Тема 6. Планування та організація соціального розвитку персоналу

6.1 .Основні фактори соціальної середи,

6.2.Задачі та функції соціальної служби.

6.1. Основні фактори соціальної середи

У загальному розумінні соціальний розвиток означає зміни до найкращого в соціальному середовищі організації, яка є обов'язковим об'єктом управління організацією та складовою частиною управління персоналом. Управління соціальним розвитком орієнтується на людей, на створення для робітників організації належних умов праці та побуту, поліпшення умов. Основні цілі соціального розвитку: удосконалення соціальної структури персоналу, його професійно-кваліфікаційного складу, регулювання чисельності працівників, підвищення їх освітнього рівня; поліпшення умов праці, охорони праці та безпеки працівників; забезпечення соціального страхування працівників, соціальних прав та гарантій; стимулювання засобами матеріального заохочення; створення та підтримка здорової морально-психологічної атмосфери; ріст життєвого рівня працівників та їх сімей , задоволення потреби в житлі, продуктах споживання, послугах та використанні вільного часу.

Управління соціальним розвитком - це сукупність способів, прийомів та процедур, які дозволяють вирішити соціальні проблеми на основі наукового підходу, знання закономірностей соціальних процесів, аналітичного розрахунку та соціальних нормативів.

До основних факторів соціального середовища організації відносяться:

1. Потенціал - відображає матеріально-технічні та організаційно-економічні можливості організації, тобто її розміри та розташування, чисельність та якість персоналу, характер ведучих професій, профіль організації, об'єми продукції, послуг, форму власності, фінансове становище та інше.

2. Соціальна інфраструктура - комплекс об'єктів, призначених для життєзабезпечення працівників організації та членів їх сімей, задоволення соціально-побутових, культурних та інтелектуальних потреб, куди входять: житловий фонд (будинки, гуртожитки) та об'єкти комунального господарства (готелі, бані та інше) , телефонний зв'язок та інше; медичні та лікувально-профілактичні заклади; об'єкти освіти та культури; об'єкти торгівлі та громадського харчування; об'єкти побутового обслуговування; спортивні споруди; колективні дачні господарства.

3. Умови та охорона праці — включає фактори, які впливають на самопочуття та віддачу працівників, забезпечує безпечне ведення робіт, попередження травматизму та професійних захворювань.

4. Матеріальна винагорода трудового вкладу - вузловий пункт соціального розвитку організації. Оплата праці повинна базуватися на соціальному мінімумі, тобто на тому, який необхідний для підтримки гідного рівня життя та відтворювання працездатності працівника, отримання ними засобів існування не тільки для себе, але і для своєї родини.

5. Соціальний захист працівників — заходи щодо соціального страхування, безперечне додержання громадських прав та соціальних гарантій, встановлених законодавцем, колективним договором, трудовою угодою та іншими правовими актами. Такі міри, наприклад, передбачають:забезпечення мінімального рівня оплата праці та тарифної ставки; нормальну тривалість робочого часу, компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні; щорічні оплачувані відпуски; відшкодування шкоди здоров’ю у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та інше.

6. Соціально-психологічний клімат - проявляється у трудовій мотивації, спілкуванні працівників, їх міжособистих та групових зв'язках. В структурі соціально-психологічного клімату колективу взаємодіють три компоненти: морально-психологічна сумісність працівників, їх діловий настрій та соціальний оптимізм.

7. Позаробочий час — пов'язаний з відпочинком та відновленням сил працівників, устроєм їх домашнього побуту, використанням дозвілля. Рівнозначний дозвіллю вільний час має велике значення для різнобічного розвитку особистості.