Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

КРЕМАЛЬЄРА (кремальера; focusing gear; Fokusierungsschraube J): заст. слово. Див. Гвинт фокусувальний. 14.

КРЕН ЛІТАКА (крен самолёта; aircraft roll; Abdriffwinkel m des Flugzeugs m): якщо під час горизонтального лету поздовжня вісь літака XX та перпендикулярна до неї вісь YYрозташовані в горизонтальній площині, то вертикальна вісь літака ZZ збігатиметься з прямовисною лінією. К. л. - кут, що утворить вісь ZZi3 прямовисною лінією при поперечному нахилі літака. 8.

КРЕН СПОРУДИ (крен сооружения; costruction tilt; Gebaudeneigung f): нахил або злам основних площин усієї споруди під дією нерівномірних осідань без порушення її цілісності та геометричних розмірів. У будівельній практиці розрізняють: крен споруди, який характеризує відхилення його вертикальної осі від прямовисної лінії і визначається в кутовій, лінійній або відносній мірі; крен фундаменту - характеризує відхилення площини його підошви від горизонту і визначається в лінійній або відносній мірі. К. с. визначають різними методами: за допомогою механічних висків, оптичних центрирів, клинометрів; для високих споруд застосовують точніші геодезичні методи: координат, горизонтальних кутів, вертикального проектування, горизонтальних і вертикальних кутів, високоточного нівелювання. 7.

КРЕСЛЕННЯ ВИКОНАВЧЕ (исполнительный чертеж; executive drawing; Vollziehungszeichnung f): схематичне креслення, що відображає фактичні розміри елементів конструкцій, їх відхилення від проектних розмірів, від вертикалі (здебільшого по осях координат), від проектної висоти, а також фактичні розміри, які характеризують збереження форми (напр., діагоналі, кути, радіуси). 1.

КРЕСЛЕННЯ РОЗПЛАНУВАЛЬНЕ

(разбивочный чертеж; layout drawing; Absteckungsrifi m, Absteckungszeichnung f):

схематичний розпланувальний документ об'єктів з лінійно-кутовими величинами і вихідними пунктами для перенесення його на місцевість. 1.

КРИВА ВЕРТИКАЛЬНА (вертикальная кривая; vertical curve; Senkrechtkurvef , Vertikalekreiskurve f): крива, розташована у площині вертикальній, для забезпечення плавного руху транспорту в місцях зламу проектної лінії профілю, видності дороги та зустрічного транспорту. Основні елементи К. в.:

центральний кут вертикальної кривої; я =3,14. 7.

КРИВА ГОРИЗОНТАЛЬНА КОЛОВА

(круговая горизонтальная кривая; circular horizontal curve; waagerechte Kreiskurve f, horizontale Kreiskurve f): крива колова, розташована в горизонтальній площині, що вписується в кутах повороту трас доріг, трубоводів, каналів. Основні елементи К. г. к.: кут повороту ©, радіус кривої R, довжину дотичних, які наз. тангенсом Т, довжину кривої К, довжину бісектриси Б, домір Д обчислюють за формулами:

Т = Rtg(Q/і), К = R, 0 ° я

180°

£ = ^ - = *(sec(0/2)-l); Д = 2Т-К. бК

КРИВА КОЛОВА (круговая кривая; circular curve; Kreiskurve f): крива сталого радіуса. 1.

КРИВА ПАРАБОЛІЧНА (параболическая кривая; parabolic curve; Parabelkurve f): крива, що є частиною параболи. 1.

КРИВА ПЕРЕХІДНА (переходная кривая; transition curve; Ubergangskurve f): крива змінного радіуса р, яка з'єднує пряму ділянку траси з кривою коловою та забезпечує плавність руху транспорту. На К. п. залізниць здійснюють „відвід підвищення" зовнішньої рейки над внутрішньою, а на

автодорогах - „відгін віражу", тобто перехід від односхилого поперечного профілю до двосхилого. Рівняння К. п.: р = C/S, де С - av1 jig — стала величина, яка наз. параметром перехідної кривої; S - віддаль від початку К. п. до біжучої точки; а - ширина дороги; v - швидкість руху; і - поздовжній ухил відводу підвищення рейки або відгону віражу; g— прискорення вільного падіння. Найкраще рівнянню К. п. відповідає радіоїдальна спіраль (клотоїда), лемніската, рівняння якої в полярних координатах:

S2 = 2С(р, де (р - кут між віссю абсцис і дотичною до кривої в біжучій точці. Клотоїдні заокруглення можуть складатися з двох сполучених клотоїд. Довжина К.п. 20 - 200 м (див. Елементи перехідної кривої). 7.

КРИВА РЕВЕРСИВНА (реверсивная кривая; reverse curve; Reversionskurve f): крива, яка складається із двох кривих - прямої та оберненої кривини, з'єднаних між собою або короткою прямою вставкою, або кривими перехідними. 1.

КРИВА ХАРАКТЕРИСТИЧНА (:характеристическая кривая; characteristic curve; charakteristische Kurve f): подає залежність оптичної дифузної щільності Д від десяткового логарифма експозицій lg Н, які відповідно відкладають на осях ординат і абсцис. К. х. складається з ділянки вуаліАВ, де щільність стала і не залежить від експозиції; ділянки недотримок ВС, де однаковим приростам експозицій відповідають неоднакові оптичні щільності, які поступово збільшуються; прямолінійної ділянки пропорційної передачі CD, де оптичні щільності збільшуються за лінійним законом відносно логарифмів експозицій; ділянки перетримок — верхньої криволінійної DE, на якій однаковим приростам логарифмів експозицій відповідають неоднакові прирости оптичних щільностей, що поступово зменшуються; ділянки соляризації EF, у якій зі збільшенням логарифмів експозицій оптичні щільності зменшуються. Точка і перетину прямолінійної ділянки CD з віссю абсцис наз. точкою інерції.

Для побудови К. х. використовують стандартні сенситометричні бланки. 3.

КРИВИНА ПОЛЯ ЗОБРАЖЕННЯ (кривизна поля изображения; curvature ofimage field; Sehenfeldkrtimmung f): див. Аберація. 3.

КРИВИНА ТОПОГРАФІЧНОЇ ПОВЕРХНІ (кривизна топографической поверхности; curvature of topographic surface; Erdkrummung f): характеризується радіусом, який проходить через три характерні точки рельєфу топографічної поверхні, напр., через точки перетину напряму перерізу з горизонталями на плані. Значення радіуса R обчислюють за формулою

R = h l 2 ( h + h ) lil + I 2 ) i l + I 2 ) i l + I 22 h

2 й(/,-/2 )

де /[, /2 - закладення горизонталей; h - переріз рельєфу; /„ /2, /,2 - ухили рельєфу між першою і другою, другою і третьою та першою і третьою горизонталями. 1.

КРИВІ ОБЕРНЕНІ (,обратные кривые; reciprocal curves; Riickkurven f pi): криві, центри кривини яких містяться по різні боки від траси. 1.

КРИВІ СПРЯЖЕНІ {сопряженные кривые; conjugate curves; geklemmte (verbundeten) Kurvenfpl): криві однакових радіусів, центри кривини яких містяться по один або по різні боки від траси. 1.

КРИВОНІЖКА {кривоножка; swirel pen; Kurvenziehfeder f): рейсфедер, який прикріплений до стрижня, що вільно обертається в ручці (трубці). Призначений для викреслювання кривих ліній. К. є одинарна - для викреслювання однієї лінії, подвійна - для викреслювання паралельних ліній. 5.

осі гвинта. Якщо на гвинт нанесена одна гвинтова лінія (одноходовий гвинт), то крок гвинта дорівнює К. р. Якщо на гвинт нанесено декілька паралельних гвинтових ліній (багатоходова різьба), то крок гвинта дорівнює К. p., помноженому на кількість гвинтових ліній. Висота підняття гвинтової нарізки за один оберт наз. кроком гвинта. З діаметром D і кутом підняття а крок гвинта пов'язаний співвідношенням

S = nDtga. 8. 14.

КРОКИ (кроки; sketch; Schkizzef, Entwurf

т ): заст. слово. Див. Зарис. 14. КРОНЦИРКУЛЬ (кронциркуль; bow pen; Nullenzirkel т): циркуль з рейсфедером. Використовують для викреслювання кіл малого діаметра, який визначають спеціальним регулювальним гвинтом, розташованим приблизно посередині К. Товщину лінії встановлюють закріпним гвинтом рейсфедера. Стрижень з головкою мусить легко обертається в порожнистому циліндрі. Викресливши коло чи його частину, спочатку піднімають рейсфедер, а потім стрижень з головкою. 5. КРОНЦИРКУЛЬ ГРАВІЮВАЛЬНИЙ

(гравировальный кронциркуль; graving callipers; Graviernullenzirkel т): прилад для гравіювання точок і кружечків різного діаметра під час виготовлення оригіналів карт методом гравіювання. 5.

КРОНШТАДТСЬКИЙ ФУТШТОК

(кронштадтский футшток; Kronshtadt ti- de-gauge; Kronstadtischer Pegelpunkt m):

вихідний пункт мережі н і в е л і р н о ї CPCP, а тепер і України. Розташований в Кронштадті (Фінська затока Балтійського моря поблизу Санкт-Петербурга) у гранітній опорі Синього мосту Обвідного каналу. Нуль футштока відповідає середньому рівню Балтійського моря. Мітку нуля К. ф. (НКФ) було встановлено 1.06.1840. М. Ф. Рейнеке на підставі опрацювання 10річних спостережень за висотою води у військових портах Фінської затоки обґрунтував, що точка НКФ має відповідати середньому рівню води. Для точнішого позначення середньої мітки Рейнеке закріпив

її металевою пластинкою. 1913 X. В. Тонберг закріпив НКФ мідною пластинкою - маркою завдовжки 334, завширшки 9 і завтовшки 4 мм, яка 1951 додатково закріплена рамкою з підписом „Исходный пункт нивелирной сети СССР". Використання НКФ як вихідного пункту Державної нівелірної мережі розпочалось 1872, коли військові геодезисти передали НКФ на материк. Стабільність середнього рівня моря в Кронштадті стала підставою для прийняття 7 квітня 1946 постанови Ради Міністрів СРСР № 760 „Про введення єдиної системи координат і висот на території СРСР", за якою НКФ прийнято за вихідний пункт Державної нівелірної мережі і початок єдиної Балтійської системи висот. На початку XX ст. постало питання про вибір на материку місця для спорудження вихідного фундаментального загальнодержавного репера нівелірної мережі поблизу НКФ. Спеціальна комісія (1902-17) у складі Ю.М. Шокальського, Ф. Ф. Вітрама, М. І. Максимовича рекомендувала збудувати такий репер у Гатчині. Але пізніше було визначене зручніше в геологічному відношенні місце, і НКФ закріпили фундаментальним репером № 6521 ГУГК СРСР у Петровському парку м. Ломоносова. Пізніше, у зв'язку з будівництвом захисної греблі, виникли сумніви щодо стабільності деяких реперів у Кронштадті й Ломоносові, і після досліджень під керівництвом Ю. Д. Буланже опрацювали рекомендації щодо усунення цієї проблеми. 40 км на захід від Ломоносова, поза зоною впливу греблі, в кінці 80-х років XX ст. збудували Шепелєвський дублер НКФ. У Кронштадті, Ломоносові, Шепелєві спорудили три глибинні свердловинні репери, забетоновані у кристалічні породи, на глибині відповідно 180,3; 230,7; 176,3 м. Ще 1893 С.Д.Рильке визначив, що середні рівні Балтійського і Чорного морів не збігаються на 0,8 м. З огляду на це, а також значну віддаленість К. ф., П. В. Павлів 1997 висловив думку, що НКФ не є достатньо репрезентативним для території України, і запропонував розглянути питан-

ня про змогу використання за вихідний пункт нівелірної мережі України Одеський футшток. 16; 19.

КРУГ ВЕРТИКАЛЬНИЙ (вертикальный круг; vertical circle; Vertikalkreis т): круг геодезичного приладу призначений для вимірювання вертикальних кутів. 14. КРУГ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ

{круг геодезического прибора; circle of geodetic device; Vermessungsgeratskreis m): деталь геодезичного приладу, на якій є л і м б. К. г. п. виготовляють з металу або скла. Скляні К. г. п. вставляють в оправу із титанового сплаву. Центрування кругів виконують із точністю 0,002-0,003 мм. За функціональним призначенням К. г. п. поділяються на горизонтальні, вертикальні та пошукові. 14.

КРУГ ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ (.горизонтальный круг; horizontal circle; Horizontalkreism): круг геодезичного приладу призначений для вимірювання горизонтальних кутів. 14.

КРУТИЛЬНІ ВАГИ КУЛОНА (крутильные весы Кулона; Kulon's torsion balance; Drehwaagefvon Kulon): легке горизонтальне коромисло з двома однаковими тягарцями на його кінцях. Коромисло почеплене посередині на дуже тонкій нитці, навколо якої воно може обертатись. Кулон застосував крутильні ваги для визначення сталої гравітаційної,ауваріометрах гравітаційних їх використовують для визначення неоднорідності Гравітаційного поля. 6.

КСИЛОГРАФІЯ (ксилография; xylography; Xylographie f): спосіб виготовлення форм друку високого гравіюванням малюнка на дереві. Також К. наз. гравюру на дереві й відбиток з неї. 5.

КУБІЧНА ПАРАБОЛА (кубическая парабола; cubic parabola; kubische Parabel f):

крива, (в інженерній геодезії — наближена до клотоїди перехідна крива, яку використовують як криву перехідну), рівняння якої в прямокутних координатах є:

х ~ /, у = Xі/бС, С - RL, де / - віддалення

точки від початку кривої; С - параметр; R -радіус колової кривої; L - довжини перехідної кривої. Заміна клотоїди кубічною параболою, як простішою, допустима при L < 0,15Л. 1.

КУЛЬМІНАЦІЯ СВІТИЛА (кульминация светила; star culmination; Kulmination f des Himmelskdrpersm): див.Небесна сфера. 10. КУРВІМЕТР (курвиметр; curvimeter; Kurvimeter m): прилад для вимірювання довжини звивистих ліній на карті. 5. КУРС ЛІТАЛЬНОГО АПАРАТА (курс летательного аппарата; aircraft course; Kurs m des Flugapparates m): кут між північним напрямом , меридіана і поздовжньою віссю літального апарата. Залежно від того, який меридіан вибрано за відліковий, розрізняють істинний курс (від географічного меридіана), компасний курс (від компасного меридіана), магнетний курс (від магнетного меридіана), ортодромічний курс (від географічного меридіана до лінії шляхуортодроми). 8. КУРСОВА СИСТЕМА (курсовая система; compass system; Kurssystem п): пристрій для визначення та індикації істинного й ортодромічного курсів літального апарата. К.с. складається з гіроскопічних, магнетних і астрономічних засобів визначення курсу. Найчастіше працює в режимі гіронапівкомпаса для визначення ортодромічного курсу. 8.

КУРСОПРОКЛАДАЧ (курсопрокладчик; courseplotter; Kursregistriergerat n): прилад для автоматичної реєстрації лінії фактичного шляху літака за даними роботи радіотехнічної навігаційної системи. Напр., курсопрокладач РТП-2 є приладом із самописом, що працює в комплекті з системою „Поиск". На паперовій стрічці попередньо позначаються осі аерофотознімальних маршрутів, а під час лету літака самопис викреслює фактичну лінію лету, так що можна зразу оцінити якість прокладання маршруту й оперативно виправляти його. 8.

КУТ БРЮСТЕРА (угол Брюстера; Brewster angle; Brewster'scher Winkel m): див. Поляризація світла. 13.

КУТ ВЕРТИКАЛЬНИЙ (вертикальный угол; vertical angle; Vertikalwinkel m): кут, що лежить у вертикальній площині. Вертикальні кути в геодезії поділяють на кути нахилу V та зенітні відстані z. Алгебрична сума z + V = 90°. 14.

КУТ ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ ВИМІРЯНИЙ (измеренный горизонтальный угол; angle of horizontal measurements; Waagenrechtsmesswinkelm): див. Редукційна задача геодезії; Еліпсоїд земний. 17.

КУТ ЗАСІЧКИ (угол засечки; intersection angle; Einschnittwinkel m): кут на визначуваному пункті, утворений напрямами з вихідних пунктів. К. з. не має бути менше 30° і більше 120°. 7.

КУТ ЗОРУ КРИТИЧНИЙ (критический угол зрения; critical visual angle; kritischer Sehenswinkel m): кут, під яким дві точки, розташовані неподалік одна від одної, ще можна розрізняти неозброєним оком. Якщо ж цей кут менший, ніж К. з. к., то їх відображення на сітківці ока зіллються. Для нормального ока К. з. к. дорівнює 60". Під час візування зоровою трубою К. з. к. зменшиться пропорційно збільшенню труби. 12. КУТ МІЖ МЕРИДІАНОМ І ПАРАЛЕЛЛЮ В ПРОЄКЦІЇ (угол между меридианом и параллелью в проекции; angle between the meridian andparallel inprojection; Winkel m zwischen dem Meridian m und der Parallele fin der Abbildung f): кут на математичній поверхні Землі (еліпсоїд, куля), що завжди дорівнює 90°. Але в проекції він може зобразитись і непрямим кутом. Якщо позначити його в проекції літерою і, то він виразиться формулою: tgі = /г//, де h - яко- б і а н , / - один із коефіцієнтів Ґавсса. Позначивши через є відхилення кута і від прямого, матимемо tg£ = —//А, а / = 90° + £, що зручніше в обчисленнях. Кут і буде прямим, якщо £ = 0, або якщо/= 0. Коефіцієнт / наз. показником ортогональності сітки картографічної. 5.

КУТ НАПРЯМНИЙ (направляющийугол; directing angle; Richtungswinkel m): див. Азимут геодезичний. 17.

КУТ НАХИЛУ (угол наклона; tilt angle; Neigungswinkel m): кут вертикальний, що відлічується відлінії горизонтальної заданої точки до заданого напряму. К. н., задані напрями яких розташовані вище горизонту заданої точки, наз. додатними і змінюються від 0 до 90°, а нижче горизонту - від'ємними і змінюються від 0 до -90°. 14.

КУТ ПАРАЛАКТИЧНИЙ ВІДДАЛЕМІ-

РА (параллактический угол дальномера; parallactic angle of range-finder; parallaktischer Winkel m des Distanzemessers m) : кут трикутника, що вимірюється чи відкладається під час визначення довжини лінії віддалеміром геометричним. 14. КУТ ПОВОРОТУ ТРАСИ (угол поворота трассы; turning angle of traverse; Winkel der Trassenbiegungf): кут між продовженням осі попередньої та віссю наступної прямих ділянок траси. Якщо остання повертає праворуч, то кут вважають правим, якщо ліворуч, то лівим. 1.

КУТ ПОЗИЦІЙНИЙ (позиционный угол; position angle; Positionswinkel m): кут між дугою великого кола на небесній сфері та колом схилення, яке проходить через будь-яку задану точку на дузі та полюси світу (Землі). Позиційні кути відлічуються від північного напряму кола схилення проти ходу годинникової стрілки. 11.

КУТ ПОЛЯ ЗОРУ ОБ'ЄКТИВА АЕРОФОТОКАМЕРИ (угол поля зрения объектива аэрофотокамеры; angle of aerophotocamera sightfield; Bildwinkel (des Luftkameraobjektivs n)): кут між твірними конуса світлових променів (що формують зображення оптичною системою), у межах якого зображення вважається задовільним. Для аерофотоапарата цей кут дорівнює кутові, утвореному твірними конуса світлових променів, що проходять через кінці діагоналі кадра. 8.

КУТ ПОЛЯ ЗОРУ ТРУБИ (угол поля зрения трубы; angle of telescope vision field; Bildwinkel m des Fernrohrs n): див. Оптичні характеристики зорової труби. 14.

КУТ ПРИМИКАЛЬНИЙ (примычный угол; adjacent angle; Anschlusswinkel т): горизонтальний кут, який вимірюється на пункті геодезичної мережі між відомим напрямом і стороною полігонометричного (теодолітного, тахеометричного тощо) ходу, який прив'язується до цього пункту. В ході є два К. п. (на початку і в кінці ходу), а в полігоні на пункті прив'язки вимірюють два К. п., як виняток - один. 19.

КУТ ПРОМІЖНИЙ (промежуточный угол; intermediate angle; Zwischenwinkel m):

кут між сторонами ходової лінії, вздовж якої передають дирекційний кут у ряді тріангуляції. 13.

КУТ, РЕДУКОВАНИЙ НА РЕФЕРЕНЦЕЛІПСОЇД (угол, редуцированный нарефе- ренц-эллипсоид; reduced on ellipsoid angle; reduzierte aufden Referenzellipsoid n Winkel m)\ див. Редукційна задача геодезії. 17. КУТ РЕФРАКЦІЇ (уголрефракции; refraction angle; Refraktionswinkel m): кут між прямою приймач - спостережуваний предмет і дотичною до траєкторії в точці спостереження, під яким видно цей предмет. Кут рефракції вертикальної ^знаходять, як різницю теоретичної ZT і виміряної ZB зенітних віддалей: rB = ZT— ZB. Значення ZT можна визначити за висотами точок, отриманих із високоточного геометричного нівелювання:

S

2R3 sin2 ZAB '

K. p. визначають із рівняння кривини променя:

де S- горизонтальна проекція між спостережуваними точками; dn/dh - градієнт зміни показника заломлення з висотою в точці інтегрування; І - віддаль від точки спостереження до точки інтегрування; dlінтервал інтегрування.

КУТ РОЗМІЧУВАЛЬНИЙ {разбивочный угол; layout angle; Absteckungswinkel m):

проектний кут для перенесення на місцевість точки або осі споруди, що будується. 1.

КУТ СПРЯМОВАНОСТІ АНТЕНИ (угол направленности антенны; angle ofantenna directedness; Gerichtungwinkel m derAntenne f): кут 0, у середині якого є напрям максимальної інтенсивності випромінювання антени Емжс, а сторони його - напрями, на

яких інтенсивність випромінювання є в V2 менша від максимальної. 13.

КУТ (У ФОТОГРАММЕТРІЇ) (угол (в фотограмметрии); angle (in photogrammetry); Winkel m (in Photogrammetrie f)): є

такі кути:

конвергенції- утворений осями зору лівого та правого ока (для бінокулярного зору); кут, утворений головними оптичними осями фотокамери, встановленої на лівій і правій фотостанціях (у фототеодолітному зніманні);

нахилу аерофотознімка - утворений головною оптичною віссю та надирним променем або кут між площиною знімка та горизонтальною площиною;

нахилу моделі - утворений площиною XY (у фотограмметричній системі координат XYZ) та площиною Х У (у зовнішній, геодезичній системі координат XYZ'). Переважно цей кут розглядають у вигляді двох складових - поздовжнього та поперечного нахилів; паралактичний - у точці фіксації зору спо-

стерігача, утворений двома проектувальними променями від точки спостереження до

лівого і правого ока;

повороту аерофотознімка - у площині знімка, утворений його віссю х-х (або у-у) та головною вертикаллю знімка; скосу- уточці фотографування між головним

променем наземного фотознімка і перпендикуляром до базису фотографування. 8. КУТИ В АЕРОФОТОЗНІМАННІ {углы в аэрофотосъемке; angles in aerophotosurveying; Luftbildwinkel mp[)\ це кути:

візування - у вертикальній площині між прямовисною лінією та оптичною віссю візира; вимірюється телескопічними або коліматорними візирами; місця - під яким з точки надира місцевості

видно ту ділянку, яка зондується з літака радіолокаційною станцією бокового огляду; горизонтальний - між поздовжньою віссю літака та антенним променем у горизонтальній площині (15-45°);

вертикальний - аналогічний горизонтальному кутові, але у вертикальній площині (65-80°). 8.

КУТНИКОВИЙ МЕТОД СНС (уголковый метод СНС; angular method; Eckmethode des SNS): визначення координат перебування судна вимірюванням кутової висоти супутника. Дає змогу визначати місцерозташування за допомогою одного ШСЗ, оскільки за час проходження супутника в зоні радіовидності значно змінюються його висота й азимут, і тому за короткий проміжок часу можна одержати декілька ізодоп. 6.

КУТОНАРИСНИЙ ПРИСТРІЙ (углоначертательное устройство; angle drawing gear; Einrichtung fur Eckzeichnen n):

механічний пристрій приладу, призначений для побудови на планшеті напрямів і кутів. 14.

ЛАҐЕР ОСІ (лагер оси; bearing; Achslager

т): деталь осьової системи, що є опорою для цапфи. 14.

ЛАЗЕР (лазер; laser; Laser т): син. генератор квантовий оптичний. Пристрій, який генерує або підсилює когерентне електромагнетне випромінювання в оптичному діапазоні. Робота Л. ґрунтується на вимушеному випромінюванні атомів, молекул або йонів, що перебувають на інверсивних енергетичних рівнях або в збудженому стані. Процес їх збудження наз. нагнітанням і здійснюється під дією електричного розряду в газах, електричного струму, світлового потоку тощо.

Л. складається з активної речовини, оптичного резонатора і джерела нагнітання. Оптичний резонатор утворюють два дзеркала, площини яких перпендикулярні до осі трубки або циліндра з активною речовиною. Лише ті фотони, які поширюються вздовж трубки, відбиваються від дзеркал і повертаються в активну речовину. Вони спричинюють вимушені переходи збудже-

них частинок на нижчі рівні, а отже, інтенсивність випромінювання зростає. При цьому відбуваються лише переходи, які дають випромінювання частоти і напряму, збіжних з частотою і напрямом відбитих фотонів. Отже, резонатор зумовлює когерентне монохроматичне випромінювання достатньої потужності.

За видом активної речовини Л. поділяють на твердотільні, газові, напівпровідникові, рідинні. Залежно від режиму роботи їх поділяють на Л. безперервної дії та імпульсні. У геодезичних віддалемірах застосовують газові Л. безперервної дії, а в топографічних - напівпровідникові Л., які працюють в імпульсному режимі. Газовий гелійнеоновий Л. - це капілярна трубка 4, заповнена сумішшю газів гелію та неону в співвідношенні 10:1 при тиску 0,2-2 гПа (рис., а). На кінцях трубка розширена, а її кінці герметично закриті пластинками 2, встановленими під кутом Брюстера до осі трубки. Це забезпечує плоску поляризацію випромінювання і зменшує втрати в Л.

Трубка розташована між двома дзеркалами 1, одне з яких частково прозоре для виходу частини випромінювання. Збудження атомів відбувається під дією змінної або постійної напруги, яку прикладають до накладених на трубку або впаяних у неї електродів 3. Випромінювання одержують від атомів неону на довжині хвилі 0,6328 мкм. Атоми гелію передають енергію атомам неону.

Напівпровідникові Л. характеризуються дуже малою масою і габаритними розмірами, малою потужністю живлення і високим ККД. їх вигідно встановлювати в малогабаритних світловіддалемірах. Активним елементом у них є кристал напівпровідника, який збуджується від ін'єкції струму черезр-п перехід (рис., б). У віддалемірах застосовують арсенід галію, який може працювати в імпульсному режимі при температурі навколишнього середовища. Випромінювання його має довжину хвилі близько 0,9 мкм. Випромінювання напівпровідникового Л. йде з р-п переходу, тобто із тонкого шару, тому кут спрямованості випромінювання в площині, паралельній до нього, становить декілька градусів, а в перпендикулярній - у багато разів менший. При малих рівнях струму в діоді спостерігається спонтанне випромінювання, яке наз. рекомбінаційним. Потужність його не перевищує 1 мВт, а ширина спектра випромінювання становить декілька нанометрів. Діод, який працює в такому режимі, наз. світлодіодом. Він працює в безперервному режимі без охолодження. Надзвичайно цінною властивістю напівпровідникових Л. та світлодіодів є змога безпосередньої амплітудної модуляції випромінювання, тому що миттєве значення потужності випромінювання є пропорційним до сили струму нагнітання із запізненням декілька наносекунд. Модуляція інтенсивності їх випромінювання можлива на частотах до 1,5 ГГц. Такий спосіб модуляції наз. внутрішньою модуляцією світла. При цьому через напівпровідник пропускають струм і = І0 +1 sin 2тф, де /0 -

стала складова струму, І - амплітуда змінної складової струму, / - частота модуляції. Одержувана інтенсивність випромінювання

ф = Ф0 + Фжі2іф. 13.

Випромінювання

ЛАЗЕР НАПІВПРОВІДНИКОВИЙ

(полупроводниковый лазер; semiconductive laser; Halbleiterlaser т): див. Лазер. 13. ЛАЗЕРНА ЛОКАЦІЯ МІСЯЦЯ (лазерная локация Луны; laser location of the Moon; Positionbestimmung f des Mondes m mittels Laser m): метод знаходження віддалі між Землею і Місяцем вимірюванням часу проходження світлового імпульсу від Землі до Місяця і назад. Ефективність методу досягається використанням потужних лазерних випромінювачів у поєднанні з оптичними телескопами великої сили і за рахунок концентрації відбитого світла у вузько спрямованому промені за допомогою спеціальних лазерних світловідбивачів, встановлених на поверхні Місяця. Початком експериментів з лазерної світлолокації вважають кінець 1950 років. 1962 у США і 1964 у СРСР були проведені перші спостереження лазерних світлових імпульсів, відбитих від поверхні Місяця. Однак наукове і практичне значення цей метод одержав після встановлення на поверхні Місяця спеціальних світловідбивачів, доставлених американськими космічними апаратами „Аполлон-11, 14, 15" (1969 і 1971) і радянськими - „Луна-17,21" (1970 і 1973).

Висока точність методу дає змогу ефективно використовувати результати лазерної світлолокації для розв'язування широкого кола задач небесної механіки, фізики, геодезії, геодинаміки, геофізики. 11.

ЛАНДШАФТ (ландшафт; landscape; Landschaftf): 1) загальний вигляд місцевості; 2) географічний Л. - територіально цілісна ділянка земної поверхні, однорідна за історико-геологічним розвитком, якісно відмінна від сусідніх ділянок закономірною, взаємозв'язаною сукупністю природних компонентів (рельєф, клімат, гідрографічна мережа, ґрунтовий і рослинний покрив тощо) і структурних особливостей (процеси обміну речовиною і енергією між ними визначають структуру географічного Л.). 4; 5.

ЛАНКИ ПОЛІГОНОМЕТРІЇ (звенья полигонометрии; units (links) ofground-sur- veying; Polygonzuge mpi): прості або складні геометричні побудови на місцевості для визначення довжин сторін у полігонометрії паралактичній і полігонометрії короткобазисній паралактичній за допомогою малого базису (розташовується на місцевості впоперек або вздовж сторони ходу) і паралактичних кутів, під якими розглядається базис. Уперше Л. п. запропонував В.Я. Струве (1836). Метод паралактичного вимірювання віддалей удосконалювали В.В. Данилов, А. С. Філоненко, А. С. Чеботарьов, Д. С. Шеїн, О. С. Макар та ін. Значний внесок у розвиток цього питання належить відомомуукраїнському геодезистуА.Д.Моторному (праця „Новые системы звеньев полигонометрии и анализ допусков в точностях при построении звена IV класса", 1954). 19.

ЛАПЛАСА ТЕОРЕМА (теорема Лапласа; Laplace theorem; Laplace'sches Theorem (Lehrsatz m)): формулюється так: якщо Xx X2, ... Xn -величини випадкові з математичними сподіваннями тх, т2,

..., тп і дисперсіями D{, D2, ...,Dni якщо виконуються умови теореми Ляпунова, то ймовірність потрапляння величини

п

X = в інтервал ( а , Р ) обчислюється ;=і

за формулою

a x = D x = Х А . 20.

і=1

ЛАПЛАСА ФУНКЦІЯ (Лапласа функция; Laplace function; Laplace'sches Theorem (Lehrsatz m)): одна з формул інтеграла ймовірностей. Визначається за формулою

Вона справедлива лише для нормально розподіленої величини з параметрами (тх, <УХ), оскільки підінтегральна функція:

льного розподілу величини X. Л. ф. Фй(х) зв'язана з функцією нормального розподілу Дх) формулою: F(x) = 0,5 + + Ф0(х). Часто користуються поняттям подвійна функція Лапласа Ф(х). Очевидно, що Ф(х) = = 2Ф0(х). Для функцій Ф0(х), Ф(х), F(x)

складені спеціальні табл.

ЛЕГЕНДА КАРТИ (легенда карты; legend of the map; Randskizze /): сукупність умовних знаків і текстових пояснень карти (плану, малюнка та ін.), що розкривають її зміст. Це означає, що в Л. к. не тільки даються всі умовні позначення, які є на карті, але коротко й точно тлумачиться їхній зміст (сюди належать також графіки, діаграми, пояснення тощо). Л. к. відображає логічну основу картографічного зображення. 5.

ЛЕЖАНДРА ТЕОРЕМА (теорема Лежандра; Leghandre theorem; Legendre 'sches Theorem m (Lehrsatz m)): див. Роз- в'язування сфероїдних трикутників. 17.

ЛЕЖАНДРА ТЕОРЕМА РОЗШИРЕНА

(ра сширенная теорема Лежандра; augmentedLeghandre theorem; erweiterte Legen-