Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Матеріали до словника 2

.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
13.03.2016
Размер:
1.44 Mб
Скачать

ПЛЕТЮ́ЧИЙ [плет'у́чий] –а, –е. Виткий. А у нас на карто́пл'і таки́й плет'у́чий бурйа́н, шо йака́ там карто́́шка, хоч би його́ ви́дерти.

ПЛЕТЬО́НКА [плет'о́нка] – и, ж., бот. Квасоля з витким стеблом. Та то плет'о́нка з того́ кра́йу горо́ду така́ витка́.

ПЛЕЦ –у, ч. 1. Садиба. У його плец здоро́вий, просто́рий. 2. Вигін. Д'ітвора́ на плецу́ ц'і́лий ден ган'а́йе.

ПЛЕ́ЧИКИ –ів, мн. 1. Плічка. Та ти не пережива́й – йа сама́ в’із'му́ пле́чики й пов’і́с'у твойу́ соро́чку; 2. Тс, що ПІДПЛЕ́ЧИКИ. То Мару́с'а сама́ пришива́ла пле́чики – ду́мала, шо пинжа́к лу́ч’:е сид'і́тиме.

ПЛЄН [пл'ен] –у, ч. Полон, неволя. У нача́л'і войни́ на́ш’іх у пл'ену́ було́ м’іл':іо́н.

ПЛЄ́́ННИЙ [пл'е́н:ий] –а, –е. Полонений. На пл'е́н:их жал' було́ і диви́ц':а – гр'а́зн'і, об’і́рван'і, голо́дн'і.

ПЛЄ́СЄНЬ [пл'е́с'ен'] –і, ж. Пліснява. На капу́ст'і ўже пл'е́с'ен' завела́с'.

ПЛИВТИ́ [плиўти́] –у, –еш. Іти глибоким пухким снігом. По́ки оце́ плиў до вас, так і ў чо́бот′ах сн′іг, і мо́кро.

ПЛИЖА́РА –и, ч. Збільш. до ПЛИЖО́К. Соба́ка, таки́ми плижара́ми поб’і́г, шо наси́лу йа ў с'і́ни ўсп’іў.

ПЛИЖКА́, прис. Підстрибом, стрибаючи. Йа че́риз кал'у́жу плижка́, плижка́ – і на сухо́му.

ПЛИЖО́К –жка, ч. Стрибок. Таки́́й плижо́к жа́ба зро́бе, шо і ни поду́майіш .

ПЛИЖО́ЧОК –чка, ч.Зменш. до ПЛИЖО́К. Плижо́чок і шче плижо́чок – і б’і́л'а д'ідус'а́.

ПЛІ́СНЯВКА [пл'і́сн'а́ўка] –и, ж. Грибкова хвороба, що викликає появу білих плям на слизовій оболонці ротової порожнини у немовлят. Пл'існ'а́ўка у дити́ни – тре́ба ма́зати.

ПЛІШИ́ТЬ [пл'іши́т'] –у, –иш, перен.,фам. Витрачати (гроші, якісь матеріальні цінності). Оле́г пл'іши́т' гро́ш’і напра́во і нал'і́во, бо не зна́йе, йак вони́ заробл'а́йуц':а.

ПЛО́ТНИК –а, ч.Тесля. Йаки́й га́рний пло́тник у нас Макси́м – золоти́х д'іл ма́стер.

ПЛОТНИКУВА́ТЬ [плотникува́т'] –ю, –єш. Теслярувати. Макси́м плотнику́йе ўже б’і́л'ше дес'ати́ год'і́ў.

ПЛО́ТНИЧАТЬ [пло́тничат'] –ю, –єш. Тс,що ПЛОТНИКУВА́ТЬ. Така́ його́ до́л'а – пло́тничат' ўсе жит':а́.

ПЛО́ТНИЧКА –и, ж. Дружина плотника. Та то ми Тет'а́ну звемо́ пло́тничкойу, бо вона́ ж’і́нка пло́тника Макси́ма .

ПЛО́ТНЯ [пло́тн'а] –і, ж. Теслярня. А роби́т' бу́демо по-ина́чому й у нов’і́й пло́тн'і.

ПЛОХИ́Й –а, –е. 1. Зрід. Скромний, сумирний. Анто́шка ў Оле́ни ду́же плохи́й,і д'і́ти чого́с' не хо́чут' з ним гра́тис'; 2. Недужий, нездоровий, слабкий. Плохи́й зо́ўс'ім йа стаў, хоч т'і́ки со́рок год'і́ў.

ПЛОХУ́ТКА и, сп., зрід. 1. Тс, що ПЛОХИ́Й–2. Така́ ўже плоху́тка ўда́ўс'а – то ка́шл'а, то сто́гне – усе́ б йому́ поле́жат'; 2. Нещасливий, безталанний. Така́ плоху́тка, шо ўсе йуму́ не везе́ – то робо́ти нема́, то ж’і́нка бро́сила.

ПЛОХУ́ЧИЙ –а, –е, зрід. Надзвичайно поганий, нікчемний.Плоху́ча ўдала́с'а, шо н'іхто́ й за́м’іж не ўз'аў.

ПЛО́ЩАДЬ [пло́́шчад'] –і, ж. Майдан, площа. Коли́́с' на пло́шчад' у Балакле́йу ходи́ли на пара́д.

ПЛУТ –а, ч., несхв. Хитрун. Плут і пройдо́ха, шо й ни придста́вит'.

ПЛУТЯ́ГА [плут'а́га] –и, ч. несхв., збільш. до ПЛУТ. Буў оди́н плут'а́га кладоўшчико́м – суди́ли.

ПЛУТЯ́РА [плут'а́ра] –и, ч., несхв. Тс., що ПЛУТЯ́ГА. К’іт таки́й плут'а́ра, шо на́че спит', шоб горобц'і́ў одури́т'.

ПЛЯКА́ННЯ [пл'ака́н':а] –я, с., зрід. Годування ягняти вівцею (молоком із вимені). А мали́й Сашко́ вес' ве́ч'ір проб’і́гаў б’і́л'а ме́не – набл'уда́ў за пл'ака́н':ам йагн'а́т.

ПЛЯ́КАТИ [пл'а́кати] –ю, –єш, зрід. Поїти ягня чи теля молоком із пальця. А йак нара́виц':а Соф’і́йк’і пл'а́кати тел'а́тко – снача́ла стра́шно, а по́т'ім аж ло́скотно.

ПЛЯ́́МКА [пл'а́мка] – и, ж. Клямка. І не забу́д' перев’і́рит' пл'а́мку на две́́р'ах, шоб н'іхто́ не зайшо́ў у по́греб.

ПЛЯ́МОЧКА [пл'а́мочка] – и, ж. Зменш. до ПЛЯ́́МКА. Та там т'і́ки мале́н'ка пл'а́мочка, ти ле́́гко спра́вис'а з ти́ми двери́́ма.

ПЛЯСА́ТЬ [пл'аса́т'] –у, –еш. 1. Танцювати. Ка́жеш, Семе́н не ўм’і́йе танц'ува́т, а ти згада́й, йак в’ін пл'аса́ў на бра́тов’ій сва́йб’і; 2. Підходити під масть чи фігуру при грі в карти. Е н'і, дороге́н'кий, ва́ша не пл'а́ше – чи́рва ко́зир'.

ПЛЬО́ТКА [пл'о́тка] –и, ж., іхт. Риба плітка. А спро́буй ти пл'о́тки налови́т' на хл'іб.

ПЛЬО́ТОЧКА [пл'о́точка] –и, ж., іхт. Зменш. до ПЛЬО́ТКА. Може́, пл'о́точки нало́вим – ото й бу́де у́жин .

ПОБАБІ́ЛИЙ [побаб’і́лий] – а, –е. Дієпр. до ПОБАБІ́ТЬ. Ану́ вила́з' б’іго́м з води́ – он уже́ ру́ки побаб’і́л'і.

ПОБАБІ́ТЬ [побаб’і́т'] – ю, –єш., док. Стати блідим і поморщеним після тривалого перебування у воду. А чого́ це ви зноў позала́зили у во́ду – усе́ т'і́ло побаб'і́ло, а йім хоч би шо.

ПО-БА́БСЬКІ [по-ба́бс'к’і], присл. По-бабськи. Шче на́че й молода́ д'і́ўчина, а од'іва́йец':а по-ба́бс'к’і.

ПОБАЙЛО́ВАНИЙ – а, –е, фам., зрід. Дієпр. до ПОБАЙЛУВА́ТЬ. Мн'а́со нак'іне́ц' побайло́ване – тепе́р на м'і́с'ац' хва́те, то мо́жна й од:ихну́т'.

ПОБАЙЛУВА́ТЬ [побайлува́т'] – ю, –єш, зрід., док. Поколоти, порізати (про тварин). Тре́ба свин'у́ побайлува́т', а то ўже так хо́чец':а свин'а́ч'і в’ідбиўн'і́ пойі́сти.

ПОБА́НЕНИЙ –а, –е. Помитий. Ну, тепе́р посу́да поба́нена – мо́жна йти гул'а́т'.

ПОБА́НИТИЙ –а, –е. Тс, що ПОБА́НЕНИЙ. Нак’іне́ц' кастру́л'а поба́нита, а то йа ўже й не ду́мала, шо йійі́ мо́жна в’ідми́т'.

ПОБА́НИТЬ [поба́нит'] –ю, –иш, док. Помити. Мару́с'у, не забу́д' поба́нит' в’і́дра, а тод'і́ ўже п’і́деш на дискоте́ку.

ПО-БА́ТЬКІВСЬКІ [по-ба́т'к’іўс'к’і], прис. По-батьківськи. А стари́й Петро́ клопо́чиц':а про Іл'ка́ по-ба́т'к’іўс'к’і, на́че й спра́ўд'і ба́т'ко йому́.

ПОБЕРУ́Н –а, ч., несхв. Жебрак. І п’ішли́ д'і́ти поберуна́ми по св’і́ту.

ПОБЕРУ́ХА –и. Жін. до ПОБЕРУ́Н. Та й вона́ че́рез чолов’і́ка поберу́хой зроби́лас', ни́шчойу.

ПО́БИЛЯ [по́бил′а], прийм., заст. Коло, біля. А народу, народу! І за домовиною, і побиля домовини, і по вулиці…(СКв).

ПОБИРУ́ШКА –и, сп. Жебрак, жебрачка. Побиру́шки йе настойа́шч'і, нешча́сн'і, а йе шо притвора́йуц':а.

ПОБІГУ́НКА [поб’ігу́нка] –и, сп. Непосида. Не зна́йу йа, де вона́ – ма́бут', ўже куди́с' подала́с' та поб’ігу́нка.

ПОБІДИ́ТЕЛЬ [поб’іди́тел'] –я, ч. Переможець. А поб'іди́телем гри стаў Васи́л'ко.

ПОБЛАКО́ВАНИЙ – а, –е. Дієпр. до ПОБАЛАКУВА́ТЬ. Кри́ша не поблако́вана – л':е, йак з в’ідра́.

ПОБЛАКУВА́ТЬ [поблакува́т'] – ю, –єш, док. Укрити блаком, смолою, варом. Ти диви́ м’ін'і́, по́гр'іб поблаку́й, бо йак текти́ бу́де, карто́пл'а погнийе́.

ПОБО́РСАНИЙ – а, –е. Дієпр. до ПОБО́РСАТЬ. Ко́хту не мо́жу довйаза́т' – ўс'і нитки́ побо́рсан'і.

ПОБО́РСАТЬ [побо́рсат'] – ю, –єш, док. Заплутати нитки, пряжу. Та то тв’ій к’іт ўс'і нитки́ побо́рсаў.

ПОБО́РСАТЬСЯ [побо́рсац':а] – юся, –єшся, док. Позаплутуватися (про нитки, пряжу). Нитки́ ўс'і побо́рсалис', і не росплу́тайеш тепе́р.

ПОБО́ЧНИЙ –ого, ч., суб. Підручний, запряжений із лівого боку в парі з борозенним (про вола або коня). Ти м’ін'і́ побо́чного не бий си́л'но – в’ін ва́жний.

ПОБРО́САНИЙ – а, –е. Дієпр. до ПОБРОСА́ТЬ–2. Та то Мико́лкин'і і́грашки побро́сан'і – ско́ро при́йде, забере́.

ПОБРОСА́ТЬ [поброса́т'] – ю, –єш, док. 1. Покидати. І хто ж це таки́й розу́мний, шо ўсе надв́ор'і поброса́ў?; 2. Позалишати. Надво́р'і дошч, а ти поброса́ў ўсе́ б’іл'йо́ мо́кнут'; 3. Переставати щось робити, чимось займатися. А чого́ ж це ви поброса́ли карто́пл'у чи́стит' – на гу́л'ки з'ібра́лис'?; 4. Кинути, залишити сім'ю. Та Мико́ла шче ў про́шлом году́ поброса́ў ж’і́нку й д'іте́й і приста́ў до йако́йіс' поберу́нки.

ПОВА́ДА –и, ж. зрід. Спокуса, знада. Та то ж настойа́шча пова́да дл'а не́йі – шос' купи́т'!

ПОВА́РЬКА [пова́р'ка] –и, ж., зрід. Ополоник. Пода́й м’ін'і́ пова́р'ку – бу́ду боршч ў тар'і́лки налива́т'.

ПОВБЕ́ХКУВАНИЙ [поўбе́хкуваний] – а, –е, фам. Дієпр. до ПОВБЕ́ХКУВАТЬ. С'о́дн'і те́пло, а ти таки́й поўбе́хкуваний.

ПОВБЕ́ХКУВАТЬ [поўбе́хкуват'] – ю, –єш, док., фам. Дуже тепло позодягати, закутати. Диви́с', йак сус'і́дка д'іте́й поўбе́хкувала, а надво́р'і он со́нце йак пече́.

ПОВБЕ́ХКУВАТЬСЯ [поўбе́хкувац':а] – юся, –єшся, док., фам. Дуже тепло позакутуватися, позодягатися. На́да бу́де до́бре поўбе́хкувац':а, а то ўдрух похолода́.

ПОВБУ́ХКУВАНИЙ [поўбу́хкуваний] – а, –е. фам. Дієпр. до ПОВБУ́ХКУВАТЬ. Вона́ й так он йака́ поўбу́хкувана, а ти шче одно́го све́тра на не́йі од'іва́йеш.

ПОВБУ́ХКУВАТЬ [поўбу́хкуват'] – ю, –єш, док., фам. Тс, що ПОВБÉХКУВАТЬ. Шо ти так до́чку поўбу́хкувала – весна́ надво́р'і.

ПОВБУ́ХКУВАТЬСЯ [поўбу́хкувац':а] – юся, –єшся, док., фам. Тс, що ПОВБÉХКУВАТЬСЯ. Це ж тре́ба було́ так поўбу́хкувац':а – жа́рко!

ПОВГЕТЕ́ЛЮВАТЬ [поўгете́л'уват'] – ю, –єш, док., фам. Поїсти, спожити От хто-хто́, а вони́ гет' усе́ поўгете́л'ували, і кри́хти не оста́вили, да́же собак’і.

ПОВЕЧЕ́РЯНИЙ [повече́р'аний] –а, –е. Той, хто повечеряв. Оле́с'у, та не зви ти його́ на вече́р'у – в’ін уже́ повече́р'аний.

ПОВЄ́К [пов'е́к], прис. Завжди, постійно, вічно. Мару́н'у, пов'е́к твойе́й доброти́ не забу́ду.

ПОВЖА́РЮВАТЬСЯ [поўжа́р'увац':а] –юся, –єшся, док. Повгріватися. Та зме́нши ж ти ого́н', бо ми зо́ўс'ім поўжа́р'уйемос' тут.

ПОВИБА́НЮВАНИЙ [повиба́н'уваний] –а, –е. Дієпр. до ПОВИБÁНЮВАТЬ. Че́рез два дн'і сва́йба, тре́ба, шоб і ку́хн'а була́ така́ ж повиба́н'увана, йак і дру́г’і ко́мнати.

ПОВИБА́НЮВАТИЙ [повиба́н'уватий] –а, –е. Тс, що ПОВИБÁНЮВАНИЙ. Посу́да повиба́н'увата, поли́ тож – мо́жна й од:ихну́т'.

ПОВИБА́НЮВАТЬ [повиба́н'уват'] –ю, –єш, док. Повимивати. Ос' повиба́н'уйу пол, тод'і́ й до Васил'а́ мо́жно ви́йти.

ПОВИДУ́ХУВАТЬ [повиду́хуват'] –ю, –єш, док. Повикористовувати парфуми (духи, одеколон). Оце́ ўже д'іўча́та ўсе повиду́хували – н'і́чим і напахти́ц':а.

ПОВИКЛЯ́НЧУВАНИЙ [повикл'а́нчуваний] –а, –е, знев. Дієпр. до ПОВИКЛЯ́НЧУВАТЬ. Та то ж повикл'а́нчуван'і ў л'уде́й гро́ш’і.

ПОВИКЛЯ́НЧУВАТЬ [повикл'а́нчуват'] – ю, –єш, док. знев. Випросити (гроші, речі тощо) нав'язливо, чіпляючись до когось. Повикл'а́нчуваў-таки́ гро́ш’і ў старо́го.

ПОВИКОВБА́СЮВАНИЙ [повикоўба́с'уваний] –а, –е, фам. Дієпр. до ПОВИКОВБА́СЮВАТЬ. Дай м’ін'і́ дру́гу ко́хту, бо ту, шо Окса́нойу повикоўба́с'увана, сти́дно од'і́т'.

ПОВИКОВБА́СЮВАТЬ [повикоўба́с'уват'] –ю, –єш, док., фам. Недбало попрати. Лу́ч’:е б сама́ пост'іра́ла, а то Ната́лка т'і́ки повикоўба́с'увала ве́шч’і.

ПОВИПАТРО́ШУВАНИЙ –а, –е, фам. Дієпр. до ПОВИПАТРО́ШУВАТЬ. Га́л'у, на́да с'о́дн'і бурйане́ц' прорва́т' на горо́д'і, т'і́ки ж диви́с', прорива́й до́бре, а повипатро́шувану огу́дину повино́с'.

ПОВИПАТРО́ШУВАТЬ [повипатро́шуват'] –ю, –єш, док., фам. Повиривати. Ой, л'у́дон'ки, і хто ж тебе́ учи́ў так п’ір'і́й рва́ти – ра́зом з мо́рквойу повипатро́шуваў.

ПОВИПАТРЬО́ШУВАНИЙ [повипатр'о́шуваний] –а, –е, фам. Дієпр. до ПОВИПАТРЬО́ШУВАТЬ. Оце́ ти так ро́бишўс'а мо́рква повипатр'о́шувана ра́зом з бурйана́ми.

ПОВИПАТРЬО́ШУВАТЬ [повипатр'о́шуват'] –ю, –єш, док., фам. Тс, що ПОВИПАТРО́ШУВАТЬ. Диви́с' м’ін'і́ – ше раз поба́чу тебе́ на свому́ горо́д'і – воло́с':а повипатр'о́шуйу.

ПОВИРО́БЛЮВАНИЙ [повиро́бл'уваний] –а, –е. Дієпр. до ПОВИРО́БЛЮВАТЬ. А ну, Степа́не, йди с'уди́ та переод'іва́йс'а – диви́с', йака́ повиро́бл'увана оде́жа.

ПОВИРО́БЛЮВАТЬ [повиро́бл'уват'] –ю, –єш, док. Повимазувати, позабруднювати. Оце́ ти так ха́ту поб’іли́ў – т'і́ки ўсе повиро́бл'уваў.

ПОВИРО́БЛЮВАТЬСЯ [повиро́бл'увац':а] –юся, –єшся, док. Повимазуватися, позабруднюватися. Ма́ша, дай і дити́н'і тро́хи гул'ашу́, т'і́ки ж диви́с', а то мо́же ж повиро́бл'увац':а.

ПОВИРОБЛЯ́ТЬ [повиробл'а́т'] –ю, –єш, док. Тс, що ПОВИРО́БЛЮВАТЬ. Шо це гото́виш, шо так кастру́л'у повиробл'а́ў?

ПОВИРОБЛЯ́ТЬСЯ [повиробл'а́ц':а] –юся, –єшся, док. Тс, що ПОВИРО́БЛЮВАТЬСЯ. І коли́ це ти ўсп’іў так повиро́бл'а́ц':а?

ПОВИТО́ЧОК –чка, ч., заст. Сорочка; розова плівка, оболонка. Теля в повиточку (СГр).

ПОВИТРУ́ХУВАТИ –ю, –єш, док. Витрусити, вибити. Вітри повитрухували зерно з колосків (СГр).

ПОВИЦЯ́РПУВАНИЙ [повиц'а́рпуваний] –а, –е. Дієпр. до ПОВИЦЯ́РПУВАТЬ. Напи́тки ў столо́в’ій ўже скончи́лис', он кастру́л'а с компо́том повиц'а́рпувана стойі́т'.

ПОВИЦЯ́РПУВАТЬ [повиц'а́рпуват'] –ю, –єш, док. Повичерпувати. Ма́ш’і шче на́да повиц'а́рпуват' во́ду з кастру́л'і.

ПОВИША́ТЬ [повиша́т'] –ю, –єш. Підвищувати. Повиша́т' по слу́жб’і на́да, бо тод'і́ ж охо́та пойаўл'а́йіц':а.

ПОВИША́ТЬСЯ [повиша́ц':а] –юся, –єшся. Підвищуватися. Ц'і́ни повиша́ц':а ни должн'і́, бо молоко́ ў нас биру́т' де́шево.

ПОВИ́ШЕНИЙ –а, –е. Підвищений, піднятий. Уже́ пови́шений у зва́н':і до майо́ра.

ПОВИ́ШЕ́ННЯ [пови́ше́н':а]я, с. Підвищення, посування у службі. Повише́н':а получи́ў заслу́жино.

ПОВИ́ШЕНО, присуд. Підвищено, заохочено. Ста́ўки ўс'ім пови́шено, пра́ўда, ненабага́то.

ПОВИШМА́ТРУВАНИЙ –а, –е, фам. Дієпр. до ПОВИШМА́ТРУВАТЬ. Шо це за оде́жа повишма́трувана на крова́т'і лежи́т', чого́ не ў шка́ф’і?

ПОВИШМА́ТРУВАТЬ [повишма́труват'] –ю, –єш, док, фам. Повикидати. І шо це за убо́ршчиц'а ў нас – ўс'і ігру́шки повишма́трувала з йа́шчика і п’ішла́.

ПОВИШМА́ТУВАНИЙ –а, –е, док., фам. Дієпр. до ПОВИШМА́ТУВАТЬ. А чого́ це книжки́ повишма́туван'і?

ПОВИШМА́ТУВАТЬ [повишма́туват'] –ю, –єш, док, фам. Тс, що ПОВИШМА́ТРУВАТЬ. Повишима́туват'-то ле́гко, а ти спро́буй тепе́р убра́т'.

ПО́ВІЗ [по́в’із], прийм., зрід. Повз. 1. Уживається при вказуванні на предмет, особу, простір, минаючи які, хто-небудь проходить, пробігає, проїжджає. Ти не отвл'іка́йс'а, а диви́с' ува́жно, бо ско́ро ми бу́демо пройіж’:а́т' по́в’із ха́ту Миха́йла; 2. Уживається при вказуванні на об'єкт, недалеко від якого щось відбувається або хтось (щось) перебуває. А ви пройд'і́т' тро́хи ўпере́д, а там по́в’із магаз'і́н останови́лис'а цига́ни.

ПОВКУ́ШКУВАНИЙ [поўку́шкуваний] –а, –е, фам. Дієпр. до ПОВКУ́ШКУВАТЬ. Ти с'о́дн'і таки́й поўку́шкуваний, на́че й спра́ўд'і змерз.

ПОВКУ́ШКУВАТЬ [поўку́шкуват'] –ю, –єш, док. Тс, що ПОВБЕ́ХКУВАТЬ. Семе́не, не забу́деш поўку́шкуват' д'ітей, бо на за́ўтра передава́ли моро́з.

ПОВКУ́ШКУВАТЬСЯ [поўку́шкувац':а] –юся, –єшся, док. Тс, що ПОВБЕ́ХКУВАТЬСЯ. Ус'і́ вони́ до́бре поўку́шкуйуц':а, шоб не зме́рзнут' у доро́з'і.

ПОВЛІЯ́ТЬ [поўл'ійа́т'] –ю, –єш, док. Уплинути. На ўрожа́й ў ц'ом году́, мабу́т', поўл'ійа́ла і дошчова́ пого́да.

ПО́ВНА [по́ўна] –ої, ж., суб. Вагітна. Соба́ка по́ўна чити́ри мі́с'ац'і.

ПОВНИ́ШПЛЮВАТЬСЯ [поўни́шпл'увац':а] –юся, –єшся, док., ірон. Повтуплюватися. В’ін так поўни́шпл'уйец':а ў той телев’і́зор, шо не в’ід'і́рвеш.

ПОВНОМО́ЧЕНИЙ [поўномо́чений] –ого, ч, –ої, ж., суб. Уповноважений. Са́ме в’ін буў поўномо́чений ви́ступит' од і́мен'і голови́ на збо́рах.

ПО́ВНОЧІ [по́ўноч’і], прис. Поночі. Не на́да ото́ по́ўноч’і куди́с' йти – л'ага́й лу́ч’:е спат'.

ПО-ВО́ВЧІ [по-во́ўч’і], прис. По-вовчому. А з ни́ми мо́жна жит' т'і́ки по-во́ўч’і – по-ина́чому не ви́йде

ПОВОЛО́КА –и, ж., знев. Повія. Де це тебе́ но́се доп’і́зна, ото́ шче м’іні́ поволо́ка – л'у́ди ска́жут'.

ПОВПУ́ГУВАНИЙ [поўпу́гуваний] –а, –е. Дієпр. до ПОВПУ́ГУВАТЬ. В’ін учо́ра прийшоў таки́й поўпу́гуваний, на́че з'іма́ на у́лиц'і.

ПОВПУ́ГУВАТЬ [поўпу́гуват'] –ю, –єш, док. Тс, що ПОВБЕ́ХКУВАТЬ. Оле́н'і на́да до́бре поўпу́гуват' д'іте́й, а пото́м ўже вихо́дит' на таки́й моро́з.

ПОВПУ́ГУВАТЬСЯ [поўпу́гувац':а] –юся, –єшся, док. Тс, що ПОВБЕ́ХКУВАТЬСЯ. Чого́ це ви с'о́дн'і так поўпу́гувалис', на́че там і пра́ўда сн'іг пройшо́ў.

ПОВРЕДИ́ТЬ [поўреди́т'] –дю, –иш, док. Пошкодити. Ти т'і́ки те й змогла́, шо поўриди́т' ўс'і нов’і́ ве́шч’і, шо йа тоб’і́ купи́ла.

ПОВСИГДА́ [поўсигда́], прис. Завжди, регулярно. Ота́к воно́ поўсигда́ й бува́йе – стари́й молодо́го не пон'іма́йе.

ПОВСИДА́ [поўсида́], прис. Тс, що ПОВСИГДА́. Вони́ поўсида́ опа́здуйут'.

ПОВСІГДА́ШНІЙ [поўс'ігда́шн'ій'] –я, –є. Повсякденний (про одяг). Та це ж мойа́ поўс'ігда́шн'а оде́жа – йа ка́жний ден' у йій хожу́.

ПОВСТЯ́НКА [поўст'а́нка] –и, ж. Високе зимове взуття зі збитої шерсті, валянок. І на но́ги не забу́д' поўст'а́нки, шоб було́ тепл'і́ш.

ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬ [поўхахе́л'уват'] –ю, –єш, док., фам. Повбивати, занапастити. В’ін таки́й ненормал'ни́й, шо й спра́ўд'і мо́же поўхахе́л'уват' п’іўсела́.

ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬСЯ [поўхахе́л'увац':а] –юся, –єшся, док., фам. Повбиватися, скалічитися. Чого́ це ви завели́с', шче поўхахе́л'уйетес'.

ПОВХЕ́КУВАТЬ [поўхе́куват'] –ю, –єш, док., фам. Тс, що ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬ. А ну конча́йте б’і́йку, а то шче поўхе́куйете оди́н о́дного.

ПОВХЕ́КУВАТЬСЯ [поўхе́кувац':а] –юся, –єшся, док., фам. Тс, що ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬСЯ. Переста́н'те б’і́гат' у ха́т'і, бо шче поўхе́куйетес'.

ПОВХОДО́КУВАТЬ [поўходо́куват'] –ю, –єш, док., фам. Тс, що ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬ. Сашко́, коли́ ўже ти поўходо́куйеш тих кл'а́тих за́йц'і́ў, шо мо́ркву кра́дут'?

ПОВХОДО́КУВАТЬСЯ [поўходо́кувац':а] –юся, –єшся, док., фам. Тс, що ПОВХАХЕ́ЛЮВАТЬСЯ. Оце́ так сус'і́ди – лу́ч’:е б вони́ поўходо́кувалис', чим так крича́т'.

ПОВХО́РЬКУВАТЬ [поўхо́р'куват'] –ю, –єш, док., фам. Потомити. А шо це ти так ска́чеш – сам стоми́ўс'а, а то шче й д'іте́й поўхо́р'куйеш.

ПОВХО́РЬКУВАТЬСЯ [поўхо́р'кувац':а] –юся, –єшся, док., фам. Потомитися. Ону́ки, нав’е́рно, до́бре ўсп’і́ли поўхо́р'кувац':а, шо так спл'а́т'.

ПОВШНИ́ПЛЮВАТЬСЯ [поўшни́пл'увац':а] –юся, –єшся, док., ірон. Повтуплюватися. Та і ў старо́го коли зам’іча́йешпоўшни́пл'уйец':а ў той телев’і́зор, і не в’ід'і́рвеш.

ПОВ’Я́ЗКА [повйа́зка] – и, ж, заст. Косинка. Га́н'у, ти в’із'ми́ с:обо́й повйа́зку, бо дн'ом со́нце мо́же пикти́.

ПОВ’Я́ЗОЧКА [повйа́зочка] – и, ж. Зменш. до ПОВ’Я́ЗКА. І дл'а Оле́нки в’із'ми́ повйа́зочку, вона́ не ви́держе тако́йі жари́.

ПОГАНЯ́Ч [поган'а́ч] –а, ч. Тс, що ПАГАНЯ́Ч. У нас Семе́н за поган'ача́ с'о́дн'і.

ПОГАРЮВА́ТЬ [погар'ува́т'] –ю, –єш, док. Попустувати (про дітей). Чого́ це ти кричи́ш на д'іте́й? Вони́ ж так л'у́блат' погар'ува́т'.

ПОГЕ́РБУВАТЬ [поге́рбуват'] –ю, –єш. Знехтувати. Йак ти мог поге́рбуват' мойе́йу по́м’іч’:у?

ПОГЕТЕ́ЛИТЬ [погете́лит'] –ю, –єш, док. 1. Побити. Васи́л' погете́лиў його́, бо в’ін задира́ўс'а; 2. Фам. Жадібно поїсти. Диви́с', йаки́й Степа́н голо́дний, в’ін гото́ў погете́лит' ус'у́ йіду́.

ПОГИ́БІЛЬ [поги́б’іл'] –і, ж. Погибель,смерть, нещастя. П’ішли́ скор'і́ш, бо он уже́ б’іжи́т' Тет'а́нка-спл'о́тниц'а – на́ша поги́б’іл'.

ПОГИ́БІТЬ [поги́б’іт'] –ю, –иш, док. Загинути. В’ін мог поги́б’іт' у ц'о́му пожа́р'і.

ПОГИ́БШИЙ –а(я), –е(є). Загиблий, пропащий, занапащений. Послухайте мене, бідную, погибшую зовсім…(СКв).

ПОГО́ДА –и, ж. Сильний вітер з дощем, буря. А ти х’іба́ не чуў, шо на с'о́дн'і пого́ду передава́ли, лу́ч’:е не йід' у го́род.

ПОГОДИ́ТЬ [погоди́т′] –ю, –диш, док. Почекати, зачекати. Погоди́, по́ки дошч пере́йде – там п’і́демо.

ПОГО́НЬ [пого́н'] –і, ж. Погоня, переслідування. Учо́ра хло́пц'і таку́ пого́н' за зайц'а́ми ўстро́йіли, шо с'о́дн'і ўсе село́ про це бала́кало.

ПО-ГОРОЦЬКО́МУ [по-гороц'ко́му], незм. По-міському; як у місті. По-гороц'ко́му ўд'ага́йуц':а й бала́кайут'.

ПОГРЕ́БИЦЯ [погре́биц'а] –і, ж. Погрібник. У погре́биц'і, у соло́м'і, і кавуни́ мо́жна держа́ти до з'іми́.

ПОГРІБНЯ́ [погр'ібн'а́] –і, ж. зрід. Літня кухня. Зви д'іте́й до погр'ібн'і́ вече́р'ат'.

ПОГРУЗИ́ТЬ [погрузи́т'] –ю, –иш, док. Повантажити. Нам шче на́да йа́блука погрузи́т' – тод'і́ пойі́демо додо́му.

ПОГРУЗИ́ТЬСЯ [погрузи́ц':а] –юся, –ишся, док. Повантажитися. Ос' погруз'у́с'а, тод'і́ погово́римо, бо об’ішча́йут дошч – с'і́но мо́же намо́кнут'.

ПОГРУ́ЗКА –и, ж. Вантаження. У колго́сп’і ўже начала́с' погру́зка зерна́.

ПОГРЯНИ́ШНИЙ [погр'ани́шний] –а, –е. Прикордонний, порубіжний, дотичний. Це погр'ани́шний край, того́ тут бага́то ру́с'ких.

ПОГРЯНИ́ШНИК [погр'ани́шник] –а, ч. Прикордонник.А чолов’і́к Мару́синпогр'ани́шник, того́ ўдо́ма р'і́дко бува́.

ПОГУ́БЩИК [погу́бшчик] –а, ч., заст. Кривдник. Мені тебе жалко було, що ти за мною убиваєшся, і я скоріш усіх пішла б за тебе, якби не явивсь…він, погубщик мій (СКв).

ПОГУ́ЛАНИЙ [погу́ланий] –а, –е, фам. Дієпр. до ПОГУ́ЛАТЬ. На́ш’і хло́пц'і погу́лан'і гороц'ки́ми, за́ўтра зноў войува́тимут'.

ПОГУ́ЛАТЬ [погу́лат'] –ю, –єш, док., фам. Побороти, пересилити, подужати. Та ми би́стро тих задава́к погу́лайемо – ма́ло не пока́жец':а.

ПОДАРИ́ТЬ [подари́т'] –ю, –єш, док. Подарувати. Шо тоб’і́ подари́т' на імени́ни?

ПОДА́РОК –рка, ч. Подарунок. Ото́ настойа́шчий пода́рок в’ін тоб’і́ зроби́ў – ру́ку й се́рце предложи́ў.

ПОДА́РОЧОК –чка, ч. Пестл. до ПОДА́РОК. А ти йій зроби́ мале́н'кий пода́рочок – і вона повесел'і́шайе.

ПОДА́РОШНИЙ –а, –е. Подарунковий. На йо́лк’і д'і́т'ам пода́рошн'і набо́ри роздава́ли.

ПОДВІ́РОК [подв'і́рок] –рка, ч., зрід. Двір, подвір’я. Подв’і́рок обгороди́ў – ко́зи чуж’і́ ни ска́чут'

ПОДВІ́РРЯ [подв'і́р':а] –я, с., зрід. Подвір'я. На подв’і́р':і сн'і́гу намело́ – по са́м’і в’і́кна.

ПОДВО́РИЩЕ [подво́ришче] –а, с, Тс, що ПОДВІ́РРЯ. За́ўтра нед'і́л'а, так шо тре́ба с'о́дн'і подво́ришче п’ідмести́.

ПОДЕ́НЩИК [поде́ншчик] –а, ч. Поденник. Поде́ншчик свободн'і́ше роби́ў – йак но́рму ви́полниў, так і додо́му мог іти́.

ПОДЕ́НЩИЦЯ [поде́ншчиц'а] –і. Жін. до ПОДЕ́НЩИК. Поде́ншчиц'і виган'а́ли по сто п'ід'іс'а́т проце́нт'іў.

ПОДЕРЕ́БКАТЬСЯ [подере́бкац':а] –юся, –єшся, док., фам. Подертися, полізти вгору. От:об’і́ на́да було́ подере́бкац':а на са́мий верх, злаз' тепе́р.

ПОДЖВЯ́КАТЬ [подˆжв’а́кат'] –ю, –єш, док. 1. Подавити зубами (про спілі овочі, фрукти). От, ону́ки полови́ну ви́шен' на пироги́ подˆжв’а́кали, шче й по столу́ розма́зали; 2. Полопатися від гниття (про овочі, фрукти). Скор'і́ш перероби́ ц'і пом’ідо́ри, бо вони́ ўже подˆжв’а́калис'.

ПОДИ́НА –и, ж. Низина. А Оле́нка з Іри́нкойу ходи́ли ўчо́ра ў поди́ну суни́ц'у збира́т'.

ПОДИРДИ́КАТЬ [подирди́кат'] –ю, –єш, док., ірон. Поїхати старим несправним мотоциклом, автомобілем, трактором тощо. Та то Семе́н подирди́каў на свойе́му старо́му мотоци́кл'і.

ПОДИ́РКАТЬ [поди́ркат'] –ю, –єш, док., ірон. Тс, що ПОДИРДИ́КАТЬ. А он і Андр'і́й поди́ркаў на тра́хтор'і, та чи дале́ко дойі́де – таки́й старе́н'кий уже́.

ПО-ДІВЧА́ЧІ [по-д'іўча́ч’і], прис. По-дівочому.Чого́ це ти р'у́мсайеш по-д'іўча́ч’і?

ПОДІ́ЛКИ [под'і́лки] – лок, мн. Діло, заняття. Броса́й свойі́ под'і́лки, та йди помо́жиш.

ПО-ДІ́ЦЬКІ [по-д'і́ц'к’і], прис. По-дитячому. Йому́ ўже тре́т'ій дес'а́ток п’ішо́ў, а в’ін усе́ по-д'і́ц'к’і пово́диц':а.

ПО-ДІ́ЦЬКОМУ [по-д'і́ц'кому], прис. Тс, що ПО-ДІ́ЦЬКІ. Йака́ ж у нас Ка́тр'а по-д'і́ц'кому проста́.

ПОДЛЕ́ЦЬ [подле́ц'] –я, ч., лайл. Тс, що ПАДЛЕ́ЦЬ. Подле́ц' себе́ ви́каже і на робо́т'і, і до́ма.

ПОДНО́С –а, ч. 1. Таця, підніс. Тар'ілки́ на подно́с поста́виў і одн'і́с; 2. Перен., згруб. Обличчя. У тв’ій подно́с ни прома́жиш.

ПОДО́ВБАНИЙ [подо́ўбаний] –а, –е. Веснянкуватий. Диви́с', йаки́й Кири́ло подо́ўбаний – усе́ лице́, а шче й ри́жий.

ПОДО́ВШ [подо́ўш], прис. Уздовж. Іди́ пр'а́мо, там сте́жечка подо́ўш р'і́чечки вйе́ц':а.

ПОДРА́СТУВАТЬСЯ [подра́стувац':а] –юся, –єшся, док. Привітатися. Ану́, б’іжи́ до бабу́с'і, на́да подра́стувац':а.

ПОДРОБЦЮВА́ТЬ [подробц'ува́т'] –ю, –єш, док. Подріботіти. Тет'а́нка подробц'ува́ла н'і́жками і розпла́калас'а, бо ба́ба конхве́ти не дала́.

ПОДСО́НУХ –а, ч. Тс, що ПАЦО́НУХ. Дава́й поса́дим подсо́нухи на огоро́д'і – і ўс'ігда́ бу́дут' с'е́мечк’і.

ПОДУ́БНУТЬ [поду́бнут'] –у, –еш, док., фам. Позамерзати. Та ми ж поду́бнемо тут ус'і́, чи до́ўго шче ждат'?

ПОДУВА́НИТЬ [подува́нит'] –ю, –иш, зрід., док. Поділити здобич. Ото́, бач, ск’і́ки за́йц'іў напол'ува́ли, а ти не хот'і́ў йти, шчас подува́нимо йіх і п’і́дем додо́му.

ПОДУ́КАТЬСЯ [поду́кац':а] –юся, –єшся, док. Ударитися лобами, головами. Оце́ поду́калис' с тобо́й, а за́ўтра гу́л'а бу́де.

ПОЖА́ДНИТЬСЯ [пожа́дниц':а] –юся, –ишся, док. Пожадобитися. Чого́ це ти пожа́дниўс'а тим йа́блуком, чи ма́ло йіх назбира́ў?

ПОЖА́ЛУСТА, виг. Будь ласка; як ваша ласка. Переда́йте, пожа́луста, на б’іле́т.