Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

dre'sches Theoremт(Lehrsatzт)): див.Роз- в'язування сфероїдних трикутників. 17.

ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ (15.07.1881-29.04Л968). Закінчив Київський політехнічний ін-т (КПІ) за спеціальністю інженер-будівельник (1906). Із 1914 - викладач геодезії в КПІ, з 1930 - до- ц., з 1943 - зав. кафедри геодезії Київського інженерно-будівельного ін-ту (КІБІ), одночасно працював зав. кафедри геодезії і картографії в Київському державному унті ім. Т.Г. Шевченка та проф. Київського державного художнього ін-ту, з 1949 - проф. Київського державного художнього ін-ту, з 1963 - проф. КІБІ. Наукова діяльність по- в'язана з геодезичними роботами під час проектування, будівництва, експлуатації та реконструкції інженерних споруд. 1.

ЛЕСИРУВАННЯ (лессировка; glazing; Lesierungf) процес послідовного нанесення тонких шарів двох і більше прозорих або напівпрозорих фарб одна на одну, за умови, що попередній шар фарби висох, для отримання зафарбованої площі потрібного кольору (напр., зелений колір можна отримати зафарбуванням певної площі синього чи голубого кольору жовтою фарбою). 5.

ЛИСИЧАНСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ (12.02.1910-24.01Л991) Нар. у с. Стенжаричі Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Початкову та середню освіту здобув у Нікополі, куди переїхав 1915, вищу - в Харківському геодезичному ін-ті (з 1929) і Московському геодезичному ін-ті, де 1935 отримав кваліфікацію інженера картографа-геодезиста. Працював картографом у Ташкенті та Новосибірську в системі ГУГК, деканом картографічного факультету та зав. кафедри в Новосибірському геодезичному ін-ті. Із 1945 до 1981 - у Львівському політехнічному ін-ті доц., пізніше проф. кафедри картографії, у шістдесятих роках - кафедри аерофотогеодезії. З 1984 - проф. Київського інженерно-будіве- льного ін-ту. 1951 захистив кандидатську дисертацію. З 1952 розробляв проблеми ма-

тематичної картографії, зокрема питання пошуку раціональних картографічних проекцій, результатом чого став успішний захист 1975 докторської дисертації „Об'єднані системи конформних і еквівалентних проекцій". Редактор, відповідальний редактор, рецензент низки наукових праць та підручників, серед них єдиного на той час виданого українською мовою підручника П. Т. Бугая „Спосіб найменших квадратів" (1965) і підручника „Картография" Л. А. Вахрамеєвої (1981), член редколегії Міжвідомчого науково-технічного збірника „Геодезія, картографія та аерофотознімання" з 1964. 5. ЛІБРАЦІЯ ОПТИЧНА (оптическая либрация; optical libration; optische Libration

/): явище періодичних уявних похитувань Місяця відносно напряму із його центра до спостерігача на Землі, яке виникає через три різні незалежні причини (лібрація оптична по довготі, лібрація оптична по широті і лібрація паралактична).

Завдяки цьому Місяць не є повернутий до Землі точно одним і тим же боком, а ніби коливається навколо центра мас з амплітудою близько 8°, що сприяє під час довгих спостережень вивченню майже 60% його поверхні. 11.

ЛІБРАЦІЯ ОПТИЧНА ПО ДОВГОТІ

(оптическая либрация по долготе; optical libration in longitude; optische Libration fin Lange/): виникає внаслідок того, що Місяць обертається навколо осі рівномірно, а його швидкість руху по орбіті за другим законом Кеплера поблизу перигею збільшується, а поблизу апогею - сповільнюється. Тому за час чверть місяця після проходження перигею Місяць пройде шлях, більший за чверть усієї орбіти, а навколо осі обернеться на 90°, унаслідок чого буде видно частину поверхні за західним краєм. Після проходження апогею Місяць пройде менше чверті всієї орбіти, а навколо осі знову обернеться на 90°, і тепер уже буде видно частину поверхні Місяця за східним краєм його диска. Період Л. о. по д. дорівнює аномалістичному місяцю, амплітуда досягає 7°54'. 11.

ЛІБРАЦІЯ ОПТИЧНА ПО ШИРОТІ (,оптическая либрация по широте; optical libration in altitude; optische Libration fin Breitef): виникає внаслідок нахилу осі обертання Місяця до площини його орбіти і збереження напряму осі в просторі під час руху по орбіті. Тому із Землі по черзі видно частину поверхні Місяця навколо південного або навколо північного полюсів. Амплітуда Л. о. по ш. досягає 6°50', а період дорівнює драконічному місяцю (див. Драконічний період обертання). 11.

ЛІБРАЦІЯ ПАРАЛАКТИЧНА (ДОБОВА) (параллактическая (суточная) либрация; parallactic (diurnal) libration; parallaktische Libration f): спричинена тим, що положення спостерігача відносно Місяця змінюється, позаяк спостерігач обертається разом із Землею. Отже, спостерігач бачить поверхню Місяця ніби з двох різних точок Землі. Л. п. (д.) становить приблизно

1°. 11.

ЛІБРАЦІЯ ФІЗИЧНА (физическая либрация; physical libration; physische Libration

/): явище реального похитування Місяця, зумовлене динамічним характером; по суті, є відхиленням реального руху Місяця навколо його центра мас від обертання за законами Кассіні (однорідного обертання). Виникає переважно внаслідок того, що велика піввісь еліпсоїда інерції Місяця під час його руху по орбіті відхиляється від напряму на центр мас Землі, а сила притягання Землі намагається повернути її в це положення. Л. ф. характеризують трьома складовими р, сг, т, які відповідно наз. Л. ф. у нахилі, вузлі та довготі. Л. ф. Т виражає несталість кутової швидкості обертання Місяця. Величина Л. ф. незначна, тому лише на основі тривалих спостережень спеціальними методами можна належно її оцінити. Вивчення Л. ф. - дуже складна й водночас цікава проблема теоретичної і практичної астрономії. 11.

ЛІМБ (лимб; graduated circle; Limbus т, Teilkreis п): робоча міра геодезичного приладу у вигляді колової шкали. Штрихи шкали наносять методами прецизійної фотолітографії або за допомогою лазера,

керованого ЕОМ. Точність нанесення штрихів див. у ст. Метрологічні характеристики теодолітів. 14.

ЛІНЗА (линза; lens; Linse f): оптично прозоре тіло, обмежене двома заломлювальними осесиметричними поверхнями,

зяких хоча б одна криволінійна. Якщо одна

зповерхонь — площина, то вона має бути перпендикулярна до осі оптичної. Звичайно ці поверхні центровані. Л. поділяють назбирні тарозсіювальні. В геодезії здебільшого використовують збирні Л.: а - двоякоопукла, б - плоскоопукла, в - додатний меніск і Л. розсіювальні: г - двояковгнута, д - плосковгнута, е - від'ємний меніск.

Конструктивними параметрами Л. є радіуси сфер г та г, товщина вздовж оптичної осі d, показник заломлення п матеріалу Л. (піп - показники заломлення середовищ відповідно до та після проходження оптичними променями Л.). Усі Л. поділяються на три групи: Л. з різними за знаком радіусами кривини г та г (двоопуклі, двояковгнуті); Л. з однією плоскою поверхнею (опук- ло-плоскі, плоско-опуклі, вгнуто-плоскі, плоско-вгнуті); Л. з однаковими за знаком радіусами кри-

вини г та г; такі Л. наз. менісками. Нарис. Н, Н' - передня і задня головні точки та площини;/ / ' - фокусні віддалі; d - тов-

щина лінзи; F, F' - передній і задній фокуси; АВ, А'В' - предмет і його зображення відповідно. Якщо предмет розташований перед двоякоопуклою Л. на віддалі b > 2f, то його дійсне, обернене, зменшене зображення буде на віддалі / ' < а < 2/'. 8; 14.

ЛІНЗА ФОКУСУВАЛЬНА (фокусирующая линза; focussing lens; Einstellinse f Schaltlinse f): див. Об'єктив (телеоб'єктив). 14.

ЛІНІЙКА ВІЗИРНА (визирная линейка; sight ruler; Visierlineal n, Kimmef): тригранна дерев'яна лінійка завдовжки 30—40 см, яку використовують для візування верхнім ребром на предмет. Застосовують в окомірному зніманні та в ін. випадках. 19.

ЛІНІЙКА ДРОБИШЕВА (линейка Дробышева; ruler of Drobyshev; Lineal n von Drobyschew): металева лінійка, якою можна графічно побудувати сітку квадратів (координатну сітку) зі сторонами 10 см. Існують також аналогічні лінійки: ЛБЛ (зі сторонами 8 см), лінійка топографічна, яка об'єднує ЛБЛ і Л. Д. Застосовують ту чи іншу лінійку залежно від м-бу карти. 12.

ЛІНІЙКА КІПРЕГЕЛЯ (линейка кипрегеля; ruler of alidade; Lineal n der Kippregel f)\ опорна лінійка в кіпрегелі, для прокреслювання напрямів на знімальному планшеті. 14.

ЛІНІЙКА КОНТРОЛЬНА (контрольная линейка; control ruler; Kontrolllineal n): раніше наз. женевська лінійка. Призначена для точних вимірювань віддалей до 1 м. Використовується для визначення довжин дециметрових і метрових інтервалів нівелірних рейок, вимірювання інтервалів фазової ділянки базисів взірцевих тощо. Л. к. виготовлена з латуні, в перерізі трапецієподібної форми, завдовжки трохи більше 1 м. На скошених краях Л. к. є шкали: одна з міліметровими, а інша - 0,2 мм поділками. Верхня частина лінійки обладнана напрямним жолобком, вздовж якого пересуваються дві лупи, що використовуються для відлічування шкал під час вимірювань. Крім того, на жолобку є термометр

для вимірювання температури Л. к. Періодично Л. к. атестують у метрологічній лабораторії І розряду. За результатами перевірки видається атестат, де записане рівняння Л. к., напр., рівняння Л. к. № 0721:

1= 1000 + 0,01 + 0,018(7- 16,8 °С) м, де І - фактична довжина Л. к.; 1000 - номінальна довжина Л. к., 0,01 мм - поправка за компарування; 0,018 - коефіцієнт лінійного розширення латуні; t - температура Л. к. під час вимірювань; 16,8°С - температура Л. к. під час її компарування. 19. ЛІНІЙКА ПЕРЕВІРНА (поверочная линейка; straightedge; Prtifungslineal n):

інструмент для контролю прямолінійності та площинності напрямних прямолінійного руху. Довжини Л. п. такі, мм: лекальні з гострим ребром - від 75 до 500; з широкою робочою поверхнею - від 500 до 4000; клиноподібні (кутові) - від 250 до 1000. Точність лінійки та її довжина має відповідати певним вимогам; застосування лінійки залежить від класу точності досліджуваного приладу чи механізму. Напр., для 1 кл. точності допустиме відхилення від прямолінійності 2-3 мкм на 500 мм. 8.

ЛІНІЙКА СИНУСНА (синусная линейка; sine-ruler; Sinuslineal п): пропорційна лінійка, що складається з двох частин - рухомої і нерухомої (рухомих частин може бути декілька), якою можна з високою точністю викреслювати паралельні лінії. За допомогою Л. с. виконують розграфлення для умовних( знаків і підписів, викреслюють умовні знаки, відображені паралельними лініями тощо. 12.

ЛІНІЙКА ТОПОГРАФІЧНА (топографическая линейка; topographic rule, tacheometricrule; topographisches Linealri):лінійка з робочою мірою, призначена для побудови прямокутних сіток на знімальних планшетах (див. Лінійка Дробишева). 14.

ЛІНІЙНА ВСТАВКА (линейная вставка; linear imbedding; Bogeneinschnitt т): визначення 2-3 пунктів вимірюванням віддалей від них до вихідних пунктів та віддалей між ними. Л. в. є різні. На рис. показа-

ні вставки двох і трьох пунктів в один або два трикутники. Тут: Д - пункти вихідні,

• - визначувані пункти; тонкими лініями позначені сторони, які треба вимірювати, а товщими - вихідні. Л. в. найкраще врівноважувати параметричним способом. Похибка визначення положення пунктів, за допомогою Л. в. не перевищує подвійну похибку вимірювання сторін вставки. 13.

ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ (линейные измерения; linear measurements; Entfernungsmessungf): вимірювання довжин сторін геодезичних мереж. їх обсяг залежить від методу створення мереж. У методі тріангуляції обсяг лінійних вимірювань мінімальний (вимірюють лише базисні або вихідні сторони для визначення м-бу мережі). У ходах полігонометрії і в мережі трилатерації вимірюють усі сторони. В мережах лінійно-кутової тріангуляції вимірюють всі або частину сторін та всі, або частину кутів.

Л. в. виконують стрічками, нитковими та оптичними віддалемірами, підвісними базисними приладами, електронними віддалемірами та методом GPS. Перевагу надають, світловіддалемірам та GPS. 13.

ЛІНІЙНІ КАРТОГРАФІЧНІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ (линейные картографические условные знаки; linear conventional symbols; lineare Signaturen f pi (Kartenzeichen n pi)): умовні позначення для зображення на картах об'єктів лінійного характеру, довжина яких виражається в масштабі карти, а ширина в багатьох випадках збільшена. 5.

ЛІНІЯ АПСИД (линия апсид; line of apsides; Apsiedenlinie f): велика вісь еліпса незбуреиоїорбіти (див. Рух небесних тіл не з бурений) небесного тіла, тобто лінія, яка з'єднує апоцентр і перицентр еліптичної орбіти. Л. а. проходить через фокуси еліптичної орбіти і є її головною віссю симетрії. Орієнтація Л. а. в просторі визначається вектором Лапласа. 9.

ЛІНІЯ ВІДГОНУ ВІРАЖУ (линия отгона виража; line of attainment ofsuperelevation)'. просторова лінія, що характеризує поступове підвищення зовнішньої брівки віражу автодороги або залізничної рейки в межах перехідної кривої. 1.

ЛІНІЯ ВУЗЛІВ (линия узлов; line of nodes; Knotenlinie f): лінія перетину площини екватора планети з площиною незбуреної орбіти (див. Рух небесних тіл незбурений) її супутника, тобто лінія, яка проходить через центр мас планети і вузли орбіти супутника планети.Положення Л. в. визначається довготою висхідного вузла. 9.

ЛІНІЯ НУЛЬОВИХ РОБІТ (линия нулевых работ; line of zero earthwork; Nullarbeitenlinie f): просторова крива перетину топографічної та спланованої поверхонь. Використовується під час складання проектів вертикального розпланування територій і вказує межу між зонами виймання і насипання грунту. 1.

ЛІНІЯ НУЛЬОВИХ СПОТВОРЕНЬ (линия нулевых искажений; line ofzero distortion; Nullverzerrungslinie f): лінія на карті, на якій повністю або частково відсутні спотворення (напр., меридіан осьовий упроєкції Ґавсса,денемаєспотворень). Із віддаленням від Л. н. с. спотворення на карті зростають. 5.

ЛІНІЯ ОФОРМЛЮВАЛЬНА (оформляющая линия; moulding line; gestalte Linie f): пряма або крива лінія, що максимально наближається до сукупності реальних точок конструкції споруди, напр., рейки підкранової колії. Показником ступеня такого наближення здебільшого є сума модулів або сума квадратів відхилень зазначе-

них точок від математичної лінії. Параметри Л. о. визначають методом найменших квадратів або лінійного програмування. 1. ЛІНІЯ ПОЛОЖЕННЯ (линия положения; position line; Lagelinief): і з ол і н ія, яка відповідає конкретному виміряному значенню навігаційно-геодезичного параметра (НГП). На Л.п. розташований об'єкт, положення якого визначають як точку перетину двох або більше ізоліній. Для цього треба виміряти не менше двох незалежних НГП. 6.

ЛІНІЯ ПОЛУДЕННА (полуденная линия; magnetic north line; Mittagslinie f): лінія перетину площин небесного меридіана і математичного горизонту. Проходить через точки Півночі і Півдня. В момент істинного полудня тінь від предмета показує напрям Л. п. 5.

ЛІНІЯ ПРЯМОВИСНА (отвесная линия; plumming line; Lotlinie f , Senkrechte f lotrechte Geradef): лінія силова в гравітаційному полі, дотична до якої в довільній точці цієї лінії показує напрям вектора сили ваги Землі. 15.

ЛІНІЯ СИЛОВА (силовая линия; force line; Kraftlinief): крива ab, що ортогонально перетинає по вер хні рівневі W+i-dW, де fF-потенціял сили ваги. Дотичні до силової лінії у всіх її точках збігаються з напрямом ліній прямовисних. 17.

7 W+3dW ^W+2dW tJV+dW

ЛІНІЯ (У ФОТОГРАММЕТРІЇ ТА ТЕОРІЇ ПЕРСПЕКТИВИ) (линия (в фотограмметрии и теории перспективы); the line in photogrammetry; Linie f (in PhotogrammetriefundPerspektivsteorief)): базисна - лінія перетину базисної площини (див. Площина (у фотограмметрії та теорії перспективи)) і площини знімка; головна базисна - лінія перетину головної базисної площини і площини знімка; гори-

зонту — пряма, отримана в результаті перетину картинної площини (площина знімка) з горизонтальною площиною, що проходить через центр проекції; надирна базисна - лінія перетину надирної базисної площини та площини знімка; напряму знімання - пряма перетину предметної площини з вертикальною площиною, що проходить через центр проекції; неспотворених м-бів - пряма, що проходить через точку нульових спотворень знімка перпендикулярно до його головної вертикалі; основи картини - пряма, перетину предметної та картинної площин. 8.

ЛІСЕВИЧ МИХАЙЛО ПИЛИПОВИЧ (20.08Л946). Нар. у містечку Деражня Хмельницької обл. 1969 закінчив геодезичний факультет Львівського політехнічного ін-ту за спеціальністю „Астрономогеодезія". Інженер-геодезист у Саратовській експедиції підприємства № 11 ГУГК при РМ СРСР. Із 1971 - на науковій та педагогічній роботі. 1976 захистив кандидатську дисертацію „Питання фізичних редукцій радіовіддалемірних вимірів у геодезії". Подальша наукова діяльність зв'язана з підготовкою спеціалістів для геодезичного та землевпорядного виробництва у Криворізькому гірничому ін-ті (1974-79). Із 1979 працює на кафедрі геодезії ІваноФранківського національного технічного ун-ту нафти і газу: з 1983 - доц., 1994—2000 - зав. цієї кафедри. Опублікував 63 наукові та методичні праці.

ЛІСОВИЙ ФОНД {лесной фонд; forest fund; Forstbestand т, Forstfonds т): усі ліси на території держави становлять її Л. ф. До Л. ф. належать також земельні ділянки, без лісової рослинності, але надані для потреб лісового господарства. До земель Л. ф. належать: лісові - з наявною лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю, як і землі без лісової рослинності (зруби, згарища, рідколісся тощо), нелісові - лісові шляхи, споруди, траси лінійних споруд, водойми, болота, а також зайняті с/г угіддями, що використовуються для потреб лісового господарства. 4.

12 745-'

ЛІТЕРА ДРУКАРСЬКА {типографская литера; type printing design; Druckbuchstabe m): металевий брусок із гарту з рельєфним зображенням відповідного знака - літери, цифри тощо. Виготовляли також із пластмаси. КрімЛ. д., існуєлітера фотонабірна.

/

Елементи Л. д.: 1 - вічко, 2 - кегль, З -за- пліччя, 4 — товщина, 5 — зріст, 6 - ніжка, 7 - сигнатура, 8 - висота знака. 5.

ЛІТЕРА ФОТОНАБІРНА {литера фотонаборная; photo-lettering type printing design; Lichtsetzbuchstabe m): пластинка завтовшки 0,6-0,7 мм, на якій є літери, цифри тощо у негативному їх зображенні. Елементи Л.ф.: 1 - вічко, 2 - висота великої букви, 3 - товщина, 4 - ширина, 5 - сигнатура, б -висота. 5.

ЛІТОГРАФІЯ {литография; litography; Lithographie f): спосіб друку плоского, за яким друкування з 1798 здійснювали з літографського каменю (вапняку), а пізніше друкарською формою були листи цинку та алюмінію. Рисунок на літографському камені наносили жирною літографською

тушшю або спеціальним літографським олівцем. Відбиток з літографської форми наз. літографським, а макет, виготовлений на цьому відбитку, -літографським макетом. Л. замінив друк офсетний. 5.

ЛІТОГРАФСЬКИЙ ВІДБИТОК (.литографский оттиск; map copy; lithographische Kopie/(Abdruck m)): див. Літографія. 5.

ЛІТОГРАФСЬКІ МАКЕТИ (литографские макеты; litographical blueline boards; Farbvorlage f): виготовлені зі штрихової друкарської форми відбитки, на яких відповідними кольорами показуються передбачені схемою видання карти технологічною конкретні елементи змісту карти. Л. м. є наочним підручним матеріалом у процесі підготовки карти до видання. 5.

ЛІТОСФЕРА (літосфера; lithosphere; Lithosphare f): верхня в структурній будові Землі тверда оболонка завтовшки 150— 250 км, що характеризується великою міцністю й охоплює земну кору і верхню мантію. Нижче розташована астеносфера, пружисті властивості якої значно менші, ніж Л. 21.

ЛІТОСФЕРНІ ПЛИТИ (литосферные плиты; lithosphere plates; lithospharische Platten f pi): великі жорсткі блоки, з яких складається літосфера.У постійному русі Л. п. зміщуються по астеносферному шару від зон розтягу рифтових долин се- рединно-океанічних хребтів, де формується первинна океанічна кора, до зон стиснення (зон Беньофа), де Л. п. стискаються між собою, частково занурюються у глибину мантії, а частково беруть участь у формуванні континентальної кори. Механізм переміщення Л. п. однозначно не встановлений. Нині переміщення Л. п. досліджують методами GPS. 4.

ЛОГОМЕТР (логометр; logometer; Logometern): магнетоелектричний прилад, що реагує на зміну векторної суми деяких двох електричних величин. Використовується в радіотехнічній системі „Поиск" для визначення місця знаходження літака. 8.

ЛОЖЕ ОКЕАНУ (ложе океана; ocean; Ozeanbett п, Ozeanlager пг): частина поверхні дна океану, в середньому на глибині 5 км, за межами підводної окраїни материків і перехідної зони; займає площу близько 277-10бкм2, тобто 77% площі Світового океану. 6.

ЛОКСОДРОМА (локсодрома; loxodrome; Loxodrome f): лінія на поверхні Землі математичній, що перетинає всі меридіани під одним і тим же кутом, тобто лінія, в кожній точці якої азимут є величиною сталою. В рівнокутній циліндричній проекції Меркатора Л. зображається прямою лінією. 5.

ЛОЩИНА (лощина; hollow; Mulde f):

витягнуте в одному напрямі заглиблення з дном, що постійно знижується. Схили Л. наз. її боками. Лінія, яка проходить через найнижчі точки дна і по якій звичайно стікає вода, наз. віссю Л., водозливною лінією, або тальвегом. Верхню межу схилів наз. брівкою Л. Широку Л. з пологим дном наз. долиною. У гірських районах вузьку і глибоку Л. зі стрімкими кам'янистими схилами наз. міжгір'ям, або гірським проходом. Вузьку Л. зі стрімкими схилами у рівнинній місцевості наз. яром, або балкою (див. Рельєф). 12.

ЛУПА (лупа; magnifying glass; Lupe f):

Оптична система, що складається з однієї лінзи або системи лінз, призначена для збільшеного розглядання предметів, розташованих між передньою фокальною площиною і Л.

Якщо око спостерігача розташоване біля заднього фокуса F', а предметі, що розглядається, між передньою фокальною площиною F і Л., то видиме збільшення Л. Г = 250//', де f - задня фокусна віддаль Л., a G = 250 мм - віддаль найкращого зору. Л. дає пряме, уявне і збільшене зображення А'В'. Якщо Л. складається з однієї лінзи, то Г = 5-7х , якщо з двох, то

Г = Гх + Г2. Апланатична Л. Штейнгеля

складається з трьох лінз Г = 6 - 15х, а анастигматичні Л. - із чотирьох лінз Г = 10-40*. 14.

ЛЮФТ МІЖ ГВИНТОМ І ГАЙКОЮ

(люфт между винтом и гайкой; yawn between male andfemale screws; Luftf zwischen der Schraubefundder Mutterf): віддаль між різьбами гвинта і гайки, яка є однією з похибок гвинтових механізмів. Люфт вибирають різними способами, напр., силовим замиканням між гвинтом і гайкою. 8.

ЛЯПУНОВА ТЕОРЕМА (теорема Ляпунова; Lyapunov's theorem; Theorem n (Lehrsatz m) von Lapunov): одна з найзагальніших форм теореми граничної централь-

ної, що довів А.М.Ляпунов (1900), формулюється так: закон розподілу суми незалежних величин випадкових х (і = 1,2,..., і') наближається до нормального закону розподілу при необмеженому зростанні їх кількості п, якщо виконуються такі умови: 1) усі величини мають кінцеві математичні сподівання і дисперсії:

М - а, ]2+£ = с,- де £ > 0; 2) жодна з величин за сиоїм значенням різко не відрізняється від інших:

1 і т { І с , / ( І В Д ) ' + £ / 2 } = 0 . 2 0 . п->- 1=1 / /=1

ЛЯСКА ВАЦЛАВ (1862-1943). Геодезист, геофізик, сейсмолог. Очолив кафедру сферичної астрономії та вищої геодезії у Львівській політехніці (листопад 1895). Із 1898 проф. Львівської політехніки, в березні 1910 виїхав до Праги. Керівник Обсерваторії і Метеорологічної станції (1899), організатор (1901) і керівник Сейсмічної станції у Львівській політехніці. 1899 і 1901 окремими випусками були видані його „Astronomia sferyczna" і „Geodezja wyzsza." 5; 18.

МАГІСТРАЛЬ (магистраль; trunk line; Magistrate f , Hauptverkehrsstrasse f Hauptleitungsrohr n): траса майбутньої лінійної споруди (дорога, канал тощо), вздовж якої прокладено теодолітний хід. М. визначає положення траси в плані. Крім того, М. є геодезичною основою для знімання вузької смуги місцевості вздовж траси і побудови плану траси. На поворотах М., як звичайно, вписують колові або колові та перехідні криві. За кутами повороту М. обчислюють кути повороту траси (між новим напрямом і продовженням попереднього). М. опирають на пункти Державної геодезичної основи. 19.

МАГНЕТНЕ НАХИЛЕННЯ (магнитное наклонение; magnetic inclination; magnetische Deklination f): див. Магнетне поле Землі. 14.

МАГНЕТНЕ ПОЛЕ ЗЕМЛІ (магнитное поле Земли; magneticfield of the Earth; magnetisches Erdfeld n): фізичне поле Землі, тобто простір, в якому виявляється дія певних сил, пов'язаних із земною речовиною. Земля - це гігантський магнет, поле якого виявляється в різних явищах на її поверхні. Вільно підвішена магнетна стрілка в кожній точці земної кулі займає певне положення, розташовується вздовж силових ліній геомагнетного поля і показує напрям магнетного меридіана.

М. п. 3. намагнечує гірські породи, особливо феромагнетні сполуки заліза в мінералах. М. п. 3. характеризується вектором напруженості Т. Проекції Г на прямокутні осі координат утворюють компоненти геомагнетного поля: Z - вертикальну, X - північну, Y - східну. Часто використовують горизонтальну складову напруженості геомагнетного поля:

H = JX2+Y2 •

Кут між напрямами горизонтальної складової Ні географічного меридіана наз. магнепгним схиленням D, а кут між вектором

Т з горизонтальною площиною -магнет- ним нахиленням І. Вимірювання елементів геомагнетного поля на поверхні Землі показало, що Земля в першому наближенні - однорідна намагнечена куля. Між елементами М. п. 3. існують аналітичні зв'язки тому досить вимірювати одну або дві складові напруження. За одиницю напруженості М. п. 3. приймають 1 ерстед (від імені дат. фізика Ерстеда, який 1820 відкрив наявність магнетного поля навколо провідника з електричним струмом); на практиці використовують міліерстед і гамма.

1Е = 103/4яг А/м = 79,5775 А/м, 1 Гамма = М О"5 Е.

Напруженість за вимірюваннями елементів М. п. 3. характеризується такими даними: значення Т збільшується від 0,3-0,4 Е на екваторі до 0,6 Е на полюсах; складова Н змінюється від 0,3-0,4 на екваторі до 0 на полюсах; складова Z змінюється від 0 на екваторі до 0,6 Е на полюсах. За вимірюваннями складових магнетного поля в космічному просторі встановлені межі дії

М.п. 3. магнетосфери. Досліджено, що

М.п. 3. з висотою зменшується обернено пропорційно віддалі. М.п.З. впливає також на електричні заряджені частинки, які надходять безперервним потоком від Сонця та космічного простору. За допомогою ШСЗ

іракет виявлені зони підвищеної космічної радіації, які є містком між полюсами

Землі. На Землі спостерігаються три зони - Сибір, Канада і Антарктида, де напруженість магнетного поля досягає максимальних значень, а в районі Південної Америки - зона низької напруженості геомагнетного поля. М. п. 3. намагнечує гірські породи верхніх частин земної кори, що сприяє пошукам родовищ корисних копалин. М. п. 3. використовують для складання топографічних карт, воно впливає на стан йоносфери, через яку здійснюється радіозв'язок, і разом з атмосферою запобігає згубному впливу космічного та сонячного випромінювання на все живе на Землі. 6. МАГНЕТНЕ СХИЛЕННЯ (.магнитное склонение; magnetic declination; magnetische Deklination f): кут між істинним і магнетним меридіанами в певній точці земної поверхні. М. с. є додатним, якщо північний кінець магнетної стрілки відхиляється на схід від істинного меридіана, і від'ємним - якщо на захід. 5.

МАГНЕТООПТИЧНИЙ ЕФЕКТ ФАРАДЕЯ {магнитооптический эффект Фарадея; magnetooptic rotation, Faraday's effect; magnetischoptischer Effekt m von Faradey): відкритий 1846. Полягає в тому, що

вдеяких речовинах під впливом магнетного поля повертається площина поляризації світла. При цьому напрям поляризованого променя світла в речовині повинен збігатися з напрямом силових ліній магнетного поля. Кут повороту площини поляризації 0 = VIH, де V-стала Верда, яка залежить від природи речовини та довжини світлової хвилі, І — довжина шляху світла

вречовині, Я - напруженість магнетного поля. М. е. Ф. спостерігається в рідинах (бензин, вода) і в твердих тілах (кварц, скло). У них стала Верда набуває значення 0,01 - 0,09 кут.хв./ст.е. 13.

МАГНЕТОРОЗВІДКА (.магниторазведка; magnetic exploration; magnetische Erkundung j): геофізичний метод розвідки, що ґрунтується на вивченні магнетного поля Землі та його змін, зумовлених різними магнетними властивостями гірських порід. 6.

МАГНЕТУДА ЗЕМЛЕТРУСУ (.магнитуда землетрясения; earthquake magnitude; Magnitude fdes Erdbebens n): визначається як десятковий логарифм максимальної амплітуди (вимірюваної в мікрометрах), записаної на стандартному сейсмографі (власний період 0,8 с, статичне збільшення 2800, коефіцієнт згасання 0,8) на віддалі епіцентральній 100 км. Нульова магнетуда М прийнята для найслабшого землетрусу, який можна зареєструвати сейсмографом. Для землетрусу з М = 0 енергія

Е= 2,5-10й ерг, для землетрусу з максимальною магнетудою М= 8,9, енергія

Е= 2,5-1024 ерг. Збільшенням на одиницю відповідає зростанню енергії землетрусу в ЗО разів. 4.

МАЙДАНЧИК БУДІВЕЛЬНИЙ (строительная площадка; building site; building site; Bauplatz m, Baugrund m): позначення фактичного використання вільної території, придатної для будівництва. 21.

МАКЕТ ФОНОВОГО ЗАФАРБУВАННЯ (макет фоновой окраски; model of background painting; Vorlage f des Hintergrungsfarbens n): відбиток проби карти штрихової, на якому відповідними кольорами показані фонові ареали елементів карти і названі фарби, якими ці площі мають бути надруковані. М. ф. з. виготовляють здебільшого тоді, коли на фарбовому оригіналі важко розрізнити кольори двох суміжних ареалів. Це буває, напр., під час складання загальногеографічних і гіпсометричних карт, особливо для високогірних районів, коли горизонталі в шкалі висот дуже близько розташовані між собою і не можна помітити різниці між кольорами суміжних ступенів висот. На М. ф. з. різко контрастними акварельними фарбами виділяють площі, які під час друкування мають бути показані відповідними кольорами у вигляді заливок або сіток. 5.

МАКЕТИ РОЗЧЛЕНОВАНОГО РЕТУШУВАННЯ (макеты расчленительной ретуши; model of partitioned retouch; geiliederte Retuschevorlage f): допомагають ретушерам під час ретушування нега-

тивів, отриманих зі суміщеного штрихового оригіналу карти видавничого. Особливо М. р. р. корисні для розчленованого ретушування негативів, з яких виготовляють друкарські форми. М. р. р. виготовляють на голубих копіях з негатива, штрихові елементи якого треба розчленувати за кількістю кольорів. На цих макетах згідно зі змістом оригіналу карти складального яскравими фарбами, які можуть не збігатися з кольорами надрукованої карти, показують штрихові елементи для кожного кольору. На полях М. р. р. зазначають, що певний колір на макеті відповідає якомусь кольору на надрукованій карті (напр., елементи гідрографії, показані на макеті червоним кольором, будуть надруковані на карті синім кольором). 5.

МАКРОРЕЛЬЄФ (.макрорельеф; macrorelief; Makrorelief n): форми рельєфу великих територій, які визначають загальний характер будови певних регіонів земної поверхні (гірські хребти, рівнини, плоскогі- р'я тощо). 4.

МАЛЮСА ЗАКОН (закон Малюса; Malus law; Gesetz п von Malus):див.Аналізатор. 13. МАНІПУЛЯТОР (манипулятор; manipulator; Manipulator m): пристрій, який модулює параметр коливання за прямокутним законом, тобто періодично змінює його стрибками. В електронних віддалемірах застосовують М. частоти та фази. 13. МАНТІЯ ЗЕМЛІ (мантия Земли; Earth mantle; Mantel mder Erdef): див. З e мл я. 4. МАРЕОГРАФ (мареограф; maregraph gauge; Pegelgraph ri)\ гідрологічний прилад для реєстрації коливань рівня води в морях, озерах, річках. Є берегові та відкритого моря М. Берегові М. використовують для тривалих неперервних спостережень. Для короткочасних експедиційних спостережень застосовують М. відкритого моря. Чутливим елементом у береговому М. є поплавець, коливання якого механічною системою передаються записувальному перу. Дія М. відкритого моря ґрунтується на вимірюванні зміни гідростатичного тиску. 6.