Матеріали до словника 2

РОЗЧИКМЕ́НЕНИЙ – а, –е, згруб. Дієпр. до РОЗЧИКМЕ́НИТЬ. І нашо́ ти хл'іб розчикме́нений бро́сиў, шоб пот'о́м засо́х?

РОЗЧИКМЕ́НИТЬ [розчикме́нит'] – ю, –єш., згруб. Док. до РОЗЧИКМЕ́НЮВАТЬ. Розчикме́ниш кабаки́ – ото́ порос'а́т'ім йі́сти бу́де.

РОЗЧИКМЕ́НЮВАТЬ [розчикме́н'уват'] – ю, –єш., згруб. Розрізати, рубати. Карто́пл'у, йак сажа́йемо, вили́ку розчикме́н'уйем, шоб б’і́л'ше було́.

РОЗЧО́́ВПУВАТЬ [розчо́ўпуват'] – ю, –єш. Доходити розуміння чогось. Ото́ й терпи́мий Мико́лка – сиди́т' над книжка́ми ден' і н'іч, шос́ розчо́ўпуйе.

РОЗЧОРТО́ВАНИЙ – а, –е, згруб. Злий, роздратований. Ну й Васи́л', шо не ска́жеш йому́, ўже розчорто́ваний.

РОЗЧОРТО́ВУВАТЬ [розчорто́вуват'] – ю, –єш, згруб. Злити, розпікати, роздратовувати. Шо ти мене́ розчорто́вуйиш, йази́́к тв’ій пога́ний.

РОЗЧОРТО́ВУВАТЬСЯ [розчорто́вувац':а] –юся, –єшся, згруб. Робитися злим, розпікатися, роздратовуватися. І чого́ ти розчорто́́́вуйис'а, не слу́хай то́го Сашка́ н'ікче́много.

РОЗЧОРТУВА́́ТЬ [розчортува́т'] –ю, –єш, Док. до РОЗЧОРТО́ВУВАТЬ. Розчорту́йиш П’іра́та, так по́́т'ім ўку́сит'.

РОЗЧУ́МУВАТЬСЯ [розчу́мувац':а] –юся, –єшся, згруб. Прочунюватися, приходити до тями. Ўсе розчу́муйис'а зо сну, диви́ – он ўже ба́т'ко прийі́хаў.

РОЗЧУ́НЮВАТЬСЯ [розчу́н'увац':а] –юся, –єшся, згруб., Тс, що РОЗЧУ́МУВАТЬСЯ. Дава́й розчу́н'увац':а, ти ба́чиў, де твойа́ коро́ва ўже.

РОЗШМА́ТАНИЙ –а, –е. Дієпр. до РОЗШМАТА́ТЬ. На́че т'і́ки сви́нку заколо́ли, а он ўже розшма́тана на стол'і́ лижи́т'.

РОЗШМАТА́ТЬ [розшмата́т'] –ю, –єш. Док. до РОЗШМА́ТУВАТЬ. Розшмата́йиш хл'іб і ў к’імна́ту принесеш.

РОЗШМА́ТУВАТЬ [розшма́туват'] –ю, –єш, згруб. Розривати, розрізати, розбирати. Розшма́туват' каба́нчика – д'і́́ло нелегке́.

РОЗШУРУ́́ПУВАТЬ [розшуру́пуват'] –ю, –єш, згруб. Тс, що РОЗЧО́ВПУВАТЬ. А Сашко́ сиди́т' і розшуру́пуйе над т'ійе́йу зада́́чой.

РОСА́ДА –и, ж. Розсада. Шос' роса́да ў нас до́хла, на́да шче п’ідкупити.

РОСА́ДКА –и, ж. 1. Пестл. до РОСА́ДА. А шо то за роса́дка ў те́бе така́ га́рна – помидо́рки чи шо? 2. Молодий ліс. Йди пр'а́мо, а за т'ійе́йу роса́дкойу – поворо́т.

РОСІ́Л [рос'і́л] – солу,ч., Тс, що РОСО́Л. Ти соб’і́ ог’ірки́ забира́й, а мин'і́ рос'і́л дава́й.

РОСО́Л –у, ч. Розсіл. Ўс'ого́ на стол'і́ було́ – і боршч, і ка́ша, й пироги́, і росо́л.

РОТО́ЧОК –чка, ч., зменш. Ротик. На рото́чок ни наки́ниш плато́чок.

РОТЯ́РА [рот′а́ра] –и, ч.,ж., збільш. Рот. Рот′а́ру йак розкри́йе – на т′ім бо́ц′і чу́ти.

РО́ХКАЛО – а, с. Свиня. Диви́, ўже д'ід ро́хкало везе́ з база́ру.

РОЩИ́ТАНИЙ [рошчи́таний] – а, –е. Дієпр. до РОЩИТА́ТЬ – 1, 2. 1. Шче не получи́ў ба́т'ко зарпла́ту, а вона́ ўже рошчи́тана до коп’і́йки. 2. А ти не бери́ ў го́лову, ну й шо, поду́майиш рошчи́таний.

РОЩИТА́ТЬ [рошчи́тат'] – ю, –єш. Док. до РОЩИ́ТУВАТЬ – 1, 2. 1. Ма́ти рошчита́йе, ск’і́ки в’іде́р карто́шки сажа́ти. 2. Рошчита́т' мо́же й га́рний нача́л'ник, – ка́же ба́т'ко.

РОЩИ́ТУВАТИ [рошчи́тувати] –ю, –єш. 1. Обчислювати, визначати фізичні параметри. Рошчита́ли дом, йак стро́йіли. 2. Звільняти з роботи з повною виплатою заробленого. Рошчита́ли його́ з робо́ти шче ўчо́ра. 3. Припускати, надіятися. На ва́шу си́лу і рошчи́туваў. 4. Розраховувати на зиск, прибуток. Рошчи́туваў поживи́ц′:а, а ни ви́йшло.

РОЩИ́ТУВАТЬ [рошчи́туват'] – ю, –єш. 1. Обчислювати, визначати розмір, кількість і т. ін. Рошчи́туват', ск’і́ки карто́хи сажа́т', на́да шче о́с'ін':у; 2. Звільняти з роботи. Ну шо, бу́демо тебе́ рошчи́туват', пога́ний ти роб’ітни́к, – пошуткува́ў д'ід Васи́л'; 3. Покладати надію, припускати, планувати. Ми ж рошчи́тували на те́бе, а ти так і не прийшо́ў на горо́д;

РОЩИ́ТУВАТЬСЯ [рошчи́тувац':а] – юся, –єшся. 1. Повністю сплачувати гроші, борги. Ти ўже ду́майиш рошчи́тувац': з Петро́м?; 2. Мститися, зводити рахунки. Ти, Васи́л', не розчорто́вуйс'а, пото́м з ним рошчи́тувац':а бу́диш; 3. Звільнятися з роботи. І ск’і́ки ти ўже бу́деш рошчи́тувац':а – і та робо́та пога́на, й там ма́ло пла́т'ат'?

РОЩО́СКА [рошчо́́ска] – и, ж. Гребінець. Ма́ма, а ти не ба́чила – рошчо́ска тут лежа́ла?

РОЩО́СОЧКА [рошчо́сочка] – и, ж. Зменш. до РОЩО́СКА. А чийа́ то рошчо́сочка, шо на стол'і́?

РОЩО́Т [рошчо́т] –у, ч. 1. Дія і результат обраховування. Па́пку з рошчо́тами однесла́ ў конто́ру; 2. Звільнення з роботи з повною виплатою заробленого. Получи́ў рошчо́т – і свобо́дний; 3. Припущення. За йі́хн′ім рошчо́том сто́рожа ни було́. 4. Надія на когось, щось. На те́бе вес′ м’ій рошчо́т; 5. Корисливе міркування. Йак до те́бе п’ішо́ў, то його́ йаки́йс′ хи́трий рошчо́т йе.

РУБ –рубля, ч. Карбованець (руб). От і сторжились за десять рублів грошей і восьмуху горілки…(СКв).

РУЖДЬО́ [ружд'о́] – я, с. Рушниця. По́мн'у, таке́ ж ружд'о́ було́ і ў ба́т'ка.

РУЖЖО́ [руж:о́] – а, с. Тс, що РУЖДЬО́. Ти ж, Васи́л', на охо́ту йдеш, а руж:о́ забу́ў.

РУЖЖЬО́ [руж’:о́] – я, с. Тс, що РУЖДЬО́.І йак ти, ба́т'ку, руж’:о́ ў рука́х де́ржиш, воно́ ж таке́ важке́.

РУЖО́ – а, с. Тс, що РУЖДЬО́. Ружо́ – то шту́ка сурйо́зна, д'і́т'ам не заба́ва.

РУКА́ТИЙ і РУКА́СТИЙ –а, –е. 1. Із великими, довгими руками. Таки́й рука́тий, шо йому́ ру́ки м’іша́йут′; 2. Схильний до крадійства. Той рука́тий н′ічо́ ни мине́ – усе́ додо́му т′а́гне, кра́де; 3. Умілий, майстровитий. Рука́тий шо хоч зроби́ – і коса́рку й молота́рку.

РУКІ́В’Є [рук’і́вйе] – я, с., зрід Руків’я, ручка, держак. Зроби́ў би рук’і́вйе на молото́к і не му́чиўс'а.

РУКОВО́ДСТВУВАТЬ [руково́дствуват'] –ю, –єш. Керувати. Сашко́, йак при́йде на горо́д, так ўсе руково́дствуйе.

РУКОМО́ЙНИК – а, ч. Рукомийник. П’іди́ поми́й ру́ки, рукомо́йник б’і́л'а де́рева.

РУ́ЛКА – и, ж, Тс, що РУ́ЛЬКА. Ти ото́ ру́лку зроби́ў, шо за лопа́ту бере́с'а?

РУ́ЛЬКА [ру́л'ка] – и, ж. Вухо, трубка, у яку вставляють держак лопати, сапи, вил. Ну йак тут копа́ти, шче раз держа́к б’і́лка ру́л'ки перелама́ўс'а.

РУМИ́Н – а, ч. Румун. Ба́т'ко ка́же, шо пра́д'ід його́ руми́ном буў.

РУМИ́НКА – и. Жін. до РУМИ́Н. Ка́жут', шо ж’і́нка Семе́на – руми́нка?

РУМИ́́НКИ – ок, мн., заст. Жіночі ботинки з високими халявками. І шо ў те́бе за боти́нки так’і́, руми́нки чи шо?

РУМИ́НОЧКА – и, ж.Пестл. до РУМИ́НКА. Ну й краси́ва н'ев’е́ста ў Петра́, смугл'а́ва, йак руми́ночка.

РУМИ́НОЧКИ –ок, мн., заст. Зменш.-пестл. до РУМИ́́НКИ. І йак'і́ ж ў те́бе руми́ночки краси́в'і, Оле́нка.

РУМИ́НСЬКИЙ [руми́нс'кий] –а, –е. Румунський. Д'ід наш руми́нс'ку знаў, бо ба́т'ко його́ руми́ном буў.

РУЦЕ́П –а, ч. Рецепт. А до́хтор даў реце́п, бо так’і́ л'і́ки про́сто так не дайу́т'.

РУ́ШКА –и, ж.,заст. Пристрій для лущення кукурудзи. Ру́шка з ко́лисом, ру́чкойу і гн′іздо́м, куда́ ўстаўл′а́ли кача́н кукуру́дзи.

РЯБІ́ТЬ [р'аб'і́т'] –ю, –єш. Боятися, лякатися.І чого́ ти так р'аб'і́йиш, коли́ ў по́гр'іб но́чойу л'і́зиш?

РЯБКИ́Й [р'абки́й] –а, –е, зрід. Боязливий. Ну й р'абки́й же ти, п’ішо́ў би даўно́ ўже попроси́ў той рошчо́т.

РЯБОТА́ [р′абота́] –и, ж. Темні плями на обличчі вагітної жінки. У ме́не р′абота́ ка́жний раз виступа́ла.

РЯ́БЧИК [р'а́бчик] –а,ч. Рябий кавун. А там р'а́бчики ў те́бе наса́жен'і?

РЯ́ДИТЬСЯ [р'а́диц':а] 1. Безос. Збиратися, виявляти ознаки (про погоду). На горо́д не п'і́демо, а то он р'а́диц':а шос' на дошч; 2. З'являтися (наряджатися) на тілі. А шо ў те́бе за ва́ўка р'а́диц':а на ноз'і́.

РЯ́ДЮГА [р′а́д′уга] – и, ж. Груба ряднина. Од р′а́д′у́ги аж шку́ра зла́зила.

РЯ́МА [р'а́ма] –и, ж. Рама (віконна, вуликова, багет). А ха́ту ба́т'ко ста́виў сам, і р'а́ми сам роби́ў.

РЯ́МКА [р'а́мка] –и, ж. Тс, що РЯ́МА. Усе́ на́да ўже м'ін'а́т', р'а́мки тож – стара́ ўже ха́та.

РЯ́МОЧКА [р'а́мочка] –и, ж. Зменш. до РЯ́МА. А р'а́мочки не розсо́хлис', того́ шо з ду́ба поро́бин'і.

РЯСНИ́Й [р′асни́й] –а, –е. 1. Широкий, із багатьма складками, зборками (про одяг). Р′асну́ сп′ідни́ц′у соб′і́ поши́ла, йак у цига́нки. 2. Яскравий, барвистий, кольористий. Мате́р′ійа р′асна́, аж в оча́х р′іб′і́йе.

РЯ́ХА¹ [р'а́ха] –и, ж. 3рід.Чепуруха, охайниця, акуратистка, дбайливиця. Ну й р'а́ха ж О́л'га – і ў ха́т'і чи́сто, і ў с'імйі́ ла́дно.

РЯ́ХА² [р'а́ха] –и, ж., вульг. Морда, пика. А, це ти, Сашко́, а йа ду́майу, шо за р'а́ха ў окн'і́.

РЯ́ХАЛО [р'а́хало] –а, с., вульг. Тс., що РЯ́ХА². Ну й р'а́хало ти одйі́ў в а́рм’ійі, Са́н'ку.

РЯ́ХА́ТЬСЯ [р'а́ха́ц':а] –юся, –єшся., заст. 1. Поратися, прибирати у домі, квартирі. Р'а́хайус'а – то за в'і́ник, то за тр'а́пку; 2. Збиратися в дорогу. Скор'і́ше р'аха́йтис', ско́ро кум при́йде, грузи́ц':а на́да. 3. Рушати в дорогу, від'їздити. Р'аха́йтес' уже, бо до по́йізда ни ўсп’і́йіте.

РЯ́ШКА [р'а́шка] –и, ж., вульг. Тс, що РЯ́ХА². Мабу́т', ж'і́нка до́бре ко́рме, шо р'а́шка така́.

РЬО́ХКАЛО [р'о́хкало] –а, с. Свиня, порося. А шо то р'о́хкало кричи́т', чи ти ки́даў йому́ шо?

С

сади́кну́ть [сади́кну́т′] –ну, –неш, док., фам. Сильно вдарити. Іди́, бо шчас йак сади́кну по голов’і́, так і каганц′і́ засв’і́т′ац′:а.

сади́ть [сади́т′] –дю, –иш, згруб. Жадібно пити, їсти. Хва́те тоб’і́ ўже во́ду сади́т′, бо ло́пнеш.

са́дінка [са́д′інка] –и, ж. Цибуля-сіянка. Са́д′інку пора́ ўже вис′іва́т′.

САДОВИ́ТЬ [садови́т'] – лю, –иш. Саджати. Госте́й ск’і́ки поприйіж’:а́ло, шо й садови́т' н'і́куди.

са́дянка [са́д′анка] –и, ж. Тс, що са́дінка. Са́д′анку ўси́лу зберегла́ од моро́зу.

сажа́лка [сажа́лка] –и, ж. Дерев’яна лопата, якою саджають хліб у піч. Де йа сажа́лку д′і́ла, ўже й паски́ сажа́т′ на́да, а йа ўсе сажа́лку шука́йу.

са́жанка –и, ж. Тс, що са́дінка. Са́жанки тре́ба прикупи́ти, бо свойе́йі нима́.

сажотру́ска [сажотру́ска] –и, ж. Отвір у димоході, через який чистять сажу. Закле́йала сажотру́ски, а тепе́р н′і́йак са́жу потруси́ти.

салато́вка [салато́ўка] –и, ж. Ковганка, дерев’яна посудина для товчіння сала. У салатоўк’і тоўчу́т′ са́ло, часни́к, а тод′і́ запраўл′а́йут′ боршч.

салахва́н [салахва́н] –у, ч. Целофан. Шчас так’і́ салахва́ни ро́бл′ат′, шо і хл′і́ба ни донисе́ш, ру́чки порву́ц′:а, лу́ч’:е ўже су́мку ўз′а́ти.

салахва́новий [салахва́новий] –а, –е. Прикм. до салахва́н. Йа покла́ла у салахва́новий паке́т хл′іб, шоб не черств’і́ў.

са́льо [са́л′о] –я, с., дит. Сало. Са́л′а в’ідр′і́жимо, попойімо́.

самогра́й [самогра́й] –ю, ч., жарт. Самогон. Цим пйа́ниц′ам аби т′і́л′ки самогра́й буў, йім і йі́сти ни на́да.

самока́тка –и, ж., заст. Велосипед. Самока́ток накупува́ли д′ітвор′і́, а т′і п’ір′а́йут′.

самостоя́тільний [самостойа́т′іл′ний] –а, –е. Самостійний у думках і вчинках. У ме́не хло́пец′ самостойа́т′іл′ний, сам ўсе ро́бе: і йі́сти нава́ре, і пост′іра́йе, і посу́ду поми́йе, сам зна́йе, коли́ і шо роби́ти.

самото́ха [самото́ха] –и, ж. Метушня, шарпанина. Надво́р’і таку́ самото́ху п’ідн′али́, позб’іга́лис′а ўс′і сос′і́д′и, ўс′і крича́т′, спо́р′ат′.

САМОШЕДЧИЙ [самоше́ч’:ий] –а, –е. 1. Божевільний. Самоше́ч’:ому на́да ў сп’іц'іа́л'ному до́м’і жит'. 2. Перен. Неадекватний, непередбачуваний, стихійний. В’ін у с'імйі́ самоше́ч’:ий – ла́йіц':а, бйе́ц':а. 2. Перен., підсил. Неймовірний, інтенсивний. Була́ йа самоше́ч’:а ў робо́т'і – усе́ гор'і́ло.

◊САМОШЕ́ДЧИЙ [самоше́ч’:ий] ДОМ. Божевільня. Йак умо́м тро́нуўс'а, так і ў самоше́ч’:ий дом одпра́вили.

санда́ль [санда́л′] –я, ч. Сандалія. У ме́не санда́л′ порва́ўс′а, ско́ро бо́са ходи́т′ бу́ду.

санда́льчик [санда́л′чик] –а, ч. Зменш. до санда́ль. Сино́к, іди́ ма́ма тоб’і́ санда́л′чик обу́йе.

са́панка [са́панка] –и, ж. Прополювання. Уже́ ско́ро і са́панка начне́ц′:а, на́да сапа́чки поклипа́т′.

сапа́тка –и, ж., згруб. Великий безформний ніс. У ко́го н′іс, а ў ко́го й сапа́тка, йак вили́кий ви́р′іс.

сапе́тка –и, ж. Плетена надставка на возі, плетений короб. Сапе́тку прикр′іпл′а́ли на в’із, шоб о́воч’і вози́ти.

сапо́жник [сапо́жник] –а, ч. 1. Чоботар, швець. Ти б сапо́жок одн′і́с до сапо́жника, хай п’ідши́йе; 2. Перен., зневаж. П’яниця. Он уже́ йде йак сапо́жник, нога́ за но́гу зачипа́йец′:а, а ўсе во́дка.

сапо́жник –а, ч. 1. Чоботар. Сапо́жник стари́й шиў чо́боти, йак гр′ім; 2. Перен., лайл. Бракороб, партач. Сапо́жник нешча́сний, шо це ти наора́ў, йака́ глибина́?

сапожникува́ть [сапожникува́т′] –ю, –єш. Працювати сапожником, шевцювати. В’ін уже́ сапожнику́йе – ўс′і зу́би на сапога́х пройі́ў.

сапо́жниця [сапо́жниц′а] –і, ж. Дружина сапожника. Йа ўстр′і́тила на ву́лиц′і сапо́жниц′у, би́ўшу ж’і́нку на́шого сапо́жника.

сапо́жничка [сапо́жничка] –и, ж. Тс саме, що сапо́жниця. Сапо́жничка прин′іма́ла зака́зи, а сапо́жник т′і́л′ки диви́ўс′а, йак ж’і́нка по́ралас′а з робо́тойу.

сапо́жня [сапо́жн′а] –і, ж. Шевська майстерня. В’ін шиў сапоги́ т′і́л′ки ў сапо́жн′і, а сапо́жниц′а прин′іма́ла зака́зи до́ма.

сарма́ –и, ж., зрід. Ділянка річки, струмка з прудкою течією. Ц′а сарма́ з′імо́йу ни замирза́.

саса́рка [саса́рка] –и, ж. Цесарка. Ми ўже даўно́ виро́шчуйем саса́рок – у них ду́же ўку́сне мн′а́со.

саса́рочка [саса́рочка] –и, ж. Зменш. до саса́рка. Ти гл′а, йака́ ўже саса́рочка хо́де, ско́ро у боршч п’і́де.

◊са́харна болє́знь [бол′е́зн′]. Цукровий діабет. Ра́н′че р′і́дко коли́ почу́йіш, шо ў ко́го са́харна бол′е́зн′, а шчас бага́то хвора́йут′, та молод′і́.

са́харний діабе́д [д′іабе́д]. Цукровий діабет. При са́харному д′іабе́д′і са́хар′у тре́ба ме́нше.

са́харь [са́хар′] –ю, ч. Цукор. Йа покла́ла у чай са́хар′, но в’ін буў ни сла́дкий.

сахарьо́к [сахар′о́к] –рьку, ч. Зменш. до са́харь. П’іди́ купи́ сахар′ку́, бо чай н′і з чим пи́ти.

сва́дьба [сва́д′ба] –и, ж.1. Весілля. На сва́д′б’і гул′а́ли ти́ждин′; 2. Перен. Тічка собак. Ни би́йте тих соба́к, у йіх сва́д′ба. 3. Перен. Гамірний натовп, юрба. Ту сва́д′бу не перекричи́ш.

сва́йба [сва́йба] –и, ж. 1. Весілля. Сва́йба була́ висе́ла, а молода́ гру́сна; 2. Перен. Юрба, натовп. Б’і́л′а двере́й магаз’і́ну з’ібрала́с′ ц′і́ла сва́йба.

свайбува́ть [свайбува́т′] –ю, –єш. Гуляти на сва́йбі. Свайбува́т′ почали́ ў нид′і́л′у, а ў понид′і́лок продо́ўжили.

сва́льба [сва́л′ба] –и, ж. Тс, що сва́йба. У даўнину́ сва́л′бу гул′а́ли ў нид′і́л′у і понид′і́лок.

сваню́тка [сван′у́тка] –и, ж., зрід. Сваха, невістчина чи зятева мати. Здорове́н′к’і були́, сван′у́тко.

СВАТОВЩИ́К [сватоўшчи́к] – а, ч. Сват, сватольник. Сватоўшчик’іў перевйа́зували рушника́ми і хл'іб м’ін'а́ли.

свато́к –тка, ч. 1. Металевий стержень у середині ткацького човника, на якому обертається шпулька з нитками. На́да ўже свато́к но́вий зроби́т′, бо ско́ро і ни́тку н′і́куди бу́де ўсу́чити; 2. Особа, що виконує основну роль в обряді сватання, примовляючи «законні» слова. Гла́ўне, шоб свато́к буў йазика́тий, тод′і́ сватоўство́ і сва́л′ба йа́ўно ула́д′ац′:а; 3. Батько одного з молодих відносно батьків іншого. Сват га́рно воспита́ў дочку́, м’ій син з тако́йу бу́де шчасли́вим.

све́кла–и, ж. 1. Буряки. Ми на горо́д′і ўс′ігда́ са́димо све́клу дл′а боршча́ і дл′а скоти́ни; 2. Зрідк. Бурячиння. Ми ўс′ігда́ дайе́м све́клу коро́вам, коли́ бур′аки́ копа́йем.

свеко́льник [свеко́л′ник] –у, ч. Холодник, холодний борщ на буряковому відварі чи квасі. На об’і́д пригото́вили свеко́л′ник.

све́кри –ів, мн. Родина свекра. На́ш’і молод′і́ бу́дут′ жи́ти у све́кр′іў.

сверде́ло [свирде́ло] –а, с. Свердел. Тре́ба купи́ти свирде́ло, шоб просве́рлити дирки́.

свини́нець [свини́нец′] –нця, ч. Свинарник. Кабан′у́ра ви́скочиў, а наза́д у свини́нец′ ни загон′у́.

свиню́шний [свин′у́шний] –а, –е, несхв. Прикм. до свиню́шник–2. Тако́йі свин′у́шнойі ха́ти йа шче ни ба́чила.

свиню́шник [свин′у́шник] –а, ч. 1. Тс, що свини́нець. Сви́н′і ўже свин′у́шник п’ідри́ли; 2. Несхв. Брудна занехаяна кімната, квартира. Оце́ свин′у́шник завили́ – хоч в’і́ник у вас йе?

СВИНЯ́ЧЕ [свин′а́че] –ого, с., суб. Вариво, їжа для свині. Свин′а́че одста́вила з плити́ – хай охоло́не.

свисту́ха–и, ж.,жарт. Пронос. П’і́сл′а м′а́са нил′з′а́ пи́ти молоко́, бо бу́де свисту́ха.

свіда́ння [св’іда́н′:а] –я, с. Побачення. Мойе́ св’іда́н′:а з хло́пц′ом зако́нчилос′ би́стро.

свіди́тель [св’іди́тел′] –я, ч. Свідок, очевидець; дружко на весіллі. Св’іди́тил′ом на мойо́м суд′і́ буў Са́ша.

свіди́телька [св’іди́тел′ка] – и, Жін. до свіди́тель. Св’іди́тел′ка на мойі́й сва́д′б’і була́ ў б’і́лому пла́т′:і.

свіди́тельство [св’іди́тел′ство] –а, с., заст. Свідоцтво, посвідчення. Св’іди́тел′ство про рожд′е́н′ійе тре́бували у шко́л′і.

свіжа́к [св’іжа́к] –а, ч. Щойно вловлена, свіжа риба. Принисли́ із стаўка́ св’іжа́к і зра́зу пожа́рили.

свіжачо́к [св’іжачо́к] –чка, ч. Зменш. до свіжа́к. Св’іжачо́к уже́ сича́ў на сковоро́дк’і.

свіжини́на [св’іжини́на] –и, ж. Свіже м’ясо. Ми зар′і́зали свин′у́ і жа́рили св’іжини́ну.

свіжини́нка [св’іжини́нка] –и, ж. Зменш. до свіжини́на. Св’іжини́нка була́ ўку́снойу і га́рно зажа́ринойу.

свірі́па [св’ір′і́па] –и, ж. 1. Бот. Свиріпа. На лугу́ уже́ жоўт′і́ла св’ір′і́па;2. Зневаж. Причепа. Причипи́лас′а йак св’ір′і́па.

СВІСТЬ [св’іст′] –і/–и, ж, зрід. Своячка, дружинина сестра. Та з сею думкою [коли б швидше піти на узлісся та побачити, як свічечка палатиме] прийшов [Масляк] до свісти (СКв).

сво́рень [сво́рен′] –рня, ч. Шворінь. Б’із сво́рна йа́шчик не де́ржиц′а.

се́лег [се́лиг] –а, ч. Селезень. Вели́кий се́лег пла́в та ўсе качо́к зазева́.

семиді́лиха [симид′і́лиха] –и, ж. Жінка, яка робить декілька справ одночасно. У нас йійі́ ўс′і назива́йут′ симид′і́лихой, бо вона́ до об’і́да і йі́сти нава́ре, і пост′іра́, і прибире́, і огоро́д спо́ле, і коро́ў попо́ра.

семиді́лиця [симид′і́лиц′а] –і, ж. Тс, що семиді́лиха. Он ўже і на́ша симид′і́лиц′а йде, за не́йу н′іхто́ ни ўсп’і́йе: ўсе поро́бе, шче і сн′іг ни з′і́йде, а у не́йі і гр′адки́ поса́жин′і, і ха́та поб’і́лина, і о́коло пома́зане.

серде́шний –а, –е. 1. Серцевий. Си́л′на серде́шна бол′; 2. Душевний, зворушливий. Серде́шна п’і́сн′а.

серде́шник¹ –а, ч. 1. Людина, що хворіє на серце. Серде́шникам без вол′ідо́лу і з до́му н′із′:а́ ви́йти; 2. Лікар-кардіолог. Серде́шник ви́слуха, шос′ пропи́ше.

серде́шник² –а, ч. Стержень, осердя. На серде́шник нитки́ намо́туйуц′:а.

серде́шно, незм. Доброзичливо, чуло, душевно. Серде́шно при́йме, ви́слуха, посов’і́туйе.

се́рді́ння [се́рд′і́н′:а] –а, с. Сердитість, гнів. Серд′і́н′:а н′іко́ли ни помо́же, тре́ба мири́тис′ і бала́кати.

сере́бряний [сире́бр′аний] –а, –е. Срібний. М’ій ми́лий подари́ў мин′і́ сире́бр′ане кол′цо́.

СЕЧ –і, ж. Сеча, урина. Дуже добре діло виносити од хворого сеч, щоб не застоювалась (СГр).

СИ́ВІРКИЙ [си́в’іркий] –а, –е, зрід. Холоднуватий, прохолодний. Си́в’іркий в’і́тер поду́ў – хоч штурмо́ўку ўд′агни́.

СИ́ВІРКО¹ [си́в’ірко] –а, ч., зрід. Холодний північний вітер. Си́в’ірко поду́йе – ри́ба зал′а́же, не кл′ува́тиме.

СИ́ВІРКО² [си́в’ірко], прис., зрід. Холоднувато, прохолодно. Си́в’ірко ўже надво́р′і – пора́ на с′ідало.

сидуся́ти [сидус′а́ти] –ю, –єш, дит. Сидіти. Сидус′а́й на сту́лц′і.

СИ́ДЯ [си́д'а], дієприс. Сидячи, навсидьки. За ву́дкойу си́д'а ц'і́лий ден' пробу́де.

си́кавка [си́каўка] і сі́кавка [с′і́каўка] –и, ж., іхт. Маленька річкова риба родини в’юнових із довгим, дуже стиснутим з боків тілом. Д′і́ти с′і́ткойу налови́ли по́ўне в’ідро́ с′і́кавок.

си́кавочка [си́кавочка] і сі́кавочка [с′і́кавочка] –и, ж. Зменш. до си́кавка і сі́кавка. Си́кавочка шче бу́л′кала у в’ідр′і́.

си́каться [си́кац′:а] –юся, –єшся.Провокувати сварку,бійку;задиратися. Ни си́кайс′а до ста́рших – це никрас′і́во.

◊СИ́ЛА СИЛЕ́НСЬКА [силе́нс'ка]. 1.Велика, надзвичайна фізична сила. Си́ла силе́нс'ка ў йо́го була́ – кон'а́ на плеча́х носиў; 2. Прис. Надзвичайно багато. Си́ла силе́нс'ка наро́ду найі́хало.

си́литися [си́литис′а] –юся, –єшся. Силкуватися, натужуватися. Хло́пч’ік си́лиўс′а п’ідн′а́ти табуре́тку.

сине́нький [сине́н′кий] –ого, ч., суб., бот. Баклажан. Ми ўз′али́ рице́пт, йак закрива́ти сине́н′к’і.

си́пать [си́пат′] –ю, –иш, риб. Розставляти, опускати у воду (про сітки). Заси́пали с′і́тку на пле́с′і.

сирни́к [сирни́к] –а, ч. Сірник. Дай мин′і́ сирни́к, шоб газ запали́ти.

сирничо́к [сирничо́к] –чка, ч. Зменш. до сирни́к. Сирничо́к буў без с′ірки і ни м’іг загор′і́тис′а.

сичови́к [сичови́к] –а, ч. Сечовий міхур. У ме́не боли́т′ сичови́к, того́ на́да пи́ти сечого́н′:і.

сіга́ти [с′іга́ти] –ю, –єш. Стрибати, підстрибувати. С′ігну́ў че́рез забо́р – т′і́ки й ба́чили.

сі́далка [с′і́далка] –и, ж. Лавка біля воріт від вулиці. Йак ве́ч’ір – ми з подру́гами на с′і́далку.

сіде́нький [с′іде́н′кий] –а, –е. Зменш. до сіди́й. По́пик буў у нас мале́н′кий, с′іде́н′кий.

сіди́й [с′іди́й] –а, –е. Сивий. Стар′і́ ж йак’і́ – то с′іди́й, то ли́сий.

сідина́ [с′ідина́] –и, ж. Сивизна. С′ідина́ ў бо́роду, а до д′іўча́т корти́т′.

сіді́ти [с′ід′і́ти] –ю, –єш. Сивіти. Ба́т′ко ра́но стаў с′ід′і́ти.

сіду́шка [с′іду́шка] –и, ж. Сидіння. С′іду́шка почала́ кача́тис′а і йа ни мог нарма́л′но сид′і́т′.

сідь [с′ід′] –і, ж., зрід. Тс, що сідина́. С′ід′ уже́ на виска́х пойави́лас′а.

сідько́ [с′ід′ко́] –а, ч. Кінь сивої масті. На с′ід′ка́ ни с′іда́й, бо в’ін костл′а́вий.

сідьми́й [с′ід′ми́й] –а, –е. Сьомий. Йа приб’і́г до ф’і́н′іша с′ід′ми́й.

сійба́ [с′ійба́] –и, ж. 1. Сіяння, висівання. Зако́нчили с′ійбу́ ра́н′:іх зирнови́х. 2. Час, період, коли сіють. Народи́лас′а йакра́з на с′ійбу́.

сіка́рня [с′іка́рн′а] –і, ж. Машина для виготовлення січки.С′іка́рн′а ўчо́ра полама́лас′а, того́ с′і́чка оста́лас′а ни р′і́занойу.

сілосува́ть [с′ілосува́т′] –ю, –єш. Силосувати. С′ілосува́т′ почина́йут′ ра́но, коли́ кукуру́за шче ни досп’і́ла.

сілосува́ться [с′ілосува́ц′:а] –ється. Силосуватися, заготовляти щось. С′ілосува́ц′:а на́да дес′ у синт′абр′і́, коли́ кукуру́за шче молода́ і со́чна.

СІМЕ́ЙКА [с'іме́йка] – и, ж. Цибуля кущиста. C'іме́йки нати́кала п’іў-горо́ду.

СІМЕ́ЙНА [с'іме́йна] – ої, ж., суб. Тс, що СІМЕ́ЙКА. Йа с'іме́йну цибу́л'у уважа́йу – зра́зу не́ск’іки, хоч і невили́ких цибули́н.

сімини́ть [с′імини́т′] –ю, –иш. Запліднювати, займатися штучним заплідненням. Врач прийшо́ў с′імини́т′ на́шу коро́ву, ско́ро у нас пойа́виц′:а тил′а́тко.

◊СІМ П’Я́ТНИЦЬ У НЕДІ́ЛЮ [c'ім пйа́тниц' у нид'і́л'у], ірон. Про людину, яка часто міняє наміри, вередує, каверзує. У йо́го с'ім пйа́тниц' у нид'і́л'у, с'о́дн'і одне́ сініта́р [с′ін′іта́р] –а, ч. заст. Санітар. У пала́ту до бол′но́го зайшо́ў с′ін′іта́р і поча́ў ми́ти поли́.

сініта́рка [с′ін′іта́рка] – и. Жін. до сініта́р. С′ін′іта́рка за про́з′бойу медсистри́ п’ішла́ получа́ти л′іка́рства.

сініта́рний [с′ін′іта́рний] –а, –е. Санітарний. С′ін′іта́рний о́гл′ад прохо́диў ка́жде у́тро, пров’ір′а́ли ка́жду пала́ту.

сініта́рочка [с′ін′іта́рочка] – и, ж. Зменш. до сініта́рка. Молода́ с′ін′іта́рочка була́ ў б’і́лому хала́т′і, у б’і́л′ій ша́почк’і, с′о́дн′а йійі́ пе́рве д′іжу́рство.

сінтя́бирь [с′інт′а́бир′] –бря, ч. Вересень. У с′інт′абр′і́ м’і́с′ац′і ўс′і д′і́ти йдут′ у шко́лу.

сіріве́ць [с′ір′іве́ц′] –вцю, ч. Сирівець. У таку́ жару́ т′і́л′ки с′ір′іве́ц′ пи́ти та у холодку́ лижа́т′.

сіро́п [с′іро́п] –у, ч. Сироп. Йа ўже звари́ла с′іро́п і залила́ йа́блука, шо хот′і́ла закри́ти.

січави́ця [с′ічави́ц′а] –і, ж., бот. Сочевиця. Д′і́ти ду́же л′у́бл′ат′ йі́сти сла́дку с′ічави́ц′у.

січа́с [с′іча́с], незм. 1. Зараз, негайно. С′іча́с же додо́му марш; 2. Тепер. С′іча́с уже́ на пе́нз′ійі сид′у́, на робо́ту не ход′у́.

СІЧА́С [с'іча́с], прис. 1. Зараз. С'іча́с прийду́, жд'іт'. 2. Тепер. С'іча́с уже́ не те ўре́мйа.

скаба́ [скаба́] –и, ж. Залізна штаба. Продаўшчи́ц′а ўже закри́ла магаз’і́н на скабу́.

ска́бка [ска́бка] –и, ж. Зменш. до скаба́. Вона́ чого́с′ ни могла́ закри́ти две́р′і на ска́бку.