Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Матеріали до словника 2

.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
13.03.2016
Размер:
1.44 Mб
Скачать

ОДОВА́ –и, ж. Удова. Оста́лас′ одова́ з тр′ома́ д′і́т′ми.

ОДОВЕ́ЦЬ [одове́ц′] –вця, ч. Удівець. Так одоўц′о́м і оста́ўс′а – не хот′і́ў шче раз жини́ц′:а.

ОДОВСТВО́ [одоўство́] –а, с. Удівство. Не дай бог до одоўства́ ў сил′і́ дожива́т – то дроў уруба́т′, то забо́р попра́вит′ н′і́кому.

ОДПЕНЕ́ХАНИЙ –а, –е, згруб. Відрізаний недбало, неохайно. Оце́ так одпене́ханий кусо́к, а друго́го мо́жна пошука́т′?

ОДПЕНЕ́ХУВАТЬ [одпене́хуват′] –ю, –єш, згруб. Відрізати (переважно недбало, неакуратно). Т′і́л′ки В’і́т′ка одпене́хуваў так’і́ куски́ мн′а́са.

ОДПІКА́ТЬ [одп’іка́т′] –ю, –єш, фам. Відбувати якусь повинність, тяжку роботу. Тепе́р на́да одп’іка́т′у цих ст′і́нах аж пйат′ год.

ОДПОЛОСО́ВАНИЙ –а, –е, згруб. Побитий чимось гнучким. Йа за́раз рімна́ возму́, і бу́деш ти одполосо́ваний за таке́ поведе́нійе.

ОДПОЛОСУВА́ТЬ [одполосува́т′] –ю, –єш, док., згруб. Побити чимось гнучким, залишивши смуги («полоси»). Його́ на́да хороше́н′ко одполосува́т′, тод′і́ в’ін не бу́де ба́лувац′:а.

ОДРІ́З [одр′і́з] –у, ч. 1. Відріз; відділена частина від цілого; відрізок. По:дно́с′ одр′і́зи од пи́лки да́л′і; 2. Місце одрізання, розпилу. Одр′і́з р′і́ўний, без зазу́брин; 3. Певна кількість тканини, достатня для пошиття костюма, сукні тощо. Набрала́ одр′і́з на пла́т′:а.

О́ДРУБА, прис. Чітко, виразно, повагом (про мовлення, дикцію). Миха́йло ка́же, йак ора́тор, так о́друба, шо ўс′і аж заслу́хайуц′:а.

ОДРУ́БЛЮВАТЬ [одру́бл′уват′] –ю, –єш. Розпорювати, розшивати край (рубець) в одязі, білизні. Пора́ одру́бл′уват′ штани́, бо шос′ уже́ короткува́т′і.

ОДРУ́БЛЮВАТЬСЯ [одру́бл′увац′:а] –юся, –єшся. Розпорюватися, розшиватися (про край одягу, білизни й ін.). Йу́пка почала́ одру́бл′увац′:а, од:а́м, хай п’ідши́йут′.

ОДРУБЛЯ́ТЬ [одрубл′а́т′] –ю, –єш. Тс, що ОДРУ́БЛЮВАТЬ. Непра́вил′но йа п’ідши́ла, при́йдиц′:а одрубл′а́т′.

ОДРУБЛЯ́ТЬСЯ [одрубл′а́ц′:а] –юся, –єшся. Тс, що ОДРУ́БЛЮВАТЬСЯ. Ви́кинула йа ба́ткову соро́чку, бо ста́ла вона́ одрубла́ц:а.

О́ДРУБОМ, прис. Тс, що О́ДРУБА. Не ўмі́йу йа, йак ти, о́друбом говори́т.

ОДРЯ́Д [одр′а́д] –у/–а, ч. Загін. Одр′а́ди ж красноарм’е́йц′іў і забира́ли хл′іб.

ОДРЯ́ДНИЙ [одр′а́дний] –а, –е. Загоновий. Була́ ў парт′іза́н одр′а́дна куха́рка.

ОДРЯЖА́ТЬ [одр′ажа́т′] –ю, –єш. 1. Відряджати, направляти. Йак т′і́ки на́да йак’і́ запча́ст′і, так його́ й одр′ажа́йут′; 2. Перен. Виганяти; відмовляти у чомусь. Одр′ади́ла йа його́ с′:імйі́ – хва́те на мойі́й ши́йі сид′і́т′.

ОДСОВІ́ТУВАТЬ [одсов’і́туват′] –ю, –єш, док. Відрадити. Хот′і́ў би йа тоб’і́ одсов’і́туват′, та не мо́жу, бо й сам так поступи́ў.

ОДСТРО́ЇНИЙ [одстро́йіний] –а, –е. Дієпр. до ОДСТРО́ЇТЬ. Ми хо́чемо прода́т′ уже́ одстро́йіний дом, так ви́годн′іше.

ОДСТРО́ЇТЬ [одстро́йіт] –ю, –єш, док. Відбудувати. Даўно́ пора́ одстро́йіт′ собі́ нови́й д′ім.

ОДСТРО́ЮВАТИ [одстро́йувати] –ю, –єш. Відбудовувати. Цей дом пора́ одстро́йувати, бо ско́ро зо́ўс′ім розва́лиц′:а.

О́ДТЕПЕЛЬ́т:ипил′] –і, ж. Відлига, потепління. Коли́ насту́пе о́т:ипил′, тод′і́ пойа́ўл′ац′:а про́л′іски.

О́ДТЕПІЛЬ [о́т:ип’іл′] –і, ж. Тс, що ОДЛИ́ГА. В от:ип’іл′ із стр′і́хи п’ід пор′і́г ка́па.

ОДТОПІ́РЧЕНИЙ [от:оп’і́рчиний] –а, –е. Відкопилений, відстовбурчений. Там г’і́лка от:оп’і́рчена – ми́мо не про́йдеш.

ОДТОПІ́РЧУВАТЬ [от:оп’і́рчуват′] –ю, –єш. Відкопилювати, відстовбурчувати, випинати. От:оп’і́рчуйе гу́би, йак вар′ани́ц′і.

ОДТРЕПА́ТЬ [от:репа́т′] –ю, –єш, док. Побити. Коли́ це ти усп’і́ў сус′і́ц′кого хло́пчика от:репа́т′?

О́ДУРЬ́дур′] –і, ж., несхв. Одур, дурість. О́дур прихо́де низам’і́тно.

ОДХО́ЖЕ –ого, с., суб. Нужник, убиральня. Йа́на рабо́тайе в одхо́жому, прибира́ там.

ОДХРЕ́ЩУВАТЬ [одхре́шчуват′] –ю, –єш, фам. Бити. Ти дире́ктора син, не мо́жу йа тебе́ одхристи́т′, а хо́чиц′:а.

ОДЧА́ЯНИЙ [одча́йаний] –а, –е. Відчайдушний. Наш Дени́с таки́й уже́ ж одча́йаний, см’іли́вий.

ОДЧА́ЯНО [одча́йано]. Прис. до ОДЧА́ЯНИЙ. Вона́ так одча́йано диви́лас′ на ме́не, шо йа здала́с′а.

ОДЧИКМЕ́НЕНИЙ –а, –е, згруб. Відрізаний. Край йу́пки йаки́йс′ одчикме́нений, х’іба́ це мо́дн′о?

ОДЧИКМЕ́НЮВАТЬ [оч:икме́н′уват′] –ю, –єш, згруб. Відрізати. Йа ж тебе́ учи́ла пра́вил′но оч:икме́н′уват′ мате́р′ійу, а так н′іхто́ ни ши́йе.

ОДЧИКРИ́ЖУВАТЬ [оч:икри́жуват′] –ю, –єш, перен. Чинити щось несподіване, утинати. В’ін при л′у́д′ах таке́ оч:икри́жуйе, шо йа не зна́йу, куди́ од стида́ д′іва́ц′:а.

ОДЧИ́СТИТЬ [оч:и́стит′] –стю, –иш, док., перен. 1. Побити. Ба́т′ко у ме́не си́л′ний – раз оч:и́сте – б’і́л′ше не захо́чец′:а; 2. Вилаяти. Бува́ло, йак зробл′у́ шос′ пога́не, ма́ти мене́ слова́ми оч:и́сте, а не би́ли.

ОДЧИ́ТУВАТЬСЯ [оч:и́тувац′:а] –юся, –єшся. Відповідати, звітувати, признаватися. Так в’ін мен′і́ не чолов’і́к, шоб оч:и́тувац′:а.

ОДЧО́Т [оч:о́т] –у, ч. Звіт. Тоб’і́ шо, оч:о́т подава́т′, куди́ йа ход′у́?

ОДШАГА́ТЬ [отшага́т′] –ю, –єш, док. 1. Відміряти кроками. Тре́ба мин′і́ отшага́т′ м’і́сто дл′а бур′ак’і́ў; 2. Відходи́ти. Йа на свойо́му в’іку́ бага́то доро́г отшага́ў.

ОДЩИ́ТАНИЙ [одшчи́таний] –а, –е. Відрахований. Одшчи́тан′і д′е́н′ги йа положи́ў на комо́д.

ОДЩИ́ТУВАТЬ [одшчи́туват′] –ю, –єш. Відраховувати. Переста́н′ одшчи́туват′ ц′і д′е́н′ги – йа не воз′му́.

ОДЩО́Т [одшчо́т] –у, ч. Відлік. Ти почина́й одшчо́т от ц′о́го де́рева.

ОДЯ́ГА [од′а́га] –и, ж. Одяг. Ти ўс′у́ од′а́гу з′ібра́ў, н′іч’о́ не забу́ў?

ОДЯГА́ЧКА [од′ага́чка] –и, ж. Тс, що ОДЯ́ГА. Йака́ ў те́бе мо́дна од′ага́чка, йак по т′іл′ів’і́зору пока́зували.

ОД’Я́ЗАНИЙ [одйа́заний] –а, –е. Відв’язаний. Чо́вен ки́мос′ одйа́заний і оказа́ўс′а дале́ко од бе́рега.

ОД’Я́ЗУВАТЬ [одйа́зуват′] –ю, –єш. Відв’язувати. Не на́да велосипе́да одйа́зуват′, йа не пойі́ду.

ОД’Я́ЗУВАТЬСЯ [одйа́зувац:а] –юся, –єшся. 1. Відвязуватися. М’ій соба́ка ча́сто одйа́зуйец′:а, бойус′, шо кого́с′ покуса́; 2. Перен. Дозволяти собі щось зайве. Хва́те ўже одйа́зувац′:а – присмири́с′.

ОЖИДА́ННЯ [ожида́н′:а] –я, с. Очікування. Син п’ішо́ў служи́т′, а мин′і́ оста́лос′ т′і́ки ожида́н′:а.

ОЗВА́Р –у, ч. Узвар. Жа́лко, шо ви н′іко́ли не про́бували озва́р мойе́йі бабу́с′і.

ОЗЕРБАЙЖА́Н –а, ч. Тс, що ОЗЕРБАЙЖА́НЕЦЬ. Озербайжа́ни свойу́ во́дку пйут чи ча́чу, чи то грузі́ни?

ОЗЕРБАЙЖА́НЕЦЬ [озербайжа́нец′] –нця, ч. Азербайджанець. Озербайжа́нц′і т′іка́ли до нас, йак землетр′ас′і́н′:а ў йіх було́.

ОЗЕРБАЙЖА́НКА –и. Жін. до ОЗЕРБАЙЖА́НЕЦЬ. Озербайжа́нка свого́ чолов’і́ка почи́туйе, не ла́йіц′:а з ним.

ОЗЕРБАЙЖА́НСЬКИЙ [озербайжа́нский] –а, –е. Азербайджанський. Озербайжа́нс′кий йази́к не ду́же на груз′і́нс′кий похо́жий.

ОЗІЯ́КА [оз′ійа́ка] –и, ч., зрід., знев. Тс, що ОЗІЯ́Т–2. У ко́го таки́й барбо́с-озійа́ка ўда́ўса?

ОЗІЯ́Т [оз′ійа́т] –а, ч. 1. Житель Азії, азіат. Йак т′і оз′ійа́ти ў п’іска́х живу́т′?; 2. Знев. Невихована людина, варвар. Н′і дра́стуй, н′і прошча́й – йак оз′ійа́т.

ОЗІЯ́ТКА [оз′ійа́тка] –и. Жін. до ОЗІЯ́Т–1. Оз′ійа́тки ж пи́ку паранжо́й закрива́йут′ – йа там служи́ў.

ОЗІЯ́ТСЬКИЙ [оз′ійа́ц′кий] –а, –е. Азіатський, азійський. Оз′іа́ц′к’і ди́н′і вили́к’і й паху́ч’і, а соло́дк’і!

ОЗО́ВЕЦЬ [озо́вец′] –вця, ч. Азовець; який має стосунок до азовського регіону. Купи́ли насо́с озо́вец′ – так і той у сква́жин′і заби́ўс′а.

ОЗО́ВСЬКИЙ [озо́ўс′кий] –а, –е. Азовський. Озо́ўс′ка ри́ба, осо́бин:о тара́н′ка, сла́вилас′ коли́с′.

ОЗЮ́М [оз′у́м] –а, ч., зрід. Ізюм. Л′убл′у́ бу́лочки з оз′у́мом, шо д′іду́с′ прино́се.

ОКАВЕ́ЛОК –лка, ч. 1. Великий шматок чогось їстівного. Одматува́ў хл′іба окаве́лок – йак і рука́ де́рже; 2. Перен., жарт. Невисока, товста людина. Таки́й окаве́лок уда́ўс′а ўнук кругле́н′кий.

ОКА́ЗУВАТЬСЯ [ока́зувац′:а] –юсь, –єшся. 1. Виявлятися. Дуже неприйа́тно, йак л′уди́на, йак’і́й ти дов’ір′а́ла, ока́зуйиц′:а преда́тел′ом; 2. Опинятися. Ока́зувац′:а ў незнако́мому м’і́ст′і, то дл′а То́л′і оби́чне д′і́ло.

ОКАМЕ́ЛОК –лка, ч. Колода, колодка. Не викида́й того́ окаме́лка, шче мо́же пригоди́ц′:а, руба́т′ шос′ бу́дем.

ОКАМЕ́ЛОЧОК –чка, ч. Зменш. до ОКАМЕ́ЛОК. Дай мин′і́ того́ окаме́лочка, тут йакра́з тако́го кусо́чка не хвата́йе.

ОКАМУЛЯ́ТОР [окамул′а́тор] –а, ч. Акумулятор. Йа, нав’і́рно, опозда́йу, бо ў маши́н′і с′іў окамул′а́тор.

ОКАНХВУ́ЗЮВАТЬ [оканхву́з′уват′] –ю, –єш. Осоромлювати, неславити. Не на́да оканхву́з′уват′ бат′к’і́ў, вони́ ж не винува́т′і, шо т′і́ки два кла́си ко́нчили.

ОКАНХВУ́ЗЮВАТЬСЯ [оканхву́з′увац′:а] –юся, –єшся. Осоромлюватися. Мин′і́ н′із′:а́ оканхву́з′увац′:а на л′у́д′ах, положе́н′ійе не дайе́.

ОКАРДІО́Н [окард′іо́н] –а, ч. Акордеон. М’ій д′іду́с′ хорошо́ гра́йе на окард′іо́н′і да́же соўреме́н′:і п’існ′і́.

ОКАРДІО́НЧИК [окард′іо́нчик] –а, ч. Зменш. до ОКАРДІО́Н. Окардіо́нчик, то мій пе́рший інструме́нт, тепе́р гра́йу на скри́пкі.

О́КАРЬОК ́кар′ок] –рька, ч. Стегно. Кажу́ тоб’і́, шо попа́ў ножо́м са́ме ў о́кар′ок.

О́КАРЬОЧОК [о́карочок] –чка, ч. Зменш. до О́КАРЬОК. О́карочки ў йіх уже́ норма́лні, пора́ рі́зат.

ОКА́ЦІЇНА [ока́ц′ійна] –и, ж. Одне дерево акації. Ока́ц′ійіну, шо за́стувала, зруба́ў шче м’ій д′ід.

ОКА́ЦІЇНКА [ока́ц′ійінка] –и, ж. Зменш. до ОКА́ЦІЇНА. Йак дочка́ була́ мала́, то на́шу ока́ц′ійінку назива́ла ка́йа.

ОКА́ЦІЇНОЧКА [ока́ційіночка] –и, ж. Пестл. до ОКА́ЦІЇНКА. Зга́дуваў йа свойу́ ока́ц′ійіночку ча́сто і за́раз за не́йу жалку́йу.

ОКА́ЦІЙОВИЙ [ока́ц′ійовий] –а, –е. Прикм. до ОКА́ЦІЯ. Ка́жец′:а, т′і́ки ти ум’і́йеш роби́т′ ока́ц′ійовий брусле́т.

ОКА́ЦІЙОЧКА [ока́ційочка] –и, ж. Тс, що ОКА́ЦІЙКА. Ц′а ока́ц′ійочка погиба́ла, а мойа́ бабу́с′а ста́ла за йе́йу уха́жуват′.

ОКА́ЦІЯ [ока́ц′ійа] –і, ж. Акація. Пройіж:а́ў йа ми́мо того́ до́му, а ока́ц′ійі нема́, хтос′ ізруба́ў.

ОКАЧУ́РЮВАТЬСЯ [окачу́р′увац′:а] –юся, –єшся, знев. Умирати. Од тако́го хо́лоду недо́ўго окачу́риц′:а.

ОКОВА́ЛОК –лка, ч. Тс, що ОКАВЕ́ЛОК–1,2. 1. Окава́лок свини́ни одбатува́ў на котле́ти; 2. Окова́лок мали́й, йак іде́ – аж перева́л′уйіц′:а.

ОКОВА́ЛОЧОК –чка, ч. Зменш.–пестл. до ОКОВА́ЛОК–2. Стаў окова́лочком, бо гре́ку йіст′ і молоко́м запева́.

ОКОЛЕ́СА, прис. Навколо, в обхід. Околе́са п’ішо́ў, а не пр′а́мо.

ОКОМЕ́ЛОК –лка, ч. 1. Окоренок. Окоме́лок того́ де́рева поўриди́ли йак’і́с′ кома́хи; 2. Шматок. Окоме́лок давай мин′і́, а б’і́л′ша част′ хай тоб’і́.

ОКОМЕ́ЛОЧОК –чка, ч. Зменш. до ОКОМЕ́ЛОК–1,2. 1. Весно́йу на́да ўс′і окоме́лочки побіли́т′; 2. Окоме́лочок т′і́ки ўз′ала́, тоб’і́ же жа́лко.

ОКОМУЛЯ́ТОР [окомул′а́тор] –а, ч. Акумулятор. Йак окомул′а́тор с′і́ў, то зар′ади́т′ на́да.

ОКОМУЛЯ́ТОРКА [окомула́торка] –и, ж. Тс, що ОКОМУЛЯ́ТОРНА. В окомула́торкі робо́та харо́ша, не ўре́дна.

ОКОМУЛЯ́ТОРНА [окомул′а́торна] –ої, ж., суб. Приміщення, де зберігають, заряджають акумулятори. По́ки його́ до окомул′а́торнойі допре́ш – важки́й.

ОКОМУЛЯ́ТОРНА БАТАРЕ́Я [окомул′а́торна батаре́йа], тех. Акумуляторна батарея, акумулятор. На та́нках окомул′а́торн′і батаре́йі вили́к’і – к’ілогра́м по п’ійіс′а́т.

ОКОМУЛЯ́ТОРЩИК [окомул′а́торшчик] –а, ч. Акомуляторник, спеціаліст із акумуляторів (заряджання, профілактика, ремонт). Окомула́торшчик – хоч і старе́нкий діду́с – а свойе́ ді́ло знаў.

ОКОМУЛЯ́ТОРЩИЦЯ [окомул′а́торшчиц′а] –і. Жін. до ОКОМУЛЯ́ТОРЩИК. Окомула́торшчиці ж ва́жко, бо і кислота́, і та́жист.

ОКОРДІО́Н [окорд′іо́н] –а, ч. Акордеон. Окорд′іо́н з войни́, трохве́йний, прив’і́з.

ОКОРДІОНІ́СТ [окорд′іон′і́ст] –а, ч. Акордеоніст. Окорд′іон′і́ст на гармо́н′у загра́, а от гармон′і́ст на окорд′іо́н′і – не ўдруг.

ОКРО́МЕ, прис. Окрім. Окро́ме ви́шн′і н′ічого́ не бу́демо руба́т′.

ОКРО́П –у, ч. Окріп. О́вочі лу́ч:е обдава́т окро́пом, а по́тім консервува́т.

ОКТЯ́БИРЬ [окт′а́бир′] –бря, ч. Жовтень. Йа народи́ўс′а тре́т′ого окт′абр′а́, а син пе́рвого.

ОКУГА́ –и, ж. Куга. А шо ти зна́йиш про окугу́, т′і́ко, шо вона́ на боло́т′і росте́? А з йе́йі шче й поплаўки́ ро́бл′ат′.

ОКУНЯ́ЧИЙ [окун′а́чий] –а, –е. Окуневий. Звари́ла суп окун′а́чий, даўно́ не йі́ли.

ОКУРА́Т, прис. Якраз, точно, саме так. Окура́т в об’і́д і син прийі́хаў.

ОКУРАТІ́СТ [окурат′і́ст] –а, ч. Акуратист, чепурун. Окурат′і́ст таки́й, шо і йака́ ж’і́нка з ним не зр′іўн′а́йиц′:а.

ОКУРАТІ́СТКА [окураті́стка] –и. Жін. до ОКУРАТІ́СТ. В окураті́стки і ў до́мі чи́сто, й у дво́рі.

ОКУРА́ТНИЙ –а, –е. Акуратний, охайний. В’ін окура́тний ус′ігда́ буў – і ў шко́л′і, і до́ма, і на робо́т′і.

ОКУРА́ТНО, прис. Акуратно, охайно. Окура́тно так заши́ла, шо ла́тки й ни ви́дно.

ОКУРА́ТНОСТЬ [окура́тност′] –і, ж. Акуратність, охайність. Окура́тност′ ну́жно бл′усти́ в ус′о́му.

ОЛБА́НЕЦЬ [олба́нец′] –нця. ч. Албанець, громадянин Албанії. Олба́нц′і ж он захвати́ли Ко́сове і ка́жут′, шо йі́хн′е.

ОЛБА́НКА –и. Жін. до ОЛБА́НЕЦЬ. Олба́нки чорна́ві, ма́бут′, ту́рки свойу́ кроў оста́вили.

ОЛБА́НСЬКИЙ [олба́нс′кий] –а, –е. Албанський. Олба́нска терито́рійа ж мала́ от йіх і попе́рло на чужі́.

ОЛЕБА́СТЕР –тру, ч. Алебастр. Олеба́стер же йак г’іпс чи кре́йда – ним удо́бно д′ірки́ зама́зуват′.

ОЛЕБА́СТРОВИЙ –а, –е. Алебастровий. Йак алеба́стровий розтво́р зробиш – тре́ба ско́ро його́ ви́мазат′, бо схва́туйец′:а.

ОЛЕ́НКА –и, ж., ент. Сонечко, невеликий жук. Окура́тнен′ко, не роздави́ оле́нки, ба, таки́й мале́н′кий жук.

ОЛЕ́НОЧКА –и, ж., ент. Зменш. до ОЛЕ́НКА. Йа пійма́ла оле́ночку і посади́ла ў коробо́чок.

ОЛТА́ЄЦЬ [олта́йец′] –йця, ч. Алтаєць, житель Алтайського регіону. Олта́йц′і ж за го́рами живу́т′ – Олта́йс′кими.

ОЛТА́ЙКА [олта́йка] –и. Жін. до ОЛТА́ЄЦЬ. Олта́йки й на ли́жах хо́д′ат′, і стр′іл′а́йут′, йак мужики́.

ОЛТА́ЙСКИЙ [олта́йс′кий] –а, –е. Алтайський; який має стосунок до Алтаю. Олта́йс′ка земл′а́ не ду́же роде там же ка́мін′, го́ри.

ОЛЯ́НДРА [ол′а́ндра] –и, ж., бот. Олеандр. Мен′і́ нра́виц′:а за́пах ол′а́ндри, а дочка́ його́ не те́рпе.

ОЛЬПИНІ́СТ [ол′п’ін′і́ст] –а, ч. Альпініст. Чорти́ оти́х ол′п’ін′і́ст′іў на го́ри нису́т′ – вони́ ж па́дайут′, і ўбива́йуц′:а.

ОЛЬПІНІ́СТКА [ол′п’ін′і́стка] –и. Жін. до ОЛЬПІНІ́СТ. У к’інці́ пока́зували, йак олп’іні́стка од кана́та одірва́лас.

ОЛЬПІНІ́СЬКИЙ [ол′п’і́н′іс′кий] –а, –е. Альпіністський. Кана́т ол′пін′і́с′кий, ма́бут′, і тра́ктор ни порве́.

ОМОРТИЗА́ТОР [омортиза́тор] –а, ч., тех. Амортизатор. Омортиза́тор полит′і́ў у мотоцикл′е́т′і – тре́ба ў го́род.

ОМОРТІЗА́ЦІЯ [оморт′іза́ц′ійа] –і, ж., тех. Амортизація, пружинення. У тих на́ших полу́торках омортіза́ційі нійа́койі усе підстри́бувало.

ОМОРТІЗІ́РУВАТЬ [оморт′із′і́руват′] –ю, –єш, тех. Амортизувати. Йака́ рисо́ра омортізі́руйе харашо́, а йака́ – жо́стко.

ОМУНИ́ЦЯ [омуни́ц′а] –і, ж. Амуніція, спорядження, обладунки. Омуни́ц′у ўс′у з′ібра́ў, перев’і́риў – тепе́р на охо́ту.

ОНГА́РЬ [онга́р′] –я, ч., зрід. Ангар, гараж. Маши́ну ў онга́р загна́ў – мо́жна й додо́му іти́.

ОНИНО́. Частка, що характеризує миттєву, швидку дію, рух. Онино́, і полит′і́ла пти́чка.

ОНОНО́, част. Тс, що ОНИНО́. Ононо́, і в’і́н ўже на забо́р′і сиди́т′, но́ги зв’і́сиў.

ОП, виг. Супровідний до якоїсь миттєвої, швидкої дії. Оп, і нема́йе того́ комар′а́.

ОПА́, виг. Тс, що ОП. Опа́, а мйа́чик ти не злови́ла.

ОПА́ЗДУВАТЬ [опа́здуват′] –ю, –єш. Запізнюватися. Опа́здуват′ на ўро́ки н′із′:а́.

ОПА́ЛКА –и, ж., заст. Мішок або торба для годівлі коней у дорозі. Опа́лка була́ пуста́, а кон′а́ на́да корми́т′.

ОПАРА́Т –у, ч. 1. Пристрій для виробництва самогону. Говори́, д′і́д, йе ў те́бе опара́т, бо чут′, йак вон′а́; 2. Механізм. Тут опара́т рабо́тайе, йак часи́.

ОПАСА́ТЬСЯ [опаса́ц′:а] –юся, –єшся. Побоюватися когось (чогось). Опаса́йус′ йа у той л′і́с ходи́т′, бо про йо́го таке́ ка́жут′!

ОПА́СКА –и, ж. 1. Бритва традиційного (старого) зразка. Шче од ба́т′ка оста́лас′ мин′і́ ц′а опа́ска, йе́йу і бри́йус′; 2. Побоювання, острах. Йа́кос′ з опа́скойу захо́дила ти до то́го до́му.

ОПА́СНИЙ –а, –е. Небезпечний. Опа́сний тут поворо́т, маши́ни би́стро йі́дут′ і не остана́ўл′уйуц′:а.

ОПА́СНО, прис. Небезпечно. Йд′і́т′ одв’іц′:іл′а́, тут опа́сно.

ОПА́СНОСТЬ [опа́сност′] –і, ж. Небезпека. В’ін ро́бе ў м’іл′і́ц′ійі, а там опа́сност′ – мо́жут′ уби́ти.

О́ПАЧКИ, виг., зрід., фам. Тс, що О́ПА. О́пачки, те́шча з Ки́йова припе́рлас′.

ОП’Є́ТЬ [опйе́т′], прис. Знову. Опйе́т′ ти ходи́ла ў магаз′ін і потра́тила ўс′і на́ш’і д′е́н′ги?

ОПИ́ЛКИ –ок, мн. Тирса, дрібні частинки, що падають з-під пилки. Опи́лки си́пл′ац′:а в’ід:е́рева.

О́ПИТ –у, ч. Досвід. Шоб харашо́ шос′ роби́т′, на́да о́питу.

О́ПИТНИЙ –а, –е. Досвідчений. Х’іба́ в’ін о́питний у ц′о́му д′і́л′і? Т′і́ки м’і́с′ац′ пророби́ў.

ОПІЛЬСІ́НА [оп’іл′с′і́на] –и, ж. Апельсин. Оп’іл′с′і́ни ж русту́т′ у те́плих крайа́х, того́ й дорог’і́.

ОПІЛЬСІ́НКА [оп’іл′с′і́нка] –и, ж. Зменш. до ОПІЛЬСІ́НА. Не́скіки опілсі́нок купи́ла під Но́вий год.

ОПІЛЬСІ́НОВИЙ [оп’іл′с′і́новий] –а, –е. Апельсиновий. Опілсі́нові шку́рки йа ў чай кида́йу.

ОПІЛЬСІ́НОЧКА [оп’іл′с′і́ночка] –и, ж. Зменш.-пест. до ОПІЛЬСІ́НА. Опілсі́ночку очи́сту й дам уну́чкі.

ОПІНДІЦІ́Т [оп’інд′іц′і́т] –у, ч., мед. 1. Апендикс. Була́ ў ме́не опера́ц′ійа – оп’інд′іц′і́т вир′іза́ли; 2. Апендицит (хвороба). Хвата́йе мене́ той оп’інд′іц′і́т. Мо́же, це л′іка́рство ви́л′іче од тако́йі бол′е́зн′і?

ОПІТІ́Т [оп’іт′і́т] –у, ч. Апетит. Оп’іт′і́т у Сашка́ пога́ний, нав’е́рно, забол′і́ў.

ОПЛІ́Н [опл′і́н] –она, ч. Широкий рухомий брус із двома ручицями на передку воза. От ли́хо – ў нас на во́з′і опл′і́н злама́ўс′а – йак ми тепе́р?

ОПЛІ́ЧЧЯ [опл′і́ч’:а] –я, с. Підоплічка, підкладка або вставка в чоловічій сорочці народного крою від плечей до половини грудей і спини. Тре́ба ў соро́чк’і опл′і́ч’:а приши́т′ – так лу́ч’:е бу́де.

ОПЛО́Н –а, ч. Насад, горизонтальний поперечний брусок, що сполучає копили в санях. Його́ са́ни вйі́хали ў сугро́б по са́мі опло́ни.

ОПЛОША́ТЬ [оплоша́т′] –ю, –єш, док. Припуститися помилки, похибки, прорахунку. Х’іба́ ка́жний не мог так оплоша́т′ на пе́рвому виступл′е́н′ійі?

ОПОЗДА́ННЯ [опозда́н′:а] –я, с. Запізнення. Н′ійа́кого опозда́н′:а на робо́ту бригад′і́р не признава́ў.

ОПОЛИ́СТИЙ –а, –е. 1. Огрядний. Йа нал′ака́ўс′, бо та бабе́р′а така́ ополи́ста була́; 2. Гіллястий, густий. Ополи́стий дуб р′іс ко́ло ма́миного до́му.

ОПОЛО́Х –а, ч., зрід. Опудало. Ми на огоро́д′і ополо́х поста́вили, шоб птиц′ в’ідпу́гуваў.

ОПО́РКИ –ів, мн. Тс, що ОБРІ́ЗКИ. Ба́ткові опо́рки мо́жна викида́т, бо він купи́ў нов’і́ сапоги́.

ОПОРО́ТЬ [опоро́т′] –ю, –еш, док. Сильно вдарити, оперіщити. Йак опор′у́ бат′іго́м – то бу́деш знат′.

ОПОСЛЯ́ [опосл′а́], прис. Опісля. Опосл′а́ робо́ти мо́жна й од:иха́т′.

ОПРЕДІ́ЛЕНИЙ [оприд′і́лений] –а, –е. 1. Визначений. Хаза́йін уже́ оприді́лений, хай в’ін і пла́те; 2. Улаштований. Ста́рша до́чка ўже оприд′і́лена, тепе́р на́да о моло́дшой ду́мат′.

ОПРЕДІЛЯ́ТЬ [оприд′іл′а́т′] –ю, –єш. 1. Визначати. Тепе́р уже́ й не на́да оприд′іл′а́т′, хто це зроби́ў; 2. Улаштовувати. На́да вас оприд′іл′а́т′ у жи́зн′і.

ОПРЕДІЛЯ́ТЬСЯ [оприд′іл′а́ц′:а] –юся, –єшся. 1. Визначитися. Тобі́ на́да скорі́ше оприділ′а́ц:а, за ко́го підеш?; 2. Улаштовуватися. І до́ўго ти бу́деш на той по́лц′і оприд′іл′а́ц′:а!

О́ПУХ –у, ч. Набряк, пухлина. …положтла долі ніж і звеліла молодиці стати на нього босою ногою протів тієї щоки, де самий дужчий опух (СКв).

ОП’Я́ТЬ [опйа́т′] прис. Тс, що ОП’Є́ТЬ. Опйа́т′ ти моро́чиш мин′і́ го́лову, пита́йес′а обдури́ти.

ОРА́ТЬ [ора́т′] – орю, ореш. Кричати. Хва́те ора́т′ – лу́ч’:е б за д′і́ло бра́лис′а.