Матеріали до словника 2

О́РДІН [о́рд′ін] –а, ч. Орден. А це м’ій пе́рвий о́рд′ін «За одва́гу».

ОРИСТА́НКА –и. Жін. до ОРИСТА́НТ. Н′іл′з′а́ бала́кат′ було́ з ориста́нкойу – н′і́миц′ гл′ад′і́ў.

ОРИСТА́НТ –а, ч. Арештант. Ориста́нт ут′і́к з т′ур′ми́ і хова́ўс′а ў п’ідва́л′і.

ОРИСТО́ВАНИЙ –а, –е. 1. Заарештований. Буў м’ій д′ід ористо́ваний, а вини́ не було́; 2. Субст. Тс, що ОРИСТА́НТ. Знаў йа ц′ого́ ористо́ваного, жиў по сус′і́цтву.

ОРИСТО́ВУВАТЬ [ористо́вуват′] –ю, –єш. Заарештовувати. Та ў його́ прохве́с′ійа ористо́вуват′ – в’ін же сл′е́доватил′.

ОРИШТА́НСЬКИЙ [оришта́нс′кий] –а, –е. Прикм. до ОРИСТА́НТ. То буў у ме́не оришта́нс′кий но́жик, подарува́ли на па́мйат′.

ОРІ́Х [ор′і́х] –а, ч. Горіх. Хочеш ор′і́х? Йа тоб’і́ почи́ст′у.

ОРІХОВИЙ [ор′і́ховий] –а, –е. Прикм. до ОРІ́Х. Оце́ ду́майу корж’і́ ор′і́ховим кре́мом нама́зат′.

ОРІ́ШИНА [ор′і́шина] –и, ж., зрід. Листя горіха. Зава́рим ор′і́шини, ка́жут′, вона́ до́бре помагам́е од ка́шл′у.

ОРІ́ШОК [ор′і́шок] –шка, ч. Коржик (різної конфігурації). Хот′і́ла пикти́ ор′і́шки, та забу́ла купи́ти маргари́н.

ОРО́Х –у, ч., зрід. Горох. Оро́х на́да замочи́т′, шоб бистр′і́ше завари́ўс′а.

ОРО́ХОВИЙ –а, –е, зрід. Прикм. до ОРО́Х. Не л′убл′у́ оро́х, і суп оро́ховий н′іко́ли не йім.

ОРОШИ́НА –и, ж., зрід. 1. Горошина. Ону́чка так л′у́бе казки́, осо́бен:о про принце́су на ороши́н′і; 2. Стебло гороху. Ороши́ну клади́ туди́, а оро́х мин′і́ дава́й.

ОРОШИ́НКА –и, ж., зрід. Зменш. до ОРОШИ́НА–1,2. 1. Оро́шинка куди́с′ закоти́лас′ й не найду́; 2. Оро́шинку ви́рвала, а оро́ху – н′і одного́.

ОРО́ШОК –шку, ч., зрід. 1. Зменш. до ОРО́Х. Доба́вили оро́шку, шоб укусн′і́ший буў сала́т; 2. Бот. Лугова трав’яниста бобова рослина. Уже́ й оро́шок цв’і́ў, а пото́м хо́лод уда́риў; 3. Перен., збір. Горошкоподібної форми цукерки. Дава́й ку́пим оро́шку, бо ду́же солоде́н′кого хо́чиц′а.

ОРУ́ДІЯ [ору́д′ійа] –ї, ж. Гармата. На войн′і́ йа ўсе ко́ло ору́д′ійі ходи́ў, хоч і мали́й шче буў.

ОРУЖА́ТЬ [оружа́т′] –ю, –єш. Озброювати. Оружа́т′ нас ўс′іх ста́ли і отпраўл′а́т′ на войну́.

ОРУЖА́ТЬСЯ [оружа́ц′:а] –юся, –єшся. Озброюватися, ладнати зброю. Д′іду́с′а ўс′ігда́ оружа́ўс′а, йак ішо́ў на охо́ту.

ОРУ́ЖЖА [ору́ж:а] –и, ж., зрід. Зброя. Напуга́ў йа во́ра, а ору́ж:а у ме́не не зар′а́жана була́.

ОРУ́ЖІЯ [ору́жійа] –я, с. Тс, що ОРУ́ЖЖА. У ме́не оруж’ійа оста́лос′ од ба́т′ка, не знаў, куди́ пр′а́тат′.

ОРУЖО́ННИЙ [оружо́н:ий] –а, –е. Озброєний. Стойа́ў тод′і́ оружо́н:ий н′і́миц′ і гл′а́д′і́ў, шоб н′іхто́ не ўт′і́к.

ОРУ́Н –а, ч., нов., несхв. Крикун, горлопан. За ти́ми орунам́и на собра́н′:і сло́ва не сказа́т′.

ОРУ́ХА –и, несхв. Жін. до ОРУ́Н. У ко́го ц′а мала́ ору́ха й удала́с′а?

ОСА́ДКИ [оса́дки] – ів, мн. Опади. Таки́х оса́дк’іў ви́пало, хот′а́ б че́рез м’і́с′ац′ ви́сохло.

ОСА́ДЬБА [оса́д′ба] –и, ж. Садиба. Усе́ свойе́ ўре́мйа прово́де в’ін у оса́д′б’і.

ОСА́ЙБА –и, ж. Тс, що ОСА́ДЬБА. На́ша оса́йба са́ма краси́ва ў сил′і́ – так ўс′і́ ка́жут′.

ОСВА́ЛЬТ [осва́л′т] –у/–а, ч. Асфальт. Осва́л′т уклада́ли, маши́нами ма́су гар′а́чу вози́ли.

ОСВАЛЬТІРО́ВЩИК [освал′т′іро́ўшчик] –а, ч. Асфальтувальник. Освал′т′іро́ўшчики хот′ і ў гр′аз′і́ ро́бл′ат, у диму́, зате́ хорошо́ получа́йут′.

ОСВАЛЬТІРО́ВЩИЦЯ [освал′т′іроўшчиц′а] –і. Жін. до ОСВАЛЬТІРО́ВЩИК. Освал′т′іро́ўшчиц′і то́же у жо́ўтих жил′е́тках ро́б′лат′, р′іўн′а́йут′.

ОСВАЛЬТІ́РУВАНИЙ [освал′т′і́руваний] –а, –е. Асфальтований, укритий асфальтом. У Лозов’і́ бага́то у́лиц′ освал′т′і́руваних.

ОСВАЛЬТІ́РУВАНО [освал′т′і́рувано] присуд. Асфальтовано. У Ха́р′ков’і і пло́шчад′ Дзержи́нс′кого освал′т′і́рувано.

ОСВАЛЬТІ́РУВАТЬ [освал′т′і́руват′] –ю, –єш. Асфальтувати. Освал′т′і́руват′ наўчи́лис′а би́стро, так чого́ осва́л′т до́ўго ни лижи́т′?

ОСВАЛЬТІ́РУВАТЬСЯ [освал′т′і́рувац′:а] –юся, –єшся. Асфальтуватися. Йак ус′і начали́ освал′т′і́рувац′:а, так і ми дв’ір засла́ли.

ОСВА́ЛЬТНИЙ [осва́л′тний] –а, –е. Асфальтний. Осва́л′тна ж доро́га лу́ч’:а, чим грунто́ўка?!

◊ОСВА́ЛЬТОВИЙ [осва́л′товий] КОТО́К. Асфальтувальний коток. Осва́л′товий кото́к же важки́й, шоб уко́чуват′ – тон пйатна́ц′:ат′.

ОСВОБОЖДА́ТЬ [освобожда́т′] –ю, –єш. Звільняти. Украйі́ну освободи́ли у со́рок тре́т′ому году́.

ОСВОБОЖДА́ТЬСЯ [освобожда́ц′:а] –юся, –єшся. Звільнятися. У марту́ земл′а ўже освобожда́йиц′:а од сн′і́гу.

ОСВОБО́ЖДЕНО, присуд. Звільнено. Із т′ур′ми́ його́ освобо́ждено ра́н′ше.

ОСВОБОЖДЬО́НИЙ [освобожд′о́ний] –а, –е. Звільнений. Освобожд′о́н′і з пл′е́на ра́дувалис′а, сп’іва́ли, танц′ува́ли.

ОСІЛО́К [ос′іло́к] –лка, ч. Брусочок для гостріння бритви. Дес′ пот′ір′а́ў йа ос′іло́к, тепе́р побри́тис′ не мо́жу –бри́тва тупа́.

ОСІЛО́ЧОК –чка, ч. Зменш. до ОСІЛО́К. Усп’і́ў забра́т′ у си́на ос′іло́чок, а то в’ін зара́з усе́ до ро́та т′а́гне.

ОСІЛЬО́ДКА [ос′іл′о́дка] –и, ж. Оселедець. І шче не забу́д′ купи́т′ ос′іл′о́дку!

ОСІЛЬО́ДОЧКА [ос′іл′о́дочка] –и, ж. Зменш. до ОСІЛЬО́ДКА. Ос′іл′о́дочку почи́ст′у – і заку́ска гoто́ва.

ОСІСЬО́ [ос′іс′о́], част. При вказуванні на що-небудь близьке. Ос′іс′о́ шко́ла, а да́л′ше п’ішли́ дома́.

ОСІСЬОВО́ [ос′іс′ово́], част. Тс, що ОСІСЬО́. Ос′іс′ово́ це́рква, доро́га да́л′і, та дом, шо вам ну́жен, тро́хи да́л′і.

ОСІСЬОВО́ЧКИ [ос′іс′ово́чки], част., підс. до ОСІСЬО́. Ос′іс′ово́чки тул′па́ни, а да́л′ше цв’іт′і́ў нема́йе.

ОСІСЬО́ЧКИ [ос′іс′о́чки], част. Тc, що ОСІСЬОВО́ЧКИ. На́ша електри́чка ос′іс′о́чки, а да́л′і, то на Зо́лоч’іў.

ОСІТНЯ́Г [ос′ітн′а́г] –у, ч., бот. Оситняк. Наросло́ того́ ос′ітн′агу́, шо не ви́рубайу – опйа́т′ росте.

О́СКА –и, ж., зменш. Оса. Не хвата́й так цв’іто́чки, до́ц′у, бо там о́ска сиди́т′ і ўжа́ле.

ОСЛОБОДИ́ТЕЛЬКА [ослободи́тел′ка] –и, ж. Жін. до ОСЛОБОДИ́ТЕЛЬ. Ку́риц′у с:ара́йу ви́пустила, ўже й ослободи́тил′кой себе́ шчита́.

ОСЛОБОЖДА́ТЬ [ослобожда́т′] –ю, –єш. Визволяти. На войн′і́, коли́ ослобожда́ли свойі́х, йа р′ідн′у́ понахо́диў.

ОСЛОБОНЯ́ТЬ [ослобон′а́т′] –ю, –єш. 1. Звільняти. Ослобон′а́й ру́ку, та поде́рж зни́зу м’ішо́к; 2. Спорожняти. Оце́ ослобон′а́йу бочки́, мо́же, зерно́ привезу́т′.

ОСЛОБОНЯ́ТЬСЯ [ослобон′а́ц′:а] –юся, –єшся. 1. Звільнятися. Ос′ ослобон′а́йус′а од робо́ти і до д′іте́й пойі́ду; 2. Спорожнятися. Шче й з′іми́ не було́, а по́гр′іб ўже поча́ў ослобон′а́ц′:а; 3. Фізл. Випорожнятися. Гна́ли нас н′і́мц′і стро́го – ослобон′а́ц′:а і то п’ід на́гл′адом ходи́ли.

ОСНОВА́ННЯ [основа́н′:а] –я, с. 1. Товста горизонтальна балка, що є основою дерев’яної стіни, підвалина. Тре́ба ста́вит′ основа́н′:а, шоб ст′і́ни держа́лис′; 2. Підстава. На йако́м основа́н′:і ти це ро́биш?

О́СПА –и, ж. Віспа. Про́т′іў о́спи пришче́пку ізд′і́лали.

ОСТАВА́ТЬСЯ [остава́ц′:а] –юся, –єшся. Залишатися. Йа оста́нус′а, а ви пото́м ве́рнитес′а.

ОСТА́ВЛЕНИЙ [оста́ўлений] –а, –е. Залишений, покинений. Оста́ўлене, цуцен′а́ скаўчи́т′, бо не хо́че саме́ бут′.

ОСТАВЛЯ́ТЬ [остаўл′а́т′] –ю, –єш. Залишати, покидати. Ішли́ на хронт, остаўл′а́ли д′іте́й, ж’іно́к, бат′к’і́ў.

ОСТАЛЬНИ́Й [остал′ни́й] –а, –е. Той, що (який) лишився; останній. За остал′ни́ми ве́рнемос′а п’ізн′і́ше.

ОСТАНО́ВКА [остано́ўка] –и, ж. Зупинка, припинення. Остано́ўка с′іўби́ – то ўже серйо́зне д′і́ло.

ОСТАНО́ВЛЕНИЙ [остано́ўлений] –а, –е. Зупинений. По́йізд остано́ўлений і за́гнатий у туп’і́к.

ОСТАНО́ВЛЕНО [остано́ўленo], присуд. Зупинено. Ус′і́х остано́ўлено, в ус′і́х усе́ за́брато.

ОСТАНО́ВЛЮВАТЬ [остано́ўл′уват′] –ю, –єш. Зупиняти. На полуста́нку, н′іхто́ ни ду́маў по́йізд остано́ўл′уват′.

ОСТАНО́ВЛЮВАТЬСЯ [остано́ўл′увац′:а] –юся, –єшся. Зупинятися. Чого́ тут остано́ўл′увац′:а – йі́демо да́л′і.

ОСТИ́ТИ –у, –еш, док. Надокучити, набриднути. …свої парубки остили і обридли (СКв).

ОСТОПОРЯ́ТЬСЯ [остопор′а́ц′:а] –юся, –єшся, зрід. Зупинятися. Йа до не́йі, а вона́ йак остопори́ц′:а – не ўзна́ла.

ОСТОРО́ЖНИЙ –а, –е. Обережний. Хве́д′ір ўс′ігда́ осторо́жний, йак йі́де на маши́н′і – н′іко́ли не сп’іши́т′.

ОСТОРО́ЖНО. Прис. до ОСТОРО́ЖНИЙ. Та диви́с′, осторо́жно там перехо́д′ доро́гу.

ОСТРІЙО́ [остр′ійо́] –я, с. Лезо. Не бири́ за остр′ійо́ –воно́ ж о́стре.

ОСТРОУ́МНИЙ –а, –е. Дотепний, гострий на язик. В’ін таки́й остроу́мний – йазико́м так і жа́ле.

ОСУ́ДА –и, ж. Застуда. …зніма остуду, переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці завярює…(СКв).

ОСУДО́ВИЩЕ –а, с. Ганьба сором. Таке осудовище! (СГр).

ОСУЖДА́ТЬ [осужда́т′] –ю, –єш. Засуджувати, не схвалювати. Ус′і́ ж осужда́йут′ ма́т′ір, шо дити́ну бро́сила.

ОСЬ [ос′] –і, ж. 1. Стрижень, на якому що-небудь обертається. В’із′ми́ за ос′ – і воно́ пове́рнец′:а; 2. Вісь воза. На ос′ над′іва́йец′:а ко́лесо.

ОСЬОЛО́К [ос′оло́к] –лка, ч. Брусок для гостріння коси. В’із′ми́ ос′оло́к і нагостри́ косу́.

ОСЬОСЬО́ [ос′ос′о́], част. Ось. В’із′ми́ ос′ос′о́ б’і́л′а плити́ в’ідро́.

О́СЯ [о́с′а] –і, ж. Вісь. О́с′а на во́з′і злама́лас′, те, на чом коле́са де́ржац′:а, йак бур′аки́ вози́ли.

ОТАБУРЯ́ТЬСЯ [отабур′а́ц′:а] –юся, –єшся. Отаборятися, розташовуватися. Йак хо́димо на ви́лазку, п’іўчаса́ шука́йімо м’і́сто, де отабури́ц′:а мо́жна.

ОТАМО́, прис. Отам. Воз′ми́ сковоро́дку отамо́ на по́лк′і.

ОТА́МОВОЧКИ, прис. Тс, що ОТАМО́. Ота́мовочки поса́димо пом’ідо́ри, а да́л′ше –бакшу́.

ОТВІЧА́ТЬ [отв’іча́т′] –ю, –єш. Відповідати. Хай отв’іча́йе за те, шо зроби́ў.

ОТІ́ПАНКА [от′іпанка] –и, ж. Неохайно одягнена жінка. От′і́панкойў хо́де – од л′уде́й стид.

ОТЛА́С –у, ч. 1. Атласна тканина. Йі́здили за грани́ц′у, нагребли́ там отла́су, а шо з йо́го поши́йеш?; 2. Збірка географічних карт. На геогра́хв’ійу си́ну отла́с сказа́ли купи́ти.

ОТЛА́СНИЙ –а, –е. Прикм. до ОТЛА́С–1. Дочк’і́ на випускни́й ши́ли йу́пку отла́сну, жмака́йец′:а страшне́.

ОТРА́ВА –и, ж. 1. Отрута. Накупи́ла колора́дам отра́ви, мо́же, пови́здихайут′; 2. Перен., лайл. Капосна людина. Сус′і́дка отра́ва, курей ви́пустила, тепе́р пом’ідо́ри покл′уйу́т′.

ОТРАВЛЯ́ТЬ [отраўл′а́т′] –ю, –єш. Отруювати. Куди́ ти дити́н′і ки́слу ка́шу дайе́ш, отрави́т′ хо́чеш?

ОТРАВЛЯ́ТЬСЯ [отраўл′а́ц′:а] –юся, –єшся. Отруюватися. С′іча́с ск’і́ки гриба́ми отраўл′а́йуц′:а.

ОТРО́ЇНИЙ [отро́йіний] –а, –е. Отруєний. М’ій на робо́ту не пойі́хаў, бо отро́йіний тушо́нкойу.

ОТРО́ЮВАТЬ [отро́йуват′] –ю, –єш. Тс, що ОТРАВЛЯ́ТЬ. Ба́ба мойа́ зна́ла, чим отро́йувати або́ приворожи́ти.

ОТРО́ЮВАТЬСЯ [отро́йувац′:а] –юся, –єшся. Тс, що ОТРАВЛЯ́ТЬСЯ. Хай ми́ш’і хоч од с′ого́ зерна́ отро́йувац′:а бу́дут′.

ОТУ́ЛОК –лка, ч., заст. Втулка. Оту́лок на ко́лес′і у бри́чк’і, а ў маши́ни – то ўже обо́йма.

О́ТЧИНА [о́ч:ина] –и, ж. Спадщина від батьків. Якби мені поручили свою отчину, – гай, гай! – чого б я…тут не зібрав! (СКв).

ОТЮ́Г [от′у́г] –а, ч. Праска. Згор′і́ў от′у́г, і гла́дити н′і́чим бу́де.

ОТЮ́ЖИТЬ [от′у́жит′] –у, –иш. 1. Прасувати. Йак от′у́жит′ штани́ – так і ла́йка; 2. Перен. Лаяти, сварити, бити. Ж’і́нка так от′у́же, шо на тре́т′у у́лиц′у чут′.

ОХАЗЯЙНУВÁТЬСЯ [охаз'айнувáц':а] –юся, –єшся, док. Завести господарство, почати господарювання. Скóро вонú на новóму м’і́сті охаз'айнувáлис'а, зажилú.

ОХА́ПОК –пка, ч. Невеликий оберемок. Назбира́й оха́пок дроў, у л′і́тн′ій ку́хн′і топи́ти бу́демо.

ОХА́ПОЧОК [оха́почок] –чка, ч. Зменш. до ОХА́ПОК. Шо то за по́м’іч – прин′і́с оха́почок бурйану́, і хва́те.

ОХВИ́ШКА –и, ж., заст. Листівка, прокламація. Пе́ред ви́борами охви́шок надайу́т′ – п’іўго́да розтопл′а́ти мо́жна.

ОХЛАЖдА́ТЬ [охлажда́т′] –ю, –єш. 1. Охолоджувати, знижувати температуру. Пи́во сперва́ охлажда́, а тод′і́ ўже пйе; 2. Перен. Заспокоювати, утихомирювати. Спо́ршчик’іў на́да охлажда́т′, шоб до рук ни дойшло́.

ОХРА́НА –и, ж. Охорона, сторожа. Ста́вили охра́ну на пол′а́, та то́лку мало.

О́́́́ЧЕРЕДЬ [о́черед ́] –і, ж.Черга. У к’іо́ску б’і́л′а молока́ ўс′ігда́ вели́ка о́черед′ .

◊У ПЕ́РВУ О́ЧИРІДЬ [о́чир′ід′]. Спершу, невідкладно, негайно. У пе́рву о́чир′ід′ д′іте́й на́да спаса́т′.

О́́́́ЧІРІДЬ [о́ч’ір′ід′] –і, ж. Тс, що О́ЧЕРЕДЬ. Не л′убл′у́ ходи́т′ ў цей магаз′і́н – там ўс′ігда́ така́ о́ч′ір′ід′.

ОЧКИ́ –ів, –ок, мн. Окуляри. Дай очки́ – стара́ н′ічо́го не бачу.

ОЧО́́́К –чка, ч., дит., зрід. Нічний горщик. На́ша дочка́ но́ч’:у хо́де ў очо́к.

ОШТРАХО́́́ВУВАТЬ [оштрахо́вуват′] –ю, –єш. Оштрафовувати. Коли́с′ й за колосо́к оштрафо́вуват′ могли́, посади́ти.

ОШУ́РКИ –ів, збір.Лушпиння, шкарлупи, потерть. Ошу́рки од карто́шки сви́н′ім од:айу́.

ОШУ́РОК –рка, ч. 1. Залишок, шматок. Ошу́рок од шку́ри оста́ўс′а – н′і туди́, н′і с′уди́; 2. Перен., лайл. Фізично неповноцінна людина. Таки́х ошу́рк’іў, йак ти, йа ў напе́рстк’і ба́чиў.

П

ПÁКОЛОК –лка, ч. Кілок. Пáколк’іў нарубáў на огорóжку.

ПÁКОСНИК –а, ч., несхв. Капосник. Пáкосник скр'із' насл'ідúт'.

ПÁКОСНИЦЯ [пáкосниц'а] –і. ж, несхв. Жін. до ПА́КОСНИК. Пáкосниц'а п’ід пáру пáкоснику.

ПÁКОСНО, незм. Капосно. Пáкосно на душ'і́ йак згадáйу.

ПÁКОСТИТИ –стю, –иш. Капостити. Йак д'і́ти пáкостити л'ýбл'ат' – і ни признайýц':а.

ПÁКОСТЬ [пáкост'] –і, ж. 1. Капость, підступність, шкода. Од могó сус'і́да т'і́ки й жди пáкост'і – курчá прибйé то собáку отрóве; 2. Сп. Капосна людина. Йа ту пáкост' уже й на пор'íг не пуст'ý.

ПÁРА –и, ж. Комплект жіночого одягу (кофта і спідниця). Пáру од'і́ниш і на гул'áн':а.

ПÁРОЧКА –и, ж. Зменш. до ПА́РА. У ц'ій па́рочк’і і на колодки́ б’і́гала.

ПÁХАРЬ [па́хар'] –я, ч. Орáч. Волú т'áгнут', а пáхар' ідé праву́йе, шоб на огр'і́х ни п’ішлó.

ПÁЦІ-ПÁЦІ [па́ц'і-па́ц'і]. Вигук, яким прикликають поросяят. Пáц'і-пáц'і, ід'і́т', напойý вас.

ПÁЦЯ [па́ц'а] –і, ж., дит. Свиня, порося. Пáц'а п'ідростé – сал'ц'á принесé.

ПА́ВОДЬ [па́вод'] –і, ж. Паводок, повінь. Весно́й, йе́сл'і па́вод' бу́де, опйа́т' по́гр'іб зато́пе.

ПАВУ́К –а, ч., риб. Рибальська снасть у вигляді широкої павукоподібної підсаки, яку час від часу піднімають із води. Ходи́ў на риба́лку ўчо́ра, так паву́к за дереўйа́ку зачипи́ўс'а, с'о́дн'і лата́ў.

ПАГАНЯ́Ч [паган'а́ч] –а, ч. Той, хто править кіньми чи волами. Пра́дід у пан'і́ў за паган'ача́ буў, на таки́х ко́н'ах йі́здиў, шо куди́ там.

ПА́ГОЛОС –у, ч., зрід., перен. Слід, рештки, згадка. Загули́ т'і пани́ – і па́голосу нема́.

ПАДИ́НА –и, ж. Низовина. Отó п’ід горóйу – падúна, там травá лýч’:а.

ПАДИ́НКА –и, ж. Зменш. до ПАДИ́НА. Горóд кончáйіц':а падúнкойу.

ПАДКИ́Й –а, –е. Дуже охочий до чогось. Ох і падки́й Іва́н на гро́ш’і.

ПАДЛЕ́ЦЬ [падле́ц'] –я, ч., лайл. Негідник. Йа того́ подлец'а́, шо д'іте́й бро́сиў, і ба́чит' не хо́чу.

ПАДЛЮ́́ГА [падл'у́га] –и, сп. Тс, що ПАДЛЕ́ЦЬ. Падл'у́га йак ни обду́ре, так прода́ст'.

ПАДУ́ЧА –ої, ж., суб. Епілепсія. У бабýс'і падýча булá – страдáла.

ПАДЬПАДЬО́́́МКАННЯ [пад'пад'о́мкан':а] –я, с. Підпадьомкання. Мойа́ сестра́ бі́л'а по́л'а живе́, там лі́том пад'пад'о́мкан':а чу́ти.

ПАДЬПАДЬО́МКАТЬ [пад'пад'о́мкат'] –ю, –єш. Підпадьомкати. Пад'пад'о́мкайе переп’і́лка, бо н'і́чого роби́ти, а тут огоро́д, робо́та.

ПАЙДА́ –и, ж., заст., зрід. 1. Дарунок, віддяка. А попові у піст саме, значить, пайда прийшла (СГр); 2. Удача, талан. Як нема пайди, то й з хати не йди (СГр).

ПА́КІЛ [па́к’іл] –кола, ч. Забитий у землю кілок, до якого прив’язують свійських тварин. У коро́ви на́да па́к’іл переби́ти.

ПАКІЛЕ́ЦЬ [пак’іле́ц'] –льця, ч. Зменш. до ПА́́КІЛ. Пак’іле́ц' тел'а́ не ви́держе, воно́ при́гайе, йак дурне́ .

◊ПА́ЛЕЦЬ ОБМОТА́ТЬ [па́лец' обмота́т']. Мало, недостатньо. Там т'ійі́ пр'а́жі – па́лец' обмота́т'.

◊ПА́ЛЕЦЬ УКАЗА́ТІЛЬНИЙ [па́лиц' указа́т'іл'ний]. Указівний палець. Ур'і́зала ниўзнача́й указа́т'іл'ний па́лиц'.

ПАЛИМÓН –а, ч. Палиця. Роз'ігнáла палимóном корóў, шоб ни бодáлис'а.

ПАЛІКМА́ХЕР [пал'ікма́хер] –а, ч. Перукар. На хоро́шого пал'ікма́хера учи́ц':а тре́ба.

ПАЛІКМА́ХЕРША [пал'ікма́херша] –і. Жін. до ПАЛІКМА́ХЕР. Пал'ікма́херша, по́ки стри́гла, раз'і́ў пйат' скубну́ла.

ПАЛІКМА́ХІРСЬКА [пал'ікма́х’ірс'ка] –ої, ж., суб. Перукарня. Коли́с' у сил'і́ і свойа́ пал'ікма́х'ірс'ка була́, а тепе́р сус'і́д сус'і́да ко́ца.

ПАЛІХМА́ХАРСЬКА [пал'іхма́харс'ка] –ої, ж., суб. Тс, що ПАЛІКМА́ХІРСЬКА. У го́род'і тих пал'іхма́харс'ких, кого́ й стри́гти?.

ПАЛІХМА́ХАРЬША [пал'іхма́хар'ша] –і, ж. 1. Жін. до ПАЛІХМА́ХТИРЬ. Моло́ден'ка пал'іхма́хар'ша, а стриже́ н'ічо́го; 2. Перукарева дружина. У на́шого пал'іхма́р'а пал'іхмаха́р'ша без причо́ски хо́де.

ПАЛІХМА́ХТИРСЬКА [пал'іхма́хтирс'ка] –ої, ж., суб. Тс, що ПАЛІХМА́ХАРСЬКА. П’і́деш у пал'іхма́хтирс'ку, начина́йут' го́лову ми́ти, йа ж до́ма ми́ла.

ПАЛІХМА́ХТИРША [пал'іхма́хтирша] –і, ж. 1. Жін. до ПАЛІХМА́ХТИРЬ. Неўда́ла з не́йі паліхма́хтирша, то скубе́, то кри́во стриже́; 2. Дружина ПАЛІХМА́ХТИРЯ. Учо́ра пал'іхма́хтиршу ба́чила, ка́же, шо чолов’і́к ўже не ро́бе ў пал'іхма́хтирс'к’ій.

ПАЛІХМА́ХТИРЬ [пал'іхма́хтир'] –я, ч. Перукар. Йак у той го́род йі́хати, так ми с:ус'і́дом друг дл'а дру́га сам'і́ пал'іхма́хтир'і.

ПАЛОНУ́ТЬ [палону́т'] –у, –еш, док. 1. Вистрілити з чогось. У к’інц'і́ той йак палону́ў з п’істоле́та; 2. Безос. Вибухнути. Шо там на уче́н'ійах ду́мати – палоне́, б’іжи́.

ПА́ЛУБ –а, ч. Пересувний будиночок-їдальня на польовому стані. Із трахтор'і́стами і па́луб т'ага́ли.

ПА́ЛУБА –и, ж. Тс, що ПА́ЛУБ. У па́луб’і і йі́ли, і спа́ли.

ПА́ЛЬЦЬОМ [па́л'ц'ом] РО́БИНИЙ (ДЄ́ЛАНИЙ [д'е́ланий]), згруб. Недоумкуватий, невдатний. І йа зум’і́йу на комба́йн'і – ни па́л'ц'ом же ро́биний.

ПАНДЬО́РИТЬ [панд'о́рит'] –ю, –иш, ірон. Варити страву. Панд'о́р'у су́пчик швиде́н'ко, бо н'і́коли го́лову моро́чити.

ПАНДЬО́РИТЬСЯ [панд'о́риц':а] –юся, –ишся, ірон. Варитися. По́ки боршч панд'о́риц':а, п’іду́ ку́р'ам дам.

ПАНОРИ́ЦЯ [панори́ц'а] –і, ж. Панарицій, гнійне запалення кінцівки. Панори́ц'а, той же во́лос – бол'у́че, йак на па́л'ц'і нар'а́диц':а.

ПА́НЦИРЬ [па́нцир'] –я, ч. Панцир. У черепа́хи он па́нцир', шо й соба́ка не ўгрезе́.

ПАНЧУ́ХА –и, ж., заст. Панчоха ручного в’язання висотою за коліно. Йак нимá панчýх, над'івáй он гамáш’і.

ПА́НЯ [па́н'а] –і, ж., перен., фам. Сідниця. Роскоха́ла па́н'у, шо н'ійа́ка сп’ідни́ц'а не нала́зе.

ПА́РИНЬ [па́рин'] –рня, ч. Хлопець, молодик. Шче йак йа па́рин' бу́ду, то ц'у п’і́сн'у сп’іва́ли.

ПА́РІНЬ [па́р'ін'] –рня, ч. Тс, що ПА́РИНЬ. Сама́ прийі́хала й па́р'ін' га́рний з йе́йу, т'і́ко шо в’ін у сил'і́ роби́тиме?

ПА́РКА –и, ж. Зв’язані докупи два кулики, що використовуються для облаштовування солом’яної покрівлі. Па́рки зве́рху, коли́ достра́йуйут', ста́ўл'ац':а.

ПАРНИ́ГА –и, ч., фам. Хлопчисько. Парни́га, о́бшчим, непага́ний, хоч тро́хи і ба́луваний.

ПАРНИ́ШКА –и, ч., фам. Тс, що ПАРНИ́ГА. Парни́шкойу ше його́ по́мн'у – у шко́лу ми́мо нас ходи́ў.

ПАРНИШО́К –шка, ч., фам. Тс, що ПАРНИ́ШКА. Сус'і́ц'кий парнишо́к шче з мойі́м Сан'ко́м дружи́ў .

ПАРНИ́ЩЕ [парни́шче] –а, ч., фам. Тс, що ПА́РИНЬ. Ба́бушко, стойі́т' ў аўто́буз'і, а воно́, парни́шче, сиди́т', і гла́зом не моргне́.

ПАРНЯ́ГА [парн'а́га] –и, ч., фам. Тс, що ПАРНИ́ЩЕ. Хоч сама́, а парн'а́гу га́рного ви́ростила.

ПАРО́Н –у, ч., пас. Паром. Коли́с' моста́ не було́ че́рез на́шу р'і́чку, так вози́ли паро́ном.

ПАРО́НЩИК [паро́ншчик] –а, ч., пас. Паромник. Ото́ й ус'а́ робо́та з паро́ншчиками – туди́-суди́ перево́зити на р'і́чк’і.

ПАРОНЩИКУВА́ТЬ [пароншчикува́т'] –ю, –єш., пас. Працювати ПАРО́НЩИКОМ. У мо́лодост'і йа пароншчикува́ў тро́хи, а пото́м мост зроби́ли.

ПАРО́НЩИЦЯ [паро́ншчиц'а] –і, ж.,пас. 1. Жін. до ПАРО́НЩИК. Паро́ншчицей р'і́дко хто роби́ў, ва́жко; 2. Дружина ПАРО́НЩИКА. Паро́ншчиц'а, кон'е́шно, бага́та, ў не́йі паро́ншчик муж.

ПАРО́ТА –і, ж. Задуха. Паро́та така́ вес' ден́ стойі́т', нав’е́рно, на дошч .

ПАРПАНЄ́Т [парпан'е́т] –а, ч., заст. Портмоне, гаманець. Гро́ш’і носи́ли у парпан'е́т'і.

ПАРТАБА́ШНИК –а, ч. Тс, що ПАРТАБА́ШНИЦЯ. У партаба́шнику папиро́си хоч ни лама́йуц':а.

ПАРТАБА́ШНИЦЯ [партаба́шниц'а] –і, ж. Портсигар. Йак св’ій таба́к, то й партаба́шниц'а по́ўна ус'ігда́.

ПАРУБІ́Й [паруб’і́й] –я, ч. Парубійко. Ану́, паруб’і́й, т'іка́й гет', по́ки не даў нали́гачом.

ПА́СИНОК –нка, ч., тех. Залізобетонна або металева підпора до телеграфного чи електричного стовпа. На тра́хтор'і ўчо́ра ўр'і́залис'а ў па́синок, без св’а́з'і с'іча́с.

ПА́СКЛИН –а, ч. Дерев’яна колодка або клинок, яким прикріплюють косу до держака. Па́склин, нав’е́рно, пога́но заби́ли, бо коса́ хита́йец́:а.

ПАСЛЬО́НА [пасл'о́на] –и, ж., зрід. Паслін. Із пасл'о́ни й пироги́ коли́ пикли́.

ПАСТІВНИ́К [паст'іўник] –а, ч. Пасовище. Па́сли й на вúгоні, й на паст'іўникý.

ПАСТУШО́К –шка, ч., орн. Плиска жовта. Пастушо́к во́ду л'у́бе, шче у його́ хв’і́ст до́ўгий.

ПАТІХВО́Н [пат'іхво́н] –а, ч. 1. Магнітофон. Привезли́ с:обо́й пат'іхво́н,но́с'ат', так с'іча́с му́зика вес' ден' оре́; 2. Заст. Патефон. Збира́лис'а коли́с' ву́лиц'ой, сп’іва́ли, йак пойави́ўс'а пат'іхво́н – шче й му́зику слу́хали.

ПА́ТОРОЧ –і, ж., зрід. Потороч, привид, примара. Па́тороч уве́чер'і први́д'ілас'а.

ПА́ТРАТЬ [па́трат'] –ю, –єш, підсил. 1. Бити. Ох, па́трала мене́ ма́ти, йак шо не так зробл'у́; 2. Відмивати від бруду. Сходи́ли на риба́лку мойі́ хло́пц'і, тепе́р па́трай йіх од гр'а́з'і; 3. Рвати (про овочі, фрукти, траву). На́да з'і́мн'у йа́блун'у па́трат', бо шче йа́блука оси́пл'ац':а.

ПАТРЕ́Т –у/–а, ч. Портрет, фотографія людини. Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не живий чоловік…(СКв).

ПАТРО́ШЕНИЙ –а, –е. Обірваний. Та ду́майу з патро́шеного виногра́ду вино́ зроби́т'.

ПАТРО́ШИТЬ [патро́шит'] –у, –иш, фам. Тс, що ПА́ТРАТЬ-3. Хва́ти бурйа́н патро́шит', ле́гше його́ скоси́ти.

ПАТЬО́КА [пат'о́ка] –и, ж. Патьок. Ви́три ст'е́нку, бо пат'о́ка од па́ру оста́лас' .

ПАХÁТИ –ю, єш. Орáти. Пахáти начинáйім, йак зимл'á прогр'і́йіц':а.