Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

ДІАПАЗОН ВИТРИМОК ФОТОКАМЕРИ (диапазон выдержек фотокамеры; diapason of camera exposures; Belichtungszeitbereich m der Kammerf): часовий інтервал, упродовж якого можна змінювати витримку закривана фотокамери від мінімальної до максимальної. Напр., для аерофотоапарата АФА-41/7.5 цей діапазон становить 1/70-1/700 с. 8.

ДІАПОЗИТИВ (диапозитив; lantern slide; Diapositiv n): позитивне фотографічне зображення, отримане на фотоплівці або фотопластинці з негатива. Зазвичай Д. отримують контактним фотодруком. 8.

ДІАПРОЕКТОР (диапроектор; diaprojector; Diaprojektor m): оптико-механічний прилад для проектування на екран збільшених зображень прозорих оригіналів (діапозитивів, креслень на кальці тощо). Д. для показу діафільмів наз. діафільмоскопом. 5. ДІАСКОП (диаскоп; diascope; Diaskop п):

заст. назва діапроектора. 5. ДІАФРАГМА (диафрагма; diaphragm; Blendef): елемент оптичної системи у вигляді перешкоди, яка обмежує потік світлових пучків у поперечному перерізі. Обмеження досягають оправами лінз, призмами, блендами, речовими діафрагмами, центрованими на осі, або їх зображеннями в просторі предметів. Д., яка найбільше обмежує пучок променів на оптичній осі, що йдуть від об'єкта, - апертурна або діюча. Д., яка найбільше обмежує поперечні розміри об'єктів, - польова. Остання визначає кут поля системи - кут, під яким видно польову Д. з центра вхідного отвору. 14. ДІАФРАГМА ДІЮЧА (действующая диафрагма; operating diaphragm; wirkende Blende f): діафрагма (отвір), яка обмежує пучки променів, що проходять через оптичну систему. Обмеження пучків відбувається як на вході їх в оптичну систему (вхідний отвір оптичної системи), так і на виході з неї (вихідний отвір). 8.

ДІОПТР (диоптр; diopter (pinnule); Diopter m): пристрій для візування на предмет у геодезичних приладах, без зорових труб. Складається із очного (зверненого до ока)

та предметного Д. Очний - щілина завширшки майже 0,5 мм або невеликий круглий отвір, або те й інше. Предметний - мушка, або широкий проріз, у якому натягнуті один чи два взаємно перпендикулярні тоненькі дротики. Вперше описав Герон Александрійський у І ст. Точність візування менше 1Застосовують векерах,гоніометрах, екліметрах, бусолях тощо. 14.

ДІОПТРІЯ (диоптрия; diopter; Dioptrie f):

одиниця виміру оптичної сили лінзи або сферичного дзеркала. Оптична сила, виражена в Д., дорівнює оберненій величині головної фокусної віддалі лінзи в метрах. 1 Д.

— оптична сила лінзи (дзеркала), фокусна віддаль якої дорівнює 1 м. 5.

ДНІ РІВНОДЕНЬ (дни равноденствий; equinoxes days; Aquiinooktium n, Tagund Nachtgleichef): див. Небесна сфера. 10. ДОБА (сутки; day; Tag m): див. Одиниці міри часу. 10.

ДОБА ЗОРЯНА (звездные сутки; sidereal day; Sterntag m): див. Одиниці міри часу. 10.

ДОБА ІСТИННА СОНЯЧНА (истинные солнечные сутки; true solar day; wahrer Sonnentag m): див. Одиниці міри часу. 10.

ДОБА СЕРЕДНЯ СОНЯЧНА (средние солнечные сутки; mean solar day; mittlerer Sonnentag m): див. Одиниці міри часу.

10.

ДОБУТОК ПОДІЙ (произведение событий; product of events; Ereignismultipliplizierungf): подія, яка полягає в сумісній появі подій. Напр., Л =Al • А2 • Ay Тут події Аь А2,А3- появи додатних похибок під час 1 - го, 2-го і 3-го вимірювань відповідно. Подія А - поява додатної похибки під час 1- го, 2-го і 3-го вимірювань. 20. ДОВГОПЕРЮДИЧНІ ЧЛЕНИ НУТАЦІЇ (долгопериодические члены нутации; long-period nutation terms; langperiodische Nutationf): див. Нутація. 10.

ДОВГОТА (долгота; longitude; Lange f):

координата, що визначає положення точки на Землі (планеті) у напрямі зх-сх. Є: довгота астрономічна; довгота геодезична; довгота геоцентрична.

Д. відлічують від 0 до 360° із заходу на схід або в обидва боки від 0 до 180° із додаванням слова „східна" або знака „+" чи „Е" і - „західна" або знака „-" чи „W". 18.

ДОВГОТА АСТРОНОМІЧНА (астрономическая долгота; celestial longitude; astronomische Lcinge f): двогранний кут, утворений площинами початкового і астрономічного меридіанів заданої точки земної поверхні. Позначають літерою Я. За почат-

ковий прийнято меридіан, що проходить через Грінвіцьку обсерваторію. Від нього відлічують довготу в напрямі добового обертання Землі від 0 до 360° або від 0 до 24h. Довготи пунктів можуть відлічуватись в обидва боки від меридіана грінвіцького: на схід від Одо 180°, або від Одо 12h - східні довготи; на захід від 0 до 180°, або від 0 до 12h - західні. 10.

ДОВГОТА ВИСХІДНОГО ВУЗЛА (долгота восходящего узла; longitude of ascending node; Lange fdes aufsteigenden Knotens m): один із кеплерових елементів орбіти небесного тіла, що визначає орієнтацію лінії вузлів орбіти в площині екватора планети (дуга Q, див. Елементи орбіти), навколо якої рухається це тіло, або в площині екліптики, якщо розглядається рух небесного тіла навколо Сонця. У випадку ШСЗ Д. в. в. дорівнює прямому сходженню висхідного вузла N його орбіти і може набувати значень 0-360°. 9. ДОВГОТА ГАЛАКТИЧНА (галактическая долгота; galactic longitude; galaktische Langef): див. Координати небесні. 10.

ДОВГОТА ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая долгота; geodetic longitude; geodatische Langef):див.Координати геодезичні. 17. ДОВГОТА ГЕОЦЕНТРИЧНА (геоцентрическая долгота; geodetic longitude; geozentrische Lcingef): те ж що, й довгота геодезична. 18.

ДОВГОТА ЕКЛІПТИЧНА (эклиптическая долгота; ecliptic longitude; ekliptische Lange J): див. Координати небесні. 10.

ДОВГОТА ПЕРИЦЕНТРА (долгота перицентра; longitude ofpericentre; Lange fdes Perizentrums): параметр орбіти небесного

тілам = Q + (О,деQ-довгота висхідного вузла; О) - аргумент перицентра. В деяких випадках використовується як елемент орбіти замість <у (див. Аномалія істинна; Елементи орбіти). 9.

ДОВГОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА (планетографическая долгота; planetographic longitude): двогранний кут між площиною нульового меридіана і площиною меридіана, що проходить через точку на поверхні. Д. п. вимірюється від нульового меридіана (від 0 до 360°) у бік, протилежний до обертання планети. Для планет і супутників зі зворотним напрямом обертання знаки планетоцентричної довготи і довготи планетографічної збігаються. 11.

ДОВГОТА ПЛАНЕТОЦЕНТРИЧІІА

(планетоцентрическая долгота; planetocentric longitude): двогранний кут між площиною нульового меридіана і площиною меридіана, що проходить через точку, для якої визначається довгота. Д. п. вимірюється вздовж екватора від нульового меридіана на схід (від 0 до 360°). 11.

ДОВГОТА СЕРЕДНЯ МІСЯЦЯ (средняя долгота Луны; mean longitude of the Moon; mittlere Mondlange f): довгота Місяця, яка відповідала б його рівномірному рухові по орбіті. Д. с. М. обчислюється за формулою

Іа = 270°26'02,99" + + 481267°52/59,32'77 - -4,08"Г2 + 0,0068 Т\

де Т-час у юліанських сторіччях від епохи 1900, січень 0,12hET=JD 2415020,0. Унаслідок різних факторів рух Місяця по орбіті нерівномірний, а тому дійсне значення довготи відрізняється від середньої. Ці відхилення наз. нерівностями й їм властивий певний періодичний характер. 11.

ДОВЖИНА КОГЕРЕНТНОСТІ (длина когерентности; coherency length; Koharenzlangef): див. Часова когерентність. 13.

ДОВЖИНА РІЧКИ (длина реки; river length; Flufilcinge f)\ віддаль від витоку до гирла вздовж фарватеру. 4.

ДОВЖИНА ХВИЛІ (длина волны; wavelength; Wellenlange f): див. Коливання гармонічне. 13.

ДОВЖИНА ХВИЛІ ГРУПИ х в и л ь ЕФЕКТИВНА (эффективная длина волны группы волн; effective wave lengthfor group of waves; effektive Gruppenwellenlangef):

у вузькій ділянці частоти коливань у групі хвиль дорівнює середньому значенню довжини хвилі коливань в групі. Для широких ділянок спектра визначити Д. х. г. х. е. важко. Спочатку знаходять ефективний показник заломлення, який враховує весь діапазон частот коливань і їх амплітуди, за формулою

де Я[ і Яг - найменша і найбільша довжини хвиль у групі; к(?і) - біжуча ордината результуючої кривої спектральної прозорості всіх елементів світловіддалеміра, починаючи від джерела світла до його приймача; /?(А) - визначається за дисперсійною формулою Коші. Практично /?Сф знаходять графічним інтегруванням. Довжина хвилі, що відповідає одержаному значенню Иеф, Є Д. X. г. х. е. Якщо лінії вимірю-

ють високоточними світловіддалемірами, то Д. х. г. х. е. визначають з достатньою точністю тільки тоді, коли джерелом світла в них є лазер. 13.

ДОВЖИНОМІР (длиномер; lengthmeter; Langenmesser т): підвісний прилад для механічного вимірювання довжин ліній. Призначений для точних лінійних вимірювань за допомогою дроту і вимірювального механізму. Поширений автоматичний Д. АД-1М для вимірювання сторін полігонометрії 1 і 2 розрядів, ходів теодолітних, розв'язування спеціальних інже- нерно-геодезичних задач і в маркшейдерській справі. Комплект складається з двох сталевих дротів завдовжки 500 м (діаметр

0.8.мм), вимірювального механізму з ціною поділки шкали 0,5 мм і двох штативів. Довжину лінії визначають за допомогою вимірювального механізму, що прокочується по підвішеному дроті між лінійними шкалами, закріпленими на кінцях лінії. Вимірювання виконують за допомогою двох дротів у двох напрямках. Точність вимірювання Д. становить 1:10000. 19.

ДОДАВАННЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ (ТЕОРЕМА) (суммирование вероятностей (теорема); summarizing of probabilities; Summirung f der Wahrscheinlichkeiten f pi (Theorem n))\ теорема для несумісних подій формулюється так: імовірність суми п несумісних подій Aj, А2,..., Ап (імовірність появи хоча б однієї з п несумісних подій) дорівнює сумі ймовірностей цих подій

ил

ДЕ 4 ) = Z Д 4 ) - -Якщо події сумісні, то-

+(-1У'-]Р(АіА2...Л„).

1.Якщо події АиА2, ...,А„ утворюють пов-

ну групу несумісних подій, то сума їх імовірностей дорівнює одиниці:

ІР(А) = і-

і=і 2. Сума ймовірностей протилежних подій

дорівнює одиниці, тобтор + q= 1, де/) і q

-ймовірності протилежних подій. 20. ДОЛИНА ПІДВОДНА (подводная долина; submerged valley; Unterseetal п): витягнуте, вузьке (20-30 км), відносно неглибоке (до 10 м) пониження дна. Д. п. інколи є продовженням річкових долин суші. 6. ДОЛИНА РІЧКОВА {речная долина; river valley; Flusstal п): відносно вузька, витягнута, понижена форма рельєфу, в якій тече річка і яка характеризується загальним нахилом ложа до гирла. Розрізняють такі її складові частини: дно, або ложе долини

-найнижча її частина; русло - найнижча частина дна долини, яка вироблена річко-

вим потоком, по якому здійснюється стік; заплава - частина Д, p., періодично затоплювана річковими водами під час повені та паводка. 4.

ДОМІР КРИВОЇ (домер кривой; Kurvenrestот):різниця між сумою двох тангенсів і довжиною кривої: D = 2 Т-К, де Т- довжина тангенса, К - довжина кривої (див. Крива горизонтальна колова) Д. к. враховують під час обчислення та розмічування пікетажу траси, щоб пікетажна віддаль після вершини кута (В. к.) відлічувалась з урахуванням різниці довжини кривої і суми тангенсів. Для цього від В. к. за напрямом траси відкладають величину доміру і одержаній точці приписують пікетажне значення, яке дорівнює пікетажному значенню В. к. 7.

ДОППЛЕРА ЕФЕКТ (эффект Допплера; Doppler's effect; Dopplereffektот):зміна частоти коливань унаслідок руху джерела коливань або приймача відносно середовища, в якому поширюються коливання. В електромагнетних коливаннях Д. е. спостерігається лише при відносній швидкості джерела випромінювання і приймача, сумірній зі швидкістю поширення цих коливань. Частота коливань, які надходять на приймач,

д е / - частота коливань, що випромінює передавач; # - швидкість електромагнетних хвиль у середовищі; $р - швидкість зміни віддалі між передавачем і приймачем, #р = 1?п COS0, $п - швидкість переміщення передавача, або приймача, В - кут між напрямом руху передавача або приймача і прямою, яка їх з'єднує. Знак плюс ставиться, якщо віддаль між передавачем і приймачем зменшується, мінус - якщо вона збільшується. При $ р « можна прийняти, що

/ п р . = / ( 1±0,/0)

і /пр. ~ f р = /д-допплерівська зміна частоти. 13.

ДОППЛЕРІВСЬКА НАВІГАЦІЙНА СИСТЕМА (допплеровская навигационная система; Doppler's navigational system; Dopplernavigationssystem n): автономна система для автоматизованого отримання інформації про місце перебування літального апарата і параметри його переміщення відносно Землі. Дає змогу визначати швидкість лету і кут знесення літака. Напрям лету задається бортовою курсовою системою. Під час аерофотознімання забезпечує автоматизоване утримання заданого курсу лету введенням кута знесення в давач курсу автопілота, витримування заданого поперечного перекривання, визначення інтервалу фотографування, і координат центра фотографування. Параметри розробленого в СРСР допплерівського вимірювача ДИСС-013-24 фктакі: діапазон вимірюваних швидкостей до 1300 км-год"1, діапазон вимірюваних кутів знесення до ±30°; похибки: визначення швидкості 0,35%, кута знесення 15-20', пройденого шляху 2,5%. 8. ДОППЛЕРІВСЬКИЙ ЗСУВ ЧАСТОТИ

(допплеровский сдвиг частоты; Doppler's frequency displacement; Dopplercount): різниця між прийнятою/ частотою коливань на судні і випромінюваною/, супутником Fd =f-fQ. Д. з. ч. пропорційний до радіальної швидкості переміщення супутника відносно судна. Його визначають виділенням частоти биття між частотою прийнятого сигналу і опорною частотою генератора еталонних коливань, яку вважають такою, що дорівнює випромінюваній частоті. 6.

ДОПУСК (допуск; allowance, tolerance; Toleranzf, Zulassigkeit f): абсолютна величина різниці граничних значень геометричного параметра. 1.

ДОСЛІДЖЕННЯ АСТРОНОМІЧНИХ ТЕОДОЛІТІВ (исследование астрономических теодолитов; investigations ofthe astronomical theodolites; Priifung f des astronomischen Theodolitsm): додаткові дослідження, які виконують для астрономічних теодолітів (на прикладі астрономічного теодоліта АУ 2/10).

1. Дослідження оптичних властивостей зорової труби теодоліта перевіряють за спостереженням зорі. Добрий об'єктив дає зображення зорі у вигляді яскравого ядра з 1-2 дифракційними кільцями правильної форми. Спектрально замальовані зображення зір свідчать про наявність хроматичної аберації, грушоподібна форма - про погане центрування об'єктива, а неоднакова яскравість дифракційних кілець - про вплив сферичної аберації.

2.Дослідження зміщення підставки теодоліта під час обертання алідади. Зміщення підставки теодоліта визначають вимірюванням кута 360°. Теодоліт вважається придатним для спостережень, якщо середнє значення кута з 20 прийомів відрізняється від 360° не більше, ніж на 0,1".

3. Дослідження стійкості алідади горизонтального круга під час переведення труби через зеніт. Виконують у астрономічних теодолітах, які використовують для визначення поправки годинника азимутальними способами, азимута зі спостереження зір у вертикалі земного предмета чи інших, по- в'язаних із переведенням труби через зеніт із зенітної відстані однієї зорі, пари зір на зенітну відстань другої зорі або на земний предмет. Дослідження полягає у встановленні труби на певні зенітні відстані, відлічуванні горизонтального круга, переведенні труби через зеніт, повторному встановленні на тих же зенітних відстанях і відліках горизонтального круга. Середні різниці і є зміщенням алідади горизонтального круга в прийомі під час переведення труби через зеніт і не мають перевищувати

± 0 , 2 ' .

4. Визначення віддалей бічних ниток від середньої виконують спостереженням у меридіані через вертикальні нитки сітки проходження 4—5 північних зір, схилення яких менше 80°. Спостереження однієї зорі виконують у такій послідовності. Горизонтальну рухому нитку встановлюють у нульпункт мікрометра. Під час руху зорі вздовж горизонтальної нитки в момент перетину нею нерухомої вертикальної нитки відлі-

чують хронометр і записують номер нитки сітки. Утворивши різниці ATj між моментами проходжень через бічні та середню нитки, обчислюють віддалі за формулою f j = 15AT; cos3, де <5 - схилення зорі, яку спостерігали.

5. Дослідження бокового гнуття труби

виконують за допомогою автоколімаційного пристрою, який складається з об'єктивної насадки з дзеркалом і автоколімаційного окуляра, який замінює звичайний окуляр у коробці мікрометра. Автоколімаційний пристрій встановлюють на об'єктивному кінці труби теодоліта. Дослідження полягає в тому, що на вибраній зенітній відстані Z при якомусь положенні вертикального круга потрібно сумістити відбите дзеркалом зображення нитки сітки з дійсним (прямим) зображенням бісектора. Кожне суміщення супроводжується відліком ML шкали мікрометра. Переводять трубу через зеніт і знову на тій же зенітній відстані відлічують шкалу мікрометра MR. Аналогічно виконують подібні операції на інших зенітних відстанях. Остаточне значення бічного гнуття знаходять за формулою

AM = - МІ)0,01i?*cosecZ'

де R" — ціна оберту гвинта окулярного мікрометра в секундах дуги. Абсолютні значення AM не мають бути більше 0,5".

6. Дослідження неправильностей фігур

цапф і визначення нерівності діаметрів цапф. Дослідження неправильностей фігур цапф виконують за допомогою спеціального приладу контактним способом. Прилад складається з платформи з масивним стояком, на якому розташований інтерферометр зі щупом, який може переміщуватися у вертикальній площині для того, щоб щуп опустився на робочу частину цапфи. Перевіряють інтерферометр, і після того, як теодоліт акліматизувався впродовж декількох годин, вимірюють неправильність фігур цапф. Вимірювання починають з положення труби, спрямованої в зеніт, і продовжують їх, змінюючи положення труби через 15°. Вимірювання полягають у зчи-

туванні індикатора інтерферометра. Поправка за неправильність фігури цапф враховується в астрономічних визначеннях азимута земного предмета. Нерівність діаметрів цапф у лінійній мірі обчислюють за формулою

де dx, d2 — діаметри цапф; L — віддаль між робочими перерізами. Дослідження зводиться до визначення величини Р, яке ґрунтується на дворазовому визначенні нахилу горизонтальної осі теодоліта - до і після перекладання в лаґерах. Кут Р" обчислюють для кожного окремого прийому дослідження за формулою

ріг _ О'ок. прав ^ок.лів)

би, коли окуляр розташований праворуч і ліворуч відповідно. Остаточне значення Р буде середнім з усіх прийомів. Існує також безконтактний спосіб цього дослідження. 18.

ДОСЛІДЖЕННЯ ГРАВІМЕТРІВ (исследование гравиметров; investigation of gravimeters; Gravimeterpriijungf): комплекс досліджень і регулювань, які треба виконати перед польовими гравіметричними роботами. Згідно з Держстандартами виконують такі основні дослідження та регулювання: установлення рівнів на мінімум чутливості до нахилу; визначення часу до початкового відліку; визначення температурного коефіцієнта і температурної характеристики; еталонування. 6.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕКРОННИХ ВІДДАЛЕМІРІВ (исследование электронных дальномеров; investigation of electronic rangefinder; Priifungfdes elektronischen Entfernungsmessers m): виконують періодично для встановлення відповідності реальних метрологічних і технічних характеристик віддалемірів їх заданим значенням. Програма досліджень залежить від конструктивних особливостей віддалеміра, але основні дослідження виконують для всіх

віддалемірів.Це:еталонування частот вимірювальних, дослідження фазовимірювального пристрою, визначення поправки приладу. Також досліджують метеорологічні прилади.

Еталонування частот зводиться до перевірки значень вимірювальних частот за допомогою частотоміра та настроювання їх до номінального значення. Фазометрам аналоговим і фазометрам цифровим притаманна похибка, значення якої змінюється періодично зі зміною фазового доміру. Зміна доміру в межах одного періоду зумовлює два періоди зміни похибки аналогового фазометра та один період зміни похибки цифрового фазометра. Мета дослідження фазовимірювального пристрою віддалеміра - отримати формулу поправки, графік або таблицю її значень, що дає змогу усунути похибку фазометра. Цю поправку наз. також циклічною поправкою віддалеміра.

Методика дослідження фазовимірювального пристрою вимагає наявності металевої рейки з відповідно розташованими отворами, а в польових умовах - відрізка довжиною, що дорівнює півдовжині хвилі вимірювальної частоти. Рейку або відрізок поділяють не менше, ніж на 10 частин. Довжину всіх частин вимірюють інварною еталонованою рулеткою. На віддалі, яку вимірюють цією ж рулеткою, 5-10 м від рейки, в створі з нею встановлюють приймопередавач. На початку рейки і на кінцях усіх її частин встановлюють відбивач і віддалеміром вимірюють віддаль до нього. Тому під час вимірювань відліки будуть розташовані рівномірно на шкалі фазометра. Різниці віддалей, виміряних приладом та визначених рулеткою, характеризують похибку фазовимірювального пристрою. Дослідження метеорологічних приладів зводиться до періодичного порівняння відліків декількох психрометрів та барометрів. Відлік „сухого", або „мокрого" термометрів психрометра не має відрізнятися від середнього відліку для всіх „сухих", чи „мокрих" термометрів відповідно більше,

ніж на 0,2°, а відлік барометра не має відрізнятися від середнього для всіх барометрів більше, ніж на 1 мм рт. ст.

Для визначення поправки приладу вимірюють базис взірцевий, довжина якого відома з високою точністю. Різниця відомої довжини та результату вимірювання базису віддалеміром є поправкою приладу. Це дослідження найкраще виконувати на багатоцентровому базисі, що дає змогу отримувати її декілька разів для відрізків різної довжини. Поправку приладу можна визначати ще й так. На місцевості закріпляють лінію і розділяють її на 2-4 частини. За результатами вимірювань усієї лінії і її частин обчислюють поправку приладу за формулою

5, = [(*, + +... + *„)-<?]/(/»-1). Тут S - виміряна довжина всієї лінії; a S) -

виміряна довжина г'-го відрізка; п -кіль- кість відрізків, на які поділена лінія. Цей спосіб визначення поправки приладу менш точний, ніж попередній. Вимірюючи відрізки лінії в усіх комбінаціях, можна підвищити точність визначення поправки приладу цим способом. На рис. показані всі комбінації для трьох відрізків п = 3. ІЗ.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІМБА, АЛІДАДИ

(Іисследование лимба, алидады; investigations of bearing circle, alidade; Limbusoder Alidadenpriifung J): див. Ексцентриситет горизонтального круга, алідади. ІЗ.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОДОЛІТА (исследование теодолита; investigations of theodolite; Theodolitsprufung f): виконують перед початком польового сезону: досліджують правильність роботи мікрометра оптичного, рен оптичного мікрометра, ексцентриситет алідади горизонтального і вертикального кругів, ексцент-

риситет горизонтального круга (лімба), похибки діаметрів вертикального та горизонтального кругів. 13.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАЗОВИМІРЮВАЛЬНОГО ПРИСТРОЮ (исследование фазоизмерительного устройства; investigations of phasemetric device; Phasenmesserspriifung f): див. Д о с л і д ж е н н я електронних віддалемірів. 13.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАЗООБЕРТАЧА

(исследование фазовращателя; investigations ofphase inverter; Prufungf des Phasendrehgerats n): див. Дослідження електронних віддалемірів. 13.

ДОСЛІДЖЕННЯ ХРОНОМЕТРІВ (исследование хронометров; investigations of the chronometers; Chronometerpriifung f):

одинадцять разів кожної години приймають сигнали точного часу від однієї радіостанції. За результатами приймання радіосигналів часу обчислюють поправки хронометра, годинні ходи (див. Годинник астрономічний) та сер. кв. коливання годинного ходу. Годинний хід з номером і обчислюють за формулою ш, = им - и0 а сер. кв. коливання годинного ходу хронометра за формулою т = V [и,и, ]/(» _ ' ) , Де v, - відхилення г'-го годинного ходу від середнього; п - кількість годинних ходів, прийнятих для визначення середнього. Годинний хід хронометра під час роботи на пункті спостереження не має відрізнятися від середнього більше, ніж на 0,08s. 18.

ДОСЛІДНІ ТА ДОСЛІДНО-КОНСТ- РУКТОРСЬКІ ГЕОДЕЗИЧНІ НАПРАЦЮВАННЯ (опытные и опытно-конст- рукторские геодезические разработки; experimental and experimental-designer geodetical engineering): до 1994 у системі Укргеодезкартографії виконували здебільшого підприємства. Тепер Д. д.-к. г. н. виконують: УкрАГП, Укргеоінформ, НВП „Картографія", НВП „Геосистема", Кримгеоінформатика, Київгеоінформатика, Донбасмаркшейдерія, Подільськгеодезкартографія, Державна картографічна фабрика, НВП „Укрінжгеодезія" та НВП „Пошук".

Основне завдання цих досліджень і напрацювань зводилось до забезпечення топо- графо-геодезичного і картографічного виробництва сучасними приладами і технологіями та опрацювання нормативних документів.

Напрацюваннями і серійним випуском фотограмметричних приладів займається Державне НВП „Геосистема". Для автоматизації створення й оновлення цифрових топографічних карт це підприємство розробило конструкторську документацію, виготовило серію аналітичних фотограмметричних приладів: „Стереоанаграф-2", „Стереоанаграф-4", „Стереоанаграф-4м", „Стереоанаграф-6", а також цифрові фотограмметричні станції „Дельта",„Дельта-2". На виставці фотограмметричних приладів

іобладнання XVIII Міжнар. конгресу фотограмметрії і дистанційного зондування аналітичний фотограмметричний прилад „Стереоанаграф-6" і цифрова фотограмметрична станція „Дельта" отримали високу оцінку. На виставці вдалося укласти низку контрактів та підписати протоколи на постачання українського обладнання і технологій в країни Европи та Азії.

Напрацювання і серійний випуск приладів

ітехнічних засобів для геодезії та картографії здійснює НВП „Пошук". Це підприємство виготовило: дигітайзер планшетний ДП-1; стереоскоп дзеркальний для дешифрування аеро- і космічних знімків; „Блік" - висотомір, який використовується під час топознімальних лісовпорядних та будівельних робіт; розробило конструкторську документацію на глобуси діаметром 320 і 425 мм, глобуси нової конструкції діаметром 120 та 210 мм з великою кількістю картографічної інформації, а також устаткування для їх виробництва. Низка напрацювань стосується розв'язання теоретичних завдань геодезії та питань геодинаміки. Лабораторією теоретичної геодезії ун-ту „Львівська політехніка" завершено перший етап науково-дослідної роботи з побудови гравіметричного геоїда та референцеліпсоїда для України. Підприємства

Укргеодезкартографії успішно використовують програму „Інвентград", яку напрацював науково-дослідний підрозділ „Геоінформатика", УкрАГП. Дослідно-виробни- ча лабораторія з GPS-вимірювань УкрАГП впровадила у виробництво сучасну геодезичну супутникову систему „Trimble". Завершує опрацювання технологій побудови геодезичних мереж за допомогою GPS. 1993-94 ун-т „Львівська політехніка" та підприємства Укргеодезкартографії брали участь у декількох міжнародних проектах з геодинамічних досліджень (CERGOP, EXTENDET SAGET, SIMION 95,,Дуга меридіана Струве" тощо). Технологічна лабораторія Укргеоінформу напрацювала програмне забезпечення і прототип земельної реєстраційної системи для м. Ізмаїл. Після реорганізації науково-виробниче підприємство „Картографія" виконало такі роботи: складено довідник „Назви держав і територій світу"; опрацьовано інструкції з українського написання географічних назв англомовних, іспаномовних, німецькомовних країн, Чехії та Словаччини. В ун-ті „Львівська політехніка" напрацьовані програми побудови мереж фототріангуляції за наземними, аерота космічними знімками, державні стандарти термінів та означень з геодезичних приладів, геодезії, фотограмметрії, картографії та аерокосмічного знімання. Вагомі напрацювання з геоінформатики у Донецькому політехнічному ін-ті, з картографії - в Київському ун-ті ім. Т. Г. Шевченка та НАНУ, з інженерної геодезії - у Київському національному унті будівництва і архітектури. 2.

ДОСТОВІРНІСТЬ КАРТИ (достоверность карти; reliability of the map; Kartentreuef): міра правдивості елементів картографічного зображення карти на дату її складання. 5.

ДРАЙВЕР (драйвер; driver; triber): програма керування, що викликає іншу програму чи програми і задає їх параметри. 21.

ДРАКОНІЧНИЙ ПЕРІОД ОБЕРТАННЯ

(драконический период вращения; draconic period of rotation; Mondrevolutionsperiode

J): проміжок часу між двома послідовними проходженнями Місяця через один і той же вузол своєї орбіти. Д. п. о. дорівнює 27,2122178 середніх діб і використовується для передбачення затемнень Місяця. 11. ДРЕЙФ КОНТИНЕНТІВ (дрейф континентов; drift of continents; Kontinentedrift f): твердження у вигляді припущення про повільне (до декількох сантиметрів щорічно) переміщення материків у горизонтальному напрямі. Припущення про пересування материків висловлювались ще в XIX ст., однак із огляду на подібність обрисів берегів Бразилії й атлантичного узбережжя Африки. Нім. геофізик А. Вегенер (1912) обґрунтував власну теорію Д. к. - своєрідну першу гіпотезу мобілізму. 5.

ДРЕЙФ НУЛЯ (дрейф нуля; zero drift; Nulldriftf): зміщення нульового показу вимірювального приладу. 21.

ДРУГІ ПОХІДНІ ПОТЕНЦІЯЛУ сили

ВАГИ (вторые производные потенциала силы тяжести; second derivant of gravity potential; zweites Differential n des Schwerkraftspotenzials n): похідні, що характеризують зміну прискорення сили ваги у вертикальній та горизонтальній площинах і кривину нормального перерізу рівневої поверхні. Є шість Д. п. п. с. в.

Д. п. п. с. в. W:

- характеризує зміну прискорення сили ваги у вертикальній площині і наз. вертикальним градієнтом сили ваги.

Д. п. п. с. в.:

- характеризують зміну прискорення сили ваги в горизонтальній площині відповідно в меридіані і першому вертикалі. їх наз. горизонтальними Градієнтами прискорення сили ваги. Для визначення градієнтів кривини рівневої поверхні використовують такі Д. п. п. с. в.:

Горизонтальні градієнти прискорення сили ваги і градієнти кривини рівневої поверхні визначають за допомогою варіометра гравітаційного. Точність вимірювання Д. п. п. с. в. дорівнює 1 Етвеш; цього достатньо для розв'язування задач гравіметричного розвідування. 6.

ДРУК ВИСОКИЙ (высокая печать; relief printing; Hochdruck пі): виконується з використанням друкарської форми, друкуючі елементи 1 (гідрофобні) якої виступають над пробільними (гідрофільними) 2

її частинами. Під час друкування карти друкуючі елементи покриваються друкарською фарбою 3 (пробільні елементи фарби не сприймають). Притиснувши до цих елементів аркуш паперу 4, отримаємо відбиток карти 5з зображенням кар-

і—

ДРУК ГЛИБОКИЙ {глубокая печать; gravure print; Tiefdruck т): здійснюється за допомогою друкарської форми, друкуючі елементи (гідрофобні) І якої розташовані нижче поверхні пробільних (гідрофільних) 2 її частин форми. Під час друкування карти форма покривається фарбою З, яка заповнює і заглиблені частини. З пробільних частин фарба змивається водою, після чого на форму подається аркуш паперу 4 і під тиском пристроїв друкарської машини папір дещо втискається в заглиблені місця форми, фарба з'єднується з папером і отримується відбиток карти 5. (Див. Виготовлення друкарських форм). 5.

щ З

з5

ДРУК КОЛЬОРОВИЙ (цветная печать; color print; Farbendruck т): процес отримання кольорового позитивного зображення з кольорового негативного. Особливістю Д. к. є те, що для корекції зображення, відповідно до натурального кольору об'єкта, користуються корекційними фільтрами. Розрізняють субтрактивний і адитивний способи корекції. В першому корекція зводиться до зміни спектрального складу світла встановленням субтрактивних фільтрів (жовтого, пурпурного, голубого). Потрібний фільтр вибирають методом проб: якщо у пробному відбитку домінує жовтий колір, то це результат дії синіх променів і для зменшення їх впливу друк виконують через жовтий фільтр. В адитивному способі використовують спеціальний освітлювач, який випромінює окремо три зональні пучки світла (червоний, зелений, синій), які змішуються в одній площині. Потрібний для копіювання з негатива спектральний склад світла отримують за допомогою адитивних світлофільтрів - синього, зеленого та червоного. 3.

ДРУК ОФСЕТНИЙ (офсетная печать; offset lithography; Ojfsetdruckm): один із видів друку плоского, коли фарба з друкарської форми передається спочатку на проміжну гумову поверхню, а з неї на папір (або якийсь інший матеріал). Застосовується для друкування багатокольорових карт географічних. Друкування здійсню-

ється за допомогою офсетних машин, які розрізняються за кількістю фарб одного прогону (одно-, дво-, чотирифарбові). 5.

ДРУК ПЛОСКИЙ (плоская печать; plane print; Flachdruck от): здійснюється за допомогою друкарської форми, друкуючі елементи якої розташовані приблизно в одній площині з її пробільними елементами. Тут також друкуючі елементи є гідрофобні, а пробільні - гідрофільні. В офсетному друці, який є основним для тиражування картографічної продукції, використовують друкарські форми Д. п. (Див. Виготовлення друкарських форм). 5.

ДРУК ТРАФАРЕТНИЙ (трафаретная печать; reticulation printing; Schablonedruck от): спосіб відтворення тексту та ін. зображень (див. Траф арет) продавлюванням фарби через отвори трафаретної друкарської форми, пробільні елементи якої покриті спеціальним захисним шаром. Застосовується для маркування виробів, друкування літератури для сліпих тощо. 5. ДРУКАРСЬКА МАШИНА ТИГЕЛЬНА

(тигельная печатная машина; platen-ma- chine; Tiegeldruckmaschine J): машина, в якій на одній плиті кріпиться друкарська форма, а іншою плитою є тигель. Д. м. т. використовують здебільшого для друкування бланків, обкладинок книжок, ілюстрацій тощо. 5.

ДРУКАРСЬКА ФОРМА (печатная форма; printing plate; gedruckte Forme): призначена для друкування карти. Інколи під Д. ф. розуміють машинну форму, тобто ту, за допомогою якої друкують великий наклад або певну його частину, коли, властиво, Д. ф. можна і не використовувати під час друкування накладу карти. Д. ф., що не брала участі у друкуванні, покривають спеціальним захисним шаром і зберігають. Вона є резервною для виготовлення додаткових машинних форм (див. Виготовлення друкарських форм). Залежно від виду Д. ф., розрізняють три способи друкування: друк високий, друк глибокий, друк плоский. 5.