20. Форми фібринозного запалення.

Фібринозне запалення характеризується рідким ексудатом, у якому за короткий час накопичується фібриноген, який переходить при зіткнені з ушкодженою тканиною у фібрин, внаслідок чого ексудат ущільнюється.

Форми:

• Крупозе(поверхневе) – характеризується відкладенням фібрину на поверхні змертвілих тих або інших покривів. Найчастіше фібрин відкладається на серозних оболонках, на слизових оболонках особливо дихальних шляхів та в легенях, а також суглобових покривах. Макро- відкладання ниток фібрину які легко знімаються, оголюючи набряклу, гіперемійовану, тьмяну оболонку органа. Фібрин може мати вигляд нашарування сірувато-білого або сірувато-жовтого кольору. В подальшому шар фібрин потовщується. Накопичений фібрин дещо ущільнюється, поверхня розрізу його стає суховатою.

• Дифтеричне (глибоке)- характеризується відкладанням фібриу між клітинними елементами у глибині тканин і на їх поверхні. Фібриноген, який виходить з судин, при контакті з некротизованими тканинами відразу зсідається. Чіткої межі між фібринозною плівкою та підлеглою тканиною не існує. Макро- наявність на слизовій оболонці плівок сірого кольору, які нагадують собою висівки(тирсу) або суховату шкіру, які важко відділяються, консистенція нашарувань щільнувата. Мікро- некроз клітин крові і тканин.

21. Форми гнійного запалення

При гнійному запаленні характерним є утворення гнійного ексудату, що складається з великої кількості лейкоцитів, білка, залишків некротизованих тканин, живих і загиблих мікроорганізмів. Гнійний ексудат, або гній, являє собою густу масу жовто-зеленого кольору з неприємним запахом. Гнійне запалення локалізується на слизових оболонках (гнійний бронхіт, уретрит), серозних оболонках (гнійний плеврит, емпієма плеври, перикардит), у внутрішніх органах (міокардит,гепатит, нефрит).

Гнійний ексудат може розташовуватися між тканинними елементами, дифузно їх пронизуючи (гнійна інфільтрація), що визначається як флегмона. В інших випадках гнійне запалення обмежене окремою ділянкою, в якій кількість лейкоцитів зростає за рахунок еміграції Їх з просвіту судин, виникає некроз і розчинення тканинних елементів під впливом ферментів та мікроорганізмів; поступово зона запалення перетворюється на порожнину, заповнену гноєм (абсцес). Накопичення гнійного ексудату в порожнинах або порожнистих органах називається емпіємою (емпієма червоподібноговідростка, емпієма плеври).

При накопиченні гною в абсцесі або порожнині може утворюватися канал, через який виходить гній (випорожнення абсцесу, емпієми). При хронічному перебігу гнійного запалення такий канал вистеляється грануляційною тканиною і перетворюється в постійну норицю, через яку гнійний ексудат відтікає або назовні, або в сусідні порожнини. Нерідко для ліквідації нориці необхідне оперативне втручання.

Гнійне запалення може мати гострий, підгострий і хронічний перебіг. Воно викликається гноєрідними мікроорганізмами: різними коками, синьогнійною, кишковою паличками, деякими рикетсіями. Разом з тим, можливий розвиток асептичного гнійного запалення без участі мікроорганізмів, наприклад, при введенні в тканини деяких речовин (скипидару).Значення гнійного запалення для організму визначається його локалізацією, поширенням і ускладненнями. Якщо абсцес розміщений у тканині головного мозку або серця, то це надзвичайно небезпечно для життя. У випадку прориву гною в кров'яне русло і поширення мікробів по організму при певних змінах його реактивності можливий розвиток сепсису. Разом з тим, своєчасно розпочате лікування, в тому числі хірургічне, прискорює вилікування хворого.