PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

561

Місяця травня першого дня відмітив я Великдень у Бедері в бесерменському Гундустані, а байрам бесермени в середині місяця відмітили; а поститися почав я в перший день місяця квітня. О, благовірні руські християни! Якщо хто багатьма землями багато плаває з тим багато бід трапляється, і віру той християнську втрачає. Я ж – раб Божий Афанасій – настраждався по вірі християнській. Уже чотири великих пости пройшли, і Чотири Великодні пройшли, а я грішний не відаю, коли Великдень або піст, і Різдво Христове (коли точно) – не знаю, І інших свят не відмічаю, ані середи, ані п’ятниці (пісних) не додержуюсь – а книг у мене немає, бо коли мене пограбували, так і книги в мене взяли. Я теж від великих бід до Індії пішов, бо на Русь мені йти було ні з чим, не залишилося в мене ніякого товару. І перший Великдень зустрів я в Каїні, а другий Великдень

– у Чебокарі (Чапакурі) в Мазендеранській землі, третій Великдень – в Гурмизі (Ормузі), а четвертий Великдень зустрів я в Індії з бесерменами в Бідарі; і тут багато за віру християнську плакав.

Бесерменин же Мелік багато силував мене віру бесерменську прийняти. Я ж йому сказав: «Пане! (Ти намаз твориш, і я теж молюся. Ти п’ять разів на день молитву твориш, я – тричі Я – іноземець, а ти – тутешній.)» Він же мені говорить: «Воістину на бесерменина ти не схожий, але і християнства не знаєш». Я ж у глибокі роздуми впав і сказав про себе: «Горе мені, окаянному, з путі істинної збився і яким шляхом піду вже не знаю. Господе Боже – Вседержителю, Творець неба й землі! Не відверни лице від раба твого, що у скорботі перебуває. Господе! Доглянь мене й помилуй мене, бо твоє творіння я; не дай мені, Господе, зійти з путі істинної, настав мене, Господе, на шлях праведний, бо не був

яв нужді доброчесним перед тобою; Господе, Боже мій, хоч у злі

ядні свої прожив. Господе мій (Бог-покровитель, Бог ти милостивий, Бог милосердий, милостивий Бог, Бог милосердий. Хвала (тобі)! Вже чотири Великодні в бесерменській землі пройшли (для мене), але християнства (я) не полишив. А що далі буде — то Бог відає. Господе, Боже мій, на тебе покладаюся, врятуй мене, Господе, Боже мій!»

562

Угледів я в Індії бесерменській у Великому Бедері як у Велику ніч, що на Великдень, Волосожар та Кола в зорю увійшли, а Лось1 головою стоїть на схід.

На байрам на бесерменський здійснив султан святковий виїзд, а за ним двадцять візирів великих і триста слонів убраних в обладунки булатні та з баштами, а башти – окуті. А в баштах по шість вояків в обладунках та з гарматами і з пищалями, а на великому слоні – 12 вояків. І на кожному (слоні) по два прапори великих, а до зубів великі мечі по кентару (вагою) прикріплені, та до голови великі залізні гирі прив’язані. А проміж вух сидить людина в обладунку й з великим залізним крюком – тим (гаком) слоном правлять. Та тисяча коней верхових у золотій збруї, та сто верблюдів з великими барабанами, та трубачів триста, та танцюристів триста, та триста наложниць. А каптан на султанові увесь яхонтами оздоблений, та шапка-шишак з великим алмазом, та сагайдак золотий з яхонтами, та золоте сідло, а на ньому три шаблі золотом окуті, і збруя золота – усе золото. А перед ним кафар підстрибцем біжить та зонтом грає, а за ним піших багато. А за ним слон злий іде, увесь у камку одягнений і людей відганяє, та великий залізний ланцюг у нього в роті; та коней і людей відганяє, щоб ніхто до султана близько не підступив.

Абрат султанів на ліжкові сидить на золотім, та балдахін над ним оксамитовий, та маківка золота з яхонтами, і несуть його двадцять чоловік.

АМахмуд (Гаван) на ліжкові на золотім сидить, та балдахін над ним шовковий з маківкою золотою, і везуть його на чотирьох конях у золотій збруї. А поряд з ним людей велика кількість, та перед ним співаки (ідуть) і танцюристів багато; і все з мечами голими та з шаблями, та з щитами, та із сулицями, та із списами, та з луками прямими великими. А коні всі в обладунках, та сагайдаки на них. А інші (люди) всі голі, тільки пов’язка на стегнах, що сором прикриває.

У Бедері ж місяць три дні в повні стоїть. Тут солодких овочів немає. І спеки великої в Гундустані немає. Сильна спека в Гурмизі та в Кятобагряїмі (Бахрейні) – де перли водяться, та в

1 Волосожар, Кола, Лось – давньоруські назви сузір’їв Плеяд, Оріона та Великого Возу (Великої Ведмедиці).

563

Жиді (Джедді), та в Баки (Баку), та в Місюрі (Єгипті), та в Оробстані (Аравії), та в Ларі. А в Хорасанській землі жарко, але не так. А в Чагатайській землі дуже спечно. І в Ширазі та в Єзді, та в Кашині (Кашані) жарко, проте вітер там буває. А в Гіляні вельми душно й парильня лиха, та в Шемасі сильно парить; і в Вавілоні (Багдаді) жарко, та в Хуміті (Хумсі) й у Шамі (Сирії) жарко, а в Лялі (Халебі) не так жарко.

А Севаська (Сіваська) округа й Гурмизька (Грузинська) земля всім добром багаті. А Турецька земля вельми багата. І Волоська земля багата й харчі там дешеві. Та й Подільська земля всім багата. А Русь-Землю (да береже Господь, бережи (її), Боже, бережи, Боже! Немає на цьому світі такої країни, як ти. І чому не живуть як брати між собою князі Руської землі? Хай устоїться земля Руська, бо справедливості мало в ній. О, Боже, Господь, Бог, Всевишній!)

Господе Боже мій! На тебе покладаюся, врятуй мене, Господе! На Русь піти хочу, але путі не знаю куди йти мені з Гундустану: на Гурмиз піти, так із Гурмиза на Хорасан путі немає; на Чагатай путі немає, на Бодату (Багдад) путі немає; і на Катабогряїм (Бахрейн) путі немає, і на Єзд путі немає, і на Рабостан (Аравію) путі немає. Усобиці всюди тривають, князів скрізь повбивали. Узун Хасан-бек убив мірзу Джеханшаха. Султана Абу-Саїда отруїли, а Узун Хасан-бек Шираз захопив, але та земля його не визнала, і Мухаммед Єдігер до нього не йде, бо побоюється. А іншого шляху нікуди немає. А на Мекку іти – так треба віру бесерменську приймати, тому й не ходять християни на Мекку, бо приневолюють їх віру (там бесерменську) приймати. Але в Гундустані жити – означає потратитися зовсім, бо все в них дорого: хоч один я чоловік, а в день на харчі йде напівтретина алтина, хоч вина не пив і не (їв) досита.

Мелік ат-туджар узяв два індійських міста, (жителі яких) на морі Індійському розбійничали. Сім князів полонив та скарбницю їхню взяв: в’юк яхонтів і в’юк алмазів, та в’юк рубінів, та сто в’юків товару коштовного, а іншого товару – рать узяла неміряно. А під містом два роки стояв, а раті з ним двісті тисяч (було) та сто слонів, та триста верблюдів.

У Бедер мелік ат-туджар повернувся на (свято) курбан байрам, що по-руському – на Петрів день. І вислав султан десять візирів

565

тисяч вершників та двісті тисяч піших, та триста слонів з баштами й в обладунках, та сто лютих звірів на подвійних ланцюгах. А з братом султана вийшло (раті) його двору сто тисяч піших і сто слонів в обладунках. А з Мал-ханом двору його 20 тисяч кінних (вояків) вийшло, а піших – 60 тисяч та 20 слонів убраних. А з Бедерь-ханом і його братом вийшли 30 тисяч кіннотників та піших 100 тисяч, та слонів убраних баштами – 25. А з

Сул-ханом двору його 10 тисяч кіннотників вийшло, а піших – 20 тисяч та 10 слонів з баштами. А з Візир-ханом 15 тисяч кінних людей вийшло та піших 30 тисяч, та слонів убраних 15. А з Кугувал-ханом двору його 15 тисяч кіннотників вийшло та піших 40 тисяч, та 10 слонів. А з кожним візирем по 10 тисяч, а з деякими – 15 тисяч кіннотників і 20 тисяч піших.

Аз віджаянагарським самодержцем раті його 40 тисяч кінних людей вийшло, а піших вояків – 100 тисяч, та 40 слонів убраних в обладунки, та по чотири вояки на (кожному з) них з пищалями.

Аз султаном 26 візирів вийшло, а з кожним візиром по 10 тисяч своєї раті, а піших – 20 тисяч, а з деяким візирем – 15 тисяч кіннотників і піших 30 тисяч. А великих індійських візирів чотири, і з ними раті своєї 40 тисяч кіннотників, а піших – 100 тисяч. І розсердився султан на індусів, що мало (їхніх вояків) з ним вийшло, і додав він ще 20 тисяч піших вояків, 200 тисяч кіннотників та 20 слонів. Така вона, сила султана індійського бесерменського. (Підходить (їм) віра Мухаммедова). А раст дені худо донот – а праву віру бог відає. А права віра (в тому, щоб) єдиного Бога знати й ім’я його в усякому чистому місці чистим (серцем) прикликати.

Ау п’ятий Великдень вирішив я на Русь (іти). Вийшов із граду Бедеря за місяць до улу байрама бесерменського. (Згідно з вірою Мухаммеда, посланця Божого). А коли Великдень – Христове воскресіння – того (точно) не відаю, тому з бесерменами постався

566

й з ними ж розговівся, а Великдень у Кельбері (Гулбарзі) відзначив, у десяти ковах від Бедеря.

Султан з мелік ат-туджаром і з військом своїм прийшов до Келберга (Гулбарги) на п’ятнадцятий день після улу байрама, але не поталанило їм на цій війні. (Лише) одне місто індійське взяли,

алюдей їхніх багато загинуло, і скарбниці витратили багато.

Аіндійський цар-султан вельми сильний, і раті в нього багато. А сидить (він) на горі в Бічінегері (Віджаянагарі), і град його (стольний) – дуже великий. Три рови навколо нього, та ріка крізь нього тече. По один бік міста – дикі джунглі, а по другий бік – долина підходить – місце вельми дивне і для всього придатне. І ніяк у країну не пройдеш, як тільки через град (стольний) дорога,

аград нізвідкіля не взяти, бо гора велика та джунглі дикі й колючі. Місяць під містом рать стояла, і люди від спраги вмирали, і дуже багато голів загинуло від голоду й спраги, бо на воду дивишся, а здобути нізвідкіля (не можеш).

Амелік ат-туджар захопив (інше) індійське місто – силою узяв: двадцять діб удень і вночі бився з містом, і рать (усі ці дні) не пила, не їла, під містом стояла з гарматами. А раті його 5 тисяч люду доброго загинуло. А як місто взяли, так вирізали 20 тисяч чоловічого й жіночого населення та 20 тисяч полонених – дорослих і дітей – захопили. А продавали полонених по 10 тенке за голову, а дітей – по дві тенке. Скарбниці ж ніякої (у місті) не було. А велике (стольне) місто не взяв.

Авід Кельберга (Гулбарги) пішов я до Кулурі (Каллура). У Кулурі водиться сердолік, і тут же його обробляють та по всьому світу розвозять. А в Кулурі (мешкать) триста алмазників – (зброю оздоблюють). І перебував я тут п’ять місяців, а звідти вже пішов до Калікі (Коїлконди або Голконди?). Базар тут вельми великий. А звідти пішов до Конаберга (Гулбаргл), а від Конаберга пішов до (гробниці) шейха Ала ад-діна. А від шейха Ала ад-діна пішов до Амендріє, а від Амендріє – до Наряса, а від Наряса – до Сурі, а від Сурі пішов до Дабиля (Дабхола), пристані моря Індійського.

Дабиль же місто дуже велике, і до того Дабиля все помор’я Індійське та Ефіопське з’їжджається. Тут і я, Афанасій, окаяний раб Бога вишнього, творця неба й землі, замислився про віру християнську і про хрещення Христове, і про пости святими

567

отцями влаштовані за заповідями апостольськими – і схилився розумом на Русь піти. І зійшов на таву, і домовився про платню корабельну – дав від своєї голови два золотих, щоб дійти до міста Гурмиза (Ормуза). Ступив же на корабель і (вийшов) з міста Дабиля (Дабхола) за три місяці до Великодня на бесерменський піст.

Ішов я на таві морем місяць і не бачив нічого. А на другий місяць побачив гори Ефіопські, і всі люди тут (на кораблі)

вигукнули: «Олло перводігер, олло кошар, бізім бати мудна насінь больмишьті», а руською мовою означає: «Боже господарю, Боже, Боже вишній, царю небесний, присудив ти нам осьде погинути!» Пробули в тій землі Ефіопській п’ять днів. Божшо благодаттю зла

(ніякого з нами) не сталося. Багато рису та перцю, та хліба (ми) ефіопам роздали, тому судна (вони) не пограбували.

Азвідти вже ішов 12 днів до Мошката (Маската) і шостий Великдень у Мошкаті зустрів. І плив 9 днів до Гурмиза, і в Гурмизі 20 днів пробув. Із Гурмиза пішов на Ларі й у Ларі пробув три дні. Від Ларі 12 днів ішов до Шираза, і в Ширазі пробув 7 днів. А від Шираза 15 днів ішов до Вергу (Еберку), а у Велергу (Еберку) пробув 10 днів. А від Вергу 9 днів ішов до Єзда і пробув

вЄзді 8 днів. А від Єзду 5 днів ішов до Пагані (Ісфахана) і в Пагані пробув 6 днів. А від Пагані пішов на Кашині (Кашан) і в Кашині пробув 5 днів. А із Кашині пішов на Кум, а з Кума пішов на Саве. А із Саве пішов до Султани, а із Султани пішов до Теврізя (Тебриза).

Авід Теврізя пішов в орду Узун Хасан-бека. В орді ж пробув 10 днів, бо (далі) ніякого шляху немає. А (Узун Хасан-бек) послав на турків (війною) раті свого двору 40 тисяч. Вони Севасть (Сівас) взяли й Тохат (Токат), взяли й попалили, і Амасію взяли та багато сіл пограбували, та на караманського (володаря) війною пішли.

Аіз орди (Узун Хасан-бека) пінюв я до Арцицана (Ерзінджана), а від Арцицана до Трепізона (Трапезунда) пішов. А прийшов у Трепізон на Покрову святої Богородиці й пріснодіви Марії і пробув у Трепізоні 5 днів. І на корабель сів, про платню домовився – (за дорогу) до Кафи золотий від голови своєї дав, а на харчі я золотий позичив (з умовою) у Кафі віддати.

568

А в Трапізуні (Трапезунді) багато зла завдали мені шубаш та паша1. Усі манатки мої (наказали) до себе в місто на гору принести та обшукали все, і які цінні дрібниці були – усе позабирали. А шукали грамоти, бо з орди Узун Хасан-бека я прийшов.

Божию милістю прийшов я до третього моря Чорного, що перською мовою – дарія Стамбульська. А йшли ми морем з (ходовим) вітром 10 днів і дійшли до Вонади (Вони), а тут нас зустрів великий вітер північний, який повернув нас до Трапізона, і стояли ми через вітер злий і сильний у Платані 15 днів. Двічі ми із Платани в море (відкрите) виходили, але зустрічає нас вітер злий і не дає нам морем ходити. (О, Боже істинний, Господь Богтворець!) Хіба іншого бога окрім тебе знаю?

І хоч пройшли ми море, але занесло нас у Балікаєї (Балаклава), а звідти в Токорозов (Гурзуф), і тут стояли ми 5 днів. А в Кафу прийшов Божию милістю за дев’ять днів до Пилипова посту. (Бог-творець!)

Так пройшов я милістю Божию три моря. (А про решту Бог знає, Бог-творець відає).

Амінь!

МАРКО ПОЛО КНИГА ПРО РОЗМАЇТТЯ СВІТУ

К Н И Г А П Е Р Ш А Розділ 49

Тут описується область Шесмюр (Кашмир)

У Кесимюрі (Кашмир) люд також ідолопоклонники, говорить особливою мовою. Просто дивно, скільки диявольських замовлянь вони знають: ідолів своїх примушують говорити, погоду змінюють замовляннями, велику темряву напускають. Хто всього цього не бачив, і не повірить, що вони замовляннями роблять. Це найголовніші язичники, від них і починається ідолопоклоніння. Звідсіля можна дійти до Індійського моря. Люди чорні та худі, а жінки хоча й чорні, проте гарні. їдять вони

1 Шубаш (тур. субаши) – начальник міської варти; паша – намісник султана.

569

м’ясо та рис. Країна помірна, не дуже тут спечно й не дуже холодно. Міст, містечок тут удосталь; є ліси й пустелі, а укріплених проходів стільки, що народ нікого не , боїться, живе самостійно; у них свій цар; він і чинить суд та розправу.

Є в них самітники за їхнім звичаєм: живуть вони самітньо; щодо їжі та пиття дуже стримані й дуже цнотливі; усього грішного за їхньою вірою уникають сильно. Народ тутешній шанує їх як великих святих; живуть вони довго, а від гріха утримуються завдяки любові до своїх ідолів. Багато в них аббатств і монастирів їхньої віри...

К Н И Г А Д Р У Г А Розділ 126

Тут описується місто Бангала (Бенгалія)

Область Бангала на південь... Тут і свої царі, і особлива своя мова. Жителі тут злі ідолопоклонники. Область на кордоні Індії.

Багато тут євнухів; князі та бояри сусідніх країн беруть їх звідси. Водяться тут бики немов слони; тільки вони не такі товсті. Народ харчується м’ясом, молоком і рисом. Багато тут бавовник

Торгівля тут велика; водяться тут прянощі. Сюди ідолопоклонники приходять купувати євнухів і рабів. Купці купують тут багато євнухів і рабів та розвозять їх в інші країни...

Розділ 157 Тут описується місто Зантан (Цюань-чжоу)

...Марко Поло... пожив в Індії, дізнався про їхні справи, звичаї та товари, і немає людини, яка краще від нього, вміла б правду розповісти, а все ж дива тут такі, що здивуються ті, хто слухатиме...

Розділ 158 Тут починається книга про Індію; описуються

тамтешні дива та звичаї

...Почнемо спочатку про судна, якими купці плавають з Індії та назад туди. Судна ці... будуються ось як: будують їх з ялинового дерева; у них одна палуба, на ній більше шестидесяти покоїв, і в кожному одному купцеві жити добре. Вони з одним кермом та чотирма щоглами; частенько додають ще дві щогли, які

570

встановлюють та опускають, коли забажають. Збиті вони ось як: стіни подвійні, одна дошка на іншій і так кругом; всередині та ззовні законопачені; збиті залізними цвяхами. Смолою вони не осмолені, бо смоли в них немає; а змазані вони ось як: є в них інше, що вони вважають кращим від смоли. Візьмуть вони негашеного вапна та дрібно розтрощених конопель, змішають з деревним маслом, змішають ретельненько все разом, і вийде немов би клей; цим вони змащують свої судна, а липне (це мастило), як смола.

На суднах по 200 мореплавців; вони такі великі, що на одному добрих 5 тисяч вантажів перцю, а на іншому й 6. Ідуть на веслах; біля кожного весла по чотири мореходця.

Є біля суден великі човни, по тисячі вантажів перцю на кожному та по 40 озброєних мореплавців, і часто тягнуть вони велике судно. Пливуть за великим судном два великих човни, один більший: пливе до десяти маленьких з якорями, для ловлі риби та для служби на великому судні. І всі ці човни пливуть по боках великого судна; ...навколо двох великих човнів є також човни.

...після року плавання судно потрібно підлагоджувати, роблять вони ось що: скрізь дві попередніх прибивають нову дошку, законопачують її та змащують. Так вони підлагоджують. А під час нового ладнання прибивають ще дошку й доходять до шести дощок...

Розділ 174 Тут описується велика область Маабар

(Коромандельський берег)

На захід від Цейлону в шестидесяти милях велика і область Маабар; називається вона Великою Індією; це найкраща частина Індії, на твердій землі. У цій області 5 царів; усі вони кровні брати...

Країна ця найславніша й найбагатша у світі, ...у кінці області царює один з братів Сендер-банді Давар (Сундара Панді)1. У царстві його водяться чудові крупні перлини; відшукують і

1 Сундара Панді (? – 1293) – індо-мусульманський давер (правитель) одного із західноіндостанських царств.