17. Види регенерації.

Регенерація- відновлення втрачених, а також зношених структурних елементів тканини. Розрізняють фізіологічну, репаративну та патологічну регенерацію.

• Фізіологічна – відбувається протягом усього життя організму і супроводжується постіним оновленням клітин епудермісу, слизових і серозних оболонок, внутрішніх органів, волокнистих структур та їх основної речовини, залежно від зміни умов їх існування в процесі виконання тих чи інших функцій;

• Репаративна (відновлювальна) – розвивається за умов дії різних патогенних чинників, що спричиняють пошкодження клітин і тканин та їх відмирання- фізіологічна регенерація в хворому організмі. Поділяють на:

1. Повна( реституція)- процес поступового заміщення дефекту тканини ідентичною тій, що загинула. Необхідна умова- збережений нервовий та судинний апарати4

2. Неповна( субституція)- процес неповного заміщення утвореного дефекту іншою тканиною;

• Патологічна – характ.спотвореним ходом регенераторного процесу( недостатнім або надмірни, а також перетворенням в процесі регенерації одного виду тканини в інший(метаплазія));

• Надмірна- супроводжується посиленим утворенням тканини на місці пошкодження;

• Гіпогенерація.

18. Характеристика альтернативного запалення(АЗ).

Альтернативним запаленням називають таке, при якому переважають пошкодження(дистрофія, некроз) органа, переважно його паренхіми (паренхіматозне запалення), при менш виражених ексудативному та проліферативному компонентах. Найчастіше виявляється в паренхіматозних органах.

Якщо при АЗ переважають некробіотичні процеси, таке запалення- некротичне.

Залежно від ступення пошкодження АЗ можна розріяти з легким або важким ступенем пошкодження.

За прийнятою класифікацією- гостре і хронічне.

Причини: найрізноманітніші пат.чинники, зокрема сильна або й тривала дія хімічними речовинами, фізичними агентами, збудники інфекційних та інфекційно-алергічних хвороб.

Патогенез. Під дією пат.чинників у паренхіматозних елементах органа виникають глибокі метаболічні порушення у вигляді дистрофій чи некрозів. Ексудативні та проліферативні явища виражені слабо.

Макроскопічні зміни: гострий- органи дещо збільшені, в’ялої консистенції, тьмяні, з нерівномірновираженою судинною реакцією, що надає строкатий рисунок органові. Іноді крапкові крововиливи. Приклад – тигрове серце при ящурі. Хронічний- зменшення органу в об’ємі, як наслідок атрофії паренхіматозних елементів. Можна знайти рубці, які надають поверхні органа зморщений або шагреневий вигляд.

Мікроскопічні зміни. Гострий- дистрофічні та некротичні процеси, десквамація покривного епітелію, судинною реакцією, іноді крововиливами, проліферацією молодих сполучнотканинних клітин.

Хронічний- виражені атрофічні та дистрофічні процеси паренхіматозних елементів органа і заміщенням їх сполучнотканинними клітинами.

19. Форми серозного запалення.

Серозне запалення характеризується утворенням серозного ексудату. Залежно від локалізації розрізняють:

• Серозно-запальний набряк характеризується накопиченням серозного ексудату між тканинними елементами і в товщі органів. Найчастіше виявляється в пухкій сполучній тканині, підшкірній клітковині, міжм’язовій тканині та стромі органів. Макро- органи гіперемійовані, тістуватої консистенції, на розрізі- водянисті інфільтрати навколо переповнених судин, можна виявити крапкові чи плямисті крововиливи, з поверхні розрізу витікає серозна світло-жовта, іноді червонувата рідина. Мікро- запальна гіперемія, домішення до ексудату десквамованих і секреторних клітин. Клітинні елементи серозного ексудату перебувають у стані зернистої дистрофії і некрозу. Проліферативна реакція характ.розмноженням дрібноклітинних елементів за ходом судин. Приклад- запалення при опіках 1-го ступеня, при злоякісному набряку, серозно-геморагічний набряк клітковини навколо підщелепних лімфовузлів при сибірці у свиней;

• Серозно-запальна водянка- серозні покриви набухлі, тьмяні, гіперемійовані, з плямисто-смугастими крововиливами. Трепна транссудація має такі ознаки: серозні покриви блискучі, гладенькі, без крововиливів і потускніння, у порожнині міститься прозора рідина, колору червоно-виноградного вина. Залежно від перебігу бувають такі наслідки: гострий- не залишається стійких змін; хрон- можливі утворення спайок і повна облітерація відповідної порожнини. Приклад- серозний плеврит, перикардит, артрит, перитоніт;

• Бульозна форма- характ.накопиченням серозного ескудату під утворенням пухирців в шкірі чи слизових оболонках. Макро- пухирці мають тоненьку оболонку, наповнені рідиною( дрібні- везикули, ящурні- афти). При наявності великих за розмірами пухирців мовлять про балонізуючу форму серозного запалення.