Лекції конспект

К

Кадри підприємства — сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навички роботи.

Капітал — чинник виробництва, який використовується в обороті з метою отримання прибутку.

Капітальне будівництво — процес створення нового технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

Капітальний ремонт — комплекс робіт, який здійснюється з метою відновлення, налагодження та повного або близького до повного відновлення ресурсу обладнання із заміною або відновленням його частин.

Капітальні вкладення — витрати на створення нового технічного переоснащення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

Керівник — працівник, що обіймає посаду керуючого підприємством або його структурними підрозділами.

Кількісний (математичний) підхід до менеджменту — підхід, що поля-

гає в переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних оцінок, системи балів та ін.

Коефіцієнт інтегрального навантаження обладнання характеризує за-

гальне використання виробничої потужності обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного навантаження обладнання характеризує вико-

ристання потужності обладнання в одиницю часу.

Коефіцієнт закріплення операцій — показник, що характеризує рівень спеціалізації робочих місць.

Коефіцієнт змінності — відношення кількості верстато-змін, фактично відпрацьованих обладнанням за певний період часу, до кількості встановленого обладнання, помножене на кількість днів розрахункового періоду.

Коефіцієнт освоєння об’єкта у виробництві — показник ступеня освоєн-

ня в умовах серійного або масового виробництва нової конструкції об’єкта, технології його виготовлення, виробничих навичок, операцій і прийомів, нормативів витрат ресурсів та інших елементів виробничого процесу.

Коефіцієнт співвідношення часу обслуговування та часу роботи — показ-

ник, який застосовується для оцінки доцільності обслуговування робітником певної кількості верстатів.

Комбінування продукції — одна з форм організації виробництва, заснована на по’єднанні різних галузей виробництва в одній великій організації з метою спрощення міжвиробничих зв’язків у технологічному ланцюгу. Форми комбі-

141

нування: а) на основі послідовної переробки сировини; б) на основі використання відходів виробництва; в) на основі комплексної переробки сировини.

Комплексний підхід до менеджменту — підхід, що враховує технічні, еко-

логічні, економічні, організаційні, соціальні, психологічні та інші аспекти менеджменту в їх взаємозв’язку.

Конкуренція — економічне суперництво між окремими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам.

Контроль — функція менеджменту з обліку витрат ресурсів і забезпечення виконання планів, програм, завдань з реалізації управлінських рішень.

Концентрація виробництва — зосередження виробництва одного або декількох аналогічних видів продукції або послуг на великих підприємствах, у межах невеликого регіону.

Концепція — комплекс основних ідей, принципів, правил, що розкривають сутність і взаємозв’язки певного явища або системи і дозволяють визначити систему показників, факторів і умов, які сприяють вирішенню проблеми, формуванню стратегії підприємства, установленню правил поведінки особистості.

Кон’юнктура ринку — визначене у часі та просторі певне співвідношення попиту та пропозиції, що формується як сукупність товарно-грошових пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників.

Кооперування — встановлення та використання довгострокових виробничих і управлінських зв’язків між підприємствами, організаціями й іншими структурами, кожна з яких спеціалізується на виробництві окремих складових частин цілого або на виконанні окремого виду робіт (послуг). Кооперування може бути регіональним, галузевим, міжнародним.

Координація—центральнафункціяменеджментузівстановленнязв’язків, організації взаємодії і погодженості роботи компонентів системи, оперативної диспетчеризації виконання планів і завдань. Координація може здійснюватися для виконання будь-яких робіт між будь-якими компонентами системи або зовнішнього середовища.

Л

Лізинг — довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення.

Ліцензія — дозвіл держави або місцевих органів влади на ведення певної економічної діяльності.

М

Майно — матеріальні блага, які є об’єктом майнових прав; сукупність майнових прав та обов’язків певної особи.

142

Макроекономіка — розділ економічної теорії, який вивчає економіку в цілому, виступає теоретичною основою економічної політики держави.

Маркетинг — система організації діяльності сучасного підприємства, фірми у процесі товарного відтворення, у якій в основі прийняття господарських рішень покладені вимоги ринку, реальні запити, потреби покупців у товарах і послугах та виробничо-збутові можливості певного підприємства чи фірми.

Масове виробництво — виробництво великих обсягів стандартизованих виробів і послуг.

Матеріаломісткість продукції — кількість матеріалів у тих або інших видах продукції (виробах).

Менеджмент — управління виробництвом (обслуговуванням), тобто це система стратегій, принципів, методів, засобів, функцій і форм управління виробництвом (обслуговуванням) з метою підвищення їх ефективності та збільшення прибутку.

Мережні методи менеджменту — методи, які застосовує керуюча підсистема до організаційних об’єктів управління. В основі цих методів лежить мережа планування й управління — графоаналітичний метод управління процесами створення (проектування) будь-яких систем.

Міжгалузевий баланс — економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції.

Міжцеховий виробничий процес — процес, що протікає між підрозділами організацій.

Місія — філософія існування, стратегічна мета, принципове призначення організації, яким вона відрізняється від інших організацій і в рамках якого визначає характер своїх дій. Зміст місії організації: 1) філософія (базові погляди, принципи і цінності, система мотивів); 2) опис сфери діяльності, продукту організації; 3) цілі організації (поточна і стратегічні); 4) характеристика потенціалу і технологій; 5) опис внутрішньої концепції, сильних сторін організації, її конкурентних переваг, перспектив розвитку; 6) характеристика ринку, де працює організація; 7) опис зовнішнього образу (іміджу) організації.

Моніторинг — безперервне комплексне спостереження за об’єктами, зміна параметрів і аналіз їх функціонування.

Н

Напівфабрикати — продукція, що закінчена на окремих стадіях і призначена для використання на інших стадіях виробництва.

Незавершене виробництво — продукція, випуск якої не закінчений виробництвом. Продукція вважається незавершеною з моменту надходження сировини зі складу до цеху та до надходження продукції до складу готової продукції.

143

Продукція, яка закінчена виробництвом, але не прийнята ВТК, також вважається незавершеним виробництвом.

Номенклатура — перелік назв окремих видів продукції.

Норма виробітку визначає кількість продукції в натуральному вираженні або інших показників роботи, яку повинен виконати працівник за певний відрізок часу за певних організаційно-технічних умов.

Норма часу — час, необхідний для виконання одиниці роботи.

Нормаобслуговування—кількістьодиницьобладнання,виробничихплощ, установлена для обслуговування одним робітником чи групою робітників.

Нормативний підхід до менеджменту — підхід, що полягає у встановленні нормативів управління за всіма підсистемами системи менеджменту. Нормативи повинні встановлюватися стосовно найважливіших елементів: а) цільової підсистеми (показники якості та ресурсомісткості товару, параметри ринку, показники організаційно-технічного рівня виробництва, соціального розвитку колективу, охорони навколишнього середовища); б) функціональної підсистеми (нормативи якості планів, організованості системи менеджменту, якості обліку і контролю, нормативи стимулювання якісної праці); в) забезпечуючої підсистеми (нормативи забезпеченості працівників і підрозділів усім необхідним для нормальної роботи, виконання мети, що стоїть перед ними, і завдань, нормативи ефективності використання різних видів ресурсів у цілому на фірмі). Ці нормативи повинні відповідати вимогам комплексності, ефективності, обґрунтованості, перспективності (за часом і масштабом застосування).

Нормативнийтермінслужбиосновнихфондів— встановлений період, про-

тягом якого засоби праці повинні перенести свою вартість на готовий продукт. Нормування праці — процес визначення мінімально припустимого обсягу продукції (робіт, послуг), виробленого в одиницю часу (годину, зміну, міся-

ць) або максимально припустимого часу для виконання конкретної операції у будь-якій області діяльності.

Ноу-хау — сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виробництва, але не запатентовані.

О

Обслуговуючий процес — процес, конкретно не пов’язаний з певним предметом праці, що забезпечує нормальне протікання основних і допоміжних процесів шляхом виконання транспортних послуг, послуг з логістики на «вході» й «виході» організації та ін.

Оперативне управління виробництвом — комплекс робіт, що включає ор-

ганізацію розробки і виконання оперативно-календарних планів виробництва

144

продукції; змінно-добових завдань; забезпечення робочих місць; контроль і регулювання ходу виробництва.

Операційна система — повна система виробничої діяльності організацій. Операційна функція — дії, у результаті яких виробляються товари і послу-

ги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище.

Оптимізація — процес перебору безлічі факторів, що впливають на результат, з метою визначення значень параметрів об’єкта, при яких досягається його найкращий стан, що дозволяє, в свою чергу, забезпечити оптимальні параметри «виходу» об’єкта як системи.

Організаційна структура — сукупність взаємозалежних органів керування організації (фірми), що здійснюють стратегічне, тактичне й оперативне керування її функціонуванням і розвитком. Основні види організаційних структур: лінійно-функціональна, лінійно-штабна, дивизіональна, матрична, бригадна, проблемно-цільова та ін.

Організаційна структура підприємства — сукупність відділів і служб, що займаються побудовою і координацією функціонування системи менеджменту, розробкою і реалізацією управлінських рішень щодо виконання бізнес-плану.

Організаційно-технічний рівень виробництва (ОТРв) — компонент цільової підсистеми системи менеджменту. ОТРВ характеризується результатами науко- во-технічного процесу й інноваційної політики на рівні фірми, ступенем відповідності рівня технології й організації процесів вимогам «входу» системи.

Організаційно-технологічна підготовка виробництва — комплекс робіт, що включає аналіз технологічності конструкції виробів, розвитку і типізації технологічних процесів, створення технологічного оснащення, нормування потреби

вресурсах, організацію забезпечення виробництва, оперативне управління підготовкою виробництва.

Організація — 1) функція управління як процесу, суть якої полягає в координації дій окремих елементів системи, досягнення взаємної відповідності функціонування її частин; 2) форма об’єднання людей для спільної діяльності у рамках визначеної організаційно-правової форми.

Організаціяобслуговуваннявиробництва— комплекс робіт з визначення за-

вдань і принципів діяльності транспортного, складського й інших обслуговуючих господарств підприємства; формування і розвитку організаційних структур господарств; нормування забезпечення господарств необхідними ресурсами; розробки й реалізації оперативно-календарних планів обслуговування основних і допоміжних виробництв підприємства.

Організація робочого місця — оснащення робочого місця засобами і предметами праці, розміщеними у визначеному порядку.

Основні виробничі фонди — частина матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому

впроцесі використання власну натуральну форму.

145

П

Партійне виробництво — виготовлення партій чи одиничних товарів і послуг з різноманітними специфікаціями відповідно до замовлень споживачів.

Патент — документ, що засвідчує право власності особи на який-небудь винахід чи відкриття.

Планування — процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення.

Поділ праці — процес, за яким різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного і тим самим створюються нові виробництва і галузі; спеціалізація, диференціація трудової діяльності.

Показник надійності товару — показники якості товару, що характеризують його безвідмовність, ремонтопридатність, збереження властивостей і довговічність.

Показники екологічності товару — показники, що характеризують рівень шкідливого впливу товару на навколишнє середовище і здоров’я людини.

Показники ергономічності товару — показники якості, що використову-

ються при визначенні відповідності товару ергономічним вимогам, встановленим до розмірів, форми, кольору об’єкта й елементів його конструкції, до взаємного розташування елементів та ін. Показники ергономічності розподіляються на гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні, психофізичні.

Показники естетичності товару — показники якості, що характеризують властивість товару впливати на почуттєве сприйняття людиною виробу в цілому (наприклад, форма, гармонія, композиція, стиль, колір та ін.).

Показники призначення товару — показники якості товару, що характеризують його віддачу, використання за призначенням на конкретному ринку. Наприклад, продуктивність транспортного засобу; розмір екрана, контрастність і яскравість кольорів, автоматичність управління, надійність телевізора та ін.

Показники стандартизації й уніфікації товару — показники якості, що характеризують питому вагу стандартних складових частин виробу, їх раціональну повторюваність і запозичення. Наприклад, питома вага стандартних складових частин у товарів, коефіцієнт міжпроектної уніфікації компонентів товару, коефіцієнт повторюваності складових частин та ін.

Показники технологічності товару — показники якості, що відображають,

наскільки близько конструкція враховує вимоги існуючої технології й організації освоєння, виробництва, транспортування, технічного обслуговування і ремонтів товару.

Попит — представлена на ринку потреба в життєвих засобах, що визначається кількістю тих чи інших товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку.

146

Постачальник — підприємство (фірма), організація, установа або індивідуальний виробник, що відпускає свою продукцію покупцям.

Праця — сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людей, які застосовуються у виробництві; процес доцільної діяльності людини.

Прибуток — різниця між продажною ціною товару або послуги і витратами виробництва.

Принцип — основне, вихідне становище теорії, правило діяльності організації в якій-небудь сфері чи правило поведінки особистості.

Принцип безперервності — принцип раціональної організації процесів, зумовлений відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу.

Принцип координації — одне з фундаментальних положень організації. Хоча організація і починається з об’єднання зусиль двох чи більше людей для досягнення загальної мети, таке співтовариство ще не утворить організаційної структури. Перший принцип організації полягає в тому, що зусилля співтовариства повинні бути скоординовані, люди мають діяти спільно. Це, в свою чергу, допускає наявність єдиної мети.

Принцип оцінки управлінського рішення — 1) облік фактора часу; 2) облік витрат і результатів за «життєвий цикл» об’єкта; 3) застосування до розрахунку економічного ефекту системного, комплексного та інших наукових підходів менеджменту; 4) забезпечення багатоваріантності управлінських рішень; 5) забезпечення порівняності альтернативних варіантів за обсягом продажів, якості варіантів, термінів докладання чи одержання результатів, методів одержання інформації, факторів ризику та ін.

Принцип паралельності — принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь поєднання операцій у часі. Види сполучень операцій: послідовне, паралельне і паралельно-послідовне.

Принцип прогнозування — системність, комплексність, безперервність, варіантність, адекватність і оптимальність. Принципи системності вимагають взаємопов’язаності і співпідпорядкованості прогнозів розвитку об’єктів прогнозування і прогностичного фонду. Принцип безперервності вимагає коригування прогнозу по мірі надходження нових даних про об’єкти прогнозування чи прогностичний фонд. Принцип адекватності прогнозу об’єктивним закономірностям характеризує не тільки процес виявлення, але й оцінку стійких тенденцій і взаємозв’язків у розвитку виробництва і створення теоретичного аналога реальних економічних процесів з їх повною і точною імітацією. У результаті оптимізації прогнозних значень корисного ефекту і витрат має бути обраний найкращий варіант із безлічі можливих за критерієм досягнення найбільшого ефекту.

Принцип пропорційності — принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну здатність різних робочих місць одного процесу, пропорційне забезпечення робочих місць інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами та ін.

147

Принцип прямоточності — принцип раціональної організації процесів, що характеризує оптимальність шляху проходження предмета праці, інформації та ін.

Принцип раціональної організації процесів — пропорційність, безперерв-

ність, паралельність, прямоточність, ритмічність, спеціалізація та універсалізація та ін.

Принцип ритмічності — принцип раціональної організації процесів, що характеризує рівномірність їх виконання у часі.

Принцип скалярності — один із чотирьох принципів Муні і Рейлі («Принципи організації»), відповідно до якого координація починається з самого верху організаційної структури і спускається униз. У результаті управлінська влада та відповідальність розподіляються за всією стуктурою. Це і є градація влади та відповідальності серед менеджерів різних рівнів, що творить ієрархію чи вертикальний поділ праці. Влада переміщується по «скалярному ланцюжку» від вершини ієрархії в напрямку до кожного співробітника організації, розподіляючи повноваження і координуючи роботу персоналу.

Принцип спеціалізації й універсалізації процесів управління — принцип, що дозволяє підвищити програму виконуваних робіт і використовувати переваги закону ефекту масштабу. Використання принципу універсалізації вимагає високої кваліфікації працівників.

Принцип уніфікації елементів системи менеджменту — принцип вико-

ристання факторів економії ресурсів і підвищення якості робіт за рахунок збільшення масштабу (програми) виконуваних робіт. Для реалізації закону ефекту масштабу необхідно забезпечити оптимальний рівень міжпроектної та внутрівидової уніфікації структур, об’єктів виробництва, елементів виробничого процесу, технології, інформації, документів, методів менеджменту та ін.

Прогнозування — передбачення майбутнього стану зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, яке базується на наукових методах та інтуїції.

Проект — виробництво чи послуга, спрямовані на досягнення масштабної одиничної мети в обмежені строки.

Промисловість (індустрія) — галузь народного господарства, яка здійснює добування і переробку сировинних ресурсів і випуск готових виробів.

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка є у продажу за певною ціною.

Процеси природні — процес зміни стану предмета праці під впливом сил природи.

Процеси технологічні — процес зміни предмета праці під впливом живої праці.

Прямий (командний) зв’язок — керівні розпорядження, які виробляються керуючою системою.

148

Р

Резерв часу — різниця між можливим раннім часом завершення проекту

інайпізнішим допустимим часом його завершення. Резерв часу дає волю при плануванні виконання тих подій, що не лежать на критичному шляху.

Реконструкція — удосконалення або докорінна перебудова окремих об’єктів, основних засобів або підрозділів у цілому.

Ремонт основних фондів — часткове оновлення основних фондів для підтримання їх в робочому стані. Розрізняють поточний, середній та капітальний ремонти.

Ремонтопридатність — властивість товару, що полягає в пристосуванні до попередження причин виникнення поломок, збоїв, підтримці працездатного стану шляхом проведення техобслуговування і ремонтів. Основним показником ремонтопридатності товару є коефіцієнт готовності (технічного використання), що характеризує ступінь використання товару в часі (за мінусом часу відновлення після поломки).

Реновація — процес заміщення фізично і морально зношених основних виробничих фондів новими їх видами.

Ринок — цілісна система економічних відносин і зв’язків між покупцями

іпродавцями, що будуються на основі ринкових цін.

Робочі місця масового виробництва — місця, спеціалізовані на виконанні однієї безупинно повторюваної операції.

Робочі місця одиничного виробництва — місця, на яких виконується велика кількість різних операцій, що повторюються через невизначені проміжки часу чи зовсім не повторюються.

Робочі місця серійного виробництва — місця, на яких виконується кілька різ-

них операцій, що повторюються через визначені проміжки часу.

Розширення діючих підприємств — будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві.

С

Серійне виробництво — середні обсяги (серії) однорідної продукції чи послуг. Сертифікат продукції — вид контролю відповідності якості продукції установленим вимогам. Сертифікація продукції здійснюється третьою незалежною організацією з метою забезпечення споживачів об’єктивною і достатньою інформацією про якість продукції. Сертифікація продукції може бути обов’язковою і добровільною. За результатами сертифікації продукції, відповідно до закону видається сертифікат відповідності — документ, що характеризує відповідність сертифікованої продукції установленим вимогам, і знак відповідності — зареєстрований у встановленому порядку знак, що підтверджує відповідність маркірованої ним продукції встановленим вимогам. Ціна на

149

сертифіковану продукцію в два рази вища за ціну на несертифіковану продукцію аналогічного класу.

Система — безліч елементів, що взаємодіють один з одним і утворюють визначену цілісність, єдність.

Система обслуговування робочих місць — регламентація обсягу, термінів

іметодів виконання допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система показників якості товару містить у собі: 1) показники призна-

чення товару; 2) надійність; 3) екологічність; 4) показники ергономічності

ібезпеки використання; 5) технологічність; 6) естетичність; 7) показники стандартизації й уніфікації товару; 8) патентно-правові показники.

Система планово-попереджувального ремонту (ППР) — сукупність за-

ходів щодо догляду та нагляду за обладнанням та його ремонтом, які проводяться за планом та спрямовані на підтримку обладнання в робочому стані.

Система якості — сукупність організаційної структури, розподілу відповідальності, процесів, процедур і ресурсів, що забезпечує загальне керівництво якістю.

Сітковий графік — повна графічна модель комплексу робіт, спрямованих на виконання єдиного завдання. У цій моделі визначається послідовність робіт

ізв’язку між ними. Основними елементами сіткового графіка є роботи, подія, критичний шлях.

Склад — будинки, споруди, пристрої, призначені для приймання, зберігання різних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання.

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Його ключовими компонентами є цілі та вказівки для ухвалення рішення, а також основні етапи планування.

Стратегія — планування всіх найважливіших дій, які треба реалізувати; довгостроковий курс розвитку фірми.

Строк окупності — мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення інвестицій), за який чистий дисконтований доход стане рівним сумі дисконтованих витрат.

Т

Товар — продукт праці (виріб, послуга), призначений для продажу і задоволення певної потреби підприємства або населення.

Технічне переобладнання діючих підприємств — комплекс заходів, спрямо-

ваних на підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів на основі впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни обладнання тощо.

Технічне обслуговування — комплекс робіт з підтримки обладнання між двома ремонтами.

150