Матеріали до словника 2

СКА́БОЧКА – и, ж., зменш. Тоненька трісочка, колючка, загнана у тіло. Ска́бочку по́ки го́лкой ви́ковир'аў, так із к’інц'а́ ка́пало.

сказ [сказ] –у, ч., тк. Брак на самотканому полотні. Оце́ так нароби́ла ска́з′іў, шо хот′ ви́кин′ полотно́.

скалата́ть [скалата́т′] і іскалата́ть [іскалата́т′] –аю, –аєш. Змайструвати. Тре́ба само́му попро́буват′ скалата́т′ крова́т′, а то ско́ро купи́ти н′і за шо.

скали́стий [скали́стий] –а, –е,зрід.Твердий, міцний.Бу́блик скалистий,шо можна зуби ви́ламат′.

скаме́йичка –и, ж. Зменш. до скаме́йка. Скаме́йичку п’ід но́ги поста́ўл′у, шоб ни зат′іка́ли.

скаме́йка [скаме́йка] –и, ж. Ослін, лава. Старе́н′к’і ба́бушки л′у́бл′ат′ сид′і́ти веч’іра́ми на скаме́йках і розка́зувати но́вост′і.

скаме́йка –и, ж. Ослін, табурет. Скаме́йок сам нароби́ў, так удо́бно сид′і́ти.

скаме́йочка [скаме́йочка] –и, ж. Зменш. до скаме́йка. Ти б с′і́ла на скаме́йочку од:ихну́ла, а пото́м ішла́ да́л′ше.

скамі́йка [скамі́йка] –и, ж. Тс, що скаме́йка. Йа попроси́ла си́на, шоб зроби́ў мин′і́ скам’і́йку, шоб мо́жна було́ на пра́зники поси́д′іти з баба́ми б’і́л′а дво́ру.

ска́но [ска́но], алегр., встав. Сказано. Ска́но, в’ін н′іко́ли не буў ба́т′ком, то і ни зна́йе, шо із дити́ною роби́т′.

сканхву́жений [сканхву́жений] і ісканхву́жений [ісканхву́жений] –а, –е. Дієпр. до сканхву́зить і ісканхву́зить. В’ін сканхву́жений, бо ждаў, шо на збо́рах таке́ ска́жут′.

сканхву́зить [сканхву́зит′] і ісканхву́зить [ісканхву́зит′] –ю, –иш. Призвести до зніяковіння, засоромитися. Сканхву́зити мо́жна л′убу́ л′уди́ну, да́же ту, у йако́йі на́че і со́в’іст′і нема́.

сканхву́зиться [сканхву́зиц′:а] і ісканхву́зиться [ісканхву́зиц′:а] –юся, –ишся. Зніяковіти, засоромитися. Вона́ ни могла́ ни сканхву́зиц′:а, йак йійі́ хвалили.

скарада́ –и, ж. Осінні сходи жита, пшениці. Хот′ би сн′іг бистр′і́ше ви́паў, бо моро́з скараду́ ви́бйе.

скарьо́жений [скар′о́жиний] і іскарьо́жений [іскар′о́жиний] –а,–е. Дієпр. до скарьо́жить і іскарьо́жить. На полу́ вал′а́лас′ скар′о́жина кочирга́,шо йе́йу хто роби ́ў – не знайу.

скарьо́жить [скар′о́жит′] і іскарьо́жить [іскар′о́жит′] –у, –иш. Зігнути, понівечити. Хло́пец′ скар′о́жиў кре́пку жил′і́зну па́лку і цим ви́граў спор.

скарьо́житься [скар′о́жиц′:а] і іскарьо́житься [іскар′о́жиц′:а] –уся,-ишся. Зігнутися. Розпр′а́мс′а, шо ти скар′о́жиўс′а, йак д’ед стого́дн′ій.

ска́тірть [ска́т′ірт′] –і, ж. Скатерка. На стол′і́ за́слана но́ва б’і́ла ска́т′ірт′.

СКАТЬ [скат'] – ску, –скаш, алегр., док. Сказати. Скат', шоб ду́же неслухнйа́ний, так – н'і.

скацю́блий [скац′у́блий] –а, –е. Дієпр. до скацю́бнуть. Скац′у́бл′і ру́ки ўже да́же ни розгина́лис′, по т′і́лу по́ўзали мура́хи от хо́лода.

скацю́бнуть [скац′у́бнут′] –ну, –неш, док. Дуже змерзнути. В’ін так с′о́дн′а скац′у́бнуў, шо ни мог без бо́л′і і пошивили́ц′:а.

скве́рний –а, –е. Поганий. Скве́рний кирпи́ч купи́ли.

скве́рно, прис., присуд. Погано. На душ’і́ чого́с′ скве́рно.

сквозня́к [сквозн′а́к] –у, ч. Протяг. Закри́й две́р′і, бо з двире́й сквозн′а́к ду́йе, просту́дис′:а.

скес –а, ч., несхв. Жадоба, жаднюга. У того́ ске́са з′імо́йу сн′і́гу ни рож:иве́с′:а.

скесува́ти –ю, –єш, несхв. Виявляти жадібність. Скису́йе на ўс′о́му – на оде́ж’і, на о́був’і, на харча́х.

СКИ́ГЛЯ [ски́гл'а] – і, сп., несхв. Скиглій, плаксій. Та ски́гл'а ц'і́лий ден' ни́йе.

ски́рда –и, ж. Скирта. Ми соло́му ўс′ігда́ склада́йем у ски́рди, шоб ни зат′іка́ла.

ски́рдочка –и, ж. Зменш. до ски́рда. Се́рид по́л′а ски́рдочка – хтос′ уже́ браў солому, бо нача́та.

скирдува́льник [скирдува́л′ник] –а, ч. Скиртувальник. Ви б Іва́на пригласи́ли соло́му склада́т′, в’ін харо́ший скирдува́л′ник.

скирдува́льниця [скирдува́л′ниц′а] –і. Жін. до скирдува́льник. Коли́с′ і баби́ скирдува́л′ниц′ами були́, було́, йак складе́ ски́рду, куди́ тому́ мужику́.

скирдува́ння [скирдува́н′:а] –я, с. Скиртування. Скирдува́н′:а – д′і́ло важке́, тре́ба ўм’і́ти, бо затиче́ і спр′і́йе ўс′а соло́ма.

скирдува́ть [скирдува́т′] –ю, –єш. Скиртувати. Скирдува́т′ почина́йут′ зра́зу п’і́сл′а то́го, йак зирнов’і́ ско́шено.

скирдува́ться [скирдува́ц′:а] –ється, безос. Скиртуватися. Скирдува́ц′:а на́да би́стро, шоб дошч’і́ ни п’ішли́, бо оста́нуц′:а коро́ви без соло́ми.

скі́ки [ск’і́ки] і скі́ко [ск’і́ко]. Займ., прис. Скільки. Ск’і́ки л′у́д′ам добра́ ни роби́, вони́ ўс′ораўно́ злом одпла́т′ат′.

скі́кись [ск’і́кис′] і скі́кось [ск’і́кос′]. Займ., числ.Кілька. Ск’і́кис′ год в’ін жиў сам, а шчас да́же ни по́мне, ск’і́ки, стара́йец′:а забу́т′ про́шле.

скіле́тина [ск’іле́тина] –и, сп., ірон. Дуже худа людина. Он ж’і́нка мойа́ хо́де, йак ск’іле́тина, кост′а́ми торохти́т′.

скіля́ки [ск’іл′а́ки],прис., числ.,займ. Підсил. до СКІ́КИ,СКІ́КО. Ск’іл′а́ки слиў, йа́блук, груш ўроди́ло цей год.

СКІСНІ́ТЕЛЬНИЙ [ск’існ'ітил'ний] –а, –е. Сором’язливий. Таки́й ск’існ'і́тил'ний шо й кру́жку води́ ни попро́се.

СКІСНІ́ТЕЛЬНО [ск’існ'і́тил'но], прис. Сором’язливо, несміливо. Стойі́т' і ск’існ'ітил'но п’іч доўба́йе.

скісня́ть [ск’існ′а́т′] –ю, –єш. Завдавати незручності, некомфортності своєю присутністю. Мин′і́ ка́жиц′:а, шо йа вас ск’існ′а́йу, мин′і́ лу́ч’:е п’іти́?

скісня́ться [ск’існ′а́ц′:а] –юся, –єшся. Соромитися, ніяковіти. Вона́ у нас ўс′ігда́ ск’існ′а́йец′:а чужи́х л′уде́й.

скля́нка [скл′а́нка] –и, ж. Скло для гасової лампи. На́да шче скл′а́нку купи́т′ на ла́мпу, бо бу́дим без св’е́та сид′і́т′.

сКльо́пка [скл′о́пка] –и, ж. Склепування порваної коси. На́да ц′у косу́ од:а́ти на скл′о́пку, бо ўже порва́лас′, а но́ва до́рого сто́йе.

ско́бзалка [ско́бзалка] –и, ж. Ковзанка. Д′і́ти л′у́бл′ат′, коли́ при́йде з′іма́ і заме́рзне л′од, ката́ц′:а на ко́бзалк’і.

СКО́БЗАТЬСЯ [ско́бзац′:а] –юся, –єшся. Ковзатися. Шоб ни скобза́ц′:а, на́да хоч по́п’ілом доро́жку поси́пат′.

сковорда́ [сковорда́] –и, ж. Сковорода. П’іджа́р′ соб’і́ йа́йц′а, сковорда́ на стол′і́.

сковоро́дник [сковоро́дник] –а, ч. Чаплія. Воз′ми сковорду́ сковоро́дником зач’іпи́.

скома́ндувать [скома́ндуват′] і іскома́ндувать [іскома́ндуват′] –ю, –єш,док. Тс, що закома́ндувать. Ма́ти скома́ндувала, шоб син поми́ў о́буў і подсуши́ў.

скопи́ТИтися [скопи́титис′а] –тюся, –тишся, док. 1. Вивихнути суглоб над копитом (про коня). Кон′ скопи́тиўс′а уже́ б’і́л′а са́мого берега, і пришло́с′ б’і́гти по л′уде́й, шоб помогли́. 2.Перен., згруб. Померти. Он б’і́л′а р′і́чки йаки́йс′ пйа́ниц′а скопи́тиўс′а.

СКО́РА – ої, ж., суб. Машина «Швидкої допомоги». По́ки ско́ра прийі́хала, чут́ ра́тиц'і ни одки́нуў.

скорі́й [скор′і́й], незм. Скоріше, швидше. Скор′і́й, скор′і́й іди́ – дам гости́нц′а.

скорі́й [скор′і́й]. Присл. Скоріше, швидше. Скор′і́й принеси́ стака́н води́, бо ў ро́т′і пересо́хло.

скороспі́шливий [скоросп’і́шливий] –а, –е. Хапливий, скороспішний. Хло́пиц′ уда́ўс′а таки́й скоросп’і́шливий, шо ни ўсп’і́ла ма́ти сказа́т′, а в’ін усе́ поро́бе.

СКОРОХВА́ЦЬКИЙ [скорохва́ц′кий] –а, –е, ірон. Швидкий, спритний. …от і догнав і їжею, і напитками тих, що поперед його, мабуть, за час почали, та промеж таким сколохвацьким ділом ще вспів і тричі кахикнути (СКв).

скота́рь [скота́р′] –я, ч. Скотар, тваринник. Скота́р′ іша́че до до́йки на фе́рм’і.

ско́тник [ско́тник] –а, ч. Чередник, пастух. На́да нан′а́т′ ско́тника, шоб диви́ўс′а за скоти́нойу,пас.

ско́тничка [ско́тничка] –и. Жін. до ско́тник. Ско́тничка позаган′а́ла ўс′у худо́бу ў сара́й.

скрамса́ть [скрамса́т′] і іскрамса́ть [іскрамса́т′] –ю, –єш,док. Скремсати,порізати. Вона́ ўс′у мате́р′ійу скрамса́ла, н′ічо́го і на плато́к ни бу́де.

скре́мзаний і іскре́мзаний –а, –е, ірон. Покремсаний,порізаний.Іскре́мзана мате́р′ійа вал′а́лас′ по ўс′ій ха́т′і.

скре́мзать [скре́мзат′] і іскре́мзать [іскре́мзат′] –ю, –єш,док.,зрід. ірон.Крамсати,різати. Оце́ заставила си́на пор′і́зат′ ласку́т, так в’ін мен′і́ так скре́мзаў, шо н′ічо́го і ни оста́лос′.

скува́ння [скува́н′:а] –я, с. Цькування. Прикрат′і́т′ ўже ва́ше скува́н′:а, ви ж л′у́ди, а ни соба́ки.

скува́ть [скува́т′] –ю, –єш, зрід. 1. Цькувати собак (собаками). Ми́мо дво́ру йдеш, а вони́ скуйу́т′ свого́ Ша́р′іка; 2. Перен. Переслідувати, діймати. Ск’і́ки ўже мо́жна скува́т′, чи вам ма́ло сканда́л′іў?

ску́дова [ску́дова], прис. Звідки. Ску́дова ви ро́дом, де живите́?

скупірдя́й [скуп’ірд′а́й] –я, ч. Скупердяй. В’ін таки́й скуп’ірд′а́й, шо і з′імо́йу сн′і́га ни ви́просиш.

скупірдя́йКА [скуп’ірд′а́йка] –и. Жін. до скупірдя́й. Ни проси́ у т′ійе́йі скуп’ірд′а́йки н′ічо́го, вона́ да́же ма́тир′і куска́ хл′і́ба ни даст′.

скура́жений [скура́жений] і іскура́жений –а, –е. Знервований,стривожений.В’ін буў скура́жений, бо не по-його́ вийшло..

скура́жувать [скура́жуват′] –ю, –єш. 1. Сполохувати, тривожити. Ни св’іти́, бо скура́жуйиш куре́й на с′і́дал′і; 2. Перен. Нервувати, діймати. Ни скура́жуй дити́ну – хай успоко́йіц′:а.

СЛАБА́К – а, ч. Слабкий тютюн кустарного виробництва. Слабака́ йа ни кур'у – мин'і крепа́к подава́й.

СЛЄ́ДУЩИЙ [сл'е́душчий] –а, –е. Наступний, черговий. Хто сл'едушчий в о́ч’ір'ід'і?

сли́вки [сли́ўки] –ок, мн., бот. Помідорна рослина і її невеликі сливоподібні плоди. Сли́ўки дл′а консерва́ц′їйі ни год′а́ц′:а, у них тоўста́ шку́рка.

слиж [слиж] –а, ч. Лага, балка, на яку кладуть і прибивають дошки підлоги. На́да м’іна́т′ уже́ пол, бо і слиж’і́ почали́ гнит′.

слизькоязи́кий [слиз′койази́кий] –а, –е, ірон. Язикатий,базікуватий. Вона́ така́ слиз′койази́ка, ўс′і́м усе́ розка́же, н′іко́ли ни промо́ўче.

СЛИ́НЯ [сли́н'а] – і, ж. Слина. Сли́н'а тече́, йак соба́ка б’і́шина.

◊сліпа́ ми́ша [сл′іпа́ ми́ша]. Кажан. Сл′іпа́ ми́ша л′іта́ла ве́ч’іром у па́рку.

сліпча́к [сл′іпча́к] –а, ч. Кріт. До нас ў огоро́д сл′іпча́к убра́ўс′а – це ўсе перери́йе і ви́носе.

слобо́да [слобо́да] –и, ж. Воля, незалежність, свобода. Нима́ н′ічо́го лу́ч’:ого слободи-роби́, шо хо́чиш і н′іко́му ни обйасн′а́й н′ічо́го.

слобо́дний –а, –е. Вільний, незалежний, контрольований. Слобо́дний од робо́ти.

◊СЛО́ВО ПОСЛІ́ДНЄ [посл'і́дн'е]. Остаточне рішення, висновок. У с'імйі́ посл'і́дн'е сло́во – за ба́т'ком.

СЛУ́ЖАЩИЙ [слу́жашчий] – а, –е, суб. Службовець. Слу́жашчий наб’іра́йіц':а д'ісц'іпл'іни ў а́рм’ійі.

слух’я́ненький [слухйа́нин′кий] –а, –е, Пестл. до слух’я́ний. У не́йі таки́й слухйа́нин′кий син, шо ни ска́жиш – ўсе зро́бе.

слух’я́ний [слухйа́ний] –а, –е. Слухняний. В’ін ўс′ігда́ буў слухйа́ний, ни спо́риў з ма́т′ірйу, уважа́ў йійі́.

слу́чай [слу́чай] –ю,–я, ч. Випадок. Шчасли́вий слу́чай бува́йе т′і́л′ки раз ў жи́зн′і.

случа́йний [случа́йний] –а, –е. Випадковий. Случа́йне об’і́дне сло́во прино́се бага́то ниприйа́тност′іў.

случа́йність [случа́йн′іст′] –ості, ж. Випадковість. Случа́йност′і ў жи́зн′і бува́йут′ р’і́дко, того́ на́да ўс′ого́ добива́ц′:а само́му.

случа́йно [случа́йно]. Прис. до случа́йний. Йа случа́йно ўстр′і́тила старо́го дру́га – це було́ ду́же неожи́дан:о.

СЛЯ́КОТЬ [сл′а́кот′] –і, ж. Сльота, мокреча. Сл′а́кот′ круго́м – і пид нога́ми і з не́ба.

смалди́к [смалди́к]. Присудк. сл. Уживається зі знач. смалди́кну́ть. А в’ін його́ смалди́к по голов’і́.

смалди́кну́ть [смалдикну́т′] –у, –еш, док. Сильно вдарити. Лу́ч:е од′ійди́ од ме́не по-харо́шому, бо йак смалди́кну по мозга́х.

смали́ть [смали́т′] –ю, –иш, вульг. Пити, жлуктати. В’ін сма́ле по-чо́рному, ни дн′ом, ни но́ч’:у ни просиха́.

СМИРНЯ́ГА [смирн'а́га] и, сп. Сумирна, спокійна, лагідна людина. Та воно́ смирн'агойу було́ зма́лку.

СМИРНЯ́КА [смирн'а́ка] – и, сп. Тс, що СМИРНЯ́ГА. Смирн'а́ка таки́й, шо й к’ішка на го́лову л'і́зе.

смокту́лькати [смокту́л′кати] –ю, –єш, дит. Смоктати. Смокту́л′кай со́с′у.

СМО́РОК – у, ч., зрід. Морок, імла, затхлість. Смо́рок у ха́т'і, шо хоч ла́мпу св’іти́.

смо́ршок –шка, ч. Гриб родини зморшкових. Смо́ршки у голодо́ўку т′і́ки й вируча́ли.

смотря́ [смотр′а́], незм. Зважаючи, ураховуючи; якщо. Мо́же, дам – смотр′а́ шо попро́сиш.

снігурки́ [сн′ігурки́] –ів, мн. Ковзани для ущільненого снігу. Т'і́льки начала́с' з'іма́ – гото́ўл'у сн'ігурки́.

снува́лка [снува́лка] –и, ж., тк. Прилад, на якому виготовляють основу для ткання. Ра́н′ше ми тка́ли осно́ву на снува́лк’і, так’і́ га́рн′і поло́тна були́.

собача́чий –а, –е, зрід. Собачий, призначений собаці. Собача́чий суп поста́вили ў по́гр′іб, шоб ости́ў, бо соба́ка гар′а́чий перилива́.

собачки́ –чок, мн., бот. Якірці, рослина з чіпкими колючими плодами (насінням), її плоди. У собачка́х ўс′ігда́ при́йде, в’ін че́рез ви́г’ін вирта́йіц′:а.

соба́шник –а, ч. 1. Людина, що розводить собак, торгує ними; собаківник. Соба́шник розво́де соба́к, шоб продава́т′; 2. Любитель собак. Соба́шник де́рже соба́ку, па́н′кайіц′:а з йе́йу, вигу́л′уйе; 3. Перен., лайл. Зрадник, невірний. Соба́шник прода́ст′ кого́ хоч. 4. Собача халабуда. На́да ўже на́ш’ій соба́к’і постро́йіт′ новий соба́шник, бо скоро на дошчу́ ночуватиме.

◊ЯК [йак] У СОБА́ШНИКУ, несхв. Про холодне, незатишне приміщення. Тут же йак у соба́шнику – хо́лодно, ниўйу́тно.

со́бствений [со́бствений] –а, –е. Власний. Харашо́, коли́ йе со́бствений дом, св’ій куто́чок, де чу́ствуйеш себе́ хаз′а́йіном.

со́бственість [со́бствен′іст′] –ності, ж. Власність. У сос′е́дки ма́ло свойе́йі со́бственост′і – стара́ ха́та та сара́йчик.

совісли́вий [сов’ісли́вий] –а, –е. Совісний. Цей чолов’і́к сов’ісли́вий, н′іко́ли ли́шн′у коп’і́йку ни во́з′ме, а наоборо́т, ўс′ігда́ помо́же.

сові́т [сов’і́т] –у, ч. Порада. По-дру́жб’і дам сов’і́т.

совіта́ти [сов’іта́ти] –ю, –єш. Радити. Сус′і́дки сов’іта́йут′ вирну́тис′а, а йа шче ду́майу.

совіта́тися [сов’іта́тис′а] –юся, –єшся. Радитися. Посов’іта́лис′а й р′іши́ли йі́хати.

сові́тник [сов’і́тник] –а, ч. Порадник. Йа тако́го сов’і́тника гна́ла б гет′.

сові́тувати [сов’і́тувати] –ю, –єш. Радити. Посов’і́тувала сус′і́дка, а йа й послу́халас′а.

сові́туватися [сов’і́туватис′а] –юся, –єшся. Тс, що совіта́тися. Посов’і́тувалис′а ми з бра́том, неха́й йі́де.

сові́тчик [сов’і́ч:ик] –а, ч. Тс, що сові́тник. Таки́х сов’і́ч:ик’іў йа б гна́ла пага́нойу м’ітло́йу.

сові́тчиця [сов’і́ч:иц′а] –і. Жін. до сові́тчик. Сов’і́ч:иц′а нара́дила з йім з′ійти́с′.

совсі́м [соўс′і́м]. Прис. Зовсім. Вона́ соўс′і́м забол′і́ла, ўже ни ўстайе́, ни йіст′.

совхо́зець [соўхо́зец′] –зця, ч., зрід. Робітник радгоспу. Ус′а́ жизн′ пройшла́, а ў соўхо́з′іў пе́нс′ійа така́ мала́, шо і на хл′іб ни хвата́.

совхо́зниця [соўхо́зниц′а] –і, зрід. Жін. до совхо́зець. Йа ўс′у жизн′ соўхо́зниц′ойу роби́ла, н′і́коли було́ ни об’і́дати, ни за дити́нойу диви́тис′, во́з′миш кусо́к хл′і́ба і б’іжи́ш на робо́ту ў соўхо́з.

согла́сія [согла́с′ійа] –я, с. Згода. Йа дала́ свойе́ согла́с′ійе, шоб брат чолов’і́ка пожи́ў у нас.

СОГЛА́СНИЙ –а, –е. Згодний, згоден. Йа ўже согла́сна на ўсе, аби́ т'і́ки лад буў і жит', йак л'у́ди.

СОГЛА́СНО, прис. 1. Відповідно, згідно. Согла́сно пла́ну, йа мо́жу й тут дом поста́вит'; 2. Разом, за взаємною згодою, одночасно. На́да ж було́ согла́сно атакуват', а не хто коли́ схо́че; 3. Мирно, миролюбно, у злагоді. Жили́ вони́ согла́сно, аж удиви́тил'но.

согласо́ваний –а, –е. Дієпр. до согласува́ть. Ус′і́ доку́менти на́да согласува́т′ з д′іре́ктором і його́ за́мом, шоб усе́ було́ согласо́вано.

согласова́ть [согласова́т′] –ю, –єш. Погоджувати. Усе́ на́да согласова́т′ з нача́л′ником, шоб ни було́ пробле́м.

СОГЛАСО́ВУВАТЬ [согласо́вуват'] – ю, єш. Узгоджувать, доходити спільної думки. Согласува́ли, шо за́ўтра йі́димо зутра́.

согла́сся [согла́с′:а] –я, с. Згода. Жини́х сва́тайиц′:а, а бат′ки́ дайу́т′ согла́с′:а.

согласува́ння [согласува́н′:а] –я, с. Погодження, погодженість. Согласува́н′:а должно́ бут′ ў ус′іх д′іла́х.

согласува́ть [согласува́т′] –ю, –єш. Тс, що согласова́ть. Це зайаўл'е́н′ійе на́да согласува́т′ з ўс′іма́ робо́чиіми.

СОГЛАША́ТЬСЯ [соглаша́ц':а] –юся, –єшся. Погоджуватися, приставать на чиюсь думку. Соглаша́йс'а, йа тоб’і́ пага́ного ни посов’і́туйу.

соде́ржувать [соде́ржуват′] –ю, –єш. Утримувати. Удов’і́ ва́жко соде́ржуват′ свойі́х мали́х д′іте́й.

СОЗВЄ́ЗДІЄ [созв’е́зд′ійе] –я, с. Тс, що СОЗВЄ́ЗДІЯ. Созв’е́зд′ійе – це зв’о́зди ку́чками.

СОЗВЄ́ЗДІЯ [созв’е́зд′ійа] –я, с. Сузір’я Йак схо́д′ат′ зо́р′і, так і созв’е́зд′ійа ви́дн′і

создава́ти –ю, –єш. Творити, створювати. Созда́ў бог таке́. А тепе́р ка́йиц′:а.

СОЗРІВА́ТЬ [созр'іва́т'] – ю, –єш. 1. Дозрівти, доспівти. Се́ред л'і́та бага́то шо на горо́д'і досп’іва́; 2. Досягати певного віку, дорослішати. Созр'іва́ д'іўка, ско́ро й на д'іскот'е́ку попро́сиц':а.

соїта́ [сойіта́] –и, ж. Суєта, безлад.. У ха́т′і страшна́ сойіта́ – д′і́ти пла́кали, ма́ти успока́йувала йіх, а стар′і́ т′і́л′ки кача́ли голово́й.

соїти́ться [сойіти́ц′:а] –тюся, –тишся. Пороти гарячку, метушитися. Ма́ти сойіти́лас′а б’і́л′а плити́ – ско́ро при́йдут′ д′і́ти з шко́ли.

со́кір [со́к’ір] –кора, ч. Осокір. Со́к’ір зруба́ти тре́ба, бо зат′ін′а́ ўже вес′ дв’ір.

СОЛО́МЛЯНИЙ [соло́мл'аний] – а, е, зрід. Солом’яний, що має стосунок до соломи. Соло́мл'ан'і ж кри́ш’і на́да було́ ўм’іт' крит'.

СОЛО́МНЯНИЙ [соло́мн'аний] – а, е, зрід. Тс, що СОЛО́МЛЯНИЙ. Соло́мн'ан'і жгути́ крути́ли й уплотн'а́ли две́р'і.

соло́ха –и, ж., ірон., знев. Неуважна, забудькувата, неакуратна жінка (дівчина). Йійі́ н′іхто́ не назива́ў по і́мин′і, ус′і́ зва́ли соло́хойу че́рез неакура́тн′іст′, розтр′о́пан′іст′.

со́ля [со́л′а] –і, ж., дит. Квасоля. Со́л′а ви́росте – суп вари́тимимо.

сомліва́ться [сомл′іва́ц′:а] –юся, –єшся. Сумніватися. Вона́ до́ўго сомл′іва́лас′, йак пра́в’іл′но зроби́т′, шоб пото́м ни жал′і́т′.

со́нух –а, ч. Рослина соняшник. Шко́л′ник’іў уже́ посла́ли поло́т′ на по́л′і со́нух.

со́няшниці [со́н′ашниц′і] –ниць, мн., заст., мед. Гостре шлункове захворювання. Вона́ бол′і́ла со́н′ашниц′ойу, того́ ўрач’і́ ни розр’іша́ли йій йі́сти го́стре, шоб ни ви́зват′ бол′ у жилу́дк’і.

сопе́ль [сопе́л′] –пля, ч., перен. Тс, що СОпля́к–1. З′імо́й на кри́ш’і ск’і́ки со́пел′ виси́т′.

сопля́к [сопл′а́к] –а, ч. 1. Бурулька. З кри́ш’і ўпаў сопл′а́к пр′а́мо мин′і́ п’ід но́ги; 2. Знев. Малий, недорослий хлопець. Шче сопл′а́к, а ўже до ста́рших би́тис′ л′і́зе; 3. Фізично слабка людина. У ко́го в’ін таки́й сопл′а́к ўда́ўс′а, на́че і ба́т′ко, і д′а́д′ко си́л′н′і.

соплякува́тий [сопл′акува́тий] –а, –е. Сопливий. Це мале́ шче з де́цтва було́ сопл′акува́те, в’і́чно р′у́мсало, виришча́ло.

со́рга –и, ж., бот. Сорго. Ми ча́сто дайе́м мали́м ципл′а́там со́ргу.

сорня́к [сорн′а́к] –у /–а, ч. Бур’ян. Сорн′ак’і́ў ни с′і́йут′ – вони́ сам’і́ ро́д′ац′:а.

сороконо́жка –и, ж. Мокриця. Хло́пиц′ п’ідн′а́ў ка́м’ін′, а п’ід ним бага́то сорокон'і́жок.

сорокопу́дка –и, ж., орн. Тс, що сорокопуд. Сорокопу́дка хоч мали́х кома́шок тро́хи ви́нишчит′.

сорокопу́дочка –и, ж., орн. Пестл. до сорокопу́дка. Ти гл′а, ск’і́ки у нас сорокопу́дочок розвило́с′.

сорокопу́дячий [сорокопу́д′ачий] –а, –е. Належний сорокопудові. Ос′ уже́ ско́ро сорокопу́дочки привиду́т′ пото́мство і бу́де ц′і́лий сорокопу́д′ачий ви́водок ходи́т′.

сорочане́ –ого. суб.. Тканина, з якої можна шити сорочки. Ма́ти купи́ла сорочано́го, шоб поши́ти до́чк’і но́ву соро́чку.

сорочани́й –а, –е. Такий, що стосується сорочки. Сорочана́ мате́р′ійа оста́лас′ шче і ме́ншому на п’іл′о́нку.

сосни́на –и, збір. Сосняк, сосновий лісок. У ко́го се́рце – у сосни́н′і ва́жко ди́хати.

сострі́ть [состр′і́т′] –ну, –неш, док. Зустріти. Мин′і́ шче на́да малу́ состр′і́т′ з аўто́буса, бо ў не́йі важк’і́ сумки́.

сострі́ться [состр′і́ц′:а] –нуся, –нешся, док. Зустрітися. Йа хо́чу состр′і́ц′:а з подру́гойу, бо даўно́ ни ба́чила.

СОСУ́ЛЬКА [сосу́л′ка] –и, ж. Тс, що СОПЛЯ́К. Сосу́л′ка он – вода заме́рзла, йак ст′іка́ла.

со́ся [со́с′а] –і, ж., дит. Соска. Воз′ми со́с′у ў рото́к.

со́та –и, ж., бджіл. Комірка. У со́тах бжо́ли, д′ітва́ виво́диц′:а.

со́тка –и, ж. Залізний цвях довжиною 10 см. Гво́зд′і со́тка найходов’і́ш’і – і ни мал′і́, і ни вили́к’і.

со́ях [со́йах] –а /–у, ч. Тс., що со́яшник–1, 2. 1. Стебло́ у со́йаху тоўшчини́ ў ру́ку; 2. Од со́йаху ўже й гу́би бол′а́т′.

со́яшник [со́йашник] –а /–у, ч. 1. Соняшник (рослина). Со́йашник па́дал′ішн′ій он ви́р′іс на гнойови́шч’і; 2. Насіння соняшника. Со́йашнику понаб’іра́йим карма́ни – і лу́скайимо.

со́яшничок [со́йашничок] –чка, ч., бот. Зменш. до со́яшник–1. Уже́ і со́йашничок поча́ў схо́дит′, ско́ро поло́т′ бу́дим.

сояшо́к [сойашо́к] –шка, ч., бот. Зменш. до со́ях. Сойашо́к уже́ ви́биў гр′інки́, почорн′і́ў, ско́ро бу́дут′ коси́т′.

спантьо́рений [спант′о́риний] і іспантьо́рений [іспант′о́риний] –а, –е, ірон. Дієпр. до спантьо́рить і іспантьо́рить. Спант′о́риний об’і́д ўже остива́, а н′іхто́ й ни бере́ц′:а.

спантьо́рить [спант′о́рит′] і іспантьо́рить [іспант′о́рит′] –рю, –риш, док., ірон. Зварити, приготувати (про страву). Йа зра́зу спант′о́рила боршч, натуши́ла карто́х, напикла́ млинц′і́ў, а тод′і́ ўже чолов’і́ка позва́ла об’і́дати.

спантьо́риться [спант′о́риц′:а] і іспантьо́риться [іспант′о́риц′:а] –юся, –єшся, ірон. Зваритися (про страву). Коли́ ўже та карто́ха спант′о́риц′:а, ўже об’і́дат′ на́да, а вона́ йак жил′і́зна.

спасі́ба [спас′і́ба], виг. Спасибі, дякую. Спас′і́ба вам, шо помогли́ мин′і́ донисти́ су́мку.

спа́тки, незм., дит. Спати. Спа́тки пора́ даўно́.

спату́ні [спату́н′і], незм., дит. Тс, що спа́тки. Л′ага́й спату́н′і до утра́.

спату́сі [спату́с′і], незм., дит. Тс, що спа́тки. На́да спату́с′і л′ага́т′, а то те́мно ўже.

СПИ́ТАНИЙ¹ – а, –е. 1. Випрбуваний, перевірений. Кр'учки́ спи́тан'і – н'ійа́ка ри́ба не роз'і́гне; 2. Досвідчений, бувалий у бувальцях. Чолов’і́к спи́таний, пройшо́ў і Крим, і Рим.

СПИ́ТАНИЙ² –а, –е. Прикм. до СПИ́ТУВАТЬ. Ми – л'у́ди спи́тан'і по-ўс'а́кому.

СПИТА́ННЯ [спита́н':а] – я, с. 1. Випробування, випробовування. Спита́н':а л'і́н'ійа пройшла́ мо́жна ўкл'уча́т'. 2. Пригоди, поневіряння, знегоди. Ус'і́ спита́н':а ў жи́зн'і пройшоў, а живи́й оста́ўс'а.

СПИ́ТАНО, присуд. 1. Випрбувано, перевірено. Водопрово́д спи́тано, оста́лос' т'і́ки запусти́т'; 2. Набуто досвіду, практики. Усе́ ним спи́тано, усе́ узна́ў, скр'і́з' побува́ў.

СПИ́ТУВАТЬ¹ [спи́туват'] –ю, –єш. Випробовувати, перевіряти. Спи́туйу, чи ка́мора во́здух не пропуска́.

СПИ́ТУВАТЬ² [спи́туват'] –ю, –єш. Зазнавати. У нужду́ спи́тували, і го́ре.

СПИ́ТУВАТЬСЯ [спи́тувац':а] –юся, –єшся, зрід. Намагатися, пробувати. Спи́тувалас'а – спи́тувалас'а к’іло́к ви́т'агти – ни получа́йіц':а.

спичаки́ –ів, мн. Залишки (на корені) зрізаних стебел соняшників або кукурудзи. Кукуру́зу ўже даўно́ скоси́ли, оста́лис′ одн′і́ спичаки́.

спідня́к [сп’ідн′а́к] –а, ч. Спідка хлібини. Йа б’і́л′ше ўс′о́го л′убл′у́ ў хл′і́бов’і зажа́рений сп’ідн′а́к.

спіду́шка [сп’іду́шка] –и, ж. Нижня скоринка хліба. Сп’іду́шка ў хл′і́бов’і чут′ пригор′і́ла.

спікулі́рувать [сп’ікул′і́руват′] –ю, –єш. Спекулювати. Вона́ наўчи́лас′ сп’ікул′і́руват′ шче молодо́йу, ўсе л′уби́ла перепро́дуват′ доро́шче.

спікуля́нський [сп’ікул′а́нс′кий] –а, –е. Прикм. до спікуля́нт. Ў жи́зн′і на́да мат′ сп’ікул′а́нс′кий тала́нт, шоб ле́гше жило́с′.

спікуля́нт [сп’ікул′а́нт] –а, ч. Спекулянт. На база́р′і пойави́ўс′а но́вий сп’ікул′а́нт, шо перепро́дуваў тво́рог.

спікуля́нтка [сп’ікул′а́нтка] –и і спікуля́нша [сп’ікул′а́нша]–і. Жін. до спікуля́нт. Бага́то продаўц′і́ў здава́ло сп’ікул′а́нш’і сир о́птом.