Лекції конспект

3)середній вік технологічних процесів;

4)середній вік технологічного обладнання; фондоозброєність праці робітників фірми.

До факторів, які впливають на організаційний рівень виробництва, рекомендується відносити наступні:

1)рівень спеціалізації виробництва;

2)рівень кооперування виробництва;

3)коефіцієнт змінності роботи технологічного обладнання;

4)укомплектованість штатного розкладу;

5)питома вага основних робітників у загальній чисельності працівників;

6)показник плинності кадрів за рік;

7)втрати робочого часу;

8)коефіцієнт частоти випадків травматизму;

9)коефіцієнт пропорційності часткових виробничих процесів;

10)коефіцієнти безперервності, паралельності, прямоточності, ритмічності.

Структура виробничої системи і характеристика її елементів

Основними факторами, що визначають тип, складність та ієрархічність структури виробничої системи є: масштаб виробництва і обсяг продажу; номенклатура продукції, що випускається, і послуг, що надаються; складність і рівень уніфікації продукції та послуг; рівень спеціалізації, концентрації, комбінування і кооперування виробництва; ступінь розвитку макросередовища та інфраструктури регіону; міжнародна інтегрованість системи та ін.

Кількість компонентів системи, що визначають її розмір, повинна бути мінімальною, але достатньою для реалізації цілей системи.

Для спрощення структури системи слід скорочувати кількість рівнів управління, кількість зв’язків між компонентами системи і параметрів моделі управління, автоматизувати процеси виробництва й управління.

Структура системи має бути гнучкою, з найменшою кількістю жорстких зв’язків, здатною швидко переналагоджуватися на виконання нових завдань, надання нових послуг і т. п. Мобільність системи є однією з умов швидкого пристосування її до умов ринку.

Внаслідок важкості і множинності опису системи не слід намагатися пізнати всі її властивості і параметри. Для всього повинна бути розумна межа.

11

При встановленні взаємозв’язків і взаємодії системи із зовнішнім середовищем слід додержуватися принципу «чорної скрині»

іформулювати спочатку параметри «виходу». А після того визначити вплив факторів макрота мікросередовища і вимоги до «входу», канали зворотного зв’язку і в останню чергу проектувати параметри процесу у системі.

Кількість зв’язків системи із зовнішнім середовищем повинна бути мінімальною, але достатньою для нормального її функціонування.

Вумовах розвитку глобальної конкуренції і міжнародної інтеграції слід орієнтуватися на зростання ступеня відкритості системи за умов забезпечення її економічної, технічної, інформаційної та правової безпеки.

Із усіх показників якості системи пріоритет слід надавати їх надійності як сукупності властивостей безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності і збережуваності.

При формуванні цілей системи слід враховувати невизначеність інформаційного забезпечення. Вірогідний характер ситуацій та інформації на стадії прогнозування цілей знижує реальну ефективність інновацій.

При побудуванні структури системи та організації її функціонування слід враховувати, що всі процеси безперервні і взаємообумовлені.

Система функціонує і розвивається на основі протиріч, конкуренції, багатозначності форм функціонування та розвитку, здатності системи до навчання. Система існує, доки функціонує.

Структура і зміст системи формуються на ідеях і принципах стандартизації, без дотримання яких вона не може функціонувати. Глобальна конкуренція підвищує питому вагу стандартизованих систем

іїх компонентів.

Головні властивості системи:

•результативність;

•надійність;

•гнучкість;

•керованість (система буде керованою, якщо у заданий час зможе досягти мети управління й нормально функціонувати в умовах обмеження ресурсів).

12

Практична частина

Практичні завдання

Задача 1. Розроблено три варіанти розміщення підприємства з різними величинами виробничих потужностей. Визначити оптимальний варіант.

Основні проектні показники по кожному з них наведені у табл. 1.

Та б л и ц я 1

Задача 2. Промислове підприємство виробляє продукцію на 3,5 млн. грн. Витрати на придбання напівфабрикатів від постачальників складають 1,5 млн. грн.

Розрахувати коефіцієнт кооперування на підприємстві.

Задача 3. Обсяг продукції фірми на рік планується у розмірі 1900 тис. грн., фактично — 1970 тис. грн. Вартість купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, які одержано внаслідок кооперування, склала 580 тис. грн. замість 550 тис. грн. за планом.

Розрахувати:

•виконання плану з випуску продукції з урахуванням кооперованих постачань;

•зміну коефіцієнта кооперування у звітному періоді у порівнянні з плановим.

Задача 4. Визначити зміни у спеціалізації підприємства і розрахувати ефективність спеціалізації та кооперування, використовуючи дані табл. 2.

13

Та б л и ц я 2

Задача 5. Обрати найкращий варіант будівництва в регіоні підприємства з виробництва соків і дитячого харчування, використовуючи дані табл. 3.

Та б л и ц я 3

Задача 6. Нафтопереробний завод виробив основну продукцію (паливо) на суму 600 млн. грош. од. та побічну продукцію (мазут та ін.) на сумму 120 млн. грош. од. на рік.

Установка нового обладнання забезпечила більш повне використання продуктів перегонки нафти. Обсяг виробництва побічної продукції зріс до 250 млн. грош. од. на рік.

Визначити зміну рівня комбінування виробництва.

Задача 7. Для виробництва автомобілів іноземна компанія використовує комплектуючі, питома вага яких у собівартості продукції складає:

•комплектуючі з Німеччини — 27%;

•комплектуючі з Великобританії — 16%;

•комплектуючі з Іспанії — 12%;

•комплектуючі з Бельгії — 13%.

14

Практична робота № 3

Виробничі процеси

Мета: вивчити структуру виробничих процесів і принципи їх раціональної організації.

Теоретична частина

Процес виробництва на промисловому підприємстві являє собою сукупність технологічних операцій з безпосереднього виготовлення продукції та різноманітних допоміжних і обслуговуючих процесів, які забезпечують нормальну роботу основних підрозділів.

Операція — частина процесу виробництва, що виконується на робочому місці і складається з ряду дій над одним об’єктом виробництва.

Основні процеси — такі виробничі процеси, в ході яких сировина і матеріали перетворюються у готову продукцію.

Допоміжні процеси — відокремлені частини виробничого процесу, що можуть бути виділені у самостійні підприємства. До них належить: виготовлення інструментів, технологічного оснащення та ін.

Обслуговуючі процеси нерозривно пов’язані з основним виробництвом. Головне їх завдання — забезпечення безперебійної роботи всіх підрозділів підприємства.

Заготівельні процеси — це процеси, що перетворюють сировину і матеріали у необхідні заготівки.

Обробляючими є процеси, в ході яких заготівки перетворюються у готову товарну продукцію.

Випускаючі (збірні) виробничі процеси необхідні для виготовлення готової продукції, збирання вузлів, машин та ін.

Перервні виробничі процеси передбачають наявність перерв без шкоди для якості.

Безперервні виробничі процеси — це процеси, які здійснюються без зупинок.

Ручними називаються процеси, які виконуються без допомоги машин.

Частково механізовані процеси характеризуються заміною ручної праці машинами на окремих операціях.

Комплексно механізовані процеси передбачають наявність взаємо-

пов’язаної системи машин і механізмів.

16

Автоматизовані процеси забезпечують виконання всіх операцій. Апаратурні процеси протікають у відповідних видах обладнання

і не потребують участі робітників.

Дискретні процеси виконуються на окремих станках при участі робітників.

Наведена класифікація виробничих процесів необхідна для аналізу і розробки структури підприємства, планування його діяльності, визначення резервів підвищення ефективності виробництва.

Виробничий процес являє собою єдність і взаємодію трьох його елементів: робочої сили, предметів і засобів праці.

Під організацією виробничого процесу розуміють різні методи поєднання його елементів у просторі і часі з метою досягнення ефективності.

В основу організації виробничого процесу закладені наступні принципи:

•спеціалізація;

•безперервність;

•пропорційність;

•паралельність;

•спрямованість;

•ритмічність.

Узагальнююча кількісна оцінка рівня організації розраховується на основі системи часткових показників, які характеризують ступінь реалізації кожного з принципів:

а) коефіцієнт спеціалізації (Ксп):

Kсп = Hрм ,

Hp

де Нрм — кількість робочих місць; Нр — кількість робіт (операцій),

або:

Ф

Kсп =1− Фп ,

0

де Фп — час на переналадку обладнання; Ф0 — фонд часу роботи обладнання;

17

б) коефіцієнт прямоточності (Кпрям):

Kпрям =1− Фтр , Tвц

де Фтр — час виконання транспортних операцій; Твц — тривалість виробничого циклу,

або:

Kпрям =1− ДДлм , лф

де Длм — мінімальна довжина шляху проходження предмета праці у процесі обробки;

Длф — фактична довжина шляху проходження предметів праці у процесі обробки;

в) коефіцієнт паралельності (Кпар):

T пар Kпар = Tцфакт ,

ц

де Tцпар, Tцфакт — тривалість виробничого циклу при паралельному і фактичному вигляді сполучення операцій відповідно;

г) коефіцієнт пропорційності (Кпроп):

Kпроп = Kпроп1 × Kпроп2 ×....× Kпропn ,

де Kпроп1 ... Kпропn — коефіцієнти спряженості роботи цехів, ділянок, агрегатів робочих місць;

або:

Kпроп = MM1P ,

2 в

де М1, М2 — потужність цехів, ділянок, робочих місць, між якими визначається спряженість робочих місць;

Рв — питомі витрати продукції цеху № 1 для виробництва продукції цеху № 2;

д) коефіцієнт безперервності (Кбезпер):

Kбезпер = Kбезперпр Kбезперзп Kбезперр ,

де Kбезперпр , Kбезперзп , Kбезперр —коефіцієнтибезперервностівикористан- ня предметів, засобів праці, робочої сили відповідно.

18

де Ф0 — час виконання операції з обробки предметів праці; Фзб — тривалість зберігання предметів праці;

ж) коефіцієнт ритмічності (Критм):

Kритм = Bф ,

Bп

де Вф — фактичний випуск продукції за декаду; Вп — плановий випуск продукції за декаду,

або:

n

∑H

де Н — відхилення фактичного випуску від планового за кожний робочий день;

п — кількість робочих днів.

Типи виробництва визначаються, головним чином, ступенем спеціалізації робочих місць, формою зв’язку різних операцій у часі та просторі, складністю та стійкістю номенклатури продукції, обсягами її випуску.

Існують три типи організації виробництва: масовий, серійний та одиничний. У залежності від масштабів виготовлення продукції серійне виробництво поділяється на багатосерійне, середньосерійне та дрібносерійне. За якісними параметрами багатосерійне наближається до масового, дрібносерійне — до одиничного. Критерієм віднесення серійного виробництва до того чи іншого різновиду є кількість операцій, які виконуються на обладнанні.

За економічними параметрами переважаючим є масове виробництво. Орієнтація в умовах ринкової економіки на інтереси споживача, конкуренція, небезпека банкрутства викликають необхідність розширення номенклатури виробів, які випускаються, і збільшення сфери використання серійного типу організації виробництва.

Характеристика типів виробництва наведена в табл. 4.

19

20