Лекції конспект

Практична робота № 14

Формуванняякостітазабезпечення конкурентоспроможності продукції

Мета: оволодіти інструментами та методами оцінки якості лікарських засобів.

Теоретична частина

Якість продукції — це сукупність властивостей товару, які обумовлюють його здатність задовольняти визначення потреб у відповідності з призначенням. Вона фіксується у конкретний період часу і змінюється при появі більш прогресивної технології.

Показники якості: призначення, надійність, транспортабельність, безпека, економічність, патентно-правові, технологічні, ергономічні, естетичні. До показників технологічності належать: питома трудомісткість,матеріаломісткість,енергоємністьвиготовленнятаобслуговування. Показники транспортабельності характеризують пристосованість продукції до транспортування.

Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище.

Узагальнюючий показник якості характеризується сукупністю усіх оцінюваних властивостей виробу.

Кожний окремий показник наданий у вигляді співвідношення фактичного значення та нормативного. Узагальнюючий показник розраховується як середньоарифметична величина ТУ1:

n

ТУ 1 = ∑K /n,

1

де n — кількість показників;

К — груповий показник надійності.

Приклад розрахунку: кожну цифру порівнюють із відповідними показниками найкращого аналога, який є на світовому ринку, і одержу-

ють п’ять коефіцієнтів: 0,8; 0,7; 0,6; 0,9; 0,8.

ТУ = (0,8 + 0,7 + 0,6 + 0,9 + 0,8) : 5 = 0,76.

101

Якщо першим двом показникам надається перевага, то їх значення оцінюється у 30%.

Стандарт (норма) — зразок, еталон, модель, що приймається за вихідну для зіставлення з нею інших подібних об’єктів. Стандарт як нормативно-технічний документ встановлює комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації і затверджується компетентним органом. Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки), так і на норми, правила, вимоги будьякого характеру. Застосування стандарту сприяє покращенню якості продукції, підвищенню рівня уніфікації та взаємозамінності, розвитку автоматизації виробничих процесів, зростанню виробів. Існуючі у країні стандарти розрізняють за сферою дії: державні, галузеві, республіканські, стандарти підприємств.

Стандартизація — процес встановлення та застосування стандартів. Стандартизація продукції охоплює встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих; встановлення норм, правил у галузі проектування; формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень; створення єдиних систем класифі-

кації і кодування продукції тощо.

Сертифікат — це документ, який засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ІSО. В Україні існує обов’язкова і добровільна сертифікація.

Сертифікація продукції — один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа — сертифіката.

Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб’єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов’язковими, за ініціативою суб’єктів господарювання на договірних засадах.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри з найважливіших видів продукції. В останні роки почали формуватись між-

народні системи сертифікації.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт України, який є національний органом, що здійснює стандартизацію

102

і сертифікацію продукції. Об’єктом державного нагляду є продукція виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, експортна продукція, імпортна продукція (щодо діючих в Україні стандартів), атестовані виробництва.

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомо-

гою двох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції, що випускається, та ефективність використання ресурсів.

При оцінці конкурентоспроможності підприємства предметом уваги має бути номенклатура продукції, що випускається.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності: вибір і аналіз ринку для реалізації продукції; вивчення конкурентів з виробництва та реалізації аналогічних товарів; визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінці; вибір методик розрахунку та ін.

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного та оптимального рівня.

Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.

Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.

Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво та експлуатацію продукції.

Залежно від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються:

•на одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

•комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

•узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:

– показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання);

– показники надійності і довговічності;

– технологічні показники (характеризують ефективність конструкцій машин і технологій їх виготовлення);

– ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропологічних,фізіологічнихвластивостейлюдини,вимогитехнікибезпеки);

103

–естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю та моді, оригінальність, гармонійність);

–показники стандартизації та уніфікації, що відображають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей і вузлів;

–економічні показники (відображають витрати на розробку, виготовлення та експлуатацію виробу).

Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства, для цього використовується система загальних показників, основними серед яких є:

• коефіцієнт оновлення асортименту;

• частка сертифікованої продукції;

• частка продукції, що призначена на експорт;

• обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.

Методи оцінки якості продукції поділяються залежно від способу одержання інформації на об’єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.

Вимірювальний метод передбачає використання технічних засобів контролю при оцінці якості продукції.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз споживчих властивостей товару, сприйнятих органами чуття людини.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів.

Залежно від джерел інформації методи оцінки якості поділяються:

–на традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);

–експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);

–соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на підставі вивчення думки споживачів щодо неї).

104

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

Економічний механізм управління якістю продукції об’єднує спосо-

би та методи, спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції. Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог щодо якості продукції. Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки та попиту споживачів.

У деяких галузях промисловості якість продукції оцінюється по сортах за допомогою коефіцієнтів сортності (Кс):

де N1, N2 — відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту, одиниць;

Ц1, Ц2 — ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн. Економічна ефективність поліпшення якості продукції характе-

ризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (Ее), або річний прибуток від поліпшення якості, обчислюється за формулою

де ∆Pt — додаткові результати, які отримуються протягом кожного року завдяки запровадженню заходів, грн.;

∆Сt —збільшення поточних витрат, пов’язане з реалізацією запропонованого заходу, грн.;

∆К — питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од.;

105

е — норма дисконту;

Nя — обсяг продукції поліпшеної якості, нат. од.

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту (∆Пя):

∆Пя =((Ц2 −C2 )−(Ц1 −C1)) Nя,

де Ц1, Ц2 — відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.;

С1, С2 — собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту відповідно, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості

(Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:

де С1, С2 — собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;

К1, К2 — питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від’ємне значення, тому підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва. У такому разі економічний

якості (Ес) може обчислюватися як зміна річної величини одноразових і поточних витрат:

де К1, К2 — питомі капітальні вкладення на придбання та експлуатацію виробів відповідно попередньої і підвищенної якості, грн.;

С1, С2 — річна сума експлуатаційних витрат за виробами відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;

е — норма дисконту; t — крок розрахунку.

106

Загальний річний економічний ефект від підвищення якості продукції

(Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві та споживанні (експлуатації):

У ряді випадків при покращенні якості продукції її собівартість зростає, а ціна залишається без змін, хоча збільшується строк служби нового виробу. У такому разі річний економічний ефект (Ер) обчислюється за формулою

T

Ep =(Cc −Cн Tc ) Nя,

н

де Сс, Сн — собівартість одиниці старого та нового виробу (грн.) відповідно;

Тс, Тн — строк старого та нового виробу (років) відповідно.

Практична частина

Практичні завдання

Задача 1. У результаті здійснення іноземних інвестицій і використання комплектуючих провідних фірм світу підприємству вдалося значно покращити якість побутового холодильника: збільшився корисний об’єм морозильної камери, покращився температурний режим, знизилося споживання електроенергії тощо. Вага, габарити та строк служби холодильника залишилися незмінними (табл. 17).

Та б л и ц я 1 7

Норма дисконту — 0,15.

Обчислити річний економічний ефект від виробництва холодильників підвищеної якості; річну економію у споживача на поточ-

107

них витратах; строк окупності додаткових капітальних витрат у споживача.

Задача 2. У результаті проведених вдосконалень підвищилась надійність і технічний рівень продукції, але при цьому вартість машини зросла із 25 до 28 тис. грн., а строк служби — з 8 до 12 років.

Визначити загальну економію за рахунок підвищення якості машин.

Задача 3. У звітному році підприємство виготовило 300 виробів А, з них 62% вищої категорії якості. Планом передбачено збільшити випуск цієї продукції до 100% у загальному обсязі виробництва виробів А. Ціна виробів першої категорії — 3100 грн., вищої категорії — 3600 грн.

Визначити економічний ефект від запропонованого заходу.

Задача 4. У результаті раціоналізації виробництва і вдосконалення технології строк служби технічної тканини, що випускається комбінатом, зросте із 3 до 5 років. Однак собівартість тканини покращеної якості підвищиться із 7 до 9 грн./м2. Річний випуск тканини — 900 тис. м2.

Розрахувати річний економічний ефект від покращення якості технічної тканини.

Задача 5. Визначити ефективність від підвищення якості в залежності від підвищення довговічності машини на основі таких даних:

–передбачено збільшити строк служби машини із 5 до 7 років;

–у результаті збільшення витрат собівартість однієї машини зросте із 2000 до 2900 грн.;

–річний обсяг випуску машин 10 000 шт.

Задача 6. Планом підприємства у зв’язку із виходом на міжнародний ринок передбачено збільшити строк служби підшипників із 5200 до 7500 год. У результаті збільшення витрат у зв’язку з цим собівартість одиниці виробу зросте із 3,1 до 3,4 грн.

Обчислити ефективність від збільшення довговічності виробів.

Задача 7. Встановити підвищення рівня якості свердлильного верстата, якщо під час його випробувань було встановлено, що за весь період експлуатації на ньому можна просвердлити 8 млн. отворів заданих типових діаметра і довжини (ресурс). Витрати на придбання і експлуатацію його складають 387 тис. грн. Існуючий базовий верстат має ресурс 7,2 млн. отворів при сумарних витратах 300 тис. грн.

108

Задача 8. Визначити економічну ефективність, що одержується підприємством від упровадження заходів з підвищення якості продукції.

На насособудівному заводі шляхом упровадження різних заходів досягли підвищення роботи насосів до першого капітального ремонту:

–центробіжних — з 6000 до 8000 год;

–занурювальних — з 5000 до 7000 год;

–спеціальних — з 4000 до 5000 год.

Додаткові капітальні витрати впровадження означених заходів склали:

–по центробіжних насосах — 25 000 грн.;

–занурювальних насосах — 20 000 грн.;

–спеціальних насосах — 5000 грн.

Собівартість виготовлення кожного насосу збільшилась за рахунок додаткових витрат на матеріали та амортизацію обладнання:

–по центробіжних насосах — на 8 грн.;

–занурювальних насосах — на 7 грн.;

–спеціальних насосах — на 10 грн. Оптова ціна на насоси не змінилася.

Дані, що потрібні для розрахунків, надані в табл. 18.

Фонд часу роботи кожного насоса — 4000 год/рік.

Питання для самоконтролю

1.Що являє собою якість продукції?

2.Назвіть показники якості.

3.Яким чином розраховується узагальнюючий показник якості?

4.Дайте визначення конкурентоспроможності продукції.

5.Охарактеризуйте загальні правила оцінки конкурентоспроможності.

6.Наведіть приклад розрахунку економічного ефекту від покращення якості продукції.

109

Практична робота № 15

Виробнича стратегія і проектування структур змін

Мета: оволодіти методичним інструментарієм з формування виробничої стратегії для забезпечення ефективної діяльності підприємства.

Теоретична частина

Основне завдання промислового підприємства — випуск продукції. Підприємство розглядається як виробнича система, оскільки їй притаманні всі ознаки, характерні для системи. Підрозділи підприємства (цех, ділянки, відділи та ін.) є підсистемами, що складаються з елементів різного ступеня значущості.

Виробничі системи — це особливий клас систем, який включає робітників, обладнання, предмети праці та інші елементи, необхідні для функціонування системи і створення необхідної продукції та надання певних послуг.

На першому рівні виробничу систему можна розглядати як групу механізмів, які обслуговують робітники. Кожний механізм і обслуговуючий його робітник являють собою систему «людина–машина», що складається з двох взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

Інтеграція первинних систем «людина–машина» призводить до організації виробничої ділянки — складної системи нижчого рівня, яку утворюють основні та допоміжні робітники основного та допоміжного обладнання, комплексу їх взаємозв’язків, взаємовідносин та інтересів, які також мають певну структуру та організацію.

Виробничими системами більш високого рівня та порядку є цехи, корпуси та ін. При цьому кожний ланцюг системи, підсистеми будьякого рівня узагальнює найбільш суттєві риси системи більш високого рівня, часткою якої вони є.

Таким чином, у промисловому виробництві створюється ієрархія систем, взаємопов’язаних метою забезпечення єдності функціонування та розвитку підприємства.

110