Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

сить своєрідних форм і назв: теорія фігури Землі, гравітаційна розвідка, прикладна геофізика. 17.

ГЕОДЕТ (геодезист; geodesist; Geodatm):

заст. термін. Див. Геодезист. 17. ГЕОДИНАМІКА (геодинамика; geodynamics; Geodynamik, f): наука, що досліджує причини, характер і зміни в часі динамічних процесів, які відбуваються під дією геофізичних силових полів (гравітаційного, магнетного, термічного тощо) у тілі планети, в атмосфері, а також у її добовому обертанні і в орбітальному русі. Тобто вивчаються сучасні рухи континентів, літосферних плит, гірських споруд, локальних брил земної кори, рухи земної кори техногенного походження, зміни параметрів фігури Землі та її зовнішнього гравітаційного поля, зміни положення центра мас, осі обертання і координат полюса планети, зміни тривалості доби тощо. Здебільшого річні геодинамічні варіації мають значення: < 6 см, < 10 мҐал, < 0,002". Ці дослідження спільні для наук про Землю - г е о д е з і ї , геології, геофізики, географії та ін. і для астрономічних наук-астрометрії,небесної механіки, астродинаміки та ін.

Відповідно до геосфер Г. поділяють на динаміку: ядра, мантії, літосфери, гідросфери та атмосфери Землі, навколишнього космічного простору. Вивчення трьох перших геосфер об'єднують у динаміку Землі, яку досліджує динамічна геологія. Вивченням зовнішніх сфер займаються: динаміка гідросфери - океанологія, лімнологія і гідрологія; динаміка атмосфери — метеорологія; динаміка навколишнього космічного простору. Г. зовнішніх сфер має відношення до Г. настільки, наскільки процеси, що відбуваються в цих геосферах, впливають на процеси в літосфері та у мантії Землі. Динамічна геологія вивчає процеси, які відбуваються в надрах і на поверхні Землі. Процеси, що відбуваються в надрах Землі, спричинені фізико-хемічними перетвореннями в підкоровому субстраті і по- в'язані з глибинними тектонічними проце-

сами. їх наслідком є тектонічні рухи та утворення вивержених порід, що проявляються у землетрусах і виверженнях вулканів, які вивчає сейсмотектоніка.

Геодезія дає найточніші методи для створення єдиної системи відліку, побудови геодинамічних і фундаментальних мереж опорних пунктів, для вимірювання та визначення багатьох геодинамічних ефектів. Найефективнішими виявилися сучасні методи, створені в геодезії космічній (аналіз збурень орбіт ШСЗ, лазерна локація супутників і Місяця, допплерівські визначення, радіоінтерферометрія з наддовгою базою, метод глобальної позиційної системи, супутникове нівелювання тощо), застосування яких привело до створення геодинаміки космічної. 9; 4.

ГЕОДИНАМІКА КОСМІЧНА (космическая геодинамика; space geodynamics; Weltraumsgeodynamik, f): розділ геодезії космічної, в якому задачі геодинаміки розв'язуються за допомогою таких методів, як радіоінтерферометрія з наддовгою базою, лазерна локація, GPS, супутникове нівелювання, аналіз збурень орбіт ШСЗ тощо. 9.

ГЕОДИНАМІЧНИЙ ПОЛІГОН (геодинамический полигон; geodynamic polygon; geodynamisches Polygon n)\ територія, в межах якої виконують комплексні геодезичні, геофізичні, гідрологічні, сейсмічні та ін. перманентні та дискретні дослідження для визначення просторових деформацій земної кори, будівель і споруд, вивчення причин цих деформацій і прогнозування їх у просторі та часі. 21.

ГЕОІЗОТЕРМА (геоизотерліа; geoisotherm; Geoisothermef): площина однакової температури Землі під її поверхнею. 17.

ГЕОІКОНІКА (геоиконика; geoikonica; Geoikonik f): наукова дисципліна, яка вивчає теорію географічних зображень, методи їх аналізу, розпізнавання образів, перетворення та моделювання. 21.

ГЕОІНФОРМАТИКА (геоинформатика; geoinformatics; Geoinformatik f): наукова дисципліна, яка охоплює низку наукових

напрямів, пов язаних з вивченням геопростору як цілісної системи з її властивостями, способом відображення та автоматичного опрацювання інформації на ЕОМ. Вивчає принципи, технічні та програмні засоби і технологію отримання, накопичення, передавання та опрацювання просторової інформації і формування на цій основі нових уявлень про навколишній світ. Г. виникла на стику наук про Землю (географія, геологія та ін.), наукових дисциплін (картографія, фотограмметрія, дистанційне зондування Землі) та комп'ютерної інженерії (комп'ютерна графіка, бази даних, автоматизоване розпізнавання образів). 21.

ГЕОІНФОРМАЦІЙНА (ГЕОГРАФІЧНА) СИСТЕМА (ГІС) (геоинформационная (географическая) система (ГИС); Geografical Information System (GIS); Geoinformationssystem n): людино-комп'ютер- ний з апаратно-програмним забезпеченням комплекс, який інтегрує просторово-коор- диновані дані про територію для їх ефективного використання під час розв'язання багатьох задач, пов'язаних з обліком та плануванням територій, аналізом та моделюванням ситуацій, керуванням різними галузями господарства, які функціонально залежать від просторового розташування і територіальної організації суспільства. Головні компоненти ГІС: вихідні дані, технічні та програмні засоби, бази даних і користувач. Основними джерелами вихідних даних є карти, аерофотота космічні знімки, статистичні матеріали, спеціалізовані тематичні відомості про об'єкт. Технічні засоби - комп'ютери, пристрої введеннявиведення зображень, графіки, тексти тощо. За функціональними ознаками ГІС поділяються на універсальні та тематичні (спеціалізовані). Поняття ГІС уперше було введене 1963 Р. Ф. Толмінсоном (Канада) під час впровадження в практику обчислювальної системи, яка оперувала географічними даними. Проблемами ГІС займаються науковці та практики всіх континентів, близько ста ун-тів і фірм. Щорічний обсяг ГІС-індустрії досягає 1012 млрд доларів США. 21.

ГЕОЇД (ГЕОЇДА ПОВЕРХНЯ) (геоид (поверхность геоида); geoid (geoid surface); Geoid n): рівнева поверхня реального потенціялу сили ваги, що збігається в океані з його незбуреним середнім рівнем, уявно продовжена під материками так, щоб напрями прямовисних ліній перетинали її завжди під прямим кутом. Проте через різницю температури та солоності води в різних частинах Світового океану та ін. причини поверхня Г. не збігається із зазначеним рівнем. За деякими оцінками, відхилення середнього рівня моря від Г. у відкритих частинах Світового океану може досягати 1 м. Тому розрізняють поверхню Г. і т. зв. топографічну поверхню морів і океанів. Оскільки фігура Г. залежить від невідомого розподілу мас всередині Землі, то вона, строго кажучи, за наземними вимірами не визначається. 17.

Нуль-пункт нівелювань

ГЕОЛОГІЧНИИ РОЗРІЗ (геологический разрез; geologic(al) section; geologischer Schnitt m): проекція гірських порід залежно від їх глибини залягання на умовну вертикальну площину, проведену по лінії розрізу. Під Г. р. подається характеристика гірських порід. 4.

ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ (геологические процессы; geological processes; geologischer Verlaufm (Prozess m)): процеси, які змінюють склад, структуру, рельєф і глибинну будову Землі. 4.

ГЕОМАТИКА (геоматика; geomatica; Geomatikf): галузь знань, що поєднує геодезичні вимірювання з комп'ютерними інформаційними технологіями опрацювання і подання результатів, зокрема з гео- і н ф о р м а ц і й н и м и г е о г р а ф і ч н и м и системами. 21.

ГЕОМЕНСОРИ (геоменсоры; geomensor; Geomensoren m pi): прецизійні світловіддалеміри англійської фірми Ком-Рад.

Г.розроблені на базі мекометрів. Г. CR204, що виготовляється з 1985, можна вимірювати лінії довжиною від 10 м до 10 км

зточністю 0,1 мм + 0,1 мм/км. У комплект

Г.CR-204 входять, крім приймопередавача і відбивача, метеорологічні давачі, за допомогою яких вимірюють метеорологічні величини не тільки біля приймопередавача і відбивача, але ще у декількох (не менше чотирьох) точках променя між ними. Джерелом світла Г. є ксенонова лампа, а фазомет- ром-поздовжнякомпенсаційна комірка Поккельса. Змінюючи частоту, визначають мінімальну інтенсивність світла після проходження комірки. Діапазон зміни вимірювальної частоти 455^495 МГц. Для підвищення точності реєстрації різниці фаз використано метод мерехтіння.Маса приймопередавача 26 кг. 13.

ГЕОМЕТР (геодезист; geodesist; Geodat

т): заст. термін, син. геодезист. 17.

ГЕОМЕТРИЧНА МОДЕЛЬ ОБ'ЄКТА

(геометрическая модель объекта; geometrical model of object; geometrisches Objektmodell n): поверхня, утворена сукупністю точок перетину двох (кількох) зв'язок проектувальних променів, що виходять від двох (кількох) фотознімків. Г. м. о. утворюється взаємним орієнтуванням двох (кількох) знімків. Подібна Г. м. о. утворюється перетином відповідних променів двох подібних зв'язок, а перетворена Г. м. о.-дво- ма перетвореними зв'язками. Для подібної моделі її м-б обчислюється як відношення відрізка на моделі до відповідного йому відрізка на місцевості або як відношення базису проектування до базису фотографування. Для перетвореної моделі

розрізняють горизонтальний м-б 1/ т Т і вертикальний м-б 1/«?в; між якими існує

залежність 1/тв = K/mv, це К- коефіцієнт перетворення зв'язок. Своєю чергою, К = F//, де F і/відповідно фокусні віддалі проектувальної та фотографувальної камер. 8.

ГЕОМЕТРИЧНА ОПТИКА (геометрическая оптика; geometric(al) optics; geometrische Optikf): розділ променевої оптики, який вивчає закони поширення світла і теорію оптичних приладів на основі уявлень, що світлові промені (напрями поширення світлової енергії) - геометричні прямі лінії. Г. о. є граничним випадком хвильової оптики, коли можна нехтувати довжиною хвиль світла порівняно з розмірами отворів оптичних систем. Теорія і обчислення Г. о. ґрунтуються на принципі суперпозиції (вислідний ефект складного процесу, що є сумою ефектів, за умови, що останні не впливають один на одного), на факті прямолінійного поширення світла, законах відбиття і заломлення світла. 14.

ГЕОМЕТРИЧНЕ РОЗХОДЖЕННЯ

(геометрическоерасхождение; geometrical divergence; geometrisches Auseinanderlaufen n): явище зменшення густини потоку сейсмічної енергії зі збільшенням віддалі від гіпоцентра землетрусу до точки спостереження. 4.

ГЕОМЕТРИЧНІ УМОВИ ТРАНСФОРМУВАННЯ ЗНІМКІВ (геометрические условия трансформирования снимков; geometrical conditions of phototransformation, rectification; geometrische Bedingungen der Bildentzerrung f): вимоги, дотримуючись яких, отримаємо зі знімка зображення правильної (не спотвореної) форми і в заданому м-бі (після т р а н с ф о р м у в а н н я аер о фотознімків):

Умова 1. Центр проектування повинен бути в площині головної вертикалі знімка на прямій, що проходить через головну точку сходу знімка паралельно до площини екрана трансформатора.

Умова 2. Центр проектування S мусить бути на віддалі SI = //sin а від головної точки сходу / знімка (f - фокусна віддаль знімка; а - кут нахилу знімка).

Умова 3. Віддаль від головної точки сходу І знімка до екрана трансформатора вздовж головної вертикалі знімка дорівнює: IV= =H/(Msina), де Я - висота фотографування; V - площа перетину головної вертикалі знімка з площиною екрана; М - м - б карти. 8.

ГЕОМОРФОЛОГІЯ (геоморфология; geomorphology; Geomorphologie f): наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів); вивчає зовнішні обриси, походження, вік рельєфу, історію розвитку і сучасну динаміку та закономірності його географічного поширення. Знання Г. потрібні геодезистам і картографам для правильного відображення рельєфу на картах географічних, особливо на спеціальних, геоморфологічних. 5.

ГЕОРАН (георан; georan; Georan т): див. Світловіддалеміри двохвильові. 13.

ГЕОСИНКЛІНАЛІ (геосинклинали; geosyncline; Geosynklinale f): зони високої рухомості, контрастних змін геодинамічних напруг, великої потужності відкладів, значного розчленування і підвищеної проникності земної кори, що виражається в активному магматизмі і метаморфізмі. Це лінійно витягнуті, дугоподібно вигнуті або мозаїчно побудовані зони земної кори, зародження і розвиток яких тісно зв'язані з глибинними розломами. В початкових стадіях розвитку характеризуються переважно опусканнями і морськими умовами, а в кінцевих — переважно підняттям і процесами гороутворення. Потужність і будова земної кори та верхньої мантії в межах Г. характеризується значною диференціацією. Г. притаманні гравітаційні та магнетні аномалії, висока сейсмічність. 4.

ГЕОТЕКТОНІКА (геотектоника; geotectonics; Geotektonikf): наука про внутрішню будову Землі, процеси, які відбуваються в її надрах і закономірності геологічного розвитку та сучасної геодинаміки.

Г. вивчає будову верхньої оболонки Землі

-літосфери, розвиток і рухи літосферних блоків та геологічних структур, їх зв'я- зок із сейсмічністю та сучасними рухами земної поверхні. Г. визначає закономірності залягання і часову послідовність формування геологічних структур шарів і порід, процеси, що супроводжуються накопиченням геологічних відкладів та їх перерозподілом. Дослідження цих закономірностей і процесів ґрунтується на викорис-

танні методів Г. (структурний, формаційний, аналіз перерв і неузгодженостей фацій, товщини осадів, вулканів, порівняльної палеотектоніки та ін.), а також методів і даних суміжних наук (геофізики, геодезії, геоморфології тощо). Вивчення закономірностей та інформація Г. потрібні для пошуків родовищ корисних копалин, інжене- рно-геологічних вишукувань тощо. 4.

ГЕОФІЗИКА (геофизика; geophysics; Geophysik f): комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі, зокрема, в її твердій (літосфера), рідкій (гідросфера) і газовій (атмосфера землі) оболонках, які взаємодіють між собою. Геофізичні дослідження зводяться до вивчення та аналізу фізичних полів і явищ на земній поверхні, у шахтах, свердловинах, глибоких морях, на різних висотах в атмосфері і в навколишньому космічному просторі. За даними геофізичних досліджень отримують інформацію про будову надр Землі, її водної і повітряної оболонок. Г. дає теоретичні знання про внутрішню будову Землі та її взаємодію з космічними тілами - Сонцем, Місяцем і планетами. Г. тісно пов'я- зана з геологією, геодезією, географією, геохімією, фізикою таастрономією. Завдання „геодезичної" Г. - врахувати вплив геофізичних явищ на результати геодезичних вимірювань. Геодезія фізична використовує геофізичні методи визначення товщини земної кори або картографування поверхні Мохоровичича, гравіметричних редукцій та розв'язування проблем граничних задач у теорії гравітаційного потенціялу. 6.

ГЕОХЕМІЯ (геохимия; geochemistry; Geochemief ): наука про хемічний склад Землі й розміщення на ній хемічних елементів, про закономірності розподілу і міграції цих елементів у різних геосферах тощо. Розрізняють Г.: аналітичну, фізичну, літосфери, регіональну, гідро-, радіо і біогеохемію, ландшафту, літогенезу тощо. Г. - одна з теоретичних основ пошуків корисних копалин. За матеріалами Г. складають карти геохемічні. 5.

ГЕОЦЕНТРИЧНИЙ {геоцентрический; geocentric; geozentrisch): той, що стосується центра Землі або Землі як центра. 17.

ГЕРЦ {герц; hertz; Hertz п): одиниця частоти (Гц) періодичного процесу, коли за 1 с відбувається один цикл процесу; визначається за формулою / = 1/Т, де Т - період коливання. Похідні: кілогерц (1 кГц = = 103 Гц) і мегагерц (1 МГц = 106 Гц). 14.

ГЕТЕРОДИН {гетеродин; heterodyne oscillator; Hilfsgenerator п): допоміжний генератор, який застосовують у віддалемірах для зниження частоти вимірювальних коливань перед вимірюванням різниці фаз. 13.

ГЕТЕРОДИНУВАННЯ {гетеродинирование; heterodyning; Senkungfder Frequenz fdurch der Mischung j): спосіб зменшення частоти, який використовують у фазових віддалемірах. Для реалізації Г. треба мати

На обидва змішувачі надходять коливання з гетеродина. Крім них, на опорний змішувач подають прямі коливання з генератора вимірювальних коливань, а на сигнальний - відбиті коливання з приймача. Частоту прямих і відбитих коливань наз. вимірювальною. Вона близька до частоти гетеродина. Із кожного змішувача виділяють низькочастотні коливання, частота яких дорівнює різниці вимірювальної частоти і частоти гетеродина. А їх фаза дорівнює різниці фаз коливань, які надходять на змішувачі. Коливання низької частоти зі змішувачів подають на фазометр. Виміряна ним різниця фаз дорівнює різниці фази прямого і відбитого коливань у межах одного періоду, тобто при гетеродинуванні зберігається різниця фаз. 13.

ГЕТЕРОСФЕРА {гетеросфера; heterosphere; Heterospharef): шари атмосфери Землі, розташовані вище 100-120 км, де склад повітря змінюється з висотою внаслідок дисоціації молекул від дії ультрафіолетових променів. 5.

ГИРЛО РІЧКИ {устье реки; river outlet; Mundung, f): місце впадіння річки в море, озеро або іншу річку. Великі річки при впадінні в море утворюють багаторукавні гирла, т. зв. дельти. 4.

ГІГА {гига; giga; Giga): префікс до найменування фізичних величин, дорівнює 109 вихідних одиниць, напр., 1 ГГц (гігагерц) = 109 Гц. 14.

ГІГРОГРАФ {гигрограф; hygrograph; Hygrograph те): самописний прилад для безперервної реєстрації відносної вологості повітря. 5.

ГІГРОМЕТР {гігрометр; hygrometer; Hygrometer те): прилад для визначення вологості повітря. З-поміж Г. найпоширеніші психрометр і волосяний Г. Останнім вимірюють відносну вологість повітря за зміною його вологості. 5.

ГІГРОТЕРМОГРАФ {гигротермограф; hygrotermograph; Hygrothermograph те): самописний метеорологічний прилад, який безперервно реєструє вологість повітря і температуру. 5.

ГІДРАВЛІЧНИЙ РАДІУС ВОДОТОКУ

{гидравлическийрадиус водотока; hydraulic radius of stream flow; hydraulischer Wasserleckradius m): визначається за формулою R = co/p, де со - площа живого перерізу водотоку; р - змочений периметр. 4.

ГІДРОАКУСТИКА {гидроакустика; hy- dro-acoustics; Hydroakustik f): розділ акустики, який вивчає поширення звукових хвиль у реальному водному середовищі для підводної локації, зв'язку тощо. 6.

ГІДРОАКУСТИЧНА НАВІГАЦІЙНА СИСТЕМА {гидроакустическая навигационная система; hydro-acoustic navigation system; hydroakustisches Satellitensystem n fur Navigation n): комплекс гідроакустичних засобів для визначення в місцевій координатній системі місця знаходження надводних або підводних суден та апаратів. Початок координатної системи закріпляють на судні або на дні моря. Місце розташування визначають відносно донних маяків (транспордерів) віддалемірним, різ-

ницевим, кутомірним або відцалемірно-ку- томірним методами. Останні поділяються на довгобазисні, короткобазисні та ультракороткобазисні. 6.

ГІДРОАКУСТИЧНИЙ ЛАГ (гидроакустический лаг; hydro-acoustic log; hydroakustisches Log n): гідроакустична станція для визначення швидкості судна відносно морського дна (абсолютної швидкості) і кута знесення судна. Робота Г. л. грунтується на вимірюванні допплерівського зсуву частоти в режимі безперервного випромінювання. В комплекті станції є пристрій, за допомогою якого можна обчислити пройдений судном шлях, інтегруючи його швидкість за час руху. 6.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ (гидрогеология; hydrogeology; Hydrogeologie f): наука про підземні води; вивчає їх фізичні властивості та хемічний склад, процеси формування, залягання і закономірності їх поширення та руху, а також режим, баланс і взаємодію цих вод з гірськими породами. Дані Г. використовують для водопостачання, зрошування та ін. потреб, як і для складання карт гідрологічних . 5.

ГІДРОГРАФ (гидрограф; hydrograph; Hydrograph т): графік зміни в часі витрат води в створі поперечного перерізу річки. Ілюструє характер водного стоку за рік, сезон, під час повені чи межені. 5.

ГІДРОГРАФ СТОКУ (гидрограф стока; hydrograph of drainage; Abfliessenshydrograph m)\ див. Гідрограф . 4.

ГІДРОГРАФІЯ (гидрография; hydrography; Hydrographief): галузь гідрології, що вивчає водні об'єкти суходолу, їхнє положення, походження, розміри, режим та закономірності поширення і їх зв'язки з іншими природними явищами, використовуючи при цьому методи і засоби багатьох наук і галузей знань (г е од е з і ї, топографії, аерофотознімання, геодезичної і морської астрономії, навігації, морської геології, геофізики, гідрології). 6.

ГІДРОІЗОБАТИ (гидроизобаты; hydroisobathes; Hydroisobathef): ізолінії глибин дзеркала підземних вод від земної поверхні. 5.

ГІДРОІЗОГІПСИ (гидроизогипсы; hydroisohypses; Hydroisohypsef): ізолінії висот дзеркала підземних вод відносно відлікової поверхні. 5.

ГІДРОІЗОПЛЕТИ (гидроизоплеты; hydroisoplethes; Hydroisoplethef): ізолінії вологості ґрунту на різних глибинах і в різний час; точки однакових рівнів води в окремих колодязях у різний час. 5.

ГІДРОІЗОТЕРМИ (гидроизотермы; hydroisotherms; Hydrotherme f): ізолінії температури води у певній товщі гірської породи. 5.

ГІДРОЛОГІЯ (гидрология; hydrology; Hydrologie f): наука, що вивчає природні води. Основні проблеми Г. - дослідження кругообігу води в природі і впливу на нього діяльності людини, просторово-часовий аналіз гідрологічних елементів. Г. поділяють на Г. моря (океанологія) та Г. суходолу (Г. річок, озерознавство, болотознавство та Г. підземних вод). 6.

ГІДРОЛОКАТОР (гидролокатор; hydrolocator (sonar); Hydropositionierung f): гідроакустична станція для визначення координат надводного і підводного об'єктів. Віддаль до об'єкта визначають за часом проходження випромінюваного і відбитого імпульсу звуку, кути - за напрямом відбитого імпульсу. 6.

ГІДРОМЕТРІЯ (гидрометрия; hydrometry; Hydrometrie f): розділ гідрології, що розробляє методи визначення величин, які характеризують режим водних об'єктів. Завдання Г. - вимірювання рівнів, глибин, рельєфу дна, течій, пульсацій швидкостей і тисків, витрат води, наносів, спостереження за термічним і льодовим режимами потоків. 6.

ГІДРОСФЕРА (гидросфера; hydrosphere; Hydrosphare f): перервна водна оболонка Землі, розташована між атмосферою і земною корою. Г. - сукупність морів, океанів, озер, річок, боліт, а також підземних вод. Площа Г. близько 71% земної поверхні. 6.

ГІДУВАННЯ (гидирование; star guiding; Sternfolgen п): в астрономії: зводиться до того, що під час фотографування небесно-

го світила спостерігач за допомогою навідних гвинтів або спеціальних пристроїв телескопа утримує зображення небесного світила на перетині сітки ниток окулярного мікрометра, встановленого у фокальній площині допоміжної труби, т. зв. гіда, тобто зводиться до усунення відхилення оптичної осі телескопа від напряму на небесне світило, що виникає здебільшого через несправність роботи годинникового механізму під час оберту телескопа за добовим рухом світила, а також через атмосферну рефракцію. Г. здебільшого здійснюється автоматично. 5.

ГІПЕРБОЛІЧНА РАДІОНАВІГАЦІЙНА СИСТЕМА (гиперболическая радионавигационная система; hyperbolic radionavigation system; Hyperbelfunknavigationssystem f): сукупність радіоелектронного обладнання, яке встановлюють на кораблі або літаку для визначення його місця перебування за різницею часу надходження імпульсів від декількох пар наземних радіостанцій, які синхронно працюють, координати яких відомі. Лінії з однаковою різницею часу надходження сигналів від кожної пари станцій (гіперболи) фіксуються на спеціальних картах. Місцем перебування об'єкта буде точка перетину гіпербол. 6.

ГІПЕРБОЛІЧНА СІТКА ІЗОЛІНІЙ (гиперболическая сетка изолиний; hyperbolic grid of isolines; Hyperbelgitter der Isolinien fpl): сітка ізоліній, яка відповідає виміряному навігаційно-геодезичному параметру різниць віддалей від рухомого об'єкта до двох опорних пунктів (базисних станцій гіперболічної системи). їх наносять на планшет певного м-бу на віддалі 3-4 см. Обчислення і побудову Г. с. і. виконують: за попередньо побудованими сітками ізоліній стадіометричними відносно обох фокусів гіпербол; за координатами точок гіпербол; за точками перетину гіпербол з прямими, паралельними до однієї з головних осей. 6.

ГІПОЦЕНТР ЗЕМЛЕТРУСУ (гипоцентр землетрясения; earthquake centrum; Hypozentrum n des Erdbebens n): див. Вогнище (фокус) землетрусу. 4.

ГІПСОМЕТРИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ

(гипсометрическая окраска; hypsometric painting; hypsometrisches Farben n): забарвлення на карті гіпсометричних ступенів згідно з прийнятою шкалою кольорів. Г. з. суттєво підвищує сприйняття зображення рельєфу на картах, а тим самим підвищує їх читаність. 5.

ГІПСОМЕТРІЯ (гипсометрия; hypsometry; Hypsometrie f): розділ геодезії, який вивчає методи вимірювання висот точок на земній поверхні над прийнятим рівнем (рівневою поверхнею, що проходить через початок відліку) і відображення на карті рельєфу земної поверхні. 17.

ГІПСОТЕРМОМЕТР (гипсотермометр; hypsothermometer; Hypsothermometer п):

прилад для визначення висоти точки

н.р. м. за температурою пари води під час

їїкипіння. Пружність пари майже дорівнює зовнішньому тиску повітря. Вимірявши температуру пари, визначають її пружність. Користуючись залежністю атмосферного тиску від висоти, знаходять висоту точки, яка відповідає виміряній пружності пари. Г. складається з кип'ятильника, залитого дистильованою водою та встановленого над спиртовим пальником. У верхній його частині закріплюють термометр зі шкалою, яка дає змогу відлічувати температуру з точністю до 0,01°. Термометр закріплюють так, щоб пара мала доступ до всієї його поверхні. Для обчислення висоти точки використовують формулу Лапласа:

Я2 - Я, = 18400 \g{P[ /р2 )(1 + at) х х(1 + 0,378[е/р])(1 + 0,026 cos 2(р) х

реднє арифметичне відношення пружності водяної пари до тиску повітря; (р - широта місця спостережень; Н = (Я, +Н2)/2 - сер. арифметична висота.

На точність результатів обчислень впливає точність вимірювання тиску р і темпера-

тури t, найменше - точність вимірювання вологості є і сили ваги. Для менш точних обчислень користуються спрощеною формулою

Н = 16000(1 + at)(P[ - р2)(Рі + р2). 1. ГІРОКОМПАС (гирокомпас; gyrostatic

compass; Gyrokompa/3 m): прилад із гіроскопічним чутливим елементом для гіро- с к о п і ч н о г о с п о с о б у в и з н а ч е н н я астрономічного азимута заданого напряму. 14.

ГІРОКУРСОВКАЗІВНИК (гирокурсоуказатель; gyro-course detector; Gyrorichtungsanzeiger m): прилад наземної навігації, який видає інформацію у вигляді курсового кута і дає змогу орієнтувати автомобіль, на якому він установлений, в потрібному напрямі. Головна вісь його гіроскопа зберігає зорієнтований напрям, але автоматично не встановлюється в площині меридіана, тому Г. інколи наз. гіронапівкомпасом. Середня похибка в орієнтуванні за допомогою гірокурсовказівника - 5% пройденого шляху або в кутовій мірі ~3°. 7.

ГІРОСКОП (гироскоп; gyroscope; Gyroskop n): швидкообертове тверде тіло, вісь обертання якого може змінювати свій напрям у просторі. В гіроскопічних пристроях Г. - це зазвичай закріплений у кардановому почепі ротор симетричної форми, що обертається навколо осі симетрії. Г. застосовують у теодолітах гіроскопічних, навігаційних приладах, системах автономного руху літаків, ракет тощо. Є дві основні властивості Г.: властивість стабілізації, яка полягає в тому, що коли на Г. не діють зовнішні сили, то його головна вісь зберігає незмінним (стабілізує) свій напрям у світовому просторі; властивість прецесії, яка полягає в тому, що під дією зовнішніх сил Г. обертається навколо точки почепу, намагаючись сумістити найкоротшим шляхом вектор кінематичного моменту з вектором моменту зовнішніх сил. Термін Г. ввів 1852 франц. фізик JI. Фуко, який так назвав свій прилад для лабораторних досліджень добового обертання Землі. В цьому приладі основною частиною

був швидкообертовий маховик-ротор. Прикладами гіроскопічних пристроїв є вібраційні, лазерні, ядерні Г. Досі визначено понад сто фізичних явищ і принципів, на основі яких можна опрацьовувати гіроскопічні прилади і системи, серед них і прилади гіроскопічного орієнтування. 5; 14.

ГІРОСКОПІЧНИЙ ЕФЕКТ ПІД ЧАС АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (гироскопический эффект при аэрофотосъемке; gyroscopic effect when aerial survey; gyroskopischer Effekt m wahrend der Luftbildaufnahmef): властивість гіроскопа зберігати незмінним положення своїх осей; використовується для утримування курсу літака під час прокладання аерофотознімальних маршрутів, стабілізації положення прикладної рамки аерофотоапарата на маршруті паралельно до лінії горизонту, визначення та фіксації кутів нахилу знімка в момент фотографування, визначення кутових швидкостей та прискорень. 8.

ГІРОСКОПІЧНИЙ СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ АСТРОНОМІЧНОГО АЗИМУТА (гироскопический способ определения астрономического азимута; gyroscopic methodfor determination of astronomical azimuth; gyroskopisches Verfahren n derBestimmung f des astronomischen Azimuts n): у

теодоліті гіроскопічному спостерігають в окулярі автоколіматора зображення штрихів його шкали і синхронно з азимутальним рухом чутливого елемента обертають (гідують - супроводжують чутливий елемент) за допомогою редуктора алідаду і корпус гіроблока. Разом з корпусом гіроблока обертають кінці струмопроводів і верхній затискач торсійної стрічки. Так запобігають їх закручуванню під час руху чутливого елемента. На підході до точок реверсії рух чутливого елемента сповільнюється, зупиняється та змінюється на зворотний. В момент зупинки чутливого елемента беруть відлік горизонтального круга в допоміжний окуляр. У протилежній точці реверсії так само беруть відлік. За цими відліками обчислюють відлік Nccp. Далі спрямовують зорову трубу теодоліта

вздовж лінії, азимут якої визначають, і беруть відлік М горизонтального круга. Астрономічний азимут лінії, визначений гіротеодолітом, обчислюють за формулами:

« = «гір + Л ; «гір - М ~N 0>

N0=N^+AN;

AN = сР0,

де а - астрономічний азимут лінії; агір - азимут за гіроскопом; А - поправка гіротеодоліта, яка визначається порівнянням астрономічного а та гіроскопічного агір азимутів еталонної сторони А = а*-агір; М - відлік горизонтального круга при спрямуванні труби на кінцеву точку лінії, для якої визначають азимут; N0 - відлік горизонтального круга, який відповідає кінцевому положенню рівноваги вимушених коливань чутливого елемента; N - відлік горизонтального круга, який відповідає середньому положенню динамічної рівноваги чутливого елемента і обчислюється за відліками в чотирьох точках реверсії; AN - поправка за нуль-пункт торсіона; с - коефіцієнт, який характеризує закручування торсіона гіромотора (визначається за відліками в точках реверсії і задається в паспорті гіротеодоліта); Р0-положення нульпункту, яке визначається за відліками шкали автоколіматора в точках реверсії. Значення /Vcep знаходять за формулами:

с змінюється залежно від широти. Якщо в точці з широтою <р0 цей коефіцієнт визначений і дорівнює с0, то в точці з широтою <р, коефіцієнт с, обчислюють за формулою С, _=-c0cos<p,cos<p0

Перехід від астрономічного (X до геодезичного СХГ азимута здійснюють за формулою аг =а + 8, де д - поправка за відхилення прямовисної лінії. Для переходу до дирекційного кута а лінії треба геодезичний азимут ССТ виправити поправкою у за зближення меридіанів та поправкою (5| 2 - за кривину зображення геодезичної лінії на площині в проекції Ґавсса-Крюгера:

а = аг - у +5,2 =а + 8 -у +5,2.

Для коротких ліній поправки можна не враховувати. 7.

ГІРОСТАБІЛІЗАТОР (гиростабилизатор; gyrostabilizer; Gyrostabilisator т):

система, в якій компенсуються збурювальні моменти, що діють на рамки гіроскопа. Залежно від кількості осей стабілізації є одновісні або двовісні Г. 8.

ГІРОСТАБІЛІЗОВАНА ПЛАТФОРМА

(гиростабилизированная платформа; gyro-stabilized platform; gyrostabilisierter Wagen m): платформа, кутове положення якої відносно заданих напрямів підтримується незмінним за допомогою гіроскопів та допоміжних засобів. Тут використовується властивість гіроскопа зберігати початкове, задане йому кутове положення. 6.

ГІРОТЕОДОЛІТ (гиротеодолит; gyrotheodolite; Gyrotheodolit т): див. Теодоліт гіроскопічний. 14.

N , _ п2 + щ . N , _ п3 + щ

де п{, п2, Щ, п4 - відліки в точках реверсії. Коефіцієнт с визначають з точністю не нижче ОД":

с= 40 -(N'3-N;)-(N'2-N;) Ж (N'3-N;)+(N'2-N;)

Цією формулою рекомендується користуватись, якщо амплітуда коливань чутливого елемента менше 20'. Значення коефіцієнта

ГІРСЬКА ПОРОДА (горная порода; rock (geological material); Gestein n, Felsen m, Fels m)\ природна сукупність мінералів більш-менш постійного мінерального і хемічного складу, що є окремим геологічним тілом у земній корі. За умовами утворення Г. п. поділяються на магматичні, осадові та метаморфічні. 4.

ГІРСЬКИЙ ТИСК (горное давление; rock pressure; Bergdruck m): сили, які характеризують порушення рівноваги напружено-

го стану всередині гірського масиву внаслідок виймання гірських порід і спрямовані в бік виробки. 4.

ГІСТЕРЕЗИС (гистерезис; hysteresis;

Hysterese f): спостерігається у тих випадках, коли стан тіла визначається зовнішніми умовами не тільки в цей, а й у попередні моменти часу. Розрізняють пружний, магнетний, діелектричний та електричний Г. Напр., пружний Г. - відставання в часі розвитку деформації пружного тіла від напруження. Явище Г. враховують під час виготовлення чутливих пружних систем сучасних гравіметрів. 14.

ГІСТОГРАМА (гистограмма; histogram; Gistogramm т): графічне зображення статистичного ряду розподілу, в якому по осі абсцис відкладають інтервали і на довжині інтервалу будують прямокутник, площа якого дорівнює відповідній частоті. Для побудови Г. треба частоту кожного інтервалу поділити на його довжину і отримане число прийняти за висоту прямокутника. 20.

ГЛИБИНА ГОСТРОСТІ (глубина резкости; intensity of sharpness; Scharfentiefe f):

величина зміщення фокальної площини об'єктива, коли гострість оптичного зображення майже не змінюється. Деколи Г. г. наз. глибиною зображуваного простору. 5.

ГЛИБИНА ПОТОКУ (ОЗЕРА) (глубина потока (озера); depth of stream (lake); Stromtiefe (Seetiefe)f): вертикальна віддаль від вільної поверхні потоку до дна або віддаль у площині живого перерізу водотоку від вільної поверхні потоку до дна; вертикальна віддаль від поверхні води до дна потоку (озера). 4.

ГЛИБИНА РІЗКОСТІ ОБ'ЄКТИВА (глубина резкости объектива; intensity of the object-glass sharpness; Schcirfentiefe des

Objektives n): границя допустимого переміщення площини зображення, в межах якої об'єктивом будується майже різке зображення різновіддалених предметів. Г. р. о. збільшується зі зменшенням фокусної відстані і відносного отвору об'єктива, а також зі збільшенням віддалі до площини різкого наведення. 3.

ГЛИБИНОМІР (глубиномер; device for measurements of depth; Tiefenmesser m):

прилад для вимірювання глибини річок, озер і морів. Здебільшого використовують ехолот, принцип дії якого грунтується на локації дна ультразвуковою хвилею. Генератор та приймач ультразвукових коливань закріплюють на кораблі нижче ватерлінії. Похибка вимірювання 0,1-0,2 м, яка для невеликих глибин практично не залежить від глибини водоймища. 1.

ГЛОБАЛЬНА НАВІГАЦІЙНА СУПУТНИКОВА СИСТЕМА (глобальная навигационная спутниковая система; Global Navigation Satellite System; globales Satelitensystem nfiir Navigation f): див. ГЛОНАСС. 9.

ГЛОБАЛЬНА ПОЗИЦІЙНА СИСТЕМА (глобальная система местоопределения; Global Positioning System; globales Positionssystem (GPS) n): супутникова paдіогеодезична система, призначена для ефективного розв'язання комплексу навігаційних та геодезичних задач у деякій єдиній загальноземній просторовій геоцентричній системі відліку, як в оперативному, так і в неоперативному режимі. Геодезичне застосування Г. п. с. в неоперативному режимі, порівняно з традиційними наземними методами, суттєво скорочує затрати часу і коштів, підвищує точність координатних визначень, полегшує роботу спостерігача, не залежить від метеорологічних умов і часу доби, має інші важливі переваги, але вимагає певної видності неба для вільного приймання супутникових радіосигналів та використання комп'ютерів і спеціальних пакетів програм для обчислення спостережень. Г. п. с. складається з трьох сегментів: космічного, контрольного та користувачів.