34. Характеристика гематогенних гнійних нефритів

Нефрити група захворювань нирок, в основі яких лежать запальні процеси. Уражаються судинні клубочки, їх канальці та інтерстиціальна тканина. Гнійні гематогенні нефрити виникають внаслідок проникнення гноєтворних мікроорганізмів кровоносними судинами у нирки. Розрізняють дві основні форми гематогенних гнійних нефритів: емболічний гнійничковий нефрит і апостематозний нефрит. Емболічний гнійничковий нефрит— ураження обох нирок, що пов'язане, в основному, з розвитком септикопіємії, коли гематогенним шляхом із септичного вогнища збудник потрапляє в нирки, де внаслідок бактеріальної емболії. Макроскопічно нирки дещо збільшені в об’ємі,сіро-червоного чи коричневого кольору, усіяні на поверхні і на розрізі дрібними білувато-жовтими гнійничками Апостематозний нефрит виникає як ускладнення якогось місцевого гнійного процесу внаслідок гематогенного занесення збудника у нирки, не пов'язана із септикопіємією. Макроскопічно , переважно в кірковому шарі, виявляють поодинокі або декілька великих абсцесів. Вони чітко відмежовані від навколишніх тканин і можуть досягати величини волоського горіха або й більше, в нирках можуть виникати септичні анемічні інфаркти, які інфільтруються лейкоцитами, розплавляються і перетворюються в абсцеси.

35. Визначення та класифікація сепсису. Морфологія і характеристика його видів

Сепсис— тяжке загальне інфекційне захворювання, що виникає, як ускладнення місцевого вогнища запалення (септичне вогнище), і супроводжується бактеріемією, токсемією та різко зміненою резистентністю. Класифікація сепсису За етіологією розрізняють сепсис: стрептококовий, стафілококовий, диплококовий, пневмококовий, колібактеріальний, синьогнійний, протейний, пастерельозний, сибірковий, бешиховий, анаеробний, грибковий, полімікробний. Залежно від характеру вхідних воріт інфекції розрізняють сепсис: 1. Рановий (сюди відносять і хірургічний,). 2. Післяродовий — виникає при травмах та інфікуванні матки і родових шляхів. 3. Пупковий де септичним вогнищемє омфаліт 4. Післяопіковий — змертвіла тканина в місцях опіків. 5. Уросепсис виникає як ускладнення гнійного пієлонефриту чи уроциститу. 6. Тонзилогенний — ускладнення гнійного чи гнійно-некротичного тонзиліту. 7. Аспіраційний сепсис — наслідок ускладнення аспіраційної бронхопневмонії. 8. Параінфекційний — виникає як ускладнення первинної інфекційної хвороби. 9. Криптогенний сепсис — коли неможливо виявити септичне вогнище. За клініко-морфологічними ознаками розрізняють: септицемію, септикопіємію, септичний (бактеріальний) ендокардит і хроніосепсис. Септицемія Склера, підшкірна клітковина, слизові і серозні оболонки часто мають жовтуватий відтінок. Порушення кровообігу проявляються розладами циркуляції, множинними крапковими і плямистими крововиливами, тромбозом дрібних судин, інфарктами. Лімфатичні вузли з ознаками лімфаденіту, селезінка септична, дає значний зіскрібок. У паренхіматозних органах дистрофічні зміни часто з вогнищами інтерстиціального запалення. У легенях застійна гіперемія і набряк У септичному вогнищі виражені серозно-геморагічні чи фібринозно-некротичні зміни. Септикопіємія спричиняється різними видами коків характеризується гнійни запаленням у воротах інфекції, бактеріальною емболією і наявністю гнійних метастазів у багатьох органах і тканинах. Величина гнояків коливається від ледве помітних (міліарні) до кількох сантиметрів в діаметрі.Септичним вогнищем є бактеріально забруднені рани, гнійний ендометрит, омфаліт (у новонароджених), гнійний пієлонефрит, гнійний мастит. У ділянці септичного вогнищавиявляють гнійний лімфангіт і лімфаденіт, а також гнійний тромбофлебіт, спостерігаються й загальні зміни: порушення кровообігу, дистрофічні і гіперпластичні процеси, Септичний (бактеріальний) ендокардит — особлива форма сепсису, шо характеризується ураженням клапанів та пристінкового ендокарда й розвивається на фоні інфекційних хвороб і гіперергічного ураження серцево-судинної системи. Хроніосепсис характеризується наявністю септичного вогнища, яке тривалий час не загоюється, та значних нагноювань.