Матеріали до словника 2

пойня́тливий [пойн′а́тливий] –а, –е. Такий, що все легко осягає розумом. Йаки́й ти пойн′а́тливий – н′іко́ли не переспра́шуйеш.

пойня́тливо [пойн′а́тливо], прис. Зрозуміло, дохідливо. Обйасни́ў пойн′а́тливо – хай сам’і́ тепе́р ро́бл′ат′.

пойня́тний [пойн′а́тний] –а, –е. 1. Зрозумілий. Твойа́ про́з′ба м’ін'і́ пойн′а́тна, т′і́ки не зна́йу, чи змо́жу йа йійі́ ви́конат′; 2. Тс, що пойня́тливий. Пойн′а́тному хва́те раз показа́т′.

пойня́тно [пойн′а́тно], прис. Зрозуміло. Усе́ пойн′а́тно, мо́жеш не обйасн′а́т′.

пойня́ть [пойн′а́т′] –му, –меш, док. Див. поніма́ть. Ну йак в’ін не мо́же пойн′а́т′, шо ў шко́лу ўсе р′і́ўно ходи́т′ тре́ба.

пойо́мжений –а, –е. Дієпр. до пойо́мжить. Учо́ра в’ін прин′і́с св’і́тер, мойо́мжений дон′іл′з′а́.

пойо́мжить [пойо́мжит′] –жу, –жиш, док. Пожмакати. Л′у́бе в’ін усе́ пойо́мжит′, а м’ін′і́ пото́м гла́дит′.

покалата́ть [покалата́т′] –ю, –єш, док. 1. Побудити. Не шум’і́т′, бо за́раз уси́х у до́м’і м’ін′і́ покалата́йете; 2. Потурбувати. При́йдец′:а його́ покалата́т′, бо т′і́ки в’ін мо́же вам це росказа́т′.

покалата́ться [покалата́ц′:а] –юся, –єшся, док. Попрокидатися після сну. Покалата́лис′а – н′і св’іт, н′і зор′а́.

покалдува́ть [покалдува́т′] –ю, –єш, док. Почарувати, почаклувати. Йа вам за́раз покалду́йу і скажу́, шо вас у бу́душчем жде.

покалірува́ть [покал′ірува́т′] –ю, –єш, док. Поокулірувати (прищепити, привити). Тре́ба ц′у сли́ву покал′ірува́т′.

поканхву́зить [поканхву́зит′] –зю, –зиш, док. Поприсоромлювати, познічувати. Тре́ба йіх поканхву́зит′ пе́ред усима́, тод′і́ вони́ па́костит′ б’і́л′ше не бу́дут′.

покарбо́ваний –а, –е. Дієпр. до покарбува́ть. Ско́ро м’ін′і́ принесу́т′ покарбо́ване мн′а́со. Шо б з йо́го згото́вит′?

покарбува́ть [покарбува́т′] –ю, –єш, док. Грубо, чимось тупим порізати. Це мн′а́со тре́ба покарбува́т′ на мале́н′к’і шматки́.

покарбува́ться [покарбува́ц′:а] –юся, –єшся. Потріскатися. Ст′і́ни ўже зо́ўс′ім покарбува́лис′ – опйе́т′ кра́сит′ тре́ба.

покарьо́жений [покар′о́жений] –а, –е. Дієпр. до покарьо́жить. Наш лом даўно́ ўже таки́й покар′о́жений, уже́ н′ійа́к не роз′і́гнеш.

покарьо́жить [покар′о́жит′] –жу, –жиш, док. Погнути, пожолобити. Ц′у лопа́ту тра́хтор так покар′о́жиў, шо не годи́ц′:а дл′а робо́ти.

покарьо́житься [покар′о́жиц′:а] –уся, –ишся, док. Погнутися, пожолобитися. Ц′а ло́жка хоч і покар′о́жилас′,но остайе́ц′:а мойе́й л′уби́мой.

покасірува́ть [покас′ірува́т′] –ю, –єш, док. 1. Порозносити, пороздавати. Тре́ба л′у́д′ам покас′ірува́т′ йі́хн′ проду́хти, шо оста́лис′ п’і́сл′а пра́зн′іка. 2. Поділити. Шо зроби́ў, м’іж ус′іма́ покас′ірува́ў.

пока́цать [покаца́т′] –ю, –єш, док., евф. Випорожнитися. М’ін′і́ скор′і́ш тре́ба пока́цат′. Де тут ў вас туале́т?

покацу́бнуть [покацу́бнут′] –у, –еш, док. Дуже померзнути. Шо́-то хо́лодно ста́ло. Йа за́раз покацу́бну на ухна́л'.

покацЮ́бнуть [покац′у́бнут′] –у, –еш, док. Тс, що покацу́бнуть. Йакшо́ ми тепе́р не ўкл′у́чим п’і́чку, то ўс′і покац′у́бнем.

по-кача́чі [по-кача́ч’і], прис. По-качиному. У його́ ду́же до́бре получа́йец′:а крича́т′ по-кача́ч’і – на́че спра́ўд′і ка́чка.

поки́дочка –и, ж. Жінка, яку кинув чоловік. На на́ш’ій ву́лиц′і живе́ поки́дочка – чолов’і́к йійі́ неда́ўно ки́нуў.

поки́дченко [поки́ч:енко] –а, ч., несхв. Чоловік, якого кинула жінка. Он іде́ той поки́ч:енко – Ва́л′а його́ ки́нула, а сама́ л′убо́ўника завела́.

поки́дчик [поки́ч:ик] –а, ч., несхв. Тс, що поки́дченко. Йак ж’і́нка ки́дайе чолов’і́ка, а по́т′ім ўсі його́ поки́ч:иком назива́йут′.

поки́дчиха [поки́ч:иха] –и, ж., несхв. Покритка, що народила позашлюбну дитину. Со́ром та й го́д′і: у на́шому сил′і́ поки́ч:иха обйави́лас′. Чолов’і́ка нема́, а вона́ дити́ну народи́ла!

по́кладок –дка, ч. Яйце-поклад. Ку́рка при́йде к свому́ по́кладку і продо́ўже пото́мство.

поклі́п [покл′і́п] –епу, ч., нов. Наклеп, неправда. Це покл′і́п! На са́мому д′і́л′і йа тако́го не роби́ла!

поклі́тений [покл′і́тений] –а, –е. Дієпр. до покліти́ть. Шоб ігра́т′ ў ц′у гру, тре́ба покл′і́тений зо́шит.

покліти́ть [покл′іти́т′] –тю, –тиш, док. Розбити, розграфити на клітки. Тре́ба покл′іти́т′ зо́шит – і мо́жна ігра́т′.

покльо́вка [покл′о́ўка] –и, ж. Схоплення наживи рибою на снасті, клювання. Ти́хо! Ў ме́не покл′о́ўка – не спугн′і́т′ ри́бу.

поковба́сений [поковба́сений] –а, –е, фам. Дієпр. до поковба́сить. Не бу́ду ходи́т′ ў ц′о́му покоўба́сеному пла́т′:і, лу́ч’:е постира́йу.

поковба́сить [поковба́сит′] –сю, –сиш, док., фам. Погано попрати. Йа н′іко́му не дайу́ свойе́ стира́т′, бо ўс′і вони́ покоўба́с′ат′ оде́жу т'і́ки.

по-коза́цькі [по-коза́ц′к’і], прис. По-козацькому. М’ій чолов’і́к ўс′ігда́ од′іва́йец′:а по-коза́ц′к’і ў па́мйат′ про д′і́да, шо буў козако́м, ка́же.

поко́й –ю, ч. Спокій, мир, злагода. Поко́й у с′імйі́ тре́ба берегти́, хоби́ шо б случи́лос′

поко́йна –ої, суб., ж. Покійниця. Он поко́йну повезли́ – ўчо́ра поме́рла. Хоро́ша ж’і́нка була́!

ПОКО́ЙНИЙ – ого, суб., ч. Покійник. Поко́йник і недо́ўго бол'іў.

поко́йник –а, ч.Тс, що ПОКО́ЙНИЙ. Шче тако́го поко́йника й не ба́чила – жоўтий, йак в’іск.

поко́йниця [поко́йниц′а] –і, ж. Тс, що поко́йна. Поко́йниц′а, ца́рство йій небе́сне, така́ ж ўже работ′а́га була́, нароби́лас′ за св’ій в’ік.

поко́кати –ю, –єш, док. Постригти. Його́ ўже поко́кати пора́, бо зар′і́с ўже, страшне́.

поколє́ніє [покол′е́н′ійе] –я, с. Покоління, сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка. Цей реце́пт передайе́ц′:а ў нас із покол′е́н′ійа ў покол′е́н′ійе.

по-котя́чі [по-кот′ач’і], прис. По-котячому. Вона́ нам шос′ по-сво́йему, по-кот′а́ч’і гово́ре, та ми к’ішо́к не пон′іма́йим.

покоцелі́ть [покоцел′і́т′] –ю, –єш, док. Померзнути. Йакшо́ стойа́т′ на хо́лод′і, то мо́жна і покоцел′і́т′.

по-коша́чі [по-коша́ч’і], прис. Тс, що по-котя́чі. Йаґби́ ми ўм’і́ли пон′іма́т′ по-коша́ч’і, то бала́кали б з мойе́йу ки́ц′ойу ка́жний ден′.

покоштува́ть [покоштува́т′] –ю, –єш, док. Покуштувати. Не хо́чете покоштува́т′ мойе́ л′уби́ме ф’ірмо́ве бл′у́до?

покра́мсаний. Дієпр. до покрамса́ть. Дала́ йій неда́ўно йу́пку переши́т′, а вона́ м’ін′і́ йійі́ верну́ла покра́мсану – спо́ртила.

покрамса́ть [покрамса́т′] –ю, –єш, док. Грубо порізати, порвати. Йій лиш би покрамса́т′ – шит′ зо́ўс′ім не ўм’і́йе.

ПОКРА́СА –и, ж., зрід. Прикраса. На прич’і́лку цв’іт′іў насад′у́ дл′а покра́си.

покрасні́ть [покрасн′і́т′] –ю, –єш, док. Почервоніти. Вона́ да́же не покрасн′і́ла, а то сти́дно пови́н:о бут′.

покреми́ть [покреми́т′] –лю, –иш, док. Почистити кремом (взуття). Дава́й йа тоб’і́ покремл′у́ ту́фл′і, йак нов’і́ бу́дут′.

покре́млений [покре́млений] –а, –е. Дієпр. до покреми́ть. Йа ўс′ігда́ обува́йу покре́млен′і сапоги́ – так у них вид лу́ч’:е.

покре́пка –и, ж., зрід. Ув’язка для міцності. Покре́пка должна́ кр′і́пко держа́т′, шоб до́ски не розвали́лис′.

покреса́ть [покреса́т′] –шу, –шеш, док., перен., фам. Швидко піти. Йакшо́ йа вам м’іша́йу, то мо́жу йак пришла́, так і покреса́т′.

покріве́ць [покр′іве́ц′] –вця́, ч. Покривало, яким накривають покійника чи домовину. Покр′іве́ц′ пови́нен зоста́тис′ у моги́л′і – не мо́жна по́т′ім само́му ним укрива́ц′:а.

покрокви́ть [покрокви́т′] –влю́, –ви́ш, док. Обладнати кроквами, поставити крокви. Ха́ту ўже покрокви́ли, ско́ро шал′ува́т′ бу́демо.

поку́длать [поку́длат′] –ю, –єш, док., ірон. Позавивати (про волосся). Йакшо́ от так поку́длат′ воло́с′:а, то бу́деш схо́жа на Пугачо́ву.

покудо́вчить [покудо́ўчит′] –у, –иш, док. Побити, насівши зверху. В’ін хот′і́ў його́ покудо́ўчит′, та той його́ опереди́ў і сам поби́ў пе́рвим.

покура́жений [покура́жений] –а, –е. Дієпр. до покура́жить. Сижу́ йа ў к’імна́т′, н′іки́м не покура́жений, а тут Га́л′а захо́де.

покура́жить [покура́жит′] –у, –иш, док. Потурбувати. Йа н′іко́ли не покура́жу його́ по пуст′ака́х, т′і́ки йакшо́ сро́чно.

покура́житься [покура́жиц′:а] –уся, –ишся, док. Захвилюватися, стурбуватися. Йа ран′і́ш ча́сто могла́ покура́жиц′:а, осо́бен:о пе́ред екза́менами – не́рви сла́б’і.

покухто́рить [покухто́рит′] –ю, –иш, док., фам. Понаварювати, понаготовляти страв. Йа за́раз покухто́р′у шви́дко, і пал′чики бу́дете обли́зуват′ – так ўку́сно.

покухтьо́рить [покухт′о́рит′] –ю, –иш, док., фам. Див. покухто́рить. Йа л′убл′у́ покухт′о́рит′, і ўсим нра́виц′:а мойа́ йіда́.

покучкува́ться [покучкува́ц′:а] –юс, –єшся, док. Позбиратися в гурти, об’єднатися. Лу́ч’:е покучкува́ц′:а, шоб держа́тис′ ра́зом – так над′о́жн′іше.

пол¹ –а, ч. Підлога, долівка. Пол тре́ба ремонтува́т′, бо до́ски прогнили́, йаґ де.

пол² –а, ч. Стать. Йак пол у кошен′а́т узнава́т′ – по о́рганах.

полага́ється [полага́йиц′:а], безос. Належиться; має бути. Кому́ полага́йиц′:а, той хай і полу́че.

полага́ться [полага́ц′:а] –юся, –єшся. Покладатися, важити. Йа ж полага́йус′а на йо́го, а той – п’ідв’і́ў.

по-ле́в’ячі [по-ле́ўйач’і], прис. По-левячому. В’ін йак по-ле́ўйач’і зареве́ – так бо́л′но було́.

поле́мзать [поле́мзат′] –ю, –єш, док., зневаж. Піти повільно, важко ступаючи. В’ін наси́лу поле́мзаў до апте́ки – си́л′но поби́ли.

поле́шать [поле́шат′] –ю, –єш, док. Полегшати. У ме́не син простуди́ўс′а, так йа йому́ тра́ўки ползови́тойі звари́ла – скоро поле́шат′ должно́. ПОЛЄ́ЗНИЙ [пол'е́зний] –а, –е. Корисний. Соба́ка пол'е́зна, бо стереже́, на охо́т'і помага́.

ПОЛЄ́ЗНО [пол'е́зно], незм. Корисно. Пропо́ліс пол'е́зно ўс'і́м прийма́ти.

ПОЛЄ́ЗНОСТЬ [пол'е́зност́] –і, ж. Користь, корисність. Пол'е́зност́ траў ус'і́ ўрач'і́ дока́зуйут'.

◊пол же́нський [же́нс′кий]. Стать жіноча, жінки. Же́нс′кий пол хитрому́дрий – ус′ігда́ мужик’і́ў обду́ре.

ползови́тий –а, –е. Корисний. Часни́к ду́же ползови́тий, та чого́с′ багато хто його́ не йіст′.

по́ливка [по́лиўка] –и, ж. Каша з тертим конопляним сім’ям. Йа часто гото́вила по́лиўку, та ў ме́не ў с′імйі́ ка́ш’і не ду́же л′у́бл′ат′.

по-лиси́чачі [по-лиси́ча́ч’і], прис. По-лисячому, хитро; Вона́ ўсе ро́бе по-лиси́чач’і – така́ ж хи́тра, йак лиса́.

по-ли́сячі [по-ли́с′ач’і]. Тс, що по-лиси́чачі. Мойа́ ки́ц′а похо́жа на лису́, вона́ й ро́бе ўсе по-ли́с′ач’і.

полі́зний [пол′і́зний] –а, –е. Корисний. Йа́блушний с′ік і д′і́т′ам, і ўзро́слим пол′і́зний ду́же.

полі́зно [пол′і́зно], прис. Корисно. Чи пол′і́зно пит′ пи́во – н′іхто́ ни зна. Мат′, у м’і́ру – мо́жно.

полі́й [пол′і́й] –я, ч. Полільник. Тре́ба пол′ійа́ пригласи́т′, шоб в’ін гр′адки́ нам прополо́ў.

полі́йка [пол′і́йка] –и. Жін. до полі́й. Пол′і́йка ро́бе лу́ч’е, чим пол′і́й. Ж’і́нка йе ж’і́нка, вона́ прово́рн′іш бурйани́ убира́йе.

полі́нка [пол′і́нка] –и, ж. 1.Поління. Ц′а пол′і́нка мин′і́ ўже надойі́ла. Ск’і́ки шче тих бурйан′і́ў на гр′а́дк’і? 2.Сільськогосподарське знаряддя для прополювання, прополювач. Пол′і́нкой ўсе́-таки лу́ч’е поло́т′, чим ўручну́.

полінкува́ть [пол′інкува́т′] –ю, –єш. Полоти полі́нкою–2. Ох, п’ішла́ йа пол′інкува́т′, по́ки пол′і́нка свобо́дна, а то пото́м при́йдец′:а ўручну́ поло́т′.

полі́тика¹ [пол′і́тика] –и, ж. Таємний намір, задум, поведінка. В’ін зна́йе свойу́ пол′і́тику, йаку́ нам і не розгада́т′

полі́тика² [пол′і́тика] –и, ж., заст. Шевелюра. У йо́го така́ густа́ пол′і́тика, хоч ко́си плети́.

поліття́ [пол′іт′:а́] –я, с. Період поління. Уже́ наступи́ло пол′іт′:а́, пора́ гр′а́дки поло́т′.

◊пол му́жеський [му́жис′кий]. Стать чоловіча, чоловіки. Му́жис′кий пол – це хло́пц′і й чолов’іки́.

◊пол музьки́й [муз′ки́й]. Тс, що пол му́жеський. Пол муз′ки́й – в’ін сил′н′і́ший, а баби́ – хитр′і́ш’і.

ПО́ЛОВ’ІДЬ [по́лов’ід′] –і, ж. Повінь, водопілля. Йак по́лов’ід′ роз′і́л′:ец′:а, так нас і одр′іза́ од св’і́ту.

полови́й¹ –а, –е. Прикм. до пол¹. Полов’і́ до́ски – це дес′ сорокоўка.

полови́й² –а, –е. Прикм. до пол. Полов’і́ при́знаки ў кроліў – о́ргани, величина́, повед′і́нка.

полови́на –и, ж., зрід. Будь-яка частина від цілого. Р’іж ц′у коўбасу́ на чити́р′і полови́н′і.

по́ловодь [по́ловод′] –і, ж. Повінь, водопілля. Йак по́ловодь од′і́йде, тод′і́ ў йамка́х ри́ба оста́нец′:а.

ПОЛО́ЖЕНО, незм. 1. Заведено, прийнято, має бути. Поло́жино до ста́рших здоро́ўкац':а; 2. Призначено, має бути. Поло́жино зроби́ти но́рму – зроби́, а тод'і́ ўже́ гул'а́й.

полозо́к –зка́, ч., ірон., жарт. Довгий черевик. Йа н′іко́ли не нос′у́ полозка́. В’ін таки́й до́ўгий, шо його́ неўдо́бно зн′іма́т′ з н′іг.

ПОЛО́НИК – а, ч. Ополоник. Боршч насипа́йімо поло́ником.

полони́ця [полони́ц′:а] –і, ж. Полуниця. Ра́н′:а полони́ц′:а сп’і́йе ў ійу́н′і. ПОЛО́НКА –и, ж. Ополонка. Бири́ пл'ішн'у́, п’і́дим поло́нки би́ти, бо ри́ба поду́шиц':а.

полони́чечка –и, ж. Зменш.-пестл.до полони́ця. Полони́чечка ўже гото́ва – мо́жна збира́т′.

полоничи́на –и, ж., один. Один плід полуниці. Пе́рва полоничи́на – мойе́му ўну́ков’і.

полоничи́нка –и, ж. Зменш. до полоничи́на. Ка́жду полоничи́нку треба мит′.

полони́чка –и, ж. Зменш. до полони́ця. Полони́чка од со́нц′а покрасн′і́ла ўже.

поло́нник [поло́н:ик] –а, ч. Ополоник. В’із′ми́ лу́ч’:е поло́н:ик, йім удобн′і́ш заче́рпуват′ боршч.

ПОЛОСА́ ЗАЩИ́ТНА [зашчи́тна]. Захисна смуга, лісосмуга. На пол'а́х по́лоси зашчи́тн'і од сухов’і́йу, і сн'іг заде́ржуват'.

полоса́¹ –и, ж. Слід на воді від подуву вітру. На р′і́чк’і ча́сто полоса́ случа́йец′:а. Надойі́ў ўже цей в’і́тер.

полоса́² –и, ж. Смуга. Усе́ скоси́ли – одна́ полоса́ оста́лас′ – а тут дошч.

поло́ска –и, ж. Зменш. до полоса́². Бува́ло, шо поло́ску – гри́ўку остаўл′а́ли Іл′:і́ на бо́роду.

поло́сочка –и, ж. Зменш. до полоса́². Усе́ покра́сиў кра́сним, а поло́сочку шче зроби́ў зеле́ним.

полосува́ть [полосува́т′] –ю, –єш, підсил. 1. Рвати. На́шчо на тр′апки́ пла́т′:а полосува́т′, шче поноси́т′ мо́жна. 2. Лити (про дощ). Цей дошч полосу́йе, йак з в’ідра́.

полоте́нечко –а, ч. Зменш.-пестл. до полоте́нце. Полоте́ничко дл′а рук пов’і́симо ос′ на гво́здик.

полоте́нешний –а, –е. Прикм. до полоте́нце. Полоте́нишного полотна́ ўз′ала́ ш’іст′ ме́тр′іў.

ПОЛОТЕ́НЦЕ –я, с. Рушник. Полоте́нце – то дл'а рук, дл'а лиц'а́, а рушни́к – то на іконах.

полоте́нчик –а, ч. Тс, що полоте́нце. Пода́й ба́т′ков’і полоте́нчик – хац витира́йіц′:а.

полотни́на –и, ж. Дно в колисці. Тре́ба застели́т′ полотни́ну про́стин′:у, шоб дити́н′і ў кол′и́ск’і було́ мйа́ко.

полохну́ться [полохну́ц′:а] –уся, –ешся, док. Злякатися. Йа ду́же полохну́лас′, коли́ до нас зал′і́з вор з ножо́м.

по́лочка [по́лочка] –и, ж. Полиця. На ц′ій по́лочк’і ў ме́не стойа́т′ пр′а́ност′і, на дру́г’ій – кру́пи.

полтору́шечка –и, ж. Зменш. до полтору́шка. Полтору́шечку приголу́били – тепе́р жди од ж’і́нки б’іди́.

полтору́шка –и, ж. Тс, що півторалітро́вка. Тара́н′ свойа́, а полтору́шку «Рога́н′і» ку́пимо.

полуни́ка –и, ж., зрід. Полуниця. Йа б’і́л′ше ўс′о́го л′убл′у́ з йа́г’ід полуни́ку, т’і́ки не л′убл′у́ за не́йу уха́жуват′.

полу́паний –а, –е. Дієпр. до полупа́ть. Дл′а ц′о́го варе́н′:а тре́ба ўз′а́т′ полу́пан′і сп’і́л′і плоди́.

полу́па́ть [полу́пат′] –ю, –єш, док. Порозламувати спілі плоди (абрикоси, сливи й ін.). Полупа́йеш з′і мной сли́ви дл′а варе́н′:а? Т′і́ки сп’і́л′і вибира́й.

полу́сукно –а, с. Напівсукняна тканина. Дл′а ц′о́го пла́т′:а в’із′му́ полу́сукно.

полу́суконний [полу́сукон:ий] –а, –е. Напівсукняний. Цей сарафа́н поши́ла сестра́ з полу́сукон:ой тка́н′і.

получа́ється [получа́йиц′:а], безос. Виходить; є. Йак це получа́йиц′:а, шо хто не ро́бе, той лу́ч’:е йіст′.

ПОЛУЧА́ТИ –ю, єш. 1. Брати, одержувати. Получи́ла пис'мо́, бо до́ўго жда́ла; 2. Одержувати гроші, винагороду. Получи́ў полу́чку, тепе́р – ава́нс; 3. Здобувати звання, посаду. Получи́ў майо́ра, хоч і молоди́й шче. 4. Заслуговувати певну оцінку. Получи́ў у шко́л'і тройа́к. 5. Зазнавати певних дій, учинків. По зуба́х получи́ли, бо хул'іга́нили.

получа́ться [получа́ц′:а] –ється, безос. Виходити. У ме́не ўсе рі́ўно не получа́йец′:а гото́вит′, йак мойа́ ма́ма.

полу́чений [полу́чений] –а, –е. Дієпр. до получа́ти. Принеси́ м’іні́ ўчо́ра полу́чене пис′мо́ в’ід сестри́.

полу́чено, присуд. Отримано. Шо тре́ба – усе ўже полу́чено й запако́вано.

полу́ччать [полу́ч’:ат′] –ю, –єш, безос., док. Покращати. Ви́пий мойі́ л'і́ки, і ско́ро тоб’і́ полу́ч’:айе.

по-лю́дські [по-л′у́ц′к’і], прис. По-людському. Там тре́ба вести́ себе́ по-л′у́ц′к’і, шоб до те́бе хоро́ше в’ідно́шен′:а було́.

поля́вина [пол′а́вина] –и, ж. Поляна, галявина. На ц′ій пол′а́вин′і б’і́л′ше ўс′о́го йа́г’ід росте́.

ПОЛЯ́́́ВИНКА [пол'а́винка] –и, ж. Зменш. до ПОЛЯ́ВИНА. Мете́лики на пол'а́винц'і пу́рхайут' ра́зн'і.

поля́на [пол′а́на] –и, ж. Цілина. Он стойі́т′ вели́ка пол′а́на, і н′іхто́ не хо́че йійі́ паха́т′.

поля́пать [пол′а́пат′] –ю, –єш, док. Поаплодувати. П’і́сл′а конце́рту арти́стам тре́ба пол′а́пат′.

по́льза [по́л′за] –и, ж. Користь. Йака́ з н′о́го тут по́л′за? Усе́ р′і́ўно н′ічо́го по хаз′а́йству не ро́бе.

пользови́тий [пол′зови́тий] –а, –е. Тс, що ползови́тий. Йа л′убл′у́ соўм’ішча́т′ прийа́тне з пол′зови́тим, йак шос′ робл′у́.

по́льзуваться [по́л′зувац′:а] –юся, –єшся. Користуватися. Йа не ўм’і́йу по́л′зувац′:а ц′ійе́йу плито́йу, вона́ ду́же соўр′ім’е́н:а.

помазо́к –зка, ч., перен., ірон. Малюк. М’ін′і́ хо́чец′:а, шоб м’ій помазо́к р′іс здоро́вим і краси́вим.

помаламу́рить [помаламу́рит′] –ю, –иш, док., здід., фам. Пожерти, полопати. Не ўсп’і́йеш шос′ зготува́т′, так вони́ ўже ўсе помаламу́р′ат′.

пома́лкувать [пома́лкуват′] –ю, –єш. Мовчати. Сов’і́туйу тоб’і́ пома́лкуват′ про те, шо йа сказа́ла, а то б’ід′і́ бут′.

по-матери́нські [по-матери́нс′к’і], прис. По-материнському. Вона́ в’ідно́сиц′а до йо́го так по-матери́нс′к’і, на́че вона́ і йе його́ ма́ти.

помахлюва́ть [помахл′ува́т′] –ю, –єш, док. Потасувати (про карти). Пе́ред тим, йак гра́ти, ка́рти тре́ба хороше́н′ко помахл′ува́т.

помахльо́ваний [помахл′о́ваний] –а, –е. Дієпр. до помахлюва́ть. Ц′а коло́да карт шче не помахл′о́вана?

помета́ть [помета́т′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що помаламу́рить. В’ін помета́йе ў мойу́ йіду́ ду́же би́стро, і ча́сто н′іко́му б’і́л′ше н′ічо́го не остайе́ц′:а.

помешта́ть [помешта́т′] –ю, –єш, док. Помріяти. Л′убл′у́ йа помешта́т′ про краси́вий дом з вели́кой ку́хн′ой.

по-мє́сному [по-м’е́сному], прис. По-місце́вому. Ус′і́ ўнас од′іва́йуц′:а на празни́к по-м’е́сному, т′і́ки ц′а по́йда но́се ўсе п’ідр′а́д.

помиги́чить [помиги́чит′] –у, –иш, док. Помжичити. За́раз дошч помиги́че, так шо додо́му пора́.

по́мік [по́м’ік] –мока, ч. Снопик намочених конопель. П’іди́, збери́ ўс′і помока́, шоб окура́тн′іше було́.

помі́ряний [пом’і́р′аний] –а, –е. Дієпр. до помі́рять. М’ій ўнук уже́ с′ого́дн′а пом’і́р′аний – до́н′ка зроби́ла йому́ зар′а́дку.

помі́рять [пом’і́р′ат′] –ю, –єш, док. Під час купання немовляти зробити йому спеціальні вправи на розвиток м’язів і кісток. Йа за́раз пом’і́р′айу дити́ну ў ва́н′:і, шоб вона́ росла́ здоро́вой.

помі́ряться [пом’і́р′ац′:а] –юся, –єшся, док. Звор. до помі́рять. М’ій мале́н′кий сино́чок не л′у́бе пом’і́р′ац′:а, та пон′іма́йе, шо це дл′а його́ здоро́вйа, і не м’іша́йе м’ін′і́ роби́т′ йому́ г’імна́стику.

помісни́й [пом’існи́й] –а, –е. Місткий, ємний, ємнісний. Таки́й р′уґза́к пом’існи́й, шо туди́ тел′а́ мо́жна ўкла́сти.

ПОМІ́СТ [пом’і́ст] –мосту, ч. Дерев’́яна підлога. А стіни ж то усі і стеля і поміст, усе розмальовано усякими цвітами (СКв).

ПОМІ́СТ [пом'і́ст] –мосту, ч. Те, що ПО́ДИНА. Накида́йут' г’і́л':а, соло́ми – ото́ й пом'і́ст.

помі́ха [пом’і́ха] –и, ж. Перешкода, завада. Йаби́ ни та пом’і́ха ў стирн′і́ – с′о́дн′і б і зако́нчили заго́нку.

ПОМІ́ШАНИЙ [пом'і́шаний] –а, –е. Божеві́льний. В’ін пом'і́шаний, т'і́ко н'іко́го ни тро́га – ти́хий.

помі́шка [пом’і́шка] –и, ж. Зменш. до помі́ха. Пом’і́шка, шо криви́й, а то б і жини́ўс′а.

помішни́ця [пом’ішни́ц′а] –і, ж. 1. Помічниця. Вона́ така́ хоро́ша пом’ішни́ц′а – ўс′ігда́ м’ін′і́ помага́йе; 2. Перен. Машина швидкої медичної допомоги. Потерпи́, за́раз прийі́де пом’ішни́ц′а й увезе́ ў бол′ни́ц′у.

ПО́МКИ, присуд. Пам’ятно, пам’ятає. Помки вам, панове, як горів Харків? (СГр).

по́мнить [по́мнит′] –ю, –иш. Пам’ятати. Йа ўс′ігда́ по́мн′у про дн′і ро́джен′ійа мойі́х бли́жн′іх.

по́мниться [по́мниц′:а], безос. Пам’ятається, згадується. Цей ден′ по́мниц′:а м’ін′і́ так, на́че ўсе було́ т′і́ки ўчо́ра.

по-модня́чому [по-модн′а́чому], прис., підсил. По-модному, по-сучасному. Ц′а по́йда ўс′ігда́ од′іва́йец′:а по-модн′а́чому,не те, шо ми, стар′і́.

по-молоде́цькі [по-молоде́ц′к’і], прис. По-молодецькому. В’ін веде́ себе́ так по-молоде́ц′к’і, а сам уже́ стари́й д′ід.

помо́р –у, ч., мед. Епідемія, моровиця, пошесть. На шча́ст′а, цей помо́р до нас не д′ійшо́ў, а от ў дру́гих се́лах в’ін повали́ў бага́то скота́.

помо́рхлий –а, –е. Дієпр. до помо́рхнуть. Цей кабачо́к уже ́ таки́й помо́рхлий, хоч викида́й.

помо́рхнуть [помо́рхнут′] –у, –еш, док. Поморщитися, позсихатися. Йакшо́ ду́же до́ўго ц′і о́воч’і ни спо́л′зоват′, то вони́ мо́жут′ помо́рхнут′.

помо́стина –и, ж. Нижня дошка у возі, гарбі. У мойе́му во́з′і помо́стина злама́лас′ – йак тепе́р йі́хати?

помотузува́ть [помотузува́т′] –ю, –єш, док. Тс, що помаламу́рить. В’ін мо́же помотузува́т′ усе́, шо йа зготу́йу на пра́зн′ік, за́раз..

по́моч –і, ж. Тс, що по́мощ. Усе́ було́ б харашо́, так по́моч опозда́ла.

помо́шник –а, ч. Помічник. З те́бе таки́й помо́шник! Ти лу́ч’:е не м’іша́й – це бу́де й по́м’іч’:у.

помо́шниця [помо́шниц′а] –і. Жін. до помо́шник. Вона́ хоро́ша помо́шниц′а – і по до́му ўсе зро́бе, і йі́сти помо́же згото́вит′.

по́мощ [по́мошч] –і, ж. Допомога. Жда́ли, жда́ли по́мошч’і, а йійі́ так і ни присла́ли.

понабе́хкуваний –а, –е. Дієпр. до понабе́хкувать. Йурко́ таки́й понабе́хкуваний. Інтере́сно, йому́ не жа́рко?

понабе́хкувать [понабе́хкуват′] –ю, –єш, док. Тепло одягти. Вона́ так свойі́х д′іте́й понабе́хкуйе, шо йім н′іко́ли не хо́лодно.

понабе́хкуваться [понабе́хкувац′:а] –юся, –єшся, док. Тепло одягтися. На́шо ти так понабе́хкуваўс′а? На ву́лиц′і л′і́то!

понабо́рсувать [понабо́рсуват′] –ю, –єш, док. Понасмикувати, сплутавши в клубок. Л′у́биш ти нитки́ понабо́рсуват′, а м’ін′і́ по́т′ім розпу́туват′.

понабузо́вувать [понабузо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. 1. Понаривати. Л′у́бе в’ін понабузо́вуват′ о́воч’і з гр′а́дки, а по́т′ім повикида́т′. Вони́ ж йому́ не ну́жн′і. 2. Понакраювати, понарізати. На́шо ти так понабузо́вувала о́воч’і? Тре́ба окура́тн′іш усе́ р′і́зат′.

понабурбе́люваний [понабурбе́л′уваний] –а, –е, підсил., фам. Насуплений, надутий від сердіння. Чого́ ти таки́й понабурбе́л′уваний? Йа тебе́ чи́мос′ об’і́дила?

понабурбе́люваться [понабурбе́л′увац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Понасуплюватися, понадуватися від сердіння. Вони́ так понабурбе́л′уйуц′:а на ме́не непон′а́тно за шо, а м’ін′і́ ду́май, шо зроби́ла.

понага́дювать [понага́д′уват′] –дюю, –дюєш, док. Понасліджувати, понапаскуджувати. Ви м’ін′і́ тут так понага́д′ували, а хто убира́т′ бу́де?

понаглу́шувать [понаглу́шуват′] –ю, –єш, док.,підсил., фам. Понаповнювати. М’ішки́ понаглу́шували траво́йу – і крол′а́м.

понаглу́шуваться [понаглу́шувац′:а] –юся, –єшся, док., підсил., фам. Дуже понаїдатися або понапиватися. Вони́ так понаглу́шувалис′ на пра́зн′іку, шо й додо́му не д′ійшли́ – нести́ пришло́с′.