Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

ЗРІВНОВАЖЕННЯ ВИСОТ НАБЛИЖЕННЯМИ (уравнивание высот приближениями; adjustment of altitudes by method of approximations; Hdhenausgleichung f mittels Naherungen f pi): використовується для обчислення висот пунктів. Суть 3. в. н. полягає в тому, що остаточну зрівноважену висоту пункту N отримують наближеннями, обчислюючи їх як середнє вагове з усіх значень висот пунктів А, В, С. У першому наближенні висоту пункіу знаходять найкоротшим шляхом від вихідних пунктів, але з контролем. Вагурі виміряного перевищення hj у тригонометричному нівелюванні беруть переважно обернено пропорційною до квадрата віддалей між пунктами, а в геометричному - обернено пропорційною до кількості станцій у відповідному ході. Зведені ваги р', сума яких у вузлі дорівнює одиниці, обчислюють за формулою р' = Рі/[р]. Висоту шуканого пункту Ny наближенні з номером к визначають за формулою

нкм =(HkA-l+hM+

+ (Нкі1 +Ь2)р'2+(Нкс-1 +h3)p'3,

деЯ-висота абсолютна пункту. Обчислюють тільки змінні частини абсолютної висоти шуканого пункту. Обчислення виконують доти, доки дві послідовно визначувані висоти пункту відрізнятимуться між собою менше одиниці останнього десяткового знака - зрівноважуваного значення висот. Викладений спосіб наближень можна застосовувати в усіх випадках, коли коефіцієнти при невідомих у параметричних рівняннях поправок за абсолютною величиною дорівнюють одиниці, напр., у роздільному зрівноваженні дирекційних кутів і координат вузлових точок полігонометричної мережі. 16.

ЗРІВНОВАЖЕННЯ ПОЛІГОНОМЕТРІЇ (уравнивание полигонометрии; groundsurveying adjustment; Ausgleichung f des polygonometrischen Netzes n): математична задача знаходження ймовірних значень координат пунктів полігонометрії із застосу-

ванням методу найменших квадратів, якщо виконані надлишкові вимірювання. Способи 3. п. поділяють на строгі, коли зрівноваження виконують за умови мінімуму суми добутків квадратів поправок з урахуванням ваг в усі виміряні в ході (мережі) величини, та нестрогі (роздільні), коли спочатку зрівноважують кути, а потім окремо між собою - прирости координат. У строгому 3. п. ходів застосовують параметричний або корелатний методи. Якщо використовують калькулятори, 3. п. виконуютькорелатним методом з різними спрощеннями, які стосуються методу (двоабо тригрупове зрівноваження) і особливостей полігонометричного ходу (прямолінійність, рівність сторін тощо). Для ЕОМ обсяг обчислень не має значення, тому застосовують корелатний, параметричний або комбінований (напр., корелатний з додатковими невідомими) методи. Роздільні способи 3. п. застосовують у полігонометрії 1 і 2 розрядів і для обчислення робочих координат. У строгому 3. п. мереж використовують параметричний, корелатний, корелатний з додатковими невідомими та ін. методи. Для роздільного зрівноваження мереж можна застосовувати методи еквівалентної заміни, вузлів (із розв'язанням методом послідовних наближень або нормальних рівнянь вузлів), полігонів. Вибір методу 3. п. залежить від точності, величини і конфігурації мережі, наявності в ній вихідних пунктів. У строгому способі всі ходи (мережі) зрівноважують спільно, але можна спочатку отримати зрівноважене значення координат вузлових пунктів і дирекційних кутів вузлових напрямів, а потім використати їх як вихідні у зрівноважуванні окремих ходів. Перевагу надають корелатному, а за наявності опорних дирекційних кутів на вузлових пунктах - двогруповому методу. За відсутності останніх доцільно застосовувати метод з додатковими невідомими (координатами пунктів і напрямів, які потрібно одержати зі зрівноваження). Стро-

ге зрівноваження великих мереж виконують ЕОМ корелатним з додатковими невідомими або параметричним методами. Роздільне зрівноваження мереж застосовують для розрядної полігонометрії. Результати використання різних способів тотожні, тому перевагу надають менш трудомісткому, частіше - способу послідовних наближень. Якщо виконати строге зрівноваження вузлових пунктів і напрямів, то наступне роздільне зрівноваження окремих ходів полігонометричної мережі дає кращі результати, ніж роздільне зрівноваження усієї мережі. 19.

ЗРІВНОВАЖУВАННЯ (ЗРІВНОВАЖЕННЯ) (уравновешивание; balansing (adjustment); Ausgleichung f): під 3. розуміють вирівнювання з урахуванням ваг. Вирівнювання і 3. - син. 20.

ЗРІВНОВАЖУВАННЯ ГРАВІМЕТРИЧНИХ МЕРЕЖ (уравнивание гравиметрических сетей; adjustment ofgravimetric networks; Ausgleichung f der Gravimetrienetze n pi): обчислення ймовірних поправок до спостережуваних приростів сили ваги Землі. Якщо мережа гравіметрична складається з багатьох полігонів, то шукають систему таких поправок, щоб сума різниць сили ваги між пунктами полігонів дорівнювала нулеві. Зрівноважування зумовлює перерозподіл похибок, унаслідок чого спостережувані дані є одноріднішими. Відомі різні способи 3. ґ. м.: полігонів, вузлових точок, послідовних наближень. 6. ЗРІВНОВАЖУВАННЯ ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЇ (уравнивание фототриангуляции; adjustment of phototriangulation; Aus-

gleichungfderphotogrammetrische Triangulation f): для аналогової фототріангуляції - усунення деформації моделі фототріангуляційної мережі (нахил, прогин, паралельне перенесення), з використанням незбіжності фотограмметричних і плоских прямокутних координат опорних точок; для аналітичної ф ототр і а нгул я ц і ї - роз- в'язання системи рівнянь за умови мінімізації суми квадратів поправок для виміряних величин і опорних даних (якщо останні не можна вважати безпомилковими) для знаходження найімовірніших значень координат точок фототріангуляційної мережі. 8.

ЗСУВ (оползень; landslide, landslip; Rutsch m, Erdrutsch m): фізико-геологічне явище, рух ґрунту вниз по схилу під впливом власної ваги. Для визначення величини, напряму та швидкості руху 3. використовують геодезичні або фотограмметричні методи. 1.

ЗСУВАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД (сдвижение горных пород; slide of mining soils; Rutsch m der Gesteine n pi): деформація порід, які залягають над простором, що утворився у процесі гірських розробок. 4. ЗШИВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (сшивка цифровой картографической информации; sewing together (unification) ofdigital cartographical information; Zusammennahten nder digitalen kartographischen Information f): процес автоматизованого опрацювання цифрової картографічної інформації, пов'язаний з об'єднуванням її у масиви в межах створюваних цифрових карт. 5.

ІДЕАЛЬНИЙ ВИПАДОК АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (идеальный случай аэрофотосъемки; ideal case of aerophotosurvey; Idealesfall m (Normallfall) der Luftaufnahme f): фотографування об'єкта з літака, коли кути нахилу знімка та базису фотографування дорівнюють нулеві; має теоретичне значення. 8.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ (идентификация картографического изображения; identification of cartographical representation; Identifizierung der Kartenabbildung f): автоматизоване розпізнавання (адекватне ототожнення) об'єктів картографічного зображення в масиві цифрової інформації, отриманої в процесі растрового сканування. 21. ІДІОТРОН (идиотрон; issallobar; Idiot- ron п): прилад, який автоматично контролює товщину шару фарби під час друкування. 5.

ІЗАЛОБАРА (изаллобара; issallobar; Isallobaref): ізолінія зміни атмосферного тиску за певний проміжок часу. 5.

ІЗАЛОТЕРМА (изаллотерма; isallotherm; Isallotherme f): ізолінія зміни температури повітря, води, ґрунту тощо на одну й ту ж величину за певну одиницю часу. 5.

ІЗАНОМАЛА (изаномала; isanomal; Isanomale f): ізолінія відхилень значення певного метеорологічного елемента (атмосферного тиску, температури повітря, сонячної радіації тощо) від значення, прийнятого за норму. 5.

ІЗОАМПЛІТУДА (изоамплитуда; isoamplitude; Isoamplitudef): ізолінія амплітуди певного метеорологічного чинника (напр., температури повітря, атмосферного тиску) за означений період. 5.

ІЗОАНАБАЗА (изоанабаза; isoanabase; Isoanabasen fpl): див. Ізобаза. 5. ІЗОАНЕМОНА (изоанемона; isoanemon; Isoanemone f): ізолінія середніх швидкостей вітру за певний проміжок часу. Синізовела. 5.

ІЗОАНОМАЛІЯ (изоаномалия; isoanomalie; Isoanomalie f): ізолінія аномалій сили ваги на гравіметричних картах. 6.

ІЗОАНТА (изоанта; isoanthe; IsoantheJ):

ізолінія початку або строків квітування рослини. 5.

ІЗОАТМА (изоатма; isoatm; Isoatme f):

ізолінія випаровування за певний проміжок часу. 5.

ІЗОБАЗА (изобаза; isobase; Isobasef): ізолінія тектонічних рухів (піднять — ізоанабази, опускань - ізокатабази) за певний проміжок часу. 5.

ІЗОБАРА (изобара; isobar; Isobaref): ізолінія атмосферного тиску. 8.

ІЗОБАТА (изобата; isobath; Isobathe f):

ізолінія глибин водойм (океанів, морів, озер тощо). 5.

ІЗОБРОНТИ (изобронты; isobronts): ізолінії кількості днів з грозою. 5. ІЗОВЕЛА (изовела; isovel; Isovele f): див. Ізоанемона. 5.

ІЗОГАЛИНА (изогалина; isohalin): ізолінія солоності води. 5.

ІЗОГІЄТА (изогиета; isohyet; Isohyetef):

ізолінія кількості атмосферних опадів за певний проміжок часу. 5.

ІЗОГІПСА (изогипса; isohypse; Isohypsen f): див. Горизонталь. 5. ІЗОГІПСОГРАФ (изогипсограф; isohypsograph; Isohypsograph пі): автоматичний стереофотограмметричний прилад, який запропонував відомий фотограмметрист О.С. Скіридов. Призначений для автоматичного проведення горизонталей з використанням аерофотознімків. Сканування знімків виконується за допомогою елект- ронно-променевої трубки, а ідентифікацію точок здійснює спеціальний електронний блок. Прилад виготовлений у 60-х роках XX ст. на рівні діючого макета. 8. ІЗОГЛОСА (изоглосса; isogloss; Isoglosse f):ізолінія накарті діалектологічній, якою позначають межі поширення мовного явища (фонетичного, морфологічного, синтаксичного, лексичного тощо). 5.

ІЗОГОНА (изогона; isogone; Isogone f):

ізолінія будь-якого кута, що вказує на орієнтацію певного фізичного фактора (напр., магнетного схилення, напряму вітру). 5.

ІЗОДЕНСА (изоденса; isodence; Isodense f): ізолінія густини повітря. 5. ІЗОДИНАМА (изодинама; isodynam; Isodynamef): ізолінія на магнетних картах повної напруженості магнетного поля Землі або її складових (горизонтальної, вертикальної та ін.). 5.

ІЗОДОПА (изодопа; isodop): ізолінія радіальної швидкості vr зміни віддалі між на-

вігаційним супутником і судном. Назва І. пов'язана з тим, що для вимірювання vr ви-

користовується ефект Допплера. 6. ІЗОКАТАБАЗА (изокатабаза; isokatabase; Isokatabase f): див. Ізобаза. 5. ІЗОКЛІНА (изоклина; isoclinal line; Isoklinef): ізолінія магнетного нахилення. I. з нульовим значенням магнетного нахилення визначає магнетний екватор (проходить поблизу географічного екватора). 5. ІЗОКОЛА (изокола; isodistortion line; Isolinief der Verbildung f)\ ізолінія спотворень. У дослідженні проекції картографічної на рисунку її сітки картографічної наводяться І. Це можуть бути І. кутів, І. площ, І. довжин, зокрема і вздовж головних напрямів. 5. ІЗОКСИГЕНА (изоксигена; isoxygen):

ізолінія вмісту кисню у водоймищі. 5. ІЗОЛІНІЯ (изолиния; isoline; Isolinie f):

лінія на карті, що з'єднує точки з однаковими значеннями певної величини чи явища. 5.

ІЗОЛЮКСА (изолюкса; isoluxe; Isoluxkurvef)\ ізолінія освітленості (в лк). 5. ІЗОНЕФА (изонефа; isonephe; Isonephef):

ізолінія хмарності в певний момент часу або середнього значення хмарності за конкретний проміжок часу. 5.

ІЗОПАГА (изопага; isopag): ізолінія тривалості льодоставу водойм. 5. ІЗОПАХІТА (изопахита; isopachit; Isopachitef): ізолінія товщин геологічних відкладів однакового складу або віку. 5.

ІЗОПІКНА (изопикна; isopicnic; Isopykne f): 1) ізолінія густини будь-якої речовини; 2) ізолінія густини води на морських гідрологічних розрізах. 5.

ІЗОПЛЕТА (изоплета; isopleth; Isoplethe f): ізолінія, що графічно відображає певну фізичну величину як функцію двох змінних. Розрізняють топоізоплети (напр., по одній осі профілю відкладають віддаль від деякої точки, а по іншій - висоти чи глибини) та хроноізоплети (зміна деякої величини в часі). 5.

ІЗОПОВЕРХНІ (изоповерхности; isosurface; Isoflache f): поверхні, що проходять через точки однакових значень будь-якої величини і характеризують розподіл цієї величини в просторі (напр., в атмо-, гідрота літосфері). 5.

ІЗОПОРА(изопора; isopor): ізолінія річної зміни магнетного схилення. 5. ІЗОРАХІЯ (изорахия; isorachie): і з ол і н і я висоти морських припливів. 5. ІЗОСЕЙСТА (изосейста; isoseist): ізолінія однакової інтенсивності землетрусів. 5. ІЗОСТАЗІЯ (изостазия; isostasy; Isostasie f): стан гідростатичної рівноваги мас у земній корі, природу якої пояснюють гіпотезою будови земної кори (див. Земля). Ця гіпотеза, сформульована Праттом (1854) і Ері (1855), майже вичерпує поняття І., але їх схеми рівноваги земної кори дещо різні. Пізніші й досконаліші схеми, напр., ВенінгМейнеса, є лише їхніми модифікаціями.

За схемою Пратта, земна кора складається з окремих блоків різної густини, яка змінюється від блока до блока так, щоб ваги усіх блоків були однакові. Тоді тиск на деяку поверхню компенсації, розташовану від рівня Світового океану на глибині компенсації, буде однаковий для всієї Землі. В цьому й полягає стан рівноваги земної кори. Густина окремих блоків Землі буде тим менша, чим більша висота блока над рівнем Світового океану, тобто густина окремих блоків земної кори обернено пропорційна їх товщині.

За схемою Ері, густина земної кори в усьому її об'ємі однакова за величиною, і кору підстилає в'язкий субстрат, на якому вона плаває. Внаслідок цього ділянки суші, що піднімаються над рівнем моря, гідростатично врівноважуються виступами або коренями на нижній поверхні земної кори. За законом Архімеда, за рельєфом суші та морського дна можна побудувати нижню поверхню земної кори. За нормальну товщу земної кори беруть її товщину на ділянці з нульовою висотою над рівнем Світового океану. Порівнюючи густину маси континентів та різниці густин субстрату і кори, можна визначити, у скільки разів об'єм виступу або кореня більший за ту підвищену частину континенту, яку він гідростатично врівноважує. Гіпотезу Пратта найповніше розвинув амер. геодезист Хейфорд (1869-1925), гіпотезу Ері - фін. учений Хейсканен.

Тепер вважається, що гіпотеза І. у більшості геологічних районів узгоджується з результатами геодезичних і гравіметричних вимірювань, і загалом існує компенсація густин речовини у вертикальних блоках земної кори, а тиск земної кори на деякій глибині у більшості районів приблизно сталий. На основі гіпотези І. можна отримувати значення відхилень прямовисних ліній; її також можна використати для обчислення ізостатичних аномалій сили ваги. Вважається, що ізостатичні аномалії сили ваги згладженіші, ніж аномалії сили ваги у вільному повітрі, і менш „систематичні", ніж аномалії Буге. Практичне застосування теорії І. ускладнюється недостатнім знанням її параметрів. 18.

ІЗОТАХА (изотаха; isotache; Isotache f):

ізолінія швидкостей різних природних явищ (вітру, водної течії тощо). 5. ІЗОТЕРМА (изотерма; isotherm, isotherтіс line; Isoterme f): ізолінія температури на карті, вертикальному розрізі чи діаграмі, проведена на певний момент часу або за середніми даними деякого проміжку часу (у визначеному році чи за багато-

річний період). Перші карти середньорічних ізотерм склав А. Гумбольдт (1817), а для окремих місяців - Г. Дове (1846). І. деколи використовують для прогнозування або врахування бокової рефракції. 14.

ІЗОТЕРМІЧНЕ РОЗШИРЕННЯ (изотермическое расширение; isothermal expansion): розширення тіла (газу) при незмінній температурі. Під час І. р. внутрішня енергія ідеального газу не змінюється, і вся теплота, що передається газу, витрачається на його розширення. І навпаки, робота, затрачена на ізотермічне стиснення газу, віддається ним як тепло. 14.

ІЗОТЕРМІЯ (изотермия; isothermal process): син. - вертикальна ізотермія. 1) Незмінність температури повітря з висотою в деякому шарі ізотермічному атмосфери. І. приблизно справджується в нижній стратосфері; 2) незмінність температури під час деякого атмосферного процесу, напр., в ізотермічному розширенні. 14. ІЗОТРОПІЯ (изотропия; isotropy; Isotropic f): однорідність, однаковість фізичних, механічних властивостей речовин і матеріалів (теплопровідність, пружність тощо) у різних напрямах. 4.

ІЗОФАЗА СОНЯЧНОГО ЗАТЕМНЕННЯ (изофаза солнечного затмения; isophase of solar eclipse; Isophase f der Sonnefinsternisf): ізолінія найбільшої фази затемнення. 5.

ІЗОФЕНА (изофена; isophene; Isophene f):

ізолінія, що характеризує появу певного фенологічного явища (напр., квітування рослини). 5.

ІЗОХАЗМА (изохазма; isochasm; Isochasmej): ізолінія, що характеризує повторюваність полярних сяйв. 5.

ІЗОХІОНА (изохиона; isochion; Isochione f): ізолінія висоти снігового покриву або його тривалості. 5.

ІЗОХОРА (изохора; isochor; Isochore f):

ізолінія, яка характеризує процеси, що відбуваються за умови сталого об'єму. 5.

ІЗОХРОНА (изохрона; isochrone; Isochronef): ізолінія одночасної появи певного явища. 5.

ІМПУЛЬСИ ЗАПОВНЮВАЛЬНІ (заполняющие импульсы; filling impulses; ausgefiillte Impulse m pi): див. Фазометр цифровий. 13.

ІМПУЛЬСНА СИСТЕМА ВИЗНАЧЕННЯ КУТОВИХ ВЕЛИЧИН (импульсная система определения углових величин; impulse system of angular magnitudes determination; Impulssystem n (Inkrementalverfahren n) der Winkelbestummung f): син. - інкрементальна. У цій системі круг обертається разом з трубою, а зчитувач прикріплений до оправи, тобто нерухомий. На краю круга є доріжка з прозорих і непрозорих радіально розташованих штрихів однакової ширини, яку наз. растром. Прозорий і суміжний непрозорий штрихи створюють один елемент квантування (ЕК) кута, кутова ціна якого дорівнює центральному кутові. Кількість ЕК, напр. у тахеометрі Та-3, становить 10000; ціна одного елемента 4е (129,6").

Зчитувач складається зі світлодіода СД з маскою М і фотодіода ФД. Перший розташований над растром круга, другий - під ним. Маска є фрагментом краю круга, тобто на ній є такий же растр, як на крузі. На маску наносять приблизно 100 ЕК і встановлюють так, щоб її растр був над растром круга.

Випромінювання світлодіода потрапляє на маску і та його частина, що проходить крізь прозорі штрихи на ній, потрапляє на растр круга. Якщо круг перебуває у такому положенні, що прозорі штрихи растра на масці й на крузі розташовані один під одним, то на фотодіод потрапляє половина випромінювання світлодіода. Якщо вони зміщені, то на фотодіод потрапляє менша частина випромінювання світлодіода. І коли прозорі штрихи маски містяться точно над непрозорими штрихами круга, то на фотодіод не потрапляє випромінювання світлодіода. Тому під час обертання круга відбувається модуляція майже за гармонічним законом

світлового потоку, що падає на фотодіод. Із фотодіода отримуємо фотострум, сила якого теж змінюється згідно з гармонічним законом. Зміщення круга на один ЕК дає один період зміни фотоструму. Цей струм підсилюється у підсилювачі і подається на формувач імпульсів ФІ, в якому формуються короткочасні імпульси на початку кожного періоду коливання. Кількість цих імпульсів фіксується лічильником і висвітлюється на табло. Прочит табло показує, на скільки ЕК перемістився круг під час обертання труби.

Для визначення напряму обертання круга на його край наносять два растри, зміщені один щодо одного на півтовщини штриха. Якщо на кожну стрічку скерувати світловий промінь і над кожною з них встановити відповідно фотодіоди, то одержимо два імпульсні сигнали, зміщені на чверть періоду. Знак цього зміщення визначає напрям обертання круга. Тому в зчитувачі є не один, а два фотодіоди, а довжина штрихів на масці дає змогу перекрити дві доріжки круга.

Описаним способом визначають кути з точністю, не меншою за ціну одного ЕК (при 40000 ЕК - з точністю до 0,01 гона = = 32,4*). Частини ЕК визначають порізному. В одному з них ділянку растра круга, яка містить деяку кількість ЕК, напр. 100, оптичною системою обертають на 180° і проектують зі збільшенням 1,01х на протилежну ділянку круга. Накладання на

себе двох зображень викликає смуги Муара, які під час обертання круга переміщаються. Повне їх переміщення, тобто зміна фази муарової картини на один період, відповідає зміщенню круга на пів ЕК. Визначивши фазу картини Муара, можна визначити частку половини ЕК.

І. с. в. к. в. використовується в електронних теодолітах і тахеометрах. Найвідоміші теодоліти з імпульсною системою: Eth3 і Eth4 фірми ОПТОН (Німеччина) і ETL1 фірми ТОПКОН (Японія). 13.

ІМПУЛЬСНИЙ МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ ВІДДАЛЕЙ (импульсный метод измерения расстояний; impulse method of distance measuring; Impulsverfahren n der Distanzmessung f): див. Часовий метод визначення віддалей. 13.

ІМПУЛЬСНО-ФАЗОВИЙ МЕТОД ВИМІРЮВАННЯ ВІДДАЛЕЙ (импульснофазовьій метод измерения расстояний; impklse-phase method of distance measuring; Impulsphasenverfahren n der Distanzmessung f): варіант фазового методу вимірювання віддалей з використанням цифрових фазометрів. У ньому випромінювання передавачем віддалеміра імпульсів електромагнетних коливань таке, якучасовому методі визначення віддалей. Але для визначення віддалі цифровим фазометром на низькій частоті вимірюють різницю фаз прямого і відбитого коливань у межах одного періоду. Виключаючи багатозначність багатоступеневим методом, визначають ціле число періодів у різниці фаз. Завдяки переходу на дискретний режим роботи більшості вузлів світловіддалеміра, в цьому методі суттєво зменшується потужність живлення віддалемірів.

У найновіших відцалемірах перед вимірюванням різниці фаз знижується частота опорного коливання поділом частоти вимірювальних коливань, а сигнального - за допомогою схеми збіжності. На ці схеми подають імпульси, утворені з вимірювальних коливань, та імпульси, сформовані з коливань гетеродина. На виході схеми імпульс отримуємо за умови одночасної

появи на її вході вимірювального імпульсу та імпульсу, сформованого з коливань гетеродина. Частота імпульсів, отриманих зі схеми збіжності, дорівнює різниці вимірювальної і гетеродина частот. Схемою збіжності є фотоелектронний помножувач, крізь який проходить фотострум тільки під час дії на нього імпульсу, сформованого з коливань гетеродина. На його фотокатод потрапляють відбиті вимірювальні імпульси.

Фаза опорних коливань, одержаних поділом частоти вимірювальних коливань, не така, як у гетеродинуванні. Використання поділювача частоти вимагає підстроювання фази коливань, Генерованих гетеродином. Пристрій, що виконує це підстроювання, наз. схемою фазового автопідстроювання. Вона складається зі змішувача, фазового детектора і пристрою для зміни фази ґенерованих гетеродином коливань. Останній працює під дією сигналів з фазового детектора, на один вхід якого потрапляють коливання з поділювача частот, а на інший - зі змішувача. Якщо фази обох коливань однакові, сигнал із фазового детектора дорівнює нулеві й фаза коливань гетеродина не змінюється. Коли ж фази різні, то з фазового детектора виділяється сигнал, під дією якого пристрій змінює фазу коливань гетеродина доти, доки сигнал з детектора дорівнюватиме нулеві. І-ф. м. в. в. реалізований у світловіддалемірах СТ5,

2СТ10, СПЗ та ін. 13.

ІНВАР (инвар; invar; Invar п): сплав заліза (64%) з нікелем (36%). Використовують для виготовлення вимірних геодезичних дротів, рулеток, смужок, рейок, різних шкал тощо. І. має невеликий, від 2-Ю"7 до 7-Ю"7, коефіцієнт лінійного розширення: ССЛ, який до температури +100 °С може бути як з мінусом, так із плюсом ал

де / - початкова довжина тіла; dl - зміна цієї довжини зі зміною температури на dT. Незначний коефіцієнт теплового розширення І. пояснюється тим, що магнетострикційна зміна об'єму (термострикція) під час нагрівання компенсує теплове розши-

рення. Різновидами І. є сплави з особливо низьким коефіцієнтом теплового розширення: суперінеар - сплав заліза (64%), нікелю (32%) і кобальту (4%) і нержавіючий І. - кобальту (54%), заліза (37%) і хрому (9%). 14.

ІНВАРНИЙ ДРІТ (инварная проволока; invar band; Invardraht т): вимірний дріт з

інвару, який є складовою частиною приладу базисного. 14. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ (инвента-

облікові заходи, які є складовою частиною робіт створення і впровадження системи кадастру земельного, для одержання та впорядкування даних про господарський, природний і правовий стан земель, встановлення меж і визначення площ ділянок землі. Інвентаризації підлягають усі землі в межах населеного пункту, включаючи землі спільного користування. 4.

ІНВЕРСІЯ ПРИЗЕМНА {приземная ин-

версия; ground inversion; Zirkumerdinver- sion f): інверсія температури, що починається від поверхні землі і є найчастіше результатом охолодження повітря в ясні, тихі ночі від радіаційного вихолоджування

підстильної поверхні (приземна радіаційна

інверсія, нічна інверсія). Інколи І. п. пов'я-

зана з проходженням теплого повітря над снігом чи холодною водою та з іншими причинами. І. п. найчастіше буває на суші як улітку, так і взимку; особливо над сніговим покривом. 14.

ІНВЕРСІЯ ТЕМПЕРАТУРИ (инверсия

ри повітря з висотою, замість пониження. І. т. трапляється як у приземному шарі по-

особливо в нижніх 2 км, а також з переходом від тропосфери до стратосфери (тропопауза). Розрізняють: основу (нижня межа) шару І. т. - у випадку приземної І. т. збігається із поверхнею землі; верхню ме-

жу шару І. т.; вертикальну потужність шару І. т.; величину І. т., або, що те ж саме, скачок температури в шарі І. т., тобто різницю температур у верхній і нижній межах шару І. т. Потужність приземних І. т.

— близько десятків метрів, в особливих умовах - сотні метрів. І. т. у вільній атмосфері може мати вертикальну потужність сотні метрів, деколи понад тисячу метрів. Скачок температури може досягати 1015°С за потужності шару І. т. декілька десятків метрів.

Приземна І. т. найчастіше виникає над поверхнею ґрунту (снігового або льодового покриву), охолодженого нічним випромінюванням, і тому наз. радіаційною І. т. Розрізняють ще снігові, або весняні І. т. в приземному шарі. І. т. у вільній атмосфері є найчастіше І. т. осідання (стиснення), тобто по- в'язана з низхідним рухом повітряних шарів; є й інші менш значні причини. 14.

ІНВЕРСОР ДЕЦЕНТРАЦІЙНИЙ ФО-

ТОТРАНСФОРМАТОРА (децентрації-

rats n): призначений для автоматичного введення поздовжньої та поперечної децентрації знімка (касети) під час трансформування фотознімків на ф ототр ан с ф ор - маторі Seg-V (Німеччина). Складається з лічильно-розв'язувального пристрою механічного типу і трансляційного електричного вузла. Механічний пристрій обчислює децентрації залежно від нахилів екрана та коефіцієнта трансформування. Фокусну віддаль встановлює оператор. Електронний вузол зміщує касети увімкненням сервомоторів. І. д. ф. можна від'єднати і вводити децентрації вручну. 8.

ІНВЕРСОР МАСШТАБНИЙ ФОТО-

ТРАНСФОРМАТОРА (масштабный ин-

стрій (механізм) фототрансформатора, який автоматично зберігає різкість зобра-

ження на екрані зі зміною м-бу зображення. Механізм автоматично відпрацьовує формулу — основний закон оптики:

l/d + \/l = \/F,

де d, І — відповідно віддалі від касети до об'єктива та від об'єктива до екрана вздовж головної оптичної осі; і7 - фокусна віддаль об'єктива фототрансформатора. 8.

ІНВЕРСОР ПЕРСПЕКТИВНИЙ ФОТОТРАНСФОРМАТОРА (перспектив-

ханічний пристрій (механізм) фототрансформатора, який автоматично зберігає різкість зображення на екрані, якщо касета та екран нахилені. Механізм автоматично відпрацьовує другу оптичну умову - площини касети та екрана мають проходити через оптично спряжені точки, розташовані на головній оптичній осі, та перетинатись з площиною об'єктива по одній прямій. 8.

ІНГРЕСІЯ (ингрессия; ingression; Ingre- ssion f): проникнення морських вод у понижені прибережні ділянки суші внаслідок підвищення рівня моря або опускання берега. 5.

ІНДЕКС ПОКАЗНИКА ЗАЛОМЛЕН-

НЯ (индекс показателя преломления; coefficient of refractive index; Brechungsindex

m): вказує, на скільки мільйонних часток показник заломлення повітря більший за одиницю, тобто N = (и-І)-ІО6, де п - показник заломлення середовища. І. п. з. повітря є сумою індексів показника заломлення повітря сухого і водяної пари, що є в повітрі. 13.

ІНДИКАТРИСА (индикатрисса; indica- trix; Indikatrix f): лінія або поверхня, що унаочнює будь-яку властивість досліджуваного об'єкта. В математичній картографії утотожнюється з еліпсом спотворень і деколи її наз. І. Тіссо, від прізвища франц. математика, що опрацював теорію спотворень зображення однієї поверхні на іншій. 5.

ІНДИКАТРИСА СПОТВОРЕНЬ АЕРО-

ФОТОЗНІМКА (индикатрисса искаже-

них осях яких у певному м-бі відкладені мінімальне і максимальне значення спотворень м-бу знімка (індикатриса масштабних спотворень) або значення спотворень ку-

тів (індикатриса кутових спотворень). 8.

ІНДИКАТРИСА ТІССО {индикатрисса

Тиссо; Tisso's indicatrix; Tisso Indikatrix f):

див. Еліпс спотворень. 5.

ІНДУКТИВНИЙ СПОСІБ ПОШУКУ

f): ґрунтується на принципі електромагнетної індукції. Якщо на шукане підземне прокладення (кабель, металевий трубовід або провідник, прокладений над неметалевим трубоводом) подати від генератора струм, то навколо нього виникне змінне електромагнетне поле. Вносячи в це поле замкнений електричний контур, напр., антену приймача (шукача підземних комунікацій), можна визначити (за зміною індуктивного струму або відповідного сигналу в телефонах) планове положення траси та глибину залягання підземного прокладення.

На основі цього методу розроблені прилади пошуку підземних комунікацій: ИПК- 2, ВТР-У, ИТ-5 та ін. Точність вимірювання такими приладами залежить від частоти струму Генератора, вологості ґрунту, глибини залягання, наявності сусідніх струмопровідних комунікацій. За сприятливих умов похибка визначення положення прокладення в плані та висоті досягає 1020 см. Ефективнішим є радіолокаційний метод (метод теледетекції), яким визначають місця неоднорідності структури ґрунту або підземне прокладення. 1.

ІНЕРЦІЙНА СИСТЕМА НАВІГАЦІЇ

system п): призначена для визначення місця розташування та швидкості рухомого об'єкта вимірюванням прискорень цього об'єкта. Система складається з акселерометрі в, гіроблоків, гіроплатформи та ЕОМ. Система дає змогу автоматизувати процес аерофотознімання. 8.

ІНЕРЦІЙНІСТЬ МОДУЛЯТОРА (инер-

ционность модулятора; sluggishness of modulator; Tragheitfdes Modulators m):від-

ставання фази модуляції світла в модуляторі від фази напруги, прикладеної до модулятора. Інерційність комірок Керра досягає 10~10 с. Інерційність комірки Поккельса значно менша (див. Модулятори електрооптичні). 13.

ІНЖЕНЕРНІ КОМУНІКАЦІЇ МІСТА

(Іинженерные коммуникации города; engineering urban communication; Ingenieurkommukation fderStadtf): сукупність спо-

руд і мереж, що забезпечують функціонування виробничої та невиробничої сфер і життєдіяльність міста: транспортне сполучення, зв'язок, водо-, електро-, тепло-, газопостачання. 4.

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧНЕ ПРОЕК-

ТУВАННЯ (инженерно-геодезическое

комплекс робіт для одержання даних, потрібних для розташування споруди в плані та профілі: планове та висотне розташування об'єкта будівництва; орієнтування основних осей споруд; проектування рельєфу; обчислення обсягу земляних робіт; виконання обчислень, пов'язаних зі складанням проекту споруд лінійного виду (включаючи обчислення горизонтальних і вертикальних кривих та складання поздовжнього профілю майбутньої траси), а також обчислень, потрібних для перенесення проекту на місцевість; складання роз-

мічувальних креслень, схем тощо. 7.

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ (инициализация; Inizia- lisierung f): приведення програмного чи технічного об'єкта до стану використання; запуск процесу або пристрою. 21.

ІНКЛІНАТОР (инклинатор; dipping coin- pass; Inklinometer n):прилад для вимірю-

вання магнетного нахилення (див. Маг-

нетне поле Землі). 5.

ІНКЛІНОМЕТР (инклинометр; inclinometer, inclinatorium; Inklinationsmesser от):

прилад для вимірювання кута нахилу і азимута скривлення свердловин. Принцип роботи більшості І. грунтується на використанні гравітаційного і магнетного полів Землі або гіроскопічного ефекту. 1.

ІНКЛІНОМЕТРІЯ (инклинометрия;

лення свердловини інклінометром. За даними цих вимірювань обчислюють координати свердловини і уточнюють її просторове розташування. 5.

ІНТЕГРАЛ ІМОВІРНОСТІ (ФУНКЦІЯ

ЛАПЛАСА) (интеграл вероятности (функ-

ция Лапласа); probability integral (Laplase's function); Wahrscheinlichkeitsintegral n (.Funktion n von Laplace)): записується так:

1.Ф{0) = 0;

2.Ф(+°°) = 0,5;

3.Ф(-х) = -Ф(х).

Для І. і. складені таблиці, з яких за аргументом t можна обчислити ймовірність потрапляння нормально розподіленої випадкової величини в заданий інтервал. 20.

ІНТЕРВАЛ ФОТОГРАФУВАННЯ (ин-

ванням закривача, тобто отриманням двох