Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

Словник-довідник з кадастру, геодезії та моніторингу природних ресурсів (Основні терміни і поняття) /М.Д. ВОЛОЩУК, Б.І. ВОЛОСЕЦЬКИЙ, М.І. ГАГАЛЮК та ін. За ред. Л. М. ПЕРОВИЧА. - Львів, 1998. - 170 с.

ТАРТАЧИНСЬКИЙ P.M., ДЕЙНЕКА Ю.П., СМІРНОВА О.М., ТАРТАЧИНСЬКА З.Р., ХОМ'ЯК B.C., ГУБАР Ю.П. Практикум з інженерної геодезії. Оцінка точності проектів спеціальних мереж /Навч. посібник. Міносвіти і науки України. - Інноваційне підприємство „СТІП", 2001. 175 с.

ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г. Ця загадкова фігура Землі. - К.: Рад. шк., 1988. - 80 с.: іл. - Літ. 15.

ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г. Інженерна геодезія: Навч. посібн.-К.: НМКВО, 1991.-220 с.: 102 іл., З табл. - Укр.-рос. словник (с. 129— 216).

ГЕОДЕЗИЧНІ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРИ

(геодезические светодалъномеры; geodetic light range-finders; geodatische Lichtsabstandmesser): див. Світловіддалеміри. 13.

ГЕОДЕЗИЧНІ СИГНАЛИ ЗВИЧАЙНІ І СКЛАДНІ (простые и сложные геодезические сигналы; simple and compound geodetic signals; einfache und zusammengesetzte geodatische Zeichen): див. З о в н і ш н і й геодезичний знак. 13.

ГЕОДЕЗИЧНІ ТОВАРИСТВА УКРАЇНИ (Геодезические общества Украины; Geodetical societies of Ukraine; geodatische Gesellschaften in der Ukraine): громадські організації, створені на основі Закону про об'єднання громадян, які об'єднують фа- хівців-геодезистів і спеціалістів споріднених професій: 1. УТ ГАЗК; 2. АГТ (Львівська, Донецька організації) 3. Українське товариство фотограмметрії та дистанційного зондування. Утворились після набуття Україною незалежності і мають юридичний статус. Найбільшим є УТ ГАЗК, яке налічує 442 члени, має обласні та дві регіональні організації. Найбільшою організацією

в УТ ГАЗК є Західна регіональна організація

зцентром у Львові, яка об'єднує майже 150 фахівців із семи областей Західної України. УТ ГАЗК входить у найбільшу в світі федерацію геодезистів інтернаціональну (FIG) з 1994. УТ ГАЗК об'єднує на добровільних засадах інженерно-технічних працівників, учених, фахівців, робітників, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, учнів технікумів геодезичного профілю та інших фахівців, які працюють у галузі геодезії, картографії, землевпорядкування тощо. Головна мета товариств - об'єднати зусилля для забезпечення науково-тех- нічного прогресу; захисту професійних і соціальних прав фахівців; підняття престижу професії; організації і проведення конгресів, конференцій, симпозіумів, семінарів, виставок, конкурсів тощо. 2.

ГЕОДЕЗІЯ (геодезия, geodesy; Vermessungswesen n; Geodasie f Feldmesskunst j):

наука, що вивчає фігуру та зовнішнє гравітаційне поле Землі та ін. планет, розробляє методи створення геодезичної основи на всю поверхню Землі або на окремі її ділянки, опрацьовує методи зображення поверхні Землі на картах, а також способи вимірювань на місцевості під час виконання наукових та інженерних робіт.

Вивчення фігури Землі тісно пов'язане

звідомостями про її зовнішнє гравітаційне поле, а також зі створенням геодезичної основи на всю поверхню Землі або на значні за розмірами території і розв'язується Г. у взаємодії з астрономією та гравіметрією. Розділи цих наук, що мають відношення до задач Г. наз. відповідно астрономією геодезичною та гравіметрією геодезичною. Фігура Землі - це рівнева поверхня сили ваги, яка наз. геоїдом. Складність фігури геоїда не дає змоги прийняти її за ту геометричну поверхню, на якій можна проводити математичні опрацювання даних безпосередніх вимі-

рювань. Тому однією з задач Г. є знаходження такої математичної поверхні, яка була б близька до поверхні геоїда. Історично першою такою поверхнею була куля. Проте теоретичні дослідження, а також опрацювання результатів астрономо-геодезичних робіт показали, що найпростішою математичною фігурою і водночас близькою до геоїдає еліпсоїд обертання з малим полярним стисненням.

Визначення розмірів Землі і вивчення її фігури на основі сукупності геодезичних, астрономічних, гравіметричних і супутникових вимірювань належить до розділу Г., який ще в XIX ст. наз. вищою геодезією. Задача визначення фігури Землі поділяється на дві головні проблеми. Перша полягає у визначенні розмірів такого еліпсоїда, який би найбільше наближався до розмірів Землі (геоїда), та правильного його розташування в тілі Землі (орієнтування), а друга - у визначенні відхилень поверхні геоїда від поверхні прийнятого еліпсоїда. Вища геодезія передусім геометрично роз- в'язує ці проблеми.

Частина вищої геодезії, що вивчає геометрію еліпсоїда земного, наз. геодезією сфероїдною, або математичною.

Питання визначення фігури і Гравітаційного поля Землі розглядаються в геодезії теоретичній.

Вивчення фігури Землі можливе й іншим шляхом - фізичним. Цим займається геодезія фізична.

Методи і засоби вимірювань, спрямовані на розв'язування задачі вивчення фігури та зовнішнього гравітаційного поля Землі, розглядаються в астрономії геодезичній, гравіметрії, геодезії космічній.

Розділ Г., який вивчає й уточнює параметри фігури та гравітаційне поле фізичної поверхні морів і океанів, а також топографію і гравітаційне поле дна океанів і морів, наз. геодезією морською.

Зображенням фізичної поверхні Землі та ін. космічних тіл займається картографія. Детальним вивченням фізичної поверхні Землі, дослідженням способів зображення

цієї поверхні у вигляді графічних і цифрових карт та вертикальних профілів займається топографія.

Створенням геодезичних мереж, вивченням топографічних умов району будівництва для проектування промислового, житлового, дорожньо-транспортного, гідротехнічного, сільськогосподарського будівництва, винесенням проектів, здійсненням геодезичного контролю за встановленням конструкцій і технологічного обладнання в запроектоване положення, спостереженнями за деформаціями цих споруд і обладнання в процесі їх експлуатації займається геодезія інженерна.

Принципово нові можливості у створенні опорних геодезичних мереж, вивченні фігури та зовнішнього гравітаційного поля Землі, а також у розв'язанні багатьох інженерних задач відкривають методи і засоби геодезії космічної.

Г. вивчає геодинамічні явища, пов'язані з планетарною та регіональною еволюцією Землі. Рухи літосферних плит і земної кори, переміщення центра мас та осі обертання в тілі Землі, зміну берегових ліній та рівнів морів і океанів, нерівномірність обертання, зміну фігури та зовнішнього Гравітаційного поля Землі в часі вивчаються як складні взаємопов'язані явища, зумовлені зміною внутрішньої будови Землі, місячно-сонячними припливними деформаціями та власним обертанням Землі відносно свого центра мас.

ГЕОДЕЗІЯ В БУДІВНИЦТВІ (геодезия в строительстве; construction geodesy; Bauvermessung f): розділ геодезії інженерної, який розв'язує задачі геодезичного контролю технологічних процесів будівництва інженерних споруд. 1.

ГЕОДЕЗІЯ В ПІДЗЕМНОМУ БУДІВНИЦТВІ (геодезия в подземном строительстве; underground construction geodesy; Vermessungstechnikf in unterirdischem Baubetrieb m (Aufbauf)): розділ геодезії інженерної, методи геодезичних робіт якого використовуються під час будівництва та експлуатації підземних (підводних) споруд. 1.

ГЕОДЕЗІЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ {геодезия в промышленности; industry survey; Industrievermessungstechnikf): розділ геодезії інженерної, в якому розв'язують задачі геодезичного контролю під час монтажу, експлуатації та налагодження технологічного обладнання. 1.

ГЕОДЕЗІЯ ДИНАМІЧНА (динамическая геодезия; dynamic survey; dynamische Geodasiej): розділ геодезії інженерної, в якому розглядаються геодезичні методи та прилади для визначення траєкторії швидкорухомих об'єктів (літаки, ракети тощо). 1.

ГЕОДЕЗІЯ ІНЖЕНЕРНА (инженерная геодезия; engineering geodesy; Ingenieurgeodasie, f): розділ геодезії, який вивчає методи вимірювань та вимірювальні прилади для вишукувань, проектування, будівництва, монтажу та експлуатації інженерних споруд і технологічного промислового устаткування. Складається з таких видів робіт:

-створення теорії і методи основних видів інженерно-геодезичних робіт;

-збирання та підготовка топографо-гео- дезичної вихідної інформації для складання проекту виконання геодезичних робіт;

-побудова планової та висотної геодезичної основи та виконання топографічного знімання у великих м-бах для проектування та будівництва інженерних споруд;

-геодезичні розрахунки для горизонтального планування споруд з опрацювання даних для перенесення проектів споруд, складання проектів вертикального планування території будівництва;

-створення розпланувальної основи для будівництва;

-виконання геодезичних розпланувальних робіт;

-геодезичний контроль точності геометричних параметрів споруд та конструкцій;

-виконавче знімання;

-геодезичні методи визначення деформацій конструкцій споруд і технологічного устаткування. 1.

„ГЕОДЕЗІЯ, КАРТОГРАФІЯ ТА АЕРОФОТОЗНІМАННЯ" („Геодезия, картография и аэрофотосъемка "; „ Geodesy, Cartography andAerophotosurveing"; „ Geodasief, Kartographiefund Luftaufnahnef):

міжвідомчий науково-технічний збірник, що видається у Львівському політехнічному ін-ті (нині Національний ун-т „Львівська політехніка") з 1964. Редакційна колегія збірника, що працювала на громадських засадах на геодезичному факультеті цього ж навчального закладу, складалася з учених та відомих спеціалістів науки і виробництва із зазначених у назві збірника галузей знань. Першу редколегію з 15 осіб очолив видатний учений у галузі теорії фігури Землі проф. М. К. Мигаль. Збірник видавали здебільшого двома (1969 - трьома) випусками щорічно, накладом майже 1000 примірників, а 3-й і 4-й випуски (1965, 1966) було видруковано по 1700. Формат 1-го випуску - книжковий (60Х90'/16); з 2-го

по 22-й - журнальний (70X108 '/16), з 23го випуску - знову книжковий. Обсяг кож-

ного випуску - майже 10 друк, аркушів (у середньому близько 20 статей). Мова збірника (до середини 90-х років) - російська

ілише в 4-му випуску 1966 була надрукована українською мовою стаття О. С. Макара „Дослідження точності визначування положення паралактичного базису в перпендикулярних паралактичних схемах" (с. 33-36). У збірнику публікували результати наукових і виробничого характеру досліджень працівники навчальних закладів

івиробничих установ не лише України, а й Росії, Литви, Білорусі, Молдови, Польщі. Авторський колектив збірника налічує понад 600 прізвищ. Співавторами окремих статей були студенти вищих навчальних закладів.

Склад редакційної колегії змінювався як щодо кількості (12-17 осіб), так і щодо їїучасників. Членами редколегії були Д. М. Оілоблін (Донецьк), О. І. Кобилін, Г.С. Сомов (Харків); П.К Заморій, М.П Відуєв, В.М. Сердюков, А. С. Харченко, О. М. Маринич, О. М. Колесник, П. М. Шевчук, О. С. Лисичанський, Г. М. Буглов (Київ).

Геодезія..

13 1972 відповідальними редакторами були декани геодезичного факультету Львівської політехніки: Т.Н. Чалюк, Д.І. Масліч, М. І. Кравцов. Нині редколегію очолює директор Ін-ту геодезії цього ж ун-ту - д-р фізмат. наук П.М. Зазуляк.

У збірнику, крім традиційних рубрик за назвою збірника, є розділи: „Хроніка", „Дискусії і рецензії", „Листи до редакції", в яких друкуються повідомлення про результати науково-технічних конференцій, матеріали нарад з актуальних наукових і виробничих питань геодезії, статті дискусійного характеру, рецензії на окремі видання (монографії, підручники, наукові статті), листи, некрологи тощо. 58-й випуск збірника, що вийшов друком 1997, повністю присвячений результатам роботи 1-ї Міжнародної нау- ково-практичної конференції „Кадастр, фотограмметрія, геоінформатика - сучасні технології та перспективи розвитку". В ньому надруковані доповіді та тези доповідей, що обговорювались на засіданні конференції в ун-ті „Львівська політехніка" 9 - 14 червня 1997, учених і спеціалістів не лише України, але й Німеччини, Польщі, США та Швеції. У випуску обсягом 264 с., крім передмови українською і англійською мовами, надруковано 69 доповідей і тези доповідей українською (48), англійською (12), російською (10), польською (1) мовами. Формат випуску 70X100 '/1б.

2000 вийшов у світ 60-й випуск збірника накладом 150 примірників формату 70X100 '/1б, в якому опубліковано 24 статті 36 авторів. 5.

ГЕОДЕЗІЯ КІНЕМАТИЧНА (кинематическая геодезия; kinematic geodesy; kinematische Vermessungstechnik,j): розділ геодезії інженерної, в якому вивчають методи геодезичних спостережень за осіданням, зміщенням та деформаціями об'єктів, інженерних споруд або їх окремих частин. 1.

ГЕОДЕЗІЯ КОСМІЧНА (космическая геодезия; space geodesy; Weltraumgeodasie,f):

галузь геодезії, де її задачі розв'язуються за допомогою спостережень ШСЗ та деяких інших небесних об'єктів (висотних куль-

зондів з імпульсними лампами-спалахами; відбивачів лазерних променів, доставлених на поверхню Місяця; позагалактичних джерел радіосигналів високостабільної частоти тощо). У Г. к. застосовують оптичні (візуальні, фотографічні, телевізійні, лазерні), радіотехнічні (радіовіддалемірні, допплерівські, інтерферометричні) та комбіновані види спостережень. У зафіксовані моменти часу, з точністю 1-0,1 мс, визначаються зазвичай аботопоцентричні напрями на ШСЗ (схиленнята пряме сходження світила) відносно опорних зір, або топоцентричні віддалі до ШСЗ. Спостереження не вимагають взаємної видності між наземними пунктами і не пов'язані з прямовисними лініями. Віддалі між сусідніми геодезичними пунктами під час передачі координат і створення опорних мереж в окремих методах можуть бути майже будь-якими - від кількох метрів до кількох тисяч кілометрів. Одночасно визначають планове і висотне положення пунктів. Радіотехнічні спостереження не залежать від метеорологічних умов і часу доби. Всі обчислення виконують у декартових координатах х, у, z (завдяки чому зникає проблема редукування вимірюваних величин на референцеліпсоїд). Розроблено оперативні методи, що дають змогу визначати координати пунктів із досить високою точністю в реальному часі (див. Глобальна позиційна система). Координати точок земної поверхні і миттєвих положень ШСЗ можна визначати як у просторових глобальних геоцентричних системах координат (СК), так і в локальних, референцних.

Методи розв'язання геодезичних задач, що застосовуються в Г. к., поділяються на динамічні, геометричні та орбітальні.

Динамічні методи загальніші. У них на основі повторних спостережень ШСЗ з мережі пунктів, розташованих на будь-якій віддалі між собою на планеті, координати яких з певною точністю відомі наперед, визначаються збурення - тобто зміни елементів орбіт супутників з часом (див. Рух небесних тіл збурений). У рівняння спостережень включаються, як не-

Геодезія..

відомі, поправки координат пунктів, в елементи орбіти, в параметри зовнішнього гравітаційного поля Землі, в параметри будови верхніх шарів атмосфери. Розв'язання системи таких рівнянь послідовними наближеннями приводить: до визначення положення пунктів у загальноземній системі координат Oxyz, з початком у центрі мас Землі; до уточнення орбіт ШСЗ; до уточнення моделей зовнішнього гравітаційного поля планети (напр., Система координат WGS-84; модель геопотенціялу WGS-84) та будови верхніх шарів атмосфери.

Геометричні, або синхронні методи використовують ШСЗ тільки як високі цілі для спостережень і взагалі не вимагають знання елементів орбіт чи якихось параметрів їх руху. Вони грунтуються на одночасних спостереженнях ШСЗ з кількох наземних пунктів, серед яких має бути не менше 2— 4 (залежно від виду спостережень) пунктів з відомими координатами, і новий, координати якого треба визначити. Здійснивши спостереження кількох ШСЗ або одного й того ж на кількох проходженнях через спільну зону видимості пунктів, спочатку, за спостереженнями з вихідних, прямими просторовими засічками обчислюють координати ШСЗ на момент спільних спостережень, після цього з розв'язку оберненої просторової засічки знаходять координати нового пункту, за результатами спостережень, виконаних на ньому. Тут положення нового пункту визначається в системі координат вихідних пунктів. Відстані між пунктами можуть бути 150-4000 км. За допомогою геометричних методів можна розвивати регіональні та глобальні просторові опорні геодезичні мережі, виконувати геодезичну прив'язку віддалених пунктів до існуючих мереж, визначати геодезичні зв'язки між окремими локальними системами тощо.

Орбітальні методи - проміжні між динамічними та геометричними. У них, на відміну від динамічних, відомі зовнішнє гравітаційне поле і будова атмосфери Землі.

г

95

А на відміну від геометричних, координати ШСЗ на момент спостережень (tc) обчис-

люються за елементами їх орбіт. Елементи орбіт ШСЗ визначаються спеціальними контрольними станціями в інші епохи (te), тому враховують збурення елементів за допомогою гравітаційних параметрів, нехтуючи похибками параметрів в інтервалі часу t-te, що не має перевищувати 1-2 періоди

(Т) обертання ШСЗ навколо планети. Окремі орбітальні методи відрізняються між собою прийнятими в них моделями геоґравітаційного поля. Вони застосовуються для передавання координат на великі віддалі, для створення великих, навіть глобальних, опорних геоцентричних мереж геодезичних пунктів, для уточнення параметрів земного еліпсоїда, а також як перше наближення в розв'язку загального динамічного методу. В орбітальному методі коротких дуг (коли tc — te не більше 774 або 772),

призначеному для передачі координат на віддаль 400-600 км, елементи орбіт не уточнюються. Цей метод покладено в основу сучасних супутникових навігаційних систем. Застосування орбітальних методів сприяло значному прогресу геодезії у 1980-90. (Див. Глобальна позиційна система; Нівелювання супутникове).

Як окрема дисципліна Г. к. сформувалася 1958-60, відразу ж після запуску перших ШСЗ, хоча ідеї динамічного та геометричного методів відомі з XVIII ст. і частково застосовувались ще в досупутниковий період завдяки спробам геодезичного використання спостережень Місяця. За останні десятиріччя створено принципово нові методи побудови геодезичних мереж (космічна тріангуляція, допплерівські спостереження ШСЗ, лазерна локація ШСЗ, лазерна локація Місяця, радіоінтерферометрія з наддовгою базою (РНДБ), метод GPS тощо), що є економічнішими, ефективнішими і точнішими від традиційних наземних. Створений метод безпосереднього нівелювання водної поверхні океанів, морів, льодовиків (див. Нівелювання супут-

н и ко в е) дав змогу покрити щільними профілями поверхні океанів і морів, уточнити форму геоїда і параметри загальноземного еліпсоїда. За спостереженнями еволюції орбіт ШСЗ, з використанням гравіметричних даних, побудовано моделі зовнішнього гравітаційного поля Землі, що описуються рядом сферичних функцій до 360-го порядку. Завдяки ефективності створених методів, Г. к. розв'язує всі основні задачі геодезії. Напр., методами лазерної локації, РНДБ і GPS побудована мережа ITRF (International Terrestrishe Referenc Frame) - понад 140 перманентних станцій, що реалізує геоцентричну просторову загальноземну систему координат і в якій відносні положення пунктів визначено з точністю 0,01 м, а геоцентричні - 0,5-0,7 м. Методом GPS побудовані EUREF (європейська референцна мережа, охоплює 30 пунктів на території 12 країн і є регіональним згущенням ITRF, пункти визначені з точністю 0,01-0,03 м), CEGRN (центральноєвропейська геодинамічна референцна GPS-ме- режа, 37 пунктів з 14 країн, система координат ITRF'94, точність 0,02-0,03 м, щорічні повторні визначення), Фундаментальна GPS-мережа України (13 пунктів, сторони 150-300 км, точність ~ 0,01 м). Метод GPS широко використовується в інженерних роботах та в геодезичному зніманні територій. 9.

ГЕОДЕЗІЯ МОРСЬКА (морская геодезия; marine geodesy; Seevermessungf): розділ геодезії, основним науковим завданням якого є вивчення та уточнення параметрів фігури та гравітаційного поля фізичної поверхні морів і океанів, а також вивчення топографії і гравітаційного поля дна океанів і морів. Основним науковотехнічним завданням Г. м. є визначення, з такою ж як і геодезичними методами на суші точністю, місця розташування об'єктів на морській поверхні в гідросфері, на дні морів і океанів у єдиній системі координат. Морські геодезичні роботи виконуються для розв'язання таких основних проблем: визначення місця розташування мор-

ських об'єктів (надводні та підводні, стаціонарні або рухомі судна, носії науководослідної, пошуково-розвідувальної, знімальної та ін. апаратури; підводні, надводні або донні геодезичні знаки; платформи для свердління, естакади; пристрої для виконання океанографічних та океанологічних досліджень); всебічне і детальне вивчення геоїда в межах Світового океану і його фізичної поверхні. 6.

ГЕОДЕЗІЯ НА ТРАНСПОРТІ (геодезия на транспорте; transport geodesy; Vermessungstechnik im Verkehrwesen): розділ геодезії інженерної, який розв'язує задачі, пов'язані з вишукуванням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією транспортних споруд (автодороги, залізниці, мости, аеропорти, магістральні трубоводи, лінії електропередач, линвові дороги тощо). 1. ГЕОДЕЗІЯ ПРИКЛАДНА (геодезия прикладная; applied geodesy; angewandte Geodasief): вивчає методи геодезичного і топографічного забезпечення різних господарських та наукових завдань, що виникають під час досліджень природних ресурсів, розробки корисних копалин, а також у будівництві. У вужчому розумінні Г. п. вивчає методи геодезичного і топографічного забезпечення проектування, будівництва і експлуатації інженерних споруд. 1.

ГЕОДЕЗІЯ СФЕРОЇДНА (сфероидическая геодезия; spheroid geodesy; spharoidische Geodasie j): розділ вищої геодезії, який вивчає геометрію еліпсоїда земного та розглядає математичні методи роз- в'язування геодезичних задач на його поверхні, передусім методи визначення взаємного положення точок на цій поверхні в системі координат геодезичних В і L. Це основна частина Г. с., яку можна назвати геодезією на сфероїді. В Г. с. результати геодезичних вимірювань на фізичній поверхні Землі, що є вихідними даними для розв'язування геодезичних задач, стосуються поверхні еліпсоїда, тобто вільні від впливу відхилень виска (див. Редукційна задача геодезії). Поряд із системою геодезичних координат у Г. с. вивча-

ють систему плоских координат (див. Застосування проекції Ґавсса-Крюґе- ра в геодезичних і топографічних роботах), для встановлення якої застосовують певну геодезичну проекцію поверхні еліпсоїда на площину. Перехід до системи плоских координат суттєво полегшує використання останніх під час створення топографічних карт і розв'язування багатьох інженерно-геодезичних задач на невеликих ділянках земної поверхні. Г. с. розглядає також способи зображення еліпсоїда на кулі, оскільки еліпсоїд за формою близький до неї і фрагменти розв'язування задач на еліпсоїді утотожнюються з роз- в'язуванням їх на кулі. Нарешті, у Г. с. вивчають методи визначення взаємного положення точок, що розташовані над поверхнею еліпсоїда - безпосередньо на земній поверхні (на малих висотах) чи в навколоземному просторі (на великих висотах) - у системі просторових геодезичних координат В, L, Н або в системі просторових декартових координаті, Y, Z (див. Еліпсоїд земний). Г. с. інколи наз. математичною чи геометричною геодезією. 17. ГЕОДЕЗІЯ ТЕОРЕТИЧНА (Ітеоретическая геодезия; theoretical geodesy; hdhere Geodasie f): розділ вищої геодезії, який розв'язує геодезичними методами основну наукову задачу геодезії - визначення ф і - гури Землі та її зовнішнього гравітаційного поля і їх змін у часі. Переважно під дійсною фігурою Землі розуміють фігуру фізичної поверхні Землі, тобто поверхню суші і незбурену поверхню океанів, морів і озер (рис. Геоїд). Основну задачу вищої геодезії формулюють зазвичай як визначення положення деякої мережі опорних точок вказаної поверхні в єдиній системі просторових координат. Віддалі між точками такої мережі можуть дорівнювати сотні, а то й тисячі кілометрів (у космічних геодезичних побудовах), а можуть дорівнювати віддалям між пунктами класичних геодезичних мереж, тобто декілька чи декілька десятків кілометрів. Поряд із визначенням фігури фізичної поверхні Землі

важливо визначити положення фігур рівневих поверхонь реального потенціялу сили ваги. Важливуроль тут відіграє поверхня геоїда - рівнева поверхня поля сили ваги, що проходить через початок відліку висот. Принципова невизначеність фігури геоїда, без знання розподілу мас усередині Землі, зумовила введення (М.С.Молоденський) фігури квазігеоїда -повер- хні, що визначається за наземними вимірюваннями.

Для наукового і практичного використання потрібна узагальнена, досить проста математична апроксимація фігури Землі. Оптимальним зображенням фігури Землі є еліпсоїд земний, параметри якого добирають за умови найбільшої відповідності фігурі геоїда. Земний еліпсоїд відповідних параметрів зорієнтований у тілі Землі, стає поверхнею віднесення, на яку редукують результати безпосередніх вимірювань на фізичній поверхні Землі.

Із розвитком засобів вивчення фігури Землі і її гравітаційного поля, з підвищенням їх точності, збільшенням ймовірності частих повторень вимірювань розширюється кінематичний аспект геодезії - визначення змін положень точок земної поверхні та елементів земного гравітаційного поля з часом. На всіх етапах вивчення фігури Землі потрібне сумісне використання результатів геодезичних, астрономічних та гравіметричних вимірювань, а в окремих випадках і результатів спостережень ШСЗ. 17. ГЕОДЕЗІЯ У ЛЬВІВСЬКІЙ ПОЛІТЕХНІЦІ (геодезия во Львовской политехни-

Lviv): як навчальну дисципліну під назвою геометрія практична вивчали у Львівській технічній академії (1844), на базі якої було відкрито Львівську політехнічну школу (1877), Львівську політехніку (1921), а згодом політехнічний ін-т (1939), офіційна назва якого тепер: Національний ун-т „Львівська політехніка". На останньому курсі трирічного технічного відділення академії в 40-х роках XIX ст. на цю дисци-

пліну виділялось 3 год. на тиждень і 2 год. на т. зв. ситуаційне рисування та вивчення геодезичних інструментів, з якими літом виконували навчальну практику. Із 1852 кількість годин на вивчення цих дисциплін становила відповідно по 5. 18 червня 1871 в академії була організована кафедра геодезії та сферичної астрономії, першим завідувачем якої був Зброжек Домінік. Згодом удвічі збільшено кількість годин на вивчення геодезичних дисциплін: нижчу і вищу геодезію та ситуаційне рисування, а курс сферичної астрономії введено для студентів інженерного відділення 1886-87 - З год. на тиждень упродовж двох семестрів. Під час будівництва нового навчального корпусу (1874-77) по вул. С. Бандери, 12 збудовано т. зв. меридіанний стовп першої башти астрономічної обсерваторії і 1878 відкрито метеорологічну станцію 2- го розряду, яку 1880 включено в мережу станцій 1-го розряду. 1894 кафедру геодезії та сферичної астрономії розділили на дві: геодезії (завідувач - Северин Відт) і сферичної астрономії та вищої геодезії (Вацлав Ляска з листопада 1895). 1896 на інженерному відділенні було відкрито дворічні курси геометрів, які започаткували геодезичну спеціальність. Завдяки зусиллям В. Ляски, 1901 відкрито сейсмічну станцію, яка підпорядковувалась (і фінансувалась) Центр, управлінню метрології та геодинаміки у Відні. 1908 кафедру сферичної астрономії та вищої геодезії очолив Люціян Грабовський (до цього проф. астрон. обсерваторії Краківського ун-ту), 1912 зав. кафедри геодезії став проф. Каспар Вайгель. Курси геометрів з 1898 до 1919 закінчили, отримавши диплом геометра, 405 студентів.

У 1919/20 відкрито геодезичне відділення на інженерному факультеті, термін навчання на якому тривав три, з 1929/30 - чотири роки. Тоді кафедру геодезії поділили на кафедру геодезії І (зав. К. Вайгель) і кафедру геодезії II (зав. Владислав Войтан). Збільшилось навчальне навантаження як кількісно, так і якісно, - з'явились нові дис-

г

ципліни, обсяг попередніх значно розширився. На кафедрах виконувалась посильна наукова робота, а на астроном, обсерваторії, метеорологічній і сейсмічній станціях за відповідними планами і програмами - спостереження.

Наприкінці 1939 розпочались заняття на геодезичному від діленні у Львівському політехнічному ін-ті і в червні 1941 відбувся захист дипломних робіт.

Після війни ін-т відновив роботу у вересні 1944, а з вересня 1945 почались навчальні заняття на організованому проф. А. Д. Моторним, за розпорядженням міністерства, геодезичному факультеті з астрономо- і картографо-геодезичною спеціальностями (1951 відбувся другий і останній випуск інженерів картографо-геодезистів, а спеціальність - наземна польова геодезія - згодом була замінена на інженерно-геодезичну). Геодезію за окремими програмами читали не тільки на геодезичному, але й на інже- нерно-будівельному, архітектурному, гео- лого-розвідувальному, нафтовому факультетах усіх форм навчання. Збільшується кількісний склад кафедр, підвищується наукова кваліфікація педагогічних кадрів. 1952 на факультеті організували кафедру інженерної геодезії, 1963 - аерофотогеодезії і 1967 - теорії математичної обробки геодезичних вимірювань. 1968 кафедру вищої геодезії і астрономії поділили на дві: астрономії і космічної геодезії (зав. А. В. - Буткевич) і вищої геодезії і гравіметрії (зав.

М.К. Мигаль). Ці кафедри 1974 об'єднано в кафедру вищої геодезії і астрономії (зав. В. О. Коваленко). Очолювали геодезичний факультет: А. Д. Моторний (194552), М. К. Мигаль (1952-57, керував гео- лого-розвідувальним факультетом, який організовано після об'єднання геодезичного і нафтового факультетів), О. В. Заводовський (1957-59, керував геологорозвідувальним, а 1959-61 геодезичним факультетами), В. О. Коваленко (1961-66), Т. Н. Чалюк (1966-77), Д. І. Масліч (1977-81),

М.І. Кравцов (1981-93), П. М. Зазуляк (з 1993). Тепер на факультеті є кафедри:

Геодезія..

1) геодезії - А. Д. Моторний (1945-64), В. О. Коваленко (березень-вересень 1964), Д. І. Масліч (вересень 1964-76), A. JI. Островський (1976-93), О. І. Мороз (з 1993);

2)прикладної геодезії і кадастру (раніше наз.: інженерної геодезії (1952-59), інженерної геодезії і аерофотознімання (195963), інженерної геодезії (1963-94). їх очолювали: О. В. Заводовський (1952-62),

І.Ф. Монін (1962-85), P. М. Тартачинський (1985-94), Л. М. Перович (з 1994);

3)аерофотогеодезії- О. С. Лисичанський (1963-67), В. Я. Фінковський (1967-86), М. І. Кравцов (1987-89), О. Л. Дорожинський (з 1990);

4)вищої геодезії і астрономії-О. І. Кобилін (1945-49), М. К. Мигаль (1949-74), В. О. Коваленко (1974-85), Ф. Д. Заболоцький (з 1985).

5)теорії обробки геодезичних вимірювань

-Г. О. Мещеряков (1969-90), М. Д. Йосипчук (1990-2000), П. М. Зазуляк (з 2001).

З 1966 на факультеті працює галузева нау- ково-дослідна лабораторія з вивчення впливу атмосфери на результати астроно- мо-геодезичних вимірювань. У 1992-93 відкрито три науково-дослідні лабораторії, де досліджуються проблеми геоінформатики, геодинаміки та теоретичної геодезії. На факультеті майже щороку організовуються науково-теоретичні і науково-прак- тичні конференції, зокрема й міжнародні. У січні 2001 минуло 56 років з часу організації у „Львівській політехніці" геодезичного факультету. За цей час підготовлено понад 6 тис. висококваліфікованих спеціалістів геодезичного профілю, зокрема й з геоінформаційних систем і технологій.

На факультеті з 1964 видається міжвідомчий науково-технічний збірник „Геодезія, к а р т о г р а ф і я та а е р о ф о т о з н і - мання". 5.

ГЕОДЕЗІЯ ФІЗИЧНА (физическая геодезия; physical geodesy; physikalische Geodasiej): частина вищоїгеодезії яка вивчає методи дослідження ф і гур и 3 е мл і як фізичного і геометричного тіла на основі законів механіки і дослідних даних - резуль-

татів геодезичних, гравіметричних і астрономічних вимірювань. Г. ф. розглядає методи визначення параметрів еліпсоїда земного і методи вивчення дійсної фігури Землі відносно вибраного еліпсоїда як поверхні віднесення чи порівняння. Вивчення фігури Землі грунтується на визначенні дійсного зовнішнього Гравітаційного поля Землі, тому у Г. ф. значна увага приділяється теорії потенція л у сили ваги Землі і його визначенню за результатами перелічених вище вимірювань. До Г. ф. можна віднести питання використання геодезичних даних для вивчення деформації земної поверхні і внутрішньої будови Землі як фізичного тіла. Через Г. ф. геодезія входить до складу науки про Землю як сукупності знань, що дають геофізика, геологія та ін. науки.

Замість напряму сили ваги Землі уГ. ф. вивчається напруженість цієї сили, що виражається прискоренням, яке вона надає тілам. Напруженість сили ваги залежить від фігури рівневої поверхні і від розподілу мас усередині Землі. За певних умов ці два впливи можна розділити й отримати залежність між напруженістю сили ваги і фігурою геоїда в чистому вигляді (Стокеа теорія визначення фігури Землі). Цю задачу можна розв'язати, якщо відома напруженість сили ваги у всіх точках земної поверхні. Проте визначення фігури геоїда за даними наземних вимірювань без знання внутрішньої будови Землі принципово неможливе. Теорія, що дає змогу вивчати замість фігури геоїда фігуру фізичної поверхні Землі з використанням проміжної поверхні - квазігеоїда і її зовнішнього гравітаційного поля, розроблена Молоденським.

Якщо залежність між напруженістю сили ваги і фігурою геоїда є фундаментальною для геодезії, то питання вивчення розподілу мас як усередині Землі, так і у верхніх частинах земної кори має велике значення для геофізики та геології. Через різноманітність задач виклад фізичного шляху дослідження фігури Землі може набувати до-