Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

допомогою кіпрегеля відносно пунктів основи знімальної. Горизонтальні проекції ліній відкладають у м-бі карти за допомогою вимірювача та лінійки поперечного м-бу або масштабних лінійок, що закріплені на лінійці кіпрегеля. Висоти точок визначають методом нівелювання тригонометричного за допомогою кіпрегеля. В полі зарисовують рельєф та ситуацію. Однак деякі умовні знаки не викреслюють, а замінюють відповідними підписами. Перед початком знімання місцевості створюють знімальну основу. Методи її побудови різні, залежно від характеру місцевості та м-бу знімання. 12.

ЗНІМАННЯ МІСЦЕВОСТІ (съемка местности; terrestrial survey; Landaufnahme f): польові та камеральні роботи, які виконують для складання карт земної поверхні. Для 3. м. створюють планову і висотну основу знімальну. 12.

ЗНІМАННЯ МІСЬКЕ (городская съемка; urban survey; Stadtaufnahme j): знімання місцевості на території міст для опрацювання проектів планування і забудови, реконструкції, благоустрою, озеленення тощо. 1.

ЗНІМАННЯ МОРСЬКЕ ҐРУНТОВЕ

(морская грунтовая съемка; marine soil surveying; Seegrungaufnahme f): морські гідрографічні роботи, які виконують для одержання карт грунтів на дні моря. 6. ЗНІМАННЯ МОРСЬКЕ ТОПОГРАФІЧНЕ (морская топографическая съемка; marine topographic surveying; topographischeSeeaufnahmef): знімання топографічне, яке виконують у шельфових зонах, оформляють у вигляді карт морських топографічних. Ці топографічні карти всіх м-бів мають відповідати вимогам нормативних документів. 6.

ЗНІМАННЯ ОКОМІРНЕ (глазомерная съемка; eye survey; (съемка глазомерная; eye survey) Augenmafiaufnahmef): спрощене знімання місцевості, що полягає у використанні приблизних методів, а саме: віддалі вимірюють кроками або визначають окомірно; планшетку орієнтують ком-

пасом, а напрями прокреслюють за допомогою лінійки візирної. 3. о. виконують під час інженерних розвідувальних робіт для отримання приблизного плану місцевості за короткий час. 3. о. використовують для ознайомлення з місцевістю, на якій планується будівництво, а саме: для складання організаційного плану. 12.

ЗНІМАННЯ ПІДЗЕМНЕ (подземная съемка; underground survey; unterirdische Aujhahmej): знімання підземних об'єктів (тунелі, канали, підземні переходи, підвали, печери) для врахування їх просторового положення під час проектування поверхневого та підземного будівництва. 1. ЗНІМАННЯ ПІДЗЕМНИХ КОМУНІКАЦІЙ (съемка подземных коммуникаций; underground utilities survey; Aufnahmef der unterirdischen Kommunikationen f pi): знімання інженерних мереж та інженерного обладнання для опрацювання проектів їх розширення і реконструкції, врахування їх положення під час будівельних робіт. 1. ЗНІМАННЯ РАДІОЛОКАЦІЙНЕ (радиолокационная съемка; radar-tracking survey; Aufnahme f mit dem Funkgerat n):

отримання зображення за допомогою відбитих радіопроменів. Для 3. р. використовують системи, в яких є: особливі синтезовані антени (передавальна і приймальна), перетворювач відбитих сигналів із розгортанням їх на екрані електроннопроменевої трубки, пристрій для реєстрації отриманої інформації. Радіолокаційні станції кругового обзору формують широку діаграму спрямованості у вертикальній та вузьку - в азимутній площинах і мають низьку роздільну здатність. Радіолокаційні станції бічного огляду дають зображення місцевості у вигляді смуг, паралельних лінії лету. Роздільна здатність цих станцій становить близько 5 м на місцевості. Особлива властивість 3. р. полягає в тому, що радіопромені легко проходять через атмосферу незалежно від її „оптичної прозорості". За допомогою 3. р. складено карту Венери, яка має непрозору (непрохідну) для оптичних променів атмосферу.

Використовують у геології, для вивчення ґрунтів, у гляціології в геофізичних спостереженнях, для створення дрібномасштабних карт тощо. Метод застосовується для картографування планет. 8.

ЗНІМАННЯ ТАХЕОМЕТРИЧНЕ {тахеометрическая съемка; tacheometric survey; Tacheometeraufhahme f): знімання місцевості за допомогою тахеометра. У 3. т. планове положення точок визначають полярним способом відносно пунктів основи знімальної, віддалі вимірюють віддалеміром нитковим, а горизонтальні кути - тахеометром. Висоти точок визначають нівелюванням тригонометричним.Якщо для 3. т. застосовують тахеометри номограмні, то за допомогою спеціальних номограм, відлічуючи рейку, отримують горизонтальну віддаль та перевищення. Якщо вимірювання віддалей до пікетів виконують світловіддалеміром, то таке 3. т. наз. електронним. Дані знімання записують у тахеометричному журналі, а в електронному зніманні заносять у накопичувач інформації. На кожній станції викреслюють зарис. Якщо до електронного тахеометра під'єднано портативний комп'ютер із відповідним пакетом програм, то за результатами знімання

вполі отримують карту ділянки в ком- п'ютерному варіанті. За даними журналу

вкамеральних умовах складають карту ділянки місцевості. 12.

ЗНІМАННЯ ТЕПЛОВІЗІЙНЕ (тепловизорная съемка; termovisor survey; Thermalaufnahmef): визначення розташування споруд, археологічних пам'яток, підземних комунікацій тощо за допомогою тепловізійних камер, що фіксують наявність температурного поля, випромінюваного наземним або підземним об'єктом. 1.

ЗНІМАННЯ ТОПОГРАФІЧНЕ (топографическая съемка; topographic survey; topographische Aufnahmef): комплекс робіт для отримання оригіналу карти топографічної. Для виконання З.т. створюють основу знімальну: висотну і планову. Звичайно точки висотної основи збігають-

ся з точками планової основи. 3. т. поділяють на: знімання фототопографічне, знімання мензульне,знімання тахеометричне. 12.

ЗНІМАННЯ ФОТОТЕОДОЛІТНЕ (ФО-

тотеодолитная съемка; terrestrial photograph survey; Phototheodolitaufnahme f):

комплекс польових та камеральних робіт, у результаті яких отримують карту об'єкта. Фотографування виконують за допомогою фототеодоліта. Опрацювання знімків здійснюють одним з методів:

аналітичний - знімки вимірюють на стереокомпараторі, а координати точок об'єкта обчислюють на комп'ютері за відомими формулами; найзручніше використовувати автоматизовані стереокомпаратори, приєднані до ЕОМ; аналоговий - отримання просторових ко-

ординат точок об'єкта, побудова карт або планів реалізується на стереофотограмметричних приладах (напр., стереопланіграф, технокарт, стереоавтограф); графічний - отримання просторових координат точок об'єкта реалізується графічним розв'язанням прямої або оберненої фотограмметричної засічки. Основні процеси 3. ф.: вибір фотостанцій (точок, з яких буде виконуватись фотографування об'єкта), польові геодезичні роботи (визначення координат фотостанцій та контрольних точок на об'єкті, вимірювання довжин базисів фотографування тощо), фотографування об'єкта, камеральне фотограмметричне знімання контурів і рельєфу. Останній вид робіт найчастіше виконується на стереофотограмметричних приладах оптико-механічного типу (напр., на стереоавтографі).

Синхронне 3. ф. - особливий різновид знімання, коли фотографування виконують двома фотокамерами, що синхронно працюють. 8.

ЗНІМАННЯ ФОТОТОПОГРАФІЧНЕ

(фототопографическая съемка; phototopography survey; topographische Photoaufnahmef): залежно від технічних засобів і технологій існують такі фотограмметрич-

ні способи знімання: аерофототопографічний, наземний фототопографічний, комбінований. Аерофототопографічний поділяють на контурно-комбінований та стереотопографічний.

Уконтурно-комбінованому способі контурну частину карти отримують у камеральних умовах найчастіше у вигляді фотоплану; рельєф зарисовують безпосередньо в польових умовах, використовуючи мензульне або тахеометричне знімання. Часто цей спосіб наз. „знімання рельєфу на фотоплані". Застосовувався для картографування залісених рівнинних або плоскорівнинних районів.

Устереотопографічному способі і контури, і рельєф „знімають" у камеральних умовах, використовуючи стереопару. Основні процеси цього способу: аерофотознімання, дешифрування знімків та польова планово-висотна прив'язка знімків, згущення знімальної мережі (найчастіше способом фототріангуляції), знімання контурів та рельєфу на стереофотограмметричних приладах. Застосовується для картографування різних за рельєфом та контурною насиченістю територій.

Наземний фототопографічний спосіб ґрунтується на фотографуванні території з точок земної поверхні за допомогою фототеодоліта. Часто цей спосіб наз. зніманням фототеодолітним.

Комбінований спосіб ґрунтується на поєднанні фототеодолітного та аерофототопографічного знімання. Фототеодолітні знімки переважно використовують для згущення опорної мережі (отримання координат опорних точок), натомість знімання контурів та рельєфу виконується на стереофотограмметричних приладах з використанням аерофотознімків. Особливою операцією тут є ідентифікація опорної точки, що зобразилася на фототеодолітному знімку, з цією ж точкою, що зобразилась на аерофотознімку. Спосіб деколи застосовується для картографування гірських територій. 8.

ЗНІМКИ МАКЕТНІ {макетные снимки; analytical {model) images; Entwurf m des Lichtbilds n): сукупність обчислених плоских прямокутних координат точок для заданої математичної моделі знімка. Найчастіше вважають, що 3. м. - ідеальна проекція центральна. Тоді за відомими елементами внутрішнього орієнтування фотознімка та елементами зовнішнього орієнтування фотознімка, просторовими координатами точок місцевості (об'єкта) і за формулами колінеарного зв'язку точок знімка та місцевості обчислюють плоскі прямокутні координати точки знімка. 8.

ЗОБРАЖЕННЯ ЕЛІПСОЇДА НА ПОВЕРХНІ КУЛІ (отображение эллипсоида на поверхности шара; representation of the earth ellipsoid upon a sphere; Ellipsoidabbildungf an der Kugel f): у картографії математичній використовують спосіб подвійного зображення, тобто спочатку поверхню еліпсоїда зображують на кулі, після цього поверхню кулі зображують на площині. Рівняння 3. е. на п. к. у загальному вигляді такі: <р' = /,(<р,Л); Я' = /2(<р,Я), де ер, Лі (р\ Я' - відповідно геодезичні (на еліпсоїді) і сферичні (на кулі) координати, /і іfi - однозначні, неперервні та незалежні функції. Зображення буде найпростішим (ф' = (р, Я' = Я), коли широти і довготи

еліпсоїда і кулі рівні, при цьому нехтують величиною полярного стиснення еліпсоїда. Радіус кулі R отримують найчастіше за умови, що поверхня кулі дорівнює поверхні еліпсоїда або об'єм кулі дорівнює об'єму еліпсоїда. Використовуються також у картографії зображення еліпсоїда на поверхні кулі рівнокутне, зображення еліпсоїда на поверхні кулі рівновелике, зображення еліпсоїда на поверхні кулі рівнопроміжне.

У багатьох способах 3. е. на п. к. дотримуються умови збіжності центрів еліпсоїда і кулі та площин їх екваторів, а отже й збіжності їх осей обертання. Паралелі еліпсоїда зображуються паралелями кулі;

Тут R - радіус кулі; MiN-радіуси кривини меридіана і першого вертикала в даній точці еліпсоїда; е і а - ексцентриситет і велика піввісь еліпсоїда; а - коефіцієнт пропорційності довгот; с - стала інтегрування; <р' і (р - сферична широта на поверхні кулі та геодезична на поверхні еліпсоїда.

Наближене значення (р' з точністю 0,01' 3. е. на п. к. р. для еліпсоїда Красовськош можна отримати за формулою:

(р' = (р - A sin 2(р + В sin 4<р,

де А = 692,23', В = 0,96", в якій враховані члени з е4. Ця формула забезпечує потрібну точність переходу з еліпсоїда на поверхню кулі для проекцій подвійного зображення. Найбільша різниця між еліпсоїдними (геодезичними) і сферичними широтами становить близько 11' на паралелі, широта якої 45°. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ ЕЛІПСОЇДА НА ПОВЕРХНІ КУЛІ РІВНОПРОМІЖНЕ [равнопромежуточное отображение эллипсоида на поверхности шара; equidistant representation of the earth ellipsoid upon a sphere; abstandstreue Ellipsoidabbildungfan der Kugel): виконується за умови, що один із м-бів уздовж напрямів головних а або b - стала величина. Позаяк тут головні масштаби збігаються з м-бами вздовж меридіана т і паралелі п, то 3. е. на п. к. р. може бути як уздовж меридіана, так і вздовж паралелі.

3. е. на п. к. р. уздовж меридіана буде за умови

де R - радіус кулі; С — стала інтегрування, яка з урахуванням сказаного у ст. „Зображення еліпсоїда на поверхні кулі" дорівнює нулеві; s — довжина дуги ме-

ридіана від екватора до паралелі з широтою (р, яку можна обчислити за формулою:

псоїда. Радіус кулі R визначають за умови рівності довжин дуг меридіанів від екватора до полюсів еліпсоїда і кулі. Для еліпсоїда Красовського тут R = 6367558 м.

3. е. на п. к. р. уздовж паралелі буде за умови

+ -8e4sin4<p + ...)cos^.

Залежно від коефіцієнта пропорційності а, радіуса кулі R і широти заданої паралелі (р можна отримати різні зображення вздовж паралелі. Якщо припустити, що широти екватора еліпсоїда і кулі дорівнюють нулеві, тобто (р"=(р0 =0, широти полюсів кулі та еліпсоїда дорівнюють відповідно 90° і Я * = Я , то а = l,R кулі до-

рівнює великій півосі еліпсоїда а. Тому

У геодезичній літературі доводять, що широта (рm цього зображення є зведеною широтою и і максимальна різниця між (р і ер" становить 5'46" на широті 45°. 5.

Тут R - радіус кулі; MiN-радіуси кривини меридіана і першого вертикала в даній точці еліпсоїда; е і а - ексцентриситет і велика піввісь еліпсоїда; а - коефіцієнт пропорційності довгот; с - стала інтегрування; <р' і (р - сферична широта на поверхні кулі та геодезична на поверхні еліпсоїда.

Наближене значення (р' з точністю 0,01' 3. е. на п. к. р. для еліпсоїда Красовськош можна отримати за формулою:

(р' = (р - A sin 2(р + В sin 4<р,

де А = 692,23', В = 0,96", в якій враховані члени з е4. Ця формула забезпечує потрібну точність переходу з еліпсоїда на поверхню кулі для проекцій подвійного зображення. Найбільша різниця між еліпсоїдними (геодезичними) і сферичними широтами становить близько 11' на паралелі, широта якої 45°. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ ЕЛІПСОЇДА НА ПОВЕРХНІ КУЛІ РІВНОПРОМІЖНЕ [равнопромежуточное отображение эллипсоида на поверхности шара; equidistant representation of the earth ellipsoid upon a sphere; abstandstreue Ellipsoidabbildungfan der Kugel): виконується за умови, що один із м-бів уздовж напрямів головних а або Ь - стала величина. Позаяк тут головні масштаби збігаються з м-бами вздовж меридіана т і паралелі п, то 3. е. на п. к. р. може бути як уздовж меридіана, так і вздовж паралелі.

де R - радіус кулі; С — стала інтегрування, яка з урахуванням сказаного у ст. „Зображення еліпсоїда на поверхні кулі" дорівнює нулеві; s — довжина дуги ме-

ридіана від екватора до паралелі з широтою (р, яку можна обчислити за формулою:

рівності довжин дуг меридіанів від екватора до полюсів еліпсоїда і кулі. Для еліпсоїда Красовського тут R = 6367558 м.

3. е. на п. к. р. уздовж паралелі буде за умови

п = а-Rcosq)"Ncos(p

звідки

cos (р" = а N cos (р R

а з урахуванням

N =

1-е2 sin2<p розкладеного в ряд, матимемо

+ -8e4sin4<p + ...)cos^.

Залежно від коефіцієнта пропорційності а , радіуса кулі R і широти заданої паралелі (р можна отримати різні зображення вздовж паралелі. Якщо припустити, що широти екватора еліпсоїда і кулі дорівнюють нулеві, тобто (р"=(р0 = 0 , широти полюсів кулі та еліпсоїда дорівнюють від-

У геодезичній літературі доводять, що широта (рm цього зображення є зведеною широтою и і максимальна різниця між (р і ер" становить 5'46" на широті 45°. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ ЕЛІПСОЇДА НА ПОВЕРХНІ КУЛІ СФЕРИЧНЕ {сферическое изображение эллипсоида на поверхности шара; spherical representation of ellipsoid on a sphere; sphiirische Ellipsoidabbildungfan der Kugelf): див. Визначення координат на еліпсоїді геодезичними засічками. 17.

ЗОБРАЖЕННЯ КАРТОГРАФІЧНЕ

(картографическое изображение; cartographical representation; kartographische Darstellungf): основна частина змісту будьякої карти; сукупність відібраних (генералізованих) даних про різноманітні об'єкти і явища, їх розміщення, властивості, зв'язки та ін., що подані на картах за допомогою відповідних картографічних умовних знаків. Комплекс елементів 3. к. на різних картах різний (напр., 3. к. загальногеографічної і тематичної карт), що залежить від їх м-бів, призначення, специфіки тощо. 3. к. складається з фізико-географічних (гідрографія, рельєф, рослинність, ґрунти тощо) і соціально-економічних (населені пункти, шляхи сполучення і лінії зв'язку, промислові і соціально-економічні об'єкти, історичні пам'ятники тощо) об'єктів. 5. ЗОБРАЖЕННЯ НАПІВТОНОВЕ (полутоновое изображение; halftone image; Halbtonabbildung f): помірна, поступова зміна інтенсивності одного й того ж кольору або світлотіні певної частини малюнка. В картографічній практиці 3. н. використовується для світлотіньового зображення рельєфу відмиванням на спеціальному напівтоновому оригіналі. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ ПЕРЕБИВНІ САМОНАКЛЕЮВАНІ (самоприклеивающиеся переводные изображения; transferable selfpasted images; selbstklebende Darstellungen fpl): різного кольору графічні зображення букв, цифр, умовних знаків та їх сполучень, надруковані за допомогою друку трафаретного на плоскій полімерній основі, покритій клеєм. 3. п. с. можна перебивати притиранням їх до паперу, картону, плівки, знімків під час складання оригіналів карт, оригіналів підписів картосхем тощо. 14.

ЗОБРАЖЕННЯ ПОВЕРХНІ ЕЛІПСОЇДА (КУЛІ) НА ПЛОЩИНІ (изображение поверхности эллипсоида (шара) на плоскости; ellipsoid (sphere) representation on the plane; Darstellung f der Ellipsoidoberfldche f (kugeloberflache f ) ): здійснюється за допомогою проекції картографічної. Ці поверхні не можна зобразити на площині без спотворень. Доказом цього є те, що будь-яке безмежно мале коло на поверхні еліпсоїда (кулі) зобразиться в картографічній проекції на площині нескінченно малим еліпсом - еліпсом спотворень. Величини осей цього еліпса в різних точках на площині різні для однакового значення радіуса елементарного кола, а це означає, що м-б зображених довжин залежить не тільки від координат (розташування) точки, але й від напряму в цій точці. Виділяють такі м-би: головний м-б (див. Напрями головні в картографічній проекції), масштаб довжин частинний, масштаб площ частинний. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ ПРИХОВАНЕ (скрытое изображение; latent image; verheimliche Darstellungenf): утворене внаслідок поглинання світла мікрокристалами галогенідів срібла і хемічної реакції в ньому. Реакція фотолізу броміду срібла має такий вигляд:

AgBr + hv = Ag° + Br.

3. п., яке складається з атомів срібла, утворюється біля т. зв. центрів світлочутливості. Під дією світла на кожний кристал галогенного срібла в ньому утворюються вільні електрони, які ніби вловлюються йонами срібла біля центрів світлочутливості. Утворений атом срібла розташовується на поверхні частинки центра світлочутливості і збільшує її розміри, що своєю чергою сприяє здатності захоплювати вільні електрони і росту частини 3. п. 3.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ВІДМИВАННЯМ (изображение рельефа отмывкой; relief brush-shading representation; Reliefdarstellung f durch Abwaschung f):

півтонове зображення рельєфу, виконане методом відмивання. Застосовують здебільшого для зображення на картах

рельєфу горбкуватої і гірської місцевості земної поверхні. Виконується на блідоголубих копіях, одержаних зі складального оригіналу, на твердій основі. На цих копіях наносяться основні структурні лінії рельєфу (вододіли, осі долин тощо), які є основою для відмивання. Високогі- р'я і скелясті ділянки зображаються за допомогою відповідних пер. 3. р. в. тепер здебільшого виконують фотомеханічним способом (див. Фоторельєф). 5.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ГІПСОМЕТРИЧНЕ (гипсометрическое изображениерельефа; hypsometric representation ofrelief; hypsometrische Relief darstellungf):

зводиться до пошарового зафарбування висотних ступенів відповідними для них кольорами або їх відтінками. Піонером цього способу вважають австр. картографа Ф. Гауслаба, який 1854 запропонував шкалу відтінків для коричневого кольору, де ступені висот розташовані за правилом: що стрімкіше, то темніше. Російський картограф Ю. Семашко в 90-х роках XIX ст. запропонував, по суті, протилежний підхід, а саме: що вище, то світліше. Застосовується переважно на дрібномасштабних картах. Деколи для наочнішого зображення рельєфу додається відмивання. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ НА КАРТАХ

(іизображение рельефа на картах; representation of the relief on the maps; Reliefabbildungf auf'der Karten f pi): важливе, але водночас важке завдання, оскільки треба показати на площині об'ємні форми, тобто об'єкти, які, крім планових, характеризуються ще й висотними даними, залежними від аплікат. Розглядаються такі прийоми 3. р. на к.: перспективний, пластичний (штриховий, відмивання), пошарове зафарбовування, за допомогою висотних позначок і горизонталей та певних умовних позначень для зображення окремих форм рельєфу, стереоскопічні способи. 5. ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ПЕРСПЕКТИВНЕ (перспективное изображение рельефа; pepspective representation of the relief; perspektive Relief darstellungf): прийом,

за допомогою якого рельєф зображується на карті так, як його бачить спостерігач, зазвичай це той, хто створює карту. Прийом наочний, але суб'єктивний, не сприяє оцінці висот на карті. Застосовувався з XVI до початку XIX ст. Зараз 3. р. п., але значно збагачене, застосовується на геоморфологічних та деяких інших картах. Для основних типів рельєфу розроблено наочні перспективні позначення. Спрощено використовується у картах-ілюстраціях, газетах, журналах та ін. популярних виданнях. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ СВІТЛОТІНЬОВИМИ ГОРИЗОНТАЛЯМИ (изображение рельефа светотеневыми горизонталями; representation of relief by lightshadow counter lines; Relief'darstellungf mit den lichtschatigen Hohenlinienfpl): один зі способів тіньової пластики зображення рельєфу на картах, у якому використовують т. зв. горизонталі світлотіньові (інша назва освітлені горизонталі). 5.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ТУШУВАННЯМ (изображениерельефа тушеванием; relief shading representation; Reliefdarstellung f durch Schattirung f): півтонове зображення рельєфу, виконане спеціальним олівцем на шорсткому матеріалі тушуванням. 5.

ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ШТРИХОВЕ (штриховое изображение рельефа; dashed representation of the relief; Reliefdarstellungf durch Schraffenfpi): один зі способів тіньової пластики,який ґрунтується на сприйнятті тіней, що створюють уявлення випуклих і увігнутих (глибинних) форм рельєфу. У цьому способі враховують принцип освітлення місцевості. Вперше метод 3. р. ш. запропонував 1789 саксонський картограф Йоганн Леман (див. Шкала Лемана). 3. р. ш. зводиться до нанесення на карту коротких ліній різної товщини залежно від стрімкості схилу. Штрихи відіграють роль тіні, просвіт між ними - елемент світла. 5.

ЗОВНІШНІЙ ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЗНАК

(внешний геодезический знак; external geodetic point; Vermarkung f des Vermessungspunktes m): споруда над центром геодезичного пункту для забезпечення взаємної видності між пунктами, а також проходження візирного променя на потрібній висоті над поверхнею землі та ін. перешкодами. Є чотири типи 3. г. з.: тур, піраміда геодезична, сигнал геодезичний звичайний і сигнал геодезичний складний. 3. г. з. поділяють на постійні, тимчасові та переносні. Постійні споруджують із металу або залізобетону чи цегли, тимчасові - з дерева, термін їх використання — 8-10 років, у високогір'ї — до 25 років. Переносні знаки встановлюють на час проведення спостережень. Вони переважно металеві. 13.

ЗОДІАК (зодиак; zodiac; Zodiakus т, Zo- diakm): сукупність сузір'їв, розташованих уздовж екліптики, по якій Сонце здійснює свій видний рух упродовж року. Кількість сузір'їв 3. дорівнює кількості місяців у році, тобто 12, а тому кожний місяць позначається відповідними знаком сузір'я, в якому Сонце на той час перебуває (див. Знаки астрономічні). Позаякточка весняного рівнодення безперервно переміщається (приблизно 1° за 70 років), то Сонце тепер кожний місяць перебуває в двох суміжних сузір'ях 3., назви яких залишились попередніми: січень - Водолій, лютий - Риби і т. д.). 5.

ЗОНА ДЛЯ ЗАСЕЛЕННЯ (селитебная зона; residential zone; Zonefur Besiedeln и): частинатериторії населеного пункту призначена для будівництва житла, у якій заборонене будівництво промислових об'єктів. 21.

ЗОНА ЖИТЛОВА (жилая зона; residential zone; Wohnzone J): частина території населеного пункту, що призначена винятково для житла із забороною будівництва в ній промислових об'єктів. 4.

ЗОНА ЗЕМЛЕТРУСУ ЕПІЦЕНТРАЛЬ-

НА (эпицентралъная область землетрясения; epicentre zone of earthquake; Epizentrumszone f des Erdbebens n): проекція вогнища (фокуса) землетрусу на поверхню Землі. 4.

ЗОНА МЕРИДІАННА (меридианная зона; meridional zone; Meridianenzone f): частина поверхні еліпсоїда (кулі), обмежена лініями двох меридіанів, що збігаються в точках земних полюсів. Такі 3. м. використовуються, зокрема, впроєкціїҐавс- са-Крюгера, і розмір їх між межовими меридіанами становить 6 і 3°. Перші використовують для карт м-бів 1:10000- 1:500000, другі - м-бів 1:2000-1:5000. Межові меридіани шестиградусних зон збігаються з меридіанами, що обмежовують із заходу і сходу колони аркушів карти с в і - ту міжнародної м-бу 1:1000000. Номер шестиградусноїзонип = N± 30, де N - но - мер колони; знак „-" враховується для визначення п у східній, знак „+" - у західній півкулях. Оскільки довготи осьових меридіанів першої шестиградусної і першої триградусної зон збігаються і становлять 3°, то осьові меридіани непарних триградусних зон збігаються з осьовими меридіанами шестиградусних зон, а межові меридіани шестиградусних зон - з осьовими меридіанами парних триградусних зон. Довгота осьового меридіана триградусної зони визначається за формулою L0 = 3°п'", де пш - номер триградусної зони; шестиградусної зони - за формулою L0 = 6°nVI- 3°, де пУ! - номер шестиградусної зони. Можна вважати, що Грінвіцький меридіане середнім меридіаном триградусної зони без номера. 5.

ЗОНА РАДІОВИДНОСТІ СУДНА (зона радиовидимости судна; radio-visibility zone of craft; Zone f der Funksichtbarkeit f des Schifts m): простір, у якому є взаємна видність між судном і супутником під час встановлення зв'язку між ними за допомогою вільно поширюваних радіохвиль. Для надійного приймання радіосигналів, а також вилучення великих похибок через вплив атмосферної рефракції треба спостерігати супутники на висоті не менше 10° над горизонтом. 6.

ЗОНА РАДІОВИДНОСТІ ШСЗ (зонарадиовидимости ИСЗ; radio-visibility zone of artificial satellites; Zone f der Satelitenfunksichtbarkeitf): коло на поверхні Землі, в межах якого можна приймати сигнали певного ШСЗ. Сферичний діаметр в 3. р. ШСЗ можна отримати за формулою

sec0/2 = l + H/R,

де Н—висота орбіти ШСЗ; R - радіус земної кулі. Під час руху супутника по орбіті зона радіовидності буде переміщатись, утворюючи на поверхні Землі смугу радіовидності, яка буде зміщуватись на захід унаслідок добового обертання Землі. 6. ЗОНА САНІТАРНА (санитарная зона; sanitary restriction zone; Sanitatszonej): територія, що відділяє промислові підприємства, особливо зі шкідливим виробництвом, розташовані в межах населених пунктів, або громадські будівлі, для зменшення впливу промислових викидів, шуму та ін. негативних чинників. 4.

ЗОНА ТРАНСФОРМУВАННЯ ФОТОЗНІМКА (зона трансформирования фотоснимка; photograph transformation zone; Entzerrungszonefdes Bildes n): частина фотознімка, обмежена двома горизонталями, в межах якої спотворення (лінійні зміщення), зумовлені рельєфом місцевості, не перевищують наперед заданого допуску. 8. ЗОНА ЧІТКОГО БІНОКУЛЯРНОГО ЗОРУ (область четкого бинокулярного зрения; zone ofprecise binocular vision; Zone f der Binokularsehensscharfe f): якщо спостерігач у бінокулярному зорі зафіксував очі на деякій точці так, що паралактичний

кут у ній дорівнює у, то він чітко бачитиме всі інші точки, для яких паралактичний кут відрізняється від у не більше, ніж на jq'.

Щоб розглянути інші точки, які не потрапили в цю зону, спостерігач змінює точку фіксації очей. 8.

ЗОНА ШЕСТИГРАДУСНА (ТРИГРАДУСНА) КООРДИНАТНА (координатная зона шестиградусная (триградусная); coordinate six-degree (tree-degree) zone; Sechsgradzone f (Dreigradzone /)): див. Проекція Ґавсса-Крюґера; Смуга меридіанна. 17.

ЗОНД ФАЗОВИЙ (фазовый зонд; phase sonde; Phasensonde f): син. фазова система; на принципах дії 3. ф. створені радіогеодезичні комплекси, напр., радіогеодезична станція ЦНДІГАІК. 8.

ЗОНДУВАННЯ АТМОСФЕРИ (зондирование атмосферы; exploring of the atmosphere; Sondierung f der Atmosphare f): визначення розподілення температури, вологості, тиску, вітру та ін. параметрів атмосфери. 3. а. можна здійснювати за допомогою: звуку (акустичний спосіб), лазера (оптичний спосіб), радіохвиль, а також радіозондів, літаків, ракет, ШСЗ. 5.

ЗОНУВАННЯ МІСТА (зонирование города; city zoning; Stadtzonierung f): розподіл міської території відповідно до її функціонального використання, господарської та містобудівельної цінності. 4.

ЗОРІ (звезды; stars; Sterne т pi): розташовані за межами Сонячної системи небесні тіла, що випромінюють світло; складаються з сильно нагрітих газів (плазми). Відстань від найближчої зорі (а Центавра) світло проходить за 4,3 світлового року. 3. за яскравістю (блиском) умовно поділяють на зорі від 1-ї до 23-ї величини, а найяскравіші небесні світила мають навіть від'ємні зоряні величини: Сіріус: —1,5, повний Місяць: -12,7, Сонце: -26,7. Неозброєним оком можна бачити 3. до 6-ї величини (близько 6 тис. зір). 10.

ЗОРІ ПОДВІЙНІ (двойные звезды; double stars; Doppelsterne m pi): дві зорі, що обертаються по еліптичних орбітах навко-

ло спільного центра мас під дією сили ваги. За способом спостережень розрізняють: візуально — 3. п., двоїстість яких видна за допомогою телескопа; спектрально - 3. п., які можна виявити з періодичних коливань або роздвоєння спектральних ліній; затемнено - 3. п., що змінюють свій блиск унаслідок затемнення одного компонента 3. п. Для 3. п. можна визначити деякі характеристики орбіт, їх масу і густину. 5.

ЗОРОВА ТРУБА (зрительная труба; telescope; Fernrohr п): оптична система, призначена для візуального спостереження за віддаленими предметами. 3. т. складається із корпусу, об'єктива, окуляра та сітки ниток. Корпус 3. т. виготовляють із латуні або сплавів алюмінію. У ньому є об'єктив з оправою та окуляр. Є: зорові труби астрономічні, зорові труби земні тазорові труби автоколімаційні. У земних 3. т. між сіткою ниток і фокусувальною лінзою вставляють призму Аббе. В автоколімаційних 3. т. (див. Окуляр) замість сітки ниток і призми Аббе встановлена призма Монченка. Першу 3. т. з лінзами, збільшенням у 20 разів, сконструював Ґалілей (1609). Астрономічну трубу і трубу з прямим зображенням запропонував Кеплер (1611), трубу з внутрішнім фокусуванням-Г. Вільд(1908). 14. ЗОРОВА ТРУБА АВТОКОЛІМАЦІЙ-

НА (автоколлимационная зрительная труба; autocollimating telescope; Autokollimationsfernrohr n): зорова труба, візування якою здійснюється на основі автоколімації. 14.

ЗОРОВА ТРУБА АНАЛАТИЧНА (аналлатическая зрительная труба; anallactic telescope; anallaktisches Fernrohr п): зорова труба з віддалеміром нитковим, у якій вершина діастимометричного (вимірного) кута (утворюється візирними променями, що проходять через відцалемірні штрихи) міститься в аналатич- н і й точці, яка розташована біля проекції горизонтальної осі геодезичного приладу на оптичну вісь зорової труби. 14.

ЗОРОВА ТРУБА АСТРОНОМІЧНА (астрономическая зрительная труба; astronomical telescope; astronomisches Fernrohr n): зорова труба оберненого зображення. 14.

ЗОРОВА ТРУБА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (зрительная труба геодезического прибора; telescope of geodetic instrument; Fernrohre n des geodatischen Gerats n): зорова труба, в якій є об'єктив, окуляр і сітка ниток. 14.

ЗОРОВА ТРУБА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ ЛАМАНА (ломаная зрительная труба геодезического прибора; coude (broken) telescope of geodetic instrument; gebrochenes Fernrohre n des geodatische Gerat n): зорова труба геодезичного при- л аду, оптична вісь якої - ламана лінія. 14. ЗОРОВА ТРУБА ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ ПОЗАЦЕНТРОВА (внецентренная зрительная труба геодезического прибора; off-centred telescope of geodetic instrument; exzentrisches Fernrohr n des geodatischen Gerats n): зорова труба геодезичного приладу, площина колімаційна якої не містить вертикальної осі приладу. 14.

ЗОРОВА ТРУБА ЗЕМНА (земная зрительная труба; direct image telescope; Fernrohre n тіїaufrechtemBildn): зорова труба прямого зображення. 14.

ЗОРОВА ТРУБА КВАЗІАНАЛАТИЧНА

(квазианаллатическая зрительная труба; quasianallactic telescope; quasianallaktisches Ferhrohr п): зорова труба геодезичного приладу, в якій аналатична точка майже не зміщується під час перефокусовування. 14.

ЗОРЯНА АСТРОНОМІЯ (звездная астрономия; stellar astronomy; Sternastronomief): див. Астрономія. 10.

ЗОРЯНА ВЕЛИЧИНА (звездная величина; stellar magnitude; Sterngrdfte j)\ міра блиску небесного світила, тобто міра освітленості, що створюється світилом на перпендикулярній до променів площині в місці спостереження. Розрізняють 3. в. візуальну, фотографічну тощо. 10.