50. Патоморфологічні зміни при інфекційній анемії і інфекційному енцефаломієліті коней

Інфекційна анемія коней вірусна хвороба однокопитних, яка характеризується клінічно рецидивною лихоманкою й анемією. Патолого-анатомічні зміни Видимі слизові оболонки, серозні і слизові оболонки внутрішніх органів бліді, інколи з легким жовтим відтінком, крапковими й дрібноплямистими крововиливами. Лімфатичні вузли, особливо портальні і ниркові, набухлі, почервонілі й соковиті на розрізі. Селезінка сильно збільшена, переповнена кров'ю, пульпа в'ялої консистенції, вишнево-червоного кольору. Поверхня її розрізу рівномірно горбиста, зскрібок більший звичайного. У печінці гостра венозна гіперемія. Нирки дещо збільшені в об'ємі, усіяні крововиливами. Серце збільшене, міокард з ознаками дистрофії. У легенях, на слизовій оболонці бронхів. У головному й спинному мозку гіперемія оболонок і незначний набряк мозкової речовини, інколи крововиливи.

Інфекційний енцефаломієліт коней — гостре інфекційне захворювання, яке проявляється яскраво вираженими симптомами енцефаліту і жовтяниці, а морфологічно ураженням печінки.

Патолого-анатомічні зміни склера очей, підшкірна клітковина, фасції й апоневрози, слизові і серозні оболонки забарвлені в жовтий чи оранжево-жовтий колір. Під епі- і ендокардом, на слизовій оболонці носової порожнини, сечового міхура, шлунково-кишкового тракту, в капсулі селезінки дрібноплямисті і крапкові крововиливи. Лімфатичні вузли дещо збільшені, почервонілі і соковиті на розрізі. Селезінка майже не змінена або злегка зменшена і частково депігментована. Серце і нирки з ознаками зернистої і менше вираженої жирової дистрофії. Шлунок частіше розтягнутий і переповнений густими сухуватими кормовими масами. У головному мозку застійне повнокров'я і дуже рідко крапкові крововиливи.

51. Складіть патологоанатомічній діагоз у випадку загибелі тварини від сказу

Сказ (Rabies, Lyssa; водобоязнь, гідрофобія) — гостре інфекційне захворювання теплокровних, яке характеризується ураженням центральної нервової системи.

Діагноз. Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних і патолого-анатомічних даних. Вирішальне значення мають лабораторні методи діагностики: гістологічний, серологічне дослідження мозку (РДП), прямий метод імунофлуоресценції та біопроба на мишах чи інших лабораторних тваринах.

При підозрінні на сказ в лабораторію надсилають цілий труп малої тварини чи тільки голову великої тварини в спеціальній упаковці. Для гістологічного дослідження беруть шматочки мозку (амонів ріг, мозочок чи інші ділянки), фіксують у 10% розчині формаліну, ацетоні (за Ленцом) чи спирт-ефірі, заливають у парафін. Гістозрізи фарбують за Ленцом, Селлерсом, Туревичем чи Муромцевим. Виявлення тілець Бабеша—Негрі підтверджує діагноз на сказ, а їх відсутність вимагає постановки біопроби або використання інших методів лабораторної діагностики.

Патолого-анатомічні зміни. На розтині будь-яких змін, характерних для цього захворювання, не знаходять. Інколи виявляють травми, нанесені собі твариною під час буйства, сліди укусів або розчоси в місцях укусів. Шлунок пустий або в ньому (переважно у м'ясоїдних) знаходять різні сторонні (неїстівні) предмети (камінці, кусочки дерева, солома, волосся тощо У головному і спинному мозку та їх оболонках гіперемія, набряк, інколи дрібні крововиливи. Розтин тварин, забитих на початку захворювання, як правило,

дає негативні результати.

Патогістологічні зміни. У головному і спинному мозку виявляють зміни, характерні для розсіяного негнійного поліоенцефаліту та поліомієліту. Запалення найкраще виражене в стовбуровій частині головного мозку та у відділі спинного мозку, що має зв'язок з місцем укусу Характерно, що в результаті нейронофагії ушкоджених гангліозних клітин і проліферації мікроглії на місці нейронів, що загинули, утворюються клітинні скупчення — «вузлики сказу».