Матеріали до словника 2

ПРИСМАЛЯ́ЧИТЬ [присмал′а́чит′] –у, –иш, док. Тс, що ПРИСМАЛЬДЯ́ЧИТЬ. Та́то ў ме́не таки́й буў, шо мог і присмал′а́чит′, йак не слу́хаўс′а.

ПРИСМАЛЬДЯ́ЧИТЬ [присмал′д′а́чит′] –у, –иш, док. Підсил. до ПРИСМАЛИ́ТЬ. Іди́ оц′:уда, а то йак присмал′д′а́чу!

ПРИСОБА́ЧЕНИЙ –а, –е, згруб. Дієпр. до ПРИСОБА́ЧИТЬ. Міцно,надійно(але неакуратно) прикріпленний. Так одв’ірок присоба́чений, шо ку́р′і см’ійу́ц′:а.

ПРИ́СПА –и, ж. Призьба. Тільки ж що начне вечеріти, вона вже й сидить на приспі (СКв).

ПРИСТРО́ЙКА –и, ж. Прибудова. У мину́лому го́д′і хот′і́ли до ха́ти шче пристро́йку зроби́т′, та не получи́лос′.

ПРИСТРО́ЙУВАТЬ [пристро́йуват′] –ю, –єш. Прибудовувати. Хто б пом’і́г сара́й пристро́йіт′?

ПРИСТУПЛЄ́ННЯ [приступл′е́н′:а] –я, с. Злочин, злочинна дія. Йак совирши́ў приступл′е́н′:а – за ришо́тку – і сиди́.

ПРИСТУ́ПНИК –а, ч. Злочинець. Ка́ждого присту́пника – у т′ур′му́.

ПРИСТУ́ПНИЦЯ [присту́пниц′а] –і. Жін. до ПРИСТУ́ПНИК. У присту́пниц′ робо́та чижо́ла за про́волкой.

ПРИТЕ́ПЛЕНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПРИТЕ́ПЛЮВАТЬ. Йа гар′а́чий боршч л′убл′у́, а не прите́плений.

ПРИТЕ́ПЛЮВАТЬ [прите́пл′уват′] –ю, –єш. Ледь-ледь підігрівати. Ти йійі т′і́ки притипли́, си́л′но гр′іт′ не ну́жно.

ПРИТУЛИ́ТЬ –ю, –иш, док., згруб. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Вона́ йак притули́ла йому́ в:у́хо, шо воно́ аж покрасн′і́ло.

ПРИХАЛА́БАЧОК –чка, ч. Зменш, до ПРИХАЛА́БОК. Га́рний у нас прихала́бачок! Ми туди́ лопа́ти, грабл′і́ скла́дуйем.

ПРИХАРА́ШУВАТЬСЯ [прихара́шувац′:а] –юся, –єшся. Чепуритися, надавати собі привабливішого вигляду. Хва́те ўже прихара́шувац′:а –і так га́рна!

ПРИХЛА́БОК –бка, ч. Тс, що ПРИСТРО́ЙКА. Ус′і́ інструме́нти ў нас у прихла́бку. Це ми про́шлой весно́ й його́ пристро́йіли.

ПРИХОХУ́ЛЮВАТЬ [прихоху́л′уват′] –ю, –єш, зрід. Заховувати. Чолов’і́к ча́сто од ме́не зарпла́ту прихоху́л′уйе, шоб не потра́тила.

ПРИЦЕ́П –а, ч. Причіп. У нас йе свойа́ маши́на с прице́пом. Там мо́жна й с′і́но перево́зит′.

ПРИЦЕ́ПШЧИЦЯ [прице́пшчиц′а] –і, ж. Жін. до ПРИЦЕ́ПЩИК. Йа ў мо́лодост′і да́же прице́пшчиц′ой роби́ла.

ПРИЦЕ́ПЩИК [прице́пшчик] –а, ч. Причіплювач. Д′а́д′ко м’ій ра́н′ше прице́пшчиком буў – лим’іш’і́ очишча́ў, за плу́гом сл′іди́ў.

ПРИЦІДИ́ТЬ [приц′іди́т′] –дю, –диш, док., згруб. Тс, що ПРИЛІПИ́ТЬ. Йа не хот′і́ў його́ бит′, та ви́йшло, шо так си́л′но приц′іди́ў!

ПРИЦУРКО́ВУВАТЬ [прицурко́вуват′] –ю, –єш, фам. Притягувати, привозити. Коли́ ти нам уже́ прицурку́йеш той ст′іл, шо об’ішча́ў?

ПРИЦУРПЕ́ЛЮВАТЬ [прицурпе́л′уват′] –ю, –єш, фам. Тс, що ПРИЦУРКО́ВУВАТЬ. Ти йа́шчики прицурпе́лиў? Тод′і́ зано́с′ у д′ім.

ПРИЦЮ́ЦЬКУВАТИЙ [приц′у́ц′куватий] –а, –е, глуз. Тс, що ПРИПУ́ДРЕНИЙ. Ти ус′ігда́ буў таки́й приц′у́ц′куватий, чи неда́ўно голово́й ўда́риўс′а?

ПРИЧО́СКА [причо́мска] –и, ж. Зачіска. Йака́ ў те́бе причо́ска краси́ва! Ў парихма́херс′к’ій роби́ли?

ПРИШМА́ЛЕНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПРИШМА́ЛЮВАТЬ. Л′убл′у́ пришма́лену карто́шку! Вона́ така́ смачна́, хрустка́!

ПРИШМА́ЛЮВАТЬ [пришма́люват′] –ю, –єш. Присмалювати. Перет:им́, йак у боршч кида́т′, бур′а́к та мо́ркву сл′ід пришма́л′уват′.

ПРИШМА́ЛЮВАТЬСЯ [пришма́л′увац′:а] –юся, –єшся. Присмалюватися. Мн′а́со з ц′о́го кра́йу пога́но пришма́л′уйец′:а. Поверни́ його́ бли́жче до огн′у́.

ПРИШМАЛЯ́ТЬ [пришмал′а́т′] –ю, –єш, док., фам. Прийти здалека. В’ін пришмал′а́ў аж із Росто́ва.

ПРИЯ́ТНИЙ¹ [прийа́тний] –а, –е, зрід. Пристойний. Та ж д′і́ўка прийа́тного поведе́н′:а.

ПРИЯ́ТНИЙ² [прийа́тний] –а, –е. Приємний. До́ма мене́ жда́ла така́ прийа́тна но́вост′ – син верну́ўс′а.

ПРИЯ́ТНІСТЬ [прийа́тн′іст′] –ності, ж. Приємність, насолода. Хоч раз би йаку́с′ прийа́тн′іст′ зроби́ў, а то одн′і́ ростро́йства од його.

ПРИЯ́ТНО [прийа́тно]. 1. Прис. до ПРИЯ́ТНИЙ¹. Йа ду́же до́ўго вибира́ла, шо ўд′агати́. Тре́ба ж прийа́тно вигл′ада́т′; 2. Прис. до ПРИЯ́ТНИЙ². М’ін′і́ так прийа́тно було́ получи́т′ од йо́го пода́рок!

ПРОАЛЯЛЯ́КАТЬ [проал′ал′а́кат′] –ю, –єш, док., знев. Пробазікати. Прол′ал′ал′а́каў вес′ уро́к, а потом жа́луйец′:а, шо н′ічо́ не пон′а́ў.

ПРОБАЛА́КАТЬ [пробала́кат′] –ю, –єш, док. Пустити чутку, проговоритися. Кла́ўка пробала́кала, шо йа за́м’іж вихо́жу, а йа по́ки шо не план′і́рувала.

ПРОБИША́КА –и, сп., заст., несхв. Бешкетник, розбишака, шибай голова. Тимоха…усе ж людьми, …та коли б же люди путні, а то поробишаки, як і сам (СКв).

ПРОБІ́ЛУВАТИЙ [проб’і́луватий] –а, –е. Із білим відтінком, білими прожилками. Пла́т′:а було́ не чи́сто б’і́ле, а про́б’ілувате.

ПРОБІ́ЛУВАТИНА [проб’і́луватина] –и, ж. Біла смуга чи пляма на тлі іншого кольору. Хло́рку случа́йно на йу́пку розлила́, тепе́р там про́б’ілуватина.

ПРО́БІЛУВАТИНКА [про́б’ілуватинка] –и, ж. Зменш. до ПРОБІ́ЛУВАТИНА. Го́луб с′і́рий із проб’і́луватинками.

ПРОБІ́ЛЮВАТИНА [проб’і́л′уватина] –и, ж. Тс, що ПРОБІ́ЛУВАТИНА. Таки́й к’ін′ краси́вий – вес′ чо́рний, а на боку́ проб’і́л′уватина.

ПРО́БКА –и, ж., глуз., перен. Дурепа. Ну шо йа йій обйасн′у́, йакшо́ вона́ сама́ настойа́шча про́бка?

ПРОБЛАКО́ВАНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПРОБЛАКУВА́ТЬ. Паруси́на ўже проблако́вана?

ПРОБЛАКО́ВУВАТЬ [проблако́вуват′] –ю, –єш. Просмолювати. Ло́дки тре́ба проблако́вуват′, шоб не прот′іка́ли.

ПРОБО́ЄМ [пробо́йем]. Прис. Напролом. Вона́ йакшо́ чого́с′ захо́че, то ўже йде пробо́йем.

ПРОБО́ЄЦЬ [пробо́йец′] –йця, ч. Пробійник. В’із′ми́ пробо́йец′, тре́ба д’і́рку проби́т′.

ПРОБО́ЙНИК –а, ч. Тс, що ПРОБО́ЄЦЬ. Шоб пробо́йником робо́тат′, бага́то си́ли не ну́жно – молотко́м уда́риў по йо́му – і ўже д’і́рка.

ПРОБО́ЙНИЧОК –чка, ч. Зменш, до ПРОБО́ЙНИК. Гво́зд′і по́ки шо ти ра́но прин′і́с, шче ж да́же д’і́рок нема́. Зб’і́гай лу́ч’:е за пробо́йничком.

ПРОБО́ЙЧИК –а, ч. Зменш. до ПРОБО́ЄЦЬ. Пробо́йчик, сино́чку, це не ігру́шка. Положи́ на м’і́сто, по́ки па́па не зам’і́тиў.

ПРО́БОШНИК –а, ч. Штопор, відкривачка. Про́бошник у про́бку завинти́ў – і т′агни́.

ПРО́БУШНИК –а, ч. Тс, що ПРО́БОШНИК. І про́бушник погну́ў, а про́бка, мат′, кле́йіна – ни л′і́зе.

ПРОВА́ЛЮВАТИНА [прова́л′уватина] –и, ж. Провалина, заглибина. Там да́л′і прова́л′уватина, доро́ги нема́.

ПРОВА́ЛЯТИНА [провамл′атина] –и, ж. Тс, що ПРОВА́ЛЮВАТИНА. Осторо́жно т′і́ки йди. Бо́же сохрани́ ў прова́л′атину ўп́мсти.

ПРОВІ́ДКИ [пров’і́дки] –док, мн. Дізнавання, довідування. Ївга тілки раз і була в уголюнній палаті на провідках, чи не привели Левка (СКв).

ПРОВОЖЖА́ТЬСЯ [провож:а́ц′:а] –юся,–єшся, док. Провозитися, пропанькатися, проморочитися. Провож:а́лас′ с тобо́й ц′і́лий м’і́с′ац′, а то́лку н′ійа́кого.

ПРО́ВОЛОКА –и, ж. Дріт. Оле́на св’ій сад кол′у́чой про́волокой огороди́ла, шоб вор́м не ла́зили.

ПРО́ВОЛОШНИЙ –а, –е. Дротяний. Забо́р йа зроби́ў с про́волошной с′і́тки.

ПРОВО́НЯНИЙ [прово́н′аний] –а, –е. Який провонявся; смердючий. Де ти ўже ла́зиў, шо таки́й прово́н′аний.

ПРОГА́ВИНА –и, ж. Місце, пропущене при сіянні, огріх. Чого́ ти прога́вин ст′імки по:стаўл′а́ла? Тре́ба густ′і́ш с′і́йат′.

ПРОГА́ВИНКА –и, ж. Зменш. до ПРОГА́ВИНА. Ус′а́ку прога́винку тре́ба зас′і́йат′.

ПРОГА́ЛЯТИНА [прога́л′атина] –и, ж. Прогалина, галявина. Жду тебе́ ў л′і́с′і на прога́л′атин′і.

ПРОГЛО́Т –а, ч., знев. Ненажера. Ну ти і прогло́т! Ск’і́ки ўже мо́жна йі́сти?

ПРОГЛО́ТКА –и, знев. Жін. до ПРОГЛО́Т. По н′ій і ви́дно, шо вона́ прогло́тка – диви́, йаки́й жив’і́т одрости́ла!

ПРОГУ́ЛКА –и, ж. Прогулянка. Дочка́ з ону́ком на прогу́лку п’ішли́ – пого́да такам хоро́ша.

ПРОГУ́ЛОЧКА –и, ж. Зменш. до ПРОГУ́ЛКА. Ну шо, Ле́сечка, п’і́демо на прогу́лочку? По доро́г′і моро́жина ку́пим.

ПРОГУ́ЛЬЩИК [прогу́л′шчик] –а, ч. Прогульник. Син у ме́не прогу́л′шчик страшни́й. Л’уби́й по́вод – т’і́ки б у шко́лу не ходи́т′.

ПРОГУ́ЛЬЩИЦЯ [прогу́л′шчиц′а] –і. Жін. до ПРОГУ́ЛЬЩИК. Неда́ўно узна́ла, шо Мар′і́йка мойа́ – прогу́л′шчиц′а. І нашо́ було́ ў інститу́т поступа́т′, йакшо́ туди́ не хо́де?

ПРОДИРДИ́КАТЬ [продирди́кат′] –ю, –єш, док., ірон. Продеренчати, бути джерелом какофонії. Продирди́каў мо́стиком ц′і́лий ден′ – у ву́ху л′ашчи́т′.

ПРОДИ́РКАТЬ [проди́ркат′] –ю, –єш, док. Тс, що ПРОДИРДИ́КАТЬ. Ти грай йак сл′ід, а то так проди́ркат′ йа й сам мо́жу.

ПРОДИРКОТІ́ТЬ [продиркот′імт′] –тю, –тиш, док. Тс, що ПРОДИРДИ́КАТЬ. В’ін продиркот′і́ў шос′ на свойі́й балала́йц′і та п’ішо́ў.

ПРОДО́ВГУВА́СТИЙ [прод́ўгува́стий] –а, –е. Довгастий. О́ч′і ў його мале́н′к’і, лице́м продоўгува́сте.

ПРОДУ́ХТ –а, ч. Харч, продукт. Йі́сти хо́чу. У те́бе йе йаки́йс′ проду́хт?

ПРОДУ́ХТА –и, ж., зрід. Тс, що ПРОДУ́ХТ. Сходи́ ў магази́н, проду́хти йако́йіс′ купи́′.

ПРОДУ́ХТИ –ів, мн. Тс, що ПРОДУ́ХТ. Ковбасу́, ма́сло… Йак’і́ шче проду́хти купл′а́т′?

ПРОЖЕ́РЯ [проже́р′а] –і, сп., знев. Тс, що ПРОГЛО́Т. Ти таки́й же проже́р′а, йак і ба́т′ко тв’ій. Проду́хт′іў на вас не напасемс′а.

ПРО́ЖИЛУВАТИЙ –а, –е. Із прожилками. Диви́с′, йак’і́ пом′’до́ри про́жилуват′і!

ПРО́ЖИРЬ [про́жир′] –і, сп., знев. Тс, що ПРОГЛО́Т. Вона́ така́ про́жир′ – ск’і́ки не навари́, ўсе зйі́ст′!

ПРОЖО́РА –и, сп. Тс, що ПРОГЛО́Т. Не л′убл′у́ прожо́р – усе́ зйіда́йут′, і прокорми́т′ йіх тру́дно.

ПРОЖО́РЛИВО, прис. Ненаситно,жадібно. Не тре́ба йі́сти так прожо́рливо, бу́т:о не йіу три дн′і.

ПРОЗ, незм. 1. Прийм. Повз, мимо. Пройшо́ў проз ме́не і ни поздоро́ўкаўс'а. 2.Прийм. Через. Проз дол'і́ўку вода́ проступа́. 3. Прис. Повз, мимо. Пролит'іў проз мене́ і ни зам'і́тиў.

ПРО́ЗЕЛЕНКУВАТИЙ –а, –е. Із зеленим відтінком, із зеленими прожилками. Вона́ купи́ла соб’і́ про? Зеленкува́ту йу́пку.

ПРОКАЛАТА́ТЬСЯ [прокалата́ц′:а] –юся, –єшся, док. 1. Провести певний час у тривозі, сум’ятті. Йа ўс′у н′іч прокалата́лас′, а ти да́же не позвони́ў! 2. Проходити, проблукати. Прийшло́с′ зр′а ц′і́лий ден′ по го́роду прокалата́ц′:а.

ПРОКИДА́ТЬ [прокида́т′] –ю, –єш. Вивішувати для сушіння на сонці. П’іди́ поможи́ б’іл′йо́ прокида́т′, по́ки пого́да не спо́ртилас′.

ПРОКОЛГОТА́ТЬ [проколгота́т′] –ю, –єш, док. Збути певний час. М’ін′і́ харо́ша кни́жка помага́йе ве́ч’ір проколгота́т′.

ПРОКО́ЛЮВАТИНА [проко́л′уватина] –и, ж. Проколина, щілина, тріщина. Пото́м диўл′у́с′, а ў ко́лес′і пра́ўда проко́л′уватина!

ПРОКО́ЛЮВАТИНКА [проко́л′уватинка] –и, ж. Зменш. до ПРОКО́ЛЮВАТИНА. Чого́ пережива́т′ – це ж т′і́ки мале́н′ка проко́л′уватинка,заклейімо.

ПРОКО́ЛЯТИНА [проко́л′атина] –и, ж. Тс, що ПРОКО́ЛЮВАТИНА. У ме́не у ши́н′і така́ проко́л′атина, шо йійї́ м’ін′а0т′ ну́жно.

ПРОКО́ЛЯТИНКА [проко́л′атинка] –и, ж. Зменш. до ПРОКО́ЛЯТИНА. На ц′ій ка́мор′і не ўйі́деш – там проко́л′атинка.

ПРО́ЛУБ –у, ч., зрід. Ополонка. Л′у́бе в’ін зимо́й ри́бу полови́т′ у про́лубу.

ПРОМЕ́ЖОК –жка, ч. Вузька польова дорога (стежка), що відокремлює одну ниву від другої. Та не ступа́й же на колоски́, по про́межку йди!

ПРОМЕНЖУВА́ТЬ [променжува́т′] –ю, –єш, док. Розтринькати, розміняти. Шо, опйамт′ ус′і гро́ш’і променжува́ў?

ПРОМЕ́ТИНА –и, ж. Прогалина між заметами. Проме́жина була́ глибо́кой, бо сам’і́ кучугу́ри висо́к’і.

ПРОМІ́ЖДО [пром′і́ждо], прийм, зрід. Проміж. Йа не мо́жу вибира́т′ пром’і́ждо ва́ми. Ви м’ін′і́ оби́дв′і дорог’і́.

ПРОМОКА́ТКА –и, ж. Промокальний папір. Шоб чорни́ло не па́чкало стор′і́нку, в’із΄́им промока́тку.

ПРОМОКА́ТОЧКА –и, ж. Зменш. до ПРОМОКА́ТКА. За́раз д′і́т′ам промока́точки не ну́жн′і – чорни́л′ними ру́чками ўже не пи́ше н′іхто́. ПРОНИ́РА –и, сп. Пройда, пролаза. Така́ прони́ра скр'із' прбйе́ц':а.

ПРОНИ́РЛИВИЙ –а, –е. Спритний, підприємливий. С'іча́с, йак не бу́диш прони́рливий, – ни проживе́ш.

ПРОПО́ЛЮС [пропо́л′ус] –у, ч., бджіл. Прополіс. Воз′ми́ пропо́л′ус посмокчи́ – це дл′а зуб’і́ў ду́же ползови́то.

ПРО́РВА –и, сп, знев. Тс, що ПРОГЛО́Т. Про́рво, та коли́ ти ўже нажре́с′:а?

ПРО́РІЗЬ¹ [про́р′із′] –і, ж. Тонкий прошарок м’яса у свинячому салі. Йа са́ла не л′убл′у́, т′і́ки про́р′із′ мо́жу зйі́сти.

ПРО́РІЗЬ² [про́р′із′] –і, ж., зрід. Вузьке місце у руслі ріки. Йак мали́м буў, то н′іко́ли не перехо́диў р′і́чку по про́р′із′і, бо там гли́боко.

ПРОРО́ЩИЙ [проро́шчий] –а, –е. Пророщений, пророслий. Це с′і́мн′а т′і́ки шо проро́шче, того́ схо́д′іў шче тре́ба жда́ти.

ПРОСЕ́ЛОК –лка, ч. Путівець. Просе́лок гре́йдиром пор′іўн′а́ли, а дошч уве́с′ про́хв’іл′ ізми́ў.

ПРОСЕ́ЛОЧОК –чка, ч. Зменш. до ПРОСЕ́ЛОК. Просе́лочком так і д′і́йдете до дру́гого села́.

ПРО́СИНЮВАТИЙ [про́син′уватий] –а, –е. Із синім відтінком чи синіми прожилками. Купи́ли ми йій про́син′увату ко́фточку – йакра́з п’ід о́ч’і п’ідхо́де.

ПРОСІЛЬНИ́Й [прос′і́л′ний] –а, –е. Вимочений у розсолі. Йа б’і́л′ше л′убл′у́ прос′іл′н′і́ арбу́зи й ди́н′і, ч’ім св’і́ж’і.

ПРОСТИ́ЛКА –и, ж. Килимок на підлозі (зазвичай біля порога). Но́ги оп:рости́лку ви́тр′іт′.

ПРОСТИ́ЛОЧКА –и, ж. Зменш. до ПРОСТИ́ЛКА. Нашо́ ўс′у гр′аз′ ў ха́ту нисти́? Ос′ прости́лочка лижи́т′, шоб но́ги витира́т′.

ПРОСТИ́НКА –и, ж. Простирадло. Так л′убл′у́ чисте́′н′к’і прости́нки! На йіх і спат′ прийа́тн′іше.

ПРОСТИ́НОЧКА –и, ж. Зменш. до ПРОСТИ́НКА. За́раз одну́ прости́ночку догла́жу – і йа свобо́дна.

ПРОСТИ́НЯ [прости́н′а] –і, сп., зрід. Проста, безхитрісна, звичайна людина. Н′ічо́го тако́го у йо́му немам́– така́ ж прости́н′а, йак і ми.

ПРО́СТИНЬ [про́стин′] –і, ж. Тс, що ПРОСТИ́НКА. Клади́ чи́сту про́стин′ – н′і́чого на гр′а́зн′ій спат′.

ПРОСТИРНУ́ТЬ [простирну́т′] –у, –еш, док. Злегка випрати. Та вона́ не си́л′но й гр′а́зна – т′і́ки простирну́т′ йійі́ тро́хи, і ўсе.

ПРО́СТІНЬ [про́ст′ін′] –і, ж. Тс, що ПРОСТИ́НКА. Б’і́л′ше ўс′ого́ йа л′убл′у́ гла́дит′ про́ст′ін′і – вони́ ж ро́ўн′і.

ПРОСТЯ́К [прост′а́к] –а, ч. Тс, що ПРОСТИ́НЯ. Та в’ін таки́й же прост′а́к! І що л′у́ди ў йо́му нахо́д′ат′?

ПРОСТЯ́ЦЬКИЙ [прост′а́ц′кий] –а, –е. Звичайний, простий. В’ін прост′а́ц′кий хло́пец′, і це мин′і́ нара́виц′:а.

ПРОСТЯ́ЧКА [прост′а́чка] –и, Жін. до ПРОСТЯ́К. Йа хот′і́ла йому́ ў жо́ни не йаку́с′ прост′а́чку, а шоб образо́вана була́.

ПРОСТЬО́ЛКА [прост′о́лка] –и, ж. Тс, що ПРОСТИ́ЛКА. Тре́ба ўже прост′о́лку м’ін′а́т′. Диви́, йака́ гр′а́зна – ўс′і ж но́ги витира́йут′.

ПРОСТЬО́ЛОЧКА [прост′о́лочка] –и, ж. Зменш. до ПРОСТЬО́ЛКА. Вона́ така́ чист′у́л′а – да́же прост′о́лочку ко́жин ден′ б’іл′а поро́гу нову́ сте́ле.

ПРО́СЯНИЙ [про́с′аний] –а, –е, зрід. Проханий. Ну, соглаша́йс′а – ти ж не про́с′аний.

ПРОСЯНИ́ЦЯ [просани́ц'а] –і, ж. Просяна солома. Прос'ани́ц'у й сви́н'і йід'а́т, йак запа́риш.

ПРОСЯ́НКА [прос′а́нка] –и, ж. 1. Просяна солома. На́ш’і ко́н′і б’і́л′ше ўс′о́го прос′а́нку л′у́бл′ат′; 2. Просяна каша. Ў нас прос′а́нку н′іхто́ не л′у́бе – свине́й йе́йу году́йем.

ПРОСЬО́ЛОК [прос′о́лок] –лка, ч. Тс, що ПРОСЕ́ЛОК. Прос′о́лком аж до окружно́йі дойі́дете.

ПРОСЬО́ЛОЧНИЙ [прос′о́лочний] –а, –е. Прикм. до ПРОСЬО́ЛОК. Прос′о́лочнойу дор́мгойу посухо́му пройі́хат′ мо́жна.

ПРОСЬО́ЛОЧОК [прос′о́лочок] – чка, ч. Зменш. до ПРОСЬО́ЛОК. Йакби́ той прос′о́лочок та хоч шче́бенем заси́пат′, тод′і́ й йі́здит′ у дошч мо́жна.

ПРО́ТИВЕНЬ [про́тивен′] –вня, ч.,зрід. Прямокутна сковорода з листового заліза для випікання в печі пиріжків, коржів, пампушок. П’іди́ зн′іми́ пе́чиво с про́тиўн′а. По-мо́йему, воно́ ўже гото́ве.

ПРОТИ́ВНІСТЬ [проти́ўн′іст′] –ності, ж. Спротив, відраза. Чого́ це ў те́бе визива́йе таку́ проти́ўн′іст′?

ПРО́ТІВ [про́т′іў]. 1. Прис. Проти. Йа приглашу́ і Ка́т′у, ти не про́т′іў?; 2. Прийм. Навпроти. Про́т′іў ме́не живе́ мойа́ однокла́сниц′а.

ПРО́ТОПТ –у, ч., зрід. Слабко натоптана стежка, зокрема у снігу. Про́топт хтос′ ізроби́ў – дво́йе чи тро́йе пройшло́.

ПРОТЬ [прот'], прис. Навпроти, проти. Са́шка он прот' ме́не жеве́.

ПРОХВІЛІРО́ВКА [прохв′іл′іро́ўка] –и, ж. Автотраса, магістральна дорога. До бли́жчойі прохв′іл′іро́ўки в’ід нас к’іло́метр′іў пйа́т′.

◊ПРОХВІЛІРО́ВУШНА [прохв′іл′іро́вушна] ДОРО́ГА. Тс, що ПРОХВІЛІРО́ВКА. Ви́йди на прохв’іл′іро́вушну доро́гу й п’ійма́й там маши́ну.

ПРОХВІЛІРО́ВУШНИЙ [прохв′іл′іро́вушний] –а, –е. Прикм. до ПРИХВІЛІРО́ВКА. У мого́ бригад′і́ра йе зав’і́тна м’ечта́ – купи́т′ прохв’іл′іро́вушний тра́хтор.

◊ПРОХВІЛІРО́ВУШНИЙ ШЛЯХ [прохв’іл′іро́вушний шл′ах]. Тс, що ПРОХВІЛІРО́ВКА. До прохв’іл′іро́вушного шл′а́ху тоб′і́ шче йти та йти. А б’і́л′ше маши́ни ў нас н′іде́ не хо́д′ат′.

ПРО́ХВІЛЬ [про́хв’іл′] –і, ж., зрід. Тс, що ПРОХВІЛІРО́ВКА. Йд′іт′ пр′а́мо до про́хв’іл′і, а там мо́жна маши́ну злови́т′.

ПРОХЛА́ДА – и, ж. Прохолода. Така́ прийа́тна вич’і́рн′а прохла́да!

ПРОХЛА́ДНИЙ –а, –е. Прохолодний. Знайди́ йаке́с′ прохла́дне м’і́сто – тут ду́же жа́рко.

ПРОХЛА́ДНО. Прис. до ПРОХЛА́ДНИЙ. Зайд′і́т′ у д′ім – там прохла́дно.

ПРОХЛАЖДА́ТЬСЯ [прохлажда́ц′:а] –юся, –єшся, ірон. Лінуватися, уникати роботи. Чого́ це ти прохлажда́йес′а? Ану́ до робо́ти!

ПРОХО́ДОМ, прис. Мимохідь. Йа верта́лас′ із роботи і прохо́дом до сус′і́ди зайшла́.

ПРОХОЛОНЯ́ТЬ [прохолон′а́т′] –ю, –єш. 1. Охолоджувати. Перет:и́м, йак пит′ с′ік, йа л′убл′у́ його́ прохолон′а́т′. Так прийа́тн′іш; 2. Охолоджуватися. Ма́ша, поста́ў во́ду ў холоди́л′ник, хай прохолон′а́йе, а то така́ жара́!

ПРО́ШЛЕ –ого, с., суб. Минуле. Йа не л′убл′у́ бала́кат′ про про́шле – там так’і́ т′ажк’і́ воспомина́н′ійа.

ПРО́ШЛИЙ –а, –е. Минулий. Цей шчаве́л′ йа посади́ла ў про́шлом году́, а в’ін йак ви́р′іс уже́.

ПРОШЛОГО́ДНІЙ [прошлого́дн′ій] –я, –є. Минулорічний. Прошлого́дн′ій ўрожа́й буў не ду́же ўда́чний. Над′і́йус′, на цей год бу́де лу́ч’:е.

ПРОШЛОГО́ДНІШНІЙ [прошлого́дн′ішн′ій] –я, –є, зрід. Тс, що ПРОШЛОГО́ДНІЙ. Йа до сих п’ір ўспомина́йу прошлого́дн′ішн′і соби́т′ійа. Таки́й тру́дний буў год!

ПРОШМАЛЯ́ТЬ [прошмал′а́т′] –ю, –єш, док., фам. Пройти довгу дорогу. Ви шо, аж із го́роду до нас пришмал′а́ли.

ПРОШМАРУВА́ТЬ [прошмарува́т′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що ПРОШМАЛЯ́ТЬ. До бли́жн′ого села́ шче тре́ба прошмарува́т′ – воно́ далече́н′ко нахо́диц′:а.

ПРОШТРА́ПЛЮВАТЬСЯ [проштра́пл′увац′:а] –юся, –єшся. Проштрафлюватися. Йакшо́ йа проштра́пл′уйус′а, то ўс′ігда́ признайу́ свойу́ вину́.

ПРУТ –а, ч. Тильний бік коси. Не бири́с′ за прут – пор′і́жес′:а.

ПРУТО́К –тка, ч., тк. Прутик, на якому крутиться цівка в ткацькому човнику. Диви́с′ – це пруто́к – дета́л′ тка́ц′кого чо́ўника.

ПРЯ́ДІВО [пр′а́д′іво] –а, с., тк. 1. Волокно конопель. Покажи́, йаке́ ў те́бе пр′а́д′іво; 2. Пряжа. Тонко́го пр′а́д′іва напр′а́ла; 3. Прядіння. Од пр′а́д′іва пучки́ бол′а́т′; 4. Мн. Коноплі. Пр′а́д′іво на горо́ч:ку с′і́йали.

ПСИХІ́ЧИСЬКИЙ [прих’і́чис'кий] –а, –е. 1. Який стосується психіки. Псих’і́чис'ки в’ін на́че норма́л'ний; 2. Психічно неурівноважений. Од псих’і́чис'кого мо́жна ус'о́го ожида́ти.

ПТИЧЕНЯ́ [птичен′а́] –яти, с. Пташеня. Диви́с′, йаке́ гарне́н′ке птичен′а́ сиди́т′. Інтере́сно, ско́ро ўже наўчи́ц′:а л′іта́т′?

ПТИЧЕНЯ́ТКО [птичен′а́тко] –а, с. Зменш. до ПТИЧЕНЯ́. Це птичен′а́тко ми п’ід′ібра́ли с п’ідби́тим крило́м. Коли́ воно́ попра́виц′:а – в’ідпу́стимо на во́л′у.

ПТИ́ШНЯ [пти́шн′а] –і, ж. Пташарня. Нив’і́стка на пти́шн′і роби́ла, так нидо́ўго.

ПУ́ВИЦЯ [пу́виц′а] –і, ж. Ґудзик. Приши́й м’ін′і́ пу́виц′у, по́ки вона́ не пот′ір′а́лас′.

ПУ́ГАЛО –а, с. Опудало. Пу́гало поста́вила, шоб горобц'і́ў л'ака́ти.

ПУ́ГАНИЙ –а, –е. 1. Ляканий. Пу́гана йа й у л'і́с'і, й на кла́дбишч’і; 2. Перен. Несповна розуму. Ти, ма́бут', пу́ганий, шо не пон'іма́йеш.

ПУГА́ТИ –ю, –єш. Лякати. Ни пуга́й мене́, йа й так бойу́с'а.

ПУГА́ТИСЯ [пуга́тис'а] –юся, –єшся. Лякатися. Соба́ка га́ўкне – йа уже́ й пуга́йус'а.

ПУ́ГАТЬ [пу́гат′] –ю, –єш. Одягати в теплий одяг. Вона́ ўс′ігда́ пу́гайе, да́же коли́ на ву́лиц′і те́пло.

ПУ́ГАТЬСЯ [пу́гац′:а] –юся, –єшся. Тепло зодягатися. Зимо́й йа ўс′ігда́ пу́гайус′ – така́ мерзл′а́чка!

ПУ́ГВИЦЯ [пу́гвиц′а] –і, ж. Тс, що ПУ́ВИЦЯ. Йа так не л′убл′у́ пришива́т′ пу́гвиц′і, а ў чолов’і́ка вони́ в’і́чно в’ідрива́йуц′:а.

ПУ́ГВИЧКА [пу́гвичка] –и, ж. Зменш. до ПУ́ГВИЦЯ. Йа л′убл′у́, шоб пу́гвичка п’ідхо́дила до оде́ж’і.

ПУ́ГВОЧКА –и, ж. Тс, що ПУ́ГВИЧКА. Син так ча́сто т′ір′а́йе пу́гвочки, шо йа не ўсп’іва́йу йіх пришива́т′.

ПУ́ГОЛОВКА [пу́голоўка] –и, ж. Пуголовок. В’ін на пруд поб’і́г пу́голоўка лови́т′. Мо́же, й не одну́ п’ійма́йе.

ПУ́ДИТЬ [пу́дит′] –дю, –иш, евф. Випускати сечу. На́ша к’і́шка так ча́сто пу́дит′ у ха́т′і, шо ба́т′ко грози́ц′:а ви́кинут′ за це –таки́й за́пах неприйа́тний стойі́т′.

ПУ́ДРЯ [пу́др′а] –і, ж. Пудра. Йа пу́др′ой не по́л′зуйус′, бо од йе́йі ко́жа стар′і́йе.

ПУЖА́Р –у, ч. Пожежа. Неда́ўно ў нас у до́м′і случи́ўс′а пужа́р – йе́л′і затуши́ли.

ПУЖА́РИЩЕ [пужари́шче] –а, с. Пожарище. Диўл′у́с′ – а там таке́ пужа́ришче бу́рхайе, страшне́.

ПУЖА́РНИЙ –а, –е. 1. Прикм. до ПУЖА́Р. Йа сама́ ўз′ала́ пужа́рний шланг і ста́ла туши́т′ ого́н′; 2. Суб. Пожежник. М’ій д′ід – пужа́рний. Л′уде́й од вогн′у́ спаса́.

ПУЖА́РНИК –а, ч. Тс, що ПУЖА́РНИЙ–2. Ми до́ўго жда́ли, по́ки прийі́дут′ пужа́рники і зату́шат′ ого́н′.

ПУЖА́РНЯ [пужа́рн′а] –і, ж. Пожежня. Шви́ч’:е звони́ до пожа́рн′і – диви́, йак гори́т′.

ПУЖА́РЬ –ю, ч. Випалена сонцем трава в степу. Л′і́том со́нце тут ус′у́ траву́ ў пужа́р′ преўрашча́йе; 2. Тс, що ПУЖА́Р. Дл′а ме́не са́ма страшна́ б’іда́ – це пужа́р′. Це ўсе мо́же згор′і́т′.

ПУЖА́ТЬ [пужа́т′] –ю, –єш, фам. 1. Похапцем рвати, косити. Йа́кос′ диўл′у́с′ – хтос′ на мойе́му огоро́д′і зе́лен′ пужа́йе; 2. Тс, що ПУ́ДИТЬ. От л′у́бе ў ме́не к’і́шка пужа́т′ де попа́ло.

ПУЖНУ́ТЬ [пужну́т′] –у, –еш, док. Закипаючи, раптово перелитися через край посудини. Не налива́й молоко́ до крайі́ў, шоб воно́ пото́ не пужну́ло, як закипи́т′.

ПУЗАНЬКО́ [пузан′ко́] –а, ч., несхв. Товстун, черевань. Д′ід м’ій таки́й пузан′ко́ – живо́т до по́ла звиса́.

ПУЗА́СТИЙ –а, –е, несхв. Пузатий, череватий. М’ій сус′і́д таки́й пуза́стий – куди́ йому́ шче йі́сти?

ПУЗАТЬКО́ [пузат′ко́] –а, ч., несхв. Тс, що ПУЗАНЬКО́. Йакшо́ бу́деш ст′і́ки йі́сти, ви́ростеш таки́м же пузат′ко́м, йак д′іду́с′.

ПУЗА́Ч –а, ч., несхв. Тс, що ПУЗАНЬКО́. Ого́, йаки́й пуза́ч ти стаў! А буў мале́н′кий, худе́н′кий.

ПУЗДРО́ –а, с., знев. 1. Тс, що ПУЗЕ́ЛО¹, ПУЗЕ́ЛО²–1. Найі́ў пуздро́, шо аж по зимл'і́ воло́че; 2. Ірон. Черевань. Пуздро́ он п’ішо́ў, і ни зди́шиц'а.

ПУЗЕ́ЛО¹ –а, с. Жарт. до ПУ́ЗО. Йак таке́ пузе́ло л'у́ди но́с'ат'?

ПУЗЕ́ЛО² –а, с., ірон. 1. Великий товстий живіт. У йо́го таке́ пузе́ло, шо в’ін у две́р′і не прола́зе; 2. Людина, шо має великий товстий живіт. Гей, ти, пузе́ло! Де ти таке́ бр′у́хо одрости́ў?