Література

1. Атестація і звільнення працівників. Урядовий кур'єр. -2001.- №38.

2. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч.- посібник. - К.: ЮШУ, 1998 р.

3. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия: Учеб. Пособие. - М.: ИНФРА-М, НГАЗиУ; Новосибирск, 2000 г.

4. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002 р.

5. Управление персоналом организации: Учебник. Под ред. А.Я. Кибанова. - М.: ИНФРА - М, 2002 г.

Тема 4. Планування і організація професійного навчання та підвищення кваліфікації робітників організації

4.1. Поняття та концепції навчання.

4.2. Види навчання.

4.3. Методи навчання.

4.1. Поняття та концепції навчання

Сучасний стан розвитку економіки України ставить нові вимоги до працівників. Навчання персоналу - один із заходів політики зайнятості, що сприяє досягненню стабільного економічного зростання, впливає на профілактику безробіття. Важливим напрямком державної політики у сфері професійного розвитку персоналу є його сертифікація. Сертифікація персоналу — це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна установа в письмовій формі робить висновок про те, що працівники сертифікованої організації відповідають професійним стандартам (кваліфікаційним вимогам). Сертифікація персоналу має за мету: створення умов для ефективної діяльності організацій на ринку; захист споживача від недобросовісності виробника товарів або надання послуг; контроль за безпекою продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна громадян.

Крім цього, ринкова економіка висуває високі вимоги до систематичного оновлення та поповнення знань, працівник повинен займатися постійно самоосвітою та підвищувати рівень кваліфікації.

Освіта — процес та результат опанування систематизованих знань, умінь, навичок і способів поведінки, необхідних для підготовки людини до життя та праці. Рівень освіти диктується виробництвом, науково-технічним та культурним рівнями. Освіта повинна здійснюватись безперервно, і вона поділяється на загальну та професійну.

Безперервність освіти - процес та принцип формування особистості, який передбачає створення таких систем освіти, які відкриті для людей будь-якого віку та покоління і супроводжують людину протягом усього її життя, сприяє постійному її розвитку, залучають його в безперервний процес здобуття знань, умінь, навичок та способів поведінки.

Професійна освіта як процес - це одна із ланок єдиної системи безперервної освіти, а як результат - підготовленість людини до визначеного виду трудової діяльності, професії, підтверджена документом про закінчення навчального закладу.

Навчання персоналу - основний шлях отримання професійної освіти. Це цілеспрямовано організований, планомірно та систематично здійснюваний процес оволодіння знаннями, вміннями, навичками та способами спілкування під керівництвом викладачів, наставників.

Розрізняють три види навчання:

1. Підготовка кадрів — планомірно організоване навчання та випуск кваліфікованих кадрів, які володіють сукупністю знань, умінь, навичок.

2. Підвищення кваліфікації кадрів - навчання кадрів з метою удосконалення знань, умінь, навичок та способів спілкування у зв'язку з ростом вимог до професії або підвищенням в посаді.

3. Перепідготовка кадрів ~ навчання кадрів з метою засвоєння нових знань, умінь, навичок у зв'язку з оволодінням новою професією, вимогами до змісту та результатів праці.

Є три концепції навчання:

1. Концепція спеціалізованого навчання, орієнтована на сьогодення або найближче майбутнє та має відношення до відповідного робочого місця.

2. Концепція багатопрофільного навчання підвищує виробничу мобільність працівника, але і сам працівник стає ризиком для організації, тому що менш прив'язаний до робочого місця.

3. Концепція навчання з орієнтацією на особистість. Метою є розвиток людських якостей персоналу, який займається дослідженнями.

Таким чином, предметом навчання є: знання - теоретичні, методичні та практичні, необхідні працівнику для виконання своїх обов'язків на робочому місці; вміння — спроможність виконувати обов'язки на конкретному робочому місці; навички - вміння використовувати отримані знання на практиці, здійснювати самоконтроль; способи спілкування (поведінки) - форма життєдіяльності особи, сукупність дій та вчинків індивіда в процесі спілкування, вироблення поведінки відповідно до робочого місця, комунікабельність.