41. Диференціація емфізематозного курбункулу від ранового злоякісного набряку

Емфізематозний карбункул— гостре інфекційне неконтагіозне захворювання худоби і овець, яке

характеризується вогнищевим геморагічно-некротичним міозитом з утворенням газів і ознаками крепітації

У місцях ураження м'язова тканина в стані некрозу, багато м'язових волокон розпадається на фрагменти. Міжм'язова сполучна тканина набрякла й інфільтрована еритроцитами) та окремими нейтрофільними лейкоцитами; дрібні вени і капіляри переповнені кров'ю. Всюди зустрічаються палички емфізематозного карбункула й міхурці газу (пустоти). У м'язових волокнах, які межують з нормальною мускулатурою,

виявляють зернисту й жирову дистрофію, набряк та інфільтрацію строми лейкоцитами. У регіонарних лімфатичних вузлах картина гострого серозного або серозно-геморагічного запалення. У печінці зерниста й жирова дистрофія гептоцитів, вогнища ареактивного некрозу, міхурці й палички збудника.

Злоякісний набряк гостра неконтагіозна ранова токсикоінфекція, яка характеризується розвитком в ушкоджених тканинах набряку з утворенням газів. В місцях ураження скелетних м'язів, різного ступеня

набухання, розрихлення, розпад і лізис м'язових волокон. Міжм'язова сполучна тканина сильно набрякла, вени й капіляри переповнені кров'ю, еритроцити в стані гемолізу (тіні еритроцитів), ендотелій судин набухлий, місцями десквамований. У печінці зерниста й вакуольна дистрофія гепатоцитів і набряк пери-

синусоідних просторів. У нирках зерниста, гідропічна дистрофія і некробіоз епітелію звивистих канальців та набряк строми. Кровоносні судини лімфатичного вузла (регіонарного) переповнені кров'ю, синуси розширені і заповнені серозною рідиною, бідною клітинними елементами. Мозкові тяжі звужені, містять

невелику кількість лімфоцитів і макрофагів, лімфатичні вузлики розрихлені, строма набрякла. У головному мозку гіперемія, часто у поєднанні з перицелюлярним набряком, хроматолізом та гідропічними змінами нейронів.

42. Макро- і мікроскопічні зміни при туберкульзі

Туберкульоз— хронічне інфекційне захворювання тварин, птиці і людини, яке характеризується специфічним запаленням з утворенням вузликів (туберкулів).

Макроскопічно туберкули мають вигляд округлих сірувато-білих вузликів величиною від ледве помітних (субміліарні) чи розміром у просяне зерно — міліарні та до 1 см і більше в діаметрі. Центральну частину таких туберкулів займає казеозний некроз (біло-жовтувата крихка маса) часто з крупинками вапна, а по периферії — сіро-білого кольору грануляційна тканина. Під мікроскопом туберкульозні гранульоми (туберкули) мають характерну будову. Молоді туберкули побудовані з епітеліо'щних клітин, окремих макрофагів і гігантських клітин (центр), а по периферії — зона з лімфоїдних елементів. У старих гранульомах у центрі однорідна некротична маса (казеоз), що добре забарвлюється еозином в рожевий колір, у якій часто виявляють відкладання солей кальцію (забарвлюються гематоксиліном у фіолетовий колір). Навкруги некрозу зона з епітеліоідних клітин з домішкою макрофагів, окремих лімфоцитів і гігантських клітин, а периферія таких туберкулів сформована з лімфоїдних клітин і фібробластів, які надалі утворюють капсулу. При фарбуванні за методом Циль—Нильсена у гігантських клітинах та

рідше в епітеліоідних виявляють мікобактерії туберкульозу.