27. Наведіть класифікацію та дайте морфологічну характеристику гемобластозам тварин

Гемобластози – це злоякісні новоутворення кровотворних тканин, при яких первинне пухлинне ураження починається у стовбуровій, мієлоїдній чи лімфоїдній гемопоетичній клітині кісткового мозку.

Класифікація лейкозів. За картиною крові лейкози поділяються на лейкемічні, сублейкемічні і лейкемічні. При лейкемічних лейкозах в кров'яне русло надходить велика кількість лейкозних клітин, при сублейкемічних — надходять частково і при алейкемічних — лейкозні клітини в кров зовсім не надходять.

Згідно з сучасною унітарною теорією кровотворення — всі клітини крові походять із однієї так званої стовбурової поліпотентної (плюрипотентної) клітини, яка є лімфоцитоподібна і постійно лічиться та диференціюється в інші клітини, а ті в свою чергу далі проліферують. Весь цикл диференціації кровотворних клітин умовно поділено на шість класів:

I клас — стовбурова поліпотентна клітина;

II клас — клітини-попередники мієло- та лімфопоезу;

III клас — клітини-попередники Т і В-лімфоцитів, лейкопоезу, еритропоезу, тромбоцитопоезу;

IV клас — проліферуючі мієло-, лімфо-, моно-, еритро-, мегакаріобласти;

V клас — дозріваючі клітини;

VI клас — зрілі клітини.

Залежно від ступеня диференціювання (зрілості) пухлинних клітин крові та характеру перебігу (злоякісний або доброякісний) лейкози поділяють на гострі та хронічні. Для гострого лейкозу характерні проліферація недиференційованих або малодиференційованих, бластних клітин («бластні» лейкози) і злоякісність перебігу; для хронічного лейкозу — проліферація диференційованих лейкозиих клітин ("цитарні" лейкози) і відносна доброякісність перебігу.

На підставі сучасних уявлень про кровотворення серед гострих лейкозів виділяють такі гістогенетичні форми: недиференцшований, мієлобластпий, лімфо- бластний, монобластний, еритромієлобластний і мегакаріобластний.

Недиференційований гострий лейкоз розвивається з клітин-попередників перших трьох класів, які не мають ознак належності до того чи іншого ряду кровотворення. Інші форми гострого лейкозу походять із клітин-попередників ІУ класу ( проліферуючих бластів).

Хронічні лейкози залежно від ряду дозріваючих клітин гемопоезу поділяють на лейкози мієлоцитарного, лімфоцитарного і моноцитарного походження.

Близько до лейкозів, я к системних пухлинних хвороб кровотворної тканини, стоять лімфоми — регіонарні пухлинні захворювання кровотворної та лімфатичної тканини. З цієї групи захворювань у ветеринарній практиці трапляються лімфосаркоми і рідко лімфогранульоматоз.

Лімфосаркома — злоякісна пухлина, яка виникає із клітин лімфоїдного ряду. Спочатку пухлина обмежена декількома лімфовузлами, які різко збільшені, з'єднані між собою в пакети і здавлюють прилеглі органи й тканини. Уражені вузли щільні, на розтині сіро-рожеві, з ділянками некрозу та крововиливами. У подальшому відбувається лімфогенна або гематогенна генералізація процесу з утворенням метастазів в інших лімфатичних вузлах, легенях,

Лімфогранульоматоз — хронічне рецидивне, рідше гостроперебігаюче захворювання, при якому розростання пухлини відбувається переважно в лімфатичних вузлах. Спочатку лімфовузли однієї групи збільшуються в розмірах та зростаються між собою в пакети. Вони м'які, соковиті, на розтині із стертим малюнком. У подальшому вузли стають щільними, сухими, з осередками некрозу і склерозу.

Найчастіше трапляється та являє найбільшу небезпеку ензоотичний лейкоз худоби, лейкоз курей і лімфома Марека (хвороба Марека). Описані гемобласто- зи у коней, собак, котів і багатьох інших свійських та диких тварин.