Матеріали до словника 2

ТРАМ-ТРА́М. Вигук, яким відганяють овець, ягнят. Трам-трам́, ід′і́т′ уже́ на па́шу.

ТРАНВА́Й –я, ч. Трамвай (вагон і різновид транспорту). Йак упе́рве ў го́род прийі́хала, так транва́йа бойа́лас′а.

ТРАНДА́ –и, ж. Пліткарка, базікало. Ц′а транда́ўже по ўс′і́х кутка́х розказа́ла.

ТРАНДАЛЬО́ТКА [трандал′о́тка] –и, ж., лайл. 1. Тс, що ТРАНДА́. Трандал′о́тка, йак соро́ка – ус′і́м рознесе́; 2. Непосида. Трандал′о́тка мота́йіц′:а, йак м’ітіо́р.

ТРАНДИ́ТИ –дю, –диш, вульг. Теревенити, базікати. Транди́ш глупоту́, аж слу́хати то́шно.

ТРАНЖИ́РА –и, сп. Розтратник, розтринькувач. Ту транжи́ру на база́р′ хот′ ни пускай – розтра́те ўсе, шча й не хва́те.

ТРАНСБО́Й –я, ч., тех. Брандспойт. Накінечник пожежного шланга. І трансбо́йами полива́ли, а хве́рму в’ід пожар′у́ ни спасли́.

ТРЕ́БУВАТЬ [тре́буват′] –ю, –єш. Вимагати. На́да тре́бувати свойе́ ў конто́р′і.

ТРЕ́ЄР [тре́йир] –а, ч. Решето з великими отворами. На тре́йир′і зерно́ прос′іва́ли, калібрува́ли.

ТРИ́ЖДИ, прис. Тричі. Три́жди сказа́ў, а ни слу́хайут′, хот′ стр′іл′а́й.

ТРІСКУНЕ́ЦЬ [тр′іскуне́ц′] –нця, ч. Невеликий скороспілий кавун. Тр′іскунц′і́ – вони́ ж і тр′ішча́т′, йак зда́виш.

ТРОЯ́К [тройамк] –а, ч. 1. Оцінка успішності навчання, бал «задовільно». На тройака́х із кла́су ў клас перепоўза́ў; 2. Три карбованці. На тройака́ купл′у́ ковбаси́, хл′і́ба.

ТРОЯ́КА [тройа́ка] –и, ж. Тс, що ТРОЯ́К – 1,2. 1. Свати́ў тройа́ку з геогра́ф′ійі; 2. На тройа́ку ў магази́н′і ни рож:ине́с′а.

ТРОЯ́ЧКА [тройа́чка] –и, ж. Зменш. до ТРОЯ́КА – 1,2. 1. Наси́лу тройа́чку ў шко́л′і нат′агну́ли; 2. Шо там твойа́ тройа́чка, йак тре́ба рубл′і́ў де́с′ат′.

ТРУНЬ-ТРУ́НЬ [трун′-тру́н′]. Вигук, яким прикликають кролів. Трун′-тру́н′, наси́пл′у вам пшини́чки.

ТРУС –а, ч. Кріль. Найб’і́л′ше було́ с′і́рих і чо́рних трус′і́ў.

ТРУСЕНЯ́ [трусин′а́] –яти, с. Кроленя. Ки́нимо трусин′а́там трави́чки.

ТРУСЕНЯ́ТКО [трусин′а́тко] –тка, с. Зменш.-пестл. до ТРУСЕНЯ́. Трусин′а́тко шче сл′іпе́н′ке ма́му шука́.

ТРУ́СИК – а, ч. Зменш.-пестл. до ТРУС. Тре́ба да́ти тру́сикам йі́сти.

ТРУ́СКА –и, ж. Кролиця. Тру́ска тоўста́ – скоро опоро́с.

ТРУСЯ́ТИНА –и, ж. Кролятина, кроляче м'ясо. Із трус′а́тини і жарке́ ўку́сне.

ТРУСЯ́ЧИЙ [трус′а́чий] –а, –е. 1. Кролячий, як у кролів. Трус′а́чий хво́стик ку́ций; 2. Виготовлений із кролячого хутра. Трус′а́ча ша́пка.

ТРУСЬ-ТРУ́СЬ [трус′-тру́с′]. Тс, що ТРУНЬ-ТРУ́НЬ. Трус′-тру́с′, ни розб’іга́йтис′а.

ТРУТ –а, ч., зрід, бджіл. Трутень. Трут ну́жин у ву́л′іку дл′а оплодотво́рен′:а ма́тки.

ТРЬОХДО́Я [тр′охдо́йа] –її, ж., зрід. Корова з трьома дійками. У нас була́ тр′охдо́йа коро́ва, так продали́.

ТУЗУВА́ТЬ [тузуват′] –ю, –єш,зрід.Тасувати карти. Тузу́й лу́ч’:е, шоб ко́зир′ і були́.

ТУП-ТУ́П, незм., дит. Ходити. Дава́й но́з′а́и туп-ту́п.

ТУРО́ЧКИ –чок, мн., заст., тк. Кінці ниток основи, які не можна доткати. То ўже туро́чки оста́лис′, ну броса́й.

ТУСА́Н –а, ч. Удар ногою чи рукою. Таки́й туса́н одва́жиў, шо до́ўго по́мнитиме.

◊ТУСАНІ́В [тусан′і́ў] ДАВА́ТИ. Бити. Тусан′і́ў хло́пц′і надава́ли –чи й ви́живе.

ТУ́ТІШНІЙ [ту́т′ішн′ій] –я, –є. Тутешній, місцевий. Та в’ін жи́тил′ ту́т′ішн′іцй, ус′і́ йогом зна́йут′.

ТУ-ТУ́, дит. Паровоз, автомобіль. Ту-ту́ Оле́нку повезе́ далеко-дале́ко.

ТУТУ́КАЛКА –и, ж., дит. 1. Тс, що ТУ-ТУ́. Туту́калка прийі́хала й жде, по́ки с′а́диш; 2. Дудка, сопілка. Брос′ туту́калку, бо ўже голова́ боли́т′.

ТУТУ́КАТИ –ю, –єш, дит. Витворяти, відтворювати звуки «ту-ту». Маши́на туту́ка – нас із тобо́йу жде.

ТУ́ХЛЯ [ту́хл′а] –і, ж. Черевик. П’ідбо́р од ту́хл′і одпа́ў –кле́йати тре́ба.

ТЯБУ́РИТЬ [т′абурит′] –ю,–иш. Тс,що ТИ́БРИТЬ. Т′абур′а́т′ із чужи́х огород′і́в, а тод′і́ шо йід′а́т′, а шо продайу́т′.

ТЯЖИ́НА [т′ажи́на] –и, ж., заст. Полотно домашнього виготовлення. [на Явдосі Колупайчисі] кожух білих смужків під тяжиною і бабаком обложений (СКв).

ТЯЖИНО́ВИЙ [т′ажино́вий] –а, –е, заст. Виготовлений (пошитий) із ТЯЖИ́НИ. …була [Маруся] ув одній тяжиновій юпці і свитині не брала (СКв).

У

УБЕ́ХКАНИЙ –а, –е, фам. 1. Дуже тепло одягнений. Ду́же ў тебе мали́й убе́хканий. Йому́ не жа́рко? 2. П’яний. Оп′а́т′ ба́т′а додо́му убе́хканий прил′і́з.

УБЕ́ХКАТЬ [убе́хкат′] –ю, –єш, док., фам. Тепло одягти. Убе́хкай Са́шу та хай іде́м гул′а́т′!

УБЕ́ХКУВАТЬ [убемхкуват′] –ю,–єш, фам. Тепло одягати. Хва́ти його́ убе́хкуват′ – не заме́рзне.

УБЕ́ХКУВАТЬСЯ [убе́хкувац′:а] –юся, –єшся. Тепло одягатися. Йак начне́ убе́хкувац′:а –сто штан′і́ў на се́бе нач’і́пе.

УБИВА́ТЬ [убива́т′] –ю, –єш. Розбивати (про яйце) і виливати його вміст у щось. Карто́шки нажа́рила, йайце́ туда́ ўбива́йу – ўже вече́р′а гото́ва.

УБИРА́ТИСЯ [убира́тис′а] –юся, –єшся. Одягатися. На пра́зник убира́лис′ у пра́знишну оде́жу.

УБИРА́ЧКА –и, ж., фам. Одяг. Купи́ў соб’і́ нову́ ўбира́чку, бо н′і ў чом на л′у́ди ви́йти.

УБИ́ТОК –тка, ч. Утрата, збиток. Пожалуйте, баришні, звольте. Оддаю за свою ціну, в убиток (СКв).

УБІЖДА́ТЬ [уб’іжда́т′] –ю, –єш. Переконувати. Уб’іжда́т′ безпол′е́зно – на́да, шоб в’ін сам оп’і́кс′а.

УБІЖДА́ТЬСЯ [уб’іжда́ц′:а] –юся, –єшся. Переконуватися. Сам уб’іжда́ўс′а ў том, шо непра́ў.

УБІ́ЛЬШКИ [уб’і́л′шки], прис. Завбільшки. Йшоў град уб’і́л′шки з ку́р′аче йайце́.

УБІРА́ТЬ [уб’іра́т′] –ю, –єш. Одягати кого-небудь. Дава́й малу́ уб’іра́т′, та йд′іт′ на са́нках ката́ц′:а.

УБІРА́ТЬСЯ [уб’іра́ц′:а] –юся, –єшся. Одягатися. На́да хорошо́ уб’іра́ц′:а, шоб крас′і́вой бут′.

УБІРА́ЧКА [уб’іра́чка] –и, ж., фам. Тс, що УБИРА́ЧКА. Уб’іра́чку пост′іра́ла, бо ду́же гр′а́зна була́.

УБО́РОШНА –ої, ж. Жнива. Убо́рошна ў про́шл′ім го́д′і йакра́з ўсере́дин′і л′і́та начала́с′.

УБО́РУШНА –ої/-и, ж., суб. Тс, що УБО́РОШНА. В’ін на убо́рошн′ій хот′ тро́хи зерничка́ зароби́ў.

УБО́РЩИЦЯ [убо́ршчиц′а] –і, ж. Прибиральниця. Дуйу́ниха убо́ршчиц′ой ў магази́н′і ро́бе.

УБРА́НСТВО –а, с. Убрання, верхній одяг. Усе́ убранство тре́ба м’ін′а́ти, а то на л′у́ди сти́дно вихо́дити.

УБУ́ХКАНИЙ –а, –е. фам. Тс, що УБЕ́ХКАНИЙ –1, 2. 1. Таки́й убу́хканий, аж спот′і́ў; 2. Опйа́т′ д′ід додо́му убу́хканий прил′із.

УБУ́ХКУВАТЬ [убу́хкуват′] –ю, –єш. Тс, що УБЕ́ХКУВАТЬ. Коли́ мало́го убу́хкуйу, в’ін кричи́т′, йак бе́шений.

УБУ́ХКУВАТЬСЯ [убу́хкувац′:а] –юся, –єшся. Тс, що УБЕ́ХКУВАТЬСЯ. З′імо́й на́да ка́ждий ден′ убу́хкувац′:а, шоб не заме́рзнут′.

УВАЖА́ЛЬНИЙ [уважа́л′ний] –а, –е. 1. Поважаний,шановний. Уважи́тил′ний чолов’і́к – коли́с′ був і голово́йу; 2. Вихований, увічливий. Така́ уважи́тел′на л′уди́на – і ви́слуха, й посов’і́туйе.

УВАЖА́ТЬ [уважа́т′] –ю, –єш. Поважати, шанувати. Ста́рост′ уважа́т′ тре́ба, а мо́лодост′ – берегти́.

УВИЖА́ННЯ [увижа́н′:а] –я, с. Примарення, марення. Тимпирату́ра п’ідн′ала́с′, так йій увижа́н′:а йаке́с′ було́.

УВИ́ШКИ, прис. Заввишки. В’ін уви́шки, нав’е́рно, йак дв’і мене́.

УВО́ВРЕМНЯ [уво́ўремн′а], прис. Учасно. Са́ме гла́ўне уво́ўрен′а прийти́ на аўто́буз.

УГАРТО́ВУВАТЬСЯ [угарто́вувац′:а] –юся, –єшся, зрід. Заспокоюватися. Мин′і́ лумч’:е не рос:тра́йувац′:а, бо пото́м ва́жко угарто́вувац′:а.

УГА́ХКАНИЙ –а, –е. Тс, що УБЕ́ХКАНИЙ –1,2. 1. Ти да́же л′і́том уга́хканий хо́диш; 2. Опйа́т′ додо́му уга́хканий на читир′о́х прил′і́з.

УГЛА́ДЮВАТЬ [угла́д′уват′] –ю, –єш, несхв. Псувати, розбивати, нищити. В’ін би́стро свойі́м ігру́шки угла́д′уйе.

УГЛА́ДЯНИЙ [угла́д′аний] –а, –е, несхв. Знищений, зіпсований, зламаний. Коса́ угла́дана, серп загуби́ўс′а – н′і́чим і труса́м укоси́т′.

УГЛУШИ́ТЬ [углуши́т′] –у, –иш, док., фам. Багато і жадібно чогось з’їсти, випити. Углуши́ў л′і́тру боршчу́ – н′іде́ й не зачипи́лос′.

У́ГЛЯ [у́гл′а] –я,с.,зрід.Вугілля. У́гл′а дороге́ – ни друг привезе́ш.

УГОВО́Р –у, ч. Договір, домовленість. Кузьма Трохимович…поїхав до свого пана, та по уговору грошики і горілочку з нього зчистив (СКв).

УГОЩА́ТИ [огошча́ти] –ю, –єш. Пригощати. Угошча́ли нас так, шо животи́ тр′ішча́ли.

УГОЩА́ТИСЯ [угошча́тис′а] –юся, –єшся. Пригощатися, частуватися. Угошча́йтис′а, л′у́ди до́бр′і.

УГОЩЕ́ННЯ [угошче́н′:а] –я, с. 1. Предмети пригощання. Угошче́н′:а на стола́х були́; 2. Частування, пригощання. Угошче́н′:а нам орган′ізува́ли на ц′і́лий ден′.

УДА́ШНІЙ [уда́шн′ій] –я, –є. Удалий. С′о́дн′а ден′ уда́шн′ій, йа на база́р′і хорошо́ розпро́далас′.

УДА́ШНЬО [уда́шн′о]. Прис. до УДА́ШНІЙ. Уда́шн′о і куре́й продала́, і молоко́.

◊У ДВА ЩО́ТА [шчо́та]. Легко, без зусиль. У два шчо́та об’ігра́йу.

УДИВИ́ТЕЛЬНИЙ [удиви́тел′ний] –а, –е. Дивний, дивовижний, неймовірний. Урожа́й получи́ли про́сто удиви́тил′ний – хто б пов’і́риў.

УДИВИ́ТЕЛЬНО [удиви́тел′но], прис. Дивно, неймовірно. Удиви́тел′но,йак ми й дойі́хали на спу́шченому ко́лис′і.

УДИВЛЯ́ТЬ [удивл′а́т′] –ю, –єш. Дивувати,захоплювати. Дочка́ удиви́ла, шо сама́ пла́ват′ наўчи́лас′а.

УДИВЛЯ́ТЬ [удиўл′а́т′] –ю, –єш. Дивувати. Ти мене́ усем б’і́л′ше удиўл′а́йеш свойі́ми ко́никами.

УДИВЛЯ́ТЬСЯ [удиўл′а́ц′:а] –юся. –єшся. Дивуватися, захоплюватися. Удивл′а́йус′а, йак в’ін маши́ну сам п’ідн′а́ў.

УДИРДИ́КУВАТЬСЯ [удирди́кувац′:а] –юся, –єшся, зрід. Надокучати, обридати балаканиною (дирдирканням). В’ін йак удирди́куйиц′:а мин′і́ свойі́ми бре́хн′ами.

УДІВА́ТЬ [уд′іва́т′] –ю, –єш. Одягати. Уд′іва́й ку́ртку та йди мо́ўчки по во́ду.

УДІВА́ТЬСЯ [уд′іва́ц′:а] –юся, –єшся. Одягатися. Ти шче до́ўго бу́деш уд′іва́ц′:а?

УДО́БНО, незм. 1. Комфортно, зручно. Ви́л′аглас′а ўдо́бно на кро́ват′і; 2. Вигідно, сприятливо. Вибира́йте, шо вам удо́бно – гро́ш′і чи проду́кти? 3. Доречно, пристойно. А удо́бно це на л′у́д′ах пока́зуват′?

УДО́БРЕННЯ [удо́брен′:а] –я, с. Добриво. Наво́з найлу́ч’:е удо́брен′:а на горо́д.

УДО́БСТВІЄ [удо́бств’ійе] –я, с. Тс, що УДО́БСТВО –1,2. 1. Такого удомбств’ійа ў коммнат′і йа шче не бачила; Ус′ім удомбств’ійа ў домм’і йе.

УДО́БСТВО –а, с. 1. Комфорт, зручність. Така́ ме́б’іл′ – саме́ удо́бство; 2. Вигода (вигомди). Уса́д′ба з уси́м, усима́ удо́бствами – сара́йі, тувале́т.

УДО́ВОЛЬ [удо́вол′], прис. Досхочу, уволю. Ог’ірк’і́ў про́шлим л′і́том удо́вол′ найі́лис′а.

УДОСТО́ЮВАТЬ [удосто́йуват′] –ю, –єш. Тс, що УГЛА́ДЮВАТЬ. Ту крова́т′ д′ітвора́ ўже даўно́ удосто́йали.

УЖ –а, ч. Вуж. Йа тих уж’і́у йак огн′а́ бойу́с′.

УЖА́КА –и, ч. Збільш. до УЖ. Там у мали́н′і отаке́зний ужа́ка живе́.

УЖА́РЮВАТЬСЯ [ужа́р′увац′:а] –юся, –єшся, фам. Упрівати, перегріватися. Йа у кухва́йц′і за ден′ харашо́ ужамр′уйус′а.

УЖЕНЯ́ [ужен′а́] –яти, с. Вуженя. А п’ід:о́сками ку́ча ужен′а́т.

УЖЕНЯ́ТКО [ужен′а́тко] –а, с. Зменш. до УЖЕН′Ам. Диўл′у́с′, а ужен′а́тко п’ід ла́ўкой поўзе́.

УЖИ́ВКА [ужи́ўка] –и, ж. Мотузка. Йа гра́бл′і до в’ілос′іпе́да ужи́ўкой прив’а́зуйу, шоб не ўпа́ли.

УЖИЛЬНУ́ТЬ [ужил′ну́т′] –у, –еш, док. Уколоти шприцом. Укол не бо́л′но роби́т′ – йак кома́рик ужил′не́; 2. Дошкулити словом. Вона́ об’іза́тел′но на́йде, чим ужил′ну́т′.

УЗАЙМИ́, незм. У позичку. Дала́ узайми́ гро́ший.

УЗВОРО́Т –у, ч. Нерівні поздовжні краї ниви, які обробляються упоперек. Узворо́ти тре́ба обора́т′ і п’ідр′іўн′а́ти.

УЗДОГІ́Н [уздог’і́н] прис. Навздогін. Вона́ мене́ шче й обмат′ука́ла уздог’і́н.

УЗІВА́ТЬ [уз′іва́т′] –ю, –єш. док. Прогавити, пропустити слушний час. Уз′іва́ла хл′іб, тепе́р ц′і́лий ден′ голо́дн′і бу́дем.

У́ЗЛИК –а, ч. Зменш. до У́ЗОЛ. Ти у́злика на плато́чку завйажи́, шоб не забу́т′.

УЗЛУВА́ТИЙ –а, –е. Вузлуватий. У ме́не ру́ки ўже стар′і́, узлува́т′і.

У́ЗОЛ –зла, ч. 1. Вузол, петля, затягнута на мотузці, шнурку. У́зол на шнурку́ завйаза́ўс′а – не мо́жу розвйаза́т′; 2. Клунок. Узо́л карто́шки з по́гр′іба доста́ла.

УЗУВА́ЧКА –и, ж. Взуття. Це ж не узува́чка, а шкарбатуни́ йак’іс′.

◊У КАРМА́Н ЗАГЛЯДА́ТИ [загл′ада́ти]. Сподіватися на допомогу. Д′і́ти, хоч і вили́к’і ўже, а ў карма́н заглада́йут′.

◊У КАРМА́Н ЗАЛІЗА́ТИ [зал′іза́ти]. Зазіхати на чуже. Чого́ до ме́не ў карма́н зал′іза́ти – у вас свойа́ с′імйа́, у ме́не –свойа́.

◊У КАРМА́Н КЛА́СТИ. Незаконно привласнювати. У карма́н кла́ли нема́ло чужо́го.

◊У КАРМА́НІ ВІ́ТЕР [у карма́н′і в’і́тер]. Про матеріальну, фінансову неспроможність. У карма́н′і в’і́тер, а дочку́ за́м’іж од:ава́т′ край тре́ба.

УКЛАДА́ТЬ [уклада́т′] –ю, –єш, перен., знев. Пожирати. Укла́ў пйат′ катл′е́т і ка́же, шо голо́дний.

УМІ́СТІ [ўм’і́ст′і], незм. Разом, укупі, одночасно. Ум’і́ст′і росли́, ум’і́ст′і й пожини́лис′а.

УМІСТО [ўм’і́сто], незм. Замість. Ум’і́сто св’і́жого дали́ гниле́.

У́МНИЙ –а, –е. Розумний. Хто у́мний у сил′і́, той дурни́й у го́род′і.

У́МНИК –а, ч. 1. Розумна людина; розумник. У́мником уда́ўс′і, так і йе ў ко́го; 2. Ірон. Розумака. Ба́чили ми таки́х у́мник’іў, хва́те.

У́МНИЦЯ [у́мниц′а] –і, сп. Тс, що У́МНИК–1,2. У́мниц′а й у шко́л′і була́, і да́л′ше ўчи́млас′а; 2. У́мниц′а бала́кат′, а в’із′ми́ і зроби́.

У́МНИЧАТИ –ю, –єш, ірон. Розумувати. У́мничати ўс′а́кий мо́же, а шос′ д′і́л′не посов’і́туват′ – н′і.

У́МНИЧКА –и, сп. Зменш.-пестл. до У́МНИК–1, У́МНИЦЯ–1. Дити́нка у́мничка, слухйа́на.

У́МНИЧОК –чка, ч. Тс, що У́МНИЧКА. У́мничок, усе́ пон′іма́.

У́МНО, незм. 1. Розумно; із розумом. У́мно рос:ужда́йім; 2. Обачно, зважено. Тре́ба зроби́т′ у́мно, шоб вона́ ни об’і́дилас′а.

УПО́СЛІ [ўпо́сл′і], незм. Через деякий час; пізніше, потім. По:об’і́дали, упо́сл′і ро′ійшли́с′а.

УПРО́ГОЛОДЬ [упро́голод′], незм. Надголодь. Пе́ред охо́тойу соба́к де́ржат′ упро́голод′.

У́РОВИНЬ [у́ровин′] –вня, ч. Рівень, ватерпас. У́ровин′ кла́ли на ви́стругану з де́рева л′ін′е́йку й вим’і́р′ували.

УРО́ЗДРІ́ЖКУ [уро́здр′і́жку], прис. 1. Напіводягненний. Соба́ка га́ўкнула – уро́зд′іжку ви́скокнуў – нима́ н′ічо́; 2. Розтебнутий. Уро́зд′іжку ж удо́бн′іш – і спи́н′і не хо́лодно, і спе́реду продува́.

УСА́ДЬБА [уса́д′ба] –и, ж. Садиба. Уса́д′ба ў ме́не просто́ра.

УСИ́ЛУ, незм. Насилу, ледве. Уси́лу дойшла́, ду́мала –умру́.

УСИ́ЛУВАТИ –ю, –иш, док. Примусити. Ба́т′ко таки́ уси́лиў йійі́ ви́йти за́м’іж.

УСІГДА́ [ус′ігда́], незм. Завжди. Ус′ігда́ до́брий буў, прив’і́тливий.

УСО́ВИЩЕ [усо́вишче] –а, с., зрід. мед. Мастит, запалення молочної залози. То страшне́, йак у ма́мки прикл′учи́ц′:а усо́вишче.

УСПІВА́ТИ [ўсп′іва́ти] –ю, –єш. Устигати. Усп’іва́йу і на робо́ту й удо́ма ўсе попо́рати.

УСПЛО́Ш, прис. 1. Суцільно,цілком. Дв’ір успло́ш траво́й зар′і́с. 2. Загально, переважно. Успло́ш б’іднота́ живе́ на ц′ом крайу́.

УСТРО́ЮВАТИСЯ [устро́йуватис′а] –ююся, –юєшся. 1. Пристосовуватися. Уже́ вс′і пройшли́, начали́ потро́хи устро́йуватис′а до ново́го; 2. Влаштовуватися на роботу. Устро́йуватис′а на нову́ робо́ту було́ ва́жко.

УСЦИКА́ТИСЯ [усцика́тис′а] –юся, –єшся, несхв. 1. Обмочуватися сечею. Уже́ броса́й усцика́тис′а, бо вили́кий йаки́й; 2. Боятися. Усцика́тис′а ходи́т′ но́ч’:у на кла́дбишче.

УТИРА́ЛЬНИК [утира́л′ник] –а, ч. Рушник для рук і обличчя. Утри́с′а он утира́л′ником, на гв’іздку́ виси́т′.

У́ТРО –а, с. Ранок. У́тро начина́йиц′:а, а в’ін шче спит′.

У́ТРОМ, незм. Уранці. Л′ага́й спа́ти – у́тром шос′ приду́майимо.

◊У ТУ Ж МИНУ́ТУ. Одночасно. У ту ж мину́ту й в’ін прийшо́ў.

УХВА́ТИСТИЙ –а, –е. Який легко, зручно держати в руці. Ухва́тистий держа́к на лопа́т′і.

◊У ЧАС ПО ЧА́ЙНІЙ ЛО́ЖКІ [ча́йн′ій ло́жк’і] Про слабкий дощ. Ка́па у час по ча́йн′ій ло́жк’і, так п’і́сл′а тако́йі су́ш’і х’іба́ хва́те?

◊УГЛИ́ ВИТИРА́ТЬ [витира́т′] несхв. Неробствувати, тинятися без діла. Чо ти тут угли́ витира́йеш?

Ф

ФАСЕ́ЛІЯ [фасе́л'ійа] –ї, ж., бот. Фацелія, медоносна рослина. Фасе́л'ійойу ху́т'ір обс'і́йали – бу́де ўз'а́ток хоро́ший.

ФА́СТАТЬ [фа́стат′] –ю, –єш. Хвастати, чванитися, вихвалятися. Фа́стат′ ни хо́чу, а м’ій д′ід бугайа́ на пле́ч’іх п’ідн′іма́ў.

ФА́СТАТЬСЯ [фа́стац′:а] –юся –єшся. Тс, що ФА́СТАТЬ. Л′у́бе фа́стац′:а, хоч і н′ічо́го пу́тн′ого з йо́го й ни бу́де.

ФАСТУ́Н –а, ч., несхв. Хвалько, чванько, хвастун. Фасту́н ішче́ той, н′іко́го не признайе́ – т′і́ки в’ін.

ФЕ́НДРИК –а, ч.,нсхв. Тс, що ФАСТУ́Н. Буў норма́л′ний, а з го́рода прийі́хаў – фе́ндрик.

ФИГУ́РА –и, ж. 1. Людська фігура, стан, постава. Фигу́ра ў йе́йі –шо на́да; 2. Знев. Людина. Це шо за фигу́ра пойави́лас′а? 2. Фігура, елемент шахового набору. Шо ти фигу́ру ма́цайіш –уза́ўс′а, так ходи́; 4. Фіга, дуля. А фигу́ру показа́т′, чи так по́ймеш?

ФІ́ГЕЛЬ [ф’і́гил′] –я, ч. Флігель, прибудова. Зра́зу ф’і́гил′ постро́йали, а тод′і́ ўже й ха́ту.

ФІНДІБО́БЕРОМ [ф’інд′ібо́биром], прис. 1. Із форсом, вичваняючись. Б’і́л′а клу́бу д′іўча́та таки́́ ф’інд′ібо́биром хо́д′ат′, ва́жничайут′; 2. Вигадливо, епатажно, претензійно. Ф’інд′ібо́биром причо́ску настрополи́ла і хо́де, ду́ма, шо краси́во.

ФІЯ́ЛКА [ф’ійа́лка] –и, ж., бот. Фіалка. Но́ч’:у пе́рид дошчо́м йак ф’ійа́лки па́хнут′.

ФО́РТОЧКА –и, ж. 1. Кватирка. Одкри́й фо́рточку, бо ди́хат′ уже́ н′і́чим – насмали́ли; 2. Зрід. Хвіртка. У дв’ір мо́жна і че́риз фо́рточку пройти́.

ФОТОГРА́ФІЯ [фотогра́хв’ійа] –ї, ж., згруб. Обличчя, пика. Фотогра́хв’ійу розкорми́ў, аж розпли́лас′а.

ФУЛІГА́Н [фул′іга́н] –а, ч. Бешкетник, хуліган. Із цим фул′іга́ном н′ічо́ ўже ни зро́биш – чи ўроди́ўс′а таки́й, чи воспита́н′:а таке́.

ФУРА́ЖЕЧКА –и, ж. Зменш. до ФУРА́ЖКА. Сп’ід фура́жички чу́ба виставиў – і на ву́лиц′у, до д′іўча́т.

ФУРА́ЖКА –и, ж. Кашкет, картуз. Фура́жку з лак’іро́ваним козирко́м купи́ў.

ФУР-ФУ́Р, незм., дит. Фуркало; іграшка, що складається з обертової пластинки (гудзика) на нитці. Зроб’і́т′ м’ін′і́ фур-фу́р, йа гра́тимус′а.

Х

ХАБО́ТТЯ [хабо́т′:а] –я, с. Полова, дрібні відходи від провіювання зерна. Хабо́т′:ам скоти́ну годува́ли.

ХАВЕ́РЯ [хаве́р′а] –і, ж., лайл. 1. Рот. Затули́ хаве́р′у,шоб йа й пи́ску ни чуў ; 2. Пліткарка, лайливиця. Хаве́р′а п’ішла́ село́м, по́ки ўс′ім ни розка́же,додо́м ни жди.

ХАВРО́НЯ [хавро́н′а] –і, ж., перен., ірон. Простакувата жінка (дівчина). Ц′у Хаўро́н′у л′уби́й обдури́т′ змо́же.

ХАЛАБУ́ДА –и, ж, жарт. Дуже широкий, просторий верхній одяг. Начипи́ла на се́бе йаку́с′ халабу́ду і ка́же, шо мо́дно.

ХАЛАСТА́ЛЬНИК [халаста́л′ник] –а, ч. Каструвальник. На ви́зоў до сус′і́д′іў прийі́хаў халаста́л′ник.

ХАЛА́СТАНИЙ –а,-е. Кастрований,позбавлений чогось важливого. Одгодо́вуйе на мйа́со хала́станого кабана́.

ХАЛО́ША –і, ж., зрід. Калоша. Йшоў по у́лиц′і – зама́заў гр′амз′у́кой кало́ші′і.

ХАЛУЗИ́НА –и, ж. Довга тонка палиця, лозина. Налама́й мин′і́ халузи́н на забо́р,на л′і́су.

ХАЛУЗИ́НКА –и, ж. Зменш. до ХАЛУЗИ́НА. П’ітс′т′о́гуваў халузи́нкой коро́ву до са́мого двора́.

ХАЛЬВА́ [хал′ва́] –и, ж. Халвам. Хал′ву́ ў нас у с′імйі́ ду́же л′у́бл′ат′.

ХАЛЬВИ́ЧКА [хал′ви́чка] –и, ж. Пестл. до ХАЛЬВА́. Купи́чў на гости́нец′ хал′ви́чки ону́кам.

ХАМІ́ТИ [хам’і́ти] –ю, –єш, несхв. Набувати хамства, нахабства. Хам’і́йе м’ій син усе́ ду́жче.

ХАМКИ́Й –а, –е, несхв. Схильний до хамства. Ха́кимй хло́пиц′ уда́ўс′а.

ХАМЛО́¹ –а. 1. с., згруб. Хам, нахаба. Отаке́ хамло́ нивоспи́тане, шо з йо́го за́ўтра бу́де; 2. Збір., несхв. Хами, нахаби. Хамла́ ск’і́ки наплоди́лос′ – страх; 3. Непотріб, ганчір’я, старі речі. Тако́го хамла́ ў ха́т′і розвело́с′а, шо ні́куди д′іва́ти, і ви́кинути жа́лко.

ХАМЛО́², незм. Безладно, усе підряд, гамузом. Хамло́ усе́ згр′іба́й – і ви́кинемо.

ХАМОВИ́ТИЙ –а, –е, несхв. Тс, що ХАМКИ́Й. Було́ таке́ ти́хе й низам’і́тне, а ос′ із го́рода прийі́хало –хамови́те.

ХА́МСТВО –а, несхв. 1. с. Нахабна поведінка. Йак таке́ ха́мство перенести́? 2. Збір. Тс, що ХАМЛО́¹–2. Ха́мства скр′із′ багато, у канто́рах сид′ат′.

ХАМУ́Т –а, ч. 1. Хомут. Над′і́н′ на кон′а́ хаму́т і пойі́хали на горо́д по бур′аки́; 2. Перен. Тягар, клопіт. Над′і́ла соб’і́ хаму́т на ши́йу і т′а́гне чолов’і́ка-пйани́ц′у і тр′ох д′іте́й.

ХАРА́ХТІР [харамхт′ір] –а/-у, ч. Характер, удача. Дурнува́тий йаки́йс′ у твойе́йі ба́би хара́хт′ір.

ХАРАШО́, незм. 1. Прис. до ХАРО́ШИЙ. Харашо́ погул′а́ли ў сестри́ на сва́д′бі; 2. Част. Гаразд,згода. Харашо́, йа п’іду́ коси́т′ ота́ву, а ти нагоду́й свине́й і коро́ву зд′ій.

ХАРЛА́ТЬ [харла́т′] –ю, –єш. 1. Красти, привласнювати. Чужо́го н′іко́ли не харла́ла, і ни бу́ду; 2. Маскувати,приховувати. Каву́нчики трави́чкой харла́йу, а по́сл′і забиру́

ХАРО́Ш, вич. Досить,вистачить. Харо́ш насипа́т′, п’ід за́вйазку.

ХАРО́́ШИЙ –а, –е. Хороший, гарний, добрий. Ба́бушка твойа́ харо́ша хаз′а́йка, усе́ ум’і́йе роби́т′.

ХА́РЯ [ха́р′а] –і, ж., згруб. Обличчя, пика. Йа на твойу́ ха́р′у диви́тис′а ни хо́чу.

ХА́ТКА –и, ж. Собача халабуда. Ха́тку ўтипли́ў, соло́мки помости́ў – хай соба́ка з′іму́йе.

ХВАЇТО́Н [хвайіто́н] –а, ч., заст.. Легкий чотириколісний екіпаж із відкідним верхом. Ра́нше па́на вози́ли у хвайіто́н′і.

ХВАЇТО́НЧИК [хвайіто́нчик] –а, ч., заст.. Зменш. до ХВАЇТО́Н. Ос′ у кни́жк’і нарисо́ваний хвайіто́нчик, шо йі́де.

ХВАК –у, ч., заст.. Розхил між верхніми і нижніми нитками основи, крізь який пропускають човник під час ткання на верстаті. Кр′із′ хвак пуска́ли чо́ўник.

ХВАКТ –а/–у, ч. 1. Реальна річ, подія. Хва́кти йа скажу́. 2. Незм. Справді, безперечно, так. Ска́жиш, шо ни кра́ў – хвакт, шо кра́ў.

ХВАЛУВА́ТЬ [хвалува́т′] –ю, –єш. Настійно запрошувати, умовляти, підмовляти. Хвалува́ў до́ўго з′а́т′а на база́р пойі́ідр хат′.

ХВАЛЬЦО́ВКА [хвал′цо́ўка] –и, ж., спец. Фальцгебель, вид рубанка для вистругування канавок, пазів. Хвал′цо́ўкой у кле́пках пази́ вибира́ли.

ХВАМИ́ЛІЯ [хвами́л′ійа] –ї, ж. Прізвище. Забу́ў йак того́ Мико́ли, шо ха́та згор′і́ла, хвами́л′ійа.

ХВАМИ́ЛЯ [хвами́л′а] –і, ж. Тс, що ХВАМИ́ЛІЯ. Хвами́л′у нирозбо́рчиво написа́ў.