими знаками. 4.

МЕЖА ВИМІРІВ (предел измерений; measurement limit; Messlimitn, Messgrenzef): верхня та нижня межі діапазону вимірів. 21.

МЕЖА МІСТА (граница города; city boundary; Stadtgrenze f): зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планування і забудови міста. 4.

МЕЖА МІЦНОСТІ ПОРОДИ (предел прочности породы; rock breaking point; Festigkeitsgrenze fdes Felsens m): напруга, при якій порода руйнується або має недопустиму величину деформації. 4.

МЕЖА ПРУЖНОСТІ ПОРОДИ (предел упругости породы; rock limit of elasticity; Elastizitatsgrenze fdes Felsens m): найбільша напруга, до якої зберігається пряма пропорційна залежність між напругами і деформаціями (закон Гука), або напруги, при яких надлишкові деформації досягають меж технічних допусків. 4.

МЕЖЕНЬ (межень; lowest water-level)-.

періоди найнижчого рівня води у річці, що настають унаслідок різкого зменшення припливу води з площі водозбору. В цей період переважає підземне живлення. Розрізняють М. тривалий (понад ЗО діб) і короткий (10-30 діб), літній і зимовий. 14.

МЕЖИРІЧ-КАРТА (Межирич-карта; map of Mezhyrich; Kartefvon Merzyritsch):

примітивне зображення місцевості на уламку бивня мамонта, знайденого (1966) під час розкопок на березі р. Росава біля с. Межиріч на Черкащині. На ній показані річка, деякі елементи рослинного покриву (кущі, ліс) і житла. Як лінійні, так і площові елементи показані різної форми штрихами приблизно однакової товщини. Вік М.-к. майже 13 тис. років (період пізнього палеоліту). 5.

МЕЖУВАННЯ (межевание; land boundary survey; gebietsweise Abmarkungf): позначення на місцевості знаками межовими меж земельної ділянки у вершинах кутів повороту. 21.

МЕКОМЕТРИ (мекометры; mekometer; Mekometer п): світловіддалеміри прецизійні, які виготовляє фірма „Керн" (Швайцарія).

Мекометром ME 3000 можна вимірювати лінії завдовжки до 3 км з точністю 0,2 мм + + 104^'. Він працює на п'яти вимірювальних частотах. Основначастота fx = 499,5104 МГц. Допоміжні частоти: / 2 = 0,9/,, / 3 = 0,99 f\, / 4 = 0,999/, і / 5 = 0,9999/, дають змогу однозначно визначати довжини до 3 км. Особливістю цього віддалеміра є те, що в ньому стабілізовано не вимірювальну частоту, а її півдовжину хвилі, тобто в ньому під впливом температури і тиску повітря автоматично так змінюють вимірювальну частоту, щоб півдовжина хвилі її залишалась незмінною. Джерелом світла в ME 3000 є ксенонова лампа. Різницю фаз визначають за допомогою компенсаційної комірки Поккельса. Мінімальну інтенсивність світла на виході з неї встановлюють за допомогою оптичної лінії затримки. Віддалемір працює в імпульсному режимі. Процес вимірювань автоматизовано. Маса приймопередавача 16 кг, потужність живлення 20 Вт. Мекометр ME 5000 дає змогу вимірювати лінії завдовжки до 8 км з точністю 0,2 мм +

+ 0,2-10~6S. Збільшення його далекосяжності пов'язане зі зміною джерела світла. Тут застосовують газовий лазер. У цьому М. вимірювальна частота змінюється плавно від 475 до 495 МГц. Тому в ньому багатозначність виключають методом наближень, а мінімум світла визначають точно методом мерехтіння. Мекометр ME 5000 може працювати з нерухомим і рухомим відбивачами, бо час вимірювання лінії 1,5 с. Результат вимірювання висвічується на табло. Для врахування метеорологічних поправок приймопередавач набуває значення температури і тиску від метеорологічних давачів, встановлених у декількох характерних точках траси вимірюваної лінії. Це дало змогу зменшити в декілька разів похибки вимірювання ліній, що пропорційні до довжини лінії. Маса приймопереда-

\