Матеріали до словника 2

ПИ́ЩА [пи́шча] –і, ж. Їжа, харч. Йака́ там у го́род'і пи́шча, ў нас хот' огоро́ди йе.

ПИЩУВА́ТЬСЯ [пишчува́ц':а] –юся, –єшся. Харчуватися, споживати їжу (корм). Курча́ з'о́бом пишчу́йіц':а.

ПІ́ВГОДУ [п’і́ўгоду], невідм. Півроку. Шче й п’і́ўгоду не прожи́ли ўм'е́ст'і, а ўже гризу́ц':а.

ПІ́ВІНЬ [п’і́в’ін'] –вня, ч. Півень. Га́рний п’і́в’ін', ў боршч про́сиц':а.

ПІВКІ́ЛА [п’іўк’і́ла], невідм. Півкілограма. Шо ж там купи́ла – ото́ п’іўк’і́ла с'ого́, п’іўк’і́ла того́, й гро́шей нема́.

ПІВЛІ́ТРИ [п’іўл'і́три], невідм. Півлітра. На́да ол'і́йі п’іўл'і́три купи́ти, л'і́три бага́то бу́де.

ПІВЛІТРО́ВКА [п’іўл'ітро́ўка] –и, ж. Півлітрова пляшка, її вміст. П’іўл'ітро́ўку купи́ў – повече́р'айім.

ПІВЛІТРО́ВОЧКА [п’іўл'ітро́вочка] –и, ж. Зменш. до ПІВЛІТРО́ВКА. Одн'ійе́йу п’іўл'ітро́вочкойу п’ід таку́ заку́ску ни об’і́йдис'а.

ПІВЛІТРУ́ХА [п’іўл'ітру́ха] –и, ж. Тс, що ПІВЛІТРО́ВОЧКА. Із п’іўл'ітру́хойу подружи́ўс'а на ўс'у жизн'.

ПІВЛІТРУ́ШЕЧКА [п’іўл'ітру́шечка] –и, ж. Тс, що ПІВЛІТРО́ВОЧКА. П’іди́ пози́ч у сус'і́дки п’іўл'ітру́шечку, ви́женемо свойу́ – в’ід:амо́ .

ПІВЛІТРУ́ШКА [п’іўл'ітру́шка] –и, ж. Тс, що ПІВЛІТРУ́ХА. П’іўл'ітру́шка йому́ ўже доро́кша за с'імйу́.

ПІВСТА́НОК [п’іўста́нок] –нка, ч. Полустанок, роз'їзд. По́ки до п’іўста́нка по сн'ігу́ доб’і́г – мо́крий.

ПІВСТА́НОЧОК [п’іўста́ночок] –чка, ч. Зменш. до ПІВСТА́НОК. На на́шому п’іўста́ночку т'і́ки два по́йізда і стайе́ .

ПІВТОРАЛІТРО́ВКА [п’іўторал'ітро́ўка] –и, ж. Півторалітрова пляшка і її вміст. П’іўторал'ітро́ўку пи́ва налигну́ў – і спит' уже́.

ПІВТОРАЛІТРО́ВОЧКА [п’іўторал'ітро́вочка] –и, ж. Зменш. до ПІВТОРАЛІТРО́ВКА. Йа́шчики ў к’іо́ску носи́ў – от і зароби́ў п’іўторал'ітро́вочку пиўц'а́.

ПІДБІЙЧА́НИЙ [п’ідб’ійча́ний] –а, –е, заст. Такий, що використовується для підкладки (про тканину). Хорошо́, шоб п’ідб’ійча́на мате́р'ійа цупко́й була́, бо л'і́зтиме с:сере́дини.

ПІДБО́ЙКА [п’ідбо́йка] –и, ж. 1. Підоплічка. Кр'іпе́н'ку п’ідбо́йку ра́н'ше на сорочка́х роби́ли ; 2. Підкладка в одязі. Пинжа́к те́плий, з п’ідбо́йкой, не заме́рзну.

ПІДВИХНУ́ТЬСЯ¹ [п’ідвихну́ц':а] –уся, –ешся, док. Нагодитися, трапитися. П’ідвихну́лас'а сус'і́дка – і йій попа́ло.

ПІДВИХНУ́ТЬСЯ² [п’ідвихну́ц':а] –уся, –ешся, док. Оступившись, вивихнути ногу. Йак з гори́ спуска́лас'а, п’ідвихну́лас'а, то до костопра́ва пойі́ду.

ПІДВІКО́ННИЦЯ [п’ідв’іко́н:иц'а] –і, ж. Підвіконня. Харашо́ – п’ідв’іко́н:иц'а вили́ка, мо́жна цв’іт'і́ў наста́вит'.

ПІДГА́ВКУВАТИ [п’ідга́ўкувати] –ю, –єш, знев. Час від часу докидати слова, захищаючи одного зі сперечальників. Й так пло́хо, шче й ти ба́т'ков’і п’ідга́ўкуйеш, хот' зна́йеш, шо непра́вий.

ПІДГАЛДИ́КУВАТЬ [п’ідгалди́куват'] –ю, –єш, знев. Тс, що ПІДГА́ВКУВАТИ. Н'ічо́го не зна́йе, йак п’ідгалди́куват' нача́л'ству.

ПІДГО́ЛЕНИЙ [п’ідго́лений] –а, –е. Заголений. Задра́лас'а руба́шка – спина́ п’ідго́лена.

ПІДГОЛЯ́ТЬ [п’ідгол'а́т'] –ю, –єш. Заголяти (відкривати частину тіла, піднявши одяг). П’ідголи́ но́ги, бо хало́ш’і намо́чеш, і тут так’і́ кал'у́ж’і.

ПІДГОТОВИ́ШКА [п’ідготови́шка] –и, сп. Дитина, яка відвідує підготовчу групу. Ону́чок уже́ п’ідготови́шка .

ПІДДА́ШКИ [п’ід:а́шки] –ів, мн. Покриття, навіс коло будинку. П’ід:а́шки тре́ба ремонт'і́рувати, бо стоу́би пидгнили́.

ПІДДІВА́ТЬ [п’ід':іва́т'] –ю, –єш. Дошкуляти їдким словом, гострим зауваженням або натяком. Сус'і́дку й до́с'і п’ід':іва́йут', шо ба́т'ко куркул'о́м буў.

ПІДДРУ́ЖИЙ [п’ід:ру́жий] –ого, ч., суб., етн. Помічник дружка на весіллі. Друдко та піддружний…ійдуть і весело собі розмишляють, що ще треба їм робити (СКв).

ПІДДУВА́ЙЛО [п’ід:ува́йло] –а, с. Піддувало. Пе́ред тим, йак розтопи́ти, на́да ву́г’іл' з п’ід:ува́йла ви́гребти.

◊ПІДДУВА́ЙЛО ЗАКРИВА́ТЬ [п’ід:ува́йло закрива́т'], згруб. Закривати рота, замовкати. Закри́й п’ід:ува́йло, шоб йа й зву́ку ни чуў .

ПІДЖИ́ГУВАТЬ [п’іджи́гуват'] –ю, –єш. 1. Тс, що ПІДГА́ВКУВАТИ. Ум’і́йе п’іджи́гуват', коли́ ну́жно; 2. Тс, що ПІДДІВА́ТЬ. Снача́ла п’іджи́гуйе, а пото́м у дру́з'і л'і́зе.

ПІДЗИРА́ТЬ [п’ідзира́т'] –ю, –єш. Підглядати. Чого́ б ото́ йа п’ідзира́ла за кумо́й, і так усе́ розка́же.

ПІДКОВИ́РА [п’ідкови́ра] –и, сп., несхв. Підбурювач, провокатор. П’ідкови́ра не заспоко́йіц':а, по́ки до ла́йки не доведе́.

ПІДКО́РМКА [п’ідко́рмка] –и, ж., риб. Наживка, принада для ловіння риби вудкою. Оце́ роби́ў ўчо́ра п’ідко́рмку з ол'і́йойу – ох, га́рно ри́ба шла.

ПІДКУ́РЮВАТЬ [п’ідку́р'уват'] –ю, –єш. Припалювати цигарку. Дожи́ўс'а – й цига́рка йе, а п’ідку́р'уват' н'і́чим.

ПІДЛА́ДНУВАТИ –ю, –єш. Підладжувати. Ота́к п’ідла́днувати на́да і ўсе тод'і́ бу́де.

ПІДЛАТА́ТЬСЯ [п’ідлата́ц':а] –юся, –єшся, док., фам. Поживитися. У кум’і́ў л'у́бе п’ідлата́ц':а, а до се́бе не приглаша́йе.

ПІДЛЕ́ВА [п’ідле́ва] –и, ж., зрід. Рідкий соус, підлива. …ув одніи борщ з яловичиною, у другім капуста з свининою, іще…печений гусак годований з підливою (СКв).

ПІДЛИ́ЗУВАТЬСЯ [п’ідли́зувац':а] –юся, –єшся. Виливаючись, текти по зовнішній стінці посуду. Лий акура́тно, бо варе́н':а по ба́нк’і п’ідли́зуйец':а.

ПІДЛИ́ПЧАСТИЙ [п’ідли́пчастий] –а, –е, зрід. Вузький; такий, що підлипає (про одяг). Купи́ла п’ідли́пчасту ко́хту, й лопа́тки зво́де.

ПІДЛО́ГА [п’ідло́га] –и, ж., зрід. Підвалина будівлі. П’ідло́ги покла́ли з ду́ба, в’і́чн'і.

ПІДМА́ЗКА [п’ідма́зка] –и, ж., перен. Хабар. Без п’ідма́зки с'о́дн'а н'іде́ не ўстро́йіс'а.

ПІДМАНТА́ЧУВАТИ [п’ідманта́чувати] –ю, –єш. Піддурювати. Голова́ ў нас дурни́й, так його́ огроно́м даўно́ п’ідманта́чуйе.

ПІДМА́ЩУВАТЬ [п’ідма́шчуват'] –ю, –єш. Давати карту під масть. Йаґби́ ти мин'і́ не п’ідмасти́ў – йа б не ви́граў.

ПІДМЕ́ТИ [п’ідме́ти] –ів, мн. Коноплі з низовинного місця. П’ідме́ти позру́бували і звизли́ ў дв’ір.

ПІДМИ́ШКА [п’ідми́шка] –и, ж. Пахва. Купи́ла си́ну су́мку, а в’ін так зо́шити п’ідми́шкой но́се.

ПІДМОГОРИ́ЧЕНИЙ [п'ідмогори́чений] –а, –е. Підмовлений за винагороду. П'ідмогори́ченого зра́зу ви́дко, ро́бе, йак по ма́слу.

ПІДМОГОРИ́ЧУВАТЬ [п’ідмогори́чуват'] –ю, –єш. Підмовляти когось, обіцяючи винагороду. Йа за с'і́но бригад'і́ра п’ідмогори́чуйу.

ПІДМО́Р [п’ідмо́р] –у, ч., бджіл. Умерлі за зиму бджоли. Весно́йу, йак вино́сили ву́лики, ск’і́ки п’ідмо́ру вим’іта́ли.

ПІДНАВІ́С [п’іднав’і́с] –у/-а, ч. Піддашок, накриття. Б’іжи́ п’ід п’іднав’і́с, бо дошч намо́че.

ПІДНЕБЕ́НІЯ [п’іднебе́н'ійа] –я, с.,зрід. 1. Піднебіння. П’іднебе́н'ійа боли́т', нав'е́рно, забол'і́йу; 2. Верхня внутрішня стінка печі у вигляді зводу. Пога́но гори́т', мо́же, на п’іднебе́н'ійі са́жа?.

ПІДНЕБЕ́ННЯ [п’іднебе́н':а] –я, с. Тс, що ПІДНЕБЕ́НІЯ–1. Од груш крупи́нки до п’іднебе́н':а прили́пли.

ПІДНЬО́М [п’ідн'о́м] –у, ч. Підйом у взутті. Купи́ла ту́хл'і, а п’ідн'о́м таки́й неўдо́бний – нога́ пече́.

ПІДПАДЬО́МОЧКА [п’ідпад'о́мочка] –и, ж. Перепілка. П’ідпад'о́мочка мале́н'ка сама́ по соб’і́, цв’іт непон'а́тний – с'і́рий йаки́йс'.

ПІ́ДПАЛКА [п’і́дпалка] –и, ж. Тріски для розпалювання. …за мою брехню чортяки моїм язиком…кип’ячу смолу мішали, а мене б, будучи, потрощили на липину для підпалки (СКв).

ПІДПІ́Ч [п’ідп’і́ч] –печі, ж. Підпіччя. Ран'і́ше у п’ідп’і́ч го́ршики ста́вили.

ПІДПЛЕ́ЧИКИ [п’ідпле́чики] –ів, мн. Підоплічка. П’ідпле́чики ви́р'іжу з ма́миного пла́т':а, мо́же, ўста́ўл'у.

ПІДПРАВЛЯ́ТЬСЯ [п’ідпраўл'а́ц'а] –юся, –єшся. Зміцнюватися, збадьорюватися (під'ївши, випивши чогось). От п’ідпра́ўл'ус' в об’і́д – і п’і́демо шче коси́т'.

ПІДПРИ́ПІЧОК [п’ідпри́п’ічок] –чка, ч. Тс, що ПІДПІ́Ч. П’ідпри́п’ічок невели́кий, там т'і́ки миски́ пом’ішча́лис'а.

ПІДРІЗА́ТЬСЯ [п’ідр'іза́ц':а] –ється. Утворення тріщини шкіри на згині зісподу внаслідок пересихання або надмірного спітніння (про палець на нозі). Па́лец' п’ідр'іза́йиц':а на ног’і́, ходи́ти бо́л'но.

ПІДРІ́МНЮВАТЬ [п’ідр'і́мн'у'ват'] –ю, –єш. Підрівнювати. Ох і п’ідр'імна́ў, шо лу́ч’:е б не тро́гаў .

ПІДРІ́МНЮВАТЬСЯ [п’ідр'і́мн'увац':а] –юся, –єш. Підрівнюватися. Голова́ сказа́ў п’ідр'і́мн'увац':а по но́рм’і.

ПІДРІ́МНЯНИЙ [п’ідр'і́мн'аний] –а, –е. Підрівняний. Ви́дно, шо з пал'іхма́хирс'кой – воло́ст'а п’ідр'і́мн'ане .

ПІДСОВІ́ТОВУВАТИ [п’ідсов’і́товувати] –ю, –єш. Радити. Воно́, йак чуже́ го́ре, то мо́жна й п’ідсов’і́товувати.

ПІДСОКИ́РЮВАТЬСЯ [п’ідсоки́р'увац':а] –юся, –єшся. Намагатися знайти підхід до когось, набиватися в друзі. Йа ба́чу, шо до ме́не п’ідсоки́р'уйуц':а, шоб огоро́д зора́ў .

ПІДСО́ЛНУХ [п’ідсо́лнух] –а, ч.Соняшник, посіви соняшнику. За те шо, ну, поло́ли, ну, п’ідсо́лнух, три чува́ли кабачк’і́ў даў.

ПІДСО́НУХ [п’ідсо́нух] –а, ч. Тс, що ПІДСО́ЛНУХ. П’ідсо́нух лу́ч’:е і росте́ на со́нц'і.

ПІДСО́НЦЕ [п’ідсо́нце] –я, с. Підсоння. Ход'і́м лу́ч’:е на п’ідсо́нце – там типл'і́ше.

ПІДСПІ́ДДЯ [п’ідсп’і́д':а] –я, с. Підготовлене місце під ожеред, скирту. П’ідсп’і́д':а ж р'іўн'а́ли, транбува́ли, застила́ли.

ПІДСПО́РРЯ [п’ідспо́р':а] –я, с. Підмога, підтримка. Ото́ ри́би налоўл'у́ – і йе п’ідспо́р':а дл'а с'імн'і́.

ПІДСПО́Р’Я [п’ідспо́рйа] –я, с. Тс,що ПІДПО́РРЯ. Так ото́ город і п’ідспо́рйа, шоб до пе́нс'ійі доточи́т'.

ПІДСТИ́Л [п’ідсти́л] –у, ч. Підстилка. По́терт' розхо́дуйут' дл'а п’ідсти́лу.

ПІДСТО́ЮВАТЬ [п’ідсто́йуват'] –ю,-єш. З якоюсь метою час від часу зупинятися, йдучи кудись. Оце́ йшла ўчо́ра ў го́род – йак пройду́ сто ме́тр'іў, так і п’ідсто́йуйу.

ПІДСТРЕ́ЛЕНИЙ [п’ідстре́лений] –а,-е, жарт. Дуже короткий, підрізаний (про одяг). То́с'у, бачила с'ого́дн'і Васил'а́ – в’ін на́че п’ідстре́лений у ново́му кожус'і́ .

ПІДСТРИКА́Ч [п’ідстрика́ч] –а, ч. Тс, що ПІДКОВИ́РА. В’ін таки́й п’ідстри́кач – непрем’е́н:о на шос' п’ід'і́бйе.

ПІДТАЛДИ́КУВАТЬ [п’іт:алди́куват'] –ю, –єш. Погоджуватися, бути підбріхувачем, підтакувати. Ле́с'а, а ти чого́ ото́ п’іт:алди́куйеш йому́ – гра́мотна нашла́с'?.

ПІДТИ́ННИК [п’іт:и́н:ик] –у/–а, ч. Кущоподыбна декоративна рослина. П’іт:ики йа т′і́ки ў Барв’інкому й ба́чила.

ПІДТО́П¹ [п’іт:о́п] –у, ч. Підтоплювання, підтоплення. У ме́не ў с'і́н'ах таки́й п’іт:о́п, хоч черпако́м вихл'о́буй.

ПІДТО́П² [п’іт:о́п] –у, ч. Підтопування (про кроки, рухи). А подиви́с', йаки́й п’іт:о́п учини ́ў мали́й Сашко́ – настойа́шчий танц'о́р буде.

ПІДТРОЮ́ДИТИ [п’іт:ройу́дити] –дю, –диш, док., зрід. Нацьковувати, під’юджувати. Не в чім старий росходивсь, – аж то його панич підтроюдив (СКв).

ПІДТЯ́ЖКА [п’іт':а́жка] –и, ж. Нижня частина жіночої сорочки. Подожди́, Га́н'а, йа шче залата́йу п’іт':а́жку, а то ўже зо́ўс'ім поде́́рлас'.

ПІДХВА́Т [п’ідхва́т] –а, ч., риб. Підсак. Веде́ш ри́бу ву́дочкойу до бе́рега, а тод'і́ помага́йіш п’ідхва́том.

ПІДХВА́ТКА [п’ідхва́тка] –и, ж., риб. Тс, що ПІДХВА́Т. П’ідхва́ткойу п’ідса́чуйимо ри́бу, йак вили́ка.

ПІДХЛІ́БНИК [п’ідхл'і́бник] –а, ч. 1. Утриманець, годованик. Ото́ж у ме́не два мал'і́ п’ідхл'і́бники; 2. Несхв. Підлабузник, підлесник. Той п’ідхл'і́бник у конто́р'і б’і́л'а голови́ так і прили́п.

ПІДХЛІ́БНИЦЯ [п’ідхл'і́бниц'а] –і. Жін. до ПІДХЛІ́БНИК –1, 2. 1. П’ідхл'і́бниц'а одна́ оста́лас', а т'і дво́йе ўже ви́росли, пойі́хали; 2. Несхв. П’ідхл'і́бниц'ой б’і́л'а бригад'і́ра те́рлас'а, от і трудодн'і́ў надба́ла .

ПІДЦВІТО́ШНИК [п’іцв’іто́шник] –а, ч. Горщик для квітів (із квітами). П’іцв’іто́шник розби́ла, йак на п’ідв’іко́н:ик ста́вила.

ПІДЦВІТО́ШНИЧОК [п’іцв’іто́шничок] –чка, ч.Зменш. до ПІДЦВІТО́ШНИК. П’іцв’іто́шничок гли́н'аний, розмал'о́ваний, із д'і́́рочкойу ўнизу́.

ПІДШИ́ЙОК [п’ідши́йок] –йка, ч. Нжня частина ярма, що у вола під шиєю. Ой, шос' ду́же гру́бий п’ідши́йок дл'а вола́, тре́ба пол'ірува́т'.

ПІДШКИЛЬНУ́ТИ [п’ідшкил′ну́ти] –у, –еш, док., зрід. Насіхатися з когось, покпити. …Ілько підшкильнув пана трохи, а він і каже: «Як отак шкилювати з мене, так шкода! не найму землі» (СГр).

ПІДШПИ́ГУВАТЬ [п’ідшпи́гуват'] –ю, –єш. 1. Підбурити на якийсь учинок (підбити, спровокувати). От лобур'а́ка – це ж в’ін його́ вес' час п’ідшпи́гуваў ви́шн'і кра́сти; 2. Чіплятися до когось. Хи́тра – п’ідшпи́гуйе його́, шоб конхве́ту даў, і т'іка́йе.

ПІДШТРИКА́Ч [п’ідштрика́ч] –а, ч. Тс, що ПІДКОВИ́РА. По́т'ім ўс'і ўзна́ли, шо то Оле́кса-п’ідштрика́ч у ўс'о́му ви́́нен – це в’ін ўс'о ўре́мйа л'уде́й п’ідшпи́гуйе на шос' пога́не.

ПІДШТРИ́КУВАТЬ [п’ідштри́куват'] –ю, –єш. Підбурювати. А Мико́лка так і не зда́ўс'а, а шче б’і́л'ше п’ідштри́куваў хло́́пц'іў збира́т' йа́блука ў чужо́́м.

ПІДШТРИ́КУВАЧКА [п’ідштри́кувачка] –и. Жін. до ПІДШТРИКА́Ч. Та то ў Тет'а́ни-п’ідштри́кувачки пога́на звичка д'іте́й п’ідбу́р'уват' на шос' лихе́.

ПІДЩИ́ТАНИЙ [п’ідшчи́таний] –а, –е. Підрахований. О́лен'ка, не забу́д' в’ід:а́т' хаз'а́йіну п’ідшчи́тані гро́ш’і.

ПІДЩИ́ТУВАТЬ [п’ідшчи́туват'] –ю, –єш. Підраховувати. Ори́с'а розка́зувала, шо ба́чила, йак О́л'а п’ідшчи́тувала качо́к,йак прохо́дила поўз дв’ір.

ПІЗНЮХИ́ [п’ізн'ухи́] –ів, мн. Пташата, курчата, що виводяться в жнива. П’ізн'ух’і́ў ви́велос' у ц'і жнива́ багате́н'ко!.

ПІЇСЯ́Т [п’ійіс'а́т]-и/-ьох, числ. П’ятдесят. П’ійіс'а́т год'і́ў, х’іба́ то во́зраст?.

ПІЇСЯ́ТИЙ [п’ійіс'а́тий] –ого, –ої, числ. П’ятдесятий. П’ійіс'а́тий м’ішо́к нису́ – ўже й ухо́ркаўс'а́.

ПІКА́РНЯ [п’іка́рн'а] –і, ж. Пекарня. А ти х’іба́ не зна́йеш, шо Степа́н ў п’іка́рн'і робе́, хл'іб пече́.

ПІКЛУ́Н [п’іклу́н] –а, ч., зрід. Дбайливець. Петро́ таки́й п’іклу́н – і про здоро́́вйа спита́йе, і по ха́т'і помо́же.

ПІКЛУ́НКА [п’іклу́нка] –и, зрід. Жін. до ПІКЛУ́Н. Ох і спра́ўна молоди́ц'а ў Семе́на, настойа́шча п’іклу́нка, і д'і́ти ў не́йі догл'а́нут'і.

ПІЛЬО́НКА [п’іл'о́нка] –и, ж. Пелюшка. Замота́й дити́ну ў п’іл'о́нку, а то шо вона́ ме́рзне.

ПІ́НИТЬ [п’і́нит'] –ю, –иш, перен. Оббріхувати, обмовляти. Мару́с'у, ти лу́ч’:е до Оле́ни не йди́, бо хто-хто́, а вона́ ўсих п’і́не – і в’і́р'ат' йій!.

ПІ́ПА¹ [п’і́па] –и, ж.,зрід. Люлька. Йак ўз'аў Оле́г п’і́пу та йак на́ча́ў кури́т' – ус'і́ сус'і́ди позб’іга́лис' поговори́т'.

ПІ́ПА² [п’і́па] –и, ж.,дит. 1. Курча. П’і́па мане́н'ка, вона́ за кво́чкой хо́де; 2. Усяке пташеня. А йа ба́чила ўчо́ра мале́н'ких п’і́пок у гн'ізд'і́, на кушч’і́.

ПІ́ПОЧКА [п’і́почка] –и, ж. дит. Пестл. до ПІ́ПА²–1,2. 1. Тре́ба подиви́тис', чи не заблука́ли де на́ш’і п’і́почки; 2. Йак’і гарне́н'к’і п’і́почки – де ж ва́ша мату́с'а полет'і́ла?.

ПІРІЄ́ЦЬ [п’ір'ійе́ц'] –йцю, ч.,бот. Пестл. до ПІРІ́Й. У нас ў горо́д'і так бага́то п’ір'ійц'у́, шо йа ўже й не зна́йу, шо з ним роби́т'.

ПІРІ́Й [п’ір'і́й] –ю, ч., бот. Пирій. Ото́ кл'а́тий п’ір'і́й роби́т' не дайе́ – ц'і́лий ден' з ним боро́лис', вес' горо́д укри́ў.

ПІ́РРЯ¹ [п’і́р':а] –я, с. зрід. Пір’я (пташине). Пора́ ўже п’і́р':а драт' – достава́й із пе́ч’і.

ПІ́РРЯ² [п’і́р':а] –я, с. Пір’я, пера, пагони зеленої цибулі. На́да п’і́р':а нарва́ти до боршчу́.

ПІРЦЕ́ [п’ірце́] –я, с. 1. Засушене крило курки, качки, голуба тощо, яким змітають борошно зі столу. До́н'у, пода́й м’ін'і́ те п’ірце́, йаки́м йа ўчора́ зм’іта́ла, бо ўже тре́ба варе́ники вари́т'; 2. Пучок зв’язаних прашиних пер, яким змазують сковороду, умокнувши в олію, коли печуть пироги, хліб тощо. Сину́, пир'іжки́ ско́ро бу́дут' гото́в’і, оста́лос'а помасти́т' йіх йайце́м, та снача́ла принеси́ м’ін'і́ п’ірце́; 3. Листок молодої цибулі. Лиши́лос' доба́вит' п’і́рц'а цибу́ л'і, і сала́т гото́вий.

ПІРЧА́ТКА [п’ірча́тка] –и, ж.Тс, що РУКАВИ́ЦЯ. Йа п’ірча́тки ус'ігда́ од'іва́йу з'імо́й, шоб ру́ки не ме́рзли.

ПІРЧИ́ТЬ [п’ірчи́т'] –у, –иш,зрід. Періщити (про дощ). Надво́р'і так си́л'но п’ірчи́т' дошч, шо йа наси́лу с'уди́ доб’і́гла.

ПІ́Р’Я [п’і́рйа] –я, с. 1. Тс, що ПІРЦЕ́–3. Йа снача́ла оберу́ п’і́рйа с цибу́л'і, а пото́м поможу́ тоб’і́ з карто́пл'ойу; 2. Обгортка качана кукурудзи. На́д'у,йак бу́деш вари́т' кукуру́дˆзу, обери́ п’і́рйа і не забу́д' доба́вит' со́л'і.

ПІ́Р’ЯНКА [п’і́рйанка] –и, ж. Пір’яна перина, подушка. На п’і́рйанк’і ж удо́б'ніш спат', чим на соло́мйанк’і.

ПІСКАРЧУ́К [п’іскарчу́к] –а, ч.,іхт. Пічкур. Ўчо́ра ходи́́ли с:и́ном на риба́лку та налови́ли п’іскарчук’і́ў.

ПІСКА́РЬ [п’іска́р'] –я, ч.,іхт.Тс,що ПІСКАРЧУ́К. Ў нас тут п’іскар'і́ не ло́ўл'ац':а, т'і́ки карас'і́.

ПІСЛЯЗА́ВТРЕ [п’ісл'аза́ўтре], прис. Післязавтра. Ми ўстр'і́тимс'а з ним п’ісл'аза́ўтре. Два дн'і оста́лос'!

ПІСНЯ́К¹ [п’існ'а́к] –а, ч. Пісна страва. На п’існ'аку́ бага́́то ни нако́сиш.

ПІСНЯ́К² [п’існ'а́к] –а, ч.,підсил. Пісня. Ану́, заво́д' на́шого п’існ'ака́, шоб до́ма ни жури́лис'.

ПІСНЯКА́ [п’існ'ака́], прис. Не ївши,надголодь. Так п’існ'ака́ й пробу́ў на стипу́ – сино́к з об’і́́дом ни найшо́ў мене́.

◊ПІСНЯКА́ УДА́РИТЬ [п’існ'ака́ уда́рит']. Заспівати пісню. Йак п’існ'ака́ уда́рили – так усе́ сило́ зб’іга́йиц':а.

ПІСТРЯ́К [п’істр′а́к] –а, ч., зрід. Прищ. Уся шия [у Солохи] у чиряках та в пістряках (СКв).

ПІТСО́НУХ [п’ітсо́нух] –а, ч. Тс, що ПІДСО́ЛНУХ. Йа с'е́м’ечки с п’ітсо́нуха не л'убл'у́, т'і́ки йакшо́ жа́рен'і.

ПІТУ́Х [п’іту́х] –а, ч. Тс, що ПЕТУ́Х. Та то Ра́йін п’іту́х зачасти́ў до нас у кур'а́тник.

ПІТУШО́К [п’ітушо́к] –шка, ч. Зменш.-пестл. до ПІТУ́Х. Ба́чили йаки́й молоде́н'кий п’ітушо́к ў На́ст'і – настойа́шчий краса́вец'.

ПІЦВА́К [п’іцва́к] –а, ч., зрід. Підсвинок. Йе ў ме́не п’іцва́к, дес' до це́нтнера ва́же.

ПІЦВАЧО́К [п’іцвачо́к] –чка, ч., зрід. Зменш.-пестл. до ПІЦВА́К. Ви́ростила-таки́ каба́нчика – га́рний п’іцвачо́к ви́йшоў.

ПІ́ЦВИНОК [п’і́цвинок] –нка, ч.Тс, що ПІЦВА́К. Ў Іри́ни п’і́цвинок забол'і́ў, ото́ й поб’і́гла вона́ так шви́дко додо́му.

ПІ́ЦВИНОЧОК [п’і́цвиночок] –чка, ч.Зменш.-пестл. до ПІ́ЦВИНОК. Ўчо́ра ў Ка́тр'і п’і́цвиночок злама́ў огоро́жу – ото́ ли́ха нароби́ў.

ПІ́ЧКА [п’і́чка] –и, ж. 1. Плита, електроплита. Ско́вороду на п’і́чку поста́ў, йа шчас йайе́шн'у зробл'у́; 2. Ямка, в яку заганяють дерев’яну кульку під час гри у свинки. Тре́ба снача́ла п’і́чку зроби́т', а пот'о́м уже́ ку́л'ку кида́т' і гру почина́т'.

ПІЧКУРА́ [п’ічкура́], прис., глуз. Пішки. Ти ж п’ічкура́ йшла, тому́ й уста́ла.

ПІЧКУ́РЬ [п’ічку́р'] –а, ч., іхт. Риба пічкур. П’ічкур'і́ў не налови́ли, зате́ карас'і́ў тоб’і́ принесли́.

ПІЧНЯ́К [п’ічн'а́к] –а, ч.,зрід. Пічник. А Олекс'і́й ўже год йак п’ічн'ако́м ро́бе.

ПІШАКО́М [п’ішако́м], прис. Тс,що ПІЧКУРА́. Мо́жна й п’ішако́м – до го́рода недале́ко ж йти – ўс'ого́ к’іло́метер.

ПІШАЧКА́ [п’ішачка́], прис. Тс, що ПІЧКУРА́. Нема́ оўто́буза – п’ішачка́ п’і́демо.

ПІШАЧКО́М [п’ішачко́м], прис. Тс, що ПІЧКУРА́. Надво́р'і те́пло, того́ лу́ч’:е йти до сус'і́дн'ого села́ п’ішачко́м.

ПІШКОДРА́ЛА [п’ішкодра́ла], прис., глуз. Тс, що ПІШАКО́М. Маши́ни так і ни д'іжда́ли, так п’ішкодра́ла прийшло́с'.

ПІШКОДРА́ЛОМ [п’ішкодра́лом], прис. Тс, що ПІШКОДРА́ЛА. Д'ід Рома́н із Само́йл'іўки п’ішкодра́лом –йому́ ни приви́кат'.

ПІШКО́М [п’ішко́м], прис. Тс, що ПІЧКУРА́. Йа не хо́чу йти п’ішко́м, дава́й д'і́ждемос' маши́ни.

ПІШКУРА́ [п’ішкура́], прис., фам. Тс, що ПІЧКУРА́. Нашо́ ти йдеш п’ішкура́ – он оўто́бус йі́де, с'іда́й.

ПІШЛО́ [п’ішло́], виг. Уживається при відганянні будь-якої тварини (свійської і дикої). П’ішло́, п’ішло́, от ди́ке створ'і́н':а, а не коро́ва.

ПІШОХО́Д [п’ішохо́д] –а, ч. Пішохід. Перехо́де доро́гу п’ішохо́д – шо, не ви́дно.

ПІЩА́НЕЦЬ [п’ішча́нец'] –нцю, ч. Супісок. Ход'і́м на пол'а́ну, там п’ішча́нец' – бу́де, де погра́ц':а.

ПІЩА́НКА [п’ішча́нка] –и, ж. 1. Тс, що ПІЩА́НЕЦЬ. Та це ж п’ішча́нка – шо там роди́́тиме?; 2. Сорт груші, у якої розсипчасті плоди. Це п’ішча́нка, осо́бен:а гру́ша, шче мойа́ ма́ти йійі́ сади́ла.

ПІЩА́НОЧКА [п’ішча́ночка] –и, ж. зменш.-пестл. до ПІЩА́НКА–2. П’ішли́ до Оле́ни, ў не́йі п’ішча́ночка росте́, йакра́з попро́буйеш, шо за гру́ша така́.

ПЛАВУ́Н¹ –а, ч. Річковий пісок. А городс'к’і́ л'у́ди ка́жут', шо то плаву́н так хворо́бу л'іку́йе.

ПЛАВУ́Н² –а, ч., жарт. Плавець. Із йо́го плаву́н – йак колу́н. Колу́н на дно, а в’ін там даўно́.

ПЛАВУ́ХА –и, жарт. жін. до ПЛАВУ́Н². Вона́ плаву́ха, йак ка́чка ви́потрошена.

ПЛА́ЗЬМА [пла́з'ма], прис., зрід. Плазом (широким плоским боком). Пла́з'ма са́бл'ойу ўда́риў.

ПЛАКСИ́ВИЙ [плакси́вий] –а, –е. Людина,яка часто плаче. В’ін та́кий плакси́вий, йому́ хоч н'ічо́го не кажи́.

ПЛАКСИ́ВЦІ [плакси́ўц'і] –ів, мн. Хвороблива плаксивість дітей молодшого віку. Кричи́т' дити́на но́ч’:у, йак т'і плакси́ўц'і виво́дити?

ПЛАН –у, ч. Земельний наділ для забудови, садиби. Ўчо́ра сус'і́́д каза́́ў, шо з ново́го ро́ку л'у́д'ам додатко́вий план об’ішча́йут' дат' – бу́де тепе́р, де гарбузи́ й бур'аки́ сади́т'.

ПЛАСМА́С –а, ч. Пластмаса. Пласма́с бува́ кр'іпки́й, йак жил'і́зо.

ПЛАСМА́СА –и, ж. Пластмаса Із пласма́си і ча́шки штампу́йут́.

ПЛАСМА́СОВИЙ –а, –е. Пластмасовий. Ни л'убл'у́ пласма́совойі посу́ди – ни так і па́хне, йак черепйа́на.

ПЛАСТА́ТИ –ю, –єш, зрід. Повсти, підкрадатися. Дивлюсь, аж тхір пласта до курей (СГр).

ПЛА́СТАТЬ [пла́стат'] –ю, –єш, зрід. Шастати. Йаки́йс' чолов’і́к пла́стайе зучора́ ко́ло ва́шого до́му – мабу́т', шос' вин'у́хуйе.

ПЛАСТОГУ́БЦІ [пластогу́бц'і] –ів, мн. Плоскогубці. Миха́йло ўз'аў пластогу́бц'і і шви́дко роз'ібра́ўс'а з тим кл'а́тим гв’іздко́м.

ПЛАСТОГУ́́БЧИКИ –ів, мн.Зменш. до ПЛАСТОГУ́БЦІ. Там, на шкафу́, лежа́т' пластогу́бчики – захвати́ йіх, бо шуру́п на́да ви́крутит'.

ПЛАСТУ́ХА –и, ж., бот. Сланка трава. То́ма, та пласту́ха вес' горо́д ўкри́ла – нема́ ўже сил з йе́йу войува́т'.

ПЛАТО́К –тка, ч. Хустка. В'із'ми́ плато́к і ви́три н'іс – он со́пл'і тичу́т' .

ПЛАТО́ЧОК –чка, ч. Зменш. до ПЛАТО́К. Ма́мо, дай м’ін'і́ плато́́чок, бо гет' нос закла́́ло, ди́хат' нема́ чим.

ПЛА́ХТА –и, ж. Сукня. У нив’і́сти пла́хта була́ краси́ва-краси́ва, з кружева́ми.

ПЛА́ХТОЧКА –и, ж.Зменш.-пестл. до ПЛА́ХТА. Йі́здили с'о́дн'і на база́р'і таку́ пла́хточку га́рну купи́ли – йакра́з на пра́зн'ік од'і́ну.

ПЛАЧИ́НДА –и, ж., зрід. Виріб із тіста й гарбуза у вигляді пирога. Ох і смачна́ ў т'і́тки Ва́р'і плачи́нда ви́шла.

ПЛАШМА́, прис.Тс, що ПЛА́ЗЬМА. Цей хл'іб з паште́том ўпаў плашма́, ви́кин' його́.

ПЛЕМЕ́ННИК [племе́н:ик] –а, ч. Племінник. Та це ж м’ій племе́н:ик прийіж’:а́ў – сестри́ мойе́йі син.

ПЛЕМЕ́ННИЦЯ [племе́н:иц'а] –і. Жін.до ПЛЕМЕ́ННИК. До ме́не позаўчо́ра прихо́дила племе́́н:иц'а – бра́това до́чка.

ПЛЕМЕ́ННИЧОК [племе́н:ичок] –чка, ч.Пестл. до ПЛЕМЕ́ННИК. А мойа́ сестра́ ка́же, шо ўже прийшло́ ўремйа племе́н:ичка йій рожа́т'.

ПЛЕ́МНЄ [пле́мн'е] –я, сп. Племінник, племінниця. Пле́мн'е – це мойа́ плим’і́н:иц'а.

ПЛЕ́МНЯ [пле́мн'а] –я, с. 1. Плем’я, народність. Ка́жне пле́мн'а із свойі́м йазико́м; 2. Рідня, родич. Це мойе́ пле́мн'а мале́ до ме́не приби́лос'а – ону́чок .

ПЛЕМХО́З –у, ч. Племгосп; племінне господарство. У племхо́́з'і буга́й буў, шо стра́шно до його́ і п’ідхо́дит' – то́ни п’іўтори́.

ПЛЕСКА́Ч –а, ч. 1. Плеската хлібина. С'о́дн'і тоб’і́, ма́бут', др'і́ж’:і пога́н'і попа́лис', бо диви́, йак’і́ плескач’і́ напекла́; 2. Дуже розплесканий корж. На́да бу́де ча́ст' плескача́ в’ідр'і́зат' – за хл'іб збреде́; 3. Коров’ячий кізяк. Диви́с' п’ід ноги́, бо т'і́тка Га́н:а т'і́ки коро́ву вела́ – он йаки́х плескач’і́ў оста́вила.

ПЛЕСКА́ЧИК –а, ч. Зменш. до ПЛЕСКА́Ч–1,2. 1. Напекла́ йак’і́с' плеска́чики – х’іба́ це годи́ц':а?; 2. Плеска́чики варе́н'ам нама́жу – і йім.

ПЛЕ́СО –а, с. Частина городу, поля, що виділяється кольором рослин. Он ц'і́ле пле́со свир'і́пи.

ПЛЕСТИ́СЬ [плисти́с'], безос. Снитися (про химерний, нерозбірливий сон). Шос' таке́ м’ін'і́ ц'ійе́йі но́ч’і плело́с', шо й просну́ўс'а йаки́йс' зму́чений .