Матеріали до словника 2

попідріза́ться [поп’ідр′іза́ц′:а] –юся, –єшся, док. Потріскатися внаслідок пересихання або надмірного спітніння на згинах зісподу (про пальці на ногах). У ме́не ўс′і па́л′ц′і на нога́х поп’ідр′іза́лис′ п’і́сл′а то́го, йак ц′і́лий ден′ походи́ў у ки́рзових чо́ботах.

попі́дручки [поп’і́дручки], прис. Під самі пахви. В’із′м’і́т′ мене́ поп’і́дручки і п’ідн′ім’і́т′ з земл′і́, а то шос′ но́ги бол′а́т′ – сама́ не ўста́ну.

попідсоки́рюваться [поп’ідсоки́р′увац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Познаходити підхід до когось, понабиватися в друзі й т. ін. Вона́ так і хо́че до ме́не поп’ідсоки́р′увац′:а, та йа-то зна́йу, шо це т′і́ки ра́ди ви́годи. А таки́х дру́з′іў йа не хо́чу.

попілни́ця [поп’ілни́ц′а] –і, ж. 1. Послід гусениці на капусті. Ц′а капу́ста ўс′а ў д′ірка́х. Це ўсе поп’ілни́ц′у гусе́ниц′а зроби́ла; 2. Трав’яна воша. Йа б’і́л′ше ўс′о́го не л′убл′у́ цих поп’ілни́ц, шо ўсе на огоро́д′і по́рт′ат′.

попільну́ха [поп’іл′ну́ха] –и, ж. Тс, що попілни́ця–2. На мойе́му огоро́д′і бага́то поп’іл′ну́х. Шос′ з ни́ми тре́ба роби́т′, шоб да́л′і не розво́дилис′, а то ўсе по́рт′ат′.

попільну́шка [поп’іл′ну́шка] –и, ж. Зменш. до попільну́ха. Ст′і́ки цих поп’іл′ну́шок порозво́дилос′, не зна́йу пр′а́мо, йак йіх ви́вести з огоро́ду. Х’іба́ шо до сус′і́д′іў перемани́т′.

попіро́сник [поп’іро́сник] –а. ч., зрід. Мундштук. Цей пап’іро́сник м’ін′і́ дороги́й, бо йо́го ви́точиў шче м’ій пра́д′ід.

попліши́ть [попл′іши́т′] –шу, –шиш, док., перен., фам. Потратити (гроші, якісь матеріальні цінності). Ц′ій т′і́ки попл′іши́т′ – про те, шоб зеконо́мит′ йа́кос′, вона́ не ду́ма.

попо́льзуваться [попо́л′зувац′:а] –юся, –єшся, док. Скористатися. Вона́ так ло́ўко попо́л′зувалас′ свойі́м поло́жен′:ам, шо йому́ пришло́с′ на йій жини́тис′.

ПОПО́НА –и, ж. Валове рядно на лавку. Попо́нойу ла́ву засте́лиш, йак коўро́м.

попо́ртить [попо́ртит′] –тю, –тиш, док. Попсувати. Л′у́бе вона́ попо́ртит′ оде́жу, йак зашива́ йійі́. П’і́сл′а ц′о́го – хоч викида́й.

попо́ртиться [попо́ртиц′:а] –тюся, –тишся, док. Попсуватися. П’і́сл′а ча́стойі сти́рки оде́жа – попо́ртиц′:а.

попо́рчений [попо́рчений] –а, –е. Дієпр. до попо́ртить. Неда́ўно купи́ла на ри́нку попо́рчен′і йа́блука. Сама́ не подиви́лас′, а тепе́р ба́чу, шо поби́т′і.

попрахто́рить [попрахто́рит′] –ю, –иш, док. Понести, повезти. За́раз попрахто́р′у сус′і́дк’і шмато́к пирога́, вона́ даўно́ хот′і́ла попро́буват′.

поприжи́влюваний [поприжи́ўл′уваний] –а, –е. Дієпр. до поприжи́влювать. Цей сарафа́н т′і́ки поприжи́ўл′уваний. Строчи́т′ бу́де дочка́.

поприжи́влювать [поприжи́ўл′уват′] –ю, –єш, док. Тс, що понаживля́ть–1. Йа хо́чу поприжи́ўл′уват′ ц′і занав’і́ски, шоб строчи́т′ на маши́нк’і було́ ле́гше.

поприживля́ть [поприжиўл′а́т′] –ю, –єш, док. Тс, що поприжи́влювать. Не тре́ба м’ін′і́ його́ поприжиўл′а́т′, ти зра́зу строчи́ на маши́нк’і.

попристро́юваний [попристро́йуваний] –а, –е. Дієпр. до попристро́ювать. Тут дома́ ў нас усе́ попристро́йуван′і. Ус′і́ хо́чут′ розши́рит′ свойе́ житло́.

попристро́ювать [попристро́йуват′] –ю, –єш, док. Поприбудовувати. Тре́ба й нам попристро́йуват′ ус′а́ких постро́йик, а то ўс′і стро́йат′, а ми – н′і.

попрі́чка [попр′і́чка] –и, ж., зрід. Докір. Че́риз ту попр′і́чку, шо йазика́та, вона́ й рос:е́рдилас′.

попу́дить¹ [попу́дит′] –дю, –диш, док. Кинути. Йакшо́ йа попу́д′у тоб’і́ мн'ач, ти його́ п’ійма́йеш?

попу́дить² [попу́дит′] –дю, –диш, док. Злякати. Шоб іко́та пройшла́, тре́ба його́ хараше́н′ко попу́дит′.

поразі́т [пораз′і́т] –а, ч., лайл. Паразит. Сам винува́тий, а шче огриза́йец′:а. От пораз′і́т!

поразі́тка [пораз′і́тка] –и, лайл. Жін. до поразі́т. Ц′а пораз′і́тка (кішка) ви́пила ўсе молоко́. Хоби́ тро́хи оста́вила.

поразі́тський [пораз′і́ц′кий] –а, –е, лайл. Прикм. до поразі́т. Д′ім йаки́йс′ пораз′і́ц′кий – шо мат′, шо дочка́ – так’і́ нехоро́ш’і.

по-ра́зному, присл. По-різному. Вони́ зо́ўс′ім по-ра́зному бала́кайут'.

◊пора́ на ла́вку [ла́ўку]. Близька смерть. Чого́ там уже́ того́ здоро́вйа ждат′ – пора́ на ла́ўку.

пори́кожа –і, ж. Грибкова хвороба шкіри на ногах або на руках. У ме́не на рука́х пори́кожа, н′ічи́м не мо́жу ви́вести.

ПОРИ́ШКУ́РА –и, ж. Карбункул, фурункул. Поришку́ра – то страшне́, осо́бин:о йак засту́диш.

порі́ддя [пор′і́д′:а] –я, с. Пологи. У не́йі ско́ро начне́ц′:а пор′і́д′:а. Інтере́сно, хто ро́диц′:а – хло́пчик чи д′і́ўчинка?

ПОРІ́ДОК [пор′і́док] –дку, ч. Рід, поріддя. Йаби́ вес′ пор′і́док уз′а́т′ та з′ібра́т′, то й дво́ру ма́ло б:уло́.

порі́зать [пор′і́зат′] –жу, –жеш, док. Помежувати. Пора́ на́ново пор′і́зат′ огоро́ди.

по́рімну [по́р′імну], прис. Порівно. М’іж свойі́ми д′і́т′ми ўсе д′іл′у́ по́р′імну, шоб н′іко́му не було́ оби́дно.

порі́мнювать [пор′і́мн′уват′] –ю, –єш. Порівнювати. Не тре́ба мене́ з йе́йу пор′і́мн′уват′, йа не така́ злопа́мйатна, йак вона́.

порімня́ться [пор′імн′а́ц′:а] –юся, –єшся, док. Порівнятися. М’ій чолов’і́к хо́че пор′імн′а́ц′:а з на́шими сус′і́дами, а йа кажу́, шо нам до них шче дале́ко.

породі́льниця [пород′і́л′ниц′а] –і, ж. Породілля. Пород′і́л′ниц′і тре́ба йі́сти бага́то, шоб дитинча́ здоро́ве роди́лос′.

поро́дливий –а, –е. Породистий. Буў у нас пе́сик хоро́ший, поро́дливий, оўча́рка, по-мо́йому.

по́рожньом [по́рожн′ом], прис. Порожняком. Йа́кос′ везла́ ж’і́нка мойа́ гости́нц′і до ма́ми, а по доро́г’і су́мку ў йе́йі пр′а́мо з рук ви́хватили. Ото́ пойі́хала по́рожн′ом

порозбе́хкуваний –а, –е, фам. Дієпр. до порозбе́хкувать. Полови́на посу́ди порозбе́хкувана, одн′і́ оско́лки оста́лис′.

порозбе́хкувать [порозбе́хкуват′] –ю, –єш, док., фам. Порозбивати. Таки́й краси́вий серв’і́з буў, та ону́ки гра́лис′ і ўсе порозбе́хкували.

порозбе́хкуваться [порозбе́хкувац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Порозбиватися. Пол′і́зла на черда́к та случа́йно по́лку з горшка́ми зачепи́ла – ото́ ўс′і й порозбе́хкувалис′.

порозбо́рсуваний –а, –е. Дієпр. до порозбо́рсувать. Одн′і́ нитки́ були́ ўже порозбо́рсуван′і, дру́г’і ж – хоч викида́й.

порозбо́рсувать [порозбо́рсуват′] –ю, –єш, док. Порозплутувати. Розбира́ла неда́ўно стар′і́ коро́бки з нитка́ми, та ск′і́л′ки йіх бага́то! Ону́ку позва́ла помогти́ порозбо́рсуват′.

порозбо́рсуваться [порозбо́рсувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозплутуватися. Ми йіх і так, і так, а нитки́ ц′і сто л′іт лежа́ли, н′ійа́к не хо́чут′ порозбо́рсувац′:а.

порозгружа́ть [порозгружа́т′] –юся, –єшся, док. –ю, –єш, док. Порозвантажувати. Верну́лас′ з ри́нку, сумки́ порозгружа́ла, тут і дочка́ з чолов’і́ком у го́ст′і прийі́хали.

пороздзя́плюваний [пороздˆз′а́пл′уваний] –а, –е, згруб. Дієпр. до пороздзя́плювать. Чого́ ўс′і в’і́кна пороздˆз′а́пл′уван′і? Сквозн′а́к же скр′і́з′.

пороздзя́плювать [пороздˆз′а́пл′уват′] –ю, –єш, док., згруб. Порозкривати, широко порозчиняти. Ж’і́нка об’і́д вари́ла, та, ви́дно, не ўсл′іди́ла, і п’ідгор′і́ло усе́. Пришло́с′ ус′і́ в’і́кна й две́р′і пороздˆз′а́пл′уват′, шоб ви́в’ітрилос′.

пороздзя́плюваться [пороздˆз′а́пл′увац′:а] –юся, –єшся, док. Порозкриватися, широко порозчинятися. Таки́й в’і́тер страшни́й п’ідн′а́ўс′а, шо аж в’і́кна пороздˆз′а́пл′увалис′.

пороздівля́ть [порозд′іўл′а́т′] –ю, –єш, док. Пороззявляти. Ви чого́ роти́ порозд′іўл′а́ли?

пороздявля́ть [порозд′аўл′а́т′] –ю, –єш, док. Тс, що пороздівля́ть. Робо́ти ст′і́л′ки, а вони́ стойа́т′, роти́ порозд′аўл′а́ли!

порозку́шкуваний [порозку́шкуваний] –а, –е. Дієпр. до порозку́шкувать. Захо́жу ў ха́ту, а дити́на порозку́шкувана. Йа шви́дч’:е од′ага́т′.

порозку́шкувать [порозку́шкуват′] –ю, –єш, док. Порозкутувати, познімати теплий одяг. З'і́му не ду́же л′убл′у́ – і хо́лодно, та й о́д′аги бага́то, а шче по́ки дити́ну порозку́шкуйеш.

порозку́шкуваться [порозку́шкувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозкутуватися, познімати теплий одяг. Коли́ ўже те́пло бу́де? Так хо́чец′:а шви́ч’:е порозку́шкувац′:а!

порозлу́пуваний –а, –е. Дієпр. до порозлу́пувать. Диўл′у́с′ – а абрико́си ўс′і ўже порозлу́пуван′і. Н′і одно́йі ц′і́лойі нема́!

порозлу́пувать [порозлу́пуват′] –ю, –єш, док. Порозламувати (про стиглі плоди). Шоб варе́н′:а з абрико́с′іў зроби́т′ – ну́жно йіх сперва́ порозлу́пуват′ та к’істочки́ повийма́т′.

порозлу́пуваться [порозлу́пувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозламуватися (про стиглі плоди). Абрико́си так’і́ сп’і́л′і, шо аж порозлу́пувалис′.

порозльо́пуваний [порозл′о́пуваний] –а, –е. Дієпр. до порозльо́пувать. Вода́ порозл′о́пувана, а н′іхто́ ви́терти не мо́же.

порозльо́пувать [порозл′о́пуват′] –ю, –єш, док. Порозбризкувати, порозхлюпувати. Йду тихе́н′ко, шоб во́ду не порозл′о́пуват′.

порозну́здуваний –а, –е. Дієпр. до порозну́здувать. Коби́ла шче не порозну́здувана? От Васи́л′! Йа ж його́ проси́ла!

порозну́здувать [порозну́здуват′] –ю, –єш, док. Порозгнуздувати. Тре́ба п’іти́ кон′а́ порозну́здуват′, хай од:охне́.

порозну́здуваться [порозну́здувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозгнуздуватися. Ко́н′і ж не мо́жут′ са́м’і порозну́здувац′:а, п’іди́ та порозну́здуй йіх.

порозові́лий [порозов’і́лий] –а, –е. Дієпр. до порозові́ть. Йа ону́ку ўс′ігда́ кажу́ – порозов’і́лу клубн′і́ку не рви, жди, по́ки посп’і́йе.

порозові́ть [порозов’і́т′] –ю, –єш, док. Порожевіти. Прихо́де ўну́к до ме́не, а на ву́лиц′і хо́лодно, моро́з – аж шчо́чки порозов’і́ли.

порозпатро́шуваний [пороспатро́шуваний] –а, –е, фам. Дієпр. до порозпатро́шувать. Диўл′у́с′ – о́д′аг уве́с′ пороспатро́шуваний – це ж’і́нка на мо́тлох розбира́ла, та й порва́ла на ганч’і́рйа.

порозпатро́шувать [пороспатро́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Порозривати. Неда́ўно доста́ла скри́н′у с:тари́м о́д′агом та пороспатро́шувала його́ на ганч’і́рйа, шоб не вал′а́ўс′а.

порозпатро́шуваться [пороспатро́шувац′:а] –юся, –єшся. Порозриватися. Йа йіх в’ір′о́ўкой привйаза́ла, но вони́ пороспатро́шували́с′.

порозпатрьо́шувать [пороспатр′о́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що порозпатро́шувать. Це ж тре́ба так пла́т′:а пороспатр′о́шуват′!

порозпатрьо́шуваться [пороспатр′о́шувац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що порозпатро́шуваться. Приши́й лу́ч’:е, а то ўсе пороспатр′о́шуйец′:а.

порозпене́хуваний [пороспене́хуваний] –а, –е, згруб. Дієпр. до порозпене́хувать. Верта́йус′ з база́р́у, а су́мка пороспене́хувана і кошел′ка́ нема́.

порозпене́хувать [пороспене́хуват′] –ю, –єш, док., згруб. Порозрізати. Йа мн′а́со пороспене́хувала, шоб на н′е́скоко дн′і́ў хвати́ло – не зра́зу ж усе́ зйі́сти.

порозпу́гуваний [пороспу́гуваний] –а, –е. Дієпр. до порозпу́гувать. З′іма́ ішче́ не ко́нчилас′, а в’ін уже́ пороспу́гуваний хо́де. Так і захвора́т′ недо́ўго.

порозпу́гувать [пороспу́гувац′:а] –юся, –єшся, док. Познімати з себе теплий одяг. Коли́ ўже пороспу́гувац′:а мо́жна бу́де?Так надойі́ли оц′і́ моро́зи!

порозпу́жуваний [пороспу́жуваний] –а, –е. Дієпр. до порозпу́жувать. Чого́ сиди́ш, йак пороспу́жувана воро́на!

порозпу́жувать [пороспу́жуват′] –ю, –єш, док. Порозполохувати, розлякати, розігнати. Твойі́м нар′а́дом л′уде́й пороспу́жуват′ мо́жна!

порозсоба́чуваний [порос:оба́чуваний] –а, –е. Дієпр. до порозсоба́чувать. Не драту́йте мене́, йа й так порос:оба́чувана, йак не зна́йу хто.

порозсоба́чувать [порос:оба́чуват′] –ю, –єш, док. Довести до морального занепаду, до втрати совісті, до озвіріння. Вона́ сама́ його́ так порос:оба́чувала – і ку́ре, йак парово́з, і з бути́лкой не ростайе́ц′:а.

порозсоба́чуваться [порос:оба́чувац′:а] –юся, –єшся, док. Морально позанепадати, повтрачати совість, озвіріти. В’ін зо́ўс′ім порос:оба́чуваўс′а – н′іко́ли не ба́чила його́ наск’і́л′ки пйа́ним.

порозтокма́чуваний [поростокма́чуваний] –а, –е. Дієпр. до порозтокма́чувать. Йа попроси́ла ону́ку поростокма́чуват′ маргари́н, а в’ін до́с′і непоростокма́чуваний лежи́т′!

порозтокма́чувать [поростокма́чуват′] –ю, –єш, док. Порозтовкувати. Ну́жно сперва́ творо́г поростокма́чуват′ ви́лкой.

порозтокма́чуваться [поростокма́чувац′:а] –юся, –єшся. Порозтовкуватися. Ма́сло шче зо́ўс′ім заморо́жене, н′ійа́к поростокма́чувац′:а не хо́че.

порозтопі́рчуваний [поростоп’і́рчуваний] –а, –е. Дієпр. до порозтопі́рчувать. Йак не подиўл′у́с′ – у йо́го ўс′ігда́ па́л′ц′і поростоп’і́рчуван′і.

порозтопі́рчувать [поростоп’і́рчуват′] –ю, –єш, док. Повідкопилювати, повідстовбурчувати, повипинати, порозставляти в різні боки. О́с′ін′:у ли́ст′а з дере́ў опада́йе, і ка́жец′:а, шо дере́ва г’ілки́ поростоп’і́рчували.

порозтопі́рчуваться [поростоп’і́рчувац′:а] –юся, –єшся, док. Повідкопилюватися, повідстовбурчуватися, повипинатися, порозставляти в різні боки. Верта́йус′, бува́, п’ізне́н′ко, а ж’і́нка ўже зл′у́шча-презлу́шча, п’іджида́йе, л′і́кт′і йак поростоп’і́рчуйуц′:а – стра́шно й п’ідхо́дит′.

порозтрибу́шуваний [порострибу́шуваний] –а, –е. Дієпр. до порозтрибу́шувать. Чого́ це п’і́рйа с поду́шки порострибу́шуване? Хто розпатр′о́ши?

порозтрибу́шувать [порострибу́шуват′] –ю, –єш, док. Порозсипати, порозкидати щось дрібне, порозтрушувати. Хто це тут ст′і́л′ки муки́ порострибу́шуваў?

порозтрибу́шуваться [порострибу́шувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозсипатися, порозтрушуватися. У м’ішку́ оказа́лас′ д′і́рка, так шо полови́на про́са з йо́го порострибу́шувалас′.

порозхе́куваний [поросхе́куваний] –а, –е, фам. Дієпр. до порозхе́кувать. Та ви́кин′ ти цей гле́чик, усе р′і́ўно поросхе́куваний.

порозхе́кувать [поросхе́куват′] –ю, –єш, док., фам. Порозбивати, порозколювати. Подари́ли коли́с′ даўно́ м’ін′і́ набо́р го́ршчик’іў дл′а кв’і́т′іў – га́рний-га́рний. Йа так берегла́ його́, та ону́ки ўсе поросхе́кували.

порозхе́куваться [поросхе́кувац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Порозбиватися. Не л′убл′у́ наш соўрем’е́н:ий по́суд – раз-два, і поросхе́куйец′:а. Таки́й непро́чний, не те, шо ран′і́ше роби́ли.

порозходо́куваний [поросходо́куваний] –а, –е, фам. Дієпр. до порозходо́кувать. Чого́ зноў йа́йца поросходо́куван′і?Н′іко́ли йіх ц′і́лими донести́ не мо́жеш!

порозходо́кувать [поросходо́куват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що порозхе́кувать. Бока́ли тре́ба поросходо́куват′ на вес′і́л′:і, шоб шчас′т′а молоди́м було́!

порозходо́куваться [поросходо́кувац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Тс, що порозхе́куваться. Йакшо́ ки́нут′ по́суд на пол, в’ін поросходо́куйец′:а.

порозча́вчуваний [поросча́ўчуваний] –а, –е. Дієпр. до порозча́вчувать. А чого́ помидо́ри поросча́ўчуван′і? – Так оце́ с′ік бу́ду гото́вит′.

порозча́вчувать [поросча́ўчуват′] –ю, –єш, док. Порозчавлювати. Ону́ка со́ку тома́тного попроси́ла. Ну́жно помидо́ри п’іти́ поросча́ўчуват′.

порозча́вчуваться [поросча́ўчувац′:а] –юся, –єшся, док. Порозчавлюватися. Йакшо́ помидо́ри ду́же сп’і́л′і, йіх і росча́ўчуват′ не ну́жно – по́ки донесе́ш, сам’і́ ўже поросча́ўчуйуц′:а.

порозчикме́нюваний [поросчикме́н′уваний] –а, –е, згруб. Дієпр. до порозчикме́нювать. Бер′і́т′ кавуна́ шмат. Бер′і́т′, в’ін уже́ поросчикме́н′уваний.

порозчикме́нювать [поросчикме́н′уват′] –ю, –єш, док., згруб. Порозрізати. Чолов’і́к постойа́н:о мене́ ла́йе, моў коўбасу́ йак поросчикме́н′уйеш, так йійі́ ў рот не ўпихне́ш.

поро́ть [порот′] –ю, –єш. Швидко рости (про бур’ян, злаки і т. ін.). Бурйа́н усе́ по́ре і по́ре – н′ічи́м його́ не ви́ведеш!

порохня́вка [порохн′а́ўка] –и, ж., бот. Гриб – порхавка. У на́ш’ім л′і́с′і ду́же бага́то порохн′а́вок росте́.

порохови́к –а, ч., бот. Тс, що порохня́вка. Шо, оп’а́т′ одни́х пороховик’і́ў прин′і́с?

портве́ль [портве́л′] –я, ч. Портфель. Ону́ку ско́ро ў шко́лу в’ід:ава́т′, це ж портве́л′ ну́жен, шоб туди́ ўс′і зо́шити, ол′іўц′і́ склада́т′.

портве́льчик [портве́л′чик] –а, ч. Зменш. до портве́ль. Вибира́ли ми з ону́ком портве́л′чик йому́ дл′а шко́ли.

ПО́РТИТИ КРОВ [кроў] . Дратувати, нервово виснажувати. Кров'і́ ск'і́ки по́ртила, що ни зна́йу, йак і жива́ шче.

ПО́РТИТИ –тю,-иш. 1. Робити непридатним. Спо́ртиў маши́ну; 2. Витрачати марно, даремно. Спо́ртила ск'і́ки гро́ш'іў; 3. Завдавати шкоди здоров’ю. Д'і́ти не́рви по́ртили; 4. Прищеплювати погані звички. Спо́ртиў ус'і́х д'іте́й у двор'і́; 5. Позбавляти цноти, розбещувати дівчат. Ск’і́ки д'іўча́т перепо́ртиў – і сам ни зна.

по́ртиться [по́ртиц′:а] –тюся, –тишся. Псуватися. Моло́чн′і проду́кти держа́т′ до́ўго не мо́жна – вона́ по́рт′ац′:а шви́дко.

портна́ –ої, ж., суб. Швачка. Ону́ка у ме́не портно́й бут′ хо́че – усе́ шос′ пришива́йе, розр'іза́йе, м’ін′і́ пла́т′:а одно́ перероби́ла.

портни́й –ого, ч., суб. Кравець. А от ону́чок у портн′і́ не п’і́де – цому́ б т′і́л′ки в’ідрива́т′, а шоб приши́т наза́д – ото́ н′і.

портня́жить [портн′а́жит′] –у, –иш. Кравцювати. В Оле́нки портн′а́жит′ до́бре получа́йец′:а – ск’і́ки йу́пок соб’і́ поши́ла!

по́ртяний [по́рт′аний] –а, –е, зрід. Тс, що по́рчений. Йа́блука по́рт′ан′і од:айимо́ сви́н′ім.

по-ру́ські [по-ру́с′к’і], прис. По-російському. За́т′ м’ій моска́л′, по-на́шому бала́кат′ не ўм’і́йе – т′і́ки по-ру́с′к’і.

пору́ха –и, ж. Жіноча хвороба, болі в животі. До́чка ўчо́ра пору́хой му́чилас′ – си́л′но живо́т бол′і́ў.

ПО́РЧА –і,ж. Зіпсуття, псування. Сарана́ бага́то по́рч’і зробила; 2. Наслання (хвороба). Хтос' по́рчу насла́ў – тепе́р со́хне і вйа́не.

по́рчений [по́рчений] –а, –е. Дієпр. до по́ртить–1. П’іўк’іло́ мо́ркви повикида́т′ пришло́с′, бо миша́ми по́рчена була́.

по́рчено, присуд. Псовано, ламано. Шо по́рчино – те на сва́лку, а шо пригоди́ц′:а – у сара́й.

поря́душний [пор′а́душний] –а, –е. 1. Порядний, чесний. Вопше́ з′ат′ у ме́не пор′а́душний – і помага́йе ўс′ігда́, і л′убйа́зний з′і мной; 2. Значний розміром, числом, силою вияву. Ўрожа́й ц′ого́ го́ду пор′а́душний – ст′і́л′ки йа́г’ід з′ібра́ли.

поря́душно [пор′а́душно]. Прис. до поря́душний–1, 2. 1. Стр′і́тиўс′а м’ін′і́ сус′і́д на ву́лиц′і та й зра́зу ла́йац′:а. Не мо́же себе́ пор′а́душно вести́! 2. Йа́блук учо́ра пор′а́душно продали́, раз у пйат′ б’і́л′ше, чим ус′ігда́.

посажи́р –а, ч. Пасажир. Коли́ йі́деш в електри́ц′:і, ус′і́ посажи́ри знако́м’і.

посажи́рка –и. Жін. до посажи́р. Йі́хала в аўто́бус′і йа́кос′, так там одна́ посажи́рка таке́ ўтну́ла!

посажи́рський [посажи́рс′кий] –а, –е. Прикм. до посажи́р. Це ж не посажи́рс′кий по́йізд, л′уде́й у н′о́му не во́з′ат′.

по-салда́тські [по-салда́ц′к’і], прис. По-солдатському. У нас по-салда́ц′к’і – усе́ о́пшче.

ПО-СВО́ЙСЬКІ [по-свойс′к’і], прис. По-свійському. У нас іс:сус′і́дами харо́ш′і отноше́н′ійа –і ми, і вони́ до нас по-сво́йс′к’і.

ПОСИ́ПАНИЙ –а, –е, риб. Дієпр. до ПОСИ́ПАТЬ. Чого́ в:ас с′ітки́ й до́с′і не поси́пан′і? Так ус′у́ ри́бу пропу́стите.

ПОСИ́ПАТЬ [поси́пат′] –плю, –пеш, док., риб. Порозставляти, опустити в воду (про сітки). Ми с′ітки́ ўже посипали, ждемо́, по́ки ри́бка п’ійма́йец′:а.

ПОСІМЕ́ЙСТВЕНО [пос′іме́йствено], прис., зрід. 1. Сім’ями. Ми с:ус′і́дами на́шими дру́жим пос′іме́йствено, ча́сто оди́н до́:дного ў го́ст′і хо́дим ўсей с′імйо́й; 2. По-родинному, як у родині. Йа б хот′і́ла, шоб ми поси́д′іли пос′іме́йствено, йак ус′ігда́ було́.

ПОСІМЕ́ЙСТВО –а, с. Сім’я, родина. У нас пос′іме́йство вели́ке – дв’і дочки́, чолов’іки́ йі́хн′і, син із дружи́ной, пйа́теро ону́к’іў.

ПОСКИРДО́ВАНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПОСКИ́РДУВАТЬ. У нас с′і́но ўже поскирдо́ване – син із′:а́тем помогли́, посклада́ли.

ПОСКИРДУВА́ТЬ [поскирдува́т′] –ю, –єш, док. Поскладати в скирти. Помож’і́т′ м’ін′і́ с′і́но поскирдува́т′ – не буде ж воно́ ц′і́лу з′і́му лежа́т′.

ПОСКЛЯНІ́ТЬ [поскл′ан′і́т′] – ю, –єш, док. Зробитися, стати твердим, задубіти. У ме́не в’ід моро́зу ўже н′іс поскл′ан′і́ў.

ПО́СЛІ [помсл′і], прис. Після. Остал′не́ зробл′у́ по́сл′і.

◊ПОСЛІ́ДНЄ [посл'і́дн'е] СЛО́ВО. Остаточна, рішуча, підсумкова думка, міркування. Оце́ мойе́ посл'і́дн'е сло́во, не д:аси́ – би́тиму.

◊ПОСЛІ́ДНЄ ДІ́ЛО [посл'і́дн'е д'і́ло]. Найганебніша річ. учинок. Бреха́ти – посл'і́дн'е д'і́ло.

ПОСЛІ́ДНІЙ [посл′і́дн′ій] –я, –є. Останній. У ме́не д′і́ти харо́ш′і, помага́йут′, а он у сус′і́д′іў не те шо помага́т′, шче й хл′іб посл′і́дн′ій одберу́т′.

ПОСЛО́ВИЦЯ [посло́виц′а] – і, ж. Прислів’я. На Бога над′і́йс′а, а й сам греби́ до бе́рега, – ча́сто ону́кам ц′у посло́виц′у поўто́р′уйу.

ПОСМІ́ТТЮХ [посм’і́т′:ух] –а, ч., одн. Чубатий жайворонок, посмітюха. Посм’і́т′:ух – т′і́л′ки со́нце ўста́ло, а ўже просну́ўс′а, сп’іва́ угор'і́.

ПОСНІ́ДАНИЙ [посн′і́даний] –а, –е. Такий, що вже поснідав. Ти ўже посн′і́даний? Ну, тепе́р йа споко́йна, шо хоч не голо́дний.

ПОСО́БА –и, ж. Допомога. Вам пособи тре́ба? Ну, зробл′у́, шо змо́жу – ми приви́кли оди́н о́дному помага́т′.

ПО-СОКИ́РЯЧОМУ [по-соки́р′ачому], прис., жарт. Подібно до сокири. Вона́ по-соки́р′ачому проста́.

◊ПО-СОКИ́РЯЧОМУ ПЛА́ВАТЬ [по соки́р′ачому пла́ват′]. Зовсім не вміючи плавати, опускатися на дно (тонути). В’ін пла́ват′ т′і́л′ки по-соки́р′ачому ўм’і́йе – не ўм’і́йе зо́ўс′ім, зра́зу на дно йде.

ПОСПИТА́ТЬ [поспита́т′] –ю, –єш, док. Спитати, запитати. П’ішо́ў поспита́т′, чи брат прийі́хаў.

ПОСПІШНИ́Й [посп’ішни́й] –а, –е. 1. Нагальний, невідкладний. Йак д′і́ло посп’і́шне – усе́ одкладу́; 2. Хапливий, поквапливий. Посп’ішна́ хаз′а́йка – хвата́йіц′:а зра́зу за сто д′іл.

ПО-СПРА́ВДУШНОМУ [по-спрамўдушному], прис, зрід. По-справжньому. Коли́ в’ін зайшо́ў у д′ім, йа по-спра́ўдушному перел′ака́лас′.

ПОСТА́СКУВАТЬ [постамскуват′] –ю, –єш, фам, док. 1. Попіднімати, повиносити вгору. Даўно́ проси́ла си́на, шоб в’ін уве́с′ хлам с ха́ти поста́скуваў на черда́к; 2. Опустити, знести вниз. Поста́скуй з гори́шча соло́му – хоч топ и́тимемо.

ПОСТА́СКУВАТЬСЯ [поста́скувац′:а] – юся, –єшся, док. 1. Фам. Повилазити на щось. Бешке́тники, ви куди́ поста́скувалис′? Ну шо з ни́ми роби́т′ – тепер на даху́ б’і́гайут′; 2. Згруб. Повставати з ліжка. Д′і́ти, ви ўже поста́скувалис′? Го́д′і ўже спа́ти!

ПОСТИ́ЛКА –и, ж. Рядно, покривало для ліжка. Ти ўже л′і́жко пости́лкой застели́ў?

ПОСТИ́ЛОЧКА –и, ж. Зменш. до ПОСТИ́ЛКА. Ба́чиш – он пости́лочка. Не́йу тре́ба л′і́жко застел′а́т′.

ПОСТОРО́НКА –и, ж. Посторонок. На ба́рку посторо́нки прикр′іпи́ў?

ПОСТОЯ́ЛЬНИК [постойа́л′ник] –а, ч. Постоялець, квартирант. Йа постойа́л′ник’іў не пуска́йу – не мо́жу, йак до́ма чуж’ім живу́т′.

ПОСТОЯ́ЛЬНИЦЯ [постойа́л′ниц′а] –і. Жін. до ПОСТОЯ́ЛЬНИК. Жилам ў нас постойа́л′ниц′а дв’і нид′і́л′і – знако́м’і попроси́ли.

ПОСТОЯ́ЛЬНИЧАТЬ [постойа́л′ничат′] –ю, –єш, док. Мешкати постоєм, квартирувати. Не предстаўл′а́йу, йак це ў чуж’імй ха́т′і жит′, йа б не змогла́ постойа́л′ничат′.

ПОСТОЯ́ННИЙ [постойа́н:ий] –а, –е. Постійний. Й нас д′ід Васи́л′ – г’іст′ постойа́н:ий, ка́жен ден′ захо́де.