52. Зміни в цнс свиней при хворобі ауєскі та хворобі тешена

Хвороба Ауєскі — гостре інфекційне захворювання ссавців, яке характеризується ураженням ЦНС, сильним свербежем, розчухами і прогризанням шкіри (у свиней свербежу не буває).

Патолого-анатомічнізміни. найхарактерніші для хвороби Ауєскі зміни спостерігають у ЦНС. Виявляють розсіяний негнійний енцефаіомієліт, що часто поєднується з лептоменінгітом. Зміни, як правило, знаходять у сірій і білій субстанції (паненцефаломієліт) різних відділів головного мозку й у спинному мозку. Виявлені на секції плодів і новонароджених поросят міліарні та субміліарні некрози в печінці та інших органах (гістологічно), характеризуються розпадом тканин з добре вираженим каріорексисом і відсутньою або слабо вираженою реакцією навколишніх тканин.

Ензоотичний енцефаломієліт свиней— контагіозне захворювання свиней, що характеризується запаленням головного і спинного мозку. Патолого-анатомічні зміни. У гострих випадках спостерігають гіперемію й

набряк м'якої мозкової оболонки і мозкової субстанції, сильну ін'єкцію судинного сплетіння, а також помітне помутніння ліквору. У спинному мозку інколи виявляють крапкові крововиливи. В головному і спинному мозку виявляють зміни характерні для негнійного поліоенцефаломієліту. Дистрофічні зміни нейронів часто супроводжуються нейронофагією. місцях уражень мозку м'яка мозкова оболонка дещо розрихлена та інфільтрована круглоклітинними елементами (лімфоцити, гістіоцити та ін.). У спинномозкових гангліях — круглоклітинні інфільтрати строми і дистрофічні зміни нейронів.

53. Патогенез і патоморфологія ящуру

Ящур — гостре, надзвичайно контагіозне захворювання парнокопитних тварин, яке характеризується утворенням везикульозної висипки (афти) на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця та шкірі міжкопитцевої щілини й вимені.

Патогенез. Тварини заражаються в основному аліментарним і аерогенним шляхами, а також через шкіру. Завдяки епітеліотропності вірус адсорбується й легко проникає в епітеліоцити слизової оболонки, швидко розмножується, де й формується первинна афта. Звідси вірус лімфогематогенним шляхом проникає в усі органи і тканини організму (генералізація процесу), що супроводжується лихоманкою й утворенням вторинних афт на слизовій оболонці, вистеленій багатошаровим плоским епітелієм (ротова порожнина, рубець), та безволосих ділянках шкіри. Вірус, який проникнув у тканину, розмножується в глибоких шарах

епітеліального покриву слизової оболонки, в остистих клітинах епідермісу. У товщі слизової оболонки чи у сосочковому шарі шкіри виникає запалення. У міжклітинні простори та в місця розпаду епітеліоцитів випотіває серозний ексудат і, в результаті, формуються невеличкі міхурці, які, зливаючись, утворюють афти.

Інколи вірус виявляє міотропні властивості і, розмножуючись у міокарді та скелетних м'язах, спричиняє глибокі їх зміни.

Патолого-анатомічні зміни. Характерними ознаками ящуру є афти й ерозії на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця, а також на безволосих ділянках шкіри. Макроскопічно афти мають вигляд сіруватих міхурців овальної чи округлої форми, величиною від 1—2 мм до декількох сантиметрів у діаметрі. Ерозії, що виникають на місці афт, мають рожево-червоне дно, по периферії якого на 3—4 день чітко вирисовується блідо-сіра обвідка (епітелізація). У результаті розвивається гнійний пододерматит або серозно-катаральний чи гнійний мастит. Таким чином, при доброякісній формі ящуру, якщо немає ускладнень, то па- толого-анатомічні зміни обмежуються лише афтозно-ерозійними процесами на слизових оболонках ротової порожнини і рубця та безволосих ділянках шкіри. Смертельні випадки трапляються надзвичайно рідко.

Злоякісна форма Смертність при злоякісному ящурі дуже висока, і особливо у молодняку може досягати 80%. Для злоякісної форми ящуру, як і для доброякісної, характерна везикульозна висипка (афти) на слизовій оболонці ротової порожнини і рубця, а також на шкірі. Типовим і закономірним для злоякісної форми ящуру є ураження серця — вогнищевий альтеративний міокардит. Крім уражень серця і м'язів, спостерігають крововиливи на серозних і слизових оболонках, венозне повнокрів'я і дистрофію печінки та нирок, гострий катаральний гастроентерит, нерідко з вираженим набряком стінки сичуга й кишок, серозний лімфаденіт, застійну гіперемію та набряк легень і головного мозку.

Патогістологічні зміни. Мікроскопічні зміни міокарда характеризуються дистрофічними і некробіотичними процесами в різних поєднаннях з клітинними інфільтратами . Найчастіше спостерігають зернисто-глибчатий розпад м'язових волокон, інколи в комбінації з жировою дистрофією. У місцях розпаду нерідко відкладаються солі кальцію, а в інтерстиціальній тканині спостерігають скупчення гістіоцитів, лімфоїдних клітин і поліморфноядерних лейкоцитів.