Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

нічного ін-ту, яку він очолював до останнього дня життя. 1946-1951 - декан новоствореного геодезичного факультету. Досліджував джерела похибок під час складання карт м-бу 1:50000 контурно-комбі- нованим методом, і систем ланок полігонометрії, відомих тепер як засічки Моторного.

МУЛЬДА ОСІДАННЯ (.мульда оседания; cauldron, subsidence trough; Senkundsmulde f): чашкочи коритоподібна ввігнута складка земної поверхні, що утворилася внаслі-

н

НАБУХАННЯ ПОРІД (набухание пород; (mining) rock swelling; Quellung f des Gesteins n): здатність породи збільшуватися в об'ємі під час зволоження; характеризується трьома показниками: ступенем, або деформацією, вологістю, тиском. 4.

НАВАНТАЖЕННЯ КАРТИ (нагрузка карты; amount of details; Kartenbelastung

/ ) : міра заповнення змісту карти засобами графічного зображення. 5. НАВІГАЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ І ПОПРАВКИ (навигационные элементы и поправки; navigation elements and adjustments; Navigationselemente n pi und Verbesserungen f pi): характеризують траєкторію і режим лету літака. До них належать величини, що визначають навігаційний трикутник швидкостей, а також кут знесення та кут вітру. Н. е. і п. включають поправку за девіацію компаса Ак (кут між північними напрямами магнетного і компасного меридіанів) і поправку за магнетне схилення Аи , потрібні для визначення істинного курсу літака

ІК = КК + (±АК) + AM, де КК - компасний курс (кут між північним напрямом компасного меридіана і поздовжньою віссю літака). 8.

НАВІГАЦІЙНО - ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПАРАМЕТР (навигационно-геодезический параметр; navigation-geodetic parameter;

док осідання гірських порід після підземного видобування корисних копалин. 4. МУЛЬТИПЛЕКС (мультиплекс; multiplex machine; Scheinwerfer т, Multiplex т): універсальний стереофотограмметричний прилад оптичного типу, призначений для створення топографічних карт і побудови просторових фототріангуляційних мереж. Перші моделі запропоновані 1934. Через невисоку точність та погіршені умови спостереження стереомоделі М. тепер на виробництві не використовуються. 8.

geodatischer Navigationsparameter т): величина, вимірювання якої дає змогу знайти положення рухомого об'єкта відносно заданого пункту, координати якого відомі з потрібною точністю. 6.

НАВІГАЦІЯ (навигация; navigation; Navigationf): один з розділів науки про судноводіння. Основне завдання Н. - вибір найвигіднішого шляху провадження по ньому судна і постійний контроль за його місцезнаходженням за допомогою навігаційних приладів, астрономічних засобів та радіонавігаційних систем. Н. також наз. період, упродовж якого можливе плавання в морях і річках. Поняття Н. відносять також ідо інших засобів. Напр., Навігація повітряна, Н. космічна, біонавігація. 6.

НАВІГАЦІЯ ПОВІТРЯНА (воздушная навигация; aerial navigation; Luftnavigation f): наукова дисципліна, що вивчає методи та правила безпечного провадження літака чи літального апарата, а також авіаційні прилади та інструменти. 8.

НАВІДНИЙ ПРИСТРІЙ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (наводящее устройство геодезического прибора; slow-motion screw; Einrichtungf zur Einstellungf): встанівний пристрій для приведення рухомого вузла геодезичного приладу в задане положення. 14.

НАВСТАР ГПС (НАВСТАР ГПС; NAVSTAR GPS; NAVSTAR GPS): глобальна позиційна система, створена на замовлення МО США, повна назва Navigation Satellite with Timing and Ranging Global Positioning System - навігаційна супутникова глобальна позиційна система за вимірюванням часу та віддалі (GPS). Призначена для забезпечення глобальної навігації всіх видів наземного, повітряного і навколоземного космічного транспорту та роз- в'язування комплексу задач геодезії в системі координат WGS-84 і в шкалі часу GPS> Ґрунтується на прийманні та опрацюванні радіосигналів, тому її використання не залежить ні від метеорологічних умов, ні від часу доби чи пори року. GPS, порівняно з попередніми навігаційними та радіогеодезичними системами, забезпечує вищу точність і продуктивність, дає змогу одночасно працювати необмеженій кількості користувачів; застосовується також в інших галузях господарства. Впроваджена замість допплерівської морської навігаційної супутникової системи NNSS TRANZIT. Проектна розробка GPS розпочалась 1964. Перші космічні апарати НАВСТАР експериментальної серії Block І виведено на орбіти 1978. 1989-94 система укомплектована космічними апаратами (КА) основної серії Block II. 1995 офіційно оголошено про її повну готовність до експлуатації. Загальні затрати на створення GPS становили — $10 млрд. Широкого цивільного застосування (для побудови опорних, геодинамічних та ін. координатних мереж, розв'язання інженерних задач тощо) набула з середини 80-х років XX ст., що зумовило кардинальні зміни і суттєвий загальний прогрес у геодезії.

Космічний сегмент GPS складається з 24 ШСЗ NAVSTAR, розподілених по 6 майже орбітах колових (е< 0,01) з висотою -20200 км (велика піввісь 26,5 тис. км, пе-

ріод обертання 0,5 зоряної доби) так, щоб у будь-який момент часу над горизонтом будь-якої точки земної поверхні, на висоті h > 5°, перебувало, не менше чотирьох КА. Середня відстань між вузлами орбіт висхідними 60°, нахилення до екватора 55°. На кожній орбіті розташовано по 4 КА з нерівномірним зсувом поаріументу широти відносно супутників сусідніх орбіт. Зона огляду орбіт із земної поверхні 152°, 142°, або 132° для h = 0°, 5°, 10° відповідно. У пунктах із широтою ~50°N більшу частину доби доступні спостереженням на висоті h > 15° одночасно 5-8 КА. Якщо супутник проходить через зеніт геодезичного пункту, то перебуває в зоні його видності не менше 5 год. Супутники однієї орбіти описують одну й ту ж саму трасу, що повторюється через 2 витки (23 год 56 хв 5 с). Початок южного наступного витка зсувається відносно земної поверхні на ~180° на захід. Регресія вузла -0,04187°. КА обертаються навколо Землі як одне ціле, не змінюючи своїх взаємних положень, і всі одночасно, за допомогою рупорної антени з кутом випромінювання 27°, стало зорієнтованої в надир, неперервно, у відомі запрограмовані моменти часу, випромінюють спеціальні (навігаційні) радіосигнали. Ці сигнали несуть пакети стабільної частоти, модульованої мітками часу та навігаційним повідомленням стандартного формату. Повідомлення загальним обсягом 37500 біт (тривалість трансляції 12,5 хв) складається з 25 сторінок (по 1500 біт, 30 с) кожна сторінка поділена на 5 блоків (300 біт, 6 с) по 10 слів (30 біт, 0,6 с). У кожному блоці першим стоїть слово телеметричної інформації, що містить синхронізуючі імпульси та діагностичні повідомлення, другим - синхронізуюче слово, що містить кількість 6-секундних інтервалів від початку поточного GPS-тижня до моменту початку трансляції наступного блока. Зміст інших слів

перших трьох блоків у повідомленні кожного супутника повторюється на всіх сторінках, тобто кожні ЗО с. У них міститься номер GPS-тижня і параметри лише свого супутника: три коефіцієнти для моделювання поправок бортового годинника, прогноз точності визначення користувачами за його сигналами відстаней „пункт-супут- ник", індекс функціональної здатності бортової апаратури, момент оновлення інформації, елементи орбіти супутника (ефемериди бортові) та їх епоха. Зміст четвертого і п'ятого блоків однаковий у сигналах усіх супутників і змінюється зі зміною сторінок, тобто має інтервал повторення 25 сторінок, або 12,5 хв. Тут подаються дані про час UTC, параметри стану йоносфери, елементи орбіт усіх супутників системи (альманах) з меншою точністю, ніж у бортових ефемеридах, і параметри їх робочого стану. На частині сторінок четверті блоки зарезервовані для військових потреб. Усі супутники випромінюють навігаційні сигнали Ь\ і 12 з амплітудами ах і а2 на двох високостабільних (10~15 за добу) несучих частотах /, = 1575,42 Гц і f2 = 1227,60 Гц. їх рівняння мають такий вигляд:

де t - час; D(t) - код D (data, navigation data - навігаційні дані) - двійковий код з частотою 50 Гц, що містить навігаційне повідомлення, за даними якого обчислюються координати КА на моменти спостережень; P(t), С/ A(t) - двійкові PRN (псевдошумо-

ві) коди Р (precise - точний або protected - захищений, доступний тільки дозволеним користувачам) і С/А (coarse/acquisition - грубий/доступний або clear acquisition - вільно, загальнодоступний), в яких подаються мітки для визначення часу At поширення

сигналів від КА до пункту спостережень, через який обчислюється відповідна п с е в - довідстань р = с At (с = 299792458 мчГ1

- швидкість електромагнетних хвиль у ва-

куумі). Кожному КА надано незмінний код С/А, що також дає змогу розпізнавати супутники за прийнятим навігаційним сигналом. Ці коди мають довжину 1023 біти (біти PRN-послідовностей наз. імпульсами, чіпами), частоту накладання 1,023 МГц, період повторення 1-Ю"3 с, тобто за час трансляції одного біта несуча хвиля проходить елементарну відстань (довжина чіпа)

с • 10_3/і023 = 300 м. Оскільки точність кодових вимірювань віддалей 0,01...

0,001 чіпа, точність визначення топоцентричних супутникових віддалей за С/А- кодом < Зм. Період повторення коду Р - 266,4 доби, його довжина ~2,3547Т014 біт. Ця послідовність імпульсів поділена на 37 тижневих відрізків, що розподіляються між КА. Порядковий номер кодового відрізка визначає його PRN номер. На початку кожного GPS-тижня, в 0 годин у неділю запуск кодів поновлюється, розподіл відрізків Р коду між супутниками може змінюватися. Довжина чіпа Р-коду -30 м, точність Р-кодових вимірювань супутникових віддалей < 0,3 м. Твірні поліноми обох кодів відомі. Але для обмеження несанкціонованим користувачам доступу до точного коду Р, а також захисту його від можливого навмисного псування противником, Р-код перед випромінюванням перешифровується додаванням до нього засекреченого коду W, у код Y (метод „А-S" - AntiSpoofing, запобігання імітації сигналів). У GPS-приймачах санкціонованих користувачів інсталюється декодер, який відновлює в прийнятих сигналах код Р, потрібний для їх опрацювання. Прийом сигналів на двох несучих частотах дає змогу при їх спільному опрацюванні виключати > 90 % похибки у визначенні топоцентричних супутникових відстаней, спричиненої впливом йоносферної рефракції, і яка може сягати десятків метрів. Але таку корекцію можуть зробити лише користувачі, що мають доступ до коду Р, поскільки вільно доступний код С/А накладається лише на одну частоту /,. Код С/А забезпечує точність визначення місцезнаходження в навігації

-15 м. Для зниження можливості досягнення такої точності небажаними користувачами в 1990-2000 запроваджено метод вибіркового доступу („SA" - Selective Availability). Він полягає у варіації фундаментальної частоти бортового годинника („5 -

процес", зумовлює коливання у визначенні псевдовідстаней з амплітудою до 50 м і періодом кілька хвилин) та знижені точності бортових ефемерид („Є-процес", спричинює коливання у визначенні псевдовідстаней з амплітудою 50-100 м і періодом до кількохгодин).Урезультаті точність миттєвих геодезичних і навігаційних визначень погіршується до 100 м у плані, 156 м у висоті, 340 не у прив'язці до точного часу і 0,3 м-с"1 у швидкості.

Сегмент керування і контролю GPS - це комплекс наземних засобів, що забезпечують функціонування космічного сегмента, контролюють його роботу та здійснюють безпосереднє керування цією системою. Його основою є система оперативного керування (OCS - Operational Control System) МО США, що має п'ять станцій неперервного відстежування КА, головну і три додаткові станції керування. Моніторингові станції розташовані в Колорадо-Спринґз (США) і на островах Гаваї, Вознесіння, Дієго-Гарсія, Кваджалейн. Вони обладнані цезієвими стандартами частоти і часу та Р-кодовими приймачами. Положення цих станцій відоме з високою точністю в геоцентричній координатній системі WGS-84. Вони кожні 1,5 с вимірюють псевдовідстані до всіх КА NAVSTAR, коли ті проходять над горизонтом, визначають вплив атмосфери, і пересилають на головну станцію згладжені, виправлені за йоносферну і тропосферну рефракції дані, усереднені за 15 хв. Станції керування територіально збігаються з деякими моніторінговими. Головна станція управління розташована в Ко- лорадо-Спринґз. Вона з'єднана спеціальною лінією зв'язку зі службою часу Морської астрономічної обсерваторії МО США поблизу Вашингтона, цезієвий еталон часу якої використовується для контролю

шкали системного часу GPS і бортових шкал супутників. На головній станції за моніторинговими даними обчислюються орбіти КА, аналізуються їх зміни і екстрополюванням прогнозуються елементи орбіт на початок кожної години на наступні 180 діб (для забезпечення функціонування космічного сегмента у випадку виходу з ладу станцій керування), оцінюється робочий стан кожного супутника і системи загалом. Ця інформація через додаткові станції керування закладається в пам'ять бортових процесорів для формування бортових ефемерид і навігаційних повідомлень, що розносяться ГПС-сигналами. Додаткові станції керування розташовані на островах Вознесіння і Кваджалейн у північних частинах Атлантики і Тихого океану та на Дієго-Гарсія в Індійському океані. Вони є потужними станціями зв'язку, які надсилають спеціальним радіоканалом у S- діапазоні у бортові процесори КА керівні команди та навігаційну інформацію. Оскільки точність екстрапольованих даних із часом падає, для утримування їх на такому рівні, при якому б позиції супутників обчислювалися з точністю < 5 м (при ввімкненому SA до 50-100 м), поновлення інформації проводяться щодобово, попередні дані при цьому витираються. Для забезпечення максимально можливої точності в геодезичних визначеннях (побудові фундаментальних та геодинамічних мереж, розв'язанні спеціальних задач тощо) на головній станції керування обчислюються уточнені ефемериди - декартові координати супутників NAVSTAR з певним кроком у часі, що дає змогу інтерполюванням отримати позиції КА на моменти їх спостережень з точністю < 0,5-1 м- Під час обчислення уточнених ефемерид результати спостережень OCS доповнюються даними спостережень мережі інших перманентних станцій. їх складають лише на минулі моменти. Щоб не залежати від політики МО США, деякі геодезичні організації та комерційні фірми створили власні мережі перманентних станцій для визначен-

ня уточнених ефемерид. Міжнародна геодезична асоціація 1990 вирішила створити Міжнародну геодинамічну службу GPS (IGS), яка стало функціонує з 1994. IGS має глобальну мережу перманентах станцій спостереження ГПС-супутників і центр обчислення їх орбіт та уточнених ефемерид, які доступні через Інтернет.

Сегмент користувачів складається з множини спостерігачів та автоматичних станцій, які в певний момент визначають за допомогою приймачів GPS-сигналів координати свого місцезнаходження або навігаційні параметри своїх транспортних засобів, поправки годинників тощо. 9.

НАГРОМАДЖЕННЯ ПОХИБОК У ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЇ {накопление ошибок в фототриангуляции; errors accumulation in photogrammetry; Zusammensetzung f der Fehler m pi fiir der Aerotriangulation f): побудова мережі фототріангуляції супроводиться похибками систематичними (випадковими), тому мережа буде деформована. Характер деформації мережі складний і залежить від величин цих похибок, довжини маршруту (кількості знімків), точності вимірювання координат і паралаксів на фотознімках, якості знімків, точності приладу, кваліфікації фотограмметриста тощо. Для підвищення точності фототріангуляції використовують опорні точки, розташовані за певною схе-

мою та через певну кількість знімків (або «-базисів). Для просторової мережі, побудованої без використання отриманих під час лету елементів зовнішнього орієнтування фотознімка і орієнтованої за чотирма опорними точками, сер. кв. похибки просторових координат усередині мережі (у найслабшому місці) виражаються формулами:

вимірювання поперечного паралакса;/- фокусна віддаль; b - базис знімка; п - кількість стереопар у маршрутній мережі фототріангуляції. 8.

НАГРОМАДЖУВАЧ (накопитель; storage; Speicher т): пристрій для занесення і збереження даних. 21.

НАДВИСОКОЧАСТОТНИЙ ДІАПАЗОН (сверхвысокочастотный диапазон; microwave range; Millimeterwellen f pi): ділянка спектра електромагнетних коливань із частотою ЗО МГц - 3000 ГГц або з довжинами хвиль 10 м - 0,1 мм. Цей діапазон поділяють на метрові, дециметрові, сантиметрові, міліметрові та субміліметрові хвилі. Такий поділ умовний, але виправданий, позаяк характер поширення та способи генерування, підсилювання, приймання коливань залежать від їх довжини хвилі. 13.

НАДИР {надир; nadir; Nadir т): див. Небесна сфера. 10.

НАДИР-ЦЕНТРИР (надир-центрир; nadir centering device; NadirZentrier n): односторонній центрир оптичний, візирна вісь якого спрямована вниз. 14.

НАДІЙНІ ГРАНИЦІ (доверительные границы; confiding (reliable) boundaries; vertrauliche Grenzenfpl): інтервал, в якому із заданою ймовірністю надійною міститься наближене значення того чи іншого параметра. Напр., якщо т - статистичний аналог математичного сподівання т, то можна записати

де т ± Єр - надійні границі. 20. НАДРА (недра; depths; Bodenschatze pi):

частина земної кори, розташована під поверхнею суші та дном водних об'єктів; простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. 4.

НАЙВИГІДНІША ФОРМА ТРИКУТНИКА (наивыгоднейшая форма треугольника; most advantageous form of triangle; vorteilhaftstener Dreiecksformf): у мережі тріангуляції трикутник, в якому за виміряними кутами та довжиною однієї сторони найточніше визначають дві інші сторони. У мережі трилатерації Н. ф. т. така, коли за виміряними трьома сторонами та відомим дирекційним кутом однієї сторони найточніше обчислюють дирекційні кути двох інших сторін. В обох мережах найвигіднішим є рівнобедрений трикутник, в якому кути при основі, що прийнята за вихідну, дорівнюють 72°23'32". У лінійнокутових мережах Н. ф. т. теж є рівнобедрений трикутник із такими ж кутами. 13.

НАКИДНИЙ МОНТАЖ (накидной монтаж; preliminary compilation; Bildmosaik):

з'єднані на одній основі (дикт, дошка тощо) контактні фотознімки, за якими можна оцінити фотограмметричну якість аерофотознімання. Виготовлення Н. м. починають із правого верхнього знімка. Його закріплюють двома прищепками, на нього кладуть суміжний знімок так, щоб усі зображені контури були максимально суміщені, і закріплюють його. В результаті таких операцій отримують спочатку Н. м. для верхнього маршруту, а поширюючи ці операції на нижні маршрути, отримують Н. м. для всієї сфотографованої території. 8.

НАОЧНІСТЬ КАРТИ (наглядность карты; map clearness; Kartenubersichtlichkeit f): властивість карти, що сприяє швидкому створенню зорової моделі поверхні, зобра-

женої на карті, а також охоплення і сприйняття найсуттєвіших і типових її елементів для одержання повної інформації про об'єкти, явища тощо. Карта має бути якомога наочніша. Н. к. тісно зв'язана з читаністю карт. 5.

НАПІВТОНОВИЙ ОРИҐІНАЛ (полутоновой оригинал; halftone original; Halbtonoriginal n): у картографічній практиці найчастіше це оригінал, на якому виконано зображення рельєфу відмиванням. Н. о. можна виготовити: ручним способом на прозорій і непрозорій основі, фотографуванням рельєфної моделі місцевості та обчисленням на ЕОМ освітленості елемен-

тарних ділянок рельєфної поверхні. 5. НАПРУГА ЗМІЩЕННЯ (напряжение смещения; bias voltage; Absetzungsspannungj): стала напруга, подана на модулятор світловіддалеміра, щоб працювати на прямолінійній ділянці модуляційної характеристики модулятора. Прикладання Н. з. забезпечує гармонічний закон модуляції світла. 13.

НАПРУГА ПІВХВИЛЬОВА (полуволновое напряжение; half-wave voltage; Halbwellespannung f): див. Модулятори електрооптичні. 13.

НАПРУЖЕННЯ (напряжение; tension; Spannungf):

нормальне - сила /н, яка діє на одиницю площі під час розтягування силою Р стрижня площею S, спрямованою перпендикулярно до площини поперечного перерізу

стрижня: / н - P/S ;

у скісному перерізі -перетин стрижня здійснюється площиною, нахиленою до його осі під деяким кутом а.

Тому / с п = Pcosa/S = / н cosa;

дотичне - Н. може бути розкладене на дві складові - нормальне і дотичне. Тоді останнє матиме значення / д = 0,5/н sin 2а . 8.

НАПРЯМ ОБЕРНЕНИЙ (обратное направление; backward direction; Riickwartsrichtung f): див. Азимут геодезич - ний. 17.

НАПРЯМ ПОЧАТКОВИЙ НА ФОТОЗНІМКУ (начальное направление на фотоснимке; initial direction; Anfangsrichtung faufdem Bild n): напрям, проведений з його центральної точки (див. Точка у фотограмметрії) на відображення на цьому знімку центральної точки суміжного знімка. 8.

НАПРЯМ ПРЯМИЙ (прямое направление; main direction; Vorwartsrichtung f):

див. Азимут геодезичний. 17. НАПРЯМИ ГОЛОВНІ (главные направления; main directions; Hauptrichtungen f pi): див. Переріз нормальний. 17. НАПРЯМИ ГОЛОВНІ В КАРТОГРАФІЧНІЙ ПРОЄКЦІЇ (главные направления в картографической проекции; principal directions in cartographical projection; Hauptrichtungenfpl im Kartographieentwuif m): два взаємно перпендикулярні напрями в будь-якій точці проекції картографічної, вздовж яких масштаби довжин частинні екстремальні. Першим вважають напрям з найбільшим значенням частинного м-бу і позначати літерою а, другим - напрям, перпендикулярний до першого, з найменшим значенням частинного м-бу і позначають літерою Ь. Очевидно, Н. г. в к. п. є зображенням двох взаємно перпендикулярних напрямів на поверхні Землі математичній, які на цій же поверхні також головні. Величини a, b є

м-бами головними. 5.

НАПРЯМНІ РУХУ (інаправляющие движения; directional motions): обертового -

деталі або пристрої, які забезпечують обертовий рух одних елементів конструкції відносно інших. їх наз. вальницями. Н. р. класифікують за видом тертя: 1) з тертям ковзання (з циліндричною або конічною робочою поверхнею); 2) з тертям кочення (кулькові вальниці);

прямолінійного - деталі або пристрої, які забезпечують прямолінійне переміщення одних елементів конструкції відносно інших. Н. р. поділяють за видом тертя: 1) з тертям ковзання (по циліндричних або плоских поверхнях); 2) з тертям кочення

(вальцьові по циліндричних поверхнях, вальцьові по плоских поверхнях, т. зв. призмові та кулькові). 8.

НАПРЯМНІ КОСИНУСИ {направляющие косинусы; directional cosines; Richtungskosinus m): якщо розглядати дві просторові декартові системи координат XYZта xyz, то дев'ять величин визначають взаємне кутове положення осей X і х, Y і у, Z і z; їх наз. напрямними косинусами. Матриця Н. к.

М-- ь\ ьг ь:

має фундаментальне значення для переходу від однієї просторової прямокутної системи координат до іншої повертанням однієї системи координат навколо іншої. Дев'ять згаданих величин завжди є функціями трьох кутів, що характеризують кутову орієнтацію двох систем XYZ та xyz. У літературі подаються прості формули для обчислення Н. к. за трьома кутами і, навпаки, для обчислення кутів за відомими Н. к. 8.

НАРІЗУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (нарезка цифровой картографической информации; allotment of digital cartographical information; Gang m der digitalen Karteninformation f): програмовий розподіл цифрової картографічної інформації на частини (масиви) згідно з заданими межами відповідних ділянок місцевості. 5.

НАСАДЖЕННЯ БАГАТОРІЧНІ (многолетние насаждения;регепіаІ plants; Vieljarhriganplatzungenfpl): земельні ділянки з фруктовими деревами, чагарниками, або трав'яними технічними культурами, які дають урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції. 4.

НАСАДКА ВІДДАЛЕМІРНА (насадка дальномерная; tacheometric prism attachment; Abstandmesseraufsatz m): віддалемір геодезичний, пристосований для роботи разом з іншим геодезичним приладом і встановлення на ньому. Напр., ДНР05. 14.

изменение высот и береговых линий в связи с перемещением полюсов Земли" (30 с. +11 додатків у вигляді таблиць і шести двобарвних карт), в якій викладено основний зміст його кандидатської дисертації. Дев'я- тий (останній) випуск СГ вийшов друком 1962 (обсяг - 9,25 друк. арк.). У ньому вміщено 17 статей 14 авторів. Відповідальними за випуски були: М.К.Мигаль (2-5,8), А.Д.Моторний (1 і 7), О.В.Заводовський (6 і 9). Отже, у дев'яти випусках Н. з. ЛПІ геодезичної серії було опубліковано 64 статті за такими розділами: геодезія - 50 статей, картографія - 8, аерофотогеодезія і фотограмметрія - 6. Найбільше статей опублікували: М.К.Мигаль - 10, Т.Н.Чалюк - 7, О.С.Лисичанський і М.К.Дрок - по 6, О.В.Заводовський - 5, І.Ф.Монін - 4. По одній статті опублікував 21 автор. У збірнику публікувались здебільшого працівники ЛПІ, по одній статті є авторів Д.В.Загребін (Ленінград), А.В.Буткевич (Новосибірськ), С.В.Євсєєв (Львівський філіал ін-ту геофізики АН), Б.В.Голдирєв (Львів, с/г ін-т), Ф.Ф.Соловйов (трест „Львівнафтогазрозвідка"). Тираж випусків становив: 300 примірників-СГ№ 1,500 примірників СГ № 2-4; 700 примірників - СГ № 5,1000 примірників - усі наступні серії. Формат СГ: 60X90 1/16 = 22,2x14,2 см і лише СГ № 7 - 22,2X17 см. 5.

НАУКОВІ ЗАПИСКИ ЛЬВІВСЬКОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО ІНСТИТУТУ, СЕРІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (Научные записки Львовского политехнического института, серия геодезическая; scientific notes ofLviv Polytechnic Institute, geodetic series; wiesenschaftliche Schriften pi des technischen Institut Lviv, geodatische Serie): див. Наукові записки Львівського політехнічного інституту. 5.

НАХИЛ ЕКЛІПТИКИ (наклон эклиптики; obliquity of ecliptic; Ekliptikneigung f)\

див. Координати небесні. 10. НАХИЛ ОРБІТИ (наклон орбиты; orbital plame angle; Bahnneigung f , Neigung f der Bahnebenef): один з кеплерових елементів орбіти небесного тіла. Н. о. - дво-

гранний кут між площиною його орбіти і площиною екватора планети, відносно якої розглядається рух тіла (або площиною екліптики, якщо рух небесного тіла розглядається відносно Сонця). Н. о. вимірюється плоским кутом між перпендикулярами до відповідних площин (і на рис. Елементи орбіти) і змінюється в межах 0- 180°. У випадку ШСЗ, залежно від і, розрізняють орбіти екваторіальні (і = 0°, або 180°), полярні (і = 90°) і нахилені (0 < і < 90° та 90 < і < 180°), а також прямі (0 < і < 90°) і зворотні або обернені (90 < і < 180°) відносно напряму добового обертання планети. 9.

НАХИЛОМІР (наклономер; pitchmeter; Gefallmesser т, Feinhandnivellier п, Neigungsmesser m): прилад для вимірювання нахилів поверхні Землі відносно рівневої поверхні з похибкою менше тисячної частки кутової секунди або невеликих коливань ґрунту з похибкою менше мільйонної частки сантиметра. Н. використовують на геодинамічних полігонах для вивчення внутрішньої будови Землі та передбачення землетрусів. 6.

НЕБЕСНА МЕХАНІКА (небесная механика; celestial mechanics; Himmelsmechanik f): див. Астрономія. 10.

НЕБЕСНА СФЕРА (небесная сфера; celestial sphere; Himmelssphare f): сфера довільного радіуса з центром у довільній точці простору, на яку проектуються спостережувані небесні світила. Використовують для різних математичних обчислень і побудов. Залежно від того, де міститься центр Н. с. - на поверхні Землі, в центрі Землі або в центрі Сонця, - Н. с. наз. відповідно

топоцентричною, геоцентричною або геліоцентричною. Для побудови Н. с. її центр розміщують у точці спостережень або в довільній точці, тоді відповідно користуються дійсними площинами і напрямами або паралельними до дійсних площин і напрямів. Нехай центр Н. с., точка О (рис., а) розташований у місці спостереження. Вертикальна лінія збігається з напрямом прямовисної лінії в заданій точці земної поверхні

і перетинає небесну сферу в точках: Z - зеніт і Z' - надир. Велике коло NESW, площина якого перпендикулярна до ZZ', наз.

астрономічним (небесним) горизонтом.

Пряма PNPS, що проходить через центр

Н. с. і паралельна до осі обертання Землі, наз. віссю Світу; точки PN і PS- відповідно

північний і південний полюси Світу.

а

б

Велике коло QWQ'E, площина якого пер-

пендикулярна д о осі світу PNPS, наз. не-

бесним екватором. Небесні екватор і горизонт перетинаються в точках заходу W і сходу Е. Пряма NS, по якій площина горизонту перетинається з площиною меридіана, наз. лінією полуденною. По-

луденна лінія перетинає поверхню небесної сфери в точках півночі N і півдня S.

Точки півдня S, заходу W., півночі Л'і сходу Е, розташовані одна від одної на відстані 90°, наз. головними точками горизонту.

Велике коло PNZPSZ', що проходить через

полюси Світу і точки зеніту та надира, наз.

небесним меридіаном, площина якого перпендикулярна до площини горизонту і площини екватора. Точки перетину небесного меридіана з екватором наз. верхньою і нижньою точками екватора і позначаються літерами Q і Q'. Велике коло ZcrZ', що проходить через т. Z, Z' і світило <7 на Н. с.,

наз. вертикалом світила, або колом висоти світила. Вертикал, площина якого перпендикулярна до площини меридіана, наз.

першим вертикалом. Перший вертикал проходить через т. Е і W. Велике коло

Pf/yPs , що проходить через полюси світу і світило, наз. колом схилень, або годинним колом світила. Мале коло La L', що проходить через світило і паралельне до небесного екватора, наз. добовою паралеллю світила. Точки L і L' перетину добової паралелі світила з небесним меридіаном наз.

верхньою і нижньою точками кульмінації світила. Мале коло, що проходить через світило і паралельне до горизонту, наз.

альмукантаратом світила.

Площина еліпса, прийнятого за орбіту Землі, наз. площиною екліптики, а велике коло Е Y'E'—, по якому площина екліптики перетинається з Н. с., наз. екліптикою (рис., б). Пряма RffRs, що проходить через центр сфери і перпендикулярна до площини екліптики, наз. віссю екліптики, а її т. RN і RS перетину з Н. с. наз. відповідно північ-

ним і південим полюсами екліптики. Коло екватора QQ' і коло екліптики EE' пере-

тинаються в точках рівнодень: У - точка

RNPNERSPSE', ЩО проходить через полюси

світу і полюси екліптики, наз. колюром сонцестоянь, а коло схилень ^ T ^ s —' Щ0 проходить через рівноденні точки, наз.