54. Опишіть стадії морфогенезу віспяної екземи

Віспа (Variola mammalium et avium; натуральна віспа) — гостра контагіозна хвороба тварин і людини, що перебігає з утворенням папульозно-пустульозного висипу на шкірі.

Патогенез. Потрапивши до організму, вірус завдяки своєму тропізму розмножується в епітелії шкіри і слизових оболонок, звідки проникає в кров (віремія) і переноситься до різних ділянок шкіри і слизових оболонок, де виникає характерний висип. Утворення віспин відбувається за стадіями: розеола, папула, везикула, пустула і кірочка.

Патолого-анатомічні зміни. Найважче хворіють вівці, у яких відбувається ураження майже усього шкіряного покриву. На ньому знаходять відокремлені шільні папули, діаметром 0,5—1 см, що здіймаються над поверхнею шкіри, які спочатку мають темно-червоний колір і поступово набувають сірого кольору.

Епідерміс папул відмирає і видаляється у вигляді плівок (пелікул), залишаючи вологу поверхню дерми, яка поступово загоюється під струпом з утворенням рубців. Одночасно знаходять і інші типи папул. На слизових оболонках дихальнихшляхів і шлунково-кишкового тракту нерідко виявляють округлої або

овальної форми сірого кольору папули, ерозії і виразки (на місті папул). Віспинні вузлики утворюються і в легенях, рідше в інших органах. У тяжких випадках спостерігають гастроентерит, бронхопневмонію або крупозну пневмонію, ускладнену гангреною, та дистрофічні процеси в паренхіматозних органах. Віспа кіз має частіше більш доброякісний перебіг з переважним ураженням шкіри вимені і сосків, а при генералізації процесу — й інших ділянок шкіри.

55. Дайте характеристику групам мікозів. Наведіть приклади

Мікози — це інфекційні захворювання, при яких мікроскопічні гриби-збудники проникають в організм тварин і своєю паразитарною життєдіяльністю зумовлюють

розвиток хвороби.

Дерматомікози (поверхневі мікози шкіри та її похідних) Уражується епідерміс, волосся і волосяні фолікули. Збудники — з групи Dermatophytes. Розрізняють: трихофітію, мікроспорію і фавус.

Глибокі мікози шкіриХронічні захворювання, які характеризуються гранульоматозними ураженнями дерми з утворенням глибоких виразок шкіри. Уражуються лімфатичні судини і лімфатичні вузли, рідше внутрішні органи. Сюди відносять: епізоотичний лімфангоїт, споротрихоз, північноамериканський бластомікоз.

Вісцеральні мікози Частіше уражуються внутрішні органи, які безпосередньо межують із зовнішнім середовищем. Розрізняють вісцеральні мікози, які спричиняються паразитними (патогенними) і сапрофітними (факультативно патогенними) грибами.

Актиномікози та подібні до них мікози Група хронічних мікозів з гранульоматозними та пухлиноподібними ураженнями різних органів і тканин: актиномікоз, нокардіоз, стрептотріхоз, актинобацильоз, ботріомікоз.

Трихофітія (Trichophytia; трихофітоз, стригучий лишай) — хронічне мітотичне захворювання, шо характеризується утворенням на шкірі різко обмежених безволосих круглих осередків, вкритих жовто-сірими лусочками і азбестоподібни- ми кірочками, або вираженою запальною реакцією шкіри та волосяних фолікулів і утворенням товстих струпів. Етіологія. Збудники хвороби — мікроскопічні гриби з роду Trichophyton. Патолого-анатомічні зміни. За характером уражень шкіри розрізняють поверхневу, глибоку і атипову форми хвороби. Поверхнева форма трихофітії характеризується утворенням на шкірі дрібних вузликів, які поступово збільшуються і перетворюються в чітко обмежені круглі плями, вкриті жовтувато-сірими лусочками і пухкими азбестоподібними кірочками завтовшки до 1 см і більше. По периферії таких осередків утворюються папули і везикули, які підсихають у струпи. Волосся на уражених ділянках втрачає блиск, стає сухим, легко обломлюється над самою поверхнею шкіри,

корені волосяних цибулин звичайно не ушкоджуються. На кінцях волосин спостерігають сірувато-білі нашарування із спор грибів. Обривки волосин разом з кірками та струпами поступово відпадають і з'являються множинні облисілі осередки, які з часом заростають волоссям. Глибока форма хвороби характеризується розвитком різко виражених запальних процесів шкіри, волосяних фолікулів та навколишніх тканин. Уражені ділянки поширюються, зливаються, охоплюють значні поверхні шкіри. При атиповій формі знаходять лише облисілі ділянки шкіри круглої форми без ознак запалення. Після відпадання кірочок оголюється гладка поверхня шкіри, на якій швидко відростає волосся.